Віртуалізація як конвергентний процес сучасного релігійного життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Віртуалізація як конвергентний процес сучасного релігійного життя

Мартинюк Е. І.

Анотація

В статті надано характеристику деяким новим рисам подальшого розвитку віртуалізації як конвергентного процесу сучасного релігійного життя.

Ключові слова: віртуалізація, Україна, конвергентний процес, релігійне життя.

Можна стверджувати, що с самого початку існування комп'ютерних технологій, вони мали як імпліцитне, так і експліцитне відношення до усіх сфер людського буття, у тому загалі і до релігійного. Поява Інтернету та його стрімке становлення як знаряддя війни, на той час ще «холодної» -- само по собі викликало питання про можливості виживання людства за наявністю таких високоякісних технічних засобів порушення миру. Цей страх не минає й досі, достатньо згадати зловживання Інтернетом бойовиками ІДІЛ, та іншими терористичними організаціями, більша частина яких є -- релігійно мотивованими.

З поширенням персональних комп'ютерів, значно збільшується кількість осіб та організацій, що здійснюють різноманітні пошуки релігійної спрямованості, та відтворюють частину свого релігійного життя в соціальній мережі. Оскільки ця тенденція відбувається теоретично та і практично майже в усіх релігіях сучасного світу, це дозволило нам ще наприкінці століття, що вже минуло, пропонувати термін «віртуалізація як «конвергентний процес релігійного життя другої половини ХХ століття»» [1].

В науковому обігу зміст цього поняття з самого початку його виникнення позначався як «Віртуалізація (від англ. «Virtual reality» -- потенційна можлива реальність, дійсність -- уявна реальність). Термін позначає конвергентний процес зростання ролі кібернетичних засобів інформації та комунікації у сучасному релігійному житті, що має вияв у тому, що практично всі релігії отримали свою адресу в Інтернеті, а деякі з релігійних організацій мають на меті з'єднати всі громади в єдину мережу. Тому, з одного боку, є можливості для посилення централізації. З іншого -- користувач персональним комп'ютером може взагалі ні від кого не залежати у своїх релігійних пошуках. З'являються суто віртуальні релігії, які існують лише в кіберпросторі. У віртуальному світі знаходять своє відображення всі сучасні процеси, що відбуваються в релігійному житті, окрім того, він надає можливостей для виникнення нових явищ і тенденцій, практично в усій сфері релігійного відтворення релігійного світу» [2; с.43].

В подальшому, наукова програма досліджень наукового дослідного центру « Компаративістських досліджень релігії» філософського факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, з цього питання, була зосереджена на таких аспектах феномена віртуалізації як:

Сучасний плюралізм віртуальних світів, що конкурують, який прийшов на зміну моновіртуальній для більшості віруючих релігійній свідомості, що не заперечує історичному факту «двовір'я», чи релігійному синкретизмові попередніх століть, та має вплив не лише у соціальній мережі кіберпростору.

Комп'ютерна мережа: а) як засіб централізації релігійного та церковного життя, та б) можливість для автономізації всіх рівнів носіїв релігії (групових чи індивідуальних і т. ін.)

Віртуальні, або ж online- релігії чи Інтернет -- релігії, які сформувалися в мережі, доступні лише користувачам, та не мають структур за її межами [3; с.39 -- 64].

Бог та комп'ютер.

Відображення релігійного життя в Інте неті, новації, що пов'язанні з використанням можливостей комп'ютера.

Комп'ютерна залежність у порівнянні з релігійним досвідом [4; с.137].

Вже в дисертаційному дослідженні М.В. Пальчинської аргументувались тези про те, що практично усі релігійні організації України почали розпоширювати інформацію про свою діяльність в Інтернеті, використовуючи інформаційні, інтерактивні й мультимедійні ресурси. Каталоги надали можливості забезпечувати навігації у конфесіональних веб ресурсах, з'явились нові віртуальні релігії, релігійні обряди здійснюються за допомогою Інтернету, де зазнають деяких трансформацій. Зараз в мережі знайшли відображення практично усі актуальні релігійні процеси як у конфесіональній, так й в світській інтерпретації. Кібер-проекти свідчать прикладами міжрелігійного співробітництва та віртуальним релігіями водночас [5; с.66]. віртуалізація релігійний комп'ютер

З найбільшою повнотою усі зазначенні аспекти віртуалізації розглядаються в монографії

О.В. Добродум «Релігія і політика у реальному та віртуальному просторі (на прикладі США і Росії)», в якій досліджуються просторо-часова картина розвитку феномена віртуалізіції як конвергентного процесу сучасного релігійного життя, характеризуються головні тенденції релігійного життя сучасного світу, надається значна увага компаративістському аналізу офлайнової й онлайнової проекції домінуючих деномінацій у вищеназваних країнах на релігію та політику, висвітлюються месіанізм та антімесіанізм, сакралізація та деса- кралізація США й Росії, героїзація та дегероїзація американського та російського президентів в реальному та віртуальному вимірах [6].

Звісна річ, наша дослідницька практика не обмежується лише публікаціями співробітників науково-дослідного центру «Компаративістських дослідження релігії», в одній монографії О.В. Добродум біля тисячі посилань на інші джерела. Ці дані наведені тут лише для того, щоб позбавити статтю від характеристик усіх питань, що так чи інакше пов'язані с цією проблемою за допомогою короткої їх характеристики.

Бо тут, в першу чергу, ми б бажали зосередитись на тому, що відбувається головного у цій сфері саме в останні роки. По- перше, наприкінці року, що вже минає населення землі за оцінкою ООН досягло кількості сім мільярдів чотириста мільйонів людей. А на початок комп'ютерної ери було десь 2,5 мільярдів. А зараз, за даними Міжнародного союзу електрозв'язку від 22.07.2016 року, кількість користувачів Інтернету в світі складає 3.5 мільярди людей. Більшість користувачів припадає на країни, що розвіваються -- в них нараховується 2.5 мільярда користувачів, а в розвинутих країнах -1 мільярд. У процентному відношенні найбільше проникнення Інтернету залишається у розвинутих країнах -- 81%, в порівнянні з 40% в країнах, що розвиваються та 15% в найменш розвинутих країнах. За період з 2000 по 2015 рік питома вага користувачів Інтернету збільшилась майже в сім разів -- з 6.5 до 43 відсотків населення світу. З метою забезпечення доступу до Інтернету усіх мешканців планети, соціальна мережа Facebook у партнерстві з іншими компаніями, у серпні 2013 року розпочала проект internet.org. За прогнозами, у подальші 10 років більшість людей буде мати смартфони, але будуть як і раніше не в змозі підключитись до світової мережі бо кошторис підключення все ще буде дорожче за ціну смартфона. Партнери internet.org об'єднують зусилля задля розвитку технології, яка допоможе зменшити ціну передачі даних для людей у всьому світі та поширити доступ в Інтернет громадам, у яких його не вистачає [7].

В 2015 році регулярно Інтернетом користувались більш ніж 58% мешканців України, біля 17% користувачів зробили куплю-продаж у мережі Інтернету, а більш третини українців здійснили привласнення в он-лайн у соціальних мережах [8].

За деякими даними, релігійні блоги є популярними в Українському Інтернеті. Принаймні про це свідчить голосування користувачів мережі за сайти, що брали участь у конкурсі Best Ukrainian Blog Awards. В половині номінацій перемогли, або лідирували сайти, що присвячені питанням релігії та духовності [9].

Людство з великою швидкістю рухається за напрямком до суспільства мережі. В якому майже усі структури будуть організовані навколо мереж електронних комунікацій. Найважливіша особливість поколінь мобільного зв'язку -- (ємкість) місткість мережі. Спрощення доступу до Інтернету практично миттєво взламує суспільні механізми, що стояли десятиріччя. В якості прикладу, давайте згадаємо, що кожна новина миттєво розпоширюється в мережах та викликає «бурління мас» серед певної частини населення. З одного боку, «тим хто утримує владу» все складніше стає брехати: брехню швидко повираховують та викладуть у коментарях. З іншого боку, з'являється можливість впливу на великі маси не дуже критично мислячих користувачів смартфонів та комп'ютерів» [10].

І остання кількісна характеристика сучасної мережі Інтернет: « За підсумками третього кварталу 2016 р. кількість користувачів,які хоча б раз у місяць заходили у Facebook, склало 1.79 млрд. людей. Це складає майже четверть населення Землі. При цьому, 1,66 млрд. щомісячних передплатників заходять до Facebook з мобільних устроїв [11].

Усі наведені цифри характеризують вплив віртуалізації на населення Землі в цілому, але пам'ятаємо, що більшість людей планети за усіма опитуваннями свідчить про належності їх до тієї, чи іншої релігії (більш ніж 6 млрд.), отже у кожному випадку йдеться саме про можливості мережі в плані використання її представниками будь-якої деномінації.

На наш погляд, саме розпоширення кібернетичних технологій сприяло формуванню поглядів на устрій всесвіту як їх породження. Спочатку Дж. А. Уіелер розробив теорію «It from bit» (все з біту), виходячи з того, що інформація складає основу фізики, потім Дж. Елвідж, спеціаліст в сфері цифрових технологій, висунув гіпотезу, що всесвіт є комп'ютерною програмою, продовжуючи аргументувати, що наш світ є віртуальною реальністю,створеною невідомою формою розуму

. Не будемо наводити його аргументи. Але зауважимо, що ідея Бога творця, абсолюту у таких припущеннях з одного боку дещо руйнується, а з іншого знаходить нові докази. Задля свого підкріплення й підкреслення нашої тези зауважимо, що йдеться тут не лише про технічній бік спілкування користувача з мережі, а про зміну в наслідок цього вже його світоглядних позицій.

Особливу нашу увагу, при розгляді сучасної акселерації та вельтізації як конвергентних процесів сучасного релігійного життя, ми надаємо й проблемі віртуального безсмертя, бо, як відомо, воно є центральним в релігійній картині світу. Щоб зрозуміти саме зміну уявлень у цій частині світу, що віртуалізується, звернемось до вчення трансгуманізму, яке стверджує, що вже в недалекому майбутньому(2040-2050 рр.) за допомогою молекулярної нанотехнології, генної інженерії, штучного інтелекту, нейроінтерфейсу, управління інформацією, когнітивним технологіям і т.ін., людина має стати постлюдиною, яка досягне здібностей безсмертної особистості, зліянню з груповим нейрокібернетичним розумом. Ідея ця розповсюджується прихильниками цього сценарію в Інтернеті, де є й сайти тих, хто виступає проти такого шляху розвідку людства з позицій багатьох сучасних релігійних уявлень. А вразило нас у цьому випадку те, що у суспільній свідомості наряду с багатьма сценаріями кінця світу(тут падіння астероїду, надмірна сонячна активність, виверження вулкана, танення льодовиків, ядерна загроза, пандемія, демографічний колапс і т.ін.) додається трансгуманізм: «Біологічні та технологічні нововведення можуть довести людей до такого рівня, на якому вони не будуть схожі на сьогоднішніх представників людства. Такі люди функціонуватимуть на основі штучного інтелекту. Вони зможуть існувати у вигляді цифрової інформації, що передається надшвидкісними мережами. Іхні фізичні тіла вмиратимуть, але отримають доступ до вічного зберігання інформації [13].

Отже який висновок можна зробити з цього тексту? А такий, що уповання людей, (принаймні частини) на досягнення безсмертя за допомогою комп'ютерних технологій, з погляду вірних інших вчень -- є шляхом до самознищення людини як такої. Ми розуміємо, що аналогічні погляди на здатність людства самотужки без бога сягнути за межі природного терміну існування в своєму тілі існують здавна, що уявлення про війни світів, починаючи с Г.Уелса, та «повстання машин». Згадаємо лише 5 «термінаторів», та попередження атеїста С.Хокінга, про загрозу подібних явищ та інших людських витівок дуже широко розповсюджені, але ж як за давніх часів надавати есхатологічного значення сучасним комп'ютерним розробкам... до цього мабуть важко звикнути.

Так саме і до того, що варварство ІДІЛ є породженням сучасності, а зовсім не Середньовіччя: «Комфортно мислити, ІДІЛ і Талібан приречені на поразку тому, що вони анахронізм, бо сучасний світ не підтримує таку дикість. Але вірно й зворотнє. Сучасність зробила ІДІЛ можливим: це створіння джигітальної ери, феномен настільки новий, як і соціальні медіа, від яких він так сильно залежить. Його методи -- обезглавлення полонених, підпал живих -- призначені для поширення по всьому світу онлайн відео [14].

Як відомо, терористи усіх відтінків дуже ефективно використовують соціальні мережі не лише задля пропаганди своїх поглядів, а й для організацій самого руху, відтворення планів, здійснення завдань, у тому загалі й терористичних акцій, та вербування нових членів протизаконних угрупувань.

Взагалі, насильство, яке переповнює Інтернет, потребує окремої розмови, так: «За результатами дослідження Pew Research Center -- 73% дорослих користувачів Інтернету були свідками агресії в Інтернеті і 40% зазнали її особисто;

60% Інтернет користувачів були свідками образливих обзивань будь-кого;

53% бачили спробу зумисної образи ко- го-небудь;

25% бачили фізичні погрози щодо кого- небудь;

24% були свідками тривалої агресії відносно кого-небудь;

19% сказали, що вони спостерігали агресію на сексуальному ґрунті, щодо інших;

18% були свідками цькування [15].

Це дуже глибоке дослідження, але за браком місця у форматі статті можемо лише додати, що агресія в Інтернеті розглядається і за демографічними ознаками користувачів, наводяться також дані про те як користувачі реагують на агресію в Інтернеті.

І хоча в нас ще немає таких даних по Україні, можемо побачити, що у тому ж 2014 році, коли було надруковано попереднє дослідження, на міжнародній конференції «Толерантність та ненависть он-лайн: глобальний виклик», українські соціологи повідомили, що головними об'єктами кібер-не- навісті в Україні є політики, націоналісти,росіяни, «западенці» та греко-католики. Відповідно з отриманими результатами, близько одного процента ненависницьких коментарів мали відношення до віросповідувань і релігії, частіше за все УГКЦ (61%), приблизно однакова кількість агресивних коментарів була адресована римо-католікам, православним Київського та Московського патріархатів [16].

Можна впевнено стверджувати, що події останніх двох років (постмайдан, АТО, демографічна та економічна криза,тощо) лише примножили кількість агресивних реакцій користувачів мережі на різну інформацію, у тому загалі й таку, що пов'язана зі ставленням усіх деномінації до цих подій, та до ситуації в Україні в цілому.

На цей період, що розглядається, припадає і факт примирення, принаймні на офіційному рівні представників відомих здавнадіючих релігійних організацій з соціальною мережою інтернет. Наприклад, М.Конопенко констатує, що голови двох найбільших християнських церков у світі говорять про Інтернет приблизно тож саме « і ніякого феномену у цьому співпадінні не має. На відміну від більш складних питань,що мають відношення до досить вузьких соціальних груп, Інтернет впливає на усіх, ніяким догмам Святого письма не заперечує, але, як і будь який інший дар божий, може бути вико- ристан людиною як на благо, так і во зло» [17].

Задля демонстрації саме найширшої вірту- алізації як конвергенції у сучасному релігійному житті, наведемо ще приклад, а саме про рекламу свого сайта свідками Ієгови. «Унікальний вебсайт: читайте Біблію близько на 50 мовах й матеріали, що цитуються на більш ніж 500 мовах, вивчайте відеоматеріали майже на 70 жестових мовах.... Слухайте звукові вистави., спостерігайте біблійні розповіді в картинках, дивитесь біблійні відео- фільмі та відео ролики, які допоможуть вам упоротися зі складнощами, скачуйте безкоштовно в електронному вигляді книжки, журнали та аудіо файли, досліджуйте найрізноманітніші питання за допомогою «Онлайн-бібліотеки Вартової вежи» -- джерела цінної інформації,яка доступна більш ніж 100 мовами» [18].

У іншому числі того ж часопису є стаття, що присвячена проблемі навчання підлітка безпечному користування Інтернетом. Серед усіх наведених сумнівів,щодо користі від соціальних мереж, та рекомендацій, що до можливого усунення деяких перешкод, підкреслюється «Та все ж треба пам'ятати: Інтернет вам не ворог. Загроза скоріше криється в тому, що їм можуть користуватися безпорадно. Підлітка треба. навчити грамотно переміщуватись у кіберпросторі» [19].

Ще одна знакова подія сталася в цій сфері, що тут досліджується -- деякі релігії, які ми раніше описували як такі, що існують лише у мережі онлайн пішли в офлайн. Насамперед йдеться про «Місіонерську церкву Копімізму» та «Пастра- фаріанство», прихильники яких є й в Україні [20].

Однією з найважливіших подій для подальшого розвитку і розуміння віртуалізіції як конвергентного процесу сучасного релігійного життя це поява і стрімке поширення гри «Pokйmon Go». У блозі І. Ейдмана таємниця популярності цієї гри незабаром після її виникнення поясняють тим, що вона копіює логіку та практику світових релігій: «Місце бога займає творець гри. Роль служителів та проповідників цього культу виконують гравці, які ловлять покемонів, як у реальному житті цер- ковникі в свої духовні мережі -- віруючих.Люди, які створили «священні книжки» монотеїстичних релігій, випередили літературу кіберпанка. їх бог схожий на творця універсальної комп'ютерної ме- гагри. Створив світ, він намалював у ньому різні віртуальні об'єкти,що приймають участь у цій грі. Дії людей та тварин запрограмовані інстинктами, природні явища -- законами фізики» [21].

Той, хто бачить іронію у цій характеристиці, може згадає про початок нашої статті, де йдеться про одну зі сучасних моделей світобудови, що пов'язана з віртуалізацію, яка таким чином, також може бути піддана вишучиванню, але до проблеми висміювання віртуалізації ми ще повернемось бо треба ще послухати тих, що хто ставиться до «Pokйmon Go» без усякої усмішки: «Відчуття, що диявол прийшов через цій механізм та пробує просто розвалити нас з нутрощів духовно..Пройде рік-другий і наслідки будуть непередбаченими» -- каже перший заступник голови комітету оборони Ради Федерації Ф. Клінцевіч, та пропонує заборонити грати в «Pokйmon Go» в тих місцях, що є священними для багатьох людей, а також на об'єктах соціального призначення, бо «інакше дійдемо до ліжка та інтимних питань, санвузли будемо показувати. Тому треба бити серйозну тривогу» [22].

Більш новітніми здається є роздумами про те, як технології доповненої реальності змінять наше життя, бо «завдяки «покемонам» незабаром усім будуть очевидні переваги та можливості використання доповненої реальності» -- каже Н. Головін, але, як зауважує автор статті, що цитується , «у цій технології є й негативний потенціал: вона може привести якщо не к закінченню приватно- сті у сучасному розумінні, то до серйозної кризи сфери особистості» [23].

Тут і ми в змозі зараз уявити як вірні усіх релігій отримають можливість приймати безпосередньо участь у всіх подіях, що важливі для їх віри на протязі усієї історії завдяки створенню гіперреальності. Створення гіперреальності -- це реальний шлях. до переосмислення всіх існуючих релігій,та безумовно створення нових. Вже найближче майбутнє продемонструє реальну здійсненність віртуальної реальності. Може саме цей парадокс вирішіть проблеми амбівалентного шизофренічного роздвоєння сучасного світу, точніше суспільства, яке робить його таким.

Є ще багато проблем у суспільній свідомості, що виникли в зв'язку з віртуалізацією релігійного життя. Одна з них та, що у кіберпросторі вже змінюються традиційне розуміння душі та тіла (цей простір може стати місцем схрону душі, та безкінечним продовженням тіла, до того ж надає можливостей отримати їм у ньому певні ознаки самостійності). Вже дуже серйозно у масових виданнях обговорюється питання «Віртуальний секс: порок чи ні?» [24; с.22].

Але більш широкий огляд цих та інших питань, що продовжують виникати у віртуальному просторі потребують вже інших розвідок.

Особливо це стосується впливу комп'ютерних ігор на сучасне становлення до релігійних інститутів. А також того, що складається культ осіб засновників комп'ютерних технологій сучасності, наприклад Ст. Джобса, що недавно помер.

І на останок. Наскільки глибоко занурені Ін- тернетасоціації в повсякденну людську свідомість можна переконатись, знайомлячись з анекдотами, що тематично пов'язані з більшістю ситуацій та понять цієї соціальної мережі, що надає можливості констатувати й початок її деградації, та навіть ворожого висміювання. Наведемо лише декілька прикладів:

Бог все баче, плаче, але забув пароль від всесвіту.

Три яблука змінили цей світ. Перше Єва дала Адаму, друге впало на голову Ньютона, третє створив Стив Джобс.

Урок релігії. Вчитель закону божого дітям: Що ми робимо, коли постуємо?

Коментуємо та лайкаємо!

Айфон -- диявольське створіння. Коли його занурюють у святу воду він перестає працювати.

Реальність -- галюцинація, що викликана відсутністю Інтернету.

Размещено на Allbest.ru