Сутність та складові інформаційної культури соціальних працівників

Размещено на http://www.allbest.ru//

ПЛАН-КОНСПЕКТ

лекції з дисципліни « Інформаційна діяльність особистості»

Тема «Сутність та складові інформаційної культури соціальних працівників»

Склала

Магістр 651групи

Корнєєвська В. Л.



Тема: Сутність та складові інформаційної культури соціальних працівників

Х І Д З А Н Я Т Т Я

І. Організаційна частина (2 - 3 хв.)

привітання зі студентами;

виявлення відсутніх;

перевірка підготовленості групи до заняття.

ІІ. Мотивація та стимулювання навчальної діяльності СТУДЕНТІВ (до 5 хв.)

Повідомлення теми, мети та завдань завдань.

Мотивація вивчення теми (бесіда, що передбачає з'ясування значущості теми і її професійну спрямованість).

Повідомлення плану заняття

Отже, на сьогоднішньому занятті ми з вами ознайомимося з темою

«Сутність та складові інформаційної культури соціальних працівників».

Запишимо план заняття.

Особливості спеціалізованої культури.

Функції інформаційної культури соціальних працівників.

Сутність інформаційних потреб.

Методи аналізу інформаційних потреб.

Значення та роль метаінформації у формуванні і задоволенні інформаційних проблем.



Вступне слово

У сучасних умовах інформаційного буму та набуття інформацією ролі засобу виробництва у суспільних відносинах особлива увага в установах та організаціях повинна приділятися підвищенню якості роботи з інформацією та рівня підготовки до цієї роботи кадрів.

Водночас на ринку протягом тривалого часу відчувається явний брак методичної та навчальної літератури із вказаних питань. Тому сьогодні на занятті зробимо спробу висвітлити без претензії на повноту і всеохоплюваність окремі аспекти організації та методики інформаційної (інформаційно-аналітичної) діяльності, а також навчання та виховання фахівців, які до цієї діяльності залучаються.

У вищезгаданому контексті досліджуються елементи інформаційної (інформаційно-аналітичної) діяльності установ та організацій, для яких така діяльність є основним видом фахової діяльності, незалежно від форми власності. Далі за текстом поняття «робота з інформацією», «інформаційна робота», «інформаційна діяльність», за відсутності окремих зауважень чи пояснень, вживаються в якості синонімів. Змістовно-смислове наповнення поняття «інформаційна діяльність» в авторському розумінні наведене у главі. В окремих випадках, коли мова йде про елементи аналітико-синтетичної обробки інформації (в інтерпретації Закону України «Про інформацію»), вживалося поняття «інформаційно-аналітична діяльність (робота)».

Під фахівцями з обробки інформації (далі -- фахівці з ОІ) будемо розуміти фахівців інформаційно-аналітичних структур (підрозділів) установ та організацій, які працюють з інформацією на професійній основі. Всіх інших спеціалістів установ та організацій, які використовують результати праці фахівців з ОІ, називатимемо споживачами інформації або просто споживачами.

Таким чином, надалі розумітимемо, що всі спеціалісти установ та організацій в контексті інформаційної діяльності поділяються, перш за все, на фахівців з ОІ та споживачів. У той же час ми жодним чином не заперечуємо, що будь-який споживач інформації безумовно в тому чи іншому ступені здійснює вторинну обробку інформації і є повноправним суб'єктом інформаційної діяльності.

Зміст і рівень інформаційної освіти фахівців з ОІ та споживачів визначається безпосередньо характером їхньої інформаційної діяльності. Однак далеко не всі спеціалісти мають змогу ефективно формувати і використовувати інформаційні ресурси. Причиною цього є відсутність або недостатній рівень відповідних умінь і навичок. Ситуація додатково ускладнюється й тим, що ніде не визначені обсяги і зміст необхідної й достатньої професійної підготовки фахівців з ОІ. Та й сама підготовка за вказаним напрямом не здійснюється фактично жодним вищим навчальним закладом України.

Таким чином, можна стверджувати, що в Україні у теперішній час відсутня ефективна система професійної підготовки фахівців до здійснення інформаційної (інформаційно-аналітичної) діяльності. Як вбачається, одним з можливих підходів до вирішення зазначеної проблеми з позицій системного підходу може бути підвищення рівня інформаційної культури спеціалістів в цілому. При цьому інформаційна культура виступає методологічною основою не лише процесів опрацювання спеціальної інформації у вузькопрофесійній сфері, а й процесів загально-філософського сприйняття життєво необхідної інформації, яка є базисом для формування світосприйняття особистості, її морально-ціннісних настанов.

Тобто, формування інформаційної культури тісно пов'язане як з вихованням, так і професійною підготовкою, становленням індивіда і як особистості, і як фахівця у певній галузі знань. На даний час інформаційна культура як і інші види галузевих культур, наприклад мовна культура, педагогічна культура, 4 Передмова правова культура, екологічна культура тощо, лише відшукують своє місце, визначають власні функції як в загальнолюдській культурі, так і тих напрямах науки, знання з яких вони представляють.

Зміст поняття «інформаційна культура» ще остаточно не з'ясований у зацікавлених колах науковців і громадськості. Дослідженню інформаційної культури як соціального феномена приділяли увагу Воробйов Г.Г., Суханов А.П., Коган В.З., Герасименко В.А., Новік І.Б. та інші. Останнім часом окремі аспекти інформаційної культури знаходили своє відображення у виданнях, у тому числі й підручниках, підготовлених українськими та російськими культурологами. До зазначених авторів, насамперед, належать Коган Л.М., Маркарян Є.С., Єрасов B.C., Бєлялов Ф.В., Байдуліна І.Ф. та інші. На думку вищеперерахованих науковців, формування інформаційної культури є складним виховним і гносеологічним процесом.

Інформаційна культура, як і культура особистості в цілому, починає формуватися з самого народження індивіда її соціальним оточенням. Зазначений процес може і повинен продовжуватися протягом всього життя. Отримавши початкові уявлення і первинну інформацію про навколишній світ у родинному колі, дитина закріплює і поглиблює їх у середніх, а потім і вищих закладах освіти. Професійна діяльність також накладає певний відбиток на особливості сприйняття інформації індивідом. У зв'язку з цим формування і подальше підвищення рівня інформаційної культури неможливо розглядати у відриві від концепції неперервної освіти, розробкою якої займалися Владиславлєв А.П., Онушкін В.Г. та інші.



Особливості спеціалізованої культури

Якщо раніше в культурології і філософії розглядалися три види культури: матеріальна, духовна і художня, то зараз з'явився ще один вид -- спеціалізована культура, яка є похідною від діяльності людини як суб'єкта. При цьому її будова визначається структурою породжуючої діяльності.

Спеціалізована культура може розглядатися у двох аспектах. З одного боку, спеціалізована культура формується через співвідношення породжуючих її матеріально-практичної і духовної форм активності людини. З іншого боку, культуру розглядають з точки зору різних галузей. При цьому виділяють такі її розділи, як, наприклад, «художня культура», «виробнича культура», «педагогічна культура», «культура спілкування» та інші. Культура виступає загальною властивістю, яка проявляється у різних сферах життя -- в побуті, науці, освіті, виробництві тощо. До того, ж у всіх галузях людської діяльності вона проявляється детерміновано, різними своїми сторонами.

Спеціалізована культура охоплює специфічні професійні сфери діяльності, і тому не є загальнообов'язковою, а належить тим чи іншим професійним прошаркам. Ступінь різноманітності цілей, прийнятих в даній культурі, знаходиться у тісному зв'язку з диференціацією суспільства і професіоналізацією людської діяльності. Вона заснована на більш глибокому і ретельному знайомстві з конкретною, вузькоспрямованою сферою діяльності, вимагає достатньої спеціальної підготовки, зосередження людських здібностей, накопичення знань і вмінь. Спеціалізована культура містить в собі цінності і знання, повноцінне залучення до яких вимагає особливої підготовки, і підтримка яких забезпечується професійною елітою. Засвоєння спеціалізованої культури неможливе без тривалої цілеспрямованої підготовки, високого рівня загальної і професійної освіти, а також без підсилення значення самої спеціалізованої культури .

ЗАВДАННЯ: Спростуйте або доведіть твердження «Засвоєння спеціалізованої культури неможливе без тривалої цілеспрямованої підготовки, високого рівня загальної і професійної освіти, а також без підсилення значення самої спеціалізованої культури»

Суть і складові інформаційної культури.

Будь-яка інтелектуальна діяльність в умовах інформаційного суспільства, зокрема інформаційно-аналітична діяльність, детермінує особливий вид спеціалізованої культури -- інформаційну культуру. Поняття «інформаційна культура» було введено Г.Г.Воробйовим у 1988 році. По мірі інтенсифікації інформаційних процесів вказане поняття зазнало ряд суттєвих змін, отримало новий зміст і інтерпретацію.

У соціальному аспекті інформаційна культура є системою матеріальних і духовних засобів забезпечення єдності і гармонії у взаємовідносинах людини і суспільства, інформаційного середовища. А.П.Суханов вважає, що інформаційну культуру слід розглядати як досягнутий рівень організації інформаційних процесів, ступінь задоволення інформаційних потреб людей. На думку того ж автора, інформаційна культура обов'язково повинна враховувати такі моменти, як необхідний і достатній обсяг відомостей, їх оптимальна збитковість, високі естетичні якості, пізнавальна моральна цінність тощо.

Таким чином, інформаційна культура має системно-структурну будову, в якій можна виділити системоутворююче ядро. Таким ядром є інформаційна діяльність. Критерії інформаційної культури виступають в якості критеріїв пізнання соціальної і природної дійсності. З одного боку, інформаційна культура сприяє процесу пізнання і опредмечує культуроутворюючу діяльність людини.

З іншого боку, вона приймає участь у засвоєнні людиною культурних реалій. Окрім того, інформаційна культура сама виступає компонентом загальної культури, цінністю, атрибутом культурного буття. На початковому етапі свого існування поняття «інформаційна культура» розглядалося переважно з суспільних, соціальних позицій, як атрибут окремих соціальних груп і суспільства в цілому. При цьому практично не розглядалися особистісні аспекти цього поняття.

Опускалися педагогічні проблеми формування цього виду спеціалізованої культури у кожної окремо взятої людини. При розгляді в особистісному аспекті інформаційна культура передбачає сформованість двох вмінь--вміння адекватно формалізувати наявні знання і адекватно інтерпретувати формалізовані описи. Врешті-решт інформаційна культура є умінням дотримуватися певної рівноваги між формалізуємою і неформалізуємою складовими людського знання.

Таке почуття міри є одним з аспектів особистості. Таким чином, інформаційна культура полягає, в першу чергу, у вмінні транслювати інформацію з одного уявлення в інше.

Інформаційна культура виконує, як мінімум, дві функції:

Пізнавальну

практично-перетворюючу.

Пізнавальна функція орієнтована на набуття людиною знань, формування її ціннісних і світоглядних настанов, життєвих переконань. Практично-перетворююча функція спрямована на обробку наявних інформаційних масивів, виробництво нових знань на основі вже засвоєних і сформування особистісних настанов.

Слід підкреслити існування діалектичного зв'язку між обома функціями. Насправді, без повноцінної реалізації першої функції неможлива реалізація другої. Таким чином, інформаційна культура виступає у двох проявах -- суспільному (соціальному) і особистісному.

Як вже було вище сказано, інформаційна культура є одним з видів спеціалізованої культури і водночас містить в собі компоненти загальної і особистісної культури. Особистісна культура являє собою єдиний процес накопичення знань, досвіду і їх якісної реалізації в діяльності і поведінці. Культура особистості водночас є і станом, і результатом, і продуктивним процесом засвоєння і створення соціальних цінностей. Вона передбачає розвиненість і гармонію всіх компонентів, їх цілісне формування в діяльності.

Спеціалізованим проявом особистісної культури можна вважати культуру спеціаліста. Як будь-яка спеціалізована культура, вона детермінується специфікою діяльності. Культура спеціаліста є виразом зрілості і розвиненості всієї системи соціально значимих особистісних і професійних якостей, що продуктивно реалізується в професійній діяльності. Вона також є підсумком якісного розвитку знань, інтересів, переконань, норм діяльності і поведінки, здібностей і соціальних почуттів.

Культура спеціаліста формується всім образом і стилем життєдіяльності, одночасно впливаючи на їх розвиток. В структурі діяльності спеціаліста типологія його культури в значній мірі визначається його спеціальністю і професією.

Функції інформаційної культури соціальних працівників.

Інформаційна культура соціального працівника як елемент його загальної культури базується на володінні ним сучасними інформаційними технологіями. При цьому інформаційна підготовка майбутнього соціального працівника має спільні і відмінні характеристики порівняно з подібним процесом, розрахованим на інші категорії майбутніх фахівців, скажімо, інженерів, технологів тощо. Спільним для всіх майбутніх фахівців є їх інформаційна підготовка, спрямована на володіння інформаційно-комунікативними технологіями й формування здатності застосовувати їх у своїй практичній діяльності.

Інформаційне суспільство - це не просто змінена соціальна, виробнича, економічна чи політична структура, це ще й нові виклики, що постають перед кожною окремою людиною. Відповіддю на ці виклики може бути лише високий рівень інформаційної грамотності, обізнаності і культури.

В інформаційному суспільстві роль і функції інформаційної культури зводяться до:

передачі особистості і забезпечення сприйняття нею максимально можливих інформаційних потоків про зовнішній світ;

формування, у тому числі і засобами педагогіки, умінь і навичок самостійного пошуку;

використання наявних у суспільстві інформаційних ресурсів.

При цьому не можна забувати, що, на жаль, не вся наявна інформація сприяє процесам соціалізації особистості. Окремі інформаційні компоненти не лише не зорієнтовані на розвиток індивіда, його повноправне входження в оточуючий соціум, а і навпаки, перешкоджають формуванню позитивних моральних настанов, загальнолюдських цінностей. Більш того, нерідко вони створюють загрози особистій інформаційній безпеці індивіда.

Запобігання цим загрозам через передачу особистості необхідних знань, формування певних настанов, у тому числі й з використанням педагогічних засобів, є однією з головних завдань інформаційної культури, яка окрім іншого має забезпечити стійкий розвиток особистості. По-перше, розглядаючи питання інформаційної культури в контексті проблеми підготовки кадрів до інформаційної діяльності або, іншими словами, інформаційної освіти, не можна залишити поза увагою інший її аспект, що стосується ролі інформації в освіті. Постійне підвищення цієї ролі обумовлено першою тезою, коли зростання значення інформації в освіті відбувається пропорційно зростанню її значення в усіх сферах суспільного життя.

При цьому для освіти інформація є водночас і засобом виховання, і носієм знань, і гносеологічною основою наукових досліджень. Зміни статусу інформації в сучасній освіті і освіти в інформаційному суспільстві останнім часом все частіше підпадають під прискіпливу увагу вчених і педагогів.

Зокрема, зазначені питання піднімалися в роботах Воробйова Г.Г, Гершунського Б.С., Сухіної В.Ф, Абдєєва Р.Ф., Нечитайло В.М. та інших.

Необхідність комплексного аналізу питань підготовки особистості до здійснення інформаційної діяльності і значення інформації в освіті підтверджується ще й тим, що в їх. основу покладена єдина проблема сприйняття інформації індивідом.

При цьому механізми сприйняття і розуміння інформації, насамперед, семантичної, є незмінними незалежно від того, з якою метою здійснюється засвоєння цієї інформації -- чи то для навчання і виховання, чи то в інтересах професійної діяльності чи з будь-якою іншою. По-друге, інформаційна культура є, так би мовити, мультикультурою, тобто особливим видом культури, який складається з двох макрокомпонентів--загальнолюдської культури та спеціалізованої культури. При цьому обидва макрокомпоненти відіграють однаково важливу роль у формуванні і подальшому розвитку інформаційної культури особистості.

ЗАВДАННЯ: КОЖЕН СТУДЕНТ ОТРИМУЄ ЛИСТОЧОК З НАДПИСОМ

« КОНСУЛЬТАНТ, АНІМАТОР» ТОЩО. ЗА 5 ХВИЛИН ВОНИ МАЮТЬ СТВОРИТИ СВОЮ ФУНКЦІЮ ЗАЗНАЧЕНОЇ КАТЕГОРІЇ ДО ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ.

Сутність інформаційних потреб

Потреба - одне з фундаментальних понять сучасної науки, що має сукупність значень в рамках тієї чи іншої області знань. У найбільш загальному вигляді потреба визначається як: «...необхідність або нестача в чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому».

Дослідження інформаційних потреб (ІП) як окремих користувачів, так і суспільства в цілому та пошук шляхів їх задоволення є однією з найбільш актуальних проблем багатьох наук. Адже лише знання поточних та прогнозування перспективних ІП дозволяє побудувати модель розвитку науки та суспільства. інформаційний культура соціальний

Для всіх видів потреб людини характерна одна загальна особливість - інформаційна складова, яка відображає брак інформації для здійснення діяльності людини. Однак якщо живі організми відчувають потребу в інформації для задоволення відносно простих вітальних потреб, то інформаційні потреби (ІП) людини значно складніші, ними охоплюється вся соціальна інформація, що циркулює в суспільстві. Процес задоволення ІП істотно відрізняється від задоволення інших видів потреб людини. У процесі задоволення ІП об'єкт споживання, тобто інформація, не тільки не знищується, а, навпаки, на її основі формуються нові інформаційні масиви, призначені для споживання. У цьому - принципова відмінність інформації як ресурсу від інших, створених природою і людиною ресурсів. Найбільшого поширення в сучасній теорії ІП отримав діяльнісний підхід, відповідно до якого в основі виникнення ІП лежить діяльність людини. На думку прихильників діяльнісного підходу, діяльність - це вихідний пункт реалізації потреб пізнання, а, отже, і вихідний пункт потреби в інформації. Від того, який характер набуває діяльність людини, залежать і основні тенденції розвитку інформаційних потреб.

Виникнення та формування ІП розпочинається в той момент, коли під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища перед людиною постає завдання, реалізація якої вимагає необхідної інформації. У результаті обдумування завдання у відповідній зоні довготривалої пам'яті людини складається образ чи внутрішня модель цього завдання, тобто усвідомлення ІП, що виникла, веде до створення ідеального «пошукового образу», який відповідає уявленням людини про характер і зміст тієї інформації, якої йому не вистачає для вирішення поставлених завдань.

Алгоритм виникнення і функціонування ІП найчастіше представляють таким чином:

потреба в матеріальних і духовних цінностях потреба в інформації про предмет потреби створення пошукового образу потреби і співвіднесення його з наявною у внутрішній пам'яті інформацією пошук відсутньої інформації в зовнішньому середовищі (при необхідності) створення нової інформації (при необхідності) аналіз отриманої із зовнішнього та внутрішнього середовища інформації здійснення діяльності щодо задоволення потреби.

Прийнято виділяти два основних типи ІП:

* поточні, обумовлені притаманною людині допитливістю, які полягають в його прагненні бути в курсі всього, що відбувається у світі;

* конкретні (спеціальні), що відображаються в прагненні отримати інформацію, необхідну для вирішення конкретного завдання - дослідного, професійного, управлінського і т.д.

Основними властивостями ІП визначаються:

комунікативність;

багатопредметність;

динамізм;

пізнавальний характер.

У даний час представниками різних наук запропоновано досить велика кількість визначень поняття «інформаційна потреба», що відображають найбільш поширені в тій чи іншій області підходи до розуміння сутності ІП. Поняття «інформаційна потреба» є одним з ключових для інформаційних наук, у тому числі бібліотекознавства.

На сьогодні існує значна кількість визначень інформаційної потреби. Наприклад, В. І. Бородиня трактує ІП як «певні форми ставлення людей до предмету потреби - інформації, які виражаються в прагненні використовувати інформацію як продукт праці, так і відображення об'єктивної дійсності навколишнього світу для підтримки і розвитку матеріальних та духовних основ суспільного процесу життя».

Психологами, зокрема М. Мирімановою, інформаційна потреба розуміється як усвідомлена необхідність в отриманні певних порцій інформації з того, що може бути надане інфосередовищем.

Низка інших дослідників, як основний момент формування й розвитку інформаційних потреб розглядають психологічну модель чи образ. Так, на думку Д. Блюменау, «інформаційна потреба є актом усвідомлення недостатності наших знань для добудови психологічної моделі об'єкта, моделі, що відбиває рівень наших уявлень про даний об'єкт».

Представники діяльнісного підходу в інформації - Р. Гіляревський, О. Чорний, стверджують, що інформаційна потреба - це усвідомлена необхідність в інформації для розв'язання поставленого завдання за розробленим планом.

А. В. Соколов пропонує розглядати ІП як «абстрактне поняття, що позначає потребу в інформаційній діяльності, яка усуне дисбаланс інформаційної сфери суб'єкта. Це поняття є узагальнюючим по відношенню до конкретних понять комунікативних потреб, мнемічних потреб, пізнавальних потреб, регуляційних потреб, естетичних потреб». Задоволення ІП в цілому неможливе без задоволення перерахованих вище конкретних потреб.

На нашу думку, саме визначення А. В. Соколова найбільш повно відображає сутність ІП, їх значення та узагальнюючий характер по відношенню до інших видів потреб.

Розглядаючи першочергову роль бібліотеки як соціального інституту у процесі задоволення ІП користувачів, слід зважати на той факт, що досить часто користувачі не можуть достатньо точно сформулювати інформаційний запит відповідно до своїх ІП. Завдання бібліотеки полягає в тому, щоб підвищувати пертинентність пошуку, що дозволить не лише задовольнити поточні ІП користувачів, але й прогнозувати створення нових ІП.

ЗАВДАННЯ : Складіть інформаційний ланцюжок ІП, поширивши прикладами наступну схему.

Методи аналізу інформаційних потреб

У залежності від джерела відомостей про інформаційні потреби методи вивчення поділяють на прямі і непрямі.

Під прямими розуміють методи взаємодії (у тому числі опосередковані) із фахівцями - користувачами інформації. До цих методів відносять:

анкетування;

інтерв'ювання;

використання рубрикаторів;

використання карт зворотного зв'язку;

використання уніфікованих бланків-запитів або технічних завдань на інформаційне обслуговування.

Анкетування - (метод анкетного опитуванння фахівців) - метод експертних оцінок, що полягає в розробці спеціальної анкети, збиранні даних, їхньому аналізі й обробці з метою виявлення необхідних показників інформаційних потреб. Він дає можливість одночасно вивчати інформаційні потреби багатьох фахівців, автоматизувати обробку даних. Точність методу залежить від досконалості методології проведення опитування, якості формалізованої анкети і попередньої роботи з користувачами інформації.

Метод інтерв'ювання передбачає попередню розробку програми можливих цільових запитань, отримання відповідей на них у процесі зустрічей із фахівцями й аналіз даних. Цей метод потребує високої точності при формулюванні запитань, значного часу на опитування й обробку даних.

Метод рубрикаторів передбачає існуючі і можливі напрямки інформаційного забезпечення. Фахівець відзначає, а при необхідності доповнює рубрикатори новими темами.

Позитивні результати забезпечують уточнення інформаційних потреб під час їхнього практичного задоволення. З цією метою матеріали, що направляються користувачу, супроводжуються картками зворотного зв'язку, що містять шкалу оцінок інформації.

Непрямі (документальні) методи базуються на аналізі документальних джерел інформації.

Серед непрямих методів на першому місці стоїть метод вивчення планово-директивних документів, у яких із неоднаковою мірою деталізації відображається зміст і терміни виконуваних робіт, а також визначені їхні учасники.

Також вивчають документи, що не публікуються . До них відносять: звіти, протоколи, пояснювальні записки, контракти тощо, що дає можливість оцінити інформаційні потреби працівників і рівень виконуваної ними роботи.

Об'єктивним методом визначення інформаційних потреб є аналіз бібліографічних посилань у різних видах опублікованих і неопублікованих документів. Ця процедура трудомістка, потребує певних навичок і підвищеної уваги.

Аналіз розподілу первинних матеріалів у вторинних документах забезпечує можливість більш повного визначення інформаційних потреб. У залежності від частоти їхнього використання у вторинних документах можна встановити зони розсіювання, виділити профільні і непрофильні, рідкісні і випадкові джерела інформації. Крім того, можна визначити документи частого використання, мало використовувані і такі, що зовсім не використовувалися протягом певного періоду. Проте частота використання конкретного документа не завжди характеризує його інформаційну цінність.

Одним із комплексних підходів визначення інформаційних потреб є побудова "дерева цілей", що являє собою ієрархічну структуру цільових настанов. "Дерево цілей" має п'ять рівнів:

головні цілі конкретної роботи або комплексу робіт;

задачі, що необхідно вирішити для досягнення головних цілей;

проблеми, що потребують вирішення при знаходженні відповідей на задачі попередніх рівнів;

можливі напрямки вирішення проблем;

умови, при яких можлива реалізація цих напрямків.

Формування інформаційних потреб для кожного рівня "дерева цілей" має свою специфіку.

Рівень головних цілей дає можливість уявити кінцевий результат роботи і побачити його можливий вплив на розвиток галузі, наприклад, міжнародних відносин. Формування цілі потребує знання тематичного напрямку, а також урахування наявних і необхідних ресурсів для її досягнення. Досвід свідчить, що головні цілі часто виражаються в узагальненому вигляді, без належного вивчення стану питання, і особливо - без розгляду в перспективному плані можливого розвитку галузі. Тому визначення інформаційних потреб на даному рівні повинно базуватися на прогнозах розвитку цього напрямку діяльності.

Рівень задач потребує таких рішень, які є необхідною і достатньою умовою для досягнення поставлених цілей. Відомості доцільно подавати у формі таблиць порівняння.

Рівень проблем передбачає дотримання основних принципів: визначення загальновідомих питань, вивчення дискусійних питань, що потребують подальших досліджень і, нарешті, вивчення нерозвязаних проблем. Іншими словами, необхідно розмежувати відоме, те що існує і невідоме.

Рівень напрямків пошуку для вирішення проблем - це дослідження різноманітних шляхів знаходження відповідей. Зміст вирішення проблеми полягає в тому, щоб зібрані й оброблені інформаційні матеріали подати у формі стрункого, послідовного, аргументованого обгрунтування досягнення цілей. Через недосконалість або недостатність інформації часто губиться багато часу на те, щоб знайти найбільше ефективний шлях досягнення кінцевої мети. На цьому рівні інформаційні потреби особливо активні, оскільки їхнє задоволення може призвести до істотної економії трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Рівень умов, при яких можлива реалізація напрямків вирішення проблем, потребує створення надійної системи інформації про ситуації в міжнародних відносинах і окремих рішеннях.

Засіб прояву інформаційної потреби - інформаційний запит - сформульована природною мовою в письмовій або усній формі усвідомлена вимога фахівця, організації, установи, що частково відтворює їхні потреби і спрямована комунікатору для одержання необхідних синтезованих відомостей, фактографічних даних.

У рамках специфічної діяльності користувачів інформаційні запити можна розділити на:

концептуальні;

аналітичні;

документальні;

фактографічні;

адресні;

методико-організаційні.

Концептуальні інформаційні запити пов'язані з теоретичними дослідженнями в сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики. Потреба в такій інформації виникає при розробці довгострокових прогнозів у міжнародній діяльності.

Аналітичні інформаційні запити пов'язані з оцінкою поточного стану міжнародних відносин і вибором конкретних рішень.

Документальні інформаційні запити обумовлені необхідністю одержання інформації з одного або декількох первинних джерел. Для цих запитів характерні одна або декілька пошукових ознак, наприклад: назва, рік видання, номер документа й ін.

Фактографічні інформаційні запити виникають у процесі розв'язання окремих задач, що мають конкретний характер.

Адресні інформаційні запити визначають сімейство джерел одержання інформації.

Методико - організаційні запити - запити з проханням подачі матеріалів з теорії та практики інформаційної діяльності.

При формулюванні інформаційних запитів, як правило, виникають перешкоди:

психологічні;

структурні;

семантичні.

Психологічні перешкоди при формулюванні й оформленні інформаційних запитів з'являються внаслідок недовіри певного кола користувачів інформації комунікатору. У цих умовах на користувача сильніше усього може впливати тільки своєчасна видача повної і точної інформації на запит.

Структурні перешкоди обумовлені порушенням композиційної побудови інформаційного запиту.

Семантичні перешкоди пов'язані з неправильним тлумаченням змісту термінів, стилістичними помилками, використанням скорочень тощо.

Якісне визначення і практичне задоволення інформаційних потреб дає можливість інтенсифікувати процес міжнародних політичних, правових і економічних відносин.

Завдання в парах: створити документальні інформаційні запити до ЦНАПу щодо отримання відповідної інформації.( 5 хв.)

V. Значення та роль метаінформації у формуванні і задоволенні інформаційних проблем.

У загальному випадку метаінформація -- це перш за все посилання на тематичні відомості за певною проблематикою. Метаінформація дозволяє індивіду орієнтуватися в інформаційному просторі. Теоретичне обґрунтування змісту інформаційної діяльності.

Метаінформація зумовлює виникнення інформаційних потреб. Вона досить часто породжує і стимулює їх розвиток. Володіючи метаінформацією, її споживач швидше і точніше зможе сформулювати свою потребу в інформації. Об'єктивний компонент інформаційних потреб, який детермінується виключно функціональною необхідністю, може бути представлений за допомогою інформаційного кадастру.

Під інформаційним кадастром розуміють повну і добре структуровану сукупність даних, необхідних і достатніх для ефективного функціонування установи чи організації і виконання поставлених перед ними задач. Злагодженість структури кадастру визначається однорідністю переліку реалій об'єктивного світу, які входять до його складу, зокрема професійної діяльності. Тому її розробка повинна здійснюватися в такій послідовності:

1) на основі аналізу задач підрозділу складається по можливості повний перелік тих реалій, відомості про які необхідні для його інформаційного забезпечення;

2) складений перелік класифікується на групи таким чином, щоб в межах кожної з них були по можливості більш однорідні елементи;

3) для кожної групи реалій складається перелік характеристик і критеріїв, за якими повинні збиратися відомості про них;

4) для всіх груп реалій встановлюються їх взаємозв'язки, визначаються залежності.

Отриманий таким чином інформаційний кадастр є відображенням діяльності установи чи організації і безпосередньо залежить від виконуваних ними завдань. Цілісна структура інформаційних потреб формується як результат органічного синтезу інформаційної моделі особистості та інформаційного кадастру установи чи організації. При цьому особливо важливо, щоб у обох складових були деякі спільні «точки дотику», які забезпечуватимуть однорідність і внутрішню несуперечливість сформованих інформаційних потреб. Тобто можна стверджувати, що остаточні інформаційні потреби є продуктом складної взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів. Необхідно, щоб інформаційна модель та інформаційний кадастр узгоджувалися між собою, мали однакову спрямованість.

Тоді інформаційні потреби проявляються як колінеарність (однакова спрямованість) векторів інформаційної моделі особистості споживача інформації та інформаційного кадастру установи чи організації. Як зазначає Блюменау Д.І. остаточні інформаційні потреби можуть проявлятися як потреби:

-- в поточній і ретроспективній інформації;

-- у вузькотематичній і широкотематичній інформації;

-- у галузевій і міжгалузевій інформації;

-- у фактографічній і концептуальній інформації.

Трансформуючись до рівня споживача інформації (фахівця з ОІ), інформаційні потреби можуть проявлятися як:

1. Потреби в установчій об'єктовій інформації, наприклад у відомостях щодо найменування організації, категорії (підприємство із зазначенням форми власності, міністерство, учбовий або науковий заклад тощо), державної належності, коду в існуючій системі класифікаторів тощо.

2. Потреби у фактографічній об'єктовій інформації передбачають отримання відомостей про факти діяльності окремих об'єктів або про події, учасниками яких ці об'єкти були.

3. Потреби в галузевій і вузькотематичній інформації, яка містить оглядові або аналітичні відомості про певну сукупність об'єктів, фактів, подій.

4. Потреби у міжгалузевій і широкотематичній інформації, яка висвітлює результати діяльності установи чи організації за окремими напрямами.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що зміни в структурі інформаційних потреб здійснюються, перш за все, за рахунок змін, які відбуваються в інформаційній моделі особистості. Ці зміни пов'язані з надходженням нової інформації. Вони можуть проявлятися як реакція на зворотний зв'язок у вигляді інформації, що надійшла раніше.

Реструктуризація інформаційних потреб може відбуватися і під впливом так званої фонової інформації, яка надходить до особистості незалежно від вже сформованих інформаційних потреб. Як приклад фонової інформації можуть бути взяті енциклопедичні масиви (відомості з енциклопедій, словників, довідників, їх електронних аналогів тощо). Остаточна структура інформаційних потреб має складну організацію. Вона може існувати лише на рівні свідомості людини як сукупність реакцій на вхідну інформацію.

Теоретичне обґрунтування змісту інформаційної діяльності складно відбувається процес трансляції інформаційних потреб з мисленнєвого до мовленнєвого рівня. Цей процес детермінується розумовим і психіко-емоційним розвитком особистості. При такій трансляції особливо важливим є правильний вияв у словесній формі тих інформаційних потреб і очікувань, які формуються інформаційною моделлю особистості.

Досить часто нездатність людини до висловлювання своїх думок, погане володіння мовним апаратом, недостатній словниковий запас веде до зниження ефективності інформаційної діяльності в цілому. Інформаційна культура при цьому повинна бути спрямована на розвиток мовних умінь і навичок, спроможності вираження своїх думок, підвищення комунікативності. Таким чином, кожен спеціаліст повинен прагнути до найбільш повного і адекватного вираження своїх потреб і інтересів. Така адекватність дуже важлива при трансформації інформаційних потреб в інформаційний запит. Якщо споживачу важко сформулювати запит і вкласти у нього своє розуміння потрібної інформації, то йому необхідно допомогти. Для цього можна використати наявні масиви інформації.

Аналізуючи, а іноді навіть просто копіюючи у свідомості ті чи інші інформаційні фрагменти, споживач може синтезувати свій інформаційний запит. Таким чином, одночасно відбувається розширення словниково-лексичного простору особистості. Однак в такому випадку необхідно володіти певною апріорною інформацією про спрямованість інформаційних потреб з тим, щоб підібрати максимально наближені до них фрагменти інформації. Іншим варіантом вирішення цієї проблеми може бути використання метаінформації. Володіння останньою набагато полегшує процес формування інформаційного запиту і його співвідношення з інформаційними потребами.

Таким чином, інформаційна потреба може існувати лише в тісному зв'язку з так званою метаінформаційною потребою. Обидві ці сутності існують паралельно, вони взаємозалежні. При цьому метаінформаційна потреба стимулює інформаційну. Тоді можна стверджувати, що інформаційний запит є результатом як інформаційних, так і метаінформаційних потреб, де друга виступає засобом по відношенню до першої.

Підведення підсумків заняття

Рефлексія

Кожен студент повинен за 2 хвилини написати на листочку відповідь на питання «У чому полягає професійна культура соціального працівника?» Завдання для семінарського заняття:

1. Вивчити конспект заняття;

2. Розробити алгоритм виникнення та функціонування поточного чи конкретного типу ІП.

4. Скласти пам`ятку - путівник соціальному працівнику для запобігання психологічних перешкод при формулюванні інформаційних запитів



Використана література

Закон України «Про інформацію».

Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. -- М.: Владос, 1994. -- 336 с.

Актуальні проблеми формування професійної та гуманітарної культури сучасного спеціаліста/ Ред. Базилевич В.Д.--К., 1994. 4.1 . -- 279 с,Ч.2.--171с .

Бережной Н.М. Человек и его потребности. -- М.: Форум, 2001 . -- 160 с.

Бритков В.Б., Давыдов А.А., Жукова Т.И. и др. Социальная информатика: основания, методы, перспективы. -- М.: Едиториал УРСС, 2003 . --21 4 с.

Верещагина Л.А., Карелина И.М. Психология потребностей и мотивация персонала. --X.: Гуманитарный центр, 2002. -- 153 с.

Виноградов В.А. Проблемы информационной деятельности в области социального и гуманитарного знания: Статьи и доклады. -- М., 2001. --318с.

Размещено на Allbest.ru