Обґрунтування підходу до удосконалення інформаційної інфраструктури Міністерства оборони України для функціонування в умовах збройної агресії

інформаційної інфраструктури базується на використанні розподілених систем, які не залежать від єдиного центру управління та мають можливість забезпечувати працездатність та безпеку інформаційної інфраструктури в умовах обмеженого зв'язку та доступності до ресурсів. Децентралізовані системи можуть забезпечувати високу швидкість та надійність передачі даних й доступу до цих даних, що є особливо важливим в умовах збройної агресії. Однак слід враховувати, що децентралізовані системи потребують великих витрат на їх розроблення, впровадження та підтримку. Такі системи можуть бути більш складними у використанні для звичайних користувачів, що може потребувати додаткового навчання та підтримки. Крім того, децентралізовані системи можуть бути більш уразливими до атак, оскільки вони не мають єдиного центру управління, який міг би забезпечити захист від зломів та атак хакерів. Для забезпечення безпеки необхідно використовувати спеціальні технології та протоколи. Варто зазначити, що в децентралізованих системах необхідно встановити чіткі правила та процедури для прийняття рішень та вирішення конфліктних ситуацій, оскільки відсутність централізованого управління може призвести до неузгоджених дій та неефективного використання ресурсів.

Отже, для створення сучасної інформаційної інфраструктури доцільно більш детально розглянути підходи, які передбачають інтеграцію інформаційних ресурсів МО України, а саме: централізований, гібридний та датацентричний підходи.

Централізований підхід до побудови інформаційної інфраструктури в умовах збройної агресії передбачає, що всі інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи, електронні комунікаційні мережі та інформаційні ресурси керуватимуться централізовано. Це означає, що всі рішення, налаштування та зміни, що приймаються, здійснюватимуться центральним органом управління, який контролює всі аспекти інфраструктури.

Такий підхід має низку переваг в умовах збройної агресії, коли інформаційна інфраструктура може бути схильна до руйнування або злому. Централізований підхід дає змогу створити більш надійний захист інформації та швидше реагувати на будь-які інциденти, пов'язані з безпекою, краще контролювати доступ до інформації та її використання, а також реагувати на можливі загрози. Перевагою централізованого підходу є можливість оптимізації використання ресурсів та забезпечення рівномірного доступу до інформації. В умовах збройної агресії це особливо важливо, оскільки необхідно забезпечити швидке та ефективне прийняття рішень, що може бути досягнуто лише за наявності доступу до актуальної та достовірної інформації. Ще однією перевагою централізованого підходу є простіше адміністрування складових інформаційної інфраструктури, оскільки всі ресурси знаходяться під контролем центрального вузла. Це дає змогу забезпечити єдиний рівень сервісів та підтримки користувачів, а також швидкого реагування на проблеми та збої в роботі.

Однак такий підхід також має свої недоліки. При централізованому підході необхідно враховувати ризики, пов'язані з єдиною точкою відмови, тобто якщо центральний вузол вийде з ладу, вся інформаційна інфраструктура може стати недоступною. Це може призвести до затримки надання сервісів і, як наслідок, несвоєчасного прийняття управлінських рішень. Крім того, у разі відключення центрального вузла вся інформаційна інфраструктура може стати недоступною.

Під час використання централізованого підходу в умовах збройної агресії необхідно забезпечити ефективне управління та контроль за всіма системами та ресурсами. Це можна досягти через впровадження систем моніторингу та управління, які дають змогу швидко реагувати на можливі проблеми та усувати їх.

Важливим аспектом централізованого підходу є також навчання та підготовка персоналу, який керуватиме всіма системами та ресурсами. Необхідно забезпечити не лише технічну, а й організаційну підготовку персоналу, щоб він міг ефективно працювати в умовах стресу та позаштатних ситуацій.

Ще одним важливим аспектом централізованого підходу в умовах збройної агресії є необхідність постійного оновлення та модернізації систем і ресурсів. Це дасть змогу забезпечити належний рівень функціональності, безпеки та стійкості роботи всієї інфраструктури.

Отже у процесі використання централізованого підходу мають бути враховані його недоліки, такі як: більш висока залежність від центрального вузла; менша гнучкість та можливість повільнішої реакції на зміни зовнішнього середовища. Також використання централізованого підходу може бути більш витратним, оскільки потрібно забезпечити високу надійність та доступність центрального вузла та пов'язаних із ним ресурсів.

Гібридний підхід під час побудови інформаційної інфраструктури за умов збройної агресії передбачає комбінацію централізованого та децентралізованого підходів. Такий підхід може бути корисним, коли необхідно поєднати переваги обох підходів та зменшити їх недоліки. Наприклад, централізована система може використовуватися для управління спільними ресурсами, тоді як децентралізована система може використовуватися для зберігання та обміну інформацією.

Гібридний підхід доцільно використовувати у ситуаціях, коли уповноважені особи мають різні рівні доступу та контролю. Наприклад, централізована система може використовуватися для управління високорівневими завданнями, такими як розподіл ресурсів, а децентралізована система - для управління процесами нижчестоящими, такими як обмін інформацією між групами і підрозділами. Гібридний підхід за умов збройної агресії може бути ефективним, якщо використовуються найбільш підходящі елементи кожного підходу. Однак перш ніж реалізовувати гібридний підхід, необхідно провести ретельний аналіз ситуації, щоб вибрати оптимальний підхід та оцінити потенційні ризики та переваги.

Недоліком гібридного підходу є складніша архітектура, яка потребує більш високого ступеня інтеграції між різними компонентами інформаційної інфраструктури. Це також може потребувати вищого рівня експертизи та технічних знань для проєктування та управління. Слід зазначити, що гібридний підхід може потребувати додаткових витрат на інфраструктуру та обладнання для інтеграції різних елементів. Це може бути особливо значущим в умовах збройної агресії, коли доступ до ресурсів може бути обмеженим або недоступним. Також гібридний підхід може бути більш складним у реалізації та управлінні, ніж один із підходів окремо. Тому для успішної реалізації гібридного підходу необхідно спланувати та реалізувати кожну його частину, враховуючи конкретні потреби та умови.

Гібридний підхід може включати використання різних технологій і програмних засобів, які дають змогу забезпечувати більш ефективну роботу в умовах збройної агресії:

засоби автоматизованого резервного копіювання даних дають змогу швидко відновлювати дані у разі їх втрати або пошкодження;

використання розподіленого зберігання та обробки даних, спільно з локальними серверами та засобами електронних комунікацій;

різні методи моніторингу та аналізу роботи інфраструктури дають змогу швидко виявляти і усувати можливі проблеми;

методи виявлення вторгнень і захисту від шкідливих програм дають змогу захиститись від зовнішніх загроз;

використання різних стратегій управління інформаційною інфраструктурою, які дають змогу ефективно розподіляти ресурси і вирішувати виникаючі завдання (наприклад, можна використовувати стратегії управління за принципом "розподіленого управління", коли рішення приймаються лише на рівні локальних об'єктів, а не централізовано).

Для успішної реалізації гібридного підходу необхідно провести аналіз вимог щодо інформаційної інфраструктури в умовах збройної агресії, оцінити всі фактори та ресурси, визначити необхідні технології та програмні засоби для реалізації інфраструктури, а також розглянути потенційні ризики та переваги.

Датаиентричний підхід - це архітектурний підхід, у якому інформаційна інфраструктура створюється навколо загальнодоступного сховища даних та полягає в тому, що центральним елементом стає дата центр (центр обробки даних). Датацентр - це фізичне місце, де розміщуються сервери, мережеве обладнання та інші компоненти інфраструктури для зберігання, обробки та надання доступу до даних. Сутність датацентричного підходу полягає в тому, що всі інші компоненти інфраструктури повинні бути побудовані навколо датацентру та підкорятися його вимогам і потребам. Це дає змогу досягти оптимальної ефективності, надійності та безпеки роботи інфраструктури.

Для забезпечення високої доступності та надійності інфраструктури, датацентри мають бути забезпечені системами резервного живлення, охолодження, пожежної безпеки та захисту від несанкціонованого доступу. Датацентричний підхід дає змогу забезпечити стійке функціонування інформаційної інфраструктури, що є особливо важливим в умовах зростаючого обсягу даних та недопущення їх втрати в умовах збройної агресії.

Датацентричний підхід має свої недоліки: високі витрати на створення та управління датацентром, складність підтримки та розвитку датацентру, а також ризик виникнення технічних проблем, таких як відмова обладнання. Тому, прийняття рішення про використання датацентричного підходу має базуватися на аналізі потреб ЗС України та оцінці переваг та недоліків цього підходу в контексті виконання завдань,

Ураховуючи ці переваги і недоліки, під час застосування датацентричного підходу в умовах збройної агресії необхідно ретельно збалансувати заходи безпеки, резервування даних і стійкість мережевого зв'язку, щоб забезпечити стійку роботу інформаційної інфраструктури навіть у складних умовах.

Датацентричний і централізований підходи являють собою різні моделі які покладені на воєнне відомство та стратегії його розвитку. У Табл. 3 наведені переваги і недоліки датацентричного підходу при застосуванні інформаційної інфраструктури в умовах збройної агресії.

Таблиця 3

Переваги і недоліки датацентричного підходу

Обидва підходи мають свої переваги та гібридні підходи, комбінуючи централізовану недоліки, і вибір між ними залежить від та датацентричну моделі, щоб поєднати конкретних потреб і вимог воєнного переваги обох підходів. відомства. Можна також використовувати організації обчислювальних ресурсів і зберігання даних. Основні відмінності між ними полягають у розташуванні, управлінні та доступі до ресурсів. У Табл. 4 наведені відмінності датацентричного і централізованого підходів під час побудови інформаційної інфраструктури.

Таблиця 4

Відмінності датацентричного і централізованого підходів

Сутність хмарного підходу полягає в тому, що комп'ютерні ресурси та послуги надаються через глобальну мережу Інтернет з використанням технологій віртуалізації та розподілу ресурсів. Замість того, щоб використовувати окремі фізичні сервери та обладнання, можна розмістити їх у приватній хмарі воєнного відомства або орендувати потрібні ресурси від хмарних провайдерів.

Хмарний підхід в умовах збройної агресії може мати низку переваг, які можуть забезпечити ЗС України ефективне подолання викликів та ризиків (Табл. 5).

Таблиця 5

Переваги хмарного підходу

Загалом, хмарний підхід дає змогу зосередитися на основних завданнях, зменшуючи необхідність у великих капіталовкладеннях у фізичне обладнання та забезпечуючи гнучкість та швидкість в розвитку інформаційних рішень.

Використання блокчейну в умовах збройної агресії може бути корисним підходом для забезпечення безпеки, надійності зберігання даних.

Довідка. Блокчейн - це децентралізована та неруйнівна база даних, яка зберігає інформацію в ланцюжку блоків, кожен з яких містить інформацію про транзакцію та хеш попереднього блоку. Це дає змогу створювати ланцюжок блоків, який не може бути змінений або підроблений, і забезпечує надійність зберігання даних [8].

Використання блокчейн-технології в умовах збройної агресії може бути використаний для більш надійної реалізації функціональних сервісів воєнного відомства: зберігання та управління даними у децентралізованій мережі, забезпечуючи високий рівень безпеки та захисту від несанкціонованого доступу;

управління інтелектуальною власністю та захисту авторських прав, що може бути корисним у галузі оборони та безпеки, де інтелектуальна власність є ключовим ресурсом;

управління даними та аналітики, що може допомогти швидше та точніше аналізувати дані та приймати рішення на їх основі.

Наприклад, блокчейн може використовуватися для зберігання та обміну медичною інформацією військовослужбовців, для забезпечення прозорості бюджетування та фінансового управління, а також для зберігання та обміну інформацією про логістичні та інші операції. Блокчейн може забезпечити захист від хакерських атак та інших видів кібератак шляхом створення неруйнівних ланцюжків даних та зменшення ризиків несанкціонованого доступу до ресурсів.

Для реалізації підходу з використанням блокчейну необхідно провести такі етапи (рис. 1):

Рис. 1. Порядок реалізації блокчейну

Етап 1. Аналіз потреб та визначення вимог - визначаються дані та операції, які зберігатимуться та оброблятимуться в блокчейні, потрібні рівні доступу та контролю інформації, алгоритми та протоколи шифрування.

Етап 2. Розроблення архітектури та вибір платформи - на основі аналізу вимог розроблення архітектури блокчейн-рішення, вибір платформи та інструментів для реалізації, визначення параметрів мережі та її конфігурації.

Етап 3. Реалізація та налаштування - створення вузлів мережі, налаштування алгоритмів та протоколів, проведення тестування та оптимізації продуктивності.

Етап 4. Інтеграція з іншими системами для обміну інформацією та управління даними.

Етап 5. Забезпечення безпеки - проведення заходів забезпечення безпеки блокчейн-рішення, які включають захист від хакерських атак, контроль доступу та автентифікацію, моніторинг та аналіз дій користувачів.

Під час використання блокчейну слід враховувати деякі фактори - обмежена масштабованість та висока вартість створення та підтримки блокчейн-систем. Крім того, необхідно забезпечити безпеку доступу до блокчейн-системи та інформації, що зберігається в ній. Важливим аспектом також є вибір відповідної платформи блокчейну для конкретних потреб та завдань, а також забезпечення відповідної підтримки та навчання персоналу.

Проведений аналіз дає змогу дійти висновку - кожному з підходів притаманні власні переваги і недоліки та їх використання доцільне за певних умов і цілей створення інформаційної інфраструктури. Отже, у якості рекомендацій стосовно шляхів удосконалення інформаційної інфраструктури МО України для забезпечення її функціонування та надійного застосування в умовах збройної агресії. нагальним вважається поєднання розглянутих підходів для послаблення недоліків кожного з підходів та посилення їх переваг при комплексному використанні.

Для реалізації об'єднаного підходу у процесі створення інформаційної інфраструктури в умовах збройної агресії необхідно провести аналіз потреб та можливостей у рамках конкретного контексту конфлікту (або збройної агресії). Такий аналіз має враховувати не лише технічні аспекти, а й культурні, соціальні та політичні аспекти. Крім того, потрібно врахувати потреби посадових (службових) осіб МО і ЗС України. Тобто, необхідно розробити стратегію доступу до інформації та зв'язку у межах повноважень посадових осіб.

Розглянемо більш детально аспекти, які потрібно враховувати під час реалізації об'єднаного підходу у процесі створення інформаційної інфраструктури, яка має зберігати функціональність в умовах збройної агресії.

Управління даними. В умовах збройної агресії управління даними може стати критично важливим для забезпечення їх безпеки та своєчасності прийняття управлінських рішень. Важливо розробити стратегію управління даними. У межах цієї стратегії можна використовувати технології блокчейну для забезпечення цілісності та безпеки даних, а також для створення системи керування доступом до даних. Це дасть змогу запобігти несанкціонованому доступу до даних та забезпечити контроль над їх використанням.

Безпека даних. Можна використовувати різні методи та технології:

шифрування даних;

застосування багатофакторної автентифікації - використання пароля, біометричних даних (наприклад, відбитків пальців або сканування особи), а також апаратних (наприклад, токенів) та програмних (наприклад, програмне забезпечення аутентифікації, що встановлюється на смартфони посадових осіб) засобів аутентифікації.

Рис. 2. Порядок удосконалення інформаційної інфраструктури МО України

Довідка. Токен (захищений носій) - компактний пристрій у вигляді USB-флешки, призначений для забезпечення інформаційної безпеки користувача, віддаленого доступу до інформації та використовується для ідентифікації його власника. На токені зберігається кваліфікований електронний підпис, який генерується у акредитованих центрах сертифікації ключів за безпосередньої участі власника ключа.

Важливим фактором є навчання користувачів та посилення культури безпеки. Користувачі повинні знати, як правильно використовувати інформаційну інфраструктуру та як захищати свої дані, а також розуміти наслідки порушення правил безпеки. Потрібно мати плани та процедури реагування на можливі порушення безпеки, включаючи резервне копіювання даних, детектування та запобігання атак, та відновлення після порушень.

Надійність та доступність. Гібридна інфраструктура може використовувати як локальні, так і хмарні ресурси, що дає змогу підвищити доступність систем та забезпечити їхню працездатність у разі відключення будь- якої з частин інфраструктури. Технологія блокчейну може також підвищити надійність системи, оскільки вона дає змогу створення надійних та стійких до змін систем зберігання даних. Крім того, блокчейн-технологія дає змогу захистити дані від несанкціонованого доступу та внесення змін до них.

Масштабованість системи. Хмарні рішення можуть бути використані підрозділами ЗС України за потреби швидкої масштабованості інформаційної інфраструктури в умовах збройної агресії. Залежно від ситуації, обсяг даних і кількість користувачів може значно змінюватися, і застосування хмарних сервісів дає змогу швидко масштабувати інфраструктуру для задоволення нових потреб.

Таким чином, удосконалення інформаційної інфраструктури на основі об'єднаного підходу в умовах збройної агресії є складним проєктом. Виходячи з проведеного у роботі аналізу, у Табл. 6 сформульовані вимоги до удосконаленої інформаційної інфраструктури, які потрібно задовольнити під час реалізації проєкту.

Таблиця 6

Вимоги до нової інформаційної інфраструктури МО України

Для успішної реалізації такого проєкту потрібне проведення організаційних заходів, які наведені на рис. 2.

Необхідно враховувати, що процес реалізації такого проєкту може зайняти тривалий час і вимагати значних інвестицій. У будь-якому випадку проведення ретельного аналізу та розроблення детального плану проєкту допоможе мінімізувати ризики та підвищити шанси на успіх.

Висновок

Розвиток інформаційної інфраструктури МО України має збільшити швидкість, точність і якість процесу прийняття рішень, які є критичними для прийняття стратегічних рішень та успіху операцій і бойових дій. Це дасть змогу повною мірою використовувати переваги обміну потрібною інформацією через всі домени інформаційного простору - від стратегічної до тактичної ланки, усунути принцип "ізольованості" існуючих інформаційних систем та забезпечити задоволення потреб в інформації, яка необхідна для швидкого прийняття рішень.

Подальші дослідження доцільно зосередити на аналізі можливих ризиків під час функціонування інформаційної інфраструктури та обґрунтуванні заходів щодо їх уникнення або нівелювання.

Список використаної літератури