Особливості повторного використання компонентів інформаційної системи

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Однією з характерних ознак інженерної діяльності є використання готових рішень або деталей. Однак промислове використання готових рішень у програмній інженерії ще не стало повсякденною практикою. Приблизно 80 % програмістів працюють над створенням програм обліку й організаційного управління на кількох рівнях: окремого підрозділу фірми, окремого аспекту діяльності фірми, фірми в цілому, корпорації, галузі і, нарешті, держави. Це, переважно, задачі розрахунків, статистики, допомоги у прийнятті рішень при управлінні різноманітними ресурсами - кадровими, фінансовими тощо.

За оцінками експертів, 75 % таких робіт дублюють одна одну: на тисячах підприємств створюються програми складського обліку, нарахування зарплати, розрахунку витрат на виробництво продукції, складання маршрутів деталей на виробничому конвеєрі тощо. Хоч більшість із цих програм типові, але кожного разу знаходяться особливості, що не дозволяють застосувати розроблену раніше програму. Тому нині активно розвивається напрямок водночас і науковий, і інженерний, який названо повторним використанням або компонентним розробленням програм.

Компонентне розроблення - це метод побудови ПЗ як композицій готових компонент з конструкцій за каталогом.

Повторне використання - це використання для нових розроблень будь-яких фрагментів інформації, здобутих у процесі розроблення інших ІС.

Повторно використовувані компоненти - елементи знань про минулий досвід розроблення систем програмування, які можна використовувати для створення нових ІС без участі їх розробників.

Менеджмент розроблення ІС.

- керівники проектів не розуміють вимог замовника;

- масштаби проекту визначено неправильно;

- зміни проекту провадяться з великими труднощами;

- розробники змінюють обрану технологію проектування;

- замовник змінює вимоги;

- обраний термін виконання проекту нереальний;

- користувач не ухвалює деяких рішень;

- інвестиції втрачено;

- для реалізації проекту не вистачає виконавців;

- менеджери проекту не застосовують прогресивних методів керівництва.

Методологія створення ІС.

- ГОСТ 34.601-90;

- ISO/IEC 12207:1995;

- Custom Development Method (методика Oracle);

- Rational Unif ied Process (RUP);

- Microsoft Solutions Framework (MSF) включає 4 фази: аналіз, проектування, розробка, стабілізація; припускає використання об'єктно орієнтованого моделювання;

- екстремальне програмування (Extrеme Programming, ХР). В основі методології - командна робота, ефективна комунікація між замовником і виконавцем протягом усього проекту з розробки ІС. Розробка ведеться з використанням послідовних прототипів.

Стандарт ГОСТ 34.601-90 передбачає такі стадії й етапи створення автоматизованої системи (АС):

1. Формування вимог до АС:

- обстеження об'єкта й обґрунтування необхідності створення АС;

- формування вимог користувача до АС;

- оформлення звіту про виконання робіт і заявки на розробку АС.

2. Розробка концепції АС:

- вивчення об'єкта;

- проведення необхідних науково-дослідних робіт;

- розробка варіантів концепції АС і вибір варіанта концепції АС, що задовольняє вимоги користувачів;

- оформлення звіту про виконану роботу.

3. Технічне завдання; розробка і затвердження технічного завдання на створення АС:

4. Ескізний проект: розробка попередніх проектних рішень щодо системи і її частин; розробка документації на АС і її частини.

5. Технічний проекті

- розробка проектних рішень щодо системи і її частин;

- розробка документації на АС і її частини;

- розробка й оформлення документації на постачання комплектуючих виробів;

- розробка завдань на проектування в суміжних частинах проекту.

6. Робоча документація:

- розробка робочої документації на АС і її частини;

- розробка й адаптація програм.

7. Введення в дію: підготовка об'єкта автоматизації і персоналу.

8. Супровід АС:

- виконання робіт відповідно до гарантійних зобов'язань;

- післягарантійне обслуговування.

Ескізний, технічний проекти і робоча документація - це послідовна побудова все більш точних проектних рішень всіх видів забезпечення інформаційної системи. Допускається виключати стадію Ескізний проект і окремі етапи робіт на всіх стадіях, об'єднувати стадії Технічний проект і Робоча документація в Техноробочий проект, паралельно виконувати різні етапи і роботи, включати додаткові.

Проте цей стандарт не зовсім підходить для проведення розробок у нинішніх умовах, оскільки багато процесів відображено у ньому недостатньо, а деякі положення застаріли.

Стандарт ISO/IEC 12207:1995 (Information Technology Software Life Cycle Processes) є основним нормативним документом, що регламентує склад процесів життєвого циклу ІС.

Він визначає структуру життєвого циклу, що містить дії, які мають бути виконані під час створення ІС.

Кожен процес поділяється на набір дій, кожна дія на набір завдань. Кожен процес, дія або завдання ініціюється і виконується іншим процесом в міру необхідності, причому немає наперед визначених послідовностей виконання. Зв'язки за вхідними даними при цьому зберігаються.

Процеси життєвого циклу ІС.

Основні:

1. Придбання (дії і завдання замовника, що купує ІС).

2. Постачання (дії і завдання постачальника, який забезпечує замовника програмним продуктом або послугою).

3. Розробка (дії і завдання, що виконуються розробником: створення ПЗ, оформлення проектної та експлуатаційної документації, підготовка тестових і навчальних матеріалів).

4. Експлуатація (дії і завдання оператора організації, що експлуатує систему).

5. Супровід (дії і завдання, що виконуються супроводжуючою організацією, тобто службою супроводу). Супровід внесень змін до ПЗ для виправлення помилок, підвищення продуктивності або адаптації до умов, що змінилися, роботи або вимогам.

Допоміжні:

1. Документування (формалізований опис інформації, створеної протягом ЖЦ ІС).

2. Управління конфігурацією (застосування адміністративних і технічних процедур протягом ЖЦ ІС для визначення стану компонентів ІС, управління її модифікаціями).

3. Забезпечення якості (забезпечення гарантій того, що ІС і процеси її ЖЦ відповідають заданим вимогам і затвердженим планам).

4. Верифікація (визначення того, що програмні продукти, які є результатами певної дії, повністю відповідають вимогам або умовам, зумовленим попередніми діями).

5. Атестація (визначення повноти відповідності заданих вимог і створеної системи їх конкретному функціональному призначенню).

6. Загальна оцінка (оцінка стану робіт за проектом: контроль планування й управління ресурсами, персоналом, апаратурою, інструментальними засобами).

7. Аудит (визначення відповідності вимогам, планам і умовам договору).

8. Вирішення проблем (аналіз і вирішення проблем, незалежно від їх походження або джерела, які виявлені під час розробки, експлуатації, супроводу або інших процесів).

Організаційні:

1. Управління (дії і завдання, які можуть виконуватися будь-якою стороною, що управляє своїми процесами).

2. Створення інфраструктури (вибір і супровід технології, стандартів та інструментальних засобів, вибір та установка апаратних і програмних засобів, що використовуються для розробки, експлуатації або супроводу ПЗ).

3. Удосконалення (оцінка, вимірювання, контроль і удосконалення процесів ЖЦ).

4. Навчання (початкове навчання і подальше постійне підвищення кваліфікації персоналу).

Кожен процес включає низку дій. Наприклад, процес придбання охоплює такі дії:

- ініціація придбання;

- підготовка заявочних пропозицій;

- підготовка і коректування договору;

- нагляд за діяльністю постачальника;

- приймання і завершення робіт.

Кожна дія включає низку завдань. Наприклад, підготовка заявочних пропозицій має передбачати:

- формування вимог до системи;

- формування списку програмних продуктів;

- встановлення умов і угод;

- опис технічних обмежень;

- стадії життєвого циклу ІС, взаємозв'язок між процесами і стадіями.

Модель життєвого циклу ІС - структура, що визначає послідовність виконання і взаємозв'язку процесів, дій і завдань впродовж життєвого циклу. Модель життєвого циклу залежить від специфіки, масштабу і складності проекту і специфіки умов, у яких система створюється і функціонує.

Модель ЖЦ ІС включає стадії, результати виконання робіт на кожній стадії, ключові події точки завершення робіт і прийняття рішень.

Стадія - це частина процесу створення ІС, обмежена певними часовими рамками, що закінчується випуском конкретного продукту (моделей, програмних компонентів, документації) і визначається заданими для цієї стадії вимогами.

Етапи створення ІС.

1. Формування вимог до ІС. На цьому етапі провадиться обстеження об'єкта та обґрунтовується необхідність створення ІС, формулюються вимоги користувача до ІС, оформляються звіти про виконану роботу.

Під час обстеження об'єкта перевіряються документообіг (у тому числі кількість документів та їх обсяг за певний період часу), форми початкових та вихідних документів, методики розрахунку окремих показників. Обстеження має виявити проблеми, які можна розв'язати засобами обчислювальної техніки, щоб оцінити доцільність створення ІС.

Обстеження провадиться за допомогою бесід та консультацій із працівниками установи, для якої буде створюватись інформаційна система. Спочатку із замовником погоджуються вимоги до ІС. Вимоги включають суми максимальних витрат та термін виконання розробки, умови функціонування системи, перелік функцій, які система має забезпечити, тощо.

Звіт про обстеження складається у довільній формі. На його підставі надалі розроблятиметься технічний проект, тому бажано в додатках до звіту навести форми використовуваних документів. У ньому також необхідно викласти погоджені із замовником методики розрахунку економічних показників.

Вимоги до системи можуть бути оформлені як окремий документ, а саме заявка на розроблення або технічне завдання.

2. Розроблення концепції ІС. Під час розроблення концепції ІС провадяться науково-дослідні роботи для пошуку шляхів та оцінки можливостей реалізації вимог користувача. На цьому етапі можна визначити методи, які будуть покладені в основу розрахунків, або принципові підходи до розв'язування конкретних задач. Наприклад, для ІС, що пов'язана з оптимальним плануванням виробництва, на цьому етапі можуть визначатися математичні моделі та методи (лінійне програмування, імітаційне моделювання тощо) для використання в розрахунках і стандартні пакети програмних засобів, які можна буде використати.

Цей етап закінчується складанням і затвердженням звіту про науково-дослідну роботу, який містить оцінку ресурсів, необхідних для реалізації розробки ІС, дає порівняльну характеристику різних варіантів розробки ІС, визначає порядок оцінювання якості системи.

3. Технічне завдання. Формується технічне завдання (ТЗ) на створення ІС - основний документ, що визначає вимоги та порядок створення ІС. На підставі ТЗ провадиться розроблення ІС, її приймання під час введення в дію. ТЗ розробляють на систему в цілому. Додатково можуть бути розроблені ТЗ на окремі частини ІС.

4. Ескізний проект. Розробляються попередні проектні рішення щодо всієї ІС або її частин. Може бути визначений перелік задач, які будуть розв'язуватися в системі, концепція інформаційної бази, що створюється (інфологічна модель), функції та параметри основних програмних засобів. Для кожної задачі в ескізному проекті можуть бути наведені погоджені із замовником форми первинних та вихідних документів, структури інформаційних масивів або їх перелік, основні алгоритми обробки інформації.

5. Технічний проект. Розробляються проектні рішення щодо системи та її частин, документація на ІС та на постачання виробів для комплектації ІС. Проектні рішення за системою та її частинами визначають її організаційну структуру, функції персоналу в ІС, структуру технічних засобів, мови програмування або СУБД, наводять загальні характеристики ПЗ, систем класифікації та кодування (зокрема визначаються загальнодержавні або галузеві класифікатори, які необхідно використовувати), визначають варіанти ведення БД.

6. Робоча документація. Створюються проектні документи, які визначаються державними стандартами, постановка задачі, алгоритм її розв'язання, описується інформаційне забезпечення (організація інформаційної бази, системи класифікації та кодування, інформаційні масиви), організаційне, технічне та програмне забезпечення. Усі ці проектні документи можуть оформлюватися як окремі документи, а можуть входити у технічний проект як окремі розділи.

Документація на постачання виробів для комплектації ІС складається тоді, коли в установі не використовувалися засоби обчислювальної техніки або цих засобів недостатньо. У такій документації, яка складається у довільній формі, обґрунтовується закупівля тих чи інших засобів та наводяться їх можливі закупівельні ціни. Так, вибираються комплектуючі частини для ПЕОМ: обсяг оперативної пам'яті, ємність магнітного диска, характеристики принтера тощо.

Технічне завдання на розроблення технічних засобів необхідне лише тоді, коли для обробки інформації потрібне нестандартне обладнання, яке не випускається промисловістю. Наприклад, для створення автоматизованої системи для обліку роботи депутатів Верховної Ради були замовлені спеціальні пристрої для реєстрації депутатів та голосування, а також спеціальні табло, де відображуються результати голосування та інша інформація.

Розроблення завдань на проектування в суміжних частинах проекту виконується тоді, коли для впровадження інформаційної системи необхідно виконати ряд підготовчих робіт, приміром, пов'язаних із електротехнічними роботами.

Під час створення робочого проекту формуються документи, які визначають стандарт для цього етапу проектування, та розробляються або адаптуються програми обробки інформації. Серед документів робочого проекту можуть бути загальний опис системи, опис технологічного процесу обробки інформації, інструкції з виконання окремих операцій технологічного процесу, керівництво користувача, опис програм тощо.

7. Введення в експлуатацію. Найважливішою роботою під час створення робочого проекту є розроблення та налагодження програм, або їх адаптація. Адаптація відбувається тоді, коли для створення інформаційної системи використовуються вже готові програми: типові чи ті, які розроблялися для інших об'єктів. Для кожної програми розробляються її опис або паспорт. Якщо програми адаптовані, то можуть бути описані тільки зміни, які були внесені до програм. На етапі введення в експлуатацію необхідно виконати такий обсяг робіт: підготувати об'єкт до введення в експлуатацію; скомплектувати ІС, встановивши технічні та програмні засоби; виконати будівельно-монтажні роботи; провести попередні випробування системи; виконати дослідну експлуатацію системи та провести приймальні іспити. Підготовка об'єкта до автоматизації починається з видання наказу про зміни у структурі об'єкта, документообігу, розподілі обов'язків між персоналом, переході на нову технологію обробки інформації. Такий наказ видається у довільній формі, але в ньому обов'язково вказуються термін переходу до нової технології та особи, які відповідають за впровадження й експлуатацію інформаційної системи. Для підготовки об'єкта можуть тиражуватися різноманітні посадові інструкції, бланки нових документів, готуватись класифікатори тощо.

На цьому етапі дуже важливо підготувати персонал до роботи в інформаційній системі. Підготовка персоналу може провадитися силами розробників системи (лекції, семінари, практичні заняття) або з допомогою спеціальних курсів чи факультетів підвищення кваліфікації. Під час такого навчання кожний працівник повинен не тільки опанувати зміни у своїх посадових обов'язках, а й навчитися роботі з обчислювальною технікою. Паралельно з підготовкою персоналу провадяться роботи з установлення технічних та програмних засобів. Визначаються місця встановлення ЕОМ, засоби їх охорони, особи, відповідальні за збереження та супроводження системного програмного забезпечення, встановлюються необхідні пакети програм. У разі потреби виконуються будівельно-монтажні роботи, пов'язані з прокладанням кабелів, встановленням унікального обладнання, зміною освітлення робочих місць.

Попередні випробування системи виконує розробник, щоб перевірити коректність роботи технічних і програмних засобів, можливість використання ПЗ. Під час дослідної експлуатації заповнюють інформаційну базу на машинних носіях. Це роблять спеціалісти, які експлуатуватимуть ІС. На основі контрольного прикладу або реальних даних за конкретний період рення до припинення функціонування. Ці етапи включають такі фази: передпроектну, логічне і технічне проектування - розробка відповідно до сформульованих вимог і виявлених інформаційних потреб системної і функціональної архітектури ІС, робоче проектування та саму експлуатацію, спочатку дослідну, а потім промислову. Базові напрями, що дають змогу описати бізнес-процеси підприємства: IDEF - структурний підхід та UML - об'єктно орієнтований підхід.

8. Супроводження ІС. На цьому етапі виконуються роботи згідно з гарантійними зобов'язаннями розробника. У цей період можуть усуватися недоліки, які виявляються під час експлуатації.

Документація на розроблення ІС.

В Україні розроблення ІС здійснюється відповідно до таких нормативних документів (табл. 1).

Таблиця 1. Перелік нормативних документів

інформаційний проектний програмний інженерія

В інформаційному суспільстві розроблення програмного забезпечення ІТ стало масовою діяльністю. За таких обставин світове суспільство прийшло до висновку, що технологія виробництва програм потребує свого оформлення у вигляді самостійного інженерного фаху, який мусить забезпечити у світі відповідний кадровий потенціал для постійно зростаючого обсягу програмних розробок. Розроблення ІС визначається як інженерна діяльність.

Виникнення програмної інженерії визначено кількома факторами: появою різноманітних складних методів аналізу та моделювання ПрО; великою кількістю помилок у ПЗ; потребою в організації роботи великих колективів розробників ПЗ; необхідністю використання високотехнологічних засобів керування розробкою ПЗ. Життєвий цикл ІС - сукупність етапів, які проходить ІС у своєму розвитку від моменту прийняття рішення про її ствотичну, прогнозну тощо. Інформацію для економічного аналізу поділяють на кілька типів: факти, оцінки, прогнози, узагальнені зв'язки, конфіденційна інформація, чутки тощо. Схему перетворення інформації в дані можна представити через процедури класифікації, кодування та моделювання елементів даних. Метою штрихового кодування є відображення основних інформаційних характеристик товару в штрихкодах, що забезпечує можливість простежити за рухом товару до споживача. При розв'язуванні економічних задач забезпечується їх порівнянність через Єдину систему класифікації та кодування техніко-економічної інформації, комплексу взаємопов'язаних класифікаторів техніко-економічної інформації, що пристосовані до безпосередньої обробки засобами ІКТ. Створення до припинення функціонування. Ці етапи включають такі фази: передпроектну, логічне і технічне проектування - розробка відповідно до сформульованих вимог і виявлених інформаційних потреб системної і функціональної архітектури ІС, робоче проектування та саму експлуатацію, спочатку дослідну, а потім промислову. Базові напрями, що дають змогу описати бізнес-процеси підприємства: IDЕР - структурний підхід та UМL - об'єктно орієнтований підхід.

Размещено на Allbest.ru