Головні аспекти впливу інформаційних технологій на сфери обміну та споживання

В данной статье обоснована необходимость внедрения интернет технологий в деятельность предприятий сферы обмена и потребления. Данная технология позволит значительно сократить расходы, связанные с ведением бизнеса.

Ключевые слова: электронная коммерция; информационная технология; потребления; виртуальная экономика

In this article the necessity of implementing Internet technology in business activity sphere of exchange and consumption. This technology will significantly reduce the costs of doing business.

Keywords: e-commerce; information technology; consumption; virtual economy

Вступ

Поява нових інформаційних технологій - переворот, що потрясає самі основи традиційної економіки. Перехід до Інтернет - це нові можливості домогтися прибутку шляхом підвищення вже наявної товарності. Інтернет - головний інформаційний засіб виробників і споживачів.

Використання інформаційних технологій у сферах обміну та споживання можна охарактеризувати як процес, що складається із чітко регламентованих правил виконання операцій, дій етапів різного ступеня складності над даними, що зберігаються в комп'ютерах. Головна мета впровадження інформаційних технологій - у результаті цілеспрямованих дій по переробці первинних даних одержати необхідну для користувача інформацію. Основним середовищем для використання інформаційних технологій у сфері обміну та споживання є середовище електронної комерції [1].

Постанова завдання

Розглядаючи проблеми електронної комерції в сфері обміну та споживання, варто звернути увагу на двояке тлумачення самого терміна. Іноді, говорячи про електронну комерцію, мають на увазі винятково комерційну діяльність провайдерів Інтернет-послуг (IPS - Internet Service Providers), але набагато частіше електронної комерції дають більше широке тлумачення як сукупності всіх можливих способів використання мережі в комерційних цілях.

Результати досліджень

В залежності від конкретних прикладних завдань які потрібно вирішувати в сфері обміну та споживання можна застосовувати різні методи обробки даних і різні технічні засоби. Відповідно до визначення, прийнятим ЮНЕСКО, інформаційною технологією називається сукупність взаємозалежних, наукових, технологічних й інженерних дисциплін, які вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробкою й зберіганням інформації, а також обчислювальну технікові й методи організації й взаємодії з людьми й виробничим устаткуванням. Інформаційні технології в економіці - це засіб віртуальної економіки [2].

Віртуальна економіка - це середовище, особливий економічний простір, у якому здійснюється електронний бізнес, тобто це економіка, заснована на використанні інтерактивних можливостей. Розглянутому простору властиві специфічні риси, що відрізняють віртуальну економіку від звичайної, невіртуальної, офлайнової економіки.

Віртуальну економіку часто називають новою економікою, щоб підкреслити її відмінність від старої, традиційної економіки. Основою економічної діяльності є бізнес. У віртуальній економіці існує поняття електронного бізнесу. Сфери застосування електронного бізнесу показані у таблиці.

Таблиця. Сфери застосування електронного бізнесу

Електронний бізнес (e-business) - це ведення будь-якої бізнес діяльності у глобальних телекомунікаційних мережах, зокрема в Інтернет. Поняття «електронний бізнес» містить у собі безліч різних інформаційних технологічних понять:

* технології електронної комерції;

* технології електронних аукціонів;

* електронні банки;

* IP-телефонія;

* Інтернет-телефонія;

* технології електронних покажчиків;

* електронний франчайзинг;

* електронна пошта;

* електронний маркетинг;

* електронний менеджмент оперативних ресурсів (ORM);

* електронний менеджмент поставок;

* електронні брокерські послуги;

* інформаційні технології знайомств.

Найбільш розвиненою інформаційною технологією, на якій може базуватися електронна комерція, уважається протокол електронного обміну даними - EDI (Electronic Data Interchange) - це метод кодування послідовних транзакцій й їхньої обробки в on-line режимі [3].

Будь-яка комерція, у тому числі й електронна комерція сфери обміну та споживання в Інтернеті, розділяється на дві великі категорії:

1. business-to-consumer - В2С - компанія-споживач;

2. business-to-business - В2В - компанія-компанія.

Електронна комерція В2С в сфері обміну та споживання за останні роки досягла найбільшого розвитку. Перш за все, причиною цього стало надзвичайно швидке зростання кількості кінцевих користувачів мережі Інтернет, і відповідно - розширення ринків електронної комерції. Другою причиною швидкого розвитку В2С став розвиток технологій, що дозволили здійснювати електронні транзакції. Це такі технології, як електронні платіжні системи, системи безпеки, тощо.

Електронна комерція В2С створила нові можливості не лише для інформаційної та телекомунікаційної галузей, але і для всіх інших галузей економіки.

Базою для розвитку В2С стала мережа Інтернет, оскільки вона забезпечила низьку ціну доступу до мережі, порівняно з закритими дорогими бізнес мережами, та відкрила доступ до найширшої аудиторії. Колискою В2С стали СІЛА.

Переваги електронної комерції В2С для споживача:

- відсутність потреби в доставці товарів. Більшість електронних магазинів мають налагоджену систему доставки;

- наявність систем пошуку необхідних товарів та послуг. Послуги у пошуку необхідних товарів та послуг надають як і самі їх виробники, так і спеціалізовані сайти, що містять інформацію багатьох фірм, що займаються електронною комерцією;

- нижча ціна. Фірми, що займаються електронною комерцією, за рахунок зниження невиробничих витрат мають змогу запропонувати споживачеві більш низьку ціну;

- найбільш широкий асортимент товарів. Маючи вдома комп'ютер та доступ до Інтернет, споживач одночасно і в одному місці має доступ до всього асортименту товарів, що пропонуються фірмами в мережі.

В той же час існує цілий ряд проблем В2С, основними є наступні:

- проблеми безпеки. Разом з зростанням об'ємів ринків електронної комерції зростає і кількість комп'ютерних злочинців. Остерігаючись великих фірм, що мають надійні системи безпеки, комп'ютерні злочинці, в першу чергу, атакують невеликі інтернет-крамниці та їх клієнтів, а це перш за все галузь електронної комерції В2С;

- обмеження прав споживача. Оскільки споживачі електронних послуг не мають змоги в повній мірі пересвідчитись у якості товару чи послуги доти, доки вони не будуть доставлені, то фірми часто передумовлюють умови транзакції, при цьому всіляко утискуючи права споживачів. Наприклад, абсолютна більшість електронних крамниць, що продають одяг, не повертають назад кошти в разі, якщо споживачеві придбаний товар не підходить за розміром чи фасоном;

- велика кількість непрофесіоналів серед фірм, що діють у галузі В2С. Ажіотаж щодо електронної комерції призвів до того, що в цю галузь подалася велика кількість непрофесійних суб'єктів;

- високий рівень недовіри до електронної комерції серед споживачів. Значна частина споживачів товарів та послуг електронної комерції В2С просто не звикли до нових методів та технологій. Тому у В2С спостерігається певний рівень інерційності попиту.

Для галузі В2С можна виділити наступні бізнес-моделі:

- електронна крамниця (E-shop). В даній моделі фірма власноруч створює торговий центр в мережі для пошуку додаткових ринків збуту, для зменшення цін на товари і послуги, та для просування власної торгової марки;

- електронний аукціон (E-auction). Дана модель орієнтована на пошук покупця, що згоден дати найкращу ціну. Відповідно - чим ширша аудиторія - тим вища запропонована ціна;

- віртуальні співтовариства (Virtual communities). Ця модель схожа на електронну крамницю, але перевагою віртуальних співтовариств є додаткова вартість, створена процесом обміну інформацією між споживачами;

- торгові агрегати (E-mail). Ця модель передбачає надання послуги, у пошуку потрібних товарів та послуг в великій кількості електронних крамниць, електронних аукціонів, тощо. За ці послуги торгові агрегати отримують відсотки від продаж фірм-клієнтів. Така модель працює одночасно у галузі В2С так і в В2В;

- електронні дилери (3rd party marketplace). Такі моделі обслуговують ті фірми, що шукають лише нові ринки збуту, і не зацікавлені у зниженні цін на товари та просуненні власної торгової марки. За певний відсоток електронні дилери на власній базі організовують відділ фірми-клієнта у власному електронному торговому центрі. Така модель працює одночасно у галузі В2С так і в В2В;

- платіжна система (E-payment systems). Ця модель обслуговує і споживачів і фірми, забезпечуючи їм безпечне проведення транзакцій.

Електронна комерція Business-to-Business (В2В) - це електронна комерція між фірмами.

На відміну від галузі В2С, галузь електронної комерції В2В існувала ще до появи глобальних комп'ютерних мереж. Ще на початку комп'ютерної ери були створені такі закриті фінансові мережі, як SWIFT та Reuters. З розвитком Інтернет, у галузь В2В включились не лише фінансові структури, а й великі фірми, що займалися різноманітною бізнес-діяльністю. За останні два роки темпи розвитку електронної комерції В2В значно перевищують темпи розвитку В2С. Причиною цього є значно більший потенціал розвитку галузі В2В та значно більший об'єм ринку В2В.

В2В тісно пов'язана з «традиційним» сектором економіки. Перш за все В2В орієнтована на промисловість та оптову торгівлю.

Основними перевагами електронної комерції В2В для її учасників є:

- максимальна оптимізація бізнес-процесів взаємодіючих підприємств, що створює ефективний механізм, котрий, в свою чергу дозволяє створювати вагому додаткову вартість;

- прискорення бізнес-процесів;

- створення прозорої інформаційної структури компанії, котра сприяє становленню позитивного іміджу компанії, та підвищенню довіри до неї з боку інших компаній;

- багатоланкова інформатизація бізнес-процесів;

- «прозорість» компанії для державних регулюючих органів;

- високий рівень безпеки мереж В2В.

Що стосується недоліків, то єдиним суттєвим недоліком В2В можна назвати високу ціну інтеграції до закритих бізнес-мереж, в свою чергу це ускладнює доступ до них малих та середніх фірм. Оскільки в багатьох галузях промисловості малі та середні підприємства є постачальниками для великих підприємств, то в таких галузях В2В поки що виявилась не достатньо ефективною, в першу чергу для великих підприємств, адже часткова автоматизація бізнес процесів породжує проблему координації процесів.