База даних, що містить комерційну таємницю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА: Удосконалення бази даних, що містить комерційну таємницю, в умовах діяльності державної установи

ВСТУП

Перспективи розвитку України у європейському просторі, набуття чинності нових нормативно-правових актів з питань захисту прав інтелектуальної власності обумовлює необхідність оновленого погляду на удосконалення бази даних, що містить комерційну таємницю, в умовах діяльності державної установи, і перш за все, охорони обєктів права інтелектуальної власності. Це має логічне пояснення, оскільки володіння розпорядження та користування правами інтелектуальної власності забезпечує національну безпеку країни та міцність конкурентних позицій. В сучасних економічних відносинах, основними принципами яких є інформація та знання, інтелектуальна власність є важливим ресурсом державної установи що забезпечує ряд переваг при роботі з електронними реєстрами що містять конфіденційну, службову інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Економічний розвиток держави вимагає від фахівців здатності орієнтуватися в таких нових областях діяльності, як організація захисту обєктів права інтелектуальної діяльності. Недостатньо досліджені питання щодо ідентифікації загроз, небезпек та ризиків в діяльності державних установ та необхідність розробки практичних рекомендацій щодо організації захисту інтелектуальної власності обумовили вибір теми дипломної роботи, дозволили сформулювати мету та завдання даного дослідження

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні наукового підходу до організації захисту інтелектуальної власності в умовах розвитку та удосконалення баз даних, що містять комерційну таємницю, в умовах діяльності державної установи та розробці практичних рекомендацій її збереження в сучасних умовах господарювання.

Відповідно до мети дипломної роботи поставлені наступні завдання:

Визначити сутність та місце захисту інтелектуальної власності в умовах розвитку та удосконалення баз даних, що містять комерційну таємницю.

Провести аналіз правового забезпечення захисту комп'ютерних програм, Баз даних та комерційної таємниці як об'єктів права інтелектуальної власності в Україні. база комерційний таємниця державний

Дослідити міжнародний досвід захисту об'єктів права інтелектуальної власності: комп'ютерних програм, Баз даних та комерційної таємниці.

Аналізувати організаційно-економічну характеристику господарської діяльності державної установи Дніпропетровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Охарактеризувати систему управління охороною праці та безпекою в надзвичайних ситуаціях на підприємстві.

Розробити рекомендації щодо покращення умов праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях.

Обєктом дослідження є удосконалення бази даних, що містить комерційну таємницю, в умовах діяльності державної установи

Предметом дослідження об'єкти права інтелектуальної власності що їх використовує у своїй основній діяльності державна установа Дніпропетровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Методи наукового дослідження. Теоретичною та методичною основою роботи є фундаментальні положення сучасного законодавства та законів суспільного розвитку, а також наукові праці відомих вчених в галузі інтелектуальної власності, охорони та управління інтелектуальної власності, з питань забезпечення економічної безпеки та основної діяльності установи. Використано загальнонаукові та спеціальні методи. Робота базується зокрема, на використанні таких методів: спостереження, порівняння, узагальнення та формалізації - для аналізу понятійного апарату та існуючих підходів до захисту інтелектуальної власності, розробки системи захисту інтелектуальної власності в рамках діяльності державної установи.

Інформаційними джерелами дослідження стали офіційні матеріали Державних органів України та Державного департаменту інтелектуальної власності України, інші законодавчі та нормативні акти, інформаційно-аналітичні матеріали, праці вітчизняних та зарубіжних науковців тощо.

Практичне значення полягає втому що сформульовані в роботі теоретико - методичні положення та запропоновані практичні рекомендації є основою для удосконалення процесу захисту та розвитку інтелектуальної власності в процесі діяльності державної установи.

Методичні рекомендації по захисту об'єктів права інтелектуальної власності дають можливість використання удосконаленої бази даних, що містить комерційну таємницю, в умовах діяльності державної установи

Основні результати досліджень було відображено в семінарських зайняттях та протоколах оперативних нарад Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області.

Дипломна робота складається з вступу, аналітичної частини, що містить у собі два розділи, практичної частини що містить у собі три розділи, висновків, списку використаних джерел і додатків.

1. ПОНЯТТЯ БАЗИ ДАННИХ

Комп'ютерні програми є визнаним об'єктом авторського права і набувають правової охорони як літературні твори відповідно до ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Правова охорона комп'ютерних програм відповідає міжнародним нормам, сформульованим в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі -- Угода ТРІПС), що є однією з угод Світової організації торгівлі (далі -- СОТ). Положення Угоди ТРІПС обов'язкові для виконання країнами, що є членами чи які мають намір стати членами СОТ.

Комп'ютерні програми як об'єкт авторського права лишається складним об'єктом правової охорони. У зв'язку з цим доцільно розглянути принципи, положення і норми правової охорони комп'ютерних програм.

Комп'ютерна програма визначена в національному законодавстві у сфері авторського права і суміжних прав як набір інструкцій у вигляді слів, шифрів, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп 'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату. Це найбільш загальне визначення комп'ютерної програми. Правова охорона комп'ютерних програм не залежить від конкретного визначення терміна «комп'ютерна програма» так само, як правова охорона майже будь-якого об'єкта авторського права не залежить від визначення того чи іншого виду твору науки, літератури чи мистецтва.

У більшості випадків правова охорона об'єктів авторського права інваріантна щодо визначення відповідного об'єкта права інтелектуальної власності. Який би зміст не був закладений у термін “комп'ютерна програма”, положення про правову охорону комп'ютерних програм залишаються інваріантними.

У більшості країн застосовується концепція трактування комп'ютерних програм як літературних творів, тобто об'єктів авторського права. Відповідно до неї комп'ютерні програми набувають правової охорони як літературні твори і така правова охорона поширюється на усі види програм, у тому числі на прикладні програми й операційні системи, виражені будь-якою мовою й у будьякій іншій формі, включаючи вихідний текст і об'єктний код.

Визнання комп'ютерних програм об'єктами авторського права відбулося у 1964 p., коли була започаткована реєстрація прав на комп'ютерні програми у Сполучених Штатах Америки в Реєстрі авторського права (US Copyright Office, Library of Congress). У 1973 p. Європейська патентна конвенція встановила, що комп'ютерні програми не є об'єктом правової охорони винаходів. Тобто було визнано, що на комп'ютерні програми повинна поширюватися правова охорона як на об'єкти авторського права. У таких умовах виробники електронно-обчислювальної техніки і програмного забезпечення намагалися будь-якими способами захистити свої права й інтереси. Правова охорона комп'ютерних програм нормами авторського права істотно збільшила строк дії майнових прав виробників програмного забезпечення. Таким чином, комп'ютерні програми, як у вихідному, так і у бінарному вигляді, стали практично вічним нематеріальним активом виробників програмного забезпечення.

Міжнародне закріплення за комп'ютерними програмами режиму правової охорони як за об'єктом авторського права відбулося у 1991 р. у Директиві Європейського Союзу «Про правову охорону комп'ютерних програм». Крім того, відповідно до Угоди ТРІПС із 1995 р. «комп'ютерні програми у вихідному вигляді підлягають правовій охороні як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів». Практично таку ж міжнародну норму закріпив Договір ВОІВ з авторського права, відповідно до якого «комп'ютерні програми підлягають правовій охороні як літературні твори» відповідно до ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

Бази даних є одним із найбільш складних об'єктів правової охорони, тому що під базами даних розуміють іноді зовсім різні і часом несумісні об'єкти. Міжнародні норми щодо баз даних останніми роками зазнали істотних змін. Уперше на міжнародному рівні питання правової охорони баз даних визнала Угода ТРІПС, відповідно до якої «компіляції даних чи інша інформація в машинописній чи іншій формі, що являє собою підбір і розташування матеріалів, є результатом інтелектуальної, творчої діяльності, яка підлягає правовій охороні як така» (п. 2 ст. 10). Слід звернути увагу на те, що така правова охорона не поширюється безпосередньо на самі дані чи інформацію, чим не порушує права авторів будь-якого твору, який безпосередньо міститься у таких даних чи інформації. Угода ТРІПС допускає, що в даних чи інформації можуть міститися об'єкти авторського права.

Директива Європейського Союзу «Про правову охорону баз даних» була розроблена і прийнята для правової охорони баз даних, які визначені як «колекції незалежних творів, даних чи інших матеріалів, організованих системним чи методичним чином, і до яких можливий індивідуальний доступ за допомогою електронних чи інших засобів» (п. 2 ст. 1). Правова охорона баз даних не поширюється на комп'ютерні програми, які використовуються в процесі створення чи використання баз даних. Подібне положення щодо баз даних міститься у Договорі ВОІВ про авторське право: «Компіляції даних чи іншої інформації у будьякій формі, підборі і розташуванні змісту являють собою результат інтелектуальної, творчої діяльності, який підлягає правовій охороні як такий. Така правова охорона не поширюється на дані чи інформацію і не порушує авторське право, яким захищаються дані чи інформація, що міститься в компіляції» (ст. 5). До цієї статті прийнята погоджена заява, відповідно до якої обсяг правової охорони баз даних, аналогічний ст. 2 Договору ВОІВ про авторське право, відповідає ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів так само, як і відповідним положенням Угоди ТРІПС. До Дипломатичної конференції ВОІВ із деяких питань авторського права і суміжних прав у грудні 1996 р. був підготовлений проект міжнародного договору про інтелектуальну власність щодо баз даних, у якому термін «база даних» означає підбір окремих творів, даних чи іншої інформації або системно методично скомпонованих, до яких може бути здійснений індивідуальний доступ за допомогою електронних чи інших засобів. Необхідно зазначити, що цей термін слід розуміти як такий, що включає добірки літературних, музичних чи аудіовізуальних творів або будь-яких інших видів творів, або добірки іншої інформації, такої як тексти, звуки, зображення, числа, факти чи дані, які являють собою будь-які інші матеріали чи зміст. У базі даних твори чи інші матеріали скомпоновані відповідно до обраної системи чи методу, і до кожного з цих творів чи матеріалів може бути забезпечений індивідуальний доступ за допомогою електронних чи інших засобів. Компонування інформації може бути виражене в адресах чи покажчиках інформації, що дозволяють здійснювати прямий доступ до будь-якої інформації відповідно до якої-небудь системи чи методу. Термін «база даних» визначений у проекті договору через термін «добірка», тоді як в Угоді ТРІПС і Договорі ВОІВ про авторське право -- через термін «компіляція» (п. 2 ст. 10 і ст. 5). У зв'язку з тим, що спочатку використаний у проекті Договору ВОІВ про авторське право термін «добірка» при прийнятті цього договору був замінений на термін «компіляція», варто вважати, що Дипломатична конференція визнала доцільним визначити термін «база даних» через термін «компіляція», а не «добірка». Проблема визначення терміна «база даних» ускладнювалася тим, що законодавство країн СНД в основному обмежується електронними базами даних, що містяться у цифровій формі та у цифровому середовищі. Проте, використовуючи міжнародний і національний досвід, вдалося встановити норми, що відносяться до будь-яких баз даних, у тому числі й електронних. Визначення терміна «база даних» сформульовано на основі норм Угоди ТРІПС, Директиви Європейського Союзу «Про правову охорону баз даних», Договору ВОІВ про авторське право, а також деяких законопроектів щодо правової охорони баз даних.

Національне законодавство визначає базу даних як сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі -- електронній, підбір і розташування складових якої та її упорядкування є результатом творчої праці і частини якої є доступними індивідуально та можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів. Законодавство віднесло електронні бази даних до об'єктів авторського права і надало їм правову охорону як збірників [].

Право інтелектуальної власності: Акад. курс [Текст]// Підруч. для студ. вищих навч. П68 закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. -- 696 с. ISBN 978-966-313-336-2, с. 136-144

Права на об'єкти інтелектуальної власності, зокрема об'єкти авторського права комп'ютерні програми та бази даних можуть отримувати захист за допомогою правового встановлення режиму комерційної таємниці у відношенні таких об'єктів.

Базовим міжнародним актом, на якому заснувалися міжнародні процедури захисту комерційної таємниці, стала Паризька конвенція про охорону промислової власності, яка закріпили положення щодо необхідності припинення недобросовісної конкуренції.

У статті 10bis Конвенції закріплюється, що країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

На зазначених положеннях Паризької конвенції в подальшому здійснювалося обґрунтування інституту комерційної таємниці у міжнародних актах. Так, у Стокгольмській конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. до прав, що належать до інтелектуальної власності, був віднесений і захист проти недобросовісної конкуренції.

Дефініція «нерозкрита інформація» (undisclosed information) закріплена у ст. 1 Угоди ТРІПС, якою така інформація віднесена до інтелектуальної власності разом з іншими об'єктами. Слід зауважити, що для США, ФРН, низки інших країн поняття «нерозкрита інформація» ототожнюється з поняттям «комерційна таємниця» (trade secrets).

Конкретизуються вимоги Угоди ТРШС до закритої таємниці у ст. 39 У розділі 7 «Охорона нерозкритої інформації». У ній закріплені наступні положення. По-перше, у процесі забезпечення ефективного захисту від недобросовісної конкуренції, як це передбачено ст. 10bis Паризької конвенції (1967), країни-учасниці повинні охороняти нерозкриту інформацію відповідно до ч. 2 цієї статті та дані, надані урядам або урядовим органам відповідно до ч. З ст. 39 (1). По-друге, фізичні та юридичні особи повинні мати можливість перешкоджати тому, щоб інформація, яка правомірно перебуває під їхнім контролем, була без їхньої згоди розкрита, отримана або використана іншими особами в спосіб, що суперечить чесній комерційній практиці, якщо ця інформація: (a) є секретною у тому розумінні, що вона в цілому або в конкретному поєднанні та розташуванні її складових не є відомою або легкодоступною для осіб, які належать до певного кола, що звичайно має справу з подібною інформацією; (b) має комерційну цінність з огляду на її секретність; та (c) у конкретних обставинах стала предметом розумних дій для збереження її секретності з боку особи, яка правомірно контролює цю інформацію (2).

Таким чином, Угода ТРШС закріплює три мінімальні критерії віднесення інформації до нерозкритої: секретність, комерційна цінність та вжиття адекватних заходів для забезпечення секретності.

Право інтелектуальної власності: Акад. курс [Текст]// Підруч. для студ. вищих навч. П68 закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. -- 696 с. ISBN 978-966-313-336-2, с. 548-550.

Процедури захисту комерційної таємниці містяться і у Модельних положеннях про захист проти недобросовісної конкуренції, що були підготовлені ВОІС у 1996 р [].

1 Model Provision on Protection Against Unfair Competition. [Text] -- WIPO. - 1996. page 1-399.

Розділ цих Модельних положень присвячений безпосередньо секретній інформації (secret information), що може розглядатися як аналог комерційної таємниці. Інформація має розцінюватися як секретна, якщо вона: -- не загальновідома або легкодоступна як єдине ціле або у точній сукупності та поєднанні її компонентів для осіб у колах, що зазвичай мають справу з вказаним видом інформації; -- має комерційну цінність, оскільки є секретною; -- є об'єктом достатніх для даних обставин заходів щодо збереження її у секреті правовласником. У коментарі ВОІВ до Модельних положень зазначається, що абсолютна секретність не вимагається. Інформація має розцінюватись як секретна настільки довго, наскільки вона не є загальновідомою або легкодоступною [].

Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України [Текст]/ За ред. Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін. - К.: Видав ничий Дім «Слово». -- с. 365.

Згідно з Угодою між Україною і ЄС про наукове і технологічне співробітництво захист конфіденційної інформації та нерозкритої інформації визначається як один із принципів, що має бути закріплений у договорах із проведення досліджень. Такі ж вимоги містяться і в інших угодах про наукове і технологічне співробітництво, що укладаються ЄС із третіми країнами [].

Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво [Текст]// Україна, ЄС; Угода, Міжнародний документ від 04.07.2002 / Офіційний вісник України офіційне видання від 13.02.2004 р., № 4, том 2, стор. 672, стаття 214, код акту 27536/2004

В національному законодавстві поняття комерційна таємниця вперше було закріплене як: відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами й іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких могло завдати шкоди його інтересам [].

Про підприємства в Україні [Текст]// Верховна Рада УРСР; Закон від 27.03.1991 № 887-XII/ Відомості Верховної Ради УРСР від 11.06.1991 р., № 24, стаття 272

Сучасний Цивільний кодекс України дає визначення поняттю комерційна таємниця як інформації, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці []. Цивільний кодекс України. Поняття комерційної таємниці. Стаття 505 [Текст]//Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV / Офіційний вісник України офіційне видання від 28.03.2003 р., № 11, стор. 7, стаття 461, код акту 24654/2003, із змінами та доповненнями згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності ” Верховна Рада України; Закон від 06.10.2016 № 1666-VIII, Офіційний вісник України офіційне видання від 11.11.2016 р., № 87, стор. 11, стаття 2825, код акту 83665/2016

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ЩО СТОСУЮТЬСЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Складові створення Нормативно-правового акта

Створення Наказу про призначення відповідальної особи за напрямок роботи з інтелектуальної власністю у відділі

НАКАЗ - розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, організації, установи на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції. Накази видають на основі і для виконання законів, постанов і розпоряджень уряду, наказів та директивних вказівок вищих органів. Розрізняють накази про особовий склад, накази з основної діяльності, накази з адміністративно-господарських питань.

В даному випадку Наказ про призначення відповідальної особи за напрямок роботи з інтелектуальної власністю у відділі відноситься до групи наказів з адміністративно-господарських питань, оскільки робота з об'єктами права інтелектуальної власності у Дніпропетровському районному відділі державної виконавчої служби законодавчо не віднесено до основного напрямку діяльності установи.

Зазначений наказ має такий склад реквізитів:

1) назва організації;

2) назва виду документа (НАКАЗ);

3) дата підписання;

4) місце видання; 5)індекс;

6) заголовок до тексту;

7) текст;

8) підпис керівника;

9) відмітка про ознайомлення;

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ УТАНОВИ, В УМОВАХ ЯКОЇ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ УДОСКОНАЛЕННЯ БАЗ ДАНИХ, ЩО МІСТЯТЬ КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

Основною діяльністю Дніпропетровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, смт. Ювілейне (надалі по тексту Відділ ДВС) є діяльність у сфері права, а саме такий його напрямок, як ведення виконавчих проваджень. Підставою для такої діяльності до 05 жовтня 2017 року слугував Закон України ЇПро державну виконавчу службу? від 24.03.1998 № 202/98-ВР. Приміром, у абзаці другому статті 4 даного Закону зазначено, що Їдержавний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом [].

Про державну виконавчу службу. Державні виконавці. Стаття 4 [Текст]// Верховна Рада України; Закон від 24.03.1998 № 202/98-ВР / Офіційний вісник України офіційне видання від 30.04.1998 р., № 15, / № 17, 2010, стор. 126 (ДІ) /, стор. 7, стаття 566, код акту 5341/1998

Даний закон визнано нечинним, у зв'язку із численними реформуваннями, що відбуваються у законодавстві України. Однак, функцію Закону України ЇПро виконавче провадження, почав виконувати від 06 жовтня 2016 року Закон України ЇПро органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 № 1403-VIII. У Статті третій даного Закону зазначено, що: ЇЗавданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом [].

Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Завдання органів державної виконавчої служби та приватних виконавців. Cтаття 3 [Текст] // Верховна Рада України; Закон від 02.06.2016 № 1403-VIII / Офіційний вісник України офіційне видання від 15.07.2016 р., № 53, стор. 7, стаття 1851, код акту 82365/2016

Детальний порядок виконання таких обов'язків роз'яснюється у нормативно-правових актах, таких як Порядки, Положення, Інструкції та інше.

Розглянемо організаційну структуру, опис підрозділу, який займається питаннями інтелектуальної власності (ІВ), посадові обов'язки службовців.

У структурі Дніпропетровського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області:

Начальник відділу ДВС

Заступник відділу ДВС

Головний державний виконавець вдділу ДВС

Старший державний виконавець відділу ДВС

Державний виконавець відділу ДВС

Спеціаліст І категорії відділу ДВС

Секретар-друкарка відділу ДВС.

Кожен працівник, що працює у Відділі ДВС, поміж з іншими основними та додатковими обов'язковими завданнями та покладеними на нього функціями, займається питаннями інтелектуальної власності в рамках покладених на нього завдань та обов'язків з ведення виконавчих проваджень. Оскільки державний виконавець працює дещо уособлено, а інформація, що використовується ним у процесі діяльності отримує статус професійної таємниці (стаття 4 Закону України Ї Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів), то можна зробити припущення, що така ланкова модель роботи є логічною, оскільки виявлення матеріальних та нематеріальних прав на об'єкти прав інтелектуальної власності (ОПІВ) в межах ведення кожного виконавчого провадження є одним із напрямків виконуваної роботи кожним окремим працівником відділу. Крім того, працівники та службовці Відділу ДВС, займаються напрямками галузевої роботи в межах встановленої та затвердженої номенклатури Відділу, та супутніми завданнями, як то: робота із зверненнями громадян, подання оперативної та іншої календарної статистичної інформації, систематизація законодавства, робота із обліку депозитних книг та інше.

Працівниками для виконання роботи використовуються бази даних, що містять комерційну таємницю та службову інформацію, а саме наступні державні реєстри:

- Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень;

- Державний реєстр обтяжень рухомого майна;

- Інші дані.

Потребує обґрунтування включення фахівця з інтелектуальної власності до оргструктури підприємства. З урахуванням постійного та підвищеного навантаження на кожного окремого працівника Відділу ДВС, що спричинено численними зверненнями до Відділу ДВС із численністю працівників до 10 осіб, потреба включення фахівця з інтелектуальної власності до оргструктури Відділу є логічною. Основними повадовими обов'язками фахівця з інтелектуальної власності може бути визначено робота із централізованим документообігом із питань інтелектуальної власності, крім того, в разі необхідності надання консультацій з питань інтелектуальної власності. Фахівця з інтелектуальної власності можна залучати до виконання проваджень з реалізації об'єктів права інтелектуальної власності, що потенційно можуть бути виявлені під час виконання судових та інших рішень, у відповідності до вимог чинного законодавства України. Фахівцю з інтелектуальної власності доречно приймати участь в судових засіданнях, предметом яких є оскаржувані рішення щодо майнового або немайнового спору щодо об'єктів права інтелектуальної власності та індивідуально визначених речей що підлягають конфіскації, вилученню, передачі, примусовій реалізації тощо.

Робота з інформацією

Комерційна таємниця та інформація

Відповідно до ст. 36 ГК України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею [].

Господарський кодекс України [Текст]//Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV/ Офіційний вісник України офіційне видання від 28.03.2003 р., № 11, стор. 303, стаття 462, код акту 24635/2003 , із змінами та доповненнями станом на 08.12.2016 року.

Комерційна таємниця становить певну сукупність відомостей і знань. Для правового регулювання комерційної таємниці важливе значення мають Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII, Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 № 2939-VI.

Вид інформаційного ресурсу, поділяється на конфіденційну інформацію, таємну інформацію, службову інформацію.

Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація: що створюється в процесі основної діяльності суб'єктів владних повноважень - органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання. Інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим. Інформація пов'язана з виконанням обов'язків особами, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг. Інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, що їх здійснюють суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями. Обов'язкова до оприлюднення розпорядниками та суб'єктами господарювання та надання за запитами інформація про стан довкілля, інформація про якість харчових продуктів і предметів побуту, інформація про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян, інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація). У випадках коли переліченій інформації за тих чи інших обставин її розпорядниками надано статус конфіденційної, така інформація підлягає поширюванню лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Якщо розголошення інформації може завдати істотної шкоди інтересам особи, держави, правосуддя чи суспільства. Коли шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Службова інформація -- вид інформації що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Інформація зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документи, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі []. Про доступ до публічної інформації [Текст] // Верховна Рада України; Закон від 13.01.2011 № 2939-VI/ Офіційний вісник України офіційне видання від 18.02.2011 р., № 10, стор. 29, стаття 446, код акту 54792/2011

Тож робимо припущення що інформація, що створюється спеціалістами інженерних електронних технологій під час розробки та тестування та впровадження в господарський обіг комп'ютерних програм та Баз даних, набуває статусу конфіденційної та таємної інформації.

Використання таємної та конфіденційної інформації у своїй діяльності розробниками державного секору економіки підпадає під ознаки комерційної таємниці, яка на думку авторського колективу Доріс Лонг, Патриція Рей, Жаров В.О., Шевелева Т.М., Василенко І.Е., Дроб'язко В.С є об'єктом права інтелектуальної власності, який відноситься до інституту права інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості [].

Доріс Лонг, Патриція Рей, Жаров В.О., Шевелева Т.М., Василенко І.Е., Дроб'язко В.С. [Текст]// Захист прав інтелектуальної власності: норми міжнародного і національного законодавства та їх правозастосування. Практичний посібник. - К.: «К.І.С.», 2007.- 448 с. ISBN 978-966-7048-97-6, с. - 32.

Передача майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, створені за рахунок коштів державного бюджету, та виплата винагороди творцям за використання зазначених об'єктів здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" щодо передачі прав на технології, створені за бюджетні кошти, та виплати винагороди авторам технологій та (або) їх складових.

Про наукову і науково-технічну діяльність. Стаття 64 [Текст]// Верховна Рада України; Закон від 26.11.2015 № 848-VIII / Офіційний вісник України офіційне видання від 12.01.2016 р., № 2, стор. 19, стаття 40, код акту 80089/2015

Закон опосередковано встановлює що об'єкти права інтелектуальної власності комп'ютерні програми та Бази даних, що їх розробляє та адмініструє в подальшому ДП “НАІС” (ДП “Держінформ'юст”) містять у собі ознаки об'єкта технології. Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" визначено поняття терміну об'єкта технології. Об'єкт технології - наукові та науково-прикладні результати, об'єкти права інтелектуальної власності (зокрема, винаходи, корисні моделі, твори наукового, технічного характеру, комп'ютерні програми, комерційні таємниці), ноу-хау, в яких відображено перелік, строки, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг.

Ноу-хау - технічна, організаційна або комерційна інформація, що отримана завдяки досвіду та випробуванням технології та її складових, яка: не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій; є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції, технологічного процесу та/або надання послуг; є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям незагальновідомості та істотності. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” майнові права на технологію та/або її складові, що створені у процесі виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, передаються установами, організаціями та підприємствами - виконавцями органам державної влади, Національній академії наук України та галузевим академіям наук, які здійснюють фінансування зазначених науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (далі - замовники), з урахуванням положень Цивільного кодексу України, якщо технологію та/або її складові віднесено до державної таємниці та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 4 статті 11 “Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук України та галузеві академії наук (замовники створення технології) мають право безоплатно використовувати технологію та/або її складові з метою виконання робіт або постачання для державних потреб продукції, необхідної для виконання державних функцій, що обов'язково передбачається в договорі на створення технології та/або її складових [].

Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій. Стаття 11 [Текст]// Верховна Рада України; Закон від 14.09.2006 № 143-V/ Офіційний вісник України офіційне видання від 18.10.2006 р., № 40, стор. 65, стаття 2664, код акту 37459/2006

В рамках дослідження робимо висновок що досліджувані предмети, тобто державні реєстри (Бази даних), та комп'ютерні програми створювані ДП “НАІС” на замовлення Міністерства юстиції України, підпадають під ознаки технології, що охороняєтьмя законодавством як об'єкт права інтелектуальної власності. Крім того, використовується службовими особами, та прирівняними до них особами із спеціальним статусом безкоштовно, за умови виконання вказаними особами функцій держави. Вищенаведені ознаки допускають припущення що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, Державний реєстр обтяжень рухомого майна, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно підпадають під ознаки технологічних об'єктів права інтелектуальної власності що охороняється державною таємницею. Проте, набуття технологічними об'єктами права інтелектуальної власності статусу інформації що охороняється державною таємницею не позбаляє дані об'єкти правової охорони як таких, що містять комерційну таємницю.

Робота з криптографічною інформацією

При розробленні та використанні державних реєстрів (Баз даних) та комп'ютерних програм, з поміж іншого, уповноваженими на то особами проводиться робота із специфічним видом інформації -- криптографічною інформацією.

Робота з криптографічною інформацією.

Криптографічне перетворення інформації - перетворення інформації з використанням ключових даних з метою приховування (відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства, дати створення тощо.

Засіб криптографічного захисту інформації - програмний, апаратно-програмний та апаратний засіб, призначений для криптографічного захисту інформації. Ключовий документ - матеріальний носій із зафіксованими відповідним чином ключовими даними. Ключові дані (ключ) - конкретний стан деяких параметрів криптографічного алгоритму, які забезпечують вибір одного криптографічного перетворення із сукупності усіх можливих для цього криптографічного алгоритму. Особливості розроблення, виготовлення, уведення в експлуатацію та експлуатації засобів криптографічного захисту інформації (далі - КЗІ), що становить державну таємницю, та службової інформації визначаються відповідно до чинного законодавства []. Положення про порядок розроблення, виробництва та експлуатації засобів криптографічного захисту інформації [Текст]// Адміністрація Держспецзв'язку; Наказ, Положення від 20.07.2007 № 141/ Офіційний вісник України офіційне видання від 10.08.2007 р., № 56, стор. 44, стаття 2262, код акту 40586/2007

Закон України “Про державну таємницю” визначає термін державна таємниця (далі також - секретна інформація) як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Про державну таємницю. Стаття 1 [Текст]// Верховна Рада України; Закон від 21.01.1994 № 3855-XII / Відомості Верховної Ради України офіційне видання від 19.04.1994 р., № 16, стор. 422, стаття 93

Криптографічна інформація це інформація що приобразована в цифровий (електронний) код, інший код, що захищається та передається спеціфічним методом та способом, що становить секретну інформацію держави та ноу-хау (від англ. Know how - знаю як, відомо в який спосіб) її розробників.

З метою здійснення криптографічного захисту інформації в України у 1998 році Президентом України було видано Указ від 22.05.1998 № 505/98 «Про Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні».

З метою впровадження посиленого захисту інформації, Департаментом спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації служби безпеки України було видано Наказ N 53 від 30.11.1999 року “Про затвердження Положення про порядок розроблення, виготовлення та експлуатації засобів криптографічного захисту конфіденційної інформації”.

Надалі Наказ N 53 від 30.11.1999 року Департамента спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації служби безпеки України втратив чинність. На зміну йому було оприлюднено та введено в дію Наказ Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України “Про затвердження Положення про порядок розроблення, виробництва та експлуатації засобів криптографічного захисту інформації” від 20.07.2007 № 141. На виконання технічних умов криптографічного захисту інформації, застосування цифрового підпису для спрощення роботи з документообігом розроблено та впроваджено в дію ДСТУ 4145-2002 “Інформаційні технології. Криптографічний захист інформації. Цифровий підпис, що ґрунтується на еліптичних кривих. Формування та перевірка”, котрий впроваджено в дію від 28 грудня 2002 року, інші ГОСТ.

АЦСК Міністерства юстиції України

Провідна роль у забезпеченні інформаційної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних системах відводиться криптографії, одними із головних задач є: забезпечення конфіденційності, цілісність та автентичність даних, що передаються. Криптографія - наука про математичні методи забезпечення конфіденційності (неможливості прочитання інформації сторонніми) і автентичності (цілісності і справжності автора) інформації. На сьогодні криптографія, як галузь знань, та криптографічний захист інформації, як окрема галузь діяльності, стосується: питань шифрувальної справи, новітніх технологій електронної торгівлі, систем автоматизованого управління, звітування та контролю тощо.

Формування високопродуктивних методів шифрування (розшифрування) з високою криптографічною стійкістю є важливою складовою у вирішенні питання інформаційної безпеки. Методи криптографічного захисту інформації - це системи шифрування інформації, алгоритми захисту від нав`язування фальшивої інформації (МАС-коди та алгоритми електронного цифрового підпису) та криптографічні протоколи розподілу ключів, автентифікації та підтвердження факту прийому(передачі) інформації. Криптографічна стійкість методів криптографічного захисту інформації - це властивість криптографічних алгоритмів і криптографічних протоколів, що характеризує їх здатність протистояти методам дешифрування (процес несанкціонованого відновлення оригіналу тексту повідомлення).

Основні методи криптографічного захисту інформації можуть бути класифіковані різним чином, але найчастіше їх розподіляють в залежності від способу використання та за типом ключа: безключеві - не використовуються ключі (хеш-функції, генерація псевдовипадкових чисел, односторонні перестановки); перетворення з таємним ключем - використовується ключовий параметр - секретний ключ (симетричне шифрування, цифровий підпис, хеш-функції, ідентифікація); перетворення з відкритим ключем - використовують в своїх обчисленнях два ключі - відкритий (публічний) та закритий(приватний) (асиметричне шифрування, цифровий підпис). Цілісність інформації та автентичність сторін досягається використанням хеш-функції та технології цифрового підпису.

Ю. Мінгальова, науковий керівник: д.п.н. Спірін О.М. Новітні криптографічні методи захисту інформації [Текст]// Кафедра прикладної математики та інформатики Житомирський державний університет ім. І.Франка, с. 373-378.

З метою запобігання злочинам у сфері діяльності державних реєстраторів прав на нерухоме майно, протидії шахрайським діям під час роботи з Єдиними та Державними реєстрами та підвищення загального рівня кібербезпеки держави, ДП «НАІС» та Міністерство юстиції запровадило у використання комплекс користувача акредитованого центру сертифікації ключів “ІІТ Користувач АЦСК органів юстиції України” (далі по тексту - Комплекс).

Комплекс у складі системи електронного документообігу чи іншої прикладної системи призначений для автентифікації користувачів системи при підключенні до сервера та забезпечення конфіденційності і цілісності даних, які передаються між користувачами та сервером, забезпечення цілісності та неспростовності авторства електронних даних та документів, що циркулюють у системі, з використанням електронного цифрового підпису. Зазначені функції комплекс виконує шляхом застосування механізмів криптографічного захисту інформації, яка обробляється у системі. Автентифікація користувачів системи на сервері здійснюється під час підключення користувачів до сервера (встановлення з'єднання з сервером) шляхом реалізації протоколу взаємної автентифікації сторін. Забезпечення конфіденційності та цілісності інформації, яка передається між користувачем та сервером системи під час їх взаємодії, реалізується шляхом шифрування інформації та формування і перевіряння криптографічних контрольних сум. Забезпечення цілісності та неспростовності авторства електронних даних та документів, що циркулюють у системі, реалізуються шляхом формування та перевіряння електронного цифрового підпису від даних та документів, як на стороні користувача системи так і на стороні сервера. Для організації ключової системи (управління ключовими даними) засобів комплексу використовується центр сертифікації ключів (програмно-технічний комплекс ЦСК).

Особистий електронний ключ. Призначений для захищеного доступу для роботи із Базами даних за допомогою комп'ютерних програм та інтернет додатків.

Захищені носії електронної ключової інформації типу «Кристал-1» та «Алмаз-1К» (посилений захист).

Електронний ключ “Кристал-1” (“ІІТ Е.ключ Кристал-1”).

Засіб виконує наступні функції: автентифікацію оператора ЕОМ при доступі до ключа; генерацію особистих та відкритих ключів для алгоритму ЕЦП; генерацію особистих та відкритих ключів для протоколу розподілу ключів; генерацію ключів для алгоритму шифрування та генерацію випадкових послідовностей на основі апаратного генератора; зберігання особистих ключів у внутрішній пам'яті та захист їх від НСД; формування і перевірку ЕЦП; обчислення геш-функції; розподіл ключових даних на основі асиметричного протоколу розподілу; зберігання довільних даних у внутрішній пам'яті та захист їх від НСД; зберігання файлів у вбудованому електронному flash-диску та їх шифрування; контроль цілісності і працездатності вбудованого програмного забезпечення та ін.

Електронний ключ "Алмаз-1К" (“ІІТ Е.ключ Алмаз-1К”).

Засіб виконує наступні функції: Засіб виконує наступні функції: автентифікацію оператора ЕОМ при доступі до ключа; генерацію особистих та відкритих ключів для алгоритму ЕЦП; генерацію особистих та відкритих ключів для протоколу розподілу ключів; генерацію ключів для алгоритму шифрування та генерацію випадкових послідовностей на основі апаратного генератора; зберігання особистих ключів у внутрішній пам'яті та захист їх від НСД; формування і перевірку ЕЦП; обчислення геш-функції; розподіл ключових даних на основі асиметричного протоколу розподілу; зберігання довільних даних у внутрішній пам'яті та захист їх від НСД; контроль цілісності і працездатності вбудованого програмного забезпечення та ін [].

Захист інформації. Криптографічний захист інформації [Електронний ресурс]// Інститут інформаційних технологій, Комплекси та засоби захисту інформації, - Веб-сайт: http://iit.com.ua

До роботи з документами та іншими матеріальними носіями інформації що містять службову інформацію, зібрану під час провадження в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим встановлено наглядовий режим роботи.

Такий нагляд здійснює комісії з питань роботи із службовою інформацією що утворюється у складі працівників структурних підрозділів установи, в яких створюється службова інформація, а також працівників підрозділів криптографічного та/або технічного захисту інформації (у разі їх створення), структурного підрозділу з діловодства або документаційного забезпечення, підрозділу з питань запитів на інформацію або працівників, відповідальних за виконання відповідних функцій в установі.

До складу комісій, утворених за напрямами діяльності установи, включаються кваліфіковані працівники з відповідних напрямів діяльності . Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію [Текст] // Кабінет Міністрів України; Постанова, Інструкція, Форма типового документа [журнали, картки, замовлення -- за переліком] від 19.10.2016 № 736/ Офіційний вісник України офіційне видання від 04.11.2016 р., № 85, стор. 102, стаття 2783, код акту 83568/2016

Створення власного об'єкту права інтелектуальної власності -- поштового реєстру на базі державної установи -- як об'єкта авторського права

В умовах діяльності державного виконавця, за чинним та діючим законодавством постає проблемне питання щодо вчасного та належного відправлення поштової кореспонденції під час виконання службових повноважень. Основна проблема полягає в тому, що кількість поштових відправлень Відділу в межах календпрного року становить приблизно 19000-20000 тисяч поштових відправлень. Це означає що спеціаліст Відділу складає приблизно 800-900 реєстрів поштової кореспонденції на рік, що становить 1-6 поштових реєстрів на робочий день. Оскільки поштова кореспонденція та поштові реєстри відправленої кореспонденції складаються неавтоматизованим способом, а механічним написанням “від руки”, доцільним вбачається питання розроблення автоматизованого (електронного) поштового реєстру для прискорення та покрашення роботи із поштовою кореспонденцією відділу. Аналіз останніх досліджень та постановка задачі. Дослідження та розробки автоматизованої системи “автоматизоване робоче місце відділення зв'язок” розробником ТОВ “Софтлайн” на замовлення УДППЗ Укрпошта в даному випадку являється найкращим прикладом використання подібного програмного забезпечення, яке надається УДППЗ Укрпошта корпоративним користувачам на безоплатній основі, для полегшення роботи та прискорення господарського документообороту. З поміж іншого, основною задачею програмного забезпечення “автоматизоване робоче місце відділення зв'язок” є формування в паперовому та електронному вигляді списків ф.103/ ф.103-1 для пересилання згрупованих поштових відправлень та поштових переказів, формування, друк супровідних документів до поштових відправлень, поштових переказів(супровідні адреси до посилок, повідомлення ф.119, бланк переказу післяплати ф.115 а) та формування замовлень на передплату періодичних друкованих видань.