Застосування психофізіологічних діагностичних методик у вітчизняному спорті

ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДИК У ВІТЧИЗНЯНОМУ СПОРТІ

Актуальною проблемою сучасного вітчизняного спорту є подальше впровадження методів раціонального психофізіологічного підбору перспективних спортсменів. На відміну від світової, у сучасній вітчизняній практиці підготовки спортсменів високих кваліфікацій психофізіологічні методи їх оцінки в регіональних спортивних школах використовуються недостатньо.

Разом з цим світовий інтерес до психофізіологічних та соціальних характеристик спортивної діяльності помітно зріс з ще початку 1960-х років. В цей час з'являється ряд досліджень, присвячених психофізіологічним та психологічним дослідженням в спортивній діяльності. Цим опікувалися такі провідні психологи спорту як Ф. Генрі та А. Слейтер-Геммед та інші вчені, які розробили спеціальні програми для підвищення рівня кваліфікації спортсменів [2, 8, 12, 13, 15, 17].

Як показують дослідження, успішність спортивної діяльності поряд з факторами підготовленості та рівнем фізичних якостей залежить від сформованих тенденцій особистості та якісних характеристик тимчасового емоційного фону, що можуть бути викликані у спортсменів ситуацією, спеціальним впливом тренерів або психологів, власними вольовими зусиллями [1-7, 10, 11, 13, 14, 19, 23].

У цьому контексті науковці виділяють декілька значимих особистісних якостей, вельми бажаних для спортсменів. До них належать високий рівень агресивності (який майже весь час знаходиться під контролем у спортсменів високого класу), високий рівень мотивації досягнення, екстраверсія та твердість характеру, а також досить високий рівень інтелекту. У багатьох видах спорту, особливо в тих, де допускається безпосередній фізичний контакт, різні форми контрольованої фізичної агресивності просто необхідні. Рівень агресивності (прихованої чи наявної) суттєво змінюється в періоди до, впродовж та після спортивної діяльності, змагань [3, 6, 10, 19, 20, 22].

Дослідження особистісних відмінностей спортсменів, вивчення характеру внутрішньогрупових та міжгрупових взаємодій у великих та малих групах внесли суттєвий вклад у розуміння психофізіології та психології спортсменів в умовах змагальної боротьби. Крім того, дослідження стану тривожності у спортсменів в умовах стресу, рівня збудження, мотивації та ряду інших питань дозволили отримати уявлення про емоціональні характеристики спортивної діяльності [3, 5, 9-11, 15, 18, 19, 23].

Сьогодні у країнах, які систематично та цілеспрямовано впроваджують у спорті психофізіологічні да психологічні методи, отримані дані піддають ретельному аналізу та науковому обґрунтуванню, що дає можливість використовувати їх для оцінки схильності (у ряді випадків - генетичної) спортсменів до певного виду спорту [3, 4, 10, 12, 16, 21].

Приймаючи до уваги вищенаведене, ми здійснили спробу дослідити на професійному психологічному та психофізіологічному рівні структуру особистості і темпераментальних характеристик спортсменів високих кваліфікацій у школі високої спортивної майстерності міста Донецька.

В якості методів вивчення особистостей спортсменів були обрані валідні і надійні психофізіологічні діагностичні методики. Приведемо нижче їх назви та базові характеристики.

Методика Айзенка-EPQ. Опитник призначений для вивчення індивідуально-типологічних рис особистості з метою діагностики міри виразності властивостей, що висуваються в якості суттєвих компонентів особистості: нейротизм, екстраверсія, інтраверсія, психотизм. Опитник показує зв'язок між чотирма типами темпераменту і результатами факторно-аналітичного опису особистості [4].

Методика діагностики темпераменту Я. Стреляу. Опитник направлений на вивчення трьох основних характеристик нервової діяльності: рівня процесів збудження, рівня процесів гальмування, рівня рухливості нервових процесів.

Методика визначення акцентуацій характеру К.Леонгарда. Опитник призначений для виявлення акцентуацій характеру. Включає 10 шкал, які відповідають певним акцентуаціям. …Аналіз даних, отриманих по кожній шкалі, дозволяє визначити рівень життєвої активності респондента, застрягаючу акцентуацію, глибину емоційного життя респондента, схильність його до педантизму, тривожність, схильність до перепадів настрою, рівень неврівноваженості поведінки, ступінь стомлюваності та ступінь виразності емоційного реагування респондента.

Методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна. Тест є надійним та інформативним засобом оцінки реактивної та особистісної (стійкої) тривожності.

Теппінг-тест. Направлений на визначення властивостей нервової системи за психомоторними показниками, зокрема, на визначення витривалості нервової системи.

З використанням вищеописаних методик в липні 2003 р. було досліджено 20 дзюдоїстів високих кваліфікацій (майстрів спорту та кандидатів у майстри спорту). Ці респонденти є представниками того типу спортсменів, які обов'язково повинні сформувати контрольованість агресії, високий рівень мотивації досягнення, екстраверсії та твердості характеру, а також високий рівень інтелекту.

В результаті інтерпретації даних, отриманих за методикою Г.Ю. Айзенка, було встановлено, що всі опитані дзюдоїсти належать до екстравертованого типу. За шкалою психотизму у 100% опитаних результат знаходиться в межах середніх показників (5-12). У 2 з 20 опитаних були виявлені високі показники одночасно по нейротизму та екстраверсії, що за умов дії несприятливих факторів може зовні проявитись як істерія. В інших 18 респондентів показники нейротизму знаходяться в межах середніх показників (8-16).

В результаті обробки даних, отриманих за опитником К. Леонгарда, було встановлено, що у 18 з 20 опитаних низькі показники тривожності, середні або низькі показники педантичності та дистимічності. 14 з 20 опитаних належать до емотивного типу. Всі опитані належать до екзальтованого (мають широкий діапазон емоціональних станів), циклотимного (часта зміна гіпертимічної та дистимічної фаз) і гіпертимному (постійний підвищений фон настрою разом з жагою діяльності, високої активності та заповзятливості) типу. Практично у всіх опитаних відмічені високі показники по шкалі демонстративності.

В результаті обробки даних, отриманих за психодіагностичною методою Спілберга і Ханіна, у більшості опитаних відмічена низька реактивна тривожність та помірна особистісна.

У всіх опитаних відмічені високі показники збудження та гальмування, а також висока рухливість нервових процесів (дані опитника Стреляу).

Інтерпретація даних теппінг-тесту показує, що 100% опитаних мають “сильний” тип нервової системи.

Таким чином, дзюдоїсти-респонденти характеризуються високими показниками таких особистісних факторів, як: емоціональна зрілість, активність, рішучість. Вони мають меншу схильність до тривожності, в порівнянні з представниками ряду інших видів спорту. Дзюдоїсти високої кваліфікації відрізняються високими показниками мотивації спортивної діяльності. Для них характерним є “вибуховий” тип діяльності.

В подальшому необхідною є постійна діагностика психофізіологічних станів спортсменів з метою збільшення ефективності роботи тренерів з ними.

ЛІТЕРАТУРА

Вяткин Б.А. Роль темперамента в спортивной деятельности. - М.: ФиС, 1993.

Дойль В. Психологические проблемы развития психических качеств спортсмена. - В кн.: Психология и современный спорт. - М.: ФиС, 1989.

Кретти Брайент Дж. Психология в современном спорте. Пер. с англ. Ханина Ю.Л. М.: «Физкультура и спорт», 1993.

Мильман В.Э. Исследования свойств личности спортсменов. - В кн.: Вопросы спортивной психогигиены: М., 1992. Вып. 3.

Мильман В.Э. О некоторых методах изучения индивидуально-психологических различий, влияющих на поведение в стрессовой ситуации. - Вопросы психологии, 1988, № 2.

Найдиффер Р.М. Психология соревнующегося спортсмена. - М.: ФиС, 1995.

Небылицин В.Д. Психофизиологические исследования индивидуальных различий. - М.: Наука, 1976.

Фресс П. Эмоции. - В. кн.: Экспериментальная психология. Вып. 5. - М.: Прогресс, 1992.

Ханин Ю.Л. Исследования тревоги в спорте. - Вопросы психологии, 1989, № 6.

Ханин Ю.Л. Стресс и тревога в спорте. - М.: «Физкультура и спорт», 1991.

Berger B.G. Factors within the Sport Environment Affecting Athletes Personalities. A Conceptual Approach. - Proceedings, 2^nd Canadian Psychomotor Learning and Sports Psychology Symposium, ed. R.H.Wilberg, University of Windsor, October, 1970.

Cattell R.B. The Scientific Analysis of Personality. Baltimore, Maryland: Perguin Books, Inc., 1994.

Cratty B.J. Psychology and Physical Activity. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall, Inc., 1989.

Fleishman E.A. Relationship between Incentive, Motivation and Ability Level in Psychomotor Performance - “Journal of Experimental Psychology”, 1992, V. 56, No 1, 78-81.

Hopkins T.K. The Exercise of Influence in Small Groups. Totowa, New Jersey: The Bedminster Press, 1994.

Kenyon G.S. (ed.) Contemporary Psychology of Sport: Proceedings the Second International Congress of Sport Psychology. Chicago: The Athletic Institute, 1990.

Kenyon G.S. (ed.) Sociology and Sport. Chicago: The Athletic Institute, 1989.

Levine S. Stress and Behavior. - “Scientific American”, 1995, V. 244, No 1, 26-31.

Maslow A.H. Motivation and Personality (2^nd ed.) New York: Harper and Row Publishers, Inc., 1988.

McNeil E.B. Psychology and Aggression. - “Conflict Resolution”, 1987, 3, 195-293.

Ogilvie B.C. Psychological Consistencies of Competitors. - “Journal of the American Medical Assotiation”, 1992, V. 189, No 5, 124-131.

Storr A. Human Aggression. New York: Atheneum, 1990.

Vanek M., Hosek V. Methodological Problems in Psychodiagnostic Investigations of the Personality of Sportsmen. - “Contemporary Psychology and Sport”, Chicago: Athletic Institute, 1994.