Соціально-психологічні аспекти юридичної діяльності

29

КУРСОВА РОБОТА № 2

НА ТЕМУ:

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИКОНАЛА :

СТУДЕНТ ГРУПИ ПМ - 08, Г - 1

ЗАМРІЙ ЄВГЕНІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

ЗМІСТ

Вступ

1 Організація дослідження

2 Методики організації дослідження

2.1 Диференціально-діагностичний опитувальник Клімова Е.А. (ДДО)

2.2 Короткий відбірний тест Вандерліка Є.Ф. (КВТ)

2.3 Тест «Психогеометрія Деллінгер»

2.4 Методитка Федоришина Б.А. КОЗ (комунікативні організаторські здібності)

3 Аналіз результатів дослідження

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес національного відродження України, розбудова української держави має на меті створення сучасного громадянського суспільства та правової держави і розвинутої правової системи. Для досягнення цієї мети необхідні знання не тільки поняття правової системи сучасності, а й тенденції її розвитку у ХХІ ст. та участь у подальшому творенні правової системи.

Сьогодні рівень участі громадян у суспільному житті, не кажучи вже про вплив громадянських організацій на прийняття державою рішень з важливих проблем, залишається, на жаль, низьким через утриманський настрій. Громадяни сприймають себе скоріше «жертвами», а ніж потенційними учасниками політичного процесу. Однією з причин такого фаталістичного настрою суспільства є, насамперед, низька психологічна культура.

Менш за все досліджена соціальна психологія, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей, зумовлені фактором їх участі в соціальних групах, а також психологічні особливості певних соціальних груп. Соціальна психологія цікавиться не всім, що роблять люди, її цікавлять закономірності людської поведінки, особливості їх прояву у різних соціальних кругах. Застосування соціально-психологічних знань у юриспруденції та правосудді сприяє розслідуванню та розкриттю злочинів, перевихованню правопорушників. Прикладна соціальна психологія сприяє і профілактиці протиправної поведінки, особливо неповнолітніх правопорушників. Наукове і прикладне значення мають соціально-психологічні дослідження умов формування протиправної поведінки особистості, особливо неповнолітніх осіб, ролі первинних угруповань, в яких формується підростаюча особистість (сім'я, шкільний клас, підліткові і молодіжні об'єднання, сфера дозвілля). Юридична наука і практика потребують від соціальної психології відомостей про механізми впливу на підлітка групи членства, референтної групи, формування індивідуального ставлення до норм і цінностей групи, а також про оптимальні способи впливу на підлітка у складний період його розвитку чи в екстремальній ситуації. Юридична робота пов'язана з безперервним процесом спілкування, під час якого відбувається сприймання і оцінювання людей (свідків, підозрюваних, постраждалих та ін.), встановлення і розвиток психологічних контактів, отримання інформації (допит, переговори та ін.), її ефективності сприяє об'єднання зусиль правоохоронних органів і соціальних психологів. Наприклад, на етапі встановлення і розвитку психологічних контактів між людьми можуть виникнути такі психологічні бар'єри, як байдужість, недовіра, ворожнеча, несумісність та ін. Юрист-психолог покликаний допомогти юристу-практику, підозрюваному чи свідку позбутися цих бар'єрів та спонукати їх до конструктивної взаємодії. Отже, соціальна психологія має великі можливості в організації психологічної допомоги, спрямованої на встановлення контактів, налагодження взаємодії у процесі розкриття злочину. Юрист-психолог повинен здійснювати консультативно-просвітницьку і експертну діяльність, особливо на етапі попереднього слідства. Чим вища професійна компетентність слідчого, тим успішніша його співпраця з психологом, чиї консультації можуть бути спрямовані на виявлення тилових особливостей сприймання людини, на встановлення з нею психологічного контакту. У процесі розкриття групових злочинів неоціненними є спостереження, рекомендації соціального психолога як щодо внутрішньої структури групи, характеру взаємозв'язків у ній, розподілу ролей, виявлення лідерів, так і щодо з'ясування вразливих її місць, вибору ефективних засобів впливу на групу, лідера, інших її індивідів. Особливо складним напрямом є реадаптація, ресоціалізація осіб, засуджених за скоєння злочину або тих, що повернулися з місць позбавлення волі. У цій роботі юристи-психологи взаємодіють зі спеціалістами, котрі безпосередньо розв'язують проблеми юридичної психології.

Отже, мета моєї роботи - розкрити соціально-психологічні аспекти роботи саме юриста та показати аспекти його діяльності у практичній юриспруденції.

Завдання роботи:

Розкрити загальну характеристику психологічної культури юриста;

Проаналізувати предмет, систему та завдання юридичної психології;

Розглянути психолого-соціальну характеристику юридичної діяльності, зробити висновок.

Предмет дослідження: механізм соціально-психологічного аспекту юриста.

Об'єкт дослідження - юридична психологія.

1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження проводилось впродовж 2009 року в три етапи. На першому етапі проаналізовано психологічну літературу з проблеми, здійснено аналіз наукових підходів до вивчення особистісного і професійного самовизначення, підбирався психодіагностичний інструментарій дослідження. На другому етапі проводилась апробація психодіагностичних методик. На третьому етапі узагальнювались результати роботи, перевірялась їх відповідність гіпотезі та меті дослідження, проводилось оформлення роботи.

База дослідження: експериментальною роботою було охоплено 20 чоловік. Це працівники Білоцерківського міськрайонного суду, зокрема секретарі судових засідань та помічники суддів у віці від 25 до 35 років.

Більшість професій судової гілки влади характеризуються складністю професійних завдань, багатофункціональністю обов'язків, різноманітністю соціальних відносин.

Важливою характеристикою й малодослідженим явищем є суперечливість цієї діяльності. Працівники судів значною мірою пов'язані з необхідністю повсякчасного морального вибору, що несе додаткове психоемоційне навантаження при виконанні професійних завдань.

У зв'язку з цим постає питання: які функції той чи інший працівник може виконувати найбільш ефективно, а які потребують від нього додаткових зусиль щодо засвоєння відповідних професійно важливих умінь?

Отже, мета цього дослідження - з'ясувати особливості професійної спрямованості працівників суду, зокрема помічників суддів та секретарів судових засідань як передумови успішного розвитку певних професійних вмінь.

Завдання - розглянути складності та суперечливості професійних функцій юристів, зокрема працівників суду з позицій системності психічних явищ; дослідити типи їх професійної спрямованості; визначити, які вміння матимуть найбільшу дієвість при виконанні службових завдань, а які вимагатимуть від особистості працівника значно більших часових та енергетичних зусиль.

Відповідно до класифікації Є.О. Клімова, за об'єктом діяльності, професія працівника судової гілки влади відноситься до типу «людина-людина» [2]. Але на мій погляд, це узагальнення є надто спрощеним, адже, як показало дослідження професійних функцій, діяльність працівників суду дуже різноманітна й складна [3].

Провідне значення в діяльності працівника суду має група інформаційно перетворюючих умінь. Можна вважати, що без якісної фіксації інформації робота втрачає будь який сенс.

Комунікативна сторона діяльності пов'язана з діловим спілкуванням та з умінням отримувати інформацію у процесі спілкування. Важливим умінням у цьому аспекті є уміння керувати процесом комунікації часто в умовах протидії зацікавлених осіб. Працівники суду свідомо або інтуїтивно застосовують певні стратегії та тактичні прийоми спілкування, залежно від психологічних особливостей людини, що потребує від нього проникливості, навичок візуальної діагностики, рефлексивного слухання, вміння ставити запитання, інтерпретувати повідомлення.

Організаційна діяльність працівника суду залежить від групи комунікативних умінь, що пов'язані з діловим спілкуванням. Організаційні уміння висувають значні вимоги до самоорганізації працівника суду.

2 МЕТОДИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Метод визначається як спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкретного завдання, сукупність прийомів і операцій практичного чи теоретичного засвоєння (пізнання) дійсності. Метод виконує результативну функцію, вказує юристу, як він повинен поводити себе стосовно об'єкта пізнання, які пізнавальні та практичні операції повинен здійснити, щоб досягти поставленої мети.

Методика - це система методів і процедур, яка застосовується в юридичній діяльності. Науково обґрунтована методика вивчення, наприклад, особистості правопорушника припускає сукупність правил, що регулюють послідовність здійснення юристом відповідних операцій і застосування при цьому певних методів. Методика - ніби модель дослідження, розгорнута у часі. Вона завжди конкретна й унікальна, бо визначається характером об'єкта вивчення, цілями і завданнями, зовнішніми обставинами тощо.

Найважливішим і найскладнішим з трьох аналізованих понять є поняття «методологія», яке трактується так: методологія - це система принципів і способів організації і побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.

В даній роботі для вивчення особистості застосований метод тестування. Як метод психологічної діагностики тестування використовує стандартизовані запитання і завдання (тести), які мають певну шкалу значень.

Тести використовують не лише для отримання будь-яких нових психологічних даних про людину чи групу людей, але частіше для оцінювання рівня розвитку будь-якої психологічної риси цієї особистості в порівнянні з середнім рівнем (встановленою нормою чи стандартом). Вони дають змогу вивчати здібності людини, індивідуальні особливості проходження психічних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, мови), уваги та інших психічних станів, вид темпераменту, риси характеру та ін.

Тестування займає своє місце і в арсеналі юридичної психології. Відомий спеціаліст у цій сфері М. Костицький вважає, що для цілей попереднього розслідування, судового розгляду, профілактики правопорушень можуть застосовуватися тестові методики.

Усю сукупність тестів можна поділити на три види: тести-запитальники, тести-завдання і проективні тести.

Тест-запитальник ґрунтується на системі заздалегідь відпрацьованих і перевірених із огляду їхньої надійності запитань, за відповідями досліджуваних можна судити про їхні психологічні та соціально-психологічні риси. Прикладом тесту-запитальника може бути тест Т. Лірі. Він багатоаспектний і спрямований на дослідження міжособистісних відносин і взаємного сприйняття.

Тест-завдання передбачає оцінку психологічних властивостей, якостей і поведінки людини не на основі того, що вона говорить (стверджує), а на базі того, що вона робить. Критерієм при оцінці відповідей на запитання (завдання) тесту, як правило, є кількість і характер помилок і час, витрачений на їх вирішення. Вимірювання частіше всього роблять за допомогою будь-якої бальної системи. За кожну відповідь нараховують певну кількість очок (балів). Загальна оцінка виражається в сукупності набраних очок (балів). Природно, що бальна система не має сили абсолютної міри. Вона має силу лише в цій системі вимірювання і не ґрунтується на будь-якому абсолютному критерії. Незважаючи на цю свою обмеженість, така система є серйозним засобом вимірювання і застосовується досить часто.

Проективні тести призначені для вивчення тих психологічних і поведінкових особливостей людини, що нею слабо усвідомлюються чи викликають до себе з її боку негативне ставлення. В основі проективних тестів лежить механізм проекції, згідно з яким не усвідомлені людиною позитивні й особливо негативні характеристики вона схильна приписувати не собі, а іншим людям, «проектувати» їх на інших. При застосуванні проективних тестів про досліджуваного складають думку на основі того, як він оцінює ситуації, інших людей, які властивості їм приписує. Прикладом проективного тесту є тест американського психолога Г. Мюррея (він уперше описав процес проекції в ситуацію зі стимулами, яка допускає їх різну інтерпретацію). Тест складається з 30 картинок, на котрих зображені люди, які знаходяться в ситуації, що допускає кілька тлумачень. Досліджувана особа має придумати будь-який випадок для цих людей. Інтерпретація відповіді робиться за змістом розповідей випадків на різні теми, ставленням досліджуваного до навколишнього середовища, навіть за змінами тону голосу, за ваганнями при відповідях та ін. Гіпотеза полягає в тому, що досліджувана особа ідентифікує себе тією чи іншою мірою з головним героєм картинки. Отже розкриття риси і потреби героя, тема розказаної історії інтерпретуються як характерні для неї самої. Тест Г. Мюррея - перший додаток поняття проекції до психологічного дослідження.

Велику увагу проективним тестам приділив Л. Франк, який вперше розробив класифікацію проективних методик:

конститутивні (досліджуваному пропонується будь-який аморфний матеріал, якому він має надати змісту. Приклад - тест шведського психіатра Г. Роршаха, котрий полягає в інтерпретації досліджуваним набору чорнильних плям різної конфігурації та кольору, які мають певний зміст для діагностики прихованих соціальних установок, спонукань, властивостей характеру);

конструктивні (пропонуються оформлені деталі - фігурки людей і тварин, моделі їхніх помешкань тощо, з котрих потрібно створити усвідомлене ціле і пояснити його);

інтерпретативні (необхідно витлумачити, інтерпретувати будь-які події чи ситуації. Приклад - згаданий тест Г. Мюррея);

катартичні (пропонується здійснення ігрової діяльності у спеціально створених умовах. Наприклад, психодрама дає можливість досліднику виявити винесені поза імпровізоване уявлення конфлікти);

рефрактивні (особистісні особливості, приховані мотиви вивчаються за довільними змінами, які вносяться в мову, почерк та ін.).

Цю класифікацію Л. Франка доповнив український психолог, доктор психологічних наук, професор В. Бурлачук:

експресивні (здійснення досліджуваним зображувальної діяльності, наприклад, малюнок на задану чи вільну тему);

імпресивні (вивчення результатів вибору стимулів з ряду запропонованих. Наприклад, кольоровий тест Люшера, в якому як стимули виступають кольорові квадрати, а інтерпретації виходять із символічного означення кольорів);

адитивні (у цих тестах від досліджуваного вимагається завершення початого речення, оповідання, історії. Наприклад, тест Розенцвейга: закінчити незакінчені речення чи висловлювання однієї з дійових осіб на сюжетному малюнку).

В даній роботі для вивчення особистості застосований метод тестування за методиками Клімова Є.О., Вандерліка, Федоришина Б.А., та тест «Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур».

2.1 Диференціально-діагностичний опитувальник Клімова Е.А. (ДДО)

Безпосередній вияв професійних інтересів, які виступають основою професійно спрямованої мотивації майбутнього фахівця і які вказують на відповідні нахили, проводиться за допомогою диференційно-діагностичного опитувальника (ДДО), запропонованого Є. Климовим, в основі якого лежить психологічна класифікація професій. Сутність її полягає в тому, що залежно від особливостей основного предмета праці всі професії поділяються на п'ять головних типів: «людина-природа», «людина-техніка», «людина-людина», «людина-знак», «людина-художній образ». Знаючи місце професії, обраної учнем професійного закладу в даній класифікації, і основні вимоги до неї, психолог правильно і своєчасно має змогу визначити професійні інтереси і нахили претендента на навчання.

Щоб отримати інтегральні показники, дані обстеження ранжуються за кожною характеристикою двох наведених методик. Після цього визначаються середні ранги об'єднаних показників.

Професійне спрямування нахилів за методикою ДДО Є. Климова

Назва типів професій по стовпцях:

I. «Людина-природа» - всі професії, пов'язані з рослинництвом, тваринництвом і лісовим господарством.

II. «Людина-техніка» - всі технічні професії.

III. «Людина-людина» - всі професії, пов'язані з обслуговуванням людей, із спілкуванням.

IV. «Людина-знак» - всі професії, пов'язані з обрахунками, цифровими і буквеними знаками, у тому числі і музичні спеціальності.

V. «Людина-художній образ» - всі творчі спеціальності.

Перед початком тестування випробуваному було запропоновано таке: «Уявімо, що після відповідної перекваліфікації ви зможете виконати будь-яку роботу. Але якщо Вам довелося б вибирати з двох можливостей, чому б Ви надали перевагу?» Кожне питання має два альтернативні варіанти - А і Б. Досліджуваний має вибрати один із них.

«Аркуш відповідей» розроблений так, щоб можна було підрахувати число знаків «+» в кожному з 5-ти стовпців. Кожен з 5-ти стовпців відповідає певному типові професії.

Час обстеження не обмежується. Хоча випробовуваного слід попередити про те, що над питаннями не слід довго замислюватися і зазвичай на виконання завдання потрібний 20-30 хв.

2.2 Короткий відбірний тест Вандерліка Є.Ф. (КВТ)

Тест по методиці КВТ відноситься до тестів «загального інтелекту» Методика КВТ призначена для визначення загального показника «загальні здібності» і передбачає діагностику наступних «критичних точок» інтелекту:

· здібності до узагальнення та аналізу матеріалу

· гнучкість мислення, інертність мислення, переключаємість;

· емоційні компоненти мислення, відволікаємість;

· швидкість та точність сприйняття;

· розподіл та концентрація уваги;

· використання мови, грамотність;

· просторова уява.

Методика КВТ призначена для визначення інтегрального показника загального рівня інтелектуального розвитку і здатність до навчання. При цьому під навчанням розуміють пізнавальну активність суб'єкта і його можливості до засвоєння нових знань, дій, схожих форм діяльності.

Також методика КВТ призначена для професійного відбору осіб з високою здатністю до навчання, у яких швидко формуються спеціальні навички і вміння, пластично здійснюється внутрішня перебудова стереотипу дій при зміні і ускладненні умов діяльності.

Методика КВТ містить в собі 50 пунктів і представлена завданнями на рішення арифметичних задач, встановлення аналогій, розуміння прислів'їв та приказок, силологічні операції. В тест також включені задачі на витримку уваги та просторове мислення. Таким чином інтегральний показник методики КВТ є комплексним багатопараметровим показником загальних здібностей індивіду.

2.3 Тест «Психогеометрія Деллінгер»

Психогеометрія як система склалася в США. Автор цієї системи С. Деллінгер - фахівець із соціально-психологічної підготовки управлінських кадрів. Психогеометрія - система аналізу типології особистості на основі спостереження за поведінкою людини і переважного вибору людиною якоїсь геометричної фігури (рис. 1).

Рис. 1. Психологічні категорії типу особистості (за С. Деллінгер)

Розташувавши подані геометричні фігури в порядку їхнього переважання, за фігурою, що займає перше місце, можна визначити основні домінуючі особливості особистості і поведінки. Спостерігаючи за поведінкою людини, можна визначити її тип спочатку попередньо, використовуючи категорії табл. 1.

Таблиця 1 - Зміст категорій спостереження типу особистості

Квадрат	Трикутник	Прямокутник	Коло	Зигзаг
Зовнішній вигляд чоловіка
Консервативний, охайний, чисто виголений	Модний, дорогі речі, відповідає ситуації	Мінливий, неохайний, не в тон ситуації	Неофіційний, недбалий, моложавий	Розшарпаний, неохайний, демонстративний
Зовнішній вигляд жінки
Стриманий, неяскравий, сухорлявий	Елегантний, дорогі речі, доглянутий	Мінливий, безглуздий, не в тон ситуації	Неофіційний, жіночний, повний	Різноманітний, недбалий, екстравагантний
Робоче місце
Кожна річ на своєму місці	Символи статусу й успіху	Безладдя	Затишна, домашня обстановка	Занехаяність або демонстративність
Мова
Логічна, ясна, суха, монотонна, повільна, високий голос, мовні штампи, фахова термінологія	Логічна, стисла, емоційна, швидка, голосна упевнений голос, дотепи, жаргон	Невпевнена, неясна, плутана, емоційна, «паузи нерішучості», скоромовка, «слова-паразити», голос, що зривається	Непослідовна, плавна, емоційна, заспокійлива, соковитий голос, компліменти	Непослідовна, яскрава, швидка, образна, емоційна, багата лексика, жаргон, дотепи
Мова тіла
Скута напружена поза («задавленість»), розраховані рухи, скупі жести, солідна хода, безпристрасне обличчя, потіння, нервовий сміх	Упевнені, плавні рухи, виразні жести, енергійна хода, стиснуті губи, владний погляд	Незграбні, різкі уривчасті рухи, невпевнені жести і хода, бігаючий погляд, хихикання, швидко червоніє	Розслаблена поза, плавні рухи, швидкі, доброзичлива посмішка і вітання, життєрадісна хода	Швидко змінювані пози, плавні рухи. Стрімка хода, жвава міміка, манірність

Основні психологічні характеристики поведінки

Квадрат, організованість, пунктуальність, суворе дотримання правил, інструкцій, аналітичність мислення, уважність до деталей, орієнтація на факти, пристрасть до письмової мови, акуратність, охайність, раціональність, обережність, сухість, холодність, практичність, ощадливість, завзятість, наполегливість, твердість у рішеннях, терплячість, працьовитість, фахова ерудиція, слабкий політик, вузьке коло друзів і знайомих.

Трикутник: лідер, прагнення до влади, честолюбство, установка на перемогу, прагматизм, орієнтація на суть проблеми, впевненість у собі, рішучість, імпульсивність, сила почуттів, сміливість, неприборкана енергія, схильність до ризику, висока працездатність, буйні розваги, нетерплячість, чудовий політик, дотепність, широке коло спілкування, вузьке коло близьких і друзів.

Прямокутник: мінливість, непослідовність, непевність, збуджуваність, допитливість, позитивна установка до всього нового, сміливість, низька самооцінка, непевність у собі, довірливість, знервованість, швидкі, різкі коливання настрою, уникання конфліктів, забудькуватість, схильність губити речі, непунктуальність, схильність заводити нових друзів, імітація поведінки інших людей («примірювання ролей»), тенденція до застуд, травм, дорожньо-транспортних пригод.

Коло: висока потреба в спілкуванні, контактність, доброзичливість, турбота про інших, щедрість, здатність до співпереживання, гарна інтуїція, спокій, схильність до самозвинувачення і меланхолії, емоційна чутливість, довірливість, орієнтація на думку оточуючих, нерішучість, слабкий політик, балакучість, здатність умовляти, переконувати інших, сентиментальність, тяга до минулого, схильність до громадської роботи, гнучкий розпорядок дня, широке коло друзів і знайомих.

Зигзаг: жадання змін, креативність, жага знань, чудова інтуїція, одержимість своїми ідеями, мрійливість, спрямованість у майбутнє, позитивна установка на все нове, захопленість, ентузіазм, безпосередність, непрактичність, імпульсивність, мінливість настрою, поведінки, прагнення працювати наодинці, відраза до паперової роботи, душа компанії, дотепність, безладність у фінансових питаннях.

2.4 Методитка Федоришина Б.А. КОЗ (комунікативні організаторські здібності)

Комунікативні та організаторські здібності є основними в професіях типу «Людина-людина» (вчитель, тренер, лікар, менеджер). Ці здібності виявляють характер відносин між особами, без них неможливо згуртуватися в колектив, створити учбові, спортивні, виробничі та інші групи, залучати до себе людей, організовувати та керувати їх діяльністю.

Комунікативність як риса характеру розвивається на основі вміння спілкуватися, яка, затверджуючись в поведінці, є основою для формування таких якостей особи, як спрямованість на спілкування, прояв інтересу до людей, соціальна перцепція, рефлексія, емпатія.

Методика КОЗ призначена не тільки для діагностики особливостей особи, але й для вияву лідерів, організаторів, що можуть об'єднати колектив.

Методика КОЗ базується на принципі відображення особливостей своєї поведінки в різних ситуаціях, знайомих по власному досвіду.

Для вивчення комунікативних здібностей в тест включені 20 питань, що допомагають виявити особливості поведінки:

А)Чи виявляєте Ви бажання до спілкування, чи багато у Вас друзів?

Б) Вам подобається бути в колі друзів, чи перебувати в усамітненні?

В) Чи швидко Ви звикаєте до нових людей, нового колективу?

Г) Наскільки швидко Ви реагуєте на прохання друзів, знайомих?

Д) Чи любите Ви суспільну роботу, чи виступаєте на зборах?

Ж) Чи легко Вам даються виступи в аудиторії?

Вивчення організаторських здібностей також включає 20 питань, що допомагають виявити особові якості, як:

А) швидкість реакції в складних ситуаціях

Б) винахідливість, ініціативність, наполегливість, вимогливість.

В) нахили до організаторської діяльності

Г) самокритичність

Д) витримка

Ж) відношення до суспільної роботи, вміння спілкуватися.

Респондентам було запропоновано відповісти на всі питання цього тесту. Також запропоновано вільно висловлювати свою думку щодо кожного питання, та відповідати на них так:

Якщо відповідь респондента позитивна - ставити навпроти питання знак «+», якщо негативна - знак «-». Попереджено, що питання короткі, і не можуть мати всіх необхідних подробиць. Запропоновано уявити типові ситуації і не задумуватися над деталями. Можливо, що респонденту буде важко відповісти на якесь з питань. Як альтернатива, запропоновано дати ту відповідь, яку він вважає найбільш прийнятною.

3 АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Тест №1

Респонденти, відповідаючи на питання першого тесту так визначилися зі своїми уподобаннями:

Природа 15%

Техніка 8%

Людина 31%

Знакова система 32%

Художній образ 14% (рис. 1).

Рис. 1 - Розподіл відповідей на питання тесту №1

Зокрема, 31% представників судової гілки влади (51% помічників суддів та 49% секретарі судових засідань) виявляють спрямованість на діяльність по роботі з людьми, красномовно свідчить про суть їх професійного вибору.

Водночас з цим, судячи по результатам тестування, майже третина обслідуваних (32%) вказують на свій потяг до роботи, яка пов`язана з знаково-символічною сферою що цілком відповідає змісту та характеру діяльності працівника судової гілки влади.

Тест №2

Відповіді до тесту

№		№		№		№
1.	3	14.	3	27.	1	40.	1/8
2.	3	15.	0,31	28.	1	41.	3
3.	2	16.	НІ	29.	2-13	42.	14
4.	ДА	17.	4	30.	3	43.	1
5.	4	18.	4	31.	1600	44.	800
6.	2	19.	3	32.	1,2,4	45.	1/10
7.	4	20.	Н	33.	18	46.	280
8.	1	21.	3,5	34.	3	47.	4.5
9.	5	22.	31	35.	1	48.	1
10.	40	23.	2	36.	1	49.	3
11.	3	24.	1	37.	4,8	50.	17
12.	2,7 (270)	25.	1500 (15)	38.	1
13.	4	26.	1	39.	20

Інтегральний показник (Іп) рівний кількості правильних відповідей. Потім загальна кількість правильних відповідей (Іп) по респонденту порівнюється зі шкалою рівнів

Величина показника Іп	Рівень загальних розумових здібностей
13 і меньше	низький
14-18	Нижче середнього
19-24	середній
25-29	вище середнього
30 і більше	високий

Респонденти, зазвичай, старалися збільшити час, відведений на відповіді, тому інколи, результати можуть бути трохи не об'єктивними.

Рівень загальних розумових здібностей респондентів характеризується як середній (52% опитаних), 1% респондентів виявили високі розумові здібності, інші (38%) - нижче середнього. Також високий відсоток рівня вище середнього - 9%.

Рис. 2 - Розподіл відповідей на питання тесту №2

Але в кожному окремому випадку ситуація різна. Хтось не дав відповіді на високоінтелектуальні питання, хтось - не зміг зосередитись на значно легших запитаннях. Зокрема завдання на прислів'я не всім даються, особливо за короткий термін часу, інколи респондент старається просто вгадати.

Емоційні компоненти мислення та відволікаємість проявляються по завданням 24, 27, 31, які можуть знижувати інтегральний показник респондента. Емоційне сприйняття питання призводить до витрат часу респондента, і, як результат, респондент не вкладується в заданий час. Це спостерігалось в 20% тестувань.

Тест №3

Щодо тесту №3, то серед працівників судової гілки влади 63% досліджених першою фігурою обирали коло, а 16% - зигзаг. Перша фігура за Деллінгер - це діагностична симптоматика установки на міжособистісне спілкування, друга - показник нестандартно-креативного, творчого потенціалу тестуємого. У сполученні цих фігур (коли, наприклад, коло обирається першим, а зигзаг на другому місці) приблизно половина аналізуємого контингенту зупинилася саме на цьому варіанті. Така модель орієнтації на спілкування разом з творчо-креативною спрямованістю виступає як одна з найбільш оптимальних для даної професії

Особи, що виявляють потяг до вибору першою фігурою кола:, контактність, доброзичливість, турбота про інших, добре розвинена інтуїція, спокій, емоційна чутність, переконувати оточуючих. Ці якості мають не пряме відношення до діяльності працівника суду. Особливо важливе для такої діяльності - притаманне обираючим коло почуття розвиненої емпатії - здатності до співчутливості, емоційного відгуку на переживання іншої людини».

Людина, що обирає зигзаг у якості провідної геометричної фігури, демонструє ряд «слабких місць» - такі, як непостійність поведінки, настрою та відношень, орієнтацію на більш вузьке коло у спілкування, можливу недисциплінованість у виконанні узятих обов'язків (в даному випадку 16%). Графічно результати тестування зображені на рис. 3.

Рис. 3 - Розподіл відповідей на питання тесту №3

Тест №4

Щодо тесту №4 відповіді на питання порівнюються з ключем. За кожне співпадіння начисляється 1 бал. Окремо сумуються результати комунікаційних та організаторських здібностей.

Комунікативні здібності

Відповідь «так» (+) на питання 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37

Відповідь «ні» (-) на питання 3, 7, 11, 15, 19, 23, 27, 31, 35, 39

Організаторські здібності

Відповідь «так» (+) на питання 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38

Відповідь «ні» (-) на питання 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40

Потім вираховуються оціночні коефіцієнти комунікативних (Кк) та організаторських нахилів (Ко) по кожному респонденту як відношення кількості отриманих балів по шкалі комунікативних нахилів (Кх) та оргінізаторських нахилів (Ох) до максимально можливого числа балів (20), по формулам:

Кк = Кх/20; Ко= Ох/20.

Для якісної оцінки результатів необхідно співставити отримані коефіцієнти з коефіцієнтами шкали:

Кк	Ко	Шкала оцінок
0,10-0,45	0,20-0,55	1
0,45-0,55	0,56-0,65	2
0,56-0,65	0,66-0,70	3
0,66-0,75	0,71-0,80	4
0,75-1,00	0,81-1,00	5

Основні результати по тесту №4 відображено на рис. 4. та рис. 5.



Рис. 4 - Розподіл відповідей на питання тесту №4 щодо комунікативних здібностей

Аналогічно на рис. 5 зображено рівень організаторських здібностей.

Також відмічено, що були відсутні анкети з результатами 1 та 2 по організаторським здібностям, при перевазі з коефіцієнтом 3.

Рис. 5 - Розподіл відповідей на питання тесту №4 щодо організаторських здібностей

За результатами тестувань респонденти мають значно більше комунікативних, аніж організаторських здібностей. Але деякі респонденти отримали високі коефіцієнти по організаторський здібностям. Ці респонденти займаються, окрім роботи, суспільною діяльністю.

Відмічено, що деякі респонденти мають як високі організаторські, так і високі комунікативні нахили. Таких респондентів виявилося 4%. За результатами інших тестів(тест №2) ці респонденти також мали високі інтелектуальні нахили.

ВИСНОВОК

Правознавець як представник професії «Людина - людина» не може ефективно виконувати службові завдання лише для умови глибокого та всебічного знання об'єкта своєї діяльності - психології іншої людини. Водночас слід враховувати психологію і тих осіб, з якими співробітнику потрібно налагоджувати взаємини в роботі - колег, представник інших організацій, керівників тощо. Не менш важливим знання високої психології та управління своєю поведінкою. Остання може бути зрозумілою, прогнозованою та керованою при реалізації особистісного підходу до неї.

Отже, кожному працівнику правоохоронних органів, незалежно від службової спеціалізації та посади, вкрай необхідно орієнтуватись в тому, що таке особистість, яка її структура, рушійні сили формування розвитку вплив особистісних рис у діяльності тощо.

Психологічна культура для юриста має велике практичне значення. Передусім вона впорядковує його мислення та ділове мовлення, що дає змогу зрозуміти своє місце в суспільстві та серед колег, де можливі зверхність, формальне ставлення до справи. Крім цього, психологічна культура активує свідомість, розвиває почуття, забезпечує юристові розумну обґрунтовану виважену дію його волі.

Адже можлива негативна спрямованість волі, але високий рівень психологічної культури дає змогу запобігти цьому. Психологічна культура сприяє піднесенню настрою, створенню позитивної імпульсивності. Загалом вона підвищує ефективність виконання службових обов'язків.

Таким чином, знання психології особистості та діяльності дозволяє працівнику правоохоронних органів успішно вирішувати широке коло професійних завдань, удосконалювати власну особистість.

Соціально-психологічна діяльність юриста спрямована на виявлення та ліквідацію проявів девіантної поведінки. У соціально-психологічній, психолого-медичній та юридично-психологічній літературі описані різні прояви девіантної поведінки: алкоголізм, наркоманія, агресивна поведінка, суїцид та ін. Є твердження, що до неї належать розлучення, постійне бродяжництво, проституція та сексуальні аномалії. Сказане дає змогу зробити висновок про те, що дані феномени можна розуміти скоріше як передумови виникнення девіації, але ніяк не прямі її прояви.

Головне соціально-психологічне завдання юриста у такій професійній ситуації - не просто виявити та ліквідувати прояви девіантної поведінки підопічного (ймовірно злочинця), яка може привести до скоєнні злочину або його рецидиву, а запобігти негативним наслідкам від прояву такої поведінки та попередити її повторення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов В.М. та ін. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку / В. Абрамов, В. Данюк, А. Колот - О.: ОКФА, 1995. - 96с.

2. Климов Е.А. Введение в психологию труда: Учебник для вузов / Климов Е.А. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. - 224 с.

3. Левенець О.А. Професійні вміння у структурі діяльності працівників органів внутрішніх справ / Левенець Олена Анатоліївна // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. А.А. Музики. - К.: КЮІ КНУВС, 2005. - С. 611-618.

4. Бандура А. Теория социального научения. - Санкт-Петербург: Евразия, 2000. - 320 с.

5. Ворник Б.М. Безпечна поведінка: Інформ. посіб. для підлітків та молоді. / Б.М.Ворник, О.А.Голоцван, О.П. Голубов. - К.: ВЦ «Сім'я», 1999. - 56с.

6. Данилин А. Героин. - «Врачи предупреждают» / А. Данилин, И. Данилина. - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2001. - 184 с.

7. Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально - психологическая помощь / Под общ. ред. И.Д.Зверевой. - К.: Наук. Світ, 2001. - 63 с. - (Б-чка соц. работника / соц.педагога). - (Сер. «Благополучие детей и молодежи: возможности соц. работы»).

8. Допоможемо нашим дітям! Психологічні аспекти проблем неповнолітніх: профілактика та корекція / Упор. Л. Литвиненко. - К., 2001. - 47 с.

9. Как избавиться от вредных привычек: Таблекомания. - СПб.: «Диля», 2000. - 160 с.

10. Карамушка Л. М. Психологія управління: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. та слухачів ін-тів післядипломної освіти. - К.: Міленіум, 2003. - 344 с.

11. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): [Монографія]. - К.: МАУП, 2000. - 286 с. - Бібліогр.: С. 260-283.

12. Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия: учебное пособие - М.: Новосибирск: Инфра-М, 2000. - 387 с.

13. Петюх В.М. Управління персоналом: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / КНЕУ, - К., 2000. - 122 с.

14. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг. редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В. - К.: УДЦССМ, 2000 р. Випуск 1. - 276 с.

15. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію «Соціальна політика в Україні: вчора, сьогодні, завтра» - К., січень 1996 року.

16. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів) - К.: Столиця, 2003.

17. Сливка С. «Юридична деонтологія». Київ, Атака - 2003 р. 319 с.

18. Юридична психологія. Підручник /За редакцією Кондратьєва. Київ. 2000 р. - 351 с.