Інформаційно-комунікаційні стратегії публічних бібліотек України: відповіді на виклики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-комунікаційні стратегії публічних бібліотек України: відповіді на виклики

Сахарова Марія Петрівна

аспірантка НАКККіМ, м. Київ

Науковий керівник: Хіміч Ярослава Олегівна, кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри артменеджменту та івент-технологій НАКККіМ

Інформаційна війна Росії проти України, має давнє історичне коріння. Суверенітет і незалежність нашої держави, як і багатьох пострадянських країн, не вписується у імперську картину світу. Тож, для виправдання своєї колонізаторської політики, держава агресор використовує технології підміни понять, поширення пропаганди, маніпуляцій та брехні.

Збройний напад на Грузію у 2008, анексія Криму та часткова окупація Донецької та Луганської областей України в 2014 році, інформаційні кампанії, що їх супроводжували, змусили говорити про те, що інформаційна загроза еволюціонувала у якісно нове та небезпечніше явище - "гібридну війну".

Гібридна загроза у воєнний та повоєнний період полягає у втручанні сторонніх осіб у внутрішньополітичні процеси нашої держави з метою створення внутрішніх протиріч через вчинення військових злочинів, тероризм, вплив на громадську думку, пропаганду та багато інших насильницьких інструментів. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій тільки сприяє швидшому поширенню неправдивої, а часто зовсім спотвореної, інформації, у більш персоналізованому та автоматизованому форматі.

Парламентська Асамблея Ради Європи визначає, що гібридна війна - це новий тип загрози, оскільки поєднує в собі різні типи загроз: як військові, так і невійськові, які на перший погляд важко ідентифікувати як небезпечне явище [1]. Проте більшість істориків впевнені, що майже всі інструменти впливу росія неодноразово застосовувала проти української державності, а найбільш схожим сценарієм користувалися більшовики у 1917-1921 рр.

Як зауважив доктор філологічних наук, професор Георгій Почеп- цов, ще у 2015 році: "Сьогоднішня гібридна війна розгорнута на всіх можливих напрямках, це не лише інформаційна війна. Це одночасно економічна, репутаційна, смислова, людська... На неї повинні працювати всі, хто має вплив на населення: актори, співаки, письменники, режисери. Військові дії задають лише фон для більш масштабної війни в людському розумі. Це скоріше гуманітарна війна, в якій військові дії є другорядними. Коли ми в першу чергу звертаємо увагу на них, ми робимо помилку" [2].

Науковець розглядав гібридну війну, як набір відомих елементів, які раніше вже використовувалися. І визначав головною ціллю оборони не лише знищення супротивника, а і захист населення: "Гібридна війна буде надавати перевагу тому, хто вміє працювати з масовою свідомістю. Гібридна війна стала здобутком нового часу саме тому, що багато потрібних для неї завдань можна виконати за рахунок інформаційного компоненту. Чим сильнішим стає розвиток інформаційного компоненту, тим легшим буде виконання цих завдань" [2].

Протидія інформаційним та гібридним загрозам повинна будуватися на укріпленні національної свідомості та розбудові національної стійкості. Комплекс заходів має охоплювати усі аспекти державної політики: освіти, науки, культури, мистецтва, громадського життя. Важливо щоб вказані заходи не перетворилися на контрпропаганду, маніпуляції на тему власної самоідентичності та агресивні методи інформаційної війни. У такому випадку Україна також може нести відповідальність за порушення правил ведення війни чи інші злочини, які можуть стати наслідком таких методів.

- Для цього передбачені заходи:

- Підвищення інформаційної та політичної грамотності суспільства.

- Постійна комунікація влади з населенням.

- Розвиток незалежної інформаційної інфраструктури.

- Підвищення рівня обізнаності щодо інформаційних загроз.

- Зменшення приводів для інформаційних атак.

- Покращення змісту інформації.

- Притягнення винних до відповідальності.

Контроль за органами, які координують діяльність правоохоронного та безпекового сектору держави. [3, с. 507-508].

Важливість конкретних дій та позицій бібліотек, як публічних незалежних установ, не можна недооцінювати при реалізації вищенаве- дених заходів. Так, Українська бібліотечна асоціація у липні 2015 року прийняла Маніфест "Бібліотеки в умовах кризи", де були визначені нові цінності бібліотек як "соціокомунікаційних інституцій, які сповідують і захищають демократичні цінності, сприяють доступності інформації та заперечують цензуру" та програма дій на підтримку національної обізнаності та свідомості, серед яких:

- вільний доступ до легальних інформаційних ресурсів;

- інформаційне забезпечення органів влади;

- розвиток партнерства з владою, бізнесом та громадськістю;

- популяризація вітчизняної та світової культури;

- визначення пріоритетів роботи з огляду на потреби дітей та молоді;

- сприяння технологічній, інформаційній та медійній грамотності; належну увагу приділяти соціальним групам, які недостатньо інтегровані у місцеві громади;

- надавати всебічно можливу підтримку ВПО;

- організація простору для вільного спілкування та комфортного перебування [4].

Трохи згодом УБА публікує Стратегію розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року "Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України", де описуються пріоритети діяльності бібліотек та стратегічні напрямки розвитку бібліотечної галузі [5].

У 2017 році Рекомендації Української бібліотечної асоціації "Як бібліотеки можуть протистояти цензурі", спираючись на Кодекс етики бібліотекаря (затвердженого 26 листопада 2013 року), зазначають: "У демократичному суспільстві, членами якого є всебічно поінформовані громадяни, бібліотечні працівники покликані сприяти забезпеченню принципів інтелектуальної свободи і вільного висловлення, руху ідей та інформації, свободи читання". Рекомендації передбачають план дій, якщо виникнуть спроби заперечити принципи відбору документів до фондів бібліотек. [6].

У Заяві ВГО Українська бібліотечна асоціація "Впровадження та застосування інформаційних систем у бібліотеках", від 1 лютого 2021 року визначається, які міжнародні стандарти є обов'язковими при виборі програмного забезпечення у бібліотеках України задля забезпечення технологічної сумісності, інтегрування у національних та міжнародних проєктах [7]. Зараз, у 2023 році, доцільно також буде основним критерієм вказати і відповідність програмного продукту національній безпеці країни, оскільки частина програмного забезпечення вітчизняних бібліотек раніше мала російські автоматизовані бібліотечні інформаційні системи. І достеменно невідомо, чи вдалося повністю від них відмовитися.

Після початку повномасштабного вторгнення російських військ Українська бібліотечна асоціація розпочала масштабну інформаційну кампанію зі звернень до вітчизняної та світової громадськості: бібліотечної спільноти України від 23 лютого 2022 р., Президента, Правління та Членів IFLA від 28 лютого 2022 р., видавців та постачальників наукового контенту від 2 березня 2022 р. та Звернення щодо припинення зв'язків з російськими бібліотеками: вони є невід'ємною части- ною російської військової пропаганди та підтримують політику агресії російського уряду від 21 березня 2022 р. пропаганда агресор технологія гібридний

Як бачимо, Українська бібліотечна асоціація заклала потужний фундамент для оборони нашої національної свідомості та впевненості, відстоюючи права українців бути почутими та захищеними з боку міжнародних організацій та бібліотечних асоціацій. Бібліотеки, у свою чергу, повинні чітко вибудувати свою інформаційно-комунікаційну політику і, виходячи із власних можливостей, протидіяти гібридним загрозам.

Література

1. Legal challenges related to hybrid war and human rights obligations.

2. PACE website. 06.04.2018 URL: https://assembly-coe-int.translate.goog/nw/xml/XRef/Xref- XML2HTML-en.asp?fileid=24547&lang=en&_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk&_x_tr_pto=sc

3. Почепцов Г. Гібридна війна: інформаційна складова. ms.detector.media. URL: https://ms.detector.media/mediaanalitika/post/14501/2015-10-25- gibrydna-viyna-informatsiyna-skladova/

4. Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз: національна доповідь / ред. кол. С. І. Пирожков, О.М. Майборода, Н.В. Хамітов, Є.

5. І. Головаха, С.С. Дембіцький, В.А. Смолій, О.В. Скрипнюк, С.В. Стоєцький / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2022. 552 с.

6. Маніфест Української бібліотечної асоціації "Бібліотеки в умовах кризи". Київ: Укр. бібл. асоц., 2015. 4 с. URL: https://ula.org.ua/images/documents/3133/manifest_last.pdf

7. Стратегія розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 року "Якісні зміни бібліотек задля забезпечення сталого розвитку України". Київ: Укр. бібл. асоц., 2015. 25 с.

8. URL: https://ula.org.ua/images/documents/3181/Strategy_Text_07_2015_3.pdf

9. Рекомендації Української бібліотечної асоціації "Як бібліотеки можуть протистояти цензурі". Київ: Укр. бібл. асоц., 2017. 3 с.

10. URL: https://ula.org.ua/images/documents/3751/ULA_Statement_2017.pdf

11. Заява ВГО Українська бібліотечна асоціація "Впровадження та застосування інформаційних систем у бібліотеках". Київ: Укр. бібл. асоц., 2021. 3 с.

12. URL: https://ula.org.ua/images/documents/4731/LibraryIT02_2021.pdf

Размещено на Allbest.ru