Галузеві та регіональні програми інформатизації: цифровий розрив

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій

Галузеві та регіональні програми інформатизації: цифровий розрив

Петькун Світлана Михайлівна кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафедри публічного управління та адміністрування



Анотація

Стаття визначає ключові аспекти та надає комплексний підхід для розв'язання цифрової нерівності. Зокрема, у дослідженні розглянуто проблему цифрового розриву та стратегій його подолання на галузевому та регіональному рівнях; проаналізовано приклади успішної інформатизації в різних галузях та країнах; зосереджено увагу на зміцненні розвитку цифрової грамотності та співпраці між програмами.

Підкреслено критичну важливість подолання цифрового розриву, наголошено на його наслідках для економічного розвитку, освіти, охорони здоров'я, інших аспектів життя у державі. Доведено, що розуміння та змен - шення цифрової нерівності є невід'ємною частиною сприяння інклюзивному зростанню та забезпеченню рівного доступу до переваг цифрової епохи.

У дослідженні розглянуто національні й регіональні програми інформатизації, порівняно підходи до оцифрування в різних регіонах, містах і країнах; проаналізовано галузеві програми інформатизації різних сфер (освіта, охорона здоров'я, промисловість, сільське господарство); представлено огляд цілей, завдань та інструментів реалізації цих програм.

Досліджено цифровий розрив у сфері освіти та його вплив на результати навчання, доступ до освітніх ресурсів і загальну освітню справедливість. Таке детальне дослідження має важливе значення для розробки цілеспрямованих заходів, які сприяють зменшенню освітнього розриву і сприяють забезпеченню рівних можливостей для здобувачів освіти з різним соціально- економічним походженням.

Проаналізовано стратегії подолання цифрового розриву в Україні та запропоновано комплексну дорожню карту - від розширення ІТ-інфраструк- тури та сприяння електронному врядуванню до підвищення цифрової грамотності та підтримки інновацій, що становить цілісний підхід до просування України до цифрового інклюзивного майбутнього.

У статті підкреслено, що лише завдяки узгодженому підходу, використо - вуючи як державні, так і приватні ініціативи, країни можуть сподіватися на створення цифрового інклюзивного і справедливого суспільства.

Ключові слова: цифровий розрив, програми інформатизації, галузеві стратегії, регіональні ініціативи, освітня рівність, електронне управління, цифрова грамотність, підтримка інновацій.



Abstract

Petkun Svitlana Mykhailivna Candidate of Philosophy, Associate Professor, Head of the Department of Public Management and Administration, State University of Information and Communication Technologies

INDUSTRY AND REGIONAL INFORMATION PROGRAMS, DIGITAL DIVIDE

The article identifies key aspects and provides a comprehensive approach to addressing digital inequality. In particular, the study examines the problem of the digital divide and strategies for overcoming it at the sectoral and regional levels; analyzes examples of successful informatization in various industries and countries; focuses on strengthening the development of digital literacy and cooperation between programs.

The critical importance of bridging the digital divide is emphasized, with its implications for economic development, education, healthcare, and other aspects of life in the country. It is proved that understanding and reducing digital inequality is an integral part of promoting inclusive growth and ensuring equal access to the benefits of the digital age.

The study examines national and regional digitization programs, compares approaches to digitization in different regions, cities, and countries; analyzes sectoral digitization programs in various fields (education, healthcare, industry, agriculture); and provides an overview of the goals, objectives, and tools for implementing these programs.

The paper examines the digital divide in education and its impact on learning outcomes, access to educational resources, and overall educational equity. Such a detailed study is important for the development of targeted measures that help reduce the educational gap and promote equal opportunities for students from different socioeconomic backgrounds.

The author analyzes strategies for bridging the digital divide in Ukraine and proposes a comprehensive roadmap - from expanding IT infrastructure and promoting e-government to increasing digital literacy and supporting innovation - that constitutes a holistic approach to moving Ukraine towards a digitally inclusive future.

The article emphasizes that only through a coordinated approach, using both public and private initiatives, can countries hope to create a digitally inclusive and equitable society.

Keywords: digital divide, informatization programs, sectoral strategies, regional initiatives, educational equality, e-governance, digital literacy, support for innovation.



Постановка проблеми

У сучасному світі, де інформаційні технології швидко розвиваються, галузеві та регіональні програми інформатизації визначають стратегічний курс розвитку різних галузей та територій. Ці програми не лише визначають способи впровадження новітніх технологій, а й мають значущий вплив на вирішення проблеми цифрової нерівності. У цьому контексті важливо розглянути сутність інформатизації як ключового фактору сучасного розвитку та визначити вплив галузевих та регіональних програм на ступінь цифрової рівності. Актуальність теми цифрового розриву в контексті галузевих та регіональних програм інформатизації визначається загостреним суперечливим становищем у сучасному суспільстві. З одного боку, інформатизація сприяє інноваціям, ефективній роботі галузей та розвитку регіонів, але з іншого - збільшує цифровий розрив між різними верствами населення та регіонами. Розвиток цифрових інфраструктур в Україні нерозривно зв'язаний зі створенням цифрового суспільства. Загальна ж актуальність полягає в необхідності розуміти, як галузеві та регіональні програми інформатизації можуть впливати на формування цифрового розриву, а також в розробці стратегій для зменшення цього розриву, забезпечуючи доступ та користь від інформаційних технологій для всього суспільства [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сучасними українськими дослідниками розглядається низка питань, пов'язаних з подоланням цифрового розриву, серед яких проблеми розбудови цифрових інфраструктур, електронного урядування та інформатизації, дієвість електронного уряду як механізму взаємозв'язку і форми співробітництва держави та суспільства в інформаційному середовищі, зростання клієнто-орієнтованості публічної політики, цифрової економіки тощо. Цифровізація виробничих процесів досліджується у роботах вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких В. Атамчук, А. Баранов, О. Вишневський, В. Геєць, О. Карпенко, В. Ляшенко, А. Семенченко, В. Фіщук, М. Кастельс, та інші.

Проблеми електронного врядування висвітлювали Д. Дубов, С. Дубова, Т. Джиго, О. Загвойська, О. Ємельяненко, В. Єганов, В. Недбаєм, О. Литвиненком та ін. Однак питання «цифрової нерівності» вимагає постійної уваги дослідників у розрізі аналізу державної політики інформатизації та запровад - ження у роботу державних органів влади систем електронного урядування. Тож особливого значення на сучасному етапі набуває розвиток та інтеграція цифрових технологій, цифрових інфраструктур та ресурсів в усі сфери суспільного життя.

Мета статті

Здійснити аналіз галузевих та регіональних програм інформатизації та визначити ключові аспекти щодо розв'язання питання цифрової нерівності.

Виклад основного матеріалу

Галузеві програми інформатизації ставлять за мету підвищити конкурентоспроможність та ефективність окремих галузей, сприяючи впровадженню передових технологій. Однак, при цьому виникає проблема нерівного доступу до цих технологій серед різних галузей, що може загострювати вже існуючі нерівності в економіці та суспільстві.

Регіональні програми інформатизації спрямовані на забезпечення рівномірного розвитку різних територій. Однак, в разі неправильного планування та реалізації програм, може виникати цифровий розрив між розвиненими і менш розвиненими регіонами, спільнотами, загострюючи при цьому проблему територіальної соціально-економічної нерівності.

Дані програми повинні враховувати соціальні аспекти інформатизації, щоб надати широкий доступ населенню до цифрових можливостей. Проте, невчасна або неправильна реалізація може призвести до того, що частина суспільства залишиться відокремленою від перспективних інновацій інформаційної епохи, утворюючи цифровий розрив. [1].

У світі стрімкого технологічного розвитку галузеві програми інформатизації визначають сучасний стан різних сфер діяльності. Освіта, охорона здоров'я, промисловість, сільське господарство та інші галузі використовують інформаційні технології для оптимізації процесів та підвищення ефективності. Зупинимось на огляді кількох ключових галузей та їхніх програм інформатизації [2].

Однією з ключових галузей, де інформатизація відіграє важливу роль, є освіта. Програми інформатизації в освітній сфері спрямовані на забезпечення доступу до сучасних технологій для учнів та вчителів. Цілі включають в себе підвищення якості навчання, розвиток цифрової грамотності та створення інтерактивних навчальних середовищ.

У галузі охорони здоров'я програми інформатизації спрямовані на вдосконалення медичних процесів та забезпечення точної інформації для лікарів і пацієнтів. Електронні медичні записи, телемедицина та інші технології допомагають збільшити ефективність лікування та покращити якість медичних послуг.

У промисловості інформатизація полегшує виробничі та управлінські процеси, зменшує витрати та підвищує якість продукції. Використання індустрії 4.0, Інтернету речей (IoT) та штучного інтелекту дозволяє автоматизувати виробництво та швидко адаптуватися до змін у виробничому середовищі.

Галузь сільського господарства використовує інформаційні технології для підвищення врожаю, моніторингу кліматичних умов та оптимізації управління ресурсами. Сучасні системи Precision Agriculture використовують дані з супутників та датчиків для точного внесення ресурсів. Кожна галузь має свої унікальні цілі та завдання в рамках програм інформатизації. Інструментарій сучасних інформаційних технологій включає в себе розробку спеціалізованих програм, впровадження хмарних технологій, аналіз даних та багато іншого. Галузеві програми інформатизації визначають новий етап розвитку, покращуючи ефективність та конкурентоспроможність різних секторів економіки.

Розгортаючи інформатизацію на рівні регіонів, держави програми стають ключовим інструментом для забезпечення збалансованого розвитку та конкурентоспроможності різних територій. Впровадження інформатизації в різних регіонах, а також розгляд ключових програм на рівні областей, міст і країн розкриває широкий спектр стратегій та викликів, що стикаються регіональні влади.

Порівняння підходів до інформатизації в різних регіонах [3]:

ступінь розвитку ІТ-інфраструктури:

* аналіз наявної інформаційно-комунікаційної інфраструктури в різних регіонах;

* визначення рівня доступності та якості інтернет-з'єднання,

широкосмугових мереж і технологічних платформ.

Підтримка інновацій та ІТ-підприємництва:

оцінка заходів, спрямованих на розвиток інноваційного підприємництва в різних регіонах;

аналіз ініціатив щодо створення та підтримки ІТ-стартапів.

Електронне урядування на регіональному рівні:

розгляд рівня впровадження електронного урядування та доступності е-послуг для громадян у різних регіонах;

визначення ефективності електронних систем управління на місцевому рівні.

Далі варто розглянути ключові програми на рівні областей, міст та країн. Обласні програми інформатизації:

огляд стратегій та проектів, які впроваджують обласні органи влади;

визначення основних векторів розвитку інформаційних технологій на регіональному рівні.

Міські ініціативи:

аналіз програм місцевих органів управління для створення «розумних міст»;

розгляд ініціатив щодо використання ІТ для поліпшення якості життя мешканців та оптимізації міського управління;

Державні стратегії інформатизації:

* оцінка загального рівня розвитку ІТ-інфраструктури та цифрових технологій національного рівня;

* вивчення ключових напрямків та цілей національних стратегій інформатизації. цифровий стратегія інформатизація грамотність

Розуміння різноманітності підходів та спільних викликів, що виникають на різних рівнях, є важливим елементом створення збалансованих та ефективних стратегій інформатизації.

Національна програма інформатизації є ключовим стратегічним документом, що визначає шлях розвитку інформаційного суспільства в країні. Ця програма охоплює різні аспекти життя держави, від галузей економіки до соціальної сфери, з метою забезпечення високого рівня доступності та ефективності інформаційних технологій для всього населення. Основні напрями національної програми подано нижче [4].

Розвиток інфраструктури:

* розширення і вдосконалення телекомунікаційної інфраструктури для забезпечення високошвидкісного інтернет-з'єднання для всіх громадян;

розвиток мобільних мереж та безпеки електронних комунікацій.

Цифрова економіка:

стимулювання розвитку інноваційних технологічних підприємств та стартапів;

впровадження електронного урядування для покращення адміністративної ефективності та взаємодії з громадянами.

Електронне здоров'я та освіта:

впровадження електронних медичних карт та систем електронної реєстрації в системі охорони здоров'я;

забезпечення доступу до сучасних технологій в навчальних закладах та розвиток електронного навчання.

Інформаційна безпека:

розробка та впровадження стратегій інформаційної безпеки для захисту важливої інформації від кіберзагроз та атак;

забезпечення кібербезпеки в інфраструктурних об'єктах та критичних системах.

Соціальна інклюзія:

* сприяння рівноправному доступу до інформаційних технологій для всіх верств населення;

* забезпечення доступності громадських сервісів через електронні платформи [5].

Національна програма інформатизації (рис. 1) становить стратегічний фундамент для розвитку інформаційного суспільства, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності країни та поліпшення якості життя громадян. Її успішна реалізація вимагає взаємодії між урядовими органами, бізнес-середовищем та громадськістю.



Рис. 1. Національна програма інформатизації

Цифровий розрив представляє собою нерівномірний доступ та використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) між різними групами населення та різними регіонами. Причини цього явища можуть бути різноманітними і визначаються як технологічними, так і соціальними факторами. Однією з основних причин є недостатній доступ до ІКТ та відсутність необхідних навичок у їх використанні.

Цифровий розрив викликає серйозні наслідки для різних сфер життя. На економічному рівні, нерівність в доступі до технологій може призвести до втрати конкурентоспроможності певних галузей та підприємств. Освіта стає особливою областю, де цифровий розрив може ускладнювати можливості участі у сучасному суспільстві, оскільки студенти з менш доступними ресурсами можуть відставати у розвитку цифрових навичок.

У сфері медицини, цифровий розрив може впливати на якість та доступність медичних послуг. За наявності цифрової нерівності може виникнути нерівномірний доступ до телемедицини, електронних медичних записів та інших інновацій, що обмежує можливості пацієнтів отримати якісну та своєчасну медичну допомогу [6].

Цифровий розрив також може посилювати соціальні розбіжності, оскільки ті, хто не мають доступу до сучасних технологій, залишаються позаду у можливостях для розвитку особистих та професійних навичок. Це може стати причиною подальшого загострення нерівностей у суспільстві та утруднювати досягнення соціальної інклюзії.

Усунення цифрового розриву стає ключовим завданням для сучасного суспільства. Необхідно вдосконалювати політику та програми, спрямовані на розширення доступу до ІКТ, навчання цифровим навичкам, а також забезпечення інклюзивного використання технологій для всіх верств населення. Тільки таким чином можна створити справедливе та рівноправне цифрове майбутнє для всіх.

Цифровий розрив у галузі освіти стає серйозним викликом, який може суттєво вплинути на рівень доступу до навчальних можливостей та розвитку цифрової грамотності учнів, студентів. Проблеми, пов'язані з цифровим розривом, у сфері освіти мають свої визначні причини та наслідки.

Причини цифрового розриву в освіті полягають у нерівному доступ до технологій (сільські та віддалені райони часто стикаються із обмеженим доступом до сучасних технологій та інтернету, що призводить до нерівності в можливостях навчання, недостатня кількість комп'ютерів та інтернет - з'єднання в школах, недостатній доступ учнів до електронних ресурсів та онлайн-навчання), фінансові обмеження (сім'ї з низьким рівнем доходу можуть не мати можливості придбати комп'ютери чи інші пристрої для віддаленого навчання, невірне використання технологій: недостатня підготовка вчителів до використання цифрових технологій у навчальному процесі може обмежити ефективність їхнього впровадження) [7].

Наслідки цифрового розриву в освіті, можуть бути:

* нерівність учнів: учні з низьким рівнем доступу до технологій можуть відставати у розвитку цифрових навичок, що може призвести до нерівності в їхніх можливостях в майбутньому;

* втрата шансів для онлайн-навчання: з обмеженим доступом до інтернету та технологій деякі учні можуть втратити можливості для здобуття нових знань через онлайн-курси та ресурси;

* збільшення відстані в навчанні: цифровий розрив може

поглиблювати відстань між учнями, які можуть ефективно використовувати технології та тими, хто має обмежений доступ;

* поглиблення нерівності між школами: школи з обмеженим доступом до технологій можуть відстати від тих, що активно впроваджують цифрові інновації, що збільшує нерівність в рівні навчання.

Вирішення цифрового розриву в освіті вимагає комплексного підходу, який включає в себе забезпечення рівних можливостей доступу до технологій, професійну підготовку вчителів та розробку ефективних стратегій використання цифрових засобів у навчальному процесі.

Під час повномасштабного вторгнення в Україну проблеми цифрового розриву стають особливо гостро. Подолання цифрового розриву має забезпечити Українській державі переваги при вступі до ЄС шляхом розширення цифрових можливостей державних інституцій та окремих громадян. Станом на сьогодні сектор інформаційно-комунікаційних технологій не тільки не впав, а ще й демонструє зростання [8]. Не зважаючи на війну, Україна посіла провідне місце серед інших розвинутих ІТ-держав у світі з високорозвинутою стійкою ІТ-галуззю і являє собою вагомою країною- експортером ІТ-послуг у Європі.

У рамках Угоди на 2024-2027 роки Європейська комісія запропонувала створити новий інструмент «Механізм для України» для надання гарантованої фінансової підтримки у 50 млрд. євро в якості грантів та цільових позик. В рамках даного механізму засновано Фонд допомоги Україні з метою відновлення, реконструкції та модернізації країни. Фонд буде підтримувати структурні реформи, які спрямовані на підвищення потенціалу економіки України в умовах війни, а також сприятиме поглибленню інтеграції цифрових ринків європейських країн та України [9].

Підтриманий ЄС проект «Цифрова трансформація для України» (DT4UA) підвищує ефективність надання державних послуг, забезпечує швидке реагування на потреби, викликані війною, розширює можливості щоденного управління. Цьому сприятиме також платформа для ефективного діалогу бізнесу та влади, започаткована ІІ Міжнародним експортним форумом «Від відновлення України до глобального економічного процвітання», який відбувся 24-25 жовтня 2023 року і був присвячений програмам економічного відновлення, а також механізмам підтримки експорту та інновацій [10].

Україна, подібно багатьом іншим країнам, стикається з викликом цифрового розриву, який може обмежувати розвиток країни та сприяти соціальній та економічній нерівності. Запровадження ефективних стратегій для подолання цього розриву є ключовим завданням для забезпечення сталого розвитку та конкурентоспроможності України в умовах глобального цифрового суспільства.

Для розширення ІТ-Інфраструктури необхідно пройти шлях подолання цифрового розриву в Україні, важливо активно розвивати інформаційно- комунікаційну інфраструктуру. Це включає розширення широкосмугового Інтернет-доступу, особливо в сільських та віддалених районах, щоб кожен громадянин мав рівний доступ до цифрових можливостей.

Електронне урядування та е-сервіси: впровадження електронного урядування та е-сервісів сприяє оптимізації адміністративних процесів та забезпеченню легкого доступу до державних послуг. Це сприяє покращенню ефективності та зручності взаємодії громадян із державними структурами.

Цифрова грамотність та освіта: зростаюча цифрова грамотність населення є важливим елементом подолання цифрового розриву. Реалізація освітніх програм та тренінгів з цифрових навичок допоможе готувати кадри, які зможуть активно використовувати технології в різних сферах життя.

Підтримка інновацій та стартапів: фінансування та підтримка інноваційних ІТ-проєктів та стартапів сприяє створенню нових технологій та розвитку цифрового господарства. Державні та приватні ініціативи можуть спільно сприяти створенню екосистеми для росту технологічних компаній.

Сприяння використанню вітчизняних розробок: підтримка вітчизняних ІТ-розробок та рішень сприяє створенню унікальних технологій, спрямованих на конкретні потреби українського суспільства. Це включає стимулювання наукових досліджень та впровадження новаторських ідей.

Подолання цифрового розриву в Україні потребує комплексного підходу, який враховує технічні, економічні та соціальні аспекти. Зростання цифрових можливостей українського суспільства може стати ключовим моментом у забезпеченні високого рівня життя, розвитку економіки та підвищенні конкурентоспроможності країни на міжнародній арені.

Щоб досягти успіху в подоланні цифрового розриву, Україні слід не лише зосередитися на розвитку технічної інфраструктури, але й створити сприятливе середовище для інновацій та технологічного підприємництва. Залучення інвестицій та створення підтримки для стартапів може стати каталізатором для виникнення нових ідей та технологічних рішень.

Особливу увагу слід звернути на розвиток цифрової грамотності серед всіх верств населення. Тренінги та освітні ініціативи повинні охопити як учнів, студентів так і старше покоління, дозволяючи їм вільно орієнтуватися в цифровому середовищі та використовувати ІТ-інструменти для різних потреб.

Україна може також взяти на озброєння досвід кращих практик з інших країн, що успішно подолали цифровий розрив. Взаємна співпраця та обмін досвідом з іншими країнами можуть допомогти ефективніше впроваджувати та адаптувати рішення для українських реалій.

Загальновизнано, що подолання цифрового розриву в Україні є важливим завданням, що вимагає спільних зусиль уряду, бізнесу та громадянського суспільства. Тільки за умови взаємодії та цілеспрямованих заходів можна досягти успіху в створенні цифрової та інклюзивної України.

У світі існують приклади успішної реалізації програм інформатизації в різних галузях та регіонах, які можуть послужити важливим джерелом уроків та вдосконалення стратегій для інших країн та регіонів.

Естонія: Держава «е-Громадянин». Естонія славиться своєю успішною програмою «е-Громадянин», що включає в себе електронне голосування, електронні паспорти та онлайн-послуги у сферах освіти та медицини. Ця інтеграція електронних технологій дозволила зменшити бюрократичні процеси та сприяла зростанню громадянської участі.

Сінгапур: «Смарт Нейборхуди». Сінгапур впроваджує концепцію «Смарт Нейборхудів», де використовуються сучасні технології для створення життєздатних та технологічно розвинених районів. Це включає в себе сенсори для відстеження рівня забруднення повітря, сучасні системи управління водопостачанням та інші "розумні" ініціативи.

Южна Корея: Цифрова Освіта. Южна Корея активно впроваджує цифрові технології в освітній процес. Інтерактивні дошки, онлайн -ресурси та індивідуалізовані навчальні програми дозволяють учням здобувати знання більш ефективно та адаптуватися до різноманітних стилів навчання.

Таїланд: Е-Здоров'я. Таїланд розвиває програми електронного здоров'я, спрямовані на поліпшення доступу до медичних послуг та підвищення ефективності системи охорони здоров'я. Впровадження електронних медичних карт та телемедицини забезпечує швидкий та зручний доступ до медичних консультацій.

Індія: Державна Інформатизація. Індія активно розвиває інформаційні технології для покращення державного управління та громадських послуг. Досягнення у сфері державної інформатизації дозволило полегшити взаємодію громадян із владою та забезпечити ефективну доставку різних державних послуг.

Ключові аспекти успішних програм інформатизації включають в себе відкритий доступ до даних, партнерство між різними секторами суспільства, активну участь громадськості та створення інфраструктури, яка підтримує інновації. Ці приклади надають цінний досвід та важливі уроки для країн, що прагнуть ефективно подолати цифровий розрив у своєму розвитку.

Цифровий розрив в сучасному світі стає складним викликом, який потребує комплексного та системного підходу для ефективного подолання. Ось декілька стратегій, які можуть бути використані на різних рівнях для зменшення цифрового розриву та забезпечення більшого доступу до цифрових можливостей:

Зміцнення інфраструктури телекомунікацій: однією з ключових стратегій є розвиток та зміцнення інфраструктури телекомунікацій, зокрема широкосмугового Інтернету. Це дозволить забезпечити рівний доступ до цифрових технологій для всіх регіонів та галузей.

Цифрова грамотність та освіта: створення програм цифрової грамотності та впровадження їх в освітні системи є важливою стратегією для забезпечення того, щоб кожен громадянин був оснащений необхідними навичками для ефективного використання цифрових інструментів.

Розвиток цифрових господарств: створення та підтримка цифрових індустрій та господарств може стати каталізатором для інновацій та зростання. Програми підтримки стартапів, інвестиції в дослідження та розвиток технологій можуть допомогти у створенні конкурентоспроможних цифрових галузей.

Партнерство між галузями та регіонами: співпраця між галузевими та регіональними програмами грає ключову роль у подоланні цифрового розриву. Забезпечення взаємодії та обміну досвідом дозволяє ефективно використовувати ресурси та підтримувати один одного в реалізації цифрових ініціатив.

На рис. 2 представлені можливі шляхи подолання цифрового розриву.



Рис. 2. Можливі шляхи подолання цифрового розриву

Ці стратегії взаємодіють та взаємо поєднуються, створюючи комплексний підхід для подолання цифрового розриву. Важливо, щоб вони були адаптовані до конкретних умов та потреб країни чи регіону, щоб максимізувати їхню ефективність та вплив.



Висновки

У статті розглянуті різноманітні аспекти цифрового розриву та стратегії для його подолання на галузевому та регіональному рівнях. Цифровий розрив стає суттєвим фактором, що визначає розвиток країн та регіонів у сучасному світі. Зазначена актуальність цієї проблеми підкреслює необхідність прийняття високоефективних заходів для забезпечення доступу до цифрових можливостей всім верствам населення та різним секторам господарства.

Запропоновані стратегії, такі як зміцнення телекомунікаційної інфраструктури, підвищення цифрової грамотності, розвиток цифрових господарств та співпраця між галузевими та регіональними програмами, створюють комплексний підхід для вирішення цифрової нерівності. Важливо, щоб регіони та враховували свої унікальні особливості та використовували ці стратегії як основу для розробки власних планів дій.

Завдяки взаємодії галузей та регіонів, а також прийняттю інноваційних рішень, галузі та регіони можуть знаходити спільні шляхи до подолання цифрового розриву, що сприятиме створенню більш інклюзивних, ефективних та конкурентоспроможних суспільств у цифрову епоху.



Літератури

1. Данилевський, І. В., Світличний, В. В. Цифрові технології в розвитку економіки та суспільства. Економічний вісник університету. 2017. №32(2). С. 24-29.

2. Carayannis, E. G., & Campbell, D. F. (2010). Triple helix, quadruple helix and quintuple helix and how do knowledge, innovation and the environment relate to each other? A proposed framework for a trans-disciplinary analysis of sustainable development and social ecology. International Journal of Social Ecology and Sustainable Development, 7(1), 41-69.

3. World Bank. (2016). World Development Report 2016: Digital Dividends. Washington, DC: World Bank. [Online]

4. Norris, P. (2001). Digital Divide: Civic Engagement, Information Poverty, and the Internet Worldwide. Cambridge University Press.

5. European Commission. (2020). Digital Economy and Society Index (DESI) 2020. [Online]

6. UNCTAD. (2019). Digital Economy Report 2019. United Nations. [Online]

7. ITU. (2020). Measuring Digital Development: Facts and figures 2020. International Telecommunication Union. [Online]

8. Український IT-експорт досяг у 2022 році рекордних $7,3 млрд. Чому це насправді не дуже добра новина.

9. Questions and Answers - A new Ukraine Facility.

10. ІІ Міжнародний експортний форум 2023: від відновлення України до глобального економічного процвітання. URL: https://ucci.org.ua/events/forums-and-conferences/ii-mizhnarodnii- ekspo...

References

1. Danilevs'kij, І. V., Svitlichnij, V. V. (2017). Cifrovi tehnologii v rozvitku ekonomiki ta suspil'stva [Digital technologies in the development of economy and society]. Ekonomichnij visnik universitetu - Economic Bulletin of the University, 32(2), 24-29 [in Ukrainian].

2. Carayannis, E. G., & Campbell, D. F. (2010). Triple helix, quadruple helix and quintuple helix and how do knowledge, innovation and the environment relate to each other? A proposed framework for a trans-disciplinary analysis of sustainable development and social ecology. International Journal of Social Ecology and Sustainable Development, 1(1), 41-69 [in English].

3. World Bank. (2016). World Development Report 2016: Digital Dividends. Washington, DC: World Bank.

4. Norris, P. (2001). Digital Divide: Civic Engagement, Information Poverty, and the Internet Worldwide. Cambridge University Press [in English].

5. European Commission. (2020). Digital Economy and Society Index (DESI) 2020.

6. UNCTAD. (2019). Digital Economy Report 2019. United Nations.

7. ITU. (2020). Measuring Digital Development: Facts and figures 2020. International Telecommunication Union.

8. Ukrains'kij IT-eksport dosjag u 2022 roci rekordnih $7,3 mlrd. Chomu ce naspravdi ne duzhe dobra novina [Ukrainian IT exports reached a record $7.3 billion in 2022. Why this is actually not very good news].

9. Questions and Answers - A new Ukraine Facility

10. ІІ Mizhnarodnij eksportnij forum 2023: vid vidnovlennja Ukraini do global'nogo ekonomichnogo procvitannja.

Размещено на Allbest.ru