Інтернет - глобальна комп'ютерна мережа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Internet - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. Сьогодні Internet має близько 15 мільйонів абонентів у понад 150 країн світу. Щомісяця розмір мережі поповнюється на 7-10%. Internet утворює хіба що ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, які належать різним установам в усьому світі, одна з іншого.

Якщо раніше мережа використовувалася як середовище передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються складніші завдання розподіленого доступу до ресурсів. Близько трьох років тому було створено оболонки, що підтримують функції мережевого пошуку і доступу до розподілених інформаційних ресурсів, електронних архівів.

Мережа Internet служила колись виключно дослідницьким і навчальним групам, інтереси сягали доступу до суперкомп'ютерів, а сама мережа стає дедалі популярною у діловому світі.

1. Поняття глобальної комп'ютерної мережі

Глобальні мережі (Wide Area Network, WAN) - це сукупність віддалених один від одного комп'ютерів-вузлів, сумісна взаємодія яких забезпечується комунікаційною мережею передачі даних і спеціальними програмами мережної операційної системи. Основу WAN складають потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host - вузли) і спеціалізовані комп'ютери, які виконують функції комунікаційних вузлів. Користувачі комп'ютера стають абонентами мережі після під'єднання свого комп'ютера до цих основних вузлів. Крім того глобальні мережі охоплюються телекомунікаційними структурами, які об'єднують локальні інформаційні мережі, що мають загальний протокол зв'язку, методи під'єднання і протоколи обміну даними. Кожна з глобальних мереж (INTERNET, Bitnet, DECnet та інші) організовувалися для конкретних цілей, а в подальшому поширювалися за рахунок під'єднання локальних мереж, які використовували їх послуги та ресурси. Для глобальних мереж характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного забезпечення їх вузлів.

Регіональна мережа пов'язує абонентів, що розміщені на значній віддалі між собою на території району, області, регіону чи країни. Як правило, це спеціалізована мережа. Мережі, які охоплюють території в тисячі кілометрів, вважають глобальними. В регіональних та глобальних мережах, як правило, існує центр управління мережею, який відповідає за ефективне і надійне функціонування мережі, за оптимальний вибір маршрутів проходження повідомлень від абонента до абонента. У вузлах мережі встановлюються потужні багатокористувацькі обчислювальні системи (Host-вузли) та спеціалізовані комутаційні комп'ютери, які зв'язані з абонентськими пунктами. Надійність мережі підвищується, якщо частина вузлів з'єднана за допомогою каналів, оминаючи центр. У вузлах мережі знаходяться спеціалізовані обчислювальні комплекси, на яких ведеться обробка інформації.

комп'ютерний мережа інтернет пошуковий

1.1 Що таке Internet

З технічної точки зору INTERNET - це об'єднання транснаціональних комп'ютерних мереж, що працюють по різних протоколах, пов'язують різноманітні типи комп'ютерів, фізично передають дані по всіх доступних типах ліній - від витої пари і телефонних ліній до волоконно-оптичних і супутникових каналів. Сьогодні INTERNET складається з десятків тисяч мереж всього світу та всіх континентів. Можна сказати, що INTERNET- це мережа мереж, що оповили всю земну кулю. Питання, які мережі охоплює INTERNET, достатньо складне. На початку 90-тих роках можна було б твердити, що INTERNET об'єднує всі мережі, що працюють на основі протоколів TCP/IP. Але сьогодні багато глобально розподілених мереж, наприклад такі як BITNET, DECnet, Compuserve, які працюють на протоколах, відмінних від TCP/IP і, відповідно, не можуть бути частиною Inetrnet, проте надають своїм абонентам доступ в INTERNET через спеціальні шлюзи. Можна вважати, що телефонні мережі - це “телефонний“ INTERNET. Користувач вирішує тільки свої проблеми: чи то виконує програму на віддаленому комп'ютері, чи отримує інформацію, яка знаходиться в іншому кінці земної кулі, чи вимагає інформацію з бібліотеки Конгресу США і т.д. Користувача не повинні турбувати проблеми, як це організовується.

Всі мережі мають мережні центри, які узгоджують між собою всі питання міжмережної взаємодії. Комп'ютери в мережі взаємодіють між собою згідно спеціальних правил та угод, що називаються протоколами. Існує багато найрізноманітніших протокольних стандартів (протокольних наборів), таких як DECnet, SNA, Novell/IPX, Appletalk, але для взаємодії в мережі комп'ютери повинні використовувати один і той же протокольний набір одночасно з обох сторін. Для об'єднання комп'ютерів в мережу INTERNET використовується протокол TCP/IP - Transmission Сontrol Protocol/Internet Protocol (протокол управління передачею/ міжмережний протокол). Його інакше називають технологією міжмережної взаємодії, технологією INTERNET. TCP/IP - це загальноприйняте скорочення, яке позначає набір протоколів передачі даних (біля 100), що використовуються для об'єднання комп'ютерів і обладнання передачі даних в єдину мережу. В його склад входять протоколи SMTP (e-mail), Telnet, FTP, Gopher, WAIS, Archie, WWW і багато інших.

TCP/IP, розроблений DARPA в 1970 році, був частиною експерименту в галузі міжмережної взаємодії - взаємодії різних типів мереж і комп'ютерних систем. Вперше TCP/IP був використаний в мережі ARPANET в 1983 році. До початку 90-х років став фактично стандартом. В даний час протоколи TCP/IP широко використовуються в цілому світі для об'єднання комп'ютерів в мережу INTERNET. Більша частина комп'ютерів в INTERNET прив'язана по протоколу TCP/IP.

Деколи можна зустріти вживання “Internet“ з малих букв. В цьому випадку мова йде про деяку одну визначену мережу, яка використовує технологію TCP/IP. Якщо мова йде про глобальну мережу, об'єднуючу мережу, що використовує технологію TCP/IP, тоді потрібно мати на увазі INTERNET. Детальнішу інформацію про протоколи TCP/IP можна знайти в RFC (Requests For Comments) - спеціальних документах Інформаційного Центру Мереж (Network Information Center - NIC).

1.2 Історія виникнення і розвитку Internet

Історія INTERNET починається з 1969 року, коли Міністерством Оборони США було ініційовано створення першої локальної мережі під назвою ARPANET (адміністрування передових дослідницьких проектів). Метою цих досліджень було вивчення можливостей об'єднання ресурсів багатьох комп'ютерів в єдиній системі. Спочатку мережа складалась з чотирьох комп'ютерів (трьох в Каліфорнії та одного в Юті). Створення ARPANET було експериментом уряду США в галузях мереж комутацій пакетів. ARPA, (Department of Defense (DOD) Advanced Research Projects Agency - Агенство Перспективних досліджень Міністерства оборони США), який пізніше став називатися DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency), об'єднало дослідників, надавши їм можливість колективно використовувати апаратні і програмні ресурси, бази даних, та іншу інформацію. Через деякий час до ARPANET були підключені інші експериментальні мережі: PRNET (packet radio) і SATNET (packet satellite). Об'єднання мереж було реалізовано з використанням розробленої спеціально для цієї мети технології міжмережної взаємодії TCP/IP, фінансованої DARPA. Ця мережа з'єднувала науковців, задіяних у військовій тематиці, з окремими комп'ютерними центрами. В 1986р. Міністерство оборони розділило цю систему на дві підсистеми - військову і цивільну (ARPANET і MILNET ) у зв'язку з проханням науковців США, але з'єднання, зроблене між мережами, дозволило їм взаємодіяти між собою. Це перше міжмережне з'єднання було названо DARPA Internet, пізніше перше слово було опущено і нове міжмережне з'єднання почали називати INTERNET. Велике значення для розвитку ARPAnet мала поява Ethernet технології - технології локальних мереж. Це дозволило підключати до ARPANET не тільки окремі комп'ютери, але і локальні та корпоративні мережі великих організацій. На початковій стадії розвитку доступ до ARPANET обмежувався військовими та організаціями, які працювали за контрактом з військовими, університетами, що виконували військові замовлення. В кінці 1970-х років була створена нова глобальна мережа, яка обслуговувала університетські колективи і частково комерційні організації: UUCP, мережу комп'ютерів, працюючих під керівництвом операційної системи UNIX і USENET - всесвітню мережу телеконференцій.

На початку 1980-их років з'явились такі мережі, як Computer Science Network (CSNET) і BITNET, користувачами яких були в основному вчені та дослідники. Ці мережі ще не стали частиною INTERNET, але завдяки спеціальним з'єднанням, що називаються шлюзами, дозволяли обмінюватися інформацією між різними мережами.

Наступний важливий момент в розвитку INTERNET пов'язаний з створенням в 1986 році мережі Національного Наукового Фонду США, мережі NSFNET (National Science Foundation Network). Використовуючи існуючу ARPANET-технологію, NSFNET об'єднала дослідників всієї країни п'ятьма суперкомп'ютерними центрами у провідних університетах США, зв'язавши їх між собою 56 КБіт/сек телефонними каналами зв'язку, що на той період часу було неймовірно швидко. В подальшому NSF ініціював створення національних мереж. В кожному регіоні кожен університет з'єднувався із своїми найближчими сусідами. В результаті таких з'єднань створилась єдина комп'ютерна мережа США. Зв'язок університетів відбувався за допомогою телефонних ліній. Слід зазначити, що в цей час суперкомп'ютери були в розпорядженні тільки військових і розробників у великих організаціях. Створення потужнішої мережі, зв'язаної швидкісними каналами зв'язку викликало масове під'єднання до NSFNET різних регіональних, університетських, академічних мереж по всій країні. На сьогоднішній день до NSFNET під'єднано близько 20000 мереж всього світу. Таким чином, NSFNET по суті замінила і витіснила ARPANET як дослідницьку мережу. ARPANET, виконавши свої функції, була зупинена в березні 1990 року. Така ж участь спіткала і CSNET, абоненти якої, в основному спеціалісти в сфері комп'ютерних технологій, масово перепід'єднались до NSFNET. CSNET припинила своє існування в 1991 році.

Значне зростання мережного трафіку і кількості під'єднаних до мережі абонентів призвів до необхідності технічної реорганізації мережі. В 1987 році з Merit Network Inc. був підписаний контракт на керування і розвиток NSFNET. Merit Network Inc. разом з IBM Corporation і MCI Communication Corporation провела реорганізацію NSFNET, в результаті чого було створено NSFNET Backbone (базова частина мережі), яка складалася з 13 територіально розподілених центрів, об'єднаних між собою вже цифровими швидкодіючими каналами зв'язку T1 швидкістю 1.45 МБіт/сек. Через деякий час контракт на керування і розвиток NSFNET отримала безприбуткова корпорація ANS (Advanced Network & Services, Inc), створена трьома компаніями, які брали участь в реорганізації NSFNET: Merit Network Inc, IBM Corporation, MCI Communication Corporation.

На сьогодні NSFNET є головною мережею INTERNET. Її діяльність фінансується урядом США. Державне супроводження опорного вузла NSFNET і мережних послуг обходиться в близько 18 млн. доларів в рік, опорна частина мережі функціонує на каналах зв'язку T3 швидкістю 45 Mbps.

1.3 Доступ до Інтернету

Доступ в Internet, зазвичай, отримують через постачальників послуг (service provider). Постачальники ці продають різні види послуг, кожен із новачків має переваги та недоліки. Як і за купівлю садової тачки (в оригіналі - автомобіля) ви вирішуєте, якості повинна вона мати, скільки ви за неї можете собі дозволити заплатити, і, виходячи з того, вибираєте підходящий варіант з безлічі запропонованого.

Але до того, як розпочати діяти у цьому напрямі, тобто. добувати список постачальників Internet, читати й вибирати, зв'язуватися із нею, з'ясуйте, а чи не чи маєте ви вже доступу в Internet, самі того і не відаючи. Якщо ваша організація чи установа (інститут, компанія) вже мають доступ в Internet, то навряд ви дістанете персональний доступ до найкращої мережі, ніж ваша організація.

Інакше кажучи, якщо ви вже маєте доступ в Internet, вам зайве платити гроші із своєї кишені, зайве буде метушитися навколо постачальників послуг тощо, вам просто треба буде навчитися користуватися тим, що ви вже маєте.

Якщо ваша організація поки що не має доступу в Internet, чи взагалі має, але, на лихо, не ваш підрозділ (лабораторія, відділ, факультет), вам просто слід поспостерігати і прикинути, скільки як ще потенційних користувачів є серед ваших товаришів по службі, можливо, поговорити з ними, заручитися підтримкою, скласти пропозицію і/або подати вимогу вищестоячому керівництву.

Є (це зустрічається, на жаль, поки що дуже рідко) ще доступ в Internet не через її прямих розповсюджувачів, без зайвих витрат.

Перший - пошукайте у публічних бібліотеках: деякі (центральні) мають службу, звану Freenet - вільна (безплатна) мережа. Це - інформаційна система, заснована відповідним співтовариством, зазвичай має модемний доступ до Internet телефоном.

Друга можливість корисна для людей, що у в країнах Заходу, чи центральних містах. Станьте студентом, вчиніть в західний чи організованій в нас в Україні, що з Заходом університет чи коледж. І виберіть відповідну спеціальність чи запишіться на курси, які дозволять вам дістатись заповітного комп'ютера, що має доступ в Internet.

2. Послуги комп'ютерної мережі Internet

INTERNET надає такі основні види послуг:

1. e-mail - електронна пошта;

2. групи новин;

3. списки поштової розсилки;

4. доступ до файлів віддалених комп'ютерів;

5. сеанси зв'язку з іншими комп'ютерами, під'єднаними до INTERNET;

6. пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;

7. спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;

8. доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).

З додаткових послуг можна виділити наступні:

· широка передача MultiMedia;

· RadioInternet;

· розмовний конференційний зв'язок;

· безпечні угоди;

· відеоконференційний зв'язок;

· безпровідне з'єднання.

2.1 Служби доступу Internet до віддалених файлів

Інформаційні архіви - це “комп'ютерні бібліотеки“, в яких зберігаються різноманітні матеріали і програми, що користуються тривалим попитом і нерідко мають значний обсяг. Інформація в архівах зберігається у вигляді файлів, які в залежності від їх тематичної спрямованості групуються в каталоги і підкаталоги, створюючи деревовидну структуру (аналогічну файловій структурі операційних систем MS-DOS і UNIX). Каталог найвищого рівня називається кореневим каталогом архіву.

Основною функцією поштового серверу інформаційного архіву є пересилання по запиту користувачів необхідних файлів засобами електронної пошти. В процесі підготовки файлу до пересилання поштовий сервер автоматично виконує (у випадку необхідності або по запиту користувача) операції стиску і кодування інформації. Поштові програмні сервери, що працюють з інформаційними архівами, можна розділити на три види:

· файловий сервер;

· FTPmail-сервер;

· WAISmail-сервер.

Файловий сервер обслуговує тільки один інформаційний архів і призначений тільки для автоматичного прийому запитів користувачів і видачі по електронній пошті результатів їх виконання у вигляді файлів з текстовою інформацією, графічними продуктами, програмами і т.д.;

FTPmail-сервер дозволяє користувачу отримати файли з віддалених інформаційних архівів, що працюють в режимі FTP (File Transfer Protocol). Функції FTPmail-серверу складніші, ніж файлового серверу. По запиту користувача сервер автоматично формує програму взаємодії з віддаленим архівом, проводить сеанс зв'язку і відсилає його результати замовнику по електронній пошті;

Доступ до файлів віддалених комп'ютерів відбувається під керуванням протоколу передачі даних File Transfer Protocol, а для обміну інформацією комп'ютер потрібно під'єднати до FTR серверу вузлового комп'ютера в INTERNET, на якому зберігаються файли, призначені для передачі інформації. Багато загальнодоступних FTR серверів дозволяють під час сеансу зв'язку отримати будь-які файли, які цікавлять користувача.

Довідково-пошуковий WAISmail-сервер (Wide Area Information Service) призначений для пошуку інформаційних архівів, що містять необхідні файли.

3. Типи пошукових систем

Існує дві основні методи пошуку Інтернеті. У першому випадку ви шукайте web-сторінки, які стосуються певної темі. Пошук виробляється шляхом вибору тематичної категорії і поступовим її звуженням. Такі пошукові системи називають пошуковими каталоги. Вони зручні, коли ви повинні шиї познайомитися з новою собі темою чи дістатись широковідомих «класичних» ресурсів на цю тему. Другий спосіб пошуку використовується, коли тема носить вузький, специфічний характер чи потрібні рідкісні, маловідомі ресурси. І тут ви повинні уявляти собі, які ключове слово повинні зіткнутися документі з цікавої для вас темі. Цей вислів треба вибрати в такий спосіб, що вони, швидше за все, накладала потрібних документах, які мають ставлення до обраної темі. Системи, дозволяють виконувати такий пошук, називають пошуковими покажчиками. Пошукові каталоги від пошукових покажчиків як методом пошуку, а й способом формування. Будь-яка пошукова система Інтернету і двох частин. Спеціалізована web-сторінка, доступна всім бажаючим і дозволяє виконувати пошук, спирається велику, постійно пополняемую і оновлювану базі даних, що містить інформацію про ресурсах Інтернету.

Спосіб поповнення цієї бази даних залежить від типу пошукової системи, пошукових каталогів найголовніше -- це точність відбору. Кожен знайдений ресурс може бути корисним. Тематика сторінки визначається чи перевіряється вручну. Через це обсяг пошукових каталогів щодо невеликий. Коли обсяг наближається до мільйона сторінок, обсяг ручної праці такий високий, що подальше зростання каталогу зупиняється.

Пошукові покажчики, навпаки, орієнтовані на широту охоплення. З визначенням слів, наявних на web-сторінці, цілком впоратися автоматика, даних пошукового покажчика може охоплювати не один мільйон web-страниц. У цьому виконувати пошук в покажчику важче, ніж у каталозі, бо одні самі ключове слово могли трапитися на web-страницах, присвяченим різним тем.

Висновок

Є припущення, що інтернет витіснить і замінить книжки. Зараз йому перешкоджає низка чинників. По-перше, відсутність комфорту під час читання книжок із монітора комп'ютера. По-друге, не розроблено авторські права на електронні публікації.

Інтернет у перспективі значно потіснить традиційні засоби масової інформації завдяки гнучкості, оперативності і інтерактивності.

Сьогодні безліч людей несподівано для себе відкривають існування глобальної мережі, що об'єднує комп'ютери в усьому світі у єдиний інформаційний простір, що називається Internet. Що це таке, визначити непросто. З технічною погляду Internet - транснаціональна комп'ютерна мережа, яка працює у різних протоколах, що пов'язують різноманітні типи комп'ютерів, фізично передавальні дані про всім доступні типи ліній - від кручених пар телефонних дротів до оптоволокна і супутникових каналів. Більшість комп'ютерів в Internet пов'язано за протоколом TCP/IP. Можна сміливо сказати, що Internet- це мережа мереж, що обплутує всю земну кулю.

Література

1. Гончаров М. В, Шрайберг Я.Л. Введення ЄІАС у Інтернет: ГПНТБ Росії.- Москва, 2001.

2. Гурин Н.І. Робота на персональному комп'ютері: справ. посібник. - Мн.: Білорусь, 1994.-224с.

3. Денисов А. Самовчитель Інтернет 2-ге видання.

4. Джоус Р. Теорія передачі. - М.: Наука і, 1993.

5. Євсєєв Р., Мураховський У, Симонович З. Новітній самовчитель роботи з комп'ютері. Ефективний курс - Москва, 2005.-688с.

6. Інформатика для ССУЗОВ: навчальних посібників/ П.П. Бєлінський [та інших.] : під. общ. ред. П.П. Бєлінського.- М.: КНОРУС, 2005.- 448с.

7. Інформатика: навчальних посібників/ під ред. В. Г. Кирия.- Іркутськ: Вид-во Іркутського госуд. техн. Ун-та, 1998. частина 2-381с.

8. Інформатика: учебник.-3-е перераб. Вид./ під ред. Н.В. Макарової.- М.: Фінанси і статистика, 2005.-768с.

9. Левін М.Д. Методи пошуку інформацією Інтернет/ М.Д Левін,- М.: СОЛОН -ПРЕС, 2003.- 224с.

10. Леонтьєв В.Р. Новітня енциклопедія самого персонального комп'ютера, Москва «Олма-Пресс»,2004.

11. Лешев Д. створення інтерактивного web сайту: навчальний курс/Д. Лешев.- СПб.: Пітер, 2003.- 544с.: с.20-22

Размещено на Allbest.ru