ПЛАН

Розділ 1.Теоретичний огляд проблеми конфліктів в сімейних парах

1.Сім я та її основні функції

2.Сімейні конфлікти та способи їх розвязання

Висновок до першого розділу

Розділ 2. Психотерапевтична допомога у вирішенні сімейних конфліктів.

1.Сімейна терапія, її цілі та задачі

2.Напрямки сімейної терапії

3.Процес психотерапевтичного впливу та оцінка його ефективності

Загальний висновок

ВСТУП

Проблематика конфлікту завжди була в тій чи іншій степені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в усіх державах на всіх етапах розвитку конфлікту здійснювало не просто помічене, а як правило, рішучий вплив на її історію. Війни, революції, боротьба за владу, між особистісні і між групові конфлікти в організаціях, сімейні та побутові конфлікти.

Життя доказує, що конфлікт не відноситься до тих проявів, якими можна ефективно управляти на основі життєвого досвіду і здорового глузду. Конфлікт найбільш гострий спосіб вирішення значних протиріч, які виникають в процесі взаємодії, які заключаються в протидії суб'єктів конфлікту і зазвичай супроводжуючись негативними емоціями.

В своїй роботі хочу розглянути сімейні конфлікти, так як сім'я -це найстаріший інститут людської взаємодії, де головні ролі відіграють чоловік, жінка, діти. В сім'ях, як і в будь-якому суспільстві виникають конфлікти. В цій роботі ми з'ясуємо основні причини та шляхи їх подолання за допомогою психотерапевтичних засобів.

Проблемою сімейних конфліктів займалися такі вчені як Юстіцкий В., Маданес К.,Хейлі Дж., Уітекер К. Та багато інших.

Об'єктом цієї роботи являються конфлікти в сімейних парах.

Предметом в цьому контексті являється шляхи та способи подолання сімейних конфліктів за допомогою психотерапевтичних засобів.

Завданням представленої роботи є: дослідження в галузі теоретичної та практичної психотерапії. Визначити основні поняття конфлікту, місце і роль його в сімейному житті, провести терапію подружжю щодо подолання сімейних конфліктів.

Методи дослідження :теоретичний аналіз літератури, використання поведінкових технік для проведення сімейної поведінкової терапії..

Розділ 1. Теоретичний огляд проблеми конфліктів в сімейних парах

1.1Сім'я та її основні функції

Що ж таке сім'я? Які її ознаки? Яку роль сім'я відіграє в суспільстві? Ці питання намагалися вирішити ще мислителі давнини. Сім'ю, її походження, суть вивчають багато наук: соціологія, політична соціологія, психологія, педагогіка, демографія, право, етика, політологія, історія і ін.

Сім'я - це соціальний інститут суспільства та мала соціальна група водночас, основою якої є шлюб або родинні зв'язки. Члени сім'ї пов'язані суспільним побутом, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю.

Сім'я як соціальний інститут проходе ряд етапів, послідовність яких складається в сімейний цикл чи життєвий цикл сім'ї. Дослідники виділяють дуже багато фаз цього циклу. Але головними серед них являються наступні:

1. вступ у шлюб - утворення сім'ї ;

2. початок дітонародження -народження першої дитини;

3. закінчення дітонародження -народження останньої дитини;

4. “пусте гніздо” -вступ у шлюб и виділення із сім'ї останньої дитини;

завершення існування сім'ї -смерть одного із подружжя

На кожному етапі сім'я володіє специфічними соціальними і економічними характеристиками.

По особливим умовам сімейного життя виділяють ряд типів сімей :

1. студентська сім'я -зараз приблизно в кожному третьому шлюбі в Україні один із подружжя -студент);

2. дискантні сім'ї -сім'ї, які юридично зафіксовані, але фактично їх немає

3. сім'ї моряків, полярників, геологів і т.д.

По якості відносин в сім'ї виділяють багато типів, але чіткого розрізнення між ними не встановлено. В частості, виділяють сім'ї : по-перше, благополучні, щасливі, по-друге, стійкі, по-третє, проблемні, вчетверте, соціально-неблагополучні сім'ї .

Соціальні функції сім'ї:

Функції сім'ї -способи проявлення її активності; життєдіяльності всієї сім'ї і окремих її членів. В усіх суспільствах сім'я виконувала основні функції:

1. функція сексуального регулювання. Сім'я - це головний соціальний інститут, через який суспільство направляє і регулює сексуальні потреби людей. Разом з цим практично кожне суспільство має альтернативні шляхи задоволення сексуальних потреб. Не дивлячись на те, що існують норми подружньої вірності, більшість суспільств легко прощають порушення цих норм.

2. виховна функція -соціалізація молодого покоління, підтримка культурного відтворення суспільства

3. господарсько-побутова функція -підтримання фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми и престарілими членами сім'ї

4. економічна -отримання матеріальних засобів одних членів сім'ї для інших, економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства

5. сфера первинного соціального контролю -моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різноманітних сферах життєдіяльності, а також регламентація відповідальності і обов'язків в відношенні між подружжям, батьками і дітьми представниками старшого и середнього покоління.

6. духовне спілкування -розвиток особистостей членів сім'ї, духовне взаємозбагачення

7. соціально-статусна -надання певного статусу членам сім'ї, відтворення соціальної структури

8. дозвільна -організація раціонального дозвілля, взаємозбагачення інтересів

9. емоційна -отримання психологічного захисту, емоційної підтримки, емоційної стабілізації індивідів і їх психологічна терапія.

1.2 Сімейні конфлікти та способи їх розв'язання

У залежності від суб'єктів взаємодії сімейні конфлікти підрозділяються на конфлікти між подружжям, батьками і дітьми, подружжям та батьками, бабусями (дідусями) і онуками.

Ключову роль у сімейних стосунках відіграють подружні конфлікти. Вони частіше виникають через незадоволення потреб подружжя. Виходячи з цього виділяють основні причини подружніх конфліктів:

1. психосексуальна несумісність подружжя;

2. незадоволення потреби в значимості свого “Я”, неповага почуття гідності з боку партнера;

3. незадоволення потреби в позитивних емоціях :відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

4. пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т.д.)

5. незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозуміння з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у стосунках з батьками і т.д.;

6. розбіжності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

Крім того, виділяють фактори, що впливають на конфліктність подружніх відносин. До них відносяться кризові періоди в розвитку родини.

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два “Я” стають одним “Ми”. Відбувається еволюція почуттів, закоханість зникає і подружжя з'являються один перед одним такими, які вони є. Відомо, що в перший рік життя родини імовірність розлучень велика, до 30% загального числа шлюбів.

Другий кризовий період зв'язаний з появою дітей. Ще незміцніла система “Ми” піддається серйозному випробуванню. Що ж лежить в основі конфліктів у цей період?

1. Погіршуються можливості професійного росту подружжя;

2. у них стає менше можливостей для вільної реалізації в особисто-привабливій діяльності (захоплення, хобі) ;

3. можливі зіткнення поглядів подружжя і їхніх батьків із проблем виховання дитини.

Третій кризовий період збігається із середнім подружнім віком, що характеризується конфліктами одноманітності. У результаті багаторазового повторення тих самих вражень у подружжя настає період насичення один одним. Цей стан називають голодом почуття, коли настає “ситність” від старих вражень і “голод” по новим.

Четвертий період конфліктності стосунків подружжя настає після 18-24 років спільного життя. Його виникнення часто збігається з наближенням періоду інволюції, виникненням почуття самітності, зв'язаного з відокремленням дітей, що підсилюється емоційною залежністю подружжя, їх переживаннями з приводу можливого прагнення одного з партнерів до сексуального виявлення себе на стороні, “поки не пізно”.

Значний вплив на імовірність виникнення подружніх конфліктів роблять зовнішні фактори: погіршення матеріального становища багатьох родин; надмірна зайнятість одного з подружжя на роботі; неможливість нормального працевлаштування одного з подружжя; тривала відсутність свого житла; відсутність можливості влаштування дітей у дитячу установу й ін.

Перелік факторів конфліктності родини був би неповним, якщо не назвати макрофактори, тобто зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, а саме :ріст соціального відчуження, орієнтація на культ споживання, девальвація моральних цінностей, у тому числі традиційних норм сексуальної поведінки, зміна традиційного статусу жінки в родині (протилежними полюсами цієї зміни є повна економічна самостійність жінки і синдром домогосподарки) ,кризовий стан економіки, фінансів, соціальної сфери держави.

Дослідження психологів показують, що в 80-85% родин є конфлікти. Що залишилися 15-20% фіксують наявність “сварок” з різних приводів. У залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини.

Кризова родина. Протистояння інтересів і потреб подружжя носить гострий характер і захоплює важливі сфери життєдіяльності родини. Подружжя займає непримиренні і навіть ворожі позиції по відношенню одне до одного, не погоджуючись ні на які компроміси. До кризових шлюбних союзів можна віднести ті, котрі чи розпадаються, чи знаходяться на грані розпаду.

Конфліктна родина. Між подружжями існують постійні сфери, де їхні інтереси зіштовхуються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна родина. Для неї характерно тривале існування труднощів, здатних завдати відчутного удару стабільності шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба одного з подружжя, відсутність засобів на утримання родини, осуд на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. У таких родинах ймовірне загострення взаємин, поява психічних розладів в одного чи обох партнерів.

Невротична родина. Тут основну роль грають не спадкові порушення в психіці партнерів, а нагромадження впливу психологічних труднощів, з якими зустрічається родина на своєму життєвому шляху. У партнерів відзначається підвищена тривожність, розлад сну, емоції з будь якого приводу, підвищена агресивність і т.д.

Усунення конфліктів між подружжям.

Конструктивність усунення подружніх конфліктів, як ніщо інше, залежить в першу чергу від уміння партнерів розуміти, прощати й уступати.

Одною з умов люблячого подружжя -не домагатися перемоги. Перемогу за рахунок поразки коханої людини важко назвати досягнення. Важливо поважати іншого, яка б провина не лежала на ньому. Потрібно бути здатним чесно запитати в самого себе, що ж тебе насправді хвилює. При аргументації своєї позиції намагатися не виявляти недоречний максималізм і категоричність. Краще самим прийти до взаєморозуміння і не втягувати у свої конфлікти інших. Тільки від самого подружжя залежить благополуччя родини.

Окремо варто зупинитися на такому радикальному способі усунення подружніх конфліктів, як розлучення. На думку психологів, йому передує процес, що складається з трьох стадій : а) емоційне розлучення, що виражається у відчуженні, байдужості партнерів одне до одного, втрата довіри і любові; б) фізичне розлучення, що призводить до роздільного проживання; в) юридичне розлучення, що вимагає правового оформлення припинення шлюбу.

Багатьом розлучення приносить рятування від ворожості, обману і того, що затьмарювало життя. Звичайно, воно має і негативні наслідки. Вони різні для тих хто розлучається, дітей і суспільства. Найбільш уразлива при розлученні жінка, у якої звичайно залишаються діти. Вона більше, ніж чоловік, піддана нервово-психічним розладам.

Негативні наслідки розлучення для дітей набагато значніші в порівнянні з наслідками для самих батьків. Дитина втрачає одного (часом улюбленого) із батьків, тому що в багатьох випадках матері перешкоджають батькам зустрічатися з дітьми. Дитина часто зазнає утиску однолітків із приводу відсутності в нього одного з батьків, що позначається на його нервово-психічному стані. Розлучення веде до того, що суспільство одержує неповну родину, збільшується число підлітків з поведінкою, що відхиляється, росте злочинність.

Конфлікти у взаємодії батьків і дітей.

Даний різновид конфліктів -одна із самих розповсюджених у повсякденному житті. Однак вона деякою мірою обійдена увагою фахівців -психологів і педагогів.

Чому ж виникають конфлікти між дітьми та батьками? Крім загальних причин, породжуючи конфліктність взаємин людей, виділяють психологічні фактори конфліктів у взаємодії батьків і дітей.

Тип сімейних відносин. Виділяють гармонічний і дисгармонійні типи сімейних відносин. У гармонійній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного “Ми”, здатності членів родини дозволити протиріччя. Дисгармонія родини -це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння у дітей.

Деструктивність сімейного виховання. Виділяють такі риси деструктивних типів виховання :

А)розбіжності членів родини з питань виховання

Б)суперечливість, непослідовність, неадекватність

В)опіка і заборони в багатьох сферах життя дитини

Г)підвищені вимоги до дітей, частіше застосування погроз, осудів

Вікові кризи дітей розглядають як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення, які вони раніше виконували, що призводить до впертості.

Особистісний фактор. Середовище особистісних особливостей батьків, що сприяють їхнім конфліктам з дітьми, виділяють консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки і шкідливих звичок, авторитарність суджень і т.п. Серед особистісних особливостей дітей називають такі, як низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм і т.п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.

Виділяють типи відносини батьків і дітей:

А)оптимальний тип відносин батьків і дітей

Б)потребою це назвати не можна, але батьки цікавляться інтересами дітей, а діти діляться з ними своїми думками

В)скоріше батьки проникають у турботи дітей, чим діти діляться з ними

Г)скоріше діти відчувають бажання поділитися з батьками, чим ті турбуються, інтересами і заняттями дітей

Д) поведінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві батьки

Е)поведінка, життєві прагнення дітей викликають у родині конфлікти, і при цьому скоріше праві діти

Ж)батьки не цікавляться інтересами дітей, а діти не відчувають бажання ділитися з ними.

Виходячи з цього основними напрямками профілактики конфліктів батьків з дітьми можуть бути:

1. Підвищення педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові психологічні особливості дітей, їхні емоційні стани

2. Організація родини на колективних початках. Загальні перспективи, визначені трудові обов'язки,традиції взаємодопомоги, спільні захоплення є основою виявлення і дозволу виникаючих протиріч.

3. Підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу.

4. Інтерес до внутрішнього світу дітей, їхнім турботам і захопленням.

Висновок

Сім я- це соціальний інститут суспільства та мала соціальна група водночас, основою якої є шлюб або родинні зв'язки. Члени сім'ї пов'язані спільним побутом, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю.

Основними функціями сім'ї виступають такі :

1. функція соціального регулювання;

2. репродуктивна функція;

3. функція соціалізації;

4. функція емоційного задоволення;

5. статусна функція;

6. захисна функція;

7. економічна функція.

Сім'ю, її походження, суть вивчають багато наук. Будь-яке визначення сім'ї, з точки зору будь-якої науки, буде неповним. По суті сім'я представляє систему відносин між чоловіком та жінкою, батьками і дітьми, яка заснована на шлюбі. Її основними ознаками є : шлюбні чи кровні зв'язки між всіма її членами, спільне проживання в одному приміщенні, спільний бюджет.

Як і в будь-якій соціальній групі, в сім'ї виникають конфлікти. Ключову роль у сімейних конфліктних відносинах грають подружні конфлікти. Вони виникають через незадоволення потреб подружжя. Найбільш конфліктними є кризові періоди в розвитку родини. У залежності від рівня конфліктності виділяють кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини. Сімейні конфлікти мають психотравматичні наслідки :стан повної сімейної незадоволеності, “сімейна тривога”, нервово-психічна напруга, стан провини. Фахівцями вироблені рекомендації з регулювання подружніх конфліктів.

Конфлікти між батьками і дітьми виникають через деструктивні внутрішньо сімейні відносини, недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей. Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дитини.

Розділ 2. Психотерапевтична допомога у вирішенні

сімейних конфліктів

2.1 Сімейна терапія, її цілі та задачі

Сімейною психотерапією називають особливій вид психотерапії, який направлений на корекцію між особистісних відносин, який має ціль зруйнувати емоційні розлади в сім'ї, найбільш виражених у хворого члена сім'ї.

В ході сімейної психотерапії, продовження, якої може коливатися від декількох тижнів до навіть декількох років. Виділяють ряд етапів. ЇЇ продовження обумовлюється тяжкістю психічних розладів у хворого, вираженістю міжособистісних конфліктів в сім'ї, мотивацією членів сім'ї до досягнення терапевтичними змінами. Спочатку сімейна терапія проводиться з частотою 1-3 сеанси в тиждень, а потім зустрічі проходять 1 раз в 2 тижні, а далі-1 раз в 3 тижні.

Часто в сімейній терапії виділяють 4 етапи:

1) сімейний діагноз, діагностичний етап;

2) ліквідація сімейного конфлікту;

3) реконструктивний;

4) підтримуючий.

Під сімейним діагнозом розуміється типізація порушень сімейних відносин з врахуванням індивідуально-особистісних якостей членів сім'ї. Діагностика сімейних відносин здійснюється в процесі приєднання до сімейної групи психотерапевта, який ви двигає і перевіряє проблемні діагностичні гіпотези. Особливість процедури сімейної діагностики заключається в тому, що вона супроводжує сімейну терапію на всіх етапах і предвизначає вибір психотерапевтичних технік. ЇЇ інша особливість складається з необхідності відношення отриманої від одного члена сім'ї інформації про ситуацію, яка склалася з інформацією від інших членів сім'ї і особистісної думки психотерапевта, яке склалася на основі розмови і спостеріганням за поведінкою учасників процесу психотерапії (“сім'я очима дитини”), (“сім'я очима психотерапевта”), (“які ми є”).

2.2 Напрямки сімейної психотерапії

Сімейна поведінкова терапія. Сімейна поведінкова терапія як свій основний принцип бачить підкріплення поведінки наслідком із чого слідує, що пат терн поведінки чинить опір змінам в усіх випадках, окрім тих, коли виникають більш сприятливі наслідки. Представників цього напрямку цікавить аналіз послідовності вчинків. За основу береться положення, що задоволення в шлюбі в значній мірі обумовлене відсутністю взаємної фрустрації, ніж об'ємом задоволення один одного.

Однією з найбільш часто застосованих технік являється поведінковий тренінг батьків. Процес психотерапії починається з того, що терапевт пере формулює уявлення клієнта про суть проблеми і можливі шляхи її вирішення. Поведінкові психотерапевти одні з небагатьох не запрошують всю сім'ю на лікування, а лише дитину чи кого-небудь з батьків. Поведінковий тренінг батьків переслідує ціль підвищення їх компетентності у питанні виховання дітей, розрізнення і модифікації паттеров емоційно-поведінкового реагування.

Найбільш популярні такі техніки робіт:

Формування -досягнення бажаної поведінки невеликими порціями через послідовне підкріплення;

Жетонна система -використовуються гроші чи бали в якості винагороди дітей за успішну поведінку;

Контрактна система -включає в себе згоду с батьками про зміни їх поведінки синхронно з змінами поведінки дитини;

Обмін змінами за винагороду;

Переривання -покарання у вигляді ізоляції.

Сімейна поведінкова психотерапія -це один із самих популярних методів у вигляді своєї простоти і економічності, хоча часто терапевтичні зміни стають однобокими чи короткочасними.

Подружня психотерапія. Подружньою психотерапією називається форма психотерапії, яка орієнтована на сімейну пару, допомагає їй в подоланні сімейних конфліктів і критичних ситуацій, в досягненні гармонії в взаємовідносинах, забезпечення взаємного задоволення потреб. Вона може працювати як самостійний метод і як етап сімейної психотерапії.

Робота проводиться або з подружньою парою, або з одним із партнерів, який прийшов на прийом до психотерапевта. При цьому варіанті подружньої психотерапії обговорюються не проблеми чоловіка(жінки), а лише ті думки, почуття, переживання, які є у замовника проблеми з приводу його подружжя.

В наш час в подружній психотерапії найбільш розповсюдженні динамічний, поведінковий і гуманістичні підходи.

При динамічному підході подружня дисгармонія розглядається з точки зору внутрішньої мотивації поведінки обох партнерів. Простежується динаміка між особистісних відносин ї її зв'язок з динамікою психічних процесів.

Ціллю поведінкового підходу в подружній психотерапії являється перш за все зміни поведінки партнерів.

В гуманістичному підході до психологічної корекції подружніх відносин провідними являються уявлення про те, що в основі гармонічного шлюбу лежить відкритість, толерантність, потреба в самовираженні ї незалежний розвиток особистості кожного. Тут психотерапевт створює умови, в яких подружжя йдуть до вербалізації своїх почуттів,,,,, і тим самим до покращення взаєморозуміння.

Стратегічна сімейна психотерапія. Цей метод сімейної терапії називається “проблемовирішуючим””, так як він орієнтований на вирішення проблеми. Найбільш відомі фігури цього напрямку - Джей Хейлі, Карл Уітекер, Клу Маданес. В своїх роботах психотерапевти цього напрямку не концентруються на особливостях особистості членів сім'ї.

Суттю стратегічного підходу являється розробка стратегії для вирішення проблеми, так як зміни в сім'ї важливіші, ніж розуміння причин порушень Стратегічні терапевти досліджують фактори, які забезпечують стійкість проблеми, яка підтримується існуючою взаємодією в сім'ї, і тому хочуть виявити ту поведінку, яка живить проблему.

Сімейне консультування. Сімейне консультування - це одна із різновидів сімейної психотерапії, яка має свої відмінні якості и межі терапевтичного втручання. Сімейне консультування розвивалося паралельно з сімейною терапією. Основною ціллю, яка стоїть перед сімейним консультуванням, являється вивчення проблеми члена чи членів сім'ї для зміни взаємодії в ній і забезпечення можливостей особистісного росту.

В числі провідних теоретичних концепцій сімейного консультування приводяться когнітивно-поведінкова терапія, раціонально - емоційна терапія та ін. Це обумовлено тими прийомами і методами, які маються в його арсеналі.

Сімейне консультування розглядається як одна із форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій.

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощами:

1) Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин;

2) Різний ступінь конфліктності сімейного життя подружжя. Значна частина сімей, які звертаються за психологічною допомогою - це молоді люди, які недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак, нерідко психолог має справу з родинами, що неминуче еволюціонують до розлучення. Ефективність їхнього консультування незначна.

3) Підвищена агресивність стосовно подружжя і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розлучення, - спрощене мотивування такого рішення. Це ускладнення повної діагностики подружніх відносин. Важливо зацікавити подружжя у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистісних проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин подружжя у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислять мотиви конфлікту.

4) Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктної поведінки подружжя значно ускладнює положення консультації і роботу психолога-консультанта.

2.3 Процедура психотерапевтичного впливу та оцінка

його ефективності

Для проведення терапії ми вирішили скористатися таким напрямком сімейної терапії ,як поведінковий. Який заключається в дослідженні поведінки у сім'ї. Для цього ми вибрали певні техніки психотерапевтичного впливу, які зможуть подолати високий рівень конфліктності у подружньої пари.

Нашу терапію ми проводили з сім'єю, яка має високий рівень конфліктності і стоїть на межі розлучення. Склад сім'ї :дружина - Світлана П., 42 роки, чоловік -Микола П., 45 років, дочка -Анна,19 років, син -Сергій,17 років. Одружені 20 років. В сім'ї відносини носять формальний характер, діти між собою спілкуються, батьки між собою майже ворогують, обмінюються мінімальною кількістю інформації за останні 1.5 місяці, існує внутрішньосімейна напруга. Терапія проводилася на протязі чотирьох зустрічей, з інтервалом, спочатку 2-3 дні, а потім через тиждень. На кожну зустріч були підготовлені спеціальні вправи, які подружжя підводили до вирішення та усвідомлення конфліктів між ними.

Перша зустріч з клієнтом. На цю зустріч прийшла дружина, яка коротко розповіла про конфлікти у своїй сім'ї і намагалася висвітлити причини їх появи. Вона ознайомила нас зі складом своєї сім'ї, з відносинами батьків з дітьми. Нам стало зрозуміло, що сім'я стоїть на порозі розлучення і зі слів Світлани, в цьому винен її чоловік Микола, якого почали роздратовувати відносини у сім'ї, а в першу чергу, поведінка дружини. Ми запропонували Світлані наступного разу прийти до нас зі своїм чоловіком, вона погодилася.

Друга зустріч. Світлана та Микола прийшли разом, зразу була помітна напруга між ними. Ми запропонували їм виконати таку вправу, яка носить назву “Згадування”.

Обґрунтування:

Перевірити тематичний зміст кожної згадки для визначення того, що саме непокоїть в данник момент подружжя. Крім того, в цій вправі простежуються такі життєві установки як оптимізм, песимізм.

Процедура.

Ми попросили супружню пару незалежно один від одного згадати першу подію, яка тільки но прийшла в голову і описати її так, ніби вона відбувається зараз. Зразками питань при цьому можуть бути такими:

“Не могли б ви згадати самий давній випадок із вашого життя, коли ви ще були дитиною, який приходить вам у голову?”

“Не могли б ви згадати, при яких випадках ви вперше зустріли свого чоловіка(жінку)? Що тоді відбувалося? Що із відбуваючого вас особливо вразило?”

Потім ми спитали подружжя, що запам'яталося найбільш яскраво, як сприймається вами зараз, коли ви згадуєте про цю подію, щасливі ви зараз, чи вам сумно?

Згадування фіксуються психотерапевтом на папері, а згодом кожне аналізується на предмет специфіки того змісту, яке в ньому проявляється. Перевіряються тематичний зміст кожної згадки для виявлення того, що саме непокоїть в даний момент.

Наприклад:

Згадка про першу зустріч.

Світлана:” Я бачу Миколу на зупинці автобуса, він гарно одягнений і з книжкою в руках, посміхається, я підхожу до нього ближче і помічаю його погляд на собі. Він заговорив до мене, ми познайомилися і разом сіли в один автобус.”

Психотерапевт:” Що ви відчуваєте, коли згадуєте про це?” Світлана:” Сум, тому що зараз все змінилося, я рідко бачу його усміхненим, хоча завжди з книгою”

Згадка Світлани відкриває нам зразу декілька проблем: 1.вона пасивна, любить, коли на неї звертають увагу,2.для неї має значення зовнішній вигляд оточуючих,3.вона любить розумних, людей з книгами, 4.у неї скоріше песимістичний погляд на життя, ніж оптимістичний.

Микола:” Я побачив гарну дівчину, яка з захопленням мене розглядає, я усміхнувся, вона підійшла зовсім близько до мене, я заговорив з нею, мені сподобалась її скромність, гострий розум, ми сіли в автобус і я відчув її тепло, мені здалося, що цього я хотів весь день. Потім я її призначив побачення і вона погодилася.

Психотерапевт:” Які згадки найбільш живі?” Микола:” Її тепло, погляд, зацікавленість.” Психотерапевт:” Що ви відчуваєте, коли це все пригадуєте?” Микола:” Дуже приємні відчуття.”

Тут також виступає декілька проблем: 1. Микола активний, цілеспрямований,2. любить скромність, 3.ініціативний, 4.дя нього важливо відчуття тепла та фізичного контакту.

За допомогою цієї вправи ми змогли оцінити важливі характеристики життєвого стилю подружжя, їх потреби та очікування Дане використання “Згадки” дає можливість визначити початкову згоду(контракт), яка існує між членами цієї подружньої пари. Микола взяв на себе обов'язок приділяти Світлані більше уваги, проявляти ініціативу і допомагати їй. Вона ж в свою чергу забовязувалася бути завжди теплою, ніжною, фізично близькою, завжди в усьому погоджуватися. Порушення даного контракту може призвести скоріше до розчарування.

Світлані та Миколі ми дали домашнє завдання, яке заключалося в тому, щоб вдома пошукати старі фотографії, які можна віднести у сімейний альбом. И принести їх на зустріч з психотерапевтом.

Третя зустріч. Микола та Світлана знову разом, але в вже спостерігається зниження напруги між ними, вони посміхаються і принесли з собою фотографії для сімейного альбому.

Обґрунтування.

Універсальність ностальгії і згадки роблять техніку сімейної фотографії корисним інструментом для вивчення внеску минулого сім'ї та її членів в теперішньому. Сімейні фотографії являються засобом вивчення сімейної структури, характеру спілкування між членами сім'ї , їх ролей і стилів поведінки.

Процедура:

Виконуючи цю вправу, включаючи в себе обмін думками, сім'я обговорюють, яким чином були зроблені фотографії і вибрані для сімейного альбому. Під час перегляду фотографій ми задавали такі питання:

Хто ці люди на фотографіях?

Пам'ятаєте Ви, що відбувалося під час зйомки?

Які почуття викликали в кругу сім'ї під час зйомки цього фото?

Хто знімав цю фотографію?

Що сталося після того, як фотограф клацнув об'єктивом?

Також потрібно звернути увагу на те, яку фотографію показують першу, а яку останню.

Наступна вправа мала назву ”Якщо б я був”.

Обґрунтування.

Проективна техніка адаптована для цілей сімейної терапії і представляє собою гру, в основі якої лежить задача закінчити незавершені речення. Члени сім'ї позначають себе чи один одного тими чи іншими предметами, метафорами даного індивіда, що допомагає їм зосередитися на почуттях, які маються у них з приводу того, ким дана людина являється в дійсності чи може бути в ідеалі.

Процедура:

Техніка “Якщо б я був” може бути використана самими різними способами, частіше всього в якості стрімко розвиваючої гри. Психотерапевт починає гру, читаючи першу частину речень і звертається до сім'ї з проханням закінчити його. (речення див. в додатку 1)

Гра протікає швидко -члени сім'ї не повинні мати багато часу для обдумування своїх відповідей. Гра повина бути записана кожним членом сім'ї на аркуші паперу, згодом йде обговорення, а також коментарії.

Приклад :

Психотерапевт: ”Якщо б я був автомобілем, то...”

Микола :” Я би не став зображати тебе в якості Форда. Ті більше схожа на Фольцвагени, практичні та спортивні.”

Психотерапевт :”Якщо б я був твариною, то я би був...”

Світлана :”Цуценям”

Микола :” Поштовим голубом”

Світлана:” Чому ти вважаєш себе поштовим голубом?”

Микола:” Розумієш, я вихожу з тієї місії, що кожен день я вертаюся у своє гніздо, до мого теплого цуценя і мені це дуже подобається, шкода, що цуценя буває часто примхливим і дратівливим.”

Гра допомогла психотерапевту відкрити діалог між Миколою та Світланою, обидва були вражені теплими словами, компліментами, знайшли багато спільного один з одним. Гра допомогла зрозуміти, що головним джерелом їхніх конфліктів являється недостатність спілкування один з одним.

Четверта зустріч.

Подружжя знову разом, обидва позитивно настроєні. Ми їм пропонуємо виконати вправу, яка носить назву “Порівняння цінностей”.

Обґрунтування.

Техніка основана на тому, що будь-які соціальні відносини можуть бути розглянуті в цілісній перспективі. Технікою виявляється, що цінності і соціальні ролі являються невід'ємною частиною соціально-психологічного процесу і побудована на сприйнятті і взаємних інтерпретаціях членів подружжя чи сім'ї. Вона виявляє цінності, які впливають на сімейні відносини і дає можливість як психотерапевту, так і клієнтам отримати доступ до проблем, взаємодоповнюючим позиціям, які маються в даній сім'ї.

Процедура:

Кожен із подружжя повинен приготувати 2 списки цінностей. Один список ваші особистісні цінності, інший - цінності вашого партнера. Розміщувати цінності потрібно в порядку їх важливості. Не обговорювати списки один з одним.

Приклад.

Список чоловіка: 1.сім'я, 2.робота, 3.секс, 4.подорожування, 5.друзі, 6. читання.

Список жінки: 1. прибирання, 2.сім'я, 3.робота, 4.релігія, 5.покупки, 6.секс.

Список жінки;

Мої цінності: 1.уборка,2.сім'я,3.секс, 4.релігія, 5. друзі, 6. робота

Його цінності:1.робота, 2.гроші,3. спорт, 4.бути коханим, 5.сім'я, 6.секс.

З перерахованих цінностей видно, що у подружжя багато спільних інтересів -подорожування, друзі, секс. Також було виявлено, що Світлана не бачить для Миколи цінність сім'ї, сам же Микола цю цінність виносить на перший план. Техніка дала інформацію про індивіди, про членів сім'ї, про внутрішньо системні взаємовідносини.

По закінченню терапії, ми зробили висновок, що вона допомогла вирішити деякі конфлікти подружжя, тобто сім'я зрозуміла причини виникнення непорозуміння. Була застосована така техніка роботи поведінкової терапії, як контрактна система. Чоловік та жінка пішли на компроміс і заключили контракт, згідно якого вони будуть максимально все робити, щоб не зберегти сім'ю від розпаду.

Висновок

Проблема подружніх відносин, інакше кажучи сімейна проблематика, в останні 10 років займає в вітчизняній психологічній науці значне місце. З року в рік росте число досліджень і публікацій. Наукова та практична значимість сім'ї як об'єкта психологічного дослідження і впливу визначає і подальший ріст уваги до цієї теми. Цієї темі представлена і дана робота.

В представленій роботі розглянуті основні аспекти конфліктів у подружніх парах. Ключову роль у сімейних конфліктних відносинах грають подружні конфлікти. Вони виникають через незадоволення потреб подружжя. Найбільш конфліктними є кризові періоди в розвитку родини. В залежності від рівня конфліктності виділяють кризові, конфліктні, проблемні, і невротичні родини. Сімейні конфлікти мають психотерапевтичні наслідки: стан повної сімейної незадоволеності, “сімейна тривога”, нервово-психічна напруга, стан провини. Фахівцями вироблені рекомендації з регулювання подружніх конфліктів.

Також ми звернули увагу на розгляд таких питань, що стосуються сімейної терапії, розглянули її основні цілі, задачі та дали коротку характеристику напрямків сімейної терапії, таких як :сімейна поведінкова терапія, подружня психотерапія, стратегічна сімейна психотерапія, сімейне консультування.Особливу увагу ми звернули на поведінкову сімейну терапію, так як за допомогою її основних положень ми проводили терапію з подружжям. Ми опиралися на основні техніки поведінкової терапії. Запропонували подружжю укласти контракт, який буде стосуватися їх обох. Були використанні такі вправи, як “Сімейні фотографії”, “Якщо б я був...”, “Порівняння цінностей” та “Згадка”. Подружжя сумлінно виконувало усі наші вказівки, приймали активну участь у бесідах з психотерапевтом, виконували усі вправи. З часом напруга між подружжям зникала і вони знову починають нормально спілкуватися, зникає конфліктність.

За допомогою вправ починають усвідомлюватися причину конфліктів в сімейному житті, згадується приємні речі подружнього життя, з'ясовуються мотиви, потреби подружжя відносно один одного. Укладається контракт.

Після проведення поведінкової терапії психотерапевт дізнається інформацію про індивідів цієї сімейної пари, з'ясовує основні мотиви, установки, відношення до життя кожного члена сім'ї, також спливають певні скриті моменти в житті цього подружжя. Спільними зусиллями ми доходимо висновку, що цей шлюб можна ще спасти від розпаду, для цього ми виробили певні рекомендації для подружжя.

Додаток 1.

Приклад незакінчених речень до вправи “Якщо б я був...”

Якщо б я був транспортним засобом, я був би...

Якщо б я був фруктом, я був би....

Якщо б я був гріхом, то я був би...

Якщо б я був інструментом, то я був би...

Якщо б я був твариною, то я був би...

Якщо б я був запахом, то я був би...

Список використаної літератури:

1. Андрущенко В.П. Социология :наука об обществе. Харьков,1997.

2. Дружинин В.В., Конторов Д.С., Конторов Н.Д. Введение в теорию конфликта.-М., 1989

3. Дружинин В.Н. Психология семьи. Екатеренбург:2000.-3-е изд.

4. Джеффри К. Зейг, Когарян А.С., Жидко М.Е., Питер,2007

5. Ковалев С.В. Психология семейных отношений.-М.,1998

6. Конспект лекций

7. Маковский М.С. Социология семьи.-М.,1989.

8. К. Маданес. Системная семейная психотерапия. М.,1999.

9. Малкин-Пых И.Г. Семейная терапия

10. О.В. Пшеничнюк, О.В. Романовская. Социология.,2002

11. П.Пэпп. Семейная терапия и ее парадоксы. М.,1998

12. Психотерапевтическая энциклопедия (под ред. Б.Корвасарского). СПб,1998

13. Романин А.Н. Основы психотерапии СпБ,2006

14. Э.Эйдемиллер, В. Юстицкис. Психология и психотерапия семьи. СПб,1999

15. Шавердян Г.М. Основы психотерапии.-Питер,2007