Об’єктивний в суб’єктивний зміст мислення на базі іноземної мови

Побудував триплетну модель понять, яка розглядає будь-яке наукове поняття як динамічне, багатофункціональне, залежне від пізнавальної ситуації формоутворення мислення, знання та пізнання. Поняття моделюється як сукупність трьох взаємопов'язаних структур. База поняття характеризує об'єкти, що підпадають під поняття, а також їхні властивості та відношення різних порядків. Частково база викривається логічним моделюванням поняття за допомогою його обсягу та змісту. Репрезентативна частина поняття містить форми та засоби репрезентації об'єктів у відповідній системі знання (імена, мовні вирази, абстрактні властивості, кількісні значення властивостей, математичні рівняння та їхні системи, теоретичні моделі та інше). Досі лише імена та мовні вирази привертали увагу дослідників понять. Зв'язка поняття забезпечує структури та процедури, які асоціюють компоненти та підструктури перших двох структур поняття. Частковими випадками триплетної моделі є чисельні логічні, когнітивні стандартні, екземплярі, прототипні, інформаційні та інші моделі. Запропонована триплетна класифікація, яка охоплює декілька сот типів понять. Виокремлено види нечіткостей понять. Навіть найточніші наукові поняття в тому чи іншому триплетному аспекті є нечіткими. Значно поширені уявлення про відношення між реальними науковими поняттями, зокрема, йдеться про визначення та строгий аналіз таких відношень між ними, як формалізація, квантифікація, математизація, узагальнення різних видів, різноманітні ідентичності та інше. За допомогою триплетної моделі досліджувалися деякі аспекти фізичних понять “планета” та “елементарна частка” та їхні метаморфози.

2. Мовна інтуїція - інтелектуальна основа мовленнєвої діяльності

Інтуїція - центральне поняття для даної роботи, тому варто зупинитись на аналізі всіх ймовірних її визначень і потім виокремимо загальне. За сучасним тлумачним словником української мови. інтуїція - здатність безпосереднього пізнання істини без будь-якого зв`язку з чуттєвим і раціональним пізнанням; має підсвідомий характер, усвідомлюється лише результат; здогад, проникливість, чуття. Кожний українець розуміє російську мову, а росіянин української не розуміє тільки тоді, коли дуже не хоче. Тому й не будемо дивуватися, що східні українці (як російсько-, так і україномовні) ставляться до ідей національної самобутності з великою недовірою. Пропаганда цих ідей видається їм непереконливою, оскільки акцент у ній робиться, як правило, на мові.

Зміна мови далеко не завжди означає втрату людиною національної ідентичності. Це спостерігаємо лише тоді, коли руйнується водночас і решта етнокультурних орієнтирів. Іноді ж трапляється протилежне: перехід на іншу мову компенсується, навпаки, посиленням цих орієнтирів, що є механізмом психологічного самозахисту нації. Отож не треба мерщій ліпити людині, котра говорить «по-чужинському», ярлик відступника.

3. Роль мотивації та установки в спілкуванні іноземною мовою

Бурхливий розвиток аудiовiзуальних засобів комунiкацiї, комп'ютерних технологій, різке підвищення їхньої ролі в соцiально-полiтичному житті суспільства, в галузі освіти, науки, мистецтва, сприяє ще бiльшiй актуалiзацiї вивчення особливостей оцінок іншої людини та самооцiнок, атрибутивного потенціалу особистості, її здібностей. Оскільки вони є важливими складниками поведінки особистості, вони впливають на формування образу соціальної дiйсностi, визначають характер контактiв з нею, передбачають рівень довіри до різних джерел iнформацiї, відношення до них, забезпечують органiзацiю зворотних зв'язків в усіх формах та різновидах взаємодії.

В останній час в зв'язку з розвитком практики соціального навчання, соцiально-психологiчного тренінгу, підготовки особистості до різних видів дiяльностi, кiлькiсть питань, важливих для галузі спілкування, значно виросла. Пояснюється це, в першу чергу, тим, що психологи-практики зіткнулись з фундаментальною помилкою - недооцінкою ролі соцiально-перцептивних явищ, оціночних відношень в органiзацiї повсякденного спiлкування. Корекцiя таких помилок практично неможлива, якщо психолог, психотерапевт, ведучий тренiнгових груп не має знань про формування структури та змісту оцінок та самооцiнок, становлення афiлiативних тенденцій особистості, взаємозв'язок когнітивного стилю та мотивації спілкування.

Іншою обставиною, що діє на актуалiзацiю вивчення впливу когнiтивно-стильових особливостей особистості на характер спілкування, є логiка розвитку самої психологiї. Тут проявляється переорiєнтацiя в бік дослідження взаємодії особистості та групи, взаємовпливу особистості та спілкування, спілкування та спільної дiяльностi. В результаті посилилася цiкавiсть до тих аспектів спілкування, які справляють безпосередній вплив на групові процеси, спільну дiяльнiсть. Принципового значення набула проблема iндивiдуальностi в процесі пізнання соціальної дiйсностi, розвитку її соцiально-перцептивної сфери.

Дослідження зв'язків когнітивного стилю з рівнем інтелекту і здібністю до навчання дають можливість краще усвідомити механізми розумової діяльності, розмежувати здібності й інструментальні особливості особистості: стратегії, тактики й стилі переробки інформації. Виявлення зв'язків між когнітивним стилем і особливостями навчання може стати основою для індивідуалізації цього процесу  з метою підвищення  його  ефективності.

4. Мовна картина світу білінгва: етнопсихолінгвістичний аспект

Інтенсивний розвиток інформаційної бази науки і техніки, значне розширення ділових, культурних зв'язків з науковими, економічними колами в міжнародному масштабі змушують переглянути вимоги, що пред'являються до висококваліфікованого фахівця. Особливу значимість здобувають наступні вимоги: уміння поєднувати глибокі професійні знання і навички з комп'ютерною грамотністю і з високим рівнем володіння іноземною мовою. Ці основні вимоги взаємозалежні.

Незамінна роль іноземної мови в становленні сучасного конкуренто здатного фахівця. Зростає необхідність вивчати іноземну мову з орієнтацією на її практичне застосування у побутовому, діловому, професійному спілкуванні.

Самостійність є однією з властивостей особистості, що характеризується, з одного боку, сукупністю засобів знань, вмінь, навичок, якими володіє особистість, а з другого - потенційними можливостями і ставленням особистості до процесу діяльності, її результатам й умовам здійснення. Пізнавальна самостійність і активність розглядаються не тільки як особистісні якості, а також як професійні якості фахівців з економіки. У тлумаченні самостійності акцент робиться на здібності особистості зробити власний вибір без зовнішньої допомоги: приймати рішення щодо планування, організації, оцінювання, контролю діяльності та її результату без зовнішньої допомоги, тобто управління власною діяльністю. Активність розглядається як невід'ємна, необхідна умова самостійності. Головні цілі організації самостійної роботи з іноземної мови в економічному ВНЗ - формування мовленнєвої, навчальної, професійної компетенції, розвиток самостійності як риси особистості.

Своєрідність цієї дисципліни полягає в тому, що в ході її вивчення формуються вміння і навички користуватися чужою мовою як засобом спілкування, засобом отримання нової, професійно значущої інформації. Специфіка цілей самостійної роботи з іноземної мови в економічних ВНЗ обумовила особливості методів, засобів, форм її організації, які змінюються залежно від етапу, змісту і задач навчання.

Аналіз цілей організації самостійної роботи в економічному ВНЗ, цілей і принципів вивчення іноземних мов, типів завдань для самостійної роботи дозволив сформулювати вимоги до завдань для самостійної роботи з іноземної мови в економічному ВНЗ:

1) комунікативна спрямованість;

2) стимулювання професійної мотивації студентів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей;

3) інтегративний підхід;

4) урахування етапів формування мовленнєвих навичок і типу вправ за складністю, рівнем інтелектуальної активності і засобом виконання;

5) регулярний, систематичний контроль виконання завдань.

Головною умовою ефективної і результативної організації самостійної роботи визначено стимулювання професійного інтересу студентів через зміст, форми, способи самостійної діяльності студентів, безпосередньо або опосередковано забезпечуючи їх професійно орієнтованою інформацією. При цьому необхідним є створення належної інформаційно-методичної бази, що включає поряд з традиційними дидактичними засобами нові інформаційні технології у СРС. Упровадження комп'ютерних технологій в навчальний процес з іноземної мови додає нового статусу самостійній роботі, в рамках якої навчання, яке є індивідуальним і самостійним за формою, стає контрольованим та керованим за суттю.

Вміння, знання і навички, які мають бути сформовані в процесі самостійної роботи з іноземної мови у студентів економічних спеціальностей розділено на дві групи: це специфічні вміння і знання, які є основою професійних, і загально пізнавальні, необхідні для оволодіння різними галузями наукового пізнання. Професійні знання, уміння і навички у студентів економічних спеціальностей, які вивчають іноземну мову, розглядаються як компоненти іншомовної комунікативної компетенції, а також як знання, вміння і навички, пов'язані з професійною компетенцією. Зазначені вміння і навички як цілі навчального процесу і самостійної роботи в економічному ВНЗ вимагають конкретизації в залежності від напряму і етапу підготовки студентів, місця й завдань дисципліни “Іноземна мова” в навчальному процесі з конкретної економічної спеціальності.

Навчально-виховний процес здійснюється з опорою на такі теоретичні положення (принципи).

1. Принцип комунікативної спрямованості навчання забезпечує таку організацію навчального процесу, який веде до належного рівня практичного володіння іноземною мовою в усній і писемній формах. Слід приділяти багато уваги роботі учнів в парах, трійках та ланцюжком. Учням бажано давати “завдання контрольованого говоріння ”, в яких вони навчаються починати розмову, використовуючи ініціативну репліку, правильно і швидко реагувати на ініціативну репліку співрозмовника та підтримувати бесіду.

2. Принципи ситуативності та тематичної організації навчального матеріалу створюють умови для адекватної реалізації ідеї комунікативності. За змістом оволодіння мовою відбувається у межах тем, визначених програмою, а основною формою організації спілкування вважається мовленнєва ситуація. Спілкування дітей слід будувати відповідно до ситуацій наступних сфер спілкування:

· соціально-побутова сфера спілкування (родина уподобання членів родини, їх професії, допомога старшим, сімейні традиції;

· будинок і квартира, домашні обов'язки, уподобання; тварини;

· освітня сфера: школа, розклад занять, навчальні предмети, розпорядок дня, канікули;

3. Принцип діяльнісного характеру навчання, що передбачає цілеспрямоване оволодіння мовленнєвими діями з метою їх подальшого використання для розв'язання певних комунікативних завдань, забезпечуючи таким чином мовленнєву взаємодію учнів, характерну комунікативному підходу до навчання.

4. Принцип соціокультурного спрямування навчального процесу, який забезпечується відповідними автентичними матеріалами (текстами, ілюстраціями тощо). У зміст навчання в 5-му класі входять також лінгвокраїнознавчі знання, навички й уміння, необхідні для спілкування з носіями мови, а також для розуміння автентичних текстів а саме:

а) знання учнями:

· імен власних, назв міст;

· назв тварин, рослин, типових для країн мова якої вивчається;

· державної символіки;

· дитячого фольклору (пісні, ігри, лічилки, прислів'я і приказки);

в) уміння:

· вживати форми мовного етикету;

· орієнтуватись у правилах ігор однолітків країни мова якої вивчається;

· порівнювати звичаї, що лежать в основі святкування свят у країнах мова якої вивчається та у своїй країні.

5. Принцип домінуючої ролі вправ і завдань підкреслює специфіку оволодіння іноземною мовою як навчальним предметом відповідно до того, що основним має бути досягнення належного рівня сформованості навичок і вмінь шляхом організації інтенсивної тренувальної діяльності. Відповідно до комунікативно орієнтованого підходу до навчання іноземних мов пріоритет надається комунікативно спрямованим завданням і вправам, які забезпечують оволодіння мовою як засобом спілкування. Проте це не означає,що у навчальному процесі ігноруються мовні вправи, які сприяють засвоєнню нормативного мовлення у фонетичному, лексичному і граматичному аспектах. Відповідно до чинних умов навчання такі вправи мають бути комунікативно спрямованими, відігравати допоміжну роль і, зазвичай, використовуватись у контексті з комунікативними завданнями і бути підпорядкованими їм.

Оволодіння іншомовною граматикою повинно відбуватися спочатку в усному мовленні на основі мовних зразків. Введення граматичних структур слід починати з показу форми, значення й вживання граматичної структури. Тренування бажано проводити спочатку усно в тренувальних вправах, що включають відтворення готового зразка, підстановку у ньому нових елементів, трансформацію і репродукцію. Такі вправи повинні бути направлені на інтереси учнів і носити комунікативний характер.

Принцип взаємопов'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності враховує спільні психологічні механізми, спирається на використання максимуму відповідних аналізаторів для досягнення належного рівня сформованості навичок і вмінь.

Список використаної літератури