Стиль відношення і спілкування керівника з колективом і особистістю

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Інститут автоматики, електроніки та комп'ютерних систем управління

Кафедра комп'ютерних систем управління

Соціологічне дослідження

на тему:«Стиль відношення і спілкування керівника

з колективом і особистістю»

Вінниця, ВНТУ 2009

Зміст

1. Розробка методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження

2. Визначення основних понять за темою дослідження

3. Вибірка соціологічного дослідження

4. Розробка і логічний аналіз анкети

5. Організація та методика опитування респондентів

6. Статистика і обробка інформації

7. Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Висновок

Список використаної літератури

Додаток

1. Розробка методологічного розділу програми конкретного соціологічного дослідження

Спроби визначити, якими рисами характеру чи якостями повинен володіти ідеальний керівник, складають основу різноманітних теорій про стилі керівництва.

Дослідники зупиняються на персональних якостях, фізичних характеристиках та розумових здібностях.

Слід зауважити, що всі дослідники одностайно стверджують той факт, що ніяких фізичних відмінностей між лідером та звичайною, пересічною людиною не виявлено. Ні стать, ні вік, ні вага чи ріст, ні зовнішні дані не впливають на успіх чи фіаско будь-якого заходу.

Намагання визначити особливий набір рис характеру та розумових здібностей, притаманних керівнику, мали сумнівний успіх. Едвін Гізеллі, який присвятив аналізові цієї проблеми більше 20-ти років наукових пошуків дає таке скорочене резюме (табл. 1).

Схоже дослідження на цю тему було проведено Фредом Філдером. Він прийшов до висновку, що індивідуальні риси особистості керівника майже не впливають на успіх загальної справи, отже, вони не повинні грати роль критерію при виборі керівника.

Таблиця 1. Шкала найбільш суттєвих характеристик за Гізеллі

	Характеристики	Ступінь важливості
А	Авторитарні нахили	100
М	Професійні досягнення	76
А	Рівень освіти	64
М	Самореалізація	63
Р	Самовпевненість	62
Р	Рішучість	61
М	Відсутність потреб у захисті	54
Р	Походження із робітничого середовища (знання всіх його особливостей)	47
А	Ініціативність	34
М	Відсутність фінансової залежності	20
М	Бажання володіти владою	12
Р	Зрілість	5
Р	Фізичні дані	0

Буквами позначено:

A - професійні навички; Р - персональні характеристики; М - мотивуючі фактори; 100 - дуже важлива характеристика; О - немає ніякого значення у створенні образу.

Проте оптимальне поєднання індивідуальних характеристик керівника та особливостей керованої ним групи дозволяє різко підвищити показники продуктивності колективу.

Девід МакГрегор наприкінці 50-тих років розробив теорії "X" та "У", що характеризують стилі управління. Спираючись на класифікацію А. Маслоу та на ту обставину, що керівники в організаціях не використовують повністю творчу енергію підлеглих, яка прагне виходу, МакГрегор виявив дві концепції людської поведінки (табл. 2).

Таблиця 2. Теорії "X" та "У" Мак-Грегора

Поняття	Теорія "X"	Теорія "У"
1. Стиль керівництва	Авторитарний	Демократичний
2. Уявлення про людину	Люди за своею природою не бажають працювати і при першій-ліпшій можливості прагнуть уникати праці. У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, аби ними керували. Більш за все люди прагнуть відчуття захищеності. Аби змусити персонал працювати, необхідно використовувати примус, контроль та загрозу покарання.	Праця - природній процес. При сприятливих умовах людина прагне до все більшої відповідальності. Якщо людина поділяє організаційні цілі, то вона активно використовує самоуправління та самоконтроль. У людей розвинуті потреби вищих рівнів. Здатність до творчого вирішення проблем у людей зустрічається досить часто, тому потенційні можливості та інтелект опосередкованого виконавця, як правило, використовується неповністю.
2. Практика керівництва: а) планування б) організація діяльності в) мотивація г)контроль д) спілкування е) ухвалення рішень	Централізований розподіл завдань, одноособове визначення цілей, стратегії та тактики. Чітке структурування завдань, повноваження не делегуються. Апеляція до потреб (мотивів поведінки) нижчих рівнів. Тотальний, всеохоплюючий. Жорстка регламентація поведінки. Заперечення права вільного ухвалення рішень підлеглими.	Заохочення визначення цілей підлеглими відповідно до цілей організації. Високий ступінь децентралізації повноважень. Орієнтація на потреби вищих рівнів. Самоконтроль підлеглих в процесі роботи та контроль керівника по її завершенні. Керівник діє як зв'язкова ланка в інформаційному обміні. Активна участь підлеглих в процесі розробки та прийняття рішень.
3. Використання влади та впливу	Психологічний тиск, загроза покарання, влада, що заснована на примусі.	Переконання та участь, влада через позитивне підкріплення.

Теорія "X" виражає традиційний підхід до функції управління, що полягає у використанні людської праці за призначенням на вимогу організації. Перш за все управління передбачає керування, згідно з законами економіки, різними змінними факторами підприємства: фінансами, устаткуванням, сировиною, персоналом та ін. Крім того, воно включає керування зусиллями працівників, їх мотивацією до праці, контроль і коригування їх ставлення до праці та виконання посадових обов'язків у відповідності до потреб організації.

Теорія "X" заснована на переконанні, що без активного втручання керівників працівники залишаються пасивними, отже їх необхідно переконувати, заохочувати чи карати і пильнувати за їх діяльністю.

Це песимістичне переконання щодо ставлення працівників до роботи грунтується на таких постулатах: людина не хоче працювати, вона байдужа та ледаща за природою і прагне при першій-ліпшій можливості уникати відповідальності.

Такі ідеї спричинили бурхливий розвиток організацій бюрократичного, традиційно авторитарного (патернолістського) типу, що приділяють багато уваги примусові і контролю.

Теорія "Y" - це відповідь, критична реакція на теорію "X", яка, на думку МакГрегора, у сучасних умовах господарювання неспроможна забезпечити ефективні результати. Теорія "Y" дещо ідеалізує субординацію, представляючи її як партнерство керівника та підлеглих. Така оптимістична точка зору заснована на припущеннях, що:

* робота сама по собі не є чимось особливим. В нормальних умовах люди не тільки прагнуть уникнути зайвої відповідальності, а навпаки - розглядають її як засіб самореалізації;

самосвідомість, самоорганізацію та внутрішній контроль раціоналізувати власну діяльність;

* винагороди і трудові зусилля взаємозалежні, і зростають разом:

* винахідництво і творчість тільки прагнуть бути поміченими, приховані резерви завжди поруч.

2.Кожен керівник відрізняється своєю індивідуальністю, тобто наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями. Однак всю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до певних типів, користуючись такою класифікаційною ознакою, як відносини керівника з підлеглими. З цих позицій розрізняють три види керівників: автократичний, демократичний та ліберальний.

Авторитарний тип керівника відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими.

Керівник авторитарного типу догматичний, прагне підпорядкувати весь колектив своїй волі, не виносить заперечень і не прислуховується до думки інших, часто втручається в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає пунктуального виконання своїх вказівок. Наради проводить лише для дотримання формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегідь.

Критики і своїх помилок не визнає, однак сам любить покритикувати. Дотримується думки, що адміністративні стягнення - найкращий засіб впливу на підлеглих з метою досягнення високих показників праці. Працює багато, примушує працювати й інших, у тому числі в позаурочний час. Може йти на розрахований ризик.

Нікому не дозволяє "сісти собі на шию", однак вимагає від підлеглих все, що вважає за потрібне, незважаючи на те, що його вимоги нерідко виходять за межі власне службових відносин і призводять до порушення трудового законодавства.

Демократичний тип керівника, на відміну від автократа, прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них.

Керівник демократичного типу особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Він намагається радитися з ними і прислуховується до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут. Однак, якщо цього вимагають інтереси справи, він сміливо йде на розрахований ризик. Максимально обґрунтовуючи рішення, що розробляються, він твердо втілює їх в життя.

Керівник демократичного типу вважає своїм обов'язком постійно і грунтовно, з повною відвертістю інформувати підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. При такій системі спілкування набагато легше мобілізувати підлеглих на реалізацію поставлених перед ними завдань, виховувати в них почуття справжніх господарів.

Отже, керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження свого інтелектуального і професійного потенціалу. Тим самим стимулюються сприйняття ним цілей системи як своїх власних, його ініціативні дії в умовах самоуправління і самоконтролю. При такому підході функціональна діяльність керівника вдало поєднується з його роботою з виховання працівників, між ними зміцнюються почуття довіри і поваги.

Ліберальний тип керівника відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки. Керівник-ліберал мало втручається у справи підлеглих і не виявляє достатньої активності, виступає в основному в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими колективами. Як правило, він дуже обмежений, можливо, через свою невпевненість у власній компетентності, а отже, і в становищі, яке він займає в службовій ієрархії. Такий керівник несподіваний у діях, легко зазнає впливу оточуючих, схильний пасувати перед обставинами і миритися з ними, може без серйозних підстав скасувати раніш прийняте рішення.

У взаємовідносинах з підлеглими керівник-ліберал ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомогти у вирішенні їхніх проблем. Готовий вислуховувати критику і міркування, але у більшості випадків виявляється нездатним реалізувати висловлені йому думки. Недостатньо вимогливий до підлеглих. Не бажаючи псувати з ними відносин, часто уникає рішучих заходів. Здатний нехтувати своїми принципами, якщо їх дотримування загрожує його популярності в очах вищих начальників чи підлеглих.

У намаганні набути чи зміцнити авторитет здатний надавати підлеглим різного роду пільги, виплачувати безпідставні премії, схильний зволікати та перестраховуватися, рідко користується своїм правом казати “ні”, легко роздає нездійсненні обіцянки. Коли наражається на відмову підлеглого виконати його вказівку, радше змінить завдання, аніж буде домагатися виконання. В той же час не допускає думки про те, що має право заперечувати наказові вищого керівництва, навіть якщо такий наказ перевищує службові повноваження.

Не може захищати власну думку та позицію у складних ситуаціях. Керівник-ліберал не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих.'³⁷

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що усі керівники різного гатунку, рангу та рівня, загалом, тяжіють до двох полярних способів поведінки чи впливу на підлеглих. Це знаходить відображення у відокремленні двох категорій керівників:

1) кращі серед кращих за професійною ознакою. Як правило, їх шлях до успіху був тернистим, але вони знайшли у собі сили

здолати всі перешкоди. Їм притаманні такі риси:

oненавидять некомпетентність, миттєво звільняють працівників з посередніми та

oнезадовільними професійними якостями, якщо таке стає очевидним;

oу випадку необхідності, вважають за краще виконати складне завдання власними зусиллями, аніж довірити його особі, що може з ним не впоратися;

oмало уваги звертають на своє реноме дипломата, завжди називаючи речі своїми іменами;

oцінують у виконавців професіоналізм, ініціативу, власну думку (якщо вона краща за загальновизнану).2) типові політикани - імпозантні, представницькі, гонорові та сповнені власної гідності функціонери, що володіють посередніми професійними якостями та незначним практичним досвідом, але достатнім шармом і талантом налагодження міжособових стосунків, щоб зійти по службовій драбині до своєї теперішньої посади чи статусу. Цей тип керівників діє по-іншому:

oнайголовніше завдання - не втратити власну репутацію, а тому, аби уникнути скандалу, можна використати недолугого працівника в іншій якості, де він, можливо, зможе себе виявити;

oусіма зусиллями підтримувати добрий мікроклімат в колективі, а відповідальність за недоліки в роботі перекладати на підлеглих та на "об'єктивні причини", які завжди знайдуться.Два зображених приклади - це дві крайності, а істина завжди знаходиться десь посередині. Ідеальний керівник повинен одночасно бути і професіоналом і адміністратором, але на практиці, на жаль, це вдається ліченим одиницям. Для того, щоб точно оцінювати ситуацію, керівник повинен добре уявляти можливості своїх підлеглих та свої власні, природу завдань, потреби, повноваження.

Керівник, що прагне працювати якомога ефективніше, отримувати максимум корисного ефекту від діяльності підлеглих, не може дозволити собі таку розкіш, як застосування лише якогось одного стилю керівництва протягом усієї кар'єри. Керівник повинен навчитися володіти усіма стилями, методами та типами влади і впливу, і вміти обирати серед них той, що найбільш пасує даній ситуації. Якщо вже визначати кращий стиль, то цей стиль - адаптивний, тобто орієнтований на реальність. Керівництво, лідерство та управління - це свого роду мистецтво.

Ренсіс Лайкерт та група його послідовників запропонували

класифікувати стилі керівництва шляхом порівняння автократичного і демократичного континіумів.

Керівник, зосереджений на роботі (завданнях, виробничих досягненнях), перш за все, піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород для стимулювання продуктивності праці і трудових звершень.

На противагу йому, керівник, зосереджений на людині, концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, заохочує взаємодопомогу, надає підлеглим максимальну свободу і активно залучає їх до участі у прийнятті управлінських рішень, орієнтуючи на високий рівень продуктивності праці.

Лайкерт дійшов висновку, що будь-якій керівник обов'язково тяжіє до однієї з систем. Обидві якості в значній мірі одночасно не продемонстрував жоден із керівників, які досліджувалися. Лайкерт запропонував чотири базових системи стилю керівництва (рис. 2).

Керівників, які належать до першої системи, описано як типових автократів з диктаторськими нахилами. Жорстка експлуатація підлеглих, вимогливість відрізняють їх від так званих "прихильних автократів", які поєднують тоталітарні риси з ініціативою підлеглих. Мотивація досягається не тільки примусово, але й через винагороди.

Керівники системи 3 - консультанти, демонструють значну, хоча й не повну довіру до підлеглих. Спостерігається двостороннє спілкування і певна міра довіри обох сторін. Важливі рішення ухвалюються керівником, а конкретизуються підлеглими.

Система 4 передбачає групові рішення, проекти яких висуваються ініціативними підлеглими і після конструктивного обговорення візуються керівником. На думку Лайкерта, саме ця система виявляється найдієвішою. Спілкування нетрадиційне, стосунки дружні, панує атмосфера довіри, превалює орієнтація на людину.

Американський дослідник Роберт Блейк і його помічниця-асистент Джейн Мутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів різних рангів, переконались, що їх діяльність відбувається у "силовому полі" між вектором "виробництво" (націленість на виробництво товарів) та вектором "людський фактор" (націленість на гуманне відношення до персоналу). Між цими векторами існує певне протиріччя:

а) якщо прагнути максимально збільшити продуктивність праці, не зважаючи на людські потреби і бажання, результат виявиться незадовільним:

б) якщо всю увагу зосередити на людині, це не піде на користь виробництву.Проблема дослідження полягає в тому, що кожен стиль керівництва по своєму кращий, тому потрібно визначити який стиль є найбільш ефективним.

2. Визначення основних понять за темою дослідження

Об'єктом дослідження я обрав проживаючих 8-го поверху гуртожитку.

Предметом даного дослідження є визначення того, які стилі керівництва наслідують та підтримують студенти.

Метою дослідження є розробка теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій, щодо вирішення проблеми вибору стилю керівництва.

Основні завдання дослідження

· З'ясувати головну проблему яка виникає під час вибору стилю керівництва?

· З'ясувати якому стилю відношення до працівників молодь віддає перевагу?

· З'ясувати ставлення молоді до демократичного стилю?

· З'ясувати ставлення молоді до авторитарного стилю?

· З'ясувати ставлення молоді до ліберального стилю?

Ключові поняття:

Процес праці - включає в себе доцільну діяльність людини, предмет праці, тобто те, на що спрямована діяльність, знаряддя виробництва, якими людина впливає на предмет праці.

Трудовий колектив - це добровільний соціально-політичне і економічне об'єднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно-корисних цілей, які пов'язані єдністю інтересів, офрмленні структурно і мають органи управління, дисципліни і відповідальності.

Трудовий колектив - найважливіша характеристика суспільної праці, його слід розглядати як соціальну організацію і як соціальну спільноту.

Зміст праці - узагальнена характеристика процесу парці. Основними елементами змістовності праці, якщо її розуміти як соціально-психологічну структуру трудової діяльності, є: мета, стимули до праці, ставлення до праці, мотиви праці, цінності орієнтації.

Стиль керівництва -- цілісна система засобів комунікації керівника з підлеглими, необхідна для реалізації функцій управління у певних умовах діяльності колективу.

Авторитарний стиль управління - сукупність прийомів управління, використовуючи які, керівник орієнтується на власні знання, інтереси, цілі. Цей стиль найбільш затребуваний в період становлення, тобто на початковому етапі формування організації, її трудового колективу, коли у працівників не сформовані навички бачення цілей і шляхів їх досягнення. До негативних якостей авторитарного стилю слід віднести те, що він сприяє зниженню творчої ініціативи підлеглих, погіршує соціально-психологічний клімат, веде до плинності кадрів.

Ліберальний стиль - це стиль який характеризують невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи. Підрозділи й організація за такого керівництва неухильно втрачають свою мобільність, співробітники -- мотивацію, ініціативу та інтерес до справ організації. Активні, творчо зорієнтовані співробітники починають використовувати робоче місце та час для діяльності, не пов'язаної з організацією.

Демократичний стиль -- (гр. demokratia -- влада народу, народовладдя) --це стиль який характеризується децентралізацією влади, налаштованістю керівника радитися з основних управлінських питань із підлеглими

Гіпотеза дослідження:

Полягає в тому, що більшість людей підтримують демократичний стиль управління.

3. Вибірка соціологічного дослідження

Суцільне соціологічне дослідження - це дослідження, яке охоплює всю генеральну сукупність.

Вибіркове соціологічне дослідження - дослідження, яке охоплює вибіркову сукупність.

Генеральна сукупність - це сукупність усіх можливих соціологічних об'єктів, яка підлягає вивченню в рамках програми соціологічного дослідження.

Вибіркова сукупність - частина об'єктів генеральної сукупності відібрана за допомогою спеціальних методів для отримання інформації про всю сукупність в цілому.

Репрезентативність вибірки - властивість вибіркової сукупності відображати параметри і значні елементи генеральної сукупності.

Необхідна кількість респодентів - 15 чоловік.

Опитування буде проводитись в навчальних аудиторіях Вінницького національного технічного університету в грудні 2009 року. Об'єктом соціологічного дослідження є група в кількості 15 осіб.

Дослідження буде носити суцільний характер.

4. Розробка і логічний аналіз анкети

Анкета

Шановні студенти. Я пропоную Вам відповісти на запитання мого соціологічного дослідження, в якому я хочу визначити який стиль управління персоналом є найкращим. Будь ласка дайте відповіді на запитання. Вибране підкресліть.

1. Вкажіть Ваш вік?

_________

2. Вкажіть Вашу стать

А) Чоловіча; Б)Жіноча.

3. Якби Ви були працівником якого стилю Ви б хотіли керівника?

А) Авторитарного; Б) Демократичного; В) Ліберального .

4. Якби Ви були б керівником, якому стилю Ви б надали перевагу?

А) Авторитарному; Б) Демократичному; В) Ліберальному.

5. Яке із завдань соціального управління на Вашу думку є головним?

А) зменшити рівень конфліктів;

Б) підвищити рівень працездатності колективу в цілому;

В) створити гарний мікроклімат.

6.Якими якостями на Вашу думку повинен бути наділений хороший керівник?

А) чесність, порядність;

Б) об'єктивність;

В) професіоналізм.

7. В чому полягає управлінська функція соціології?

А) соціологічне прогнозування;

Б) соціологічне планування;

В) соціологічне проектування;

Г) соціологічні технології.

8. На Вашу думку, чи залежить успішність колективу від таланту керівника?

А) сильно залежить;

Б) майже не залежить;

В) зовсім не залежить від керівника, тільки від працівників.

9.Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на професійну та трудову адаптацію?

А) сильно впливає;

Б) зовсім не впливає;

В) частково впливає.

10.Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на соціально-психологічний клімат колективу?

А) сильно впливає;

Б) зовсім не впливає;

В) частково впливає.

5 Організація та методика опитування респондентів

Питання Респоденти	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	20	а	б	б	в	а,б,в	б,г	а	а	а
2	20	а	б	б	б	а	в	а	а	а
3	17	а	б	б	б	а	г	а	а	в
4	17	а	б	б	в	б	г	а	в	в
5	17	а	б	б	б	а	г	б	в	а
6	18	а	б	б	б	в	а	б	в	в
7	17	а	б	а	а	а,б,в	а	а	а	а
8	17	а	б	а	б	б	в	а	а	а
9	21	б	а	а	б	б	в	а	в	в
10	21	б	б	а	б	в	в	а	а	а
11	20	а	б	а	б	б	в	а	а	а
12	19	б	б	б	б	а	в	а	а	в
13	20	а	б	б	в	б	б	б	в	в
14	21	б	в	а	в	б	г	а	а	а
15	20	а	б	б	б	а	а	а	а	а

6. Статистика і обробка інформації

Статистична таблиця одномірного розподілу ознак

№ питання	Варіанти відповідей	Кількість голосів	%
1	2	3	4
1. Вкажіть Ваш вік?	17 18 19 20 21	5 1 3 1 5	33 7 20 7 33
2. Вкажіть Вашу стать	а) Чоловіча б) Жіноча	11 4	73 27
3. Якби Ви були працівником якого стилю Ви б хотіли керівника?	А) Авторитарного Б) Демократичного В) Ліберального	1 13 1	7 86 7
4. Якби Ви були б керівником, якому стилю Ви б надали перевагу?	А) Авторитарному Б) Демократичному В) Ліберальному	6 9 -	40 60
5. Яке із завдань соціального управління на Вашу думку є головним?	А) зменшити рівень конфліктів Б) підвищити рівень працездатності колективу в цілому В) створити гарний мікроклімат	1 10 4	7 66 27
6. Якими якостями на Вашу думку повинен бути наділений хороший керівник?	А) чесність, порядність Б) об'єктивність В) професіоналізм	7 8 4	37 42 21
7. В чому полягає управлінська функція соціології?	А) соціологічне прогнозування Б) соціологічне планування В) соціологічне проектування Г) соціологічні технології	3 2 6 5	18 13 38 31
8 На Вашу думку, чи залежить успішність колективу від таланту керівника?	А) сильно залежить Б) майже не залежить В) зовсім не залежить від керівника, тільки від працівників	12 3 -	80 20
9. Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на професійну та трудову адаптацію?	А) сильно впливає Б) зовсім не впливає В) частково впливає	10 - 5	67 33
10. Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на соціально-психологічний клімат колективу?	А) сильно впливає Б) зовсім не впливає В) частково впливає	9 - 6	60 40

1. Вкажіть Ваш вік?

17; 18; 19; 20; 21

2. Вкажіть Вашу стать

А) Чоловіча; Б)Жіноча.

3. Якби Ви були працівником якого стилю Ви б хотіли керівника?

А) Авторитарного; Б) Демократичного; В) Ліберального .

4. Якби Ви були б керівником, якому стилю Ви б надали перевагу?

А) Авторитарному; Б) Демократичному; В) Ліберальному.

5.Яке із завдань соціального управління на Вашу думку є головним?

А) зменшити рівень конфліктів;

Б) підвищити рівень працездатності колективу в цілому;

В) створити гарний мікроклімат.

6.Якими якостями на Вашу думку повинен бути наділений хороший керівник?

А) чесність, порядність;

Б) об'єктивність;

В) професіоналізм.



7. В чому полягає управлінська функція соціології?

А) соціологічне прогнозування;

Б) соціологічне планування;

В) соціологічне проектування;

Г) соціологічні технології.

8. На Вашу думку, чи залежить успішність колективу від таланту керівника?

А) сильно залежить;

Б) майже не залежить;

В) зовсім не залежить від керівника, тільки від працівників.



9.Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на професійну та трудову адаптацію?

А) сильно впливає;

Б) зовсім не впливає;

В) частково впливає.

10.Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на соціально-психологічний клімат колективу?

А) сильно впливає;

Б) зовсім не впливає;

В) частково впливає.

7. Аналіз та узагальнення результатів соціологічного дослідження

Таким чином, було проведено соціологічне дослідження на тему: «Стиль відношення і спілкування керівника з колективом і особистістю».

В ході даного соціологічного дослідження були опитані студенти ВНТУ, жителі гуртожитку №6, у кількості чоловік: 11 представників чоловічої статі, (73%), 4 - жіночої (27%); віком від 17 - 21 року.

На питання «Якби Ви були працівником якого стилю Ви б хотіли керівника» 7% опитуваних обрали авторитарний стиль, 86% - демократичний, 7% - ліберальний. Отже, можна зробити висновок, що авторитарний стиль є найбільш прийнятним для працівників. Отже моя гіпотеза підтвердилася.

На питання «Якби Ви були б керівником, якому стилю Ви б надали перевагу» 40% опитуваних обрали авторитарний стиль, 60% - демократичний. Як бачимо, більшість людей якби були керівниками наслідували б демократичний стиль, але велика частка людей обрали б авторитарний стиль.

На питання «Яке із завдань соціального управління на Вашу думку є головним» 7% респондентів відповіли, що цим завданням є зменшення рівня конфліктів, 66% - підвищення рівня працездатності колективу в цілому, 27% - створення гарного мікроклімату. Більшість респондентів вважають, що головним завданням керівника є підвищення рівня працездатності колективу в цілому.

На запитання «Якими якостями на Вашу думку повинен бути наділений хороший керівник» 37% відповіли - чесність, порядність, 42% вважають, що керівник повинен бути об'єктивним, 21% - вважають, що він повинен бути професіоналом. Респонденти розійшлися в своїх думках, отже всі ці якості повинні бути в хорошому керівникові.

На запитання «В чому полягає управлінська функція соціології» 18% опитуваних дали відповідь - соціологічне прогнозування, 13% - соціологічне планування, 38% - соціологічне проектування, 31% - соціологічні технології.

На запитання «На Вашу думку, чи залежить успішність колективу від таланту керівника» 80% респондентів відповіли, що сильно залежить, 20% - майже не залежить. Більшість вважає, що від керівника сильно залежить успішність колективу.

На запитання «На Вашу думку у якому віці потрібно починати вивчати іноземну мову» 100% опитуваних дали відповідь з 6 років. Вони вважать, що як тільки дитина пішла в школу, то вже потрібно, щоб вона починала вивчати іноземну мову.

На запитання «Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на професійну та трудову адаптацію» 67% відповіло, що сильно впливає, 33% - частково впливає.

На запитання «Як на Вашу думку впливає стиль управління керівника на соціально-психологічний клімат колективу» 60% респондентів вважають, що сильно впливає, 40% - частково впливає. Отже можна зробити висновок, що стиль управління сильно чи частково, але впливає на соціально-психологічний клімат колективу.

Отже, зробивши аналіз проведеного опитування можна зробити висновок, що гіпотеза, яка полягає у тому, що більшість людей підтримують демократичний стиль управління була правдива. Насамперед на запитання про те який стиль опитувані підтримують 86% респондентів відповіли, що демократичний.

Висновок

Отже, провівши соціологічне дослідження серед студентів жителів 6-го гуртожитку ВНТУ, ми можеш стверджувати, що більшість людей підтримують демократичний стиль керівництва. Адже при демократичному керівникові, як показало дослідження, кращий мікроклімат в колективі та колектив успішніший. Великим плюсом такого управління є самостійність колективу. Адже навіть при тимчасовій відсутності керівника працівники добре знають свою роботу, так як неодноразово проявляли ініціативу при керівникові.

Керівник-демократ підтримує з підлеглими довірливі стосунки, він відкритий, доступний, піклується про згуртованість колективу. У своїй діяльності послуговується принципом “від людини -- до роботи”.

Список використаної літератури

1.Гроденко В.В. Соціологія - К.: Академія, 2002 - с. 35-40

2.Пошуковий сайт www.google.ru

3.В.М. Піча. Соціологія загальний курс. Навчальний посібник. - К., «Каравела», 2000 - 248с.

4.www.liga.net

5.www.socio.ua

6.www.socio-lab.ua