Психологiчнi особливостi безробiтних

ЗМІСТ

Вступ

1. Психологічні особливості безробітних

2. Чотири основні типи безробітних

3.Психологічне консультування безробітних

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Безробіття нині є чи не найгострішою соціально-економічною проблемою, котра потребує першочергового вирішення, так як вона викликає негативні психологічні зміни особистості. Такі зрушення на пізніх стадіях призводять до розвитку соматичних захворювань і девіантної поведінки. В подальшому це може призвести до безповоротних наслідків, які не можуть не позначитися й на цілій нації.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що соціально-економічна криза, політична нестабільність в країні спричинили появу великої кількості безробітних, що на даний момент є великою психологічною проблемою країни. Наслідком цього стало виникнення психічних проблем у безробітних осіб, за такими, зокрема, факторами, як невпевненість у завтрашньому дні, неспроможність матеріально забезпечити себе і сім'ю, вимушений вибір професії, яка часто не відповідає уподобанням людини, тощо.

Об'єктом курсової роботи є психологічний стан людини в умовах тривалого безробіття.

Предмет - особливості консультування за рахунок зміни в особистісній психологічній сфері безробітних.

Мета роботи - вивчити вплив безробіття на зміну психологічних особливостей особистості.

Завданням курсової роботи є:

- проаналізувати психологічні особливості безробітних осіб;

- порівняти психологічні особливості безробітних за умов короткої і тривалої безробітності;

- розглянути основні аспекти психологічного консультування безробітних.

1. Психологічні особливості безробітних

В якості клієнта психолога-консультанта виступає безробітний або шукаючий роботу. Робота з цим контингентом, з одного боку, спрощує процес психологічного консультування (тематика консультування, як правило, зводиться до загального стереотипу ), а з другого боку , саме ця категорія населення потребує особливої уваги консультанта та його специфічних знань. Тому більш конкретно зупинимося на психологічних особливостях безробітних.

Економічна криза у державі, незбалансованість економічних процесів викликає стан постійної соціальної напруженості. Для безробітного, про положення якого можна говорити як про ускладнене, характерні постійні фрустрації. Стани фрустрації приводять до напруженості, внаслідок чого безробітний демонструє неконструктивну поведінку, елементами якої можуть бути:

1) агресія;

2) репресія - пригнічення бажань та витіснення їх у підсвідомість;

3) ескапізм - уникнення травмуючої ситуації;

4) регресія - примітивізація поведінки;

5) раціоналізація - спроба виправдати свою поведінку надуманими засобами;

6) сублімація - переключення активності з первинної проблеми, у вирішенні якої йому не поталанило, на діяльність іншого роду, де досягається успіх, навіть і уявний;

7) проекція - перенесення неусвідомлених мотивів поведінки на пояснення поведінки другого;

8) аутизм - самозамикання особистості, її відмежування від спілкування та активної діяльності.

Дані досліджень з психології, фізіології праці, медицини свідчать, що безробіття (ситуація втрати роботи, втрати постійного заробітку та зниження соціальних гарантій) переживається людиною як ситуація максимально критична та така, що часто призводить до серйозних негативних наслідків як в його психофізіології, так і в організації соціального життя. Таким чином, втрата роботи викликає складний стресовий стан, який супроводжується негативними психологічними проявами, впливає на загальний рівень активності, фізичне та психічне здоров'я.

Розвиток стресових станів, що пов'язані з ситуацією безробіття, має фазову природу; в ньому можна виділити такі етапи:

1. Стан невизначеності та шоку , пов'язаний з важкими суб'єктивними переживаннями страху та негативними емоціями.

2. Стан полегшення та конструктивне пристосування до ситуації, який триває 3-4 місяці після втрати роботи та супроводжується хорошим настроєм, активністю та задоволенням життям.

3. Погіршення стану безробітного, яке наступає після 6 місяців втрати роботи та пов'язується з деструктивними змінами у психіці, здоров'ї, фінансовому та соціальному положенні безробітного,

4. Фаза безпомічності та примирення з ситуацією, яка виникає під час тривалого безробіття та супроводжується бездіяльністю та апатією. Переживання людиною ситуації бездіяльності, відсутності роботи трансформується в синдром "неврозу безробіття". Незалежно від причин безробіття людина переживає пустоту свого часу як внутрішню пустоту. Безробітний вважає себе нікому непотрібним, а своє життя - позбавленим сенсу. Психологічні проблеми безробіття впливають і на механізми психічної регуляції людини та викликають певні форми психологічної деформації особистості безробітного. В залежності від індивідуально-психологічних особливостей людини ці види деформацій (певні зміни рис характеру, темпераменту, емоційної сфери, сфери потреб та вольової сфери) можуть проявлятися по-різному . Такі індивідуальні прояви завжди потребують психологічного вивчення. Проте існують достатньо стійкі та узагальнені характеристики, що притаманні більшості людей, які опинилися у ситуації безробіття. Результати психодіагностичних досліджень та індивідуального консультування дозволяють виділити кілька основних типів психологічних особистісних деформацій.

Прояв цих типів на поведінковому рівні залежить від різних, значущих для них ситуацій.

1. Ситуація залежності - при спілкуванні безробітного з людиною, від якої залежить його подальша доля.

2. Ситуація невизначеності - ситуація, в якій у безробітного відсутня необхідна інформація для її подолання та прийняття рішення.

3. Ситуація тиску - ситуація, у якій на безробітного застосовують психологічний тиск у зв'язку з необхідністю вибору саме тих варіантів рішень, що пропонуються.

4. Ситуацій байдужості - ситуація, в якій очікування допомоги не оправдується або ігнорується.

Кожна з цих ситуацій проявляється: - у спілкуванні з працівниками кадрових служб; - у процесі прийняття рішення, - у конфлікті, що може протікати у конструктивній або деструктивній формах.

2. Чотири основні типи безробітних

Розглянемо чотири основні типи безробітних та їх поведінку у ситуаціях байдужості, невизначеності, тиску та байдужості.

1. ДЕМОНСТРАНТ

Такий тип поведінки характеризується загальним емоційним збудженням, низькою самокритичністю. Такі люди артистичні, говірки, можуть викликати у співбесідника помилкове враження. Непогано орієнтуються і оцінюють поведінку людей, пильно стежать за реакціями співбесідника, схильні до лестощів.

Ситуація незалежності

У даній ситуації переймає стиль поведінки партнера, може вдаватися до лестощів, говорити неправду . При прийнятті рішення не схильний зважувати варіанти пропозицій, конфліктних ситуацій уникає.

Ситуація невизначеності

Заграє із співбесідником, затягує час та спілкується заради спілкування. Уникає самостійного прийняття рішення, намагається перекласти відповідальність за прийняття рішення на іншу людину. Може провокувати конфлікт, але сам ініціатором конфлікту не виступає.

Ситуація тиску

Уникає спілкування та конфліктів. Зволікає з прийняттям рішення, відкладає його до більш сприятливого моменту.

Ситуація байдужості

У даній ситуації говіркий, нав'язливий, сльозливий. Не бажає самостійно приймати рішення. На конфлікт не йде і сприймає себе як жертву обставин, що склалися.

2. ПЕДАНТ

Цей тип поведінки зустрічається не так часто і характеризується тенденцією до переоцінки можливих альтернатив вибору та зволіканням в прийнятті рішення. Це пояснюється низькою пластичністю у регуляції соціальної поведінки, достатньо високою тривожністю, вразливістю. Люди цього типу схильні вважати, що перед здійсненням того чи іншого вибору або початку діяльності необхідно кілька разів впевнитись у тому , що більш досконалих варіантів не існує. Часто така перевірка призводить до втрати часу та перетворюється у самоціль.

Ситуація залежності

Ставиться до співбесідника та його пропозицій з недовірою, вимагає поширеної допоміжної пояснюючої інформації. Прийняття рішення супроводжується високою тривожністю. Наявність значущої особи сковує самостійність у прийнятті рішення. Схильний до внутрішнього конфлікту, зовнішні прояви конфлікту можуть носити загострений реактивний характер з різким припиненням спілкування.

Ситуація невизначеності

У спілкуванні стає ще більш тривожним, проявляє зовнішню нервозність та недовіру . Прийняття кінцевого рішення практично неможливе через повну відсутність здібності до ризику. Може бути схильний до зовнішніх проявів конфлікту з вимогою надання більш глибокої та чіткої інформації.

Ситуація тиску

У спілкуванні наявна підвищена тривожність, що в результаті призводить до самоізоляції у спілкуванні або до різкого прояву незадоволеності. Прийняття рішення стає неможливим. Здійснює різкі, необдумані, імпульсивні дії, які виключають можливість подальшої ефективної взаємодії.

Ситуація байдужості

Активно потребує інформації. Спонукає до активних дій, наполягає на визнанні своїх потреб і проблем. Генерує велику кількість власних пропозицій і потребує зворотного зв'язку. У ситуації конфлікту ступінь напруження зростає, що, в кінці кінців, може призвести до максимально загостреного прояву конфлікту.

3. ЗБУДЖЕНИЙ

Основна риса даного типу - це поведінка, що базується на моментних бажаннях та збудженнях. Ці люди важкі у спілкуванні, чим визивають значні ускладнення для інших. Вони імпульсивні, характер реакції часто не продуманий, відсутня логіка прийняття рішення, часто знервовані та відкрито заявляють про свої потреби. Такі люди відрізняються заниженим рівнем відповідальності за свою поведінку, не виконують обов'язки, які покладає на них будь-яка трудова діяльність. Тому вони частіше, ніж інші, стають об'єктами звільнення з роботи (вони проявляють неадаптивні форми поведінки та низький рівень виконавчої дисципліни), їх образ життя відрізняється тенденцією до постійної емоційної розрядки, об'єктами якої часто бувають оточуючі та близькі їм люди. Безумовно, цей тип формується не в результаті безробіття, а у попередній життєдіяльності, але втрата роботи тільки загострює ці тенденції. Необхідно пам'ятати, що в основі цього типу лежить природна, психофізіологічна схильність людини.

Ситуація незалежності

У спілкуванні підкреслює власну значущість. Якщо не стає об'єктом тиску і отримує необхідну увагу - схиляється до прояву дружніх почуттів. При прийнятті рішень поводить себе імпульсивно та несе знижену відповідальність за свою долю. У конфліктній ситуації не бажає визнавати норми та авторитети, вступає у відкритий конфлікт.

Ситуація невизначеності

У спілкуванні висуває підвищені вимоги до партнера. Прийняття рішення характеризується імпульсивністю та невизначеністю, хаотичним перебором як варіантів, так і їх наслідків. Конфліктна взаємодія носить хаотичний, напружений характер .

Ситуація тиску

Спілкування стає засобом боротьби та єдиним засобом досягнення результату. Приймаючи рішення, не йде на компроміси та переоцінює власні можливості. Єдиною ціллю конфліктної взаємодії є приниження та дискредитація супротивника.

Ситуація байдужості

Спілкування є засобом агресивних нападів на співбесідника. В ситуації прийняття рішення нав'язує свій варіант та перекладає свою відповідальність за можливу невдачу на співбесідника. Недостатній увазі до його проблем та особистості у конфліктній ситуації протиставляє погрози та протести.

4. ТРИВОЖНИЙ

Таким людям притаманна висока емоційна вразливість, сльозливість, чутливість до образи. Вони знаходяться у постійному суб'єктивному очікуванні небезпеки, переживанні негативного розвитку подій, в яких вони будуть брати участь (за їх думкою), їм притаманне відчуття необґрунтованого страху ( особливо виражений страх невдачі у соціальній взаємодії), переживання своєї безпорадності. Зовні тривожність проявляється у загальній дезорганізованості діяльності, а в спілкуванні - як порушення спрямованості та продуктивності. Це часто заважає людині знайти своє місце у житті, оскільки вона погано адаптується до оточуючого середовища.

Ситуація залежності

У спілкуванні замкнений і неініціативний. Схильний приймати будь-які рішення і недооцінює власні можливості. В конфліктній ситуації схильний до абсолютного підпорядкування, проявляє відсутність здібності захищати власні інтереси та точку зору. Конфлікт, як правило, переносить на самого себе.

Ситуація невизначеності

У спілкуванні метушливий, дезорганізований, нездібний сформулювати свою думку . При прийнятті рішення повністю безпомічний. При вирішенні конфліктної ситуації потребує підтримки та допомоги.

Ситуація тиску

При спілкуванні - відлюдний, замкнений, мовчазний. Для того, щоб запобігти ситуації тиску , погоджується на будь-яке рішення. Характерна повна відсутність критичності при оцінюванні варіантів рішення. У конфлікті може проявляти неадекватні реакції, сльозливість та нервові зриви. Сама ситуація тиску сприймається як реальна небезпека.

Ситуація байдужості

У спілкуванні виступає з позиції прохача, який просить зрозуміти його безвихідне положення. У момент прийняття рішення схильний приймати будь-яку пропозицію, тому що сам не в змозі відстояти власну точку зору. У конфліктній взаємодії байдужий до зневажливого ставлення, виражає з цим згоду та не протестує проти пригнічення.

3. Психологічне консультування безробітних

В умовах ринкових відносин та міграції трудових ресурсів, що існують на ринку робочої сили, гостро стоїть питання щодо організації та створення психологічного захисту безробітних. Однією з форм такого захисту може бути психологічне консультування безробітних. Психологічне консультування безробітних - один з методів надання психологічної допомоги відвідувачам центру зайнятості.

Психологічне консультування безробітних передбачає особистісно-орієнтоване спілкування психолога з безробітним, під час якого здійснюється загальне орієнтування в його особистісних особливостях та його проблемі, встановлюється і підтримується партнерський стиль спілкування психолога із безробітним, надається психологічна допомога у відповідності з потребами та проблемами безробітного. Психолог-консультант зобов'язаний визначитись з проблематикою, над якою він працюватиме у межах психологічного консультування. Серед проблем, що є найбільш актуальними для безробітних, можна зазначити такі як - психологічні аспекти пошуку роботи, стресові стани, що пов'язані з безробіттям - зневіреність у власних можливостях та невдоволеність собою, що є результатом втрати попередньої та неможливості отримання нової роботи, інше.

Як правило, для данного контингенту відвідувачів характерні:

- відчуття надмірної тривожності;

- психічної напруженості;

- відчуття втоми;

- зневірення у власних здібностях і можливостях;

- невдоволеність собою.

Перераховані негативні психоемоційні стани призводять до виникнення серйозних перепон адаптації безробітних до соціальної ситуації та ускладнюють відшукання нових конструктивних варіантів пошуку роботи.

Психологічне консультування безробітних включає в себе :

- вирішення питання соціальної адаптації, подолання внутрішніх конфліктів та особистісних криз громадян, які потребують працевлаштування;

- допомогу в набутті навичок ефективної взаємодії та спілкування з роботодавцями та керівниками підприємств;

- розкриття внутрішнього потенціалу безробітного;

- раціональне використання його трудового потенціалу ;

- підвищення рівня психологічної культури безробітного.

Найбільш актуальними у вирішенні психологічних задач є знання про:

а) особистісні особливості безробітного та механізми соціальної регуляції його поведінки;

б) специфіку його стратегії пошуку роботи і самої ситуації бачення наслідків, психологічних засобів виходу з кризи;

в) ставлення до служби психологічної допомоги.

Основними видами допомоги психолога-консультанта безробітним можуть бути: допомога у пошуках виходу з проблемної ситуації, пов'язаної зі зміною місця роботи; своєчасний підбір відповідних вакансій; обговорення можливості працевлаштування з урахуванням iндивiдуально-психологiчних особливостей; допомога у складанні особистого плану пошуку роботи, рекомендації щодо правильного ведення переговорів з роботодавцями.

У процесі консультацiї необхідно, перш за все, ознайомитися із запитами безробітного, його досвідом та оцінити його потенційні можливості. Наступним етапом консультації може стати інформація про вакансії, якими цікавиться безробітний; інформація, яку можна використати у першу чергу; сприяння підвищенню особистої конкурентоспроможності безробітного.

Важливо зняти тривожний стан безробітного, спільно проаналізувати становище, що склалося, i спробувати знайти оптимальний вихід з нього. Потім виявити коло інтересів i нахилів людини та підібрати відповідний тип професій, обговорити можливості працевлаштування на підібрані вакансії. У випадку неможливості влаштуватися на ці вакансії обговорити з безробітним можливість переорієнтації і освоєння нової професії.

Психологічна допомога безробітним має спрямовуватися на оптимізацію їх соціальної адаптації, підвищення самооцінки, набуття активної життєвої позиції, ініціативності, подолання соціальних страхів, тривожності, підвищення рівня домагань, актуалізацію творчого потенціалу, повернення життєвої перспективи.

Психологу-консультанту необхідно вступати в таку взаємодію з клієнтом, яка б дозволила знайти нові засоби дій, нові переживання, нові цілі для подальшого життя останнього. Сама ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом має такі складові:

1: Особистість клієнта та її переживання.

2. Особистість психолога-консультанта.

3. Взаємодія клієнта і психолога.

При цьому психолог, незалежно від теоретичної орієнтації, використовує у своїй роботі такі поняття, як життя, сенс життя, місце людини ужитті, життєві цінності, індивідуальність.

Зразу після звернення безробітного до психолога - консультанта йому повинна надаватися психологічна підтримка переважно на мотиваційному рівні, як поштовх та спрямування активності людини до інтенсивного пошуку роботи у визначеному разом з фахівцем центру зайнятості напрямку, а на поведінковому рівні - через оволодіння певними вміннями й навичками пошуку роботи.

Ппсихологічна підтримка безробітного -- це психологічні прийоми та методи, які органічно інтегровані в конкретні технологічні процедури та операції роботи з клієнтами та направлені на активізацію адекватної поведінки людини, опанування навичками пошуку роботи та стабілізацію її психоемоційного стану.

Форми, методи та прийоми психологічної підтримки безробітних можна поділити на дві групи. До першої належать ті, які фактично «вмонтовані» в саму технологію і позитивно впливають на психологічний стан кожного клієнта, тобто:

* діють як антистресорні фактори; (відсутність штучних бар'єрів між фахівцями та клієнтами);

* спрямовані на задоволення потреби в інформації; розробка психологічно обґрунтованого змісту інформації;

* сприяють формуванню адекватних настанов безробітних щодо поведінки в секторі самостійного пошуку вакансій, складання плану самостійного пошуку роботи та звітування про результати його виконання.

До другої групи належать форми та методи психологічної підтримки, які повинні опанувати психологи - консультанти для застосування в індивідуальній роботі з клієнтами залежно від їх соціально-психологічних характеристик. Головною з цих соціально-психологічних характеристик є інтенсивність мотивації до трудової діяльності, яка безпосередньо впливає на психологічний стан людини.

В процесі психологічного консультування необхідно розглядати три фази, в яких перебуває людина під час пошуку роботи:.

Перша фаза (1 - 3 місяці) - фаза шоку, що супроводжується активним пошуком роботи. На цьому етапі індивід ще зберігає оптимізм і надiї.

Друга фаза (3 - 4 місяці) настає після невдалих пошуків роботи, внаслідок чого знижується активність цих пошуків, людиною оволодіває занепокоєння, песимізм. Неможливість реалізувати свій потенціал у одних породжує агресивність, у інших - повну апатію. Це найкритичніший стан. Більшість людей сприймає відмову у прийомі на роботу винятково як негативну оцінку їх особистості; це болісний удар по їх самолюбству;

Третя фаза (5 місяців і більше) характеризується адаптацією до стану безробіття, зниженням рівня домагань. На цей час попередні життєві позиції виявляються зруйнованими.

Завдання, які належить невідкладно вирішувати стосовно проблеми, що аналізується:

1. Формування свідомої позиції людини щодо значення та необхідності праці для розвитку власної особистості.

2. Зняття обмежуючих настанов щодо особистісних здібностей i власних можливостей.

3. Розширення меж світосприйняття i знаходження свого місця в соціумі.

На різних етапах життєвого шляху особистості процес актуалізації професійного потенціалу з метою його ефективного використання відбувається по-різному, в залежності від індивідуальних особливостей: віку, статі, стану здоров'я, когнітивної складності в оцінюванні визначених життєвих цілей і цінностей, оцінювання труднощів професійної реалізації, широкого спектра особистісних властивостей, домінування мотивації досягнення успіху в професійній діяльності чи мотивації уникнення невдач. Мотивації мають найбільше значення для професійної самореалізації особистості. Успішність професійної діяльності залежить, безперечно, не тільки від професійних знань, умінь, комунікативної контактності, навичок, але й від професійної мотивації.

Мотиваційні феномени є чи не найвагомішими внутрішніми умовами, що впливають на прагнення людини досягати успіху в діяльності. Провідним механізмом функціонування мотиваційної активності для подолання психологічних криз виступає саме суб'єктивна інтерпретація успіху чи невдачі.

Протилежною тенденцією мотивації досягнення є мотивація уникнення невдач, що проявляється, як правило, у людей, схильних переживати фрустраційні стани. Безумовно, негативні емоції пов'язані з переживанням тривоги, напруженості, незадоволення собою, своєю професійною діяльністю, невпевненістю в собі, розчаруванням у професії. Позитивні емоції, навпаки, пов'язані з переживанням радості від професійної праці, впевненістю в собі, у своїх професійних перспективах та адекватним світосприйняттям.

У перший місяць безробіття особливу увагу слід приділяти чоловікам, оскільки вони, як показали психодіагностичні дослідження, схильні до легкої депресії. Відомо, що такий психологічний стан може негативно вплинути на самопочуття, настрій людини, знизити її активність у пошуку роботи. Такі громадяни потребують психологічної підтримки на емоційному рівні, а також спеціальної психологічної допомоги - психологічної корекції, яку має надати фахівець-психолог, наприклад, у процесі проведення групового психологічного тренінгу або індивідуальної психологічної консультації.

Громадяни, які в цілому готові до трудової діяльності, але недостатньо володіють технікою пошуку роботи, що перешкоджає їх успішному працевлаштуванню, мають отримати психологічну підтримку на поведінковому рівні, щоб опанувати в повному обсязі навичками пошуку роботи. Це додасть їм оптимізму, впевненості у власних силах, посилить мотивацію до пошуку роботи.

Схильність до переживання кризи є певним психічним станом особистості, який характеризується суб'єктивними переживаннями неможливості реалізації професійних планів, що виникають при блокуванні цілеспрямованої професійної діяльності зовнішніми (об'єктивними стосовно особистості) і внутрішніми (суб'єктивне ставлення до освіти, індивідуальні особливості особистості, особливості її розвитку) причинами. У осіб, схильних переживати кризу, ціннісно-мотиваційні перетворення мають деструктивний характер, а в самій мотиваційно-смисловій сфері особистості спостерігається слабка актуальність ціннісних орієнтацій, які спрямовують особистість на успішність професійної діяльності.

Крім того, робота психолога-консультанта потребує певного організаційного та документального забезпечення. Тому буде доцільним приступати до психологічного консультування, подолавши такі етапи:

1. Опрацювати методичний посібник" Психологічне консультування безробітних."

2. Опрацювати наукову літературу щодо проблем психологічного консультування. Для початку можна обмежитись літературою, використаною при підготовці даного посібника.

3. Звернутися до конспектів з проблем психологічного консультування та проблем психологічної допомоги, тобто до тих курсів , які вивчалися у інституті або університеті.

4. Прослухати курси лекцій з питань психологічної допомоги та психологічного консультування безробітних,

5. Попрацювати в парі з колегою з метою відпрацювання навичок та умінь, необхідних для проведення психологічної консультації.

6. Провести певну роботу з "очищення" своєї особистості, яка дозволить вільно та спокійно працювати з клієнтом і не переносити на нього власні комплекси та проблеми.

6. Організувати кабінет психологічного консультування безробітних та підготувати необхідні підручні матеріали (журнал, протоколи, картки).

7. Розробити рекламні матеріали щодо надання послуг психологом-консультантом. Ретельна та серйозна підготовка дозволить грамотно організувати процес психологічного консультування.

Висновки

1. При тривалому безробітті у людей поглиблюється не тільки емоційна нестабільність та послаблюється нервова система, але й суттєво порушується вольова сфера.

2. Психологічне дослідження безробітних з терміном безробіття понад 5 місяців засвідчує втрату спокою, стрес, підвищений рівень тривожності, недостатній самоконтроль, різке погіршення вольових аспектів діяльності, що досить часто супроводжується розвитком кризових станів.

3. Розвиток особистості в умовах безробіття характеризується суттєвим порушенням психоемоційної та вольової сфери; тим часом, інтелектуальні, комунікативні властивості та властивості міжособистісної взаємодії потерпають значно менше.

4. В умовах безробіття суттєво погіршуються показники у більшості опитаних, що свідчить про особливості деградації особистісної сфери людини в екстремальних умовах.

5. Актуальною стає необхідність вироблення ефективних психологічних програм-тренінгів з корекції хибних настановлень, стереотипів поведінки безробітних. Ефективними можуть бути програми усвідомлення i розвитку здібностей, що обумовлюють пристосування до будь-якої соціальної ситуації.

Психологічне консультування безробітних має спрямовуватися на оптимізацію їх соціальної адаптації, підвищення самооцінки, набуття активної життєвої позиції, ініціативності, подолання соціальних страхів, тривожності, підвищення рівня домагань, актуалізацію творчого потенціалу, повернення життєвої перспективи.

Список використаної літератури:

1.Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - Екатеринбург: Деловая книга, 1995. a.

2. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. Екатеринбург: Деловая книга, 1995.

3. Апешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование.: Изд. Моск. универ ., 1993.

4. Алешина Ю.Е. Спецпрактикум по социальной психологии: опрос, семейное, индивидуальное консультирование. - М.: изд. Моск. университета, 1989.

5. Берн 3. Игры, в которые играют люди...- Минск: Прамеб, 1992.

6. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное определение отечественного психолога-практика.//Моск. психолог, журнал. -1993. - 1М1.

7. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. - К.: изд. Укртехпрес, 1997.

8. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. - М.: Медицина, 1989.

9. Василюк Ф.Е. Психология переживания ( анализ преодоления критических ситуаций), - М.: Изд. Моск. универс., 1984.

10. Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической помощи.// Вопросы психологии. 1990.

11. Казьмиренко В., Боровский А., Очеретяный В. Социально-психологические проблемы безработицы / "Персонал", 1993.

12. Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу //"Психологический журнал", 1990, МІ.

13. Петровская Л.А. Компетентность в общении: соц.-психолог, тренинг. - М.: Изд. Моск. универ ., 1990.

14. Профессиональный кодекс этики для психологов / Бонн, ФРГ. 1986//"Вопросы психологии", 1990, МІ.

15. Этические принципы скандинавских психологов // "Вопросы психологии", 1989,Ш.

16. Этические стандарты для психолога. Мадрид. Испания. 1987.//Вопросы психологии. -1990. -М5.

17. Юновский Г.С. Психология в метафорах и образах. - Вологда: Книга, 1994.