Психолінгвістика та соціальні аспекти спілкування

2

Реферат на тему

Психолінгвістика та соціальні аспекти спілкування

ПЛАН

1. Етнопсихолінгвістика.

2. До проблеми мовленнєвого впливу.

Висновки

Використана література.

1 Етнопсихолінгвістика

У процесі комунікації існують певні етноспецифічні особливості мовного мислення, спілкування. На цей фактор впливають такі чинники: зв'язок з культурними традиціями народу, до яких належать певні заборони або дозволи на певні різновиди спілкування, стереотипні акти спілкування, етикетні формули тощо; фактори, що пов'язані з соціальною ситуацією та соціальними функціями спілкування, що пов'язані з етноспецифічними особливостями протікання психічних процесів тощо. Таким чином, етнопсихолінгвістика - це галузь психолінгвістики, що вивчає національно-культурну варіативність у мовленнєвих актах.

Проблеми етнопсихолінгвістики були порушені ще Гумбольдтом та розвинені в теорії мовної відносності Сепір - Уорфа, згідно з якою мислення людини здійснюється через закони рідної мови, точніше - регулюється цими законами. Американський фахівець з етнолінгвістики Едуард Сепір (1884 - 1939) на підставі досліджень мав індіанців дійшов висновку, що культура народу залежить від його мови, ставлення до світу зумовлюється певними граматичними формами. Згідно з концепцією Сепіра, мови є соціальними моделями, на яких ґрунтується акт пізнання.

Американський інженер, мовознавець та антрополог Бенджамін Лі Уорф (1897 - 1941) розглядав зв'язок мови, з одного боку, та психічної, розумової, практичної діяльності людей, з іншого, доводячи залежність мислення, світогляду, поведінки людей від особливостей природи та характеру мови, якою висловлюють думки та почуття.

Відповідно, за гіпотезою Сепір-Уорфа мова детермінує мислення, світогляд, поведінку людей.

Зіставляючи мови хопі та англійську, Уорф дійшов висновку, що в англійській мові переважна більшість слів поділяється на іменники та дієслова (суб'єкти та предикати), а світ, відповідно, представлений предметами та діями. У мові хопі немає чіткого поділу на іменники та дієслова, а лінгвістичні одиниці класифікуються, виходячи з тривалості повідомлення. Відсутність розмежування слів на іменники та дієслова притаманна й іншим мовам (наприклад, мові нутка), що дає підставу Уорфу пояснювати монічний погляд на природу. На думку дослідника, ми виділяємо у світі явищ певні категорії не тому, що вони дійсно існують, - бо, навпаки, світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, який організований нашою свідомістю - а через мовну систему. Ми організуємо світ у поняття та розподіляємо значення певним чином тому, що ми є учасниками згоди, можливої для представників певного мовного колективу та закріплені у системі моделей нашої мови.

Теорія Сепір-Уорфа знайшла подальший розвиток у критичному аналізі різних напрямків. Спростовуючи захоплення авторами теорії мовної відносності ідеєю залежності мислення від мови, І.С.Горєлов та К.Ф.Сєдов пропонують глибше вчитатися у деякі позиції теорії Гумбольдта, на творчість якого спиралися Е.Сепір та Б.Уорф. 1. Історія часів та народів так щіллно пов'язана з мовою, що мовам іноді дописують такі риси, які вони зберегли мимохіть. Тобто думки фіксуються за допомогою мови, а не диктуються мовою. 2. Визначення законів, у межах яких виявляється духовне, не залежить від мови. 3. Мова висловлює думки та почуття, але вона випливає з руху думок та почуттів. Людина відчуває та знає, що мова для неї - лише засіб, без мови є світ, в якому людина прагне опанувати себе, але цей процес здійснюється саме за допомогою мови.

Дослідники зазначали, що дійсно існує вплив мови на пізнання. Але критики переважно заперечують принциповий вплив мови на процеси сприйняття, хоча процеси запам'ятовування та відновлення в пам'яті раніше отриманої інформації певним чином коригуються мовою. Найбільш цікавою, на нашу думку, виявилася полеміка А.Вежбицької та Стівена Пінкера, який зазначав, що немає доказів про вплив мови на мислення її носіїв. Американський вчений апелює до науки про мозок, яка не підтверджує зв'язок того, як ми говоримо і як ми мислимо. Проте А.Вежбицька заперечує, що Пінкер грунтується лише на фактах англійської мови та стверджує про відсутність доказів про вплив рідної мови на мислення лише у його книзі, що не означає її відсутність взагалі. А.Вежбицька, польська дослідниця, яка жила та працювала в Америці, у Росії, а тепер живе в Австралії, ґрунтовно досліджувала культури різних етнолінгвістичних реалій, зокрема англо-американську та японську, що дало їй унікальний матеріал для аналізу.

Порівнюючи японську та англо-американську культури, польська дослідниця дійшла висновку, що в японській культурній традиції не заохочується пряме вираження вимог та відмов, у той час як англо-американська ( та зауважимо - і Слов'янська) культура віддає перевагу безпосередності та прямоті. У японців не прийнято говорити “я це хочу” або “я цього не хочу”, що природньо для представника іншої культури, який з дитинства звик висловлюватися у “прямий” спосіб. У японській культурі вважається важливим не образити почуття співрозмовника, не скривдити його, Японець вивіряє свої вчинки та, відповідно, мовленнєву поведінку за правилом: “Я не хочу, щоб те, що я роблю, говорю, було б кому-небудь неприємно”.

Цілком протилежним є і принцип ведення діалогів у контексті різних культур. Обов'язковою умовою ведення діалогу в японському етикеті є залишання фраз незакінченими, щоб їх міг завершити співрозмовник. Діалог же американців чи англійців - це протистояння двох характерів чи інтересів; англо-американська культура культивує принцип особистої незалежності, щоб ніщо не обмежувало свободи самовираження.

Порівнюючи англо-американську культуру з ізраїльською, А.Вежбицька зазначає, що ізраїльська культура характеризується значно більшою прямотою у висловленні думок. Як приклад розглядається комунікативна ситуація “пасажир та водій у автобусі”. Пасажир А: Водій, відчини двері! Водій не реагує. Пасажир В: Водій, відчини задні двері! Водій відчиняє.

Досить специфічними є лінгвоетнічні особливості відмови. У ізраїльській культурі відмову прийнято висловлювати категорично - простим “ні”. У англо-американській культурі відмова занурюється у контекст вибачення я кажу “ні”, але не хочу, щоб Ви із-за цього журилися”. В японському мовленнєвому етикеті слово “ні” неможливе за будь-яких обставин.

У кожній культурі існують такі слова, що визначають різний спосіб мислення. Такі лінгвоспецифічні поняття, значення передають не лише особливості способу життя, притаманного певному суспільству, але й певний спосіб мислення. Так, в Японії є дієслово miami, що означає процеси “говорити” і “думати”, а ще й суспільний ритуал - спосіб розмірковувати про важливі життєві події. Слово “друг” має відповідник з подібними конотаціями в англійській мові, а в японській існують різні слова, що називають різні типи відношень між людьми, подібні дружбі: “shinum” та “ tomodachi”, що в першому випадку означає приблизно “близький друг”, а в другому - “просто друг”. Причому у відношеннях між дітьми переважає слово “просто друг”, бо вважається, що вони не здатні ще до справжньої дружби. Вежбицька розглядає також особливе російське слово “пошлый” та його похідні, які передають усвідомлення носіїв мови того, що існують несправжні цінності, які підлягають осміюванню та спростуванню.

Цікаві факти були представлені в експериментальних асоціативних дослідженнях. Так у роботах Д.І. Терехової були проаналізовані особливості сприйняття українцями та росіянами соматичної лексики. В результаті опису синтагматичних, парадигматичних, тематичних, граматичних, фонетичних та інших асоціацій, автор дійшла висновку, що специфічні риси асоціювання більш властиві периферійним зонам.

2. До проблеми мовленнєвого впливу

Питання про мовленнєвий вплив охоплює майже всі проблеми психолінгвістики, теорії комунікації, знаходяться на межі внутрішніх потреб та рис особистості, з одного боку, і координат соціальної взаємодії, з іншого.

Згідно з теорією комунікації, будь-яке висловлювання, крім локутивного та ілокутивного значень, може мати перлокутивний ефект - впливати на того, хто сприймає певне повідомлення. Це дає підстави розглядати мовленнєвий вплив як соціальне явище. Але будь-яка взаємодія між людьми - це протистояння особистості, а з психологічного та психолінгвістичного поглядів вплив щільно пов'язаний з процесами сприйняття та розуміння інформації, з потребами, станом реципієнта тощо. Тому феномен мовленнєвого впливу традиційно розглядається в соціальному аспекті, але з урахуванням багатьох особистих чинників.

Будь-яке спілкування певним чином передбачає вплив однієї особи на іншу (інших). Проблеми психології спілкування були детально розроблені в працях О.О.Леонтьєва. Згідно його концепції, спілкування поділяється на предметно орієнтоване, особисто орієнтоване, соціально орієнтоване.

Предметно орієнтоване спілкування виявляється при взаємодії в процесі предметної діяльності. Особисто орієнтоване спілкування виявляється у певних особистих стосунках та передбачає зміни у психологічних ставленнях людей один до одного. Соціально орієнтоване спілкування передбачає зміни у соціальній або соціально-психологічній структурі суспільства або стимулювання прямих соціальних дій через вплив на психіку членів певної соціальної групи або суспільства в цілому.

Під мовленнєвим впливом розуміється навмисна перебудова смислової (особистої) сфери особистості.

Мовленнєвий вплив може бути представлений як у широкому, так і у вузькому розумінні.

У широкому розумінні - це будь-яке мовленнєве спілкування цілеспрямоване. Такий вид комунікації може бути зображений з позиції одного з комунікантів, коли він розглядає себе як суб'єкта впливу, а співрозмовника - як об'єкта. Суб'єкт впливу - це той, хто регулює діяльність свого співрозмовника.

У вузькому розумінні - це мовленнєве спілкування в системі засобів масової комунікації або агітаційний виступ перед аудиторією. Цей аспект мовленнєвого впливу є найбільш дослідженою галуззю, більше відоме як соціально орієнтоване спілкування.

Об'єкт мовленнєвого впливу у вузькому розумінні не пов'язаний із суб'єктом стосунками субординації та має певну свободу вибору своїх дій; може змінювати діяльність лише в тому разі, коли ця зміна відповідає його потребам. На сьогодні актуальними стають дослідження мовленнєвого впливу в моделі “людина - аудиторія”, зокрема проблеми об'єкту мовленнєвого впливу - сукупності людей.

Існують три основні різновиди мовленнєвого впливу в системі “лектор - аудиторія”.

1. Коли завдання мовленнєвого впливу є повідомлення нової інформації, нових знань про певні явища, предмети тощо. Зіставляючи ці нові знання зі своїми потребами, мотивами, людина визначає своє ставлення до них.

2. Коли повідомляється нова інформація про вже відомі явища, предмети реальності. Тоді завданням такого повідомлення є систематизація знань реципієнта (реципієнтів), що зумовлює переоцінку, перебудову попередньої інформації, її осмислення та розуміння. Таке спрямування мають переважно лекції на професійні теми.

3. Увага зосереджена на потребах реципієнтів. Нова інформація не повідомляється, але лектор (мовець) спрямовує зусилля на зміну ставлення людини до своєї діяльності, своїх дій, до усвідомлення сенсу свого життя.

Проблема впливу в масовій комунікації з відомих причин детально досліджувалася у радянські часи. Аналіз соціально орієнтованого спілкування виявив ряд суттєвих положень для подальшого розвитку психолінгвістики та теорії комунікації. Згідно концепції О.О.Леонтьєва, досліджуване спілкування має такі класифікаційні параметри: воно може бути прямим та непрямим, зосередженим у часі та не зосередженим. Пряме спілкування виявляється на мітингах, виступах перед будь-якою “живою” аудиторією, а непряме - радіо, телебачення, преса. Зосереджене у часі спілкування виявляється при одночасній безпосередній бесіді, а не зосередженим може слугувати приклад сприйняття реклами. Аудиторія може бути зосередженою у просторі або не зосередженою.

Як бачимо, зазначені аспекти дослідження проблеми мовленнєвого впливу зосереджені на соціально орієнтованому спілкуванні, досліджують характер взаємодії в моделі “лектор - аудиторія”, що вивчаються у поєднанні методів психолінгвістики, теорії комунікації. Щодо особисто орієнтованого спілкування, то аналіз цієї проблеми ґрунтується на проблемах мовленнєвої особистості, теоретичних засад діалогової взаємодії.

Мовленнєвий вплив може здійснюватися через усне або писемне мовлення. При сприйнятті, розумінні, аналізі писемної інформації (тексту) реципієнт знаходиться сам на сам з джерелом впливу. Тому процес взаємодії суттєво залежить від бажання, потреб, можливостей особистості сприймати певну інформацію, а, відповідно, підлягати мовленнєвого впливу. Значно суттєвіша роль автора інформації в процесі усного спілкування, тому й можливості мовленнєвого впливу в такій ситуації є більшими. На реципієнта впливає інтонація, розстановка логічних акцентів, тон розмови тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дридзе Т.М. Язык информации и язык реципиента как факторы информированности // Речевое воздействие. Проблемы прикладной психолингвистики. - М.,1972.

2. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М.,1997.

3. Оптимизация речевого воздействия. - М..1990.

4. Петренко В.Ф. Проблемы эффективности речевого воздействия в аспекте психолингвистики // Оптимизация речевого воздействия. - М..1990.

5. Речевое воздействие в сфере массовой коммуникации. - М.,1990.

6. Речевое воздействие. Проблемы прикладной психолингвистики. - М.,1972.

7. Тарасов Е.Ф. Речевое воздействие: методология и теория // Оптимизация речевого воздейтвия. - М.,1990.