Мотивація чоловіків до участі в пологах
Вплив індивідуально-психологічних особливостей особистості на мотиваційну сферу. Локус контролю і мотиваційна сфера особистості. Роль чоловіка в сім’ї, що очікує дитину. Типи пологів у сучасному акушерстві. Вплив підтримки на стан жінки під час пологів.
| Рубрика | Психология |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.06.2010 |
| Размер файла | 41,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
27
Зміст
- Вступ
- 1. Зміст і еволюція поняття мотивація
- 2. Сучасні тенденції у дослідженні мотивації
- 3. Вплив індивідуально-психологічних особливостей особистості мотиваційну сферу
- 3.1 Виплив потреб на мотиваційну сферу
- 3.2 Локус контролю і мотиваційна сфера особистості
- 3.3 Акцентуація характеру і мотиваційна сфера особистості
- 4. Роль чоловіка в сім'ї, яка очікує дитину
- 4.1 Типи пологів у сучасному акушерстві
- 4.1.1 Вертикальні пологи
- 4.1.2 Домашні пологи
- 4.1.3 Сімейні пологи
- 4.1.4 Пологи в воді і пологи в воду
- 4.2 Вплив підтримки на стан жінки під час пологів
- Резюме
Вступ
Народжувати - це дар... Народжувати - це дія...
Кожної хвилини щонайменше народжується десятки нових життів. І це одна з найважливіших подій не тільки самої новонародженої дитинки, а також її батьків.
Люди народжувалися тисячоліттями. За цей час біологічна сутність і механізм пологів, звичайно, не змінились. Але обставини, за яких народжували, і погляди вчених на пологи постійно зазнавали змін. На сучасному етапі розвитку суспільства люди розуміють що прогрес і усілякі новшества аж ніяк не сприяють благополучному розвитку людини, тому, прагнуть вертатися до того як усе було першопочатково, так як хотіла цього природа. Це має відношення до багатьох природніх процесів, серед яких є такий важливий в житті людства процес народження нового життя, нової людини.
Зараз у світі існує багато способів народження дитинки і тому перед тим як вибрати спосіб народження, подружжя перебирають усі можливі варіанти: вертикальні пологи, домашні пологи, сімейні (сумісні) пологи, пологи в воді, пологи в воду
Прагнення повернути пологам характер родинної події - це знамення нашого часу. У 1971 році на Лондонському міжнародному конгресі психосоматичної медицини Дж. Сасмор представила результати спостереження за 45000 пологів в присутності батька. Відповідно дослідженням було опубліковано наступні висновки:
присутність чоловіка охороняє породіллю від почуття страху і самотності;
чоловік є найкращим посередником між дружиною і медичним персоналом;
переважна більшість жінок вважає присутність чоловіка під час пологів бажаною. [39]
Сімейні пологи в сучасному акушерстві прийнято називати пологами, в яких беруть участь не тільки жінка і дитинка, але і близька їм людина. Це може бути мама породіллі, або її близька подруга, але найчастіше під сімейними або сумісними пологами розуміють пологи з батьком малюка. [36] Ще зовсім недавно до чоловіків, які виявляли бажання народжувати спільно з своїми дружинами, персонал пологових будинків, а за одно і оточуючі відносились, м”яко говорячи", з нерозумінням. Але зараз картина в значній мірі змінилася. В наш час сімейними пологами нікого не здивуєш, багато пологових будинків практикують сімейні пологи, а курси підготовки вагітних готують власне до сімейних пологів.
Оскільки такий вид пологів як сімейні (сумісні) пологи в Україні, а саме у Львові є ще доволі „молодим", нас зацікаво дослідження спонукальної сфери майбутнього татка до прийняття рішення бути присутнім при народженні свого маляти.
Зазначимо, що підтримка чоловіка в пологах знімає неспокій у породіль і підвищує здатність переносити біль, знижує частоту ускладнень у мами і малюка, зменшує ризик виникнення депресій і страху після пологів. Підтримка в пологах впливає також на протікання родового процесу, сприяє ранній адаптації жінки до післяпологового періоду, покращує лактацію і грудне вигодовування. [42]
„Неестетичний" вигляд жінки під час пологів, про який знають лікарі-акушери, здебільшого, залишається для чоловіка невідомим. І в цій ситуації в першу чергу все залежить від установок майбутнього батька. Коли є наявною установка на появу нового життя, краси, чарівності - то саме новим життям, красою, чарівністю полискує все в пологовому залі. Погодьтеся, один і той самий ліс ботанік, художник та геолог бачать по-різному...
Важливо, щоб присутній на пологах чоловік оцінив, який подвиг здійснила його дружина, народивши його живого і здорового малюка. Адже, пологи - це тяжке фізичне і психоемоційне навантаження. Найсильнішим за емоційним забарвленням впливом є перший крик дитинки і при сумісних пологах подружжя мають змогу пережити цей стан разом.
Мета роботи:
Дослідити особливості мотивації чоловіків
до участі в сімейних пологах.
Завдання:
Опрацювати літературу з. питань мотиваційної сфери особистості.
Описати підходи у вивченні мотиваційних процесів
Описати типи пологів у сучасному акушерстві.
Дослідити сучасні погляди і думки щодо участі чоловіків у пологах
Дослідити акцентуації характеру, задоволеність основних потреб і локалізацію контролю, рівень емпатії, у чоловіків в сім'ях яких незабаром народиться дитинка
Провести статистичну обробку результатів досліджень і виявити відмінності у результатах по групах.
Предмет і об'єкт дослідження
Об'єкт:
Мотивація чоловіків до участі у пологах.
Предмет:
Вплив індивідуально-психологічних особливостей на мотивацію чоловіків до участі в сімейних пологах.
Гіпотези.
Основні гіпотези:
1. Імовірно, що чоловіки в яких не задоволена потреба у самовираженні будуть обирати сімейні пологи.
2. Припускаємо, що вираженість демонстративних рис характеру впливає на мотивацію при виборі способу народження дитини.
Додаткові гіпотези:
1. Ймовірно., що у групі чоловіків, які обрали партнерські пологи рівень маскулінності нищий ніж у чоловіків контрольної групи.
2. Припускаємо, що у досліджуваних, які обирають сімейні пологи рівень емпатичних здібностей вищий ніж у досліджуваних контрольної групи.
3. Допускаємо, що локалізація суб'єктивного контролю впливає на мотивацію при виборі способу народження малюка.
Методи проведення дослідження:
1. Методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж. Роттера.
2. Опитувальник Х. Смішека "Діагностика типів акцентуації рис характеру і темпераменту".
3. Статево-рольовий опитувальник С. Бем
4. Методика діагностики рівня задоволеності основних потреб.
5. Самооцінка емпатичних здібностей.
Групи досліджуваних:
Чоловіки в сім'ї яких очікується народження дитини, і які:
а) одна група (20 чол)
вирішили народжувати дитинку в сімейних пологах;
б) друга група (20чол)
не виявили бажання приймати участь в пологах.
1. Зміст і еволюція поняття мотивація
Існує безліч різноманітних теорій мотивації. Кожна така теорія розроблялася навколо певних питань або проблем. І хоча теорії, які ми будемо висвітлювати в даній роботі, у багатьох відношеннях досить сильно відрізняються між собою, всі вони мають одну загальну особливість: служать для пояснення того, за рахунок чого відбувається активація поведінки, а також за рахунок чого забезпечується її спрямованість і стійкість. Ці три слова (активація, спрямованість, стійкість) і є об'єктом інтересу психологів, що займаються проблемами мотивації. Інші напрямки в психології також звертаються до цих понять, але потрібно сказати, що в рамках будь-якого мотиваційного аналізу ці поняття треба розглядати обов'язково.
Поняття інстинкту зустрічається у працях древніх учених, наприклад у Фоми Аквінського. Щоб пояснити, чому поведінка тварин найчастіше має адаптивний характер, він запропонував гіпотезу про те, що тварини "оснащені" інстинктами, які забезпечують їхньою енергією, надають цілеспрямований і сталий характер поведінки. Інстинкти розумілися як "цілеспрямована енергія, закладена у тварині природою або Творцем, необхідна для того, щоб жива істота могла досягати цілей, корисних для його самозбереження або збереження його виду, і уникати зворотного". Сьогодні ми вкладаємо в поняття інстинкту небагато інший зміст, але його основна базова ідея залишається незмінною
Причина такого розходження йшла коріннями в ідею про те, що люди - це особливий утвір Бога. Серед іншого люди наділені душею й раціональним мисленням, а виходить, можуть відповідати за власні дії. Проблема з теорією інстинктів полягала в тім, що причиною поводження, як тоді вважалося, були інстинкти, а не душа або раціональне мислення. Тому Фома Аквінський запропонував дві різні теорії мотивації: одну для тварин, іншу - для людей. [25]
Багато вчених намагалися пояснити, чому все-таки мотивація тварин так схожа з мотивацією людини. На перший погляд люди й тварини діють, підкоряючись тим самим законам. Але в той же час очевидно, що між ними існують глибокі розходження.
Рене Декарт запропонував пояснення, що дозволяє впорядкувати дві ці позиції: тілесні прояви, що не виходять на рівень вольових дій, можуть бути пояснені за допомогою законів механіки (інстинктів), а от дії, що мають відношення до таких речей, як, наприклад, моральні дії, перебувають під контролем волі. [41]
Дуалістична концепція виявилася привабливою як для вчених, так і для католицької церкви. Відповідно до пояснення Декарта люди могли відповідати за свої моральні діяння, і це положення цілком підходило під ідею про те, що людина - особливий утвір Бога. Спочатку католицька церква, доглянувши погрозу в тім, що мотивація людини могла бути пояснена з погляду теорії інстинктів, заборонила вченим займатися подальшим вивченням даного питання. Але після прийняття церковною владою теорії, представленої Декартом, цей заборона була зм'якшена.
Декарт затверджував, що люди мають інстинкти, властивими й твариною, але при цьому він відзначав, що перші на відміну від других можуть ці інстинкти контролювати. Еволюційна теорія викликала гнів католицької церкви: відповідно до запропонованої концепції виходило, що мотивація людини обумовлена тими ж самими процесами, які "запускали" поведінку тварин. [12]
Чарльз Дарвін вважав, що фізичні особливості тварин і людей, а також особливості їхнього поводження визначаються специфікою їхньої біологічної будови.
Слід зазначити, що заслуга Дарвіна складається зовсім не у відкритті закону еволюції, як найчастіше думають; у його епоху вже існували підтвердження, що за допомогою селекційного розведення можна виводити тварин, що володіють певними фізичними характеристиками. Заслугою Дарвіна було припущення про те, що природний добір - це механізм, що забезпечує дію еволюційного процесу.
Робота, пророблена Дарвіном, стала причиною до корінного перегляду причин і джерел мотивації людини. Дарвін затверджував: все те, що він спостерігав у тварин, можна сміло переносити й на людину; відповідно виходило, що й людьми й тваринами управляють ті самі принципи Існувало припущення, що поведінкою людини управляло раціональне мислення, що культивувалося в зростаючій дитині за допомогою виховання й позитивного впливу батьків і інших дорослих. [3]
Ідеї Дарвіна зробили також великий вплив і на психологів. Наприклад Вільям Мак-Дугалл, намагався пояснити поведінку людини, використовуючи для цієї мети обмежений набір інстинктів. В остаточному підсумку всі ці спроби виявилися невдалими, але психологи проте продовжували займатися вивченням біології. Стали проводитися дослідження структури мозку й нервової системи, у результаті чого народилася дисципліна, спочатку названа фізіологічною психологією, що на сьогоднішній день відомий за назвою нейрології. Не дуже давно в рамках психології з'явився новий напрямок - еволюційна психологія; цей напрямок позначив повернення до вивчення біологічних аспектів поведінки людини з погляду еволюційної перспективи. [40]
По закінченні деякого часу біологи й психологи прийшли до висновку про те, що крім факторів спадковості в поводженні людини більшу роль грають і інші моменти, такі як пізнання й научіння. Оскільки під концепцією інстинктів найчастіше розумілося, що причини, що обумовлюють те або інше поводження, є вродженими, психологи в цей час намагаються не використати даний термін. Замість цього вони говорять про генетика або просто про біологію.
Зиґмунд Фрейд розглядав біологічну сторону людини як джерело енергії або імпульсів її поведінки. Він виділив ряд інстинктів, у кожного з яких є своє джерело енергії й відповідна мета. Фрейд висунув також припущення про те, що всі вони черпають енергію із загального джерела, що носить назву лібідо.
На відміну від біологів, що вважали, що інстинкти служать не тільки джерелом енергії для поведінки, але й надають йому спрямованість, Фрейд визначав інстинкти лише як джерело енергії, думаючи, що спрямованість поведінки задається рядом принципів пізнання й научіння. Вся ця схема працює в такий спосіб. Коли енергія, пов'язана з одним з інстинктів, зростає до визначеної межі, вона стає для людини джерелом напруги. Для того, щоб позбутися від цієї напруги, людина буде прагнути підібрати відповідну ціль. Фрейд припустив, що кожний з інстинктів викликає в людини свої уявлення про мету. Також він висунув припущення про те, що люди можуть заміщати (і найчастіше так вони й надходять) цілі, розсіюючи, таким чином, частину енергії, яка належить даним цілям. Вся проблема, на думку Фрейда, полягає в тім, що в ході розвитку в людини може виникнути асоціація деяких цілей з отриманням покарання й тому, замість того щоб прагнути до досягнення цих цілей, він буде орієнтований на їх уникнення. [12]
Генрі Мюррей припустив, що людей можна охарактеризувати, використовуючи обмежений набір потреб. Індивідуальні розходження він пояснював через розходження сили потреб в окремо взятих людей, склавши опозицію поданню про те, що причини індивідуальних розходжень зв'язані головним чином з научінням. [40]
Численні дослідження проведенні вітчизняними психологами з питань мотивів діяльності, і в тому числі, мотив навчальної діяльності. Так, Л.І. Божович, вивчала мотиви школярів. При аналізі спрямування особистості були виділенні широкі соціальні мотиви отримання знань і мотиви, виникнення самої навчальної діяльності. Божович і її колегами під мотивом, розумілося внутрішня позиція особистості. [12]
Своєрідним розумінням мотивації характерно для гештальтиської психологічної школи. К. Левін, який розробив методику експерименального вивчення мотивів, розумів їх як дещо самостійне. Поведінку К. Левін пояснював, виходячи з відносин, які складаються у особистості з конкретним середовищем в даний часовий інтервал. Він перейшовши від фрейдиського розуміння мотиву, як стиснутої енергії до уявлення про систему організм - середовище, зробив важливий крок вперед в розвиток вчення про мотиви. Його безсумнівною заслугою являється і розробка і застосування експериментального методу при дослідженні мотивації.
В теорії Д.К. Маккеланда йдеться про те, що всі без винятку мотиви і потреби людини набуваються, формуються при її онтогенетичному розвитку.
Мотив „прагнення до досягнення деяких досить загальних цільових станів”, видів задоволення і результатів. Мотив досягнення розглядається, як першопричина людського поведінки. [41]
Г. Олпорт в своїй книзі „Особистість” як представник „персоналістичного” напрямку висунув ідею особистісного підходу до мотивації людини. В його теорії самореалізація особистості розглядається як першопричина людської поведінки.
Д. Берлайн розробив складну систему мотивації, згідно якої потреба визначає відповіді організму. Але сама потреба у нього тісно пов'язана з потенціалом збудження первинних структур, і тому його теорія фізіологічна.
В теорії мотивації І. Аткінсона і К. Берча, Аткінсон виділяє декілька „мов” мотивації: експериментальну, нейрофізіологічну, поведінкову, математичну. Опираючись на погляди К. Левіна і У. Тодмена Аткінсон розглядає поведінку як, очікування чогось і цінності, які перетворюються в мотив. Новим тут являється не те, що Аткінсон і Берч розглядають не реакції, а дії. Стимули перетворюються в залежності від мотивів, їх значимості і оцінці. [48]
В теорії мотивації А. Маслоу відмічається прагнення індивіда до безперервного розвитку, як ведучого мотиву. Мотиви визначаються потребами, які мають декілька рівнів: від біологічних потреб до потреб само актуалізації. [12]
2. Сучасні тенденції у дослідженні мотивації
Проблема вивчення мотивацій лише з психологічного аспекту, не дає можливості чітко визначити, що ж спрямовує людину до діяльності. Однак дослідження поведінки особистості у процесі активності подає певні загальні трактування мотивації діяльності суб'єкта, але навіть вони дозволяють розробляти прагматичні моделі.
Різноманітні теорії мотивації вчені розподіляють на дві категорії:
змістовні (теорія потреб Туган - Барановського, ієрархія потреб Маслоу, теорія потреб Маккеланда, двофакторна теорія Герцберга);
процесійні (теорія сподівань Врума, теорія справедливості, комплексна процесійна теорія Портера і Лоулера); [25]
Змістовні теорії мотивації окреслюють потреби, які спонукають людей до дій, активності. Згідно теорії Маслоу є п'ять основних типів потреб (фізіологічні, безпеки, соціальні, успіху, самовираження), які формують ієрархічну структуру, що визначає поведінку особистості. Учений твердить, що потреби вищих рівнів не є мотивами для людини, доки не задоволені (хоч частково) потреби нижчого рівня. Однак ця ієрархічна структура не є абсолютною та незмінною.
Вважаючи, що класифікація потреб, запропонована Маслоу, не повна, Маккеланд розширив її, додавши поняття потреби влади, успіху та приналежності.
Потреба влади виражається як бажання впливати на інших людей. В схемах ієрархічної структури Маслоу, потреба влади знаходиться у проміжку між потребами поваги та самоповаги. Люди, котрі мають здатність до керівництва, потребують влади, оскільки остання забезпечує можливості для її прояву, реалізації. [13]
Зупинимося на процесійних теоріях мотивації, що ґрунтуються на потребах і пов'язаних з ними чинниками, які визначають поведінку особистостей. Процесійні теорії аналізують те, як людина розподіляє власні зусилля, для досягнення різноманітних цілей, як обирає конкретний вид поведінки. [25]
Є три основні процесійні теорії мотивації: теорія сподівання, теорія справедливості та модель Портера-Лоулера.
Теорія сподівання заснована на припущенні, що людина спрямовує власні зусилля для досягнення певної мети лише тоді, коли впевнена у задоволенні своїх потреб чи досягненні цілі. Мотивація є функцією фактора сподівання “витрати праці задля результатів", а сподівання “результати - нагорода” і валентності (тобто відносного ступеня задоволення). Найбільш ефективно мотивація досягається, коли люди вірять, що зусилля обов'язково допоможуть досягнути мети і допоможуть отримати цінну винагороду. Мотивація слабшає, якщо ймовірність успіху чи вартість винагороди оцінюється людьми низько.
В рамках теорії справедливості передбачається, що люди суб'єктивно оцінюють відношення винагороди до затрачених зусиль і порівнюють його з тим, що отримали інші працівники за аналогічну працю. Несправедлива винагорода, за їхніми оцінками, приводить до виникнення психологічної напруги. Якщо людина вважає свою працю недооціненою, вона буде зменшувати витратні зусилля. Якщо ж особа вважає власну діяльність переоціненою, то навпаки, залишить обсяг витрачених зусиль на минулому рівні чи навіть збільшить його.
Модель Портера-Лоулера ґрунтується на тому, що мотивація є функцією потреб, сподівань та сприйняття людьми справедливої винагороди. Лаймар Портер та Едвард Лоулер розробили комплексну процесійну теорію мотивації, яка охопила елементи теорії сподівань і теорії справедливості. Результативність праці залежить від затрачених
особою зусиль, її характерних особливостей та можливостей, а також оцінки ним власної ролі. Обсяг витрачених зусиль залежить від оцінки цінності винагороди і впевненості в тому, що вона отримається. Згідно моделі Портера-Лоулера результативність праці продовжує задоволення. [47]
Аналіз наукових джерел даної проблематики показав, що першість по праву належить вченим західних країн (В. Зігерт, М. Ланг, Дж. Шоннесі, С. Керролл, Г. Тосі, А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Макклеланд, В. Врум, К. Левін, Д. Макгрегор та інші).
Кожна з праць названих авторів і запропоновані ними моделі мотивації мають повне право на детальне дослідження та використання на практиці. Важливе завдання практиків полягає в тому, щоб при правильній організації діяльності індивідів, визначенні потреб віднайти спільність інтересів.
Мотивація не є рівномірним процесом, який від початку до кінця пронизує поведінку індивіда, членів спільноти. Мотивація формується на основі тих різнорідних процесів, які здійснюють функцію саморегуляції на окремих фазах поведінки. Від мотивації залежить, як і в якому напрямку будуть використовуватися різноманітні функціональні здібності. Мотивацією пояснюється вибір між різноманітними можливими діями, між різноманітними варіантами сприйняття і можливим змістом мислення, крім того не пояснюється інтенсивність та наполегливість вибраної діяльності та досягнення її результатів. [40]
Багатоаспектні мотиваційні проблеми відносяться до найважливіших в психології як в теоретичному, так і в прикладному плані.
Як і все в людській психіці, мотив не має окремого ізольованого існування. Якщо розпочати розгляд проблеми з психологічної структури діяльності суб`єкта, основні компоненти якої занесені у схему, то положення в ній мотиву сприймається, з одного боку, як спонукання, а з другого, як відображення в свідомості людини об'єктивних рушійних сил поведінки.
3. Вплив індивідуально-психологічних особливостей особистості мотиваційну сферу
3.1 Виплив потреб на мотиваційну сферу
Співвідношення між потребами й мотивами, виходячи з висловлених у психологічній літературі точок зору, можна систематизувати в такий спосіб:
між потребою й мотивом можливі далекі й опосередковані відносини;
потреба дає поштовх до виникнення мотиву;
потреба перетвориться в мотив після опредмечення, тобто після знаходження предмета, що може її задовольнити;
потреба - частина мотиву (В.А. - Іванников, наприклад, вважає, що якщо спонуку прийняти за мотив, то частиною цього спонукання є потреба);
5) потреба і є мотив (Л.И. Божович, А.Г. Ковальов, К.К. Платонов, С.Л. Рубинштейн і багато хто інші). [12]
Проти того, що потреба і є мотив, заперечує С.П. Манукян (1984), що вважає, по-перше, що потреби не можна ототожнювати з мотивами, а по-друге, що потреби не можуть бути побудниками діяльності. Звичайно, думка С.П. Манукяна, що потреба не спонукує діяльність і поводження, деякою мірою справедливо. Адже потреба детермінує поводження людини не прямо, а опосередковано, через інші психологічні утворення. Однак без потреби, що часто приймає в людини форму повинності, спонукання до діяльності стає неможливим, якщо мова йде про свідому, довільну активність людини.
Ототожнити мотив з потребою не дозволяє ряд обставин. По-перше, потреба не повністю пояснює причину конкретної дії або вчинку, чому робиться так чи інакше, - адже та сама потреба може бути задоволена різними засобами й способами. По-друге, мотив-потреба відділяється від ідеальної (мети, що представляється людиною), тому не зрозуміло, чому мотив має цілеспрямованість. А.Н. Леонтьев із цього приводу пише, що суб'єктивні переживання, бажання, бажання не є мотивами, тому що самі по собі вони не здатні породити спрямовану діяльність. Дійсно, у випадку прийняття потреби за мотив не можна відповісти на питання "навіщо", "для чого" людина проявляє дану активність, тобто не ясна мета й зміст активності. По-третє, прийняття потреби за мотив веде до того, що говорять про задоволення мотиву, а не потреби, про мету як засіб задоволення мотиву, а не потреби, про спадкоємні й придбані мотиви, що не зовсім коректно. [41]
Таким чином, при прийнятті потреби за мотив залишається багато питань, неясностей і з'являється некоректність у використанні термінів і словосполучень. Тому закономірні спроби ряду психологів підійти до розуміння мотиву з інших позицій.
Початок цьому у вітчизняній психології поклав А.В. Веденов (1956), що вважав, що питання про основні джерела поводження особистості ще не вирішена, і що хоча задоволення потреб має велике значення в житті людини, однак його життя й діяльність не зводяться до задоволення їм своїх власних потреб. Людина найчастіше діє на основі потреб усього суспільства, на основі вимог суспільства й колективу.
3.2 Локус контролю і мотиваційна сфера особистості
Іншими стилями мотивації можуть бути особливості побудови підстав вчинку з опорою на свої можливості, зусилля, або ж на обставини, випадок. Цей аспект мотивації розглянутий Дж. Роттером в його концепції про внутрішній і зовнішній локус контролю. При внутрішньому локусі контролю мова йде про переконання, які торкаються власної діяльності і того, наскільки людина власними зусиллями може досягнути бажаного. Незважаючи на те, що такі переконання можуть і від особливостей ситуації, Дж. Роттер вказує що одна і таж підкріплююча ситуація, може викликати у різних індивідів різні реакції.
В одному випадку індивід вважає, що досягнення успіху залежить від нього самого, в іншому - від зовнішніх обставин, або випадковостей. Індивіди з внутрішнім локусом контролю частіше вибирають легкі завдання, - при обґрунтуванні своїх дій вони опираються частіше на потребу, ніж на обов'язковість, краще прораховують наслідки і об'єкт задоволення потреби. [20]
3.3 Акцентуація характеру і мотиваційна сфера особистості
Варіативність рис характеру проявляється не тільки в їх якості, але і в їх кількісному співвідношенні. Коли кількісний прояв тої чи іншої риси характеру досягає визначених величин, виявляється на межі норми, то ми виникає так звана акцентуація характеру. Під акцентуацією характеру розуміється надмірне посилення окремих рис характеру, при яком спостерігається відхилення в поведінці, яке не виходить за межі норми. Широко відома класифікація акцентуацій характеру, розроблена німецьким ученим К. Леонгардом. Ця класифікація базується на оцінці стилю спілкування людини з оточуючим світом.
Кожний вид акцентуацій характеру провокує свій стиль поведінки. Відповідно до того, спонуки до того чи іншого виду діяльності, будуть залежати від того які риси характеру в особистості є дещо перебільшені. Так наприклад особистості з демонстративним типом акцентуацій характеру, здебільшого буде керуватись в своїй поведінці неординарністю і егоїзмом. [23]
4. Роль чоловіка в сім'ї, яка очікує дитину
Особливий інтерес для психологів складає дослідження сім'ї яка очікує дитину. Багато спеціалістів пишуть про те, що така сім'я стоїть на порозі серйозних змін, отож, стає вразливою, нестабільною. Нерідко очікування народження дитини є джерелом психічної травми для членів сім'ї. Поява дитини змінює склад сімейної підсистеми, перебудовує стосунки родичів.С. Мінухін писав, що поява дитини означає виникнення в сім'ї нової дисипативної структури, що несе за собою складну реорганізацію подружнього холона (системи чоловік-дружина) і нерідко ставить під загрозу існування всієї сімейної системи. [11]
На даній стадії розвитку сім'ї, жінка більше часу риділяє своєму фізичному і психологічному стану. Вона потребує більше ніж коли підтримки і розуміння. Відповідно на чоловіка покладається велика відповідальність. З одного боку забезпечити матеріальний добробут, а з іншої намагатися створювати такі умови, які є мінімально стрессовими для дружини і майбутнього маляти. Ряд цих умов сприяють тому що чоловік в той час є більш чуйний і терпеливий до своєї дружини і відповідно до оточуючих. Разом з тим у цих чоловіків зростає рівень емпатичних здібностей. [9]
Такі сім'ї попри багато різноманітних проблем мають вирішувати не менш важливу - це спосіб народження маляти.
4.1 Типи пологів у сучасному акушерстві
Ще зовсім недавно питання про те, які можуть бути види пологів, вирішувалося однозначно. Пологи могли проходити тільки в пологовому будинку, тільки в положенні лежачи, тільки з активним лікарським втручанням.
В якості альтернативи пропонувалось тільки кесаревий розтин, при чому його часто застосовували не через те, що це було необхідно породіллі, а через те, що так простіше і лікарям, і породіллі. Як потім така мама налагоджувала контакт з малюком, чи боялась взяти його на руки, які проблеми були в неї і немовляти-це мало кого хвилювало. [34]
Люди народжувалися тисячоліттями. За цей час біологічна сутність і механізм пологів, звичайно, не змінились, але обставини, за яких народжували, і погляди вчених на пологи постійно зазнавали і зазнають змін. [39] Історія ця не лише цікава, але й повчальна. Колись народжували в банях, бо це вважалося найчистішим місцем, адже, лікарень пологових будинків тоді просто не існувало. Та й акушерів-гінекологів тоді просто не було. Пологи в давнину приймали бабки-повитухи (найдосвідченіші, найстарші серед жінок). Звичайно, пологи-це фізіологічний процес, запрограмований природою, але бабки-повитухи мали різноманітні секрети, мали свої прийоми, щоб керувати пологовою діяльністю. Всі ці знання грунтувалися на досвіді та великій спостережливості. Наприклад, для підсилення потуг породіллі давали в рот її коси. Відчуття волосся в роті викликало блювотний рефлекс, що є нічим іншим, як сильним скороченням м'язів черевного пресу, тому, саме це і було потрібно для підсилення потуг. Бабки-повитухи вміли розпізнавати, коли саме треба знеболити пологи. Для цього породіллі пропонували пожувати макові палички (як знеболювання). На сучасному етапі суспільство пропонує майбутнім мамам цілий перелік способів народження майбутнього маляти. [6]
4.1.1 Вертикальні пологи
Поступово вернулось розуміння того, що вагітність-не хвороба, а пологи не операція, що природні пологи, тобто, такі якими їх задумала природа, кращі і для мами, і для дитинки. З тих пір як природні пологи стають нормою для жінки і лікарів, вибір виду пологів стає значно ширшим. Природнім для жінки в пологах все частіше визнається не звичне горизонтальне, а вертикальне положення.
Згідно даних історичної літератури, в ХVII столітті саме Людовік XIV зламав багатовікову традицію народжувати навприсядки. Народження наступника престолу повинно було стати державною подією і гідністю нації, і жінку вперше положили на спину, щоб легше було спостерігати за пологовим процесом. Пологи імператриці стали прикладом для наслідування. Згідно другої версії, чоловіки-лікарі з часом витіснили жінок-акушерок, і породіллі довелося лягти для зручного виконання лікарських маніпуляцій. Використання положення на спині під час пологів стало звичним. Але в останні два десятиліття в світі стало активно обговорюватися питання про оптимальне положення жінки під час пологів. [36]
Жінка як правило, інтуїтивно відчуває яку позу їй слід прийняти і за звичай саме це положення виявляється найбільш сприятливе для народження малюка. В вертикальному положенні виявлено багато переваг і для самої породіллі, і для дитинки. В останній час навіть в звичних пологових будинках жінкам часто дозволяють ходити під час перейм, а в деяких і пологи приймають в положенні сидячи або стоячи на колінах в ліжку. [44]
Таким чином, позитивні моменти виявляються і знаходять наукове підтвердження на кожному етапі вертикальних пологів: в перший (болісні перейми більше всього лякають жінок), в другий (для полегшення потуг) і в третій (при відділенні посліду, коли є великий ризик кровотечі).
4.1.2 Домашні пологи
Все частіше і частіше надається перевага пологам в домашніх умовах. Вони поєднують в собі всі досягнення звичайних пологів, а крім того спокійне домашнє оточення, контакти породіллі і новонародженого з „рідними", а не з „лікарняними” мікробами. Однак домашні пологи підходять не всім, а тільки абсолютно здоровим і впевненим в правильності свого вибору жінкам. При цьому жінка народжує під керівництвом добре відомого їй акушера. На всяк випадок має домовленість з пологовим будинком, куди може будь-якої миті при необхідності приїхати. [36]
Тут дуже важливо враховувати стан жінки і дитинки, фактори ризику і результати медичного обстеження. В кінцевому результаті підготовка пологів в домашніх умовах має бути особливо ретельною і включати в себе і фізичну, і психологічну підготовку, а також регулярні огляди у лікаря і багато іншого. Якщо є хоча б мінімальний ризик ускладнень або при невпевненості зі сторони породіллі, то від пологів удома краще відмовитися.
4.1.3 Сімейні пологи
Сімейні пологи в сучасному акушерстві прийнято називати пологи, в яких беруть участь не тільки жінка і дитинка, але і близька їм людина. [45]
Це може бути мама поріділі, або її близька подруга, але найчастіше під сімейними або сумісними пологами розуміють пологи з батьком малюка. Ще зовсім недавно до чоловіків, які виявляли бажання народжувати спільно з своїми дружинами, персонал пологових будинків, а за одне і оточуючі відносились, з нерозумінням. Але зараз картина в значній мірі змінилася. В наш час сімейними пологами нікого не здивуєш, багато пологових будинків практикують сімейні пологи, а курси підготовки вагітних готують власне до сімейних пологів. [37]
Так як кожна пара по своєму особлива і неповторна, а відносини в одній сім'ї не схожі на відносини в іншій, суперечки на рахунок того, можна чоловікові бути присутнім не пологах, ведуться до сих пір.
З однієї сторони доведено, що поряд з близькою людиною жінка почуває себе значно спокійніше і впевненіше. Відповідно сама найближча людина для породіллі, яка готова народити бажаного і довгоочікуваного малюка - це її чоловік, батько дитини. Сімейні пари, які пройшли сумісні пологи як правило відкликаються про цей досвід, як про прикрасу і важливу мить яка зміцнила їх відношення між собою і зблизила їх обох з новонародженим.
З іншої сторони багато жінок особливо тих яким випадає народжувати бояться постати перед очами чоловіка в непривабливому вигляді: зрозуміло що кров і піт жінку не прикрашають. Так що зі сторони жінки багато залежить від ступеню її впевненості в чоловікові, від взаємної довіри і розуміння. Існують міркування про те, що жінка наполягає на присутності чоловіка під час пологів для того, щоб міцніше прив'язати його до себе або для того щоб навіяти йому деяке почуття вини („щоби оцінив муки”), або взагалі для того щоб „йому не було добре коли мені тут погано - нехай також помучиться”. Потрібно сказати про те, що насильно приведені на пологи чоловіки не відчують нічого крім жаху і неприязні, а тоді будуть заздрити друзям у яких „нормальні жінки" народжували самі. Що стосується чоловічої присутності на пологах то вона може бути протлумачена різними міркуваннями. [42]
Багато майбутніх мам і татів ще до пологів залякані розповідями по те, що таке пологи, наскільки вони неестетичні. До сих пір розповідають історії про те як лікарі змушені були кидати народжуючих жінок і приводити до тями чоловіка. Що ж до деяких психологів, то вони приводять такі випадки впливу сімейних пологів на збільшення числа розлучень через те, що чоловік втрачав сексуальний інтерес до дружини, побачивши її пологи, або через те що у прийнявшого пологи татуся прокидались материнські почуття, і він починав конкурувати з дружиною за свою дитину. Очевидно, подібні випадки трапляються. Особливо тоді, коли чоловік приходить на пологи як посторонній глядач на таке собі шоу. [46]
Коли мова іде про сімейні пологи, мається на увазі зовсім не те. Чоловік в сімейних пологах підготовлений - він знає, що він побачить, що буде проходити з його дружиною, а головне - чим саме він зможе її допомогти. Він постійно зайнятий породіллею, і йому не до того щоб оцінювати наскільки естетично виглядає його дружина. І навіть дивлячись на те, як народжується малюк, він бачить не насилля над тілом дружини, а народження своєї дитинки.
Сімейні або сумісні пологи-це не присутність чоловіка на пологах, це його активна участь в пологах. Сімейні пологи це коли народжує подружня пара. При чому це рішення - народжувати разом було прийняте обома з подружжя добровільно і усвідомлено. [26]
4.1.4 Пологи в воді і пологи в воду
Домашні пологи, а в деяких випадках і лікарняні пологи можуть частково проходити в воді. Тепла вода може допомогти зняти больові відчуття під час перейм.
В багатьох країнах воду вже давно використовують під час пологів. В 70-80-ті роки французький акушер Мішель Оден дослідив переваги пологів в воді, використовуючи для цього „басейни", тобто ванни великого розміру. Отримавши результати декількох сотень пологів, він описав їх в свої книзі „Нове народження пологів”. І тоді коли витончена Франція прийняла пологи в воді, весь світ віднісся до нового методу з повагою.
Пологи в воді ідеально відповідають філософському принципу: що добре для мами, добре і для дитинки. Вода розпружує, а розслаблена мама сприяє кращому стану здоров'я своєї дитинки. Стрес і неспокій провокують підвищений викид гормонів стресу, які можуть здійснювати вплив і на маму і на малюка, щоб захистити життєво важливі органи, такі як мозок, серце, нирки гормони стресу зумовлюють прилив крові, віднімаючи у менш важливих органів. [32]
Вода є лише інструментом в руках породіллі. Слід відмітити що при пологах в воді процес народження малюка проходить не в воді, а на кріслі. Такі пологи при яких процес народження малюка відбувається в воді мають назву пологи в воду.
При правильному веденні пологів в воді вони цілком безпечні. Західна культура тільки починає розглядати пологи в воді, як спосіб повернутися назад до природи. Лікарі в пологових будинках ще не звикли до думки про можливість застосовувати воду для полегшення пологів. Можливо, колись пологи в воді отримають загальне визнання.
4.2 Вплив підтримки на стан жінки під час пологів
Пологові психози - це психогенні реакції, що розвиваються як правило, у жінок, які народжують вперше. Вони зумовлені страхам очікування болю, невідомої, лякаючої події. Отже, перший момент проблеми тривоги, страху - очікування небезпеки. "Величини" небезпеки та тривожної реакції на неї залежить від багатьох факторів. Це і генотип особи, і її життєвий шлях (особливо стосунки з батьками та іншими значимими людьми, починаючи ще з дошкільного віку),і власний досвід стосунків із лікарями, і реклама можливостей медицини офіційна та неофіційна, яка мимоволі впливає на будь-які розмови про пологи. Цікаво, що готовність до тривоги, започаткована ще в стосунках із батьками в дитячому віці, вона відфільтровує, відбирає для запам'ятовування лише ту інформацію, яка "виправдовує" цю тривожність та посилює її. Протилежне як би проходить повз вуха і швидко забувається. [35]
Другий момент проблеми боротьби зі страхом, тривогою - надання достатньої підтримки на психологічному рівні. Таку підтримку може дати те, що в досвіді певної людини не раз допомагало їй або іншим. У ситуації очікування небезпеки людина іноді поводиться як велика "мала дитина". Стривожену дитину часто заспокоює присутність значимої людини, яка ставиться до неї доброзичливо з любов'ю. Така моно рефлекторна реакція, що формується в процесі онтогенезу, дуже рання і тому дуже сильна. [10]
Біль при пологах підсилюється такими факторами, як страх перед невідомим, небезпекою, попередній негативний досвід. З іншої сторони, біль послаблюється або краще переноситься, якщо у жінки є впевненість, розуміння процесу пологів. З нею проводять дихальні вправи, використовують вироблені рефлекси, здійснюють емоційну підтримку, використовують інші методи відволікання. [31]
Закордонні автори розрізняють професійну (медичну) і соціальну (чоловік, близькі родичі) підтримку в пологах.
Досить важливою є підтримка людей, які дивилися за жінкою під час вагітності-акушерки, дільничного лікаря, спеціаліста по антенатальній інтернатальній допомозі. Особливо важливу роль відіграє акушер - гінеколог і психолог, які займалися підготовкою вагітної до пологів.
Жінки дуже цінять, коли поруч знаходяться медичні працівники, з сторони яких вони відчувають підтримку і турботу, коли лікарі і середній медичний персонал проводять час з жінкою, слухають її, пояснюють що з нею діється, підтримують її емоційно. Жінки цінують можливість поговорити з медичним персоналом про свої відчуття після пологів. [42]
Слід відмітити, що чоловік зазвичай походить курс підготовки до пологів з дружиною, тобто процес пологів для нього не є несподіванкою. Під час вагітності подружжя спільно вирішують питання про методи обезболювання. [45]
В останні роки в нашій країні також починає практикуватися присутність чоловіка на пологах. Однак дане питання являється достатньо складне і неоднозначне. На присутність при пологах повинна перш за все бути згода вагітної. Крім цього, ми вважаємо, що чоловік повинен уявляти що таке пологи, мати чітку мотивацію присутності на пологах. Чоловік або хтось інший хто бажає бути присутнім на пологах повинні пройти обстеження на ВІЛ, гепатити, е хворіти гострими респіраторними захворюваннями, повинні бути вдягнуті в спеціальний одяг і зберігати санітарно-епідеміологічний режим.
Чоловік має непросто бути присутнім про пологах, а активно допомагати жінці і медичному персоналу. Його присутність дисциплінує поведінку жінки, він є свідком проведення всіх медичних маніпуляцій. Щоб бути активним учасником, повинен чітко представляти процес пологів, знати їх періоди і то, що пологи супроводжуються втратою крові, бо це може здійснити сильний емоційний вплив на чоловіка. [26]
Самий сильний по емоційному впливові є перший крик дитинки і при сумісних пологах подружжя мають змогу пережити це разом.
Неспокій при пологах спричинює виробленню адреналіну, що знижує діяльність матки, сприяє затягуванню процесу і впливає на серцеву діяльність плоду. Підтримка в пологах знімає неспокій у породіль і підвищує здатність переносити біль, знижує частоту ускладнень у мами і малюка, кількість інструментальних пологів, зменшує ризик виникнення депресій і страху після пологів. [16] Підтримка в пологах впливає на протікання родового процесу, сприяє ранній адаптації жінки, покращує лактацію і грудне вигодовування. Важливо, щоб присутній на пологах чоловік оцінив, який подвиг здійснила його дружина, народивши живого і здорового малюка. Адже, пологи-це тяжке фізичні психоемоційне навантаження. [37]
4.3 Партнерство на пологах
Надзвичайно важливим фактором для сприятливого перебігу пологів являється психологічний комфорт жінки. Для створення атмосфери духовного комфорту породілля, яка знаходиться в стресовій ситуації, потребує не просто від чуттєвості і професійної допомоги медперсоналу, але і в присутності людини, здатної надати її психологічну підтримку. [21]
Однозначної відповіді на питання яке стосується участі тата у пологах нема. Деколи сильно переживаючий чоловік в пологах, прагнучи заховати своє переживання, багато розмовляє. А раціональне мовлення, спрямоване до породіллі, заважає її сконцентруватися і уповільнює процес пологів. В дійсності під час пологів кора головного мозку сповільнює свою активність, домінуючими стають структури підкірки, які відповідають за природній перебіг пологів. В той час жінка керується в своїй поведінці інстинктами які закладені природою, для того щоб народити дитинку і мало зважає на рекомендації і вказівки лікарів. Чуйний чоловік який є поруч завжди зможе краще за інших донести до дружини вказівки медперсоналу. [42]
Проте чоловікам виявляється важко спостерігати і зрозуміти і прийнти інстинктивну поведінку дружини під час пологів. Тому, з іншого боку вони стараються не дати їм випасти з раціонального стану самоконтролю.
Отож, взаємна довіра і бажання майбутніх батьків народжувати разом - умова необхідна, але не завжди достатня для благополучного перебігу пологів. Наступним кроком пари, яка прийняла подібне рішення, має стати спільна підготовка. Курси в сімейних клубах, Школи батьківства при жіночих консультаціях, „посвячення" в таїнство народження, консультації з психологом е просто знайомлять молодих батьків з фізіологією і психологією вагітності і пологів, але і дають можливість парі „виносити" це відповідальне рішення - іти або не іти на пологи татові [22]
І все таки чоловік (зробимо поправку: підготовлений чоловік), „народжуючий” разом з дружиною - це незрівнянно більше, ніж просто підтримка. Коли не тільки вагітність, але і пологи стають подією, які пара переживає разом - народжується справжня сім'я. [37]
Часто можна спостерігати ситуацію, коли після пологів, жінка повністю понурена доглядом за новонародженим малюком, абсолютно виправдуючи горду назву мами, а чоловік почуває себе не в своїй тарілці. Чоловік „народивший" разом з дружиною, відчуває себе татусем вже з в момент появи на світ свого малюка, бере на себе більше відповідальності за нього, і, на кінець залюбки доглядає за дитинкою, насить на руках, купає. [45]
Резюме
Мотиваційна сфера кожної особистості являється багатогранним і цікавим для вивчення явищем. Існує безліч різноманітних теорій, які пояснюють процес мотивації. Усі вони в багатьох відношеннях відрізняються одна від одної, проте, всі вони мають одну загальну особливість, так як служать для пояснення за рахунок чого відбувається активація поведінки, а також за рахунок чого забезпечується її спрямованість і стійкість. Сімейні пологи і питання пов'язані навколо цього питання не є достатньо висвітлені в літературі, тим паче, що стосується того що спонукає чоловіків приймати участь в пологах. Тим самим підтверджується актуальність у дослідженні даної теми.
Подобные документы
Аналіз особливостей локусу контролю як специфічного когнітивного утворення в структурі Я-концепції особистості. Результати емпіричного дослідження домінуючих копінг-стратегій у студентів з інтернальним та екстернальним типами суб’єктивного контролю.
статья [245,1 K], добавлен 11.10.2017Характеристика проблеми своєрідності особистості. Концепції індивідуалізації особистості в зарубіжній та вітчизняній психології. Самоактуалізація особистості, як прояв її індивідуальності. Дослідження індивідуально-психологічних відмінностей між людьми.
курсовая работа [63,5 K], добавлен 12.06.2014Мотиваційна сфера особистості як основа процесу навчальної діяльності. Соціально-психологічна структура установки як чинника формування мотивації до навчання. Результати дослідження психологічних особливостей мотивації до навчання у студентів, курсантів.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 20.03.2012Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми когнітивної сфери особистості у психологічній науці. Структура когнітивної сфери особистості та вплив на її розвиток. Когнітивний стиль як індивідуальна інтеграція особливостей пізнавальних процесів.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 24.04.2011Фактори, що впливають на психічне здоров’я дитини. Стилі та типи батьківського виховання. Характеристика особливостей психічного розвитку підлітка залежно від сімейного виховання. Аналіз взаємовідносин між батьками і їх вплив на емоційний стан дитини.
курсовая работа [245,9 K], добавлен 05.12.2014Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011Теоретичні аспекти дослідження проблеми впливу життєвих ситуацій на психічний стан особистості. Психічні стани особистості в різних ситуаціях життєдіяльності. Зміст та підходи до класифікації психічних станів особистості, негативні психічні стани.
курсовая работа [74,9 K], добавлен 19.10.2011Аналіз теорій особистості Хорні, Саллівена, Єріксона. Динаміка формування характеру в контексті неврозу за Хорні. Типи характеру та їх характеристика. Теоретичні формулювання Еріксона. Суперечки про роль жінки в суспільстві. Сучасні теорії особистості.
контрольная работа [51,5 K], добавлен 15.10.2012Ґендер та стать: сутність та відмінності; гендерні стереотипи, їх формування в сім’ї: передумови закріплення, вплив на дитину, види та способи досягнення гендерної толерантності. роль батька і матері, жінки та чоловіка у гендерній соціалізації дитини.
курсовая работа [64,4 K], добавлен 17.06.2012Психологічні особливості розвитку особистості підлітків; якість, зміст і характер їх взаємодії з електронними ресурсами; проблеми визначення комп'ютерної залежності. Практичні рекомендації для вчителів інформатики, психологів і соціальних педагогів.
дипломная работа [120,5 K], добавлен 23.03.2011
