Поняття "кар‘єра". Методи професійної психодіагностики

15

Житомирський державний університет імені І. Франка

Інститут післядипломної освіти

Контрольна робота

з психології праці

за темою:

Поняття «кар`єра». Методи професійної психодіагностики

Житомир 2008

1. Подати визначення поняття «кар`єра»

Кар'єра (від фр. cariera) - успішне просування вперед у тій або іншій області (суспільної, службової, наукової, професійної) діяльності.

Вибір кар'єри є одним з найбільш важливих рішень, що людина приймає у своєму житті, тому що досягнення людини в тій або іншій сфері життєдіяльності залежать від відповідності між його особистістю й характером його роботи, а також від сумісності особистісних очікувань в області кар'єри з можливостями організації.

Поняття службової кар'єри можна трактувати й у широкому, і у вузькому змісті.

У широкому розумінні кар'єра - це професійний прогрес, професійний ріст, етапи просування службовця до вищого щабля професіоналізму. Логічним завершенням успішної кар'єри є високий професіоналізм працівника, визнаний керівником організації. Зрозуміло, що протягом всієї трудової діяльності людини оцінка професіоналізму може варіюватися.

У вузькому розумінні кар'єра - просування по службовим сходам, заняття особливого статусу у своїй професійній сфері. У цьому випадку кар'єра - це бажаний шлях нагору, усвідомлено обраний працівником для одержання якихось моральних бонусів у вигляді самоствердження й одержання задоволення від улюбленої роботи. Це і є головним мотивом руху до певного статусу (соціальному, посадовому, кваліфікаційному).

Можна дати визначення кар'єри й з погляду її як мобільного руху працівника убік поліпшення способу життя, що надає йому стабільність у соціальному потоці буття. Кар'єра - це процес одержання життєво важливих цінностей, благ, вдячності в суспільстві й на робочому місці.

Кар'єрному росту сприяють:

1) посадові щаблі, рівні ієрархії;

2) щаблі кваліфікаційних сходів і пов'язані з нею розряди, що диференціюють навички й знання;

3) статусні ранги, що відбивають внесок співробітника в розвиток організації (вислуга років, раціональні пропозиції й т.п.);

4) щаблі влади як ступені впливовості в організації (участь при прийнятті важливих рішень, близькість до керівництва);

5) рівні матеріального доходу (рівень зарплати й розмаїтість соціальних пільг).

Отже, кар'єра - це професійний ріст людини, збільшення його впливу, авторитету, статусу в навколишньому середовищі, що проявляється в його просуванні по щаблях посадових, кваліфікаційних, матеріальних і соціальних сходів.

2. Проаналізуйте відмінності західного та вітчизняного поняття кар`єра

Поняття «кар'єра» і «кар'єрний ріст» синонімічні: кар'єру звичайно визначається як рух уперед і нагору (Маркова, 1996): кар'єру - це «активне просування людини в освоєнні й удосконалюванні способу життєдіяльності, що забезпечує його стійкість у потоці соціального життя» , «соціальне просування, пережите людиною протягом всього » життя (Ткач, 2004).

Zytowski у своїй статті «Не Фінтц і не Франк: відносні компоненти кар'єрного росту» визначає просування індивіда по кар'єрним сходам як проходження через кілька щаблів: ріст, зондування ситуації й досягнення стабільного стану, а потім, можливо, перехід на вищий рівень (D. Zytowski, 2005).

Mcdonald і Hite приводять у своїй статті «Відновлення релевантності кар'єрного росту в керуванні людськими ресурсами» наступне визначення кар'єрного росту:

Кар'єрний ріст - це що постійно розвертається процес запланованих і спрямованих на досягнення життєвих цілей і реалізацію особистої зайнятості дій. Розвиток позначає ріст, що триває оволодіння й застосування навичок індивіда. Кар'єрний ріст є підсумок індивідуального планування кар'єри й забезпечення організацією підтримки працівників для реалізації його можливостей, в ідеалі, це процес співробітництва... (Simonsen, 1997).

Залежно від об`єктивних умов внутрішньо організаційна кар`єра може бути перспективною або тупиковою, у співробітника може бути або довга кар`єрна лінія, або дуже коротка. Та сама кар`єрна лінія для різних співробітників може бути й привабливою, і не цікавою, що істотно позначається на ефективності їхньої подальшої діяльності та, в остаточному підсумку, на діяльності підприємства в цілому.

Треба визнати, що на вітчизняних підприємствах не має механізму, який би дозволяв відслідковувати, наскільки повно реалізуються кар`єрні можливості того або іншого співробітника.

У той же час на Заході цей процес виглядає набагато оптимістичніше. Західні керівники використовують заслуги працівника як базу для просування по службі й підвищення оплати - як базу стимулювання. А також покладаються на особисту активність, законну силу контактів і докладні директиви. Адміністративна структура промислової корпорації на Заході запозичена у військових (включаючи таку термінологію, як стратегія й тактика, підрозділ і виробнича одиниця, постачання й кампанія).

Слід зазначити, що на відміну від вітчизняного менеджменту основна тенденція розвитку американського менеджменту - орієнтація на кінцевий результат. Система цінностей американського суспільства, що спирається переважно на ідеї протестантської релігії, зводиться до трьох основних: свободи, конкуренції, індивідуалізму. Таким чином, для того, щоб досягти успіху в Америці, необхідно більше, ніж зробити просто добре, необхідно зробити краще всіх інших. Працівник у США оцінюється насамперед по результату його діяльності.

Японський досвід управління кар`єрою теж відрізняється від вітчизняного, тим що, корпоративною моделлю Японії є домінуючі цінності - злагодженість та гармонія, а практика управління - довічний найм, прийняття рішень на основі консультацій та батьківська турбота про нових співробітників.

Отже, кар`єра - це процес і результат узгодження потреби індивіда в самовираженні та інтересів суспільства в максимальному використанні його трудового потенціалу.

3. Назвіть методи професійної психодіагностики

Методи психології праці - це сукупність способів і прийомів вивчення різних аспектів трудової діяльності. Психологія праці використовує основні методи загальної психології, специфічні методи психології праці, а також деякі методи інших наук. Існує ряд основних вимог до практичного застосуванню методів психології праці:

1. Принципи об'єктивності методів психології праці повинні відповідати теорії їх що породила, завданню, розв'язуваної з їхньою допомогою, і умовам, у котрих ці завдання вирішуються. Принцип об'єктивності вивчення вимагає не обмежуватися поверхневими проявами досліджуваних явищ і своїми думками про їх, а знаходити закономірності, керуючі ними, обґрунтовувати висновки зареєстрованими фактами, доступними перевірці іншими людьми.

2. Принцип єдності особистості й діяльності.

Кожна трудова діяльність, як і кожна особистість працюючого, має свою психологічну структуру, що розкривається при її вивченні різними методами. Не вся психологічна структура конкретної трудової діяльності або особистості рівнозначна: окремі її професійно-значимі компоненти досить істотно впливають на кінцевий ефект діяльності, інші можуть зовсім не впливати; одні її компоненти виявляються стійкими в неблагоприємних умовах, інших - надзвичайно уразливі. При вивченні психологічної структури трудової діяльності особливе значення необхідно приділяти як професійно значимим, так і легко уразливим компонентам їхньої структури. Принцип єдності особистості й діяльності вимагає при вивченні трудової діяльності враховувати особливості особистості, при цьому професійно важливі її властивості варто вивчати не в одному, а в різних видах діяльності. Особистість працюючу й трудову діяльність необхідно досліджувати в їхньому розвитку й зміні під впливом сприятливих і несприятливих зовнішніх факторів. Якщо ж вивчення проводиться однократно, воно повинне розглядатися тільки в якості “зрізу”.

3. Принцип цілеспрямованості. Дослідникові має бути зрозуміло, які саме практичні або теоретичні питання йому потрібно вирішувати. Метод повинен бути підлагоджений розв'язуваному завданню, а не завдання повинна застосовуватися до методу.

Найкраще, коли будь-яке завдання вирішується не одним, а декількома методами, що взаємно доповнюють один одного.

Розглянемо специфіку основних методів:

Спостереження

Спостереження є важливим методом психології праці. Воно дає багато коштовних відомостей і в теоретичній, і в практичній областях діяльності психології. Цей метод можна розглядати як самостійний, але найчастіше його використають у сполученні з яким-небудь іншим методом. Наприклад, спостереження може бути доповненням експерименту. Спостереження як метод є невід`ємною частиною будь-якого виду діяльності психології праці. Він знаходить застосування при аналізі організації робочого місця, при рішенні питань, пов'язаних з навчанням, у соціально-психологічних дослідженнях, психодіагностиці й т.д.

Спостереження - це метод психологічного дослідження, що складається з навмисного, систематичного й цілеспрямованого сприйняття явищ із метою вивчення їхніх специфічних змін в певних умовах.

Сутність методу спостереження полягає в тому, щоб зауважувати всі дрібниці, стежити за здійсненням певної діяльності, за явищем або ситуацією, систематизувати й групувати їх.

Для методу спостереження характерні плановість, систематичність і точність. Плановість проявляється в попередньому вивченні матеріалів і аналізі явищ, у тім, що заздалегідь намічаються всі етапи процесу спостереження, погодяться й затверджуються форми записів і т.п. У практичній діяльності не можна недооцінювати ці моменти. Якщо їх ігнорувати, знизиться цінність і зміниться цілеспрямованість спостереження, воно буде носити випадковий і поверховий характер.

Систематичність припускає роботу без авральних і уривчастих спостережень, які можуть спотворити подання про об'єкт, завищити значення несуттєвих факторів і недооцінити важливі показники. Така небезпека з'являється переважно при спостереженні явищ, підданих постійним змінам. Не регулярне спостереження не дозволить отримати об'єктивну оцінку цих явищ.

Точність, акуратність, уважність потрібні не тільки при самім спостереженні, але й при реєстрації показників, оформленні результатів спостереження. Необхідно вміти класифікувати факти, визначати відповідні критерії, правильно вести записи.

Навіть здійснюючи ретельне спостереження в точній відповідності із планом, можна стикнутися з більшими труднощами, наприклад, з появою випадкових факторів, які можуть вплинути на весь процес спостереження і його результат. Непередбачені ускладнення можуть бути викликані самою природою досліджуваного явища (складність, неприступність для спостереження) і особливостями самого дослідження (суб'єктивізм, різні критерії оцінки, класифікації явищ і т.п.).

Спостереження в більшості випадків проводиться в природних умовах, у схованій або відкритій формі. У першому випадку спостереження здійснюється без відома досліджуваних осіб.

Про відкрите спостереження досліджувані працівники знають заздалегідь. Це може впливати на процес спостереження, якщо досліджувані будуть прагнути стати у вигідному для них світлі. Спостерігач найчастіше бере безпосередню участь у виробничому процесі. У цьому випадку мова може йти про спостереження особи, що бере участь.

Методи спостереження підрозділяються на суцільні й вибіркові, довгострокові й короткочасні, колективні й індивідуальні, явні й приховані.

Різновидом методу спостереження виступає трудовий метод.

Щоб вивчити психологічну сутність якої-небудь професії або спеціальності, дослідник сам включається в цю діяльність, починаючи освоювати її, навчатися або практично працювати, якщо ця спеціальність раніше була освоєна, але при цьому аналізує свої виробничі дії на основі самоспостереження й ведення відповідних повсякденних записів.

Експеримент.

Сутність експерименту полягає в тім, що явище вивчається в спеціально створених або звичайних, природних умовах. Так, наприклад, якщо потрібно в сучасному виробництві визначити можливості оператора по виконанню складних операцій, використовується моделювання даної ситуації й відповідно змінюються умови, передбачені планом проведення експерименту.

Перевага експерименту полягає в тому, що дослідник може скорегувати умови дослідження, точно зафіксувати отриманні результати й використати їх безпосередньо в конкретній обстановці. Позитивним фактором є також можливість створення певних умов, зробленої системи виміру й контролювання різних змінних, повторення експеримента, гарантування дотримання його умов.

Якщо говорити про класичний експеримент, то при його проведення в певній ситуації змінюється тільки одна з умов і простежується, чи вплине ця зміна на інші параметри (наприклад, на поводження). У такому випадку застосовується термін “змінні”.

Для нормального ходу експерименту, його чистоти й правильності результатів важливо виявити незалежні й залежні змінні і визначити їхнє значення. Більша частина експериментів не проводиться у виняткових, “стерильних” умовах, тому в них наявні зазначені вище два види змінних факторів. Необхідно враховувати й інші, так звані випадкові змінні, які “вклинюються” в експеримент. Зрозуміло, чим менше таких випадкових факторів (які не піддаються контролю й на які важко зробити вплив), тим вище вірогідність не правильних результатів.

Можна виділити два найбільш відомих і найбільше розповсюджених виду експерименту: природний і лабораторний. В психології праці природний експеримент ще називають виробничим.

Природний експеримент зручно проводити в конкретних умовах виробництва, у яких психолог досліджує типові фактори й на які може впливати. Прикладом такого експерименту може бути рішення наступного завдання: змінити існуючий технологічний процес у певному підрозділі і зіставити досягнуту їм продуктивність праці із продуктивністю в інших підрозділах.

Перевага природного експерименту полягає в тім, що досвід проходить у безпосередньо заданих умовах, у конкретній ситуації, тому отримані результати й зроблені висновки надзвичайно важливі для рішення практичних завдань. Негативним моментом є недосконалість контролю за багатьма змінними, що впливають на хід експерименту.

Лабораторний експеримент дозволяє встановити більше точний контроль за багатьма змінними й створити умови, які можна вважати подібними із природними. Мова йде про моделювання ситуацій у лабораторних умовах, що, з одного боку, дозволяє проводити досвіди з більшою точністю, але, з іншого боку, створює атмосферу “штучної” ситуації.

Негативний момент лабораторного експерименту - не природні, штучно створені умови. Незручність складається не тільки в тім, що потрібно зовсім точно моделювати дійсну ситуацію, але й у тім, що випробувані об'єкти потрапляють в нові умови, що саме по собі може негативно вплинути на результати експерименту.

Психологи у своїй практичній діяльності на підприємстві, перш ніж удатися до лабораторного експерименту, повинні ретельно проаналізувати реальну ситуацію й виявити її вузлові моменти, загальні й специфічні особливості.

Поряд з точністю, лабораторний експеримент має й інші позитивні властивості: можливість створити необхідні умови, неодноразово повторити експеримент у тих же умовах.

Основа експерименту - його план, що може в значному ступені вплинути на якість результатів. Експериментатор повинен мати точні відомості про змінні й досліджуваних факторах, їхньому угрупованню, знати методику ведення експерименту; вивчити можливі помилки, що виникають по ходу експерименту внаслідок об'єктивних і суб'єктивних причин. Якщо виконані всі ці умови й експеримент успішно завершений, наступає наступний етап - визначення й вимір результатів, їхній аналіз, обробка даних і інтерпретація.

Бесіда.

Бесіда є методом одержання інформації на основі відповідей співрозмовника на питання, поставлені психологом при прямому контакті. Бесіда базується на особистому спілкуванні, що усуває деякі негативні моменти, що виникають при використанні опитувальника, анкети. Бесіда дає й більшу впевненість у правильному розумінні питань, оскільки дослідник має можливість детально пояснити питання.

Недоліком методу бесіди в порівнянні з опитуванням і анкетуванням є розтягнутість, повільні нагромадження даних при обстеженнях масового характеру. На практиці скоріше використовують опитування, тому що воно забезпечує економію часу.

Бесіда, проведена фахівцем, відрізняється від звичайної розмови й бесіди цілеспрямованістю, плановістю, точністю формулювання. Бесіда може вестися на вільні теми й по визначеній тематиці, з дотриманням певних правил або без них.

Цілеспрямована, так звана керована бесіда будується в строгій відповідності з умовами, які необхідно точно дотримуватися. До таких умов відносяться, наприклад, постановка питань, їхня черговість, тривалість розмови.

Бесіда - це метод одержання психологами даних безпосередньо від досліджуваного, потребуючого дотримання ряду вимог, що накладає на психолога особливу відповідальність. Справа не тільки у підготовці до проведення бесіди на гарному рівні, знанні суті справи, але й в умінні встановлювати контакти із представниками різних соціальних груп, самодисципліні й т.п. У не меншій мірі потрібна здатність класифікувати й реально оцінювати факти, проникати в сутність проблеми.

Основні вимоги до бесіди як методу:

-наявність, гнучкої, заздалегідь продуманої програми, дозволяючої оперативно будувати спілкування залежно від висловлювань досліджуваного, його реакцій, стану;

-наявність довірливого соціального контакту психолога з досліджуваним;

-питання повинні природно випливати з контексту спілкування, бесіда не повинна перетворюватися в усну анкету або допит;

-питання не повинні формулюватися в підказуючій, внушаючій або підштовхувальній формі;

-питання повинні мати не прямую форму, а непряму, провокуючу вільні висловлювання;

-необхідно запитувати про одне і те ж в різних контекстах, різними словами, тобто система питань повинна допускати взаємоперевірку відповідей, взаємопояснення їх;

-хід бесіди повинен якось фіксуватися (звуко- або відеозапис, протоколювання);

-бесіда може відбуватися в кілька етапів, роз'єднаних в часі й просторі.

Застосування даного методу психологічного дослідження починається з підготовки до бесіди, коли психолог забезпечує себе достатньою кількістю основних матеріалів, необхідних для ефективного її проведення, визначає її спрямованість і тривалість. Ця робота припускає відбір і формулювання питань, складання схеми на аркуші для запису отриманої информації й т.д. Якщо підготовчий етап здійснений правильно, то результат залежить від тривалості й атмосфери ведення бесіди. Іноді бесіда психолога використовується для індивідуальних цілей (наприклад, коли до психолога звертаються за порадою, коли він бере участь у психологічному обстеженні особистості). У цьому випадку необхідно створити умови для повної відвертості, викликати бажання в обстежуваного бути абсолютно щирим.

Опитування (анкетування.)

Сутність цього методу полягає в тім, щоб одержати від опитуваного відповіді на запропонований опитувальник (анкету) у письмовій формі. Застосовуючи цей метод, дослідник не вступає в прямий контакт із опитуваними. За допомогою опитувальника можна зібрати за короткий строк дані від великої кількості людей, що, безперечно, є важливою перевагою цього методу.

Для дослідження має значення структура анкети, що обумовлюється специфікою досліджуваної проблеми й методичного принципа побудови опитувальника, а також плану дослідження у цілому. Безпосередньо перед дослідженням необхідно провести попередню перевірку анкети, щоб перевірити всі її пункти. На цьому етапі можна виключити зайві питання, уточнити формулювання.

Анкету варто супроводити невеликим вступом з поясненням мети дослідження, інструкцією із заповнення опитувальника, зразком відповідей на питання.

Індивідуальна психологічна експертиза.

Фахівець-психолог, використовуючи доступну йому інформацію й логічні засоби, повинен побудувати відповідальний висновок (про окремий випадок діяльності, психологічних причинах певної аварії, достоїнствах і недоліках робочого місця, особистих якостях професіонала, що вибирає професію і т.д.). Результатом експертизи може бути прогностична оцінка про вплив особливостей умов праці на ту або іншу людину або групу людей.

Психологічний консиліум.

Висновок приймає один фахівець - психолог, опираючись при цьому на погоджену думку групи колег, до якого він звертається у зв'язку з тим, що утрудняється вирішити поставлену задачу індивідуально. Найпростіший варіант консиліуму - колективне обговорення завдання, ситуації, випадку, засобів, стилю діяльності професіонала та ін. Завдання керівника - добитися максимально погодженої думки групи експертів.

Метод незалежних характеристик об'єкта.

Психолог розглядає як експертів таких людей, які можуть бути джерелами відомостей, що представляють цінність для психолога, але самі психологами не є. Наприклад, потрібно відібрати для вивчення групу видатних працівників визначеного профілю - учителів, водіїв, пілотів і т.д. У групу экспертів повинні входити різні люди, здатні оцінити досліджуваного за рівнем професійної кваліфікації: керівники відповідних трудових колективів, колеги по роботі, підлеглі.

Аналіз документів.

Психолог на виробництві вивчає яку-небудь проблему не ізольовану, а у взаємозв'язку з багатьма явищами й фактами, у тім числі такими, які можуть стати гарним вихідним матеріалом для одержання нових даних. Психолог може почерпнути коштовні відомості із проблем праці з матеріалів про травматизм, зміни кадрів, виконанні плану, про якість продукції й ін.

Важливо збирати інформацію, що втримується в офіційних звітах, знати умови праці на аналогічних підприємствах, вивчати історію підприємства, виробничу спеціалізацію, види, номенклатуру й особливості продукції й т.п. Такий фактичний матеріал можна розглядати як допоміжну інформацію для одержань повного подання по досліджуваній проблемі.

Аналіз продуктів діяльності.

Умільця видно по його виробах. Вони ж показують також халатне відношення до роботи , що допускає недбалість, помилки й брак. По виробах можна відрізнити здатного, але нерозуміючого й зовсім нездатного до даної роботи. Якщо проаналізувати кількість і якість виробів протягом робочого дня по відповідним відрізкам часу, можна виявити тривалість інтенсивної праці, період найвищої продуктивності праці й початок утоми або стомлення й зробити висновки про найкращий режим праці. Кількість виробів за одиницю часу з обліком рівня кваліфікації показує моторність або повільність, стійкість уваги, міцність навичок, зриви в роботі й багато іншого.

Аналіз помилкових дій.

Помилкові дії - це свого роду «патологія діяльності». Помилки в праці залежно від їхнього характеру, стійкості й повторюваності показують: незнання техніки виконання невдалих дій, відсутність якихось конкретних навичок і вмінь, нездатність правильно виконувати ці дії; у чомусь проявлену неуважність, недбалість, поганий самоконтроль, швидку стомлюваність, подавлений або стресовий психічний стан і т.д.

Облік повторюваності учнівських помилок дозволяє визначити процес формування навичок, умінь і майстерності, а на основі цього оцінити ефективність вправ. Виявлення й усунення причин помилкових дій дає можливість удосконалити методику навчання, умови й режим праці, підвищити працездатність і якість трудової діяльності.

Ми розглянули тільки основні методи з багатьох, наявних в арсеналі психології праці. Вони, як правило, застосовуються в сукупності один з одним. Тому важливо орієнтуватися в особливостях використання кожного з методів, а також у можливостях їх сполучення для дослідження тих або інших проблем праці.

Список використаної й рекомендованої літератури

1. Активізація людського фактора й ефективність праці / Д. П. Богиня, А. В. Броварник, В. Н. Шамоти й ін. - К.: Наук. думка, 1990. - 282 с.

2. Грищенко К. К. і ін. Соціально-етичні проблеми керування. - К.: Наук. думка, 1980. - 222 с.

3. Душків Б. А. Індустріально-педагогічна психологія (праця, організація, керування). - М.: Освіта, 1981. - 208 с.

4. Іващенко Ф. И. Праця й розвиток особистості школяра: Кн. для вчителя. - М.: Освіта, 1987. - 92 с.

5. Климов Е. А. Введення в психологію праці: Підр. для вузів. - М.: Культура й спорт, ЮНИТИ, 1998. - 350 с.