Усунення залежності від азартних ігор

Усунення залежності від азартних ігор

Швидке поширення в нашому житті азартних ігор ставить перед керівництвом підрозділів органів внутрішніх справ завдання: більш пильного та уважного вивчення всіх негативних наслідків цього явища і застосування за допомогою закріпленого психолога різних соціально - психологічних методів для активної профілактики цієї хвороби.

Викликають стурбованість майже повна відсутність уваги до цієї проблеми в засобах масової інформації, а також нерозуміння необхідності обмежень в тих випадках, коли залежність супроводжується вираженою десоціалізацією, криміналізацією і з'являється загроза життю та благополуччю особи.

- Втрата щиросердечної рівноваги - занепокоєння, дратівливість, тривога, тремтіння при спробі зупинитися.

- Втрата самоконтролю - нездатність перерватися.

- Втрата почуття реальності - гра заради забуття, з почуття провини або страху.

- Втрата почуття правди - неправда близьким і навколишнім, заради приховання справжнього розміру азартного потягу.

- Втрата почуття законності - фальсифікації, шахрайство, злодійство, розтрата заради гри.

- Втрата почуття значимості людських стосунків - конфлікти професійні, шлюбні, сімейні, повсякденні людські.

Втрата почуття власної гідності - впадання в безпричинну довірливість і відвертість стосовно позикодавців.

Ігроманія, лудоманія (від латинського ludus - гра), ігрова залежність або патологічний гемблінг - ці терміни використовуються для визначення психічного розладу, в основі якого лежить патологічний потяг до азартних ігор (ігри в казино, ігрових и комп'ютерних клубах, тоталізаторах та інше). З международної класифікації хвороб основною ознакою є постійна участь в азартній грі, що продовжується і часто поглиблюється, не дивлячись на соціальні наслідки, такі як обніщання, руйнація внутрішньо сімейних стосунків і особистого життя.

1. постійна схильність, збільшення часу, який витрачається на гру.

2. змінення кола інтересів, витіснення колишніх мотивацій ігрової діяльності, постійні думки про гру, перевага в уявленні ситуацій, які пов'язані з ігровими комбінаціями.

3. «втрата контролю», що виражається в неспроможності припинити гру, як після великого виграшу, так і після постійних програшів.

4. поява стану психологічного дискомфорту, роздратованості, неспокою в короткі проміжки часу після чергової участі в грі з важко переборним бажанням почати гру.

5. збільшення частоти участі в грі та прагнення до все більшого ризику.

6. наростання зниження здібності опору спокусі відновити гру.

Людина, знаходячись в світі ігор, вибирає таку поведінку тому, що реальне життя її вже не задовольняє. Вона шукає в грі азартну і ризику, рухливих позамовних емоцій, яких не знаходить у повсягденому житті. Основою аддиктивної поведінки у людей, схильних до азартних ігор, є феномен «спраги гострих почуттів» і як наслідок - високий ступінь ризику, коли за секунду можна втратити все, що маєш або придбати «весь світ». Така аддиктивна поведінка включає карткові ігри, рулетку, тоталізатор та ін. азарт може бути пов'язаний з вигаданим ризиком, коли гравець ототожнює себе з учасниками комп'ютерних ігор. Ідеями фікс можуть бути спортивні ігри, лотереї, розгадування кросвордів, а також сексуальні ігри.

Ігромани можуть ризикнути своєю роботою, робити великі борги і порушувати закон для того, щоб здобути гроші чи ухилитися від сплати боргів.

Дехто вважає, що гравці - люди обмежені та схильні лише до легкої наживи, але це далеко не так. Як правило, це люди енергійні, багато в чому талановиті, пізнавши успіх та постійно прагнуть до нього. Багато хто з них любили спорт, зробили гарну кар'єру, їм притаманна рискованість в справах. До гри приходять не для заробітку, а для розваги, відпочинку, легкому способу піти від проблем. Їм хочеться таким способом розслабитися, «відключити мозок», відчути приємні та радісні емоції після робочого дня, звільнитися від самітності, від нудьги та одноманітності існування, повернути в своє життя утрачені сильні емоції. Приваблює, також, і легкий спосіб отримання задоволення під час бездумної і рискованої гри. Але багато хто не замислюється, що ставкою в драматичній и страсній грі є не стільки гроші, скільки психічне здоров'я, а інколи і життя.

Тому втягнення до гри відбувається швидко, інколи на протязі декількох тижнів. Варто цим людям почати вигравати, як їм здається, що удача будє супроводжувати їх постійно. На процес гри вони починають витрачати все більш сил і хотіли б за це отримати нагороду у вигляді грошового призу, але програш гарантований, а виграш можливий. Програш породжує почуття провини і досади, люті та спробу будь за що отримати бажане, добитися бажаного успіху, він розпалює азарт. Об'єднує проблемних гравців й те, що вони люблять тільки вигравати, але не вміють програвати.

Зрозуміло, не всі становляться патологічними гравцями, хтось грає з відносно холодною головою. Ці люди самодостатні та мають високий рівень самоконтролю. Проводять досить мало часу за грою, не роблять великих ставок, грають на відповідну суму, яку дозволяють собі програти. Грають вони виключно для відпочинку, епізодично, не переслідуючи корисних та марнославних цілей, вміють стримано реагувати на виграш.

Коли ж гравці розпалюються, грають, роблячи все більш високі ставки, і тим самим підвищують ризик в грі, та непомітно для себе вони починають погружатися в так званий ігровий транс, коли забувають про те, що збирались виграти чи відігратися. Виграючи, вони не знають, що робити з виграними грошима і знову роблять ставки, продовжуючи грати до упору, поки не закінчаться гроші. Подібний трансовий стан супроводжується викидом гігантської кількості нейрогормонів, що забезпечує отримання сильних емоцій, які важко отримати в реальності. Гравці погружаються в якийсь віртуальний стан, повністю втрачаючи рахунок часу і грошам. Опритомніти від гри вони можуть тільки тоді, коли закінчаться гроші чи вони упадуть без сил після багатоденної ігрової гонки.

Каяття швидко забуваються, і швидко гравці знову починають відчувати сильний потяг до гри. Їм хочеться відігратися повернути програні гроші, їх долає образа та лють, їм здається, що їх обманули. Цей мотив приводить їх знову до ігрових закладів, але насправді їх вабить процес гри і ті позамежні емоції, які вони готові пережити знову і знову. Тим вище задоволення від виграшу, чим глибше і тяжкіші страждання від програшу. Ігровий транс - це психічний стан, який порівняно з ефектом від сильнодіючих психоактивних речовин, якими є наркотики. Потяг до цих відчуттів настільки сильний, що людина поступово втрачає інтерес до реального життя. Доза цих сверхемоцій тим вище, чим вище ставка в грі. Тобто, чим вище надія багато виграти і ризик багато втратити, тим глибше ігровий транс. Саме цей патологічний стан приводить гравця до катастрофічного розорення, а не банальна жадібність. Плата за такий ігровий кайф велика та грошові втрати еквівалентні отриманому задоволенню.

Якийсь час патологічно азартні гравці можуть не грати, тому що в них не вистачає коштів для гри, чи вони потрапляють на територію, де нема гральних закладів. Але варто їм найти необхідну суму та опинитися поблизу від грального залу, так щось ніби замикається в їх мозку та включається гральний транс, який заставляє їх думати тільки про гру та більш ні про що. Під впливом сильнішого і непереборного потягу ігромани стають коварні, хитрі, придумують самі різні приводи, аби відлучитися і почати гру. Довгий час вони держать в таємниці свою пристрасть, тому дуже важко розпізнати, що у них виникла така проблема. Однак в їх поведінці родичі можуть помітити, що вони раптом почали на всьому економити, ретельно контролювати усі покупки в сім'ї, скривати свої доходи та розходи, придумувати різноманітні версії втрати грошей, під різними приводами займати гроші у товаришів та знайомих. Витончений обман стає для гравців звичним ділом. Подібні зміни можуть побічно вказувати на те, що вони намагаються відкладати кошти для нової гри.

Довгий час патологічні гравці переконують себе в тому, що нічого страшного не відбувається, що вони в любий момент припинити грати, тільки щё трохи пограють та зупиняться. Багато хто каже: «Ось відіграю своє і більш ніколи до гри не повернуся». Поступово бажання повторити свою участь в грі стає настільки непереборним, що це призводить лише до ускладнення залежності, розоренню цих людей, розпаду сімей та до їх особистісної деградації. Намір любою ціною роздобути кошти для гри заставляє патологічних гравців йти на злочин і часто, не витримав свого падіння, ці люди закінчують життя самогубством.

Лікування від цієї залежності не може бути швидким. Воно повинно бути комплексним та тривалим. Необхідно проявити терпіння та завзятість для того, аби позбавитися від цього тяжкого недуга. Багато в чому визволення від ігрової залежності пов'язано не тільки з відбудовою психічного здоров'я патологічного гравця, але й з переоцінкою життєвих цінностей та змінами його образу життя. До лікувального процесу повинні підключитися не тільки спеціалісти (психіатри - психотерапевти, психологи), але й родичі пацієнту, його друзі, тому що кращий на сьогодні метод боротьби з залежностями - групова терапія. Однак на практиці, на жаль, далеко не всі готові терпіти безумство ігромана, і тоді його падіння стає особливо швидким.

З огляду на різноманіття досвіду країн світу по боротьбі з лудоманією, можна скласти певну схему загальних для всіх методів і засобів:

1 - законодавчі заходи. Не ліцензування. Вікові обмеження. Рекламні обмеження. Податкові відрахування. Але в той же час безумовне дотримання цивільних прав і свобод.

2 - адміністративні заходи. Це обмеження за місцем (віддаленість від освітніх, релігійних установ і т.д.). За часом роботи. За видами ігор, їх сполученням.

3 - обмеження ігорного закладу. Це обмеження за допуском («фєйсконтроль») - на вік, психічний стан, адекватність. Перевірка заможності і кредитної історії клієнтів. «Чорні списки» шулерів, «проблемних» гравців. Зупинки в грі. Обмеження на суми і час гри. Відволікання на інші об'єкти:

- самообмеження гравця. Самоізоляція. Заздалегідь обговорені граничні суми і час гри. Періодична перевірка свого стану в психотерапевта або психоаналітика. Самотестування.

Механізми формування всіх залежностей, на жаль, ідентичні. Як правило, у їхній основі найчастіше лежать ідентичні психологічні механізми, тобто проблема виростає з незадоволення якихось потреб індивідуума, неможливості самореалізації, неможливості досягнення цілей.

Азартні ігри, як форма дозвілля або розваги, існують повсюдно, і переважна більшість людей інколи грають у казино, на ігрових автоматах, ходить на перегони, купує лотерейні білети. Однак число тих, кого вважають патологічними гравцями, у більшості країн постійне. Воно складає, 3,7% населення, причому незалежно від того, чи то - Монте-Карло, або якесь позаштатне містечко без казино й іподрому.

Людство азартне, а тому має потребу в догляді. У ряді країн ігорний бізнес категорично заборонений, подекуди винесений за межі великих міст (Лас-Вегас), або жорстко обмежений за кількістю.

Азартні ігри в наш час стають все гострішою проблемою, яку повинні вирішувати психологи, лікарі , соціальні працівники. Кількість населення та розвиток ігрової індустрії весь час помітно зростає, і все це веде до появи великої кількості хворих людей, залежних від азартних ігор. Пристрасть до азартної гри, особливо у молодих людей, збіднює особистість і перешкоджає подальшому духовному росту особи.

Проблема усунення залежності від азартних ігор є дуже складною та притягує увагу психологів, психотерапевтів, психіатрів та соціальних працівників. Цей вид залежності має спільні риси з іншими видами залежності, такими як алкоголізм, наркоманія, тютюнопаління та інші.

Використання психотерапевтичних технологій людьми, яким бракує відповідної професійної підготовки та досвіду, може бути небезпечним. Так, гіпноз може сприяти зникненню очевидних симптомів захворювання, але за наявності вікової регресії деякі психотерапевтичні технології можуть стати стимулом, за допомогою яких тендітна чи неадекватно захищена особистість може знову пережити який-небудь психотичний епізод. Тому лікуванню повинні передувати ефективні діагностичні процедури.

Джерелом залежної поведінки найчастіше бувають складні порушення особистості: невідредагований негативний досвід, неспроможність протистояти невдачам та труднощам, відсутність чітких орієнтирів в житті, невміння «бути дорослим» та приймати відповідальність за своє життя, невротичні риси особистості.

Але кожен ігроман повинен знати, що хворобу можливо попередити, якщо своєчасно звернути увагу на її симптоми та слідувати порадам спеціалістів.

Існують деякі «НЕ МОЖНА» завдяки яким людина може попередити розвиток катастрофи:

1. намагатися заробити в казино

2. відігратися

3. шукати спасіння від самітності

4. грати, коли є якась інша залежність

5. грати під час душевної кризи.