Особова тривожність дитини. Корекційна програма "Це я"

Особова тривожність дитини. Корекційна програма "Це я"

До програми ввійшли три цикли гри, спрямовані на зниження рівня тривожності в дітей. Для підвищення ефективності психокорекційного процесу бажано дотримуватись послідовності таких циклів.

«З метою корекційної роботи з питань зниження тривожності серед учнів 5-х класів ми розробили програму роботи з тривожними дітьми, яка отримала назву "Це я"» - пише в листі до редакції Інна Валеріївна Мартинюк, методист Малинського міського методичного кабінету, що на Житомирщині.

Перший цикл - «Це я» включає в себе ігри, основна мета яких - зниження рівня тривожності, підвищення активності, самооцінки дітей. Даний цикл складається із чотирьох занять.

Другий цикл - «Це я і мої друзі» включає в себе ігри на зниження тривожності у процесі міжособистісних взаємодій через оволодіння способами встановлення відносин з іншими дітьми. Даний цикл складається із трьох занять.

Третій етап - «Це я і мої почуття» містить ігри, основна мета яких - допомогти дитині розрізняти та визначати особисті почуття, переживання й розвивати емоційне самовизначення. Даний цикл складається із трьох занять.

Кожне заняття включає в себе дві гри. Однак кількість ігор і кількість їх повторів може змінюватись у залежності від бажань дитини, її індивідуальних можливостей і тривалості заняття. Загальна тривалість заняття не повинна перевищувати 40 хвилин.

Перший цикл розрахований на індивідуальну роботу з дитиною для підвищення психокорекційного ефекту й досягнення цілей, які поставлені в цьому циклі.

Другий цикл вимагає включення дитини у групу однолітків. Бажано, щоби для групової роботи психолог підібрав дітей, з якими тривожна дитина не знаходиться в конфліктних стосунках. Пізніше можна повторити ігри даного циклу із включенням усіх дітей класу, в якому вчиться дитина.

На заняттях третього циклу може бути використана як індивідуальна, так і групова форма організації занять. Вибір форми може бути обговорений як бажанням й особливостями дитини, так і можливостями самого психолога.

Для проведення занять необхідне окреме приміщення, бажано - розміщене подалі від музичного та спортивного залів або інших джерел підвищеного шуму.

При груповій роботі можливе проведення занять на вулиці за умови присутності необхідного матеріалу для організації корекційних ігор. Тут, як і при проведенні попередньої програми, психолог повинен виключати втручання інших дітей або дорослих у процес ігрової терапії.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПРОГРАМИ

Тривалість усіх занять не повинна перевищувати 30 хвилин.

Перший цикл «Це я»

I Гра «Я є, я буду». Гра «Це моє ім'я»

II Гра «Це я - такий...». Гра «Красиве ім'я» (контур)

III Гра «Дзеркало». Гра «Жив-був один хлопчик ...»

IV Гра «Гра в ситуації». Гра «Дзеркало»

Другий цикл «Це я і мої друзі»

V Гра «Дві половинки». Гра «Клеєний дощик»

VI Гра «Шукаємо скарб». Гра «Вимкнений звук»

VII Гра «Подарунок». Гра «Долоньки»

Третій цикл «Це я і мої почуття»

VIII Гра «Почуття тварин». Гра «Стрілялочки»

IX Гра «Подарунок». Гра «Ліплення»

X Гра «Чарівний мішок». Гра «Ліплення»

Перший цикл «Це - я»

Заняття 1. «Я є, я буду»

Дитині пропонується розповісти, яка вона зараз: про зовнішність, почуття, якості, поведінку. За бажанням дитина може використовувати для розповіді свої малюнки, предмети в кімнаті, ілюстрації у книгах, іграшки та інші допоміжні матеріали. Психолог може використовувати аудіо- або відеозапис розповіді. Потім дитині пропонується розповісти, якою вона хоче стати: також про зовнішність, поведінку, почуття, якості. Тут також можуть використовуватись допоміжні засоби для складання розповіді. Бажано, щоби психолог і на цьому етапі використовував аудіо- або відеозапис. Після цього дитині пропонується прослухати (передивитись) дві розповіді та порівняти їх. Якщо присутні відмінності, то дитині самій дається можливість придумати, що треба зробити, щоби стати такою, якою вона хоче бути.

«Це моє ім'я»

Дитині пропонується пошукати в кімнаті такий предмет, якому вона могла би дати своє ім'я. Після того як дитина зробить вибір, їй пропонується описати цей предмет, відмічаючи всі його позитивні та негативні сторони. Психолог допомагає дитині з описом, а потім запитує, чи підходить це під опис самої дитини.

Дана гра дозволяє дитині з допомогою переносу розкрити свої слабкі та сильні сторони.

Заняття 2. «Це я - такий...»

Дитині пропонується кілька картинок. Вона повинна подивитьсь на кожну й вирішити, яку хорошу якість тут зображено, і сказати: «Це я - такий ...» («Це я - такий сильний» і т. д.). Бажано мати два набори - один для хлопчиків, другий - для дівчаток.

Якщо дитині важко виділити якості, зображені на картинці, психолог може спитати, що тут намальовано, й підвести її до назви потрібної якості особистості. Якщо дитина просто починає швидко перебирати картинки та показувати пальцем, кажучи: «Це я, це я, це я», - психолог повинен зупинити її та спитати: «Ти який (яка)?»

«Красиве ім'я»

Гра допомагає підвищити в дитини рівень самосприймання.

Психолог пропонує дитині написати своє ім'я на аркуші паперу яскравим фломастером. При цьому дитина обов'язково чітко читає написане й обводить пальцем. Потім дитині пропонується намалювати, прикрасити своє ім'я так, щоб вийшло яскраво й гарно.

Як варіант цієї гри для розмальовування можна використовувати контур фігури хлопчика чи дівчинки.

Заняття 3. «Дзеркало»

Психолог і дитина стають один проти одного, і дитина починає повільно виконувати різноманітні рухи, а психолог їх повторює. Потім вони міняються ролями. При цьому спочатку психологу треба виконувати помітні, великі рухи (кивати головою, піднімати руки), а потім - усе дрібніші. Якщо у другому випадку дитині ніяк не вдається помітити зміни, тоді психолог може підказати, на яку частину тіла треба звернути увагу.

«Жив-був один хлопчик ...»

Гра допомагає дитині навчитись розповідати про себе не соромлячись, відмічаючи свої позитивні та негативні якості. Психолог починає розповідати казку про хлопчика (дівчинку), якого звати так само, як і дитину, і який одягнений так само, як ця дитина. Потім дорослий пропонує дитині допомогти їй продовжити казку. Іноді він може спрямовувати розповідь дитини, вставляти різні проблемні ситуації.

Цю гру можна використовувати протягом декількох хвилин на кожному наступному занятті. Тоді дитині пропонується пригадати й коротко переказати, що сталося з хлопчиком раніше, а потім продовжити складання казки.

Заняття 4. «Гра в ситуації»

Гра спрямована на моделювання поведінки дитини в конкретних ситуаціях. Ця гра є варіантом попередньої гри. Тут дитині також пропонується знайти вихід із проблемної ситуації, яку ставить перед нею психолог. Різниця в тому, що дитині пропонуються конкретні випадки з її життя. Психолог може запропонувати дитині зобразити, як би вона вчинила та як можна було би вчинити. Можна використовувати відеозапис поведінки дитини.

Така тактика моделювання може використовуватись у будь-яких ситуаціях, де в дитини з'являється підвищений рівень тривожності. Але треба пам'ятати, що не можна наводити як приклад відеозапис інших дітей класу, де вчиться дитина.

«Дзеркало»

Виконується так, як і на 3-му занятті.

Другий цикл - «Це я і мої друзі»

Заняття 5. «Знайди свою половинку»

Для проведення цієї гри психолог повинен підготувати кілька карток, розрізаних на дві половинки. З метою ускладнення гри можна використовувати нерівні лінії розрізу.

Психолог перемішує половинки та роздає їх дітям. Потім за його сигналом кожна дитина повинна знайти відповідну половинку. Тут треба пам'ятати, що в роботу з тривожними дітьми не можна включати ефект змагання, тому наприкінці гри можна похвалити дітей за виконання завдання взагалі, а не за швидкість.

Після заняття можна поговорити з дітьми про те, хто як знайшов свою половинку і які ще є способи.

«Клеєний дощик»

Дітям пропонують стати один за одним і покласти руку на плече того, хто стоїть попереду. Психолог каже, що пройшов «клеєний» дощик, діти приклеїлись, їм не можна розклеїтись. Після чого він дає команду, і всі діти починають рухатись. За умови засвоєння дітьми способу руху можна ускладнювати гру.

Психолог може використовувати ігрову ситуацію, пропонуючи дітям для виконання не просто завдання, а зв'язну розповідь.

Заняття 6. «Шукаємо скарб»

Дітям пропонується стати в ряд за певною ознакою. Наприклад, за довжиною одягу, починаючи з найдовшого (найкоротшого); за кольором очей, починаючи з найсвітліших, і т. д.

Потім треба розділитись на команди за ознаками. Їм дається завдання знайти за допомогою карти-плану «скарб», який сховали в кімнаті.

Особливості використання цієї гри з тривожними дітьми полягають у тому, що краще давати завдання знайти «скарб» окремо кожній команді. Причому момент змагання включати не можна, якщо діти поспішають і хвилюються, психолог повинен одразу їх зупинити та пояснити, що головне у грі - це знайти «скарб», а не швидко його знайти.

«Вимкнений звук»

Для цієї гри можна використовувати великий макет телевізора з отвором замість екрану. Психолог по черзі пропонує дітям сісти на стілець «у телевізор». Потім просить дитину розповісти будь-яку історію, наприклад, про те, як вона йшла сьогодні у школу.

Через кілька хвилин психолог дає команду, за якою дитина замовкає. Дорослий каже дітям: «У нашого телевізора вимкнувся звук. Давайте спробуємо зрозуміти, про що нам розповідає (ім'я дитини) без слів». Діти «озвучують» розповідь дитини. Якщо оповідача зрозуміли неправильно, треба повторити ще раз. Потім можна замінити оповідача.

Гру можна використовувати на кількох заняттях за бажанням дітей.

Заняття 7. «Подарунок»

Усі діти сидять у колі. Психолог пропонує кожному подарувати сусіду подарунок, але не справжній.

Для цього дитині треба руками зобразити, що вона дарує, показати щось приємне й піднести подарунок. Після гри можна спитати в дітей, що їм подарували, і співставити, наскільки вірно вони все зрозуміли.

Як варіант гри можна використовувати в якості опису подарунка не конкретну назву предмета, а назву його властивостей, наприклад: «Мені подарували щось велике та м'яке».

«Долоньки»

Дітям пропонуються папір і фломастер. Треба покласти свою долоньку на аркуш паперу, розсунути пальці й акуратно обвести її контур. Потім психолог просить на контурі кожного пальця написати щось хороше про себе. Після цього ведучий збирає «долоньки», читає їх групі, а діти вгадують, де чия «долонька».

Третій цикл - «Це я і мої почуття»

Заняття 8. «Почуття тварин»

Для проведення гри необхідний набір картинок із зображенням відомих тварин. Психолог розкладає по черзі перед дитиною картинки та просить назвати основні якості тварини: наприклад, зайчик - страх, боязливість, лев - сміливість, лисиця - хитрість.

Потім психолог пропонує роздивитьсь ту чи іншу ситуацію і просить дитину описати свої почуття та стани з допомогою картинок. Якщо дитині важко це зробити, психолог може прийти на допомогу. Наприклад: «Ти розбив вазу? Ти себе почував як хто? Вибери картинку з таким «тваринним почуттям», яке схоже на твоє».

Далі можна обговорити варіанти поведінки, пропонуючи дитині розповісти, як би себе повели інші звірі в цій ситуації.

При проведенні гри бажано уникати оцінок поведінки дитини, оскільки основна мета - навчання дитини більш точно розуміти свої почуття для моделювання поведінки.

«Стрілялочки»

Дитині пропонується розповісти про те, що вона зараз відчуває, який у неї настрій. Потім психолог пропонує сісти зручніше, заплющити очі й уявити, що в неї в голові вузенький коридорчик, який закінчується дверцятами. Ці дверцята закриті, але якщо дитина захоче, то завжди зможе їх відкрити, із силою «вистрелити» в небо (у стелю) свої почуття, наприклад, гнів, образу, злість, а потім знову закрити дверцята.

Якщо під час заняття в дитини хороший настрій, то можна запропонувати їй «стріляти» хорошими почуттями.

Заняття 9. «Подарунок»

Виконується так само, як на занятті сьомому другого циклу.

«Ліплення»

Гра проводиться перед великим дзеркалом, установленим на підставку й закріпленим на стіні. За допомогою цієї гри дитина вчиться розрізняти почуття за виразом обличчя, за допомогою міміки.

У першій частині гри психолог пропонує дитині зобразити, яке в неї обличчя, коли вона сердиться, боїться, радіє тощо. Якщо дитині складно це зробити, то психолог позує зразок, який дитина повинна скопіювати. Після закріплення за кожною маскою певного почуття можна перейти до другої частини гри.

Дитина сідає перед дзеркалом, психолог руками «ліпить» на обличчі дитини мімічну маску. Дитина повинна вгадати, яке почуття зобразив психолог на її обличчі. Потім можна помінятись ролями.

Наприкінці заняття психолог каже дитині про те, що коли їй погано, вона може сама руками розтягнути посмішку й подивитись на себе у дзеркало. Тоді настрій обов'язково покращиться.

Заняття 10. «Чарівний мішок»

Перед проведенням гри дитину просять розповісти, який у неї настрій, що вона відчуває. Потім психолог показує дитині мішок і каже, що він чарівний і що в нього можна покласти свої непотрібні почуття: гнів, образу, злість тощо. Дитина повинна імітувати рухи складання. Потім психолог зав'язує мішок, передає дитині та пропонує викинути його у сміття.

«Ліплення». Виконується так, як і на 9-му занятті.

При складанні програми корекції тривожної поведінки в дітей ми намагались використовувати найбільш відомі й ефективні ігри. У цілому зміст роботи психолога в директивній ігровій терапії може будуватись у залежності від цілей психотерапії, індивідуальних особливостей дитини та можливостей психолога.