Технологія формування інформаційного простору в системі електронного урядування України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологія формування інформаційного простору в системі електронного урядування України

Доц. А. Є. Батюк канд. техн. наук

доц. М.Б. Вітер канд. фіз.-мат. наук

Г.Б. Лоїк канд. пед. наук

Анотація

Сформульовано принципи побудови електронного уряду. Описано головні напрями його функціонування: міжурядова взаємодія, надання послуг підприємцям, надання послуг громадянам. Зазначено причини відсутності належного рівня інтеграції існуючих електронних інформаційних ресурсів державних органів України в рамках системи електронного урядування. Проаналізовано зарубіжний досвід вирішення цієї проблеми. Розроблено методологічні засади побудови інтегрованої системи е-урядування на основі об'єктно-орієнтованих і хмарних технологій. Запропоновано нові підходи до ідентифікації та аутентифікації громадян у системі е-урядування.

Ключові слова: електронне урядування, електронний цифровий підпис, інформаційні ресурси, інтеграція, взаємодія.

Електронний уряд (за визначення Європейської комісії) - це застосування інформаційних, комунікаційних технологій у державних адміністративних органах у поєднанні з організаційними змінами та новими методами для покращення послуг державного сектора і демократичних процесів, а також зміцнення політики держави [1].

Необхідно відрізняти уряд, обладнаний електронним інтерфейсом (он-лайновий уряд, government on-line), від електронного уряду [2]. Електронне урядування не є механічним поєднанням інформаційно-комунікаційних технологій з публічним адмініструванням. Це - нова технологія державного управління, яка забезпечується за рахунок інтеграції інформаційних ресурсів і систем органів влади у єдиний інформаційний простір. Мета цього простору - прозора та ефективна взаємодія усіх учасників процесу: держави, підприємців і громадян, зокрема завдяки підтримці та впровадженню системи зворотного зв'язку.

Оскільки Україна перебуває зараз на початковій стадії формування зазначеного простору, дослідження у цій сфері є надзвичайно актуальними.

Сучасні наукові роботи у сфері електронного урядування здебільшого приділяють увагу таким питанням, як технології державного управління засобами е-уряду [3-5], методологічно-правовим засадам його організації [6-8], аналізу світового досвіду запровадження е-урядування [9], а також окремим складовим елементам електронного урядування [10-12]. Однак наразі мало уваги приділяють прикладним аспектам запровадження електронного урядування в Україні, зокрема розробленню механізмів інтеграції гетерогенних електронних інформаційних систем державних органів у рамках зазначеної системи.

Мета роботи - проаналізувати функціонально-технологічні можливості та розробити методологічні засади інтеграції інформаційних ресурсів державних органів у єдиний інформаційний простір системи електронного урядування.

На сьогодні немає єдиної загальноприйнятої моделі е-урядування, проте міжнародна спільнота сформулювала низку загальних вимог до організації надання послуг державними органами в рамках зазначеної системи. Основним принципами побудови електронного уряду є:

надання послуг у будь-який момент часу (24 год на добу сім днів на тиждень);

максимальна простота і прозорість;

зручний та оперативний доступ до повної, актуальної, точної та достовірної інформації;

єдині технічні стандарти і взаємна сумісність складових;

забезпечення конфіденційності та правил інформаційної безпеки.

Виділяють такі основні напрями функціонування електронного уряду:

міжурядова взаємодія - government to government (G-G);

надання послуг підприємцям - government to business (G-B);

надання послуг громадянам - government to citizens (G-C).

Міжурядова взаємодія (G-G) передбачає автоматизацію як інформаційних відносин між державними органами, так і їх внутрішнього документообігу. Метою взаємодії уряду з бізнесом (G-B) є прозора справедлива політика, яка формується за рахунок автоматизації таких послуг для підприємців, як: реєстрація, ліцензування, укладання договорів, податкові виплати і звітність, проведення тендерів на постачання продукції тощо.

Надання електронним урядом послуг громадянам (G-C) дає змогу в онлайн режимі цілодобово висвітлювати інформацію про діяльність державних органів, отримувати необхідні послуги громадянами за принципом "єдиного вікна" за рахунок інтеграції відомчих інформаційних систем та автоматизації процедур інформаційного обміну між ними. Ефективним механізмом надання електронних послуг є використання систем на базі смарт-технологій (соціальна картка, електронний квиток тощо).

Європейським планом дій у сфері е-урядування на 2011-2015 рр. передбачено обов'язковість запровадження 20 базових послуг в електронній формі (12 для громадян та 8 для бізнесу), якими до 2015 р. повинні користуватись 50 % громадян країн Європейського Союзу [13]. Саме явище "е-урядування" об'єднує у собі як мінімум дві складові - внутрішню "урядову" інформаційну інфраструктуру, аналог корпоративної мережі, та зовнішню інформаційну інфраструктуру, що взаємодіє з фізичними та юридичними особами [14]. У межах другої складової інтегруються інформаційні ресурси органів влади, забезпечується доступ до них, а також створюється система онлайнових послуг.

Для організації їх ефективного функціонування в рамках системи електронного урядування, необхідно розв'язувати дві задачі. З одного боку, кожен галузевий ресурс у межах свого призначення повинен максимально задовольняти потреби користувачів. Для цього відповідальні центральні органи формують належні інтерфейси взаємодії з користувачами: сайти, портали, систему електронного обміну, електронні приймальні тощо. З іншого боку - він повинен бути максимально ефективно інтегрованим в державну систему електронного урядування [15]. Для цього потрібні відповідні стандарти і технології такої інтеграції. Зараз в органах влади України працює понад 700 електронних державних інформаційних ресурсів, з них 135 - у центральних органах виконавчої влади [16]. Найбільшою проблемою їх інтеграції є гетерогенність інформаційних систем, які функціонують у різних державних органах.

Одним з варіантів її розв'язання є побудова функціональної структури е- урядування на основі сервісно-орієнтованих технологій [17]. Це означає, що інформаційні ресурси державного органу, які надаються у зовнішнє користування, представляються у вигляді спеціальних електронних сервісів. Доступ до таких сервісів здійснюється через центральний урядовий портал за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Веб-портальне інтеграційне рішення дає змогу різноманітними способами здійснювати організацію великих об'ємів даних, надаючи при цьому швидкий і дешевий авторизований доступ до них максимально можливій аудиторії користувачів. Урядовий шлюз засобами програмного забезпечення проміжного шару дає змогу об'єднувати різноманітні інформаційні системи та надає доступ до них через мережу Інтернет. При цьому необхідною умовою ефективної роботи є наявність спеціальної телекомунікаційної мережі з відповідним рівнем захисту інформації. Основні компоненти архітектури міжвідомчої взаємодії повинні включати:

XML як універсальний формат інформації / документів і обміну;

реалізацію державних інформаційних систем у вигляді відповідних web-сервісів;

середовище гарантованої доставки і маршрутизації інформації / XML-документів поверх стандартних протоколів Інтернету.

Важливу роль у системі формування інтеграційної інфраструктури інформаційних ресурсів відіграють телекомунікації. Вони є основою міжвідомчої електронної інформаційної взаємодії державних органів. В Україні таку роль відіграє Національна система конфіденційного зв'язку (НСКЗ). Це - сукупність спеціальних телекомунікаційних систем (мереж) подвійного призначення, які за допомогою криптографічних та/або технічних засобів забезпечують обмін конфіденційною інформацією в інтересах органів державної влади та органів місцевого самоврядування, створюють належні умови для їх взаємодії в мирний час та у разі введення надзвичайного і воєнного стану [18]. Суб'єкти НСКЗ - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, що беруть участь у створенні, функціонуванні, розвитку та використанні цієї системи.

У зв'язку з відсутністю належного матеріально-технічного і кадрового забезпечення в регіонах (райони і деякі області), для забезпечення належної інформаційної взаємодії на регіональному рівні, а також для зв'язку регіонів з центром доцільно використовувати хмарні технології [19]. Перенесення електронної інформаційної взаємодії у хмару дає змогу залучати до неї широке коло користувачів з відносно невеликими матеріальними затратами.

За своєю суттю усі сервіси електронного уряду є хмарними. Коли користувач входить у свій особистий кабінет на єдиному порталі держпослуг, то йому, крім Інтернет-браузера, ніяке додаткове програмне забезпечення встановлювати на свій комп'ютер не треба. Якщо говорити про міжвідомчому електронну взаємодію, то усі відомчі системи взаємодіють і обмінюються інформацією один одним з використанням веб-сервісів. Більшість цих систем також не вимагають інсталяції на робочому місці додаткового програмного забезпечення, бо функціонують на основі Інтернет-браузера.

Одним із прикладів використання хмарних технологій у державних органах України є надання Державною фіскальною службою України (ДФС) електронних послуг платникам податків засобами "Електронного кабінету платника податків (ЕКПП)" у складі інформаційної системи "Податковий блок" [20]. Запровадження електронного урядування передбачає створення національної системи електронної ідентифікації та автентифікації його учасників. Сучасне українське законодавство одним з основних засобів таких процедур вважає електронний цифровий підпис (ЕЦП) [21].

Такий вузький підхід породжує низку технологічних проблем. Згідно із законами України " Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг" можна стверджувати, що електронні цифрові підписи, створені із використанням послуг різних акредитованих центрів сертифікації ключів, мають однакову юридичну силу. На практиці це часто спричиняє до появи різноманітного функціонально не сумісного програмного забезпечення для роботи з електронним цифровим підписом. Для забезпечення інтероперабельності української системи електронного цифрового підпису як усередині держави, так і за її межами, необхідно створити відповідні правову та технічну бази, організувати розробку стандартів та регламентів, які дадуть змогу забезпечити співпрацю у сфері інфраструктури відкритих ключів та надання послуг електронного цифрового підпису.

Враховуючи обраний Україною напрям щодо європейської інтеграції, вбачається необхідним розвиток системи електронної ідентифікації шляхом імплементації норм Регламенту еГОЛ8 (Положення Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу щодо електронної ідентифікації та послуг довіри для електронних транзакцій на внутрішньому ринку) [22]. Очевидно, що в багатьох випадках електронної інформаційної взаємодії нема необхідності використовувати електронний цифровий підпис. Це стосується, зокрема, надання усіляких довідкових послуг, сплати платежів тощо.

Для авторизації учасників, замість ЕЦП, можуть також використовуватись відповідні центри авторизації. Типовим прикладом такого центру є банк. Клієнт на сайті банку авторизується, заповнює звітну форму, а банк завіряє її своїм ЕЦП і висилає потрібний документ в державні органи. Це дасть змогу уникнути необхідності масового надання ЕЦП.

Іншим прикладом центрів авторизації можуть слугувати кластери інформаційної взаємодії [23]. Ефективним механізмом надання електронних послуг найбільш соціально незахищеним верстам населення є використання систем на базі смарт-технологій (соціальна картка, електронний квиток тощо). Можливість реалізації на основі смарт-технологій різноманітних платіжних і неплатіжних додатків дає змогу побудувати ефективні схеми персоніфікованого розподілу та обліку використання адресної соціальної допомоги. електронний онлайновий уряд

Технології е-урядування уже давно використовуються і успішно функціонують у багатьох зарубіжних країнах [24]. Так, в Естонії у масштабах усієї країни запроваджено єдину електронну картку, яку називають естонською ідентифікаційною карткою - ID-kaart (ID-картка). Вона дає змогу проходити авторизацію в державних та приватних Інтернет-сервісах, ставити на електронні документи цифровий підпис, а також здійснювати процедуру електронного голосування. Разом з ID-карткою громадяни при реєстрації отримують персональну адресу електронної пошти @eesti.ee, через яку можна спілкуватися з державними установами та приватними підприємствами. З моменту вступу Естонії в Євросоюз, громадяни цієї країни мають право використовувати ID-картку як посвідчення особи в поїздках по території Євросоюзу.

В Англії для обслуговування громадян застосовується мікропроцесорна картка Citizens Card (http://www.citizencard.com/), яка виконує багато функцій: як свідоцтво про вік, читацький квиток у бібліотеці, для отримання освітніх послуг і доступу в місця розваг, як квиток у суспільному транспорті та в інших комерційних цілях

У США запроваджено картку соціального страхування (Social Security Card), яка є одним з основних документів як для громадян США, так і для інших категорій осіб, які проживають у країні. Наявність картки соціального страхування дає право на отримання роботи, соціальних виплат, медичних страховок тощо. Номер картки соціального страхування - це номер, який ідентифікує будь-якого жителя Америки. За цим номером можна отримати інформацію про сплату податків, соціальні виплати, трудовий стаж тощо.

Висновки

Впровадження електронного урядування в Україні є складним процесом, що потребує принципових змін у технології управління державою і вимагає вирішення низки правових, організаційних і технологічних проблем. Зазначені проблеми мають комплексний міжвідомчий характер, і тому не можуть бути розв'язані на рівні окремих органів влади. Для їх вирішення необхідно забезпечити:

упорядкування та інформатизацію управлінських процесів урядових структур;

створення інтегрованого інформаційно-телекомунікаційного середовища урядових структур;

створення національної системи електронної ідентифікації;

доступ до Інтернету якнайширших верств населення, зокрема сільського населення;

створення єдиного "пункту контакту" громадян і організацій з державними структурами;

здійснення заходів щодо захисту інформації, методів фільтрації й запобігання поширенню забороненої законодавством інформації.

На сьогодні розвиток електронного урядування в Україні регулюють: понад 10 законів України, більше 30 постанов та 20 розпоряджень Кабінету Міністрів України [16]. Деякі з цих документів уже є морально застарілими, містять суперечливу інформацію. Тому необхідно здійснити детальний аналіз нормативно правового забезпечення у сфері електронного урядування з метою його вдосконалення та адаптації до Європейських стандартів.

Проекти в галузі електронного уряду, які здійснюються урядами різних країн, передбачають такі основні типи стандартів: стандарти даних; стандарти міжвідомчого обміну інформацією; стандарти метаданих (і пошуку інформації); стандарти безпеки. Якісно побудована система електронного урядування позитивно впливатиме на загальний хід та наслідки проведення радикальних перетворень в українському суспільстві, забезпечуючи насамперед:

відкритість та прозорість діяльності публічної адміністрації;

економію часових і матеріальних ресурсів;

підвищення якості надання адміністративних послуг.

забезпечення постійного та ефективного доступу до публічної інформації;

оптимізацію державного управління за рахунок звільнення службовців від рутинної роботи;

деперсоніфікацію взаємовідносин громадян, представників бізнесу у взаєминах з державними чиновниками, зменшення корупції в органах влади;

підвищення рівня демократизації суспільства.

Література

1. Мищишин В.І. Аналіз особливостей побудови систем електронного урядування в Україні / В.І. Мищишин, П.І. Жежнич // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Сер.: Інформаційні системи та мережі. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка". - 2011. - № 699. - С. 164-174.

2. Сендзюк М.А. Інформаційні системи і технології в економіці : навч. посібн. / М.А. Сед- зюк, М.Б. Вітер. - К. : Вид-во КНЕУ, 2011. - 422 с.

3. Клименко І.В. Технології електронного урядування / І.В. Клименко, К.О. Линьов. - К. : Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2006. - 192 с.

4. Клімушин П.С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві : монографія / П.С. Клімушин, А.О. Серенок; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харк. регіон, ін- т держ. упр. - Харків: 2010. - 311 с.

5. Писаренко В.П. Організаційно-правові засади електронного документування в органах влади : монографія / В.П. Писаренко; ВНЗ Укоопспілки "Полтав. ун-т економіки і торгівлі". - Полтава : Вид-во ПУЕТ, 2012. - 250 с.

6. Шевцов О.М. Механізми формування інтегрованої архітектури електронних комунікацій органів державної влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 - "Механізми державного управління" / О.М. Шевцов; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2014. - 20 с.

7. Колесніченко І. М. Розвиток електронного урядування в Україні: інституціональний аспект / І.М. Колесніченко // Бізнес-Інформ : Міжнар. наук. екон. журнал. - Харків : Вид-во ХНЕУ. 2014. - № 3. - С. 52-57.

8. Мищишин В.І. Аналіз особливостей побудови систем електронного урядування в Україні / В.І. Мищишин, П.І. Жежнич // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Сер.: Інформаційні системи та мережі. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка". - 2011. - № 699. - С. 164-174.

9. Береза А.В. Доступ до інформації як складова електронного уряду / А.В. Береза // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - 2010. - № 50. - С. 679-686.

10. Іщенко В.М. Міжнародний досвід упровадження електронного урядування / В.М. Іщен- ко // Держава та регіони. - Сер.: Державне управління : наук.-вироб. журн. - 2012. - № 4. - С. 26-30.

11. Марковець О. Проектування системи опрацювання звернень громадян до органів місцевої влади / О. Марковець, А. Пелещишин, П. Жежнич // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". - Сер.: Комп'ютерні науки та інформаційні технології. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка". - 2011. - № 694. - С. 153-160.

12. Янчук В. Підходи до вирішення завдання оцінювання ефективності захисту інформації в системі електронного урядування / В. Янчук // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2010. - № 3. - С. 100-106.

13. The European eGovernment Action Plan 2011-2015 / Brussels, 15.12.2010. [Electronic resource]. - Mode of access http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do? uri=COM:2010:0743: FIN: EN: PDF.

14. Демкова М.С. Теоретичні аспекти е-урядування / 2009. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.znannya.org/?view=e-government-theory.

15. Батюк А.Є. Методологічні засади організації галузевих електронних інформаційних ресурсів // А.Є. Батюк, М.Б. Вітер, М.А. Сендзюк // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". - Сер.: Комп'ютерні науки та інформаційні технології. - Львів : Вид-во НУ "Львівська політехніка". - 2014. - № 800. - С. 22-27.

16. Проект до обговорення: Зелена книга з електронного урядування в Україні. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://transformation.org.ua/2014/11/17/318/.

17. Вітер М.Б. Технологія формування інтеграційної інфраструктури загальнодержавних електронних інформаційних ресурсів / М.Б. Вітер, Х.О. Засадна // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2014. - Вип. 24.06. - С. 344-350.

18. Закон України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку" 10.01.2002 р., № 2919-III. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon2.rada.gov.ua.

19. Вітер М.Б. Використання хмарних технологій у системі інформаційної взаємодії державних органів / М.Б. Вітер, Х.О. Засадна // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2014. - Вип. 24.09. - С. 341-347.

20. Сайт Державної фіскальної служби.[Електронний ресурс]. - Доступний з http://sfs.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/arkchiv/proekt-modernizatsiya-derj/elektronna-kartka/.

21. Вітер М.Б. Електронний документ в органах державної влади / Комп'ютерні технології друкарства. - 2012. - № 28. - С. 355-359.

22. Regulation (EU) № 910/2014 on electronic identification and trust services for electronic transactions in the internal market and repealing Directive 1999/93/EC. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.esens.eu/fileadmin/images/user-uploads/13._Session_2_eIDAS_-_Electronic_ Identifi- cation_and_Trust_ServicesGabor_Bartha.pdf.

23. Вітер М.Б. Кластерний підхід до моделювання інформаційного простору в системі управління державними фінансами / М.Б. Вітер, М.А. Сендзюк, О.В. Тищенко // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2014. - № 8 (159). - С. 13-19.

24. Синицький К. Кращі практики впровадження електронного урядування: зарубіжний досвід // Теоретико-методологічні, організаційні та інституційні основи електронного урядування : метод. матер. до навч. дисц. / К. Синицький, Я. Олійник, М. Міхальова та ін.; за заг. ред. д-ра наук держ. упр., проф. С.А. Чукут, канд. наук держ. упр. О.В. Загвойської. - К. : Вид-во "Либідь", 2010. - 144 с.

Размещено на Allbest.ru