Організація навчально-виховного процесу в умовах спеціалізованих дошкільних закладів для дітей з вадами слуху

Наступним важливим завданням образотворчої діяльності дітей дошкільного віку з вадами слуху є сенсорне виховання. Сенсорне виховання скероване на розвиток сприймання, формування уявлень про зовнішні якості предметів, зокрема їх форму, колір, величину, положення у просторі. Основою сенсорного виховання є навчання дошкільників обстеженню, що надалі сприяє розвитку уміння самостійно аналізувати, виділяти основні якості предмета. Для образотворчої діяльності важливим є навчання дітей бачити в складних формах предметів їх основу - геометричні форми. За дослідженнями О.А. Венгера просте співставлення форми предметів з геометричною формою-еталоном не дає бажаних результатів навіть в тому випадку, коли діти знають назви геометричних форм. Тому навчання слід спрямовувати на те, щоб дитині з вадами слуху допомогти обстежувати предмет, показувати засоби виокремлення форми. Обстеження предметів повинно стати одним з шляхів сенсорного виховання дітей дошкільного віку з вадами слуху.

Формування у дітей технічних навичок та умінь образотворчої діяльності необхідно для здійснення дітьми можливості виразити свої враження про навколишній світ в малюнку, аплікації та ліпці.

Процес оволодіння технікою образотворчої діяльності залежить від поступового розвитку рухів, здатності спрямовувати, регулювати їх відповідно до завдання зображення. Проведення образотворчих занять сприяє розвитку таких рухів, удосконалюючи їх координацію. Міцність засвоєння навичок можлива лише внаслідок науково обгрутнованому та багаторазовому повторенню вправ, тому слід виділяти алгоритм поступовості у навчанні дітей дошкільного віку з вадами слуху. Критерієм рівня спрмованості технічних навичок є міцність вільного володіння ними, тобто рухи не потребують аналіза, коли дитина як на основному завданні зосереджується на змісті своєї роботи.

Всі види образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі для дітей з вадами слуху слід тісно пов'язувати між собою, цей взаємозв'язок простежується через зміст обраних робіт. Окрім того, слід вказати на те, що обрані теми робіт повинні бути тісно пов'язані з темами занять з розвитку мови та мовлення, занять з ознайомлення з навколишнім, з темами організованих спостережень під час прогулянок та екскурсій.

Різні аспекти образотворчої діяльності дітей дошкільного віку привертали увагу таких вчених як В.М. Бехтерєва, Ю.Н. Болдирєва, О.А. Венгер, Л.С. Виготського, Е.І. Ігнатьєва, О.А. Катаєва, М.Ю. Рау, Н.К. Сакуліну, Т.С. Комарову, які визначали важливість всіх років навчання.

Особливе місце займають перші роки навчання, які є одні з найбільш значимих розвитку особистості дитини. Розглянемо складові даного початкового періоду в нормі онтогенезу, діти спостерігаючи за тим як дорослі діють з олівцем, ручкою, так само намагаються брати в руки олівець та водити ним на папері. Вік від трьох до десяти років називають „золотим віком” дитячого малюнка. В цілому дошкільне дитинство - період інтенсивного становлення фізіологічних та психічних процесів. ”Дитина думає формами, фарбами, відчуттями взагалі” - зазначав К.Д.Ушинський.

Образотворча діяльність тісно пов'язана з уявою. Робота уяви проявляється у візуальних образах, у перекодуванні слів. Образотворча діяльність - безпечний для дитини вид діяльності, який служить для неї „транзитним простором” (Р.Гудман, Д.Джонсон).

Значна кількість спеціалістів відводить образотворчій діяльності дошкільників роль одного з механізмів оволодіння предметною діяльністю, яка виступає ефективним засобом формування психічних процесів. В процесі здійснення образотворчої діяльності координується конкретно-образне мислення, яке пов'язане з роботою правої півкулі головного мозку, а також абстрактно-логічне мислення, за яке відповідає ліва півкуля (В.С.Мухіна). Тому, спеціалісти розглядають дитяче мислення як один з видів аналітико-синтетичного мислення. Зображуючи предмет, дитина формує спочатку об'єкт або думку про нього, графічно оформлюючи свої знання, вивчаючи закономірності, які стосуються предметного і соціального світу (Л.С.Лєбєдєва).

Л.С. Виготський зазначав, що образотворча діяльність дошкільника є своєрідним аналогом графічної мови.

Мова виникає на „фундаменті” образів. При їхньому вербальному описі у дітей з'являються певні труднощі, в той час як невербальні засоби досить часто є продуктивним засобом для вираження своїх вражень.

Вітчизняні сурдопедагоги стверджують (М. Рау), що вторинні зміни пізнавальної діяльності, які виникають на основі первинної втрати слуху, досить успішно піддаються спеціальному педагогічному впливу, спрямованому на їх корекцію та мобілізацію потенціальних компенсаторних можливостей особистості. Тобто, вторинні вади можуть бути компенсовані за рахунок функціонування здорової предметної системи, в зв'язку з чим можна зробити висновок, що активний, цілеспрямований процес образотворчої діяьності дозволяє знизити вплив глухоти на розвиток мови, мовлення та психічних процесів дітей з вадами слуху.

Затримка мовного розвитку у глухих та слабочуючих дітей як вторинне явище негативно впливає на формування таких умінь як створення образів за їх мовним або графічним описом, так і створення нових образів. (О.Г. Речицька, О.А. Сошина, Л.І. Фомічова). Затримка мовного розвитку у дітей з вадами слуху впливає не стільки на кількісний обсяг словника, скільки на своєрідне використання і розуміння значень слів (Р.М. Боскіс, А.П. Гозова, А.Г. Зикеєв, К.Г. Коровін).

Оскільки у дітей з вадами слуху дошкільного віку є первинні проблеми щодо комунікативної діяльності, вербалізації відчуттів та своїх думок, вони з задоволенням „говорять” невербально, за допомогою малюнка. К.Юнг розглядав символічний малюнок образотворчого мистецтва, як найбільш адекватний, більш точний ніж слово. Найбільш важливі думки та переживання проявляються у вигляді образів, які залишаються в малюнках, стають доступними для сприймання, розуміння та аналізу.

Образотворча діяльність для дітей з вадами слуху стає ніби розповіддю про їхній індивідуальний розвиток, надаючи дослідникам вагомий матеріал для аналізу, тому розцінюється фахівцями як новий рівень розвитку, індивідуальні прояви та відтворення уявлень дітей.

Розуміння особливостей, закономірностей та психологічних механізмів образотворчої діяльності у відповідності з певними прийомами, методами роботи - один з ефективних засобів формування комунікації у дітей з вадами слуху. В процесі образотворчої діяльності ефективно стимулюється розвиток мови та мовлення дошкільників з вадами слуху, а саме збагачується словник дітей, насичується дієсловами, з'являються певні терміни, формуються первинні наукові поняття, які пов'язані з ознаками предметів та з власне самим процесом зображення, відбувається активне накопичення лексики, в якій слова характеризують ознаки предмета, або його частини, дію з предметами просторові відношення, засвоюються такі поняття як форма, величина, колір.

Одне з основних завдань навчання дошкільників дітей з вадами слуху полягає в систематичнсті у формуванні уміннь перекодувати слово у реальну ситуацію, тобто створювати за словом уявлення.

Як ми зазначали вище, основною формою навчання є заняття з образотворчї діяльності, які пов'язані з завданнями формування мови і мовлення дошкільника з вадами слуху. Навчаючи дітей образотворчій діяльності, необхідно активізувати мовлення, формувати навички самостійного мовного спілкування, в процесі якого розширюється і закріплюється значення слів.

О.А.Венгер виділила чотири групи слів відповідно до років навчання, які повинні засвоїти діти дошкільного віку в процесі образотворчої діяльності:

1. Слова та вислови, які пов'язані зі специфікою цієї діяльності, до яких входять назви матеріалів (дерево, глина, папір, клей, фарби, ін), назви дій (малювати, ліпити, клеїти, ін), назви знарядь та інструментів (ножиці, пензлик, олівець, ін).

2. Слова - назви предметів та вислови які позначають явища, що зображують діти (лялька, куля, іде дощ і таке інше).

3. Слова та вислови необхідні для керівництва діяльністю (подивись, обведи...).

4. Слова та вислови, що фіксують результат сприймання (назви геометричних форм, визначення величин, просторове розташування, ін. Отже, образотворча діяльність для дітей з вадами слуху виконує певну опосередковану функцію у формуванні мови і мовлення).

Таким чином, образотворча діяльність дітей дошкільного віку має великий вплив на формування мови та мовлення дітей з вадами слуху. Виходячи з вищезазначеного, слід зробити висновок, що образотворча діяльність як діяльність продуктивна і прийнятна має власну специфічну технологію, корекційні завдання, які мають бути грунтовно вивчені та проаналізовані в залежності від рівня втрати слуху, розвитку мови і мовлення та сформованості психічних процесів. Шевченко В.М.

Висновок

Врахування особливостей первинного дефекту: глибини порушення слухової функції та локалізації ураження в органі слуху, - є необхідною передумовою розуміння індивідуальних особливостей психічного розвитку дітей з природженими або ранніми порушеннями слуху.

Педагогічні й психологічні дослідження свідчать про наявність у глухих і слабочуючих дітей значних невикористаних резервів розвитку інтелектуальної діяльності, реалізація яких можлива тільки за умов правильно організованого навчання. Систематична робота по розумовому вихованню, тісно пов'язана з розвитком різних сторін і функцій мовлення, є важливою умовою розвитку наочних форм і словесного мислення, зменшення відставання в пізнавальній діяльності від чуючих однолітків.

Продумана та зважена система трудового виховання дітей допомагає уже в дошкільному віці зрозуміти, що кожна справа потребує напруги сил, певних вольових зусиль, вчить дітей позитивно ставитись до праці, виконувати її ретельно, не відступати перед труднощами і доводити доручену справу до кінця.

Праця допомагає нам об'єднати дітей загальними інтересами, прищепити їм працелюбність, самостійність, цілеспрямованість в досягненні поставленої мети.

Трудова діяльність, яка здійснюється із врахуванням вікових та індивідуальних особливостей, забезпечує всебічний гармонійний розвиток глухих дітей, готує до наступного нового етапу в житті - навчання в школі.

Таким чином, образотворча діяльність дітей дошкільного віку має великий вплив на формування мови та мовлення дітей з вадами слуху. Виходячи з вищезазначеного, слід зробити висновок, що образотворча діяльність як діяльність продуктивна і прийнятна має власну специфічну технологію, корекційні завдання, які мають бути грунтовно вивчені та проаналізовані в залежності від рівня втрати слуху, розвитку мови і мовлення та сформованості психічних процесів.

Список використаної літератури

1. "Анатомія і фізіологія з патологією"//під ред. Я.І. Федонюка, Л.С. Білика, Н.Х. Микули. Тернопіль, "Укрмедкнига", 2001 р.

2. Г.Ф. Гайдай - "Фізіологічні основи психічних процесів". Кіровоград, 2001 р.

3. С.Д. Максименко - "Общая психология". М.: "Ваклер", 1999 г.

4. И.А. Зимняя - "Педагогическая психология". М. 1999 г.

5. "Основи загальної психології"/під .ред. С.Д. Максименка. К. 1998р.

6. П. Сопер - "Основы искусства речи". М. 1995 г.

7. Б.В. Гладков, М.П. Пронина - "О полётности сценического голоса/ Теория и практика сценической речи" вып.2, СПб. Гос. институт театра, музыки и кинематографии, 1992 г.

8. Л.Г. Павлова - "Спор, дискуссия, полемика". М.: "Просвещение", 1991 г.

9. А.Е. Войскунский - "Я говорю, мы говорим". М.: "Просвещение". 1989 г.

10. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. М., 1987.

11. М.Н. Ночевник - "Человеческое общение". М.: "Просвещение". 1986 г.

12. "Физиология человека"/под. ред. Г.И. Косицкого. М.: "Медицина", 1985 г.

13. Андреева Г.М. "Социальная психология" М., 1980 г.

14. Мерлин В.С., Климов Е.А. Формирование индивидуальпого ститя деятельности в процессе обучения // Сов. педагогика, 1976, № 4.

15. Климов Е.А. "Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы". Казань, 1969 г.

16. Маркова А.К. Психология труда учителя. с.30-34