Консультування з проблем батьківсько-дитячих стосунків

7

Консультування з проблем батьківсько-дитячих стосунків

Спілкування є головним засобом перетворення людини з біологічної істоти в соціально адаптовану особистість. Саме за допомогою спілкування людина засвоює соціальний досвід та морально-етичні норми поведінки. Під час міжособистісного та міжгрупового спілкування і відбувається передача від однієї людини до іншої тієї сукупності соціальних та соціально-психологічних якостей, які й відрізняють людину від тварини, навіть високоорганізованої. Спілкування - складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що породжується потребою спільної діяльності і який містить у собі обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини.

В практиці психологічного консультування найчастіше зустрічаються проблеми, які відносяться до взаємовідношень між батьками і дітьми. Це можуть бути проблеми взаємовідносин батьків з дітьми-дошкільниками, дітьми молодшого шкільного віку, дітьми-підлітками.

Найбільш поширеним видом роботи шкільного психолога в цьому напрямку є консультування батьків.

Психологічний смисл консультування полягає у допомозі батькам самостійно вирішувати проблеми спілкування з дітьми та накопичувати досвід вирішення подібних проблем.

Важливою психологічною умовою ефективності консультування є активізація внутрішніх потреб батьків, а саме: їхньої потреби у розумінні дитини, бажання допомогти собі, своїй сім'ї, дитині у налагодженні стосунків.

Консультація частіше відбувається у формі індивідуальної бесіди.

Консультативні бесіди умовно поділяються на три частини.

1. Початок бесіди - психологові слід познайомитись з батьками, відрекомендуватись, розпитати про успіхи дитини у навчанні, про поведінку вдома чи в колі товаришів. Початковий етап спілкування має завершуватися встановленням “діагнозу” батьківсько - дитячих стосунків.

2. Основна частина бесіди - власне надання консультації (в усній формі або ж психолог дає свої рекомендації у письмовій формі).

3. У кінці бесіди застосовуються прийоми кращого запам'ятовування та розуміння (повторення, нагадування) основних положень рекомендацій або висновків бесіди, короткі підсумкові аргументації, застереження, вказівки, пропозиції, побажання, інструкції. На цьому консультація завершується. Головне, щоб співрозмовники розійшлися добрими друзями із бажанням подальшого спілкування.

Ще одним дуже поширеним видом роботи психолога з батьками є психопрофілактична й просвітницька робота, спрямована на формування у батьків потреби у набутті й використанні знань про психічний розвиток дітей на кожному віковому етапі з метою створення оптимальних умов для повноцінного особистісного розвитку дітей; своєчасного попередження можливих порушень у становленні особистості.

Форми психопрофілактичної та просвітницької роботи з батьками:

- Психологічні лекторії.

- Виступи на батьківських зборах.

- Індивідуальні консультації батьків.

- Робота з групою батьків, діти яких мають подібні проблеми.

Конфлікти у взаємодії батьків і дітей. Даний різновид конфліктів -- одна із самих розповсюджених проблем у повсякденному житті.

Чому ж виникають конфлікти між батькамиі дітьми?

1. Тип сімейних відносин. Виділяють гармонічний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонічній родині встановлюється рухлива рівновага, що виявляється в оформленні психологічних ролей кожного члена родини, формуванні сімейного «Ми», здатності членів родини дозволяти протиріччя.

Дисгармонія родини -- це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння в дітей.

2. Деструктивність сімейного виховання. Виділяють наступні риси деструк-тивних типів виховання:

* розбіжності членів родини з питань виховання;

* суперечливість, непослідовність, неадекватність;

* опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей;

* підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз, осудів,

3. Вікові кризи дітей розглядаються як фактори їх підвищеної конфліктності. Вікова криза являє собою перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, примхливими, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточенням, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення, які вони раніше виконували, що призводить до впертості.

4. Особистісний фактор. Середовище особистісних особливостей батьків, що сприяють їхнім конфліктам з дітьми, виділяють консервативний спосіб мислення, прихильність застарілим правилам поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю і т.д.), авторитарність суджень, ортодоксальність переконань і т.п. Серед особистісних особливостей дітей називають такі, як низька успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі і т.п. Таким чином, розглянуті конфлікти можуть бути представлені як результат помилок батьків і дітей.

Найбільше часто конфлікти в батьків виникають з дітьми підліткового віку. Психологи виділяють наступні типи конфліктів підлітківз батьками: конфлікт нестійкості батьківського відношення (постійна зміна критеріїв оцінки дитини); конфлікт гіперопіки; конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальность вказівок і контролю); конфлікт батьківського авторитету (прагнення домогтися свого в конфлікті за будь-яку ціну).

Звичайно дитина на домагання і конфліктні дії батьків відповідає такими ре-акціями (стратегіями), як:

* реакція опозиції (демонстративні дії негативного характеру);

* реакція відмовлення (непокора вимогам батьків);

* реакція ізоляції (прагнення уникнути небажаних контактів збатьками, при-ховування інформації і дій). Виходячи з цього основними напрямками профілактики конфліктів батьків з дітьми можуть бути наступні:

1. Підвищення педагогічної культури батьків, що дозволяє враховувати вікові психологічні особливості дітей, їхні емоційні стани.

2. Організація родини на колективних початках. Загальні перспективи, визначені трудові обов'язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення є основою виявлення і дозволу виникаючих протиріч.

3. Підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу.

4. Інтерес до внутрішнього світу дітей, їхнім турботам і захопленням.

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні рекомендацій зі зміни негативних психологічних факторів, що за-трудняють життя родини, особливо при переході родини з однієї стадії роз-витку в іншу.

Основні задачі психологічного консультування:

- індивідуальні і групові консультації особистостей, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктів;

- виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій;

надання допомоги подружжю у виявленні їхніх помилок і виборі правильної поведінки у важких ситуаціях сімейного життя;

- навчання методам саморегуляції психічного стану.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях. Консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій.

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощями:

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин;

2. Різний ступінь конфліктності сімейного життяподружжя. Значна частина сімей які звертаються за психологічною допомогою -- це молоді люди які недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак нерідко психолог має справу з родинами, що неминуче еволюціонують до розводу. Ефективність їхнього психологічного консультування незначна.

Ще одна група -- люди із суперечливою системою мотивів, що як перешко-джають, так і сприяють збереженню подружніх відносин. Перша група мотивів обумовлює збереження конфліктів, аж до готовності йти на розлучення, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, удосконалюють психологічну корекцію подружніх відносин.

3. Підвищена агресивність стосовно подружжя і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розлучення, -- спрощене мотивування такого рішення. Це ускладнення повної діагностики подружніх відносин. Важливо зацікавити подружжя у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистих, проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин подружжя у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислять мотиви конфлікту.

4. Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктної поведінки подружжя значно ускладнює положення консультації і роботу психолога-консультанта .

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Р. Мэй підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав мужністю недосконалості, тобто уміння мужньо приймати невдачу.

Таким чином, конфлікти між батьками і дітьми виникають через деструктивні внутрішньосімейні відносини, недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей.

Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дітей.

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні спеціальних рекомендацій зі зміни несприятливих психологічних факторів, що утрудняють функціонування родини і створюють у ній конфліктні відносини.

Література

1. Дмитрієв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорію конфліктів. - М., 1993.

2. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. - СПб., 2000.

3. Немов Р.С. Психологическое консультирование.-М.,2001.

4. Основи практичної психології.-К., 2001.