Створення комп’ютерних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення комп'ютерних технологій



План

1. Інформаційна технологія та її місце в інформаційній системі підприємства

2. Етапи розвитку інформаційних технологій

3. Сутність поняття Internet

4. Реальність та міфи «інформаційної магістралі»

5. Ресурси Internet та способи доступу до нього

6. Система адрес та імен Internet



1. Інформаційна технологія та її місце в інформаційній системі підприємства

Кожний об'єкт управління не може функціонувати без пов'язаної з ним економічної інформаційної системи, яка за своїм складом нагадує підприємство, що переробляє дані та виробляє вихідну інформацію. Як і в будь - якому виробничому процесі, в інформаційних системах присутня технологія перетворення вхідних даних на результатну інформацію. Поняття інформаційної технології охоплює як методи оброблення інформації, так і організаційно - управлінські концепції її формування та споживання, а також сукупність усіх видів інформаційної технології.

Автоматизована інформаційна технологія (АІТ) - системно організована для вирішення задач управління сукупність методів і засобів реалізації операцій збору, реєстрації, передачі, накопичення, пошуку, опрацювання і захисту інформації на базі застосування розвинутого програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки і зв'язку, а також способів, за допомогою яких інформація пропонується клієнтам .

Під інформаційною технологією (ІТ) розуміють систему методів і способів збирання, накопичення, зберігання, пошуку і оброблення інформації на основі застосування засобів обчислювальної техніки.

Оскільки інформаційні технології є поєднанням процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів, тому інформаційна технологія невід'ємно пов'язана із технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від різних компонентів, зокрема:

технічних засобів;

Размещено на http://www.allbest.ru/

персоналу, здатному їх використовувати;

Размещено на http://www.allbest.ru/

організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі;Размещено на http://www.allbest.ru/

інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основу технології оброблення даних становлять процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна інформаційна технологія закінчується створенням інформаційного продукту.

2. Етапи розвитку інформаційних технологій

З появою ЕОМ настала ера «комп'ютерної» інформаційної технології, яка у своєму розвитку пройшла кілька етапів.

Основне завдання інформаційних технологій етапу машинних ресурсів (50-60рр. 20ст.) полягало в підвищенні ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Концепція інформаційних технологій полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони повинні робити; ЕОМ виконувала лише роботи з опрацювання інформації, які люди принципово виконувати лише не могли, наприклад, масові розрахунки.

Для етапу програмування (середина 60-х - початок 80-х років ХХст.) визначальним став широкий випуск міні - ЕОМ. Вартість машинних ресурсів істотно знизилась, тому метою інформаційних технологій стала економія праці програмістів. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, повинні робити ЕОМ, люди повинні виконувати лише те, що не можна запрограмувати.

Основу концепції третього етапу - нової інформаційної технології (НІТ) (1970-1990рр.) становлять розподілена комп'ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинуті комунікації. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням НІТ було створення типової технології автоматизації персональних обчислень, а метою - економія праці користувачів. Елементом НІТ стало автоматизоване робоче місце фахівця певного профілю.

В основу концепції високих інформаційних технологій (четвертий етап, кінець ХХст. - по даний час) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Здешевлення вартості ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на основі технології «клієнт - сервер», сприяло виникненню високих ІТ (ВІТ).

Основним завданням ВІТ є:

· досягнення універсальності методів комунікацій:

· підтримка системи мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу «людина - ЕОМ»;

· відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web - сторінок, графіки та мультимедіа).

Класифікація інформаційних технологій.

На даний час інформаційні технології можна класифікувати за деякими ознаками, зокрема:

1. за способом використання засобів обчислювальної техніки під час оброблення інформації:

§ інформаційні технології у централізованих інформаційних системах;

§ інформаційні технології у децентралізованих інформаційних системах;

2. за способом реалізації в інформаційних системах:

· традиційні інформаційні технології;

· нові інформаційні технології;

· високі інформаційні технології;

3. за ступенем охоплення задач управління:

· інформаційні технології електронного оброблення даних;

· інформаційні технології автоматизації функцій управління;

· інформаційні технології підтримки прийняття рішень;

4. за типом користувацького інтерфейсу:

· пакетні;

· діалогові;

· мережеві;

5. за способом побудови мережі:

· локальні;

· глобальні;

· багаторівневі;

· розподілені;

6. за класом технологічних операцій, що реалізуються:

· робота з текстовими редакторами;

· робота з табличними редакторами;

· робота з системами керування базами даних;

· робота з графічними об'єктами;

· мультимедійні системи;

· гіпертекстові системи;

7. за моделями обчислювального процесу:

· хост - орієнтовані інформаційні технології:

· технології, що реалізують модель процесу з розподіленими ресурсами;

· технології «клієнт - сервер»;

8. за видом предметної області, що реалізується:

· інформаційні технології бухгалтерського обліку;

· інформаційні технології банківської діяльності;

· інформаційні технології податкової діяльності;

· інформаційні технології страхової діяльності тощо.

Графічно класифікацію інформаційних технологій можна зобразити наступнимАРМ - засіб автоматизації роботи кінцевого користувача на підприємстві.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) - сукупність інформаційно-програмно - технічних ресурсів опрацювання даних, що забезпечують кінцевому користувачеві автоматизацію управлінських функцій у конкретній предметній області .

АРМ створені на базі персональних комп'ютерів, найпростіший і найпоширеніший варіант автоматичного робочого місця для працівників сфери організаційного управління .

Створення АРМ на базі ПК забезпечує:

· простоту, зручність і дружність стосовно користувача;

· простоту адаптації до конкретних функцій користувача;

· компактність розміщення і невисокі вимоги до умов експлуатації;

· високу надійність і живучість;

· порівняно просту організацію технічного обслуговування.

Інформаційне забезпечення АРМ орієнтується на конкретну, звичну для користувача, предметну область. Опрацювання документів повинно пропускати таку структуризацію інформації, яка дозволяє здійснити необхідне маніпулювання різними структурами, зручне і швидке коригування даних у масивах.

Технічне забезпечення АРМ має гарантувати високу надійність технічних засобів, організацію зручних для користувача режимів роботи (автономний, з розподіленою БД, інформаційний т. ін.), спроможність опрацювати в даний час необхідний обсяг даних.

Програмне забезпечення АРМ орієнтується на професійний рівень користувача, поєднується з його функціональними потребами, кваліфікацією і спеціалізацією. Користувач з боку програмного середовища повинен відчути постійну підтримку свого бажання працювати в будь - якому режимі активно або пасивно .

1. Сучасні засоби побудови комп'ютерних інформаційних технологій на підприємствах.

Розвиток засобів обчислювальної техніки, а особливо поява ПК сприяли створенню нового типу інформаційно - обчислювальних систем під назвою локальні обчислювальні мережі (ЛОМ).

Локальна мережа - це об'єднання комп'ютерів, розташованих на порівняно не великій території (одного підприємства, офісу, кімнати). Існуючі стандарти для ЛОМ забезпечують зв'язок між комп'ютерами на відстані від 2,5 до 6 км

У розподілених ІС використовуються 3 інтегровані технології:

I. технологія „клієнт - сервер”;

II. технологія спільного використання ресурсів у межах глобальних мереж ;

III. технологія універсального користувацького спілкування у вигляді електронної пошти .

Глобальні мережі - це телекомунікаційні структури, що об'єднують глобальні мережі, які мають загальний протокол зв'язку і протокол обміну даних.

World Wide Web - найбільш поширеніша служба Internet, яка дуже швидко розвивається. Це графічний інструментальний засіб на основі гіперсередовища та набуває дедалі більшої популярності у підприємств, яким необхідно збирати інформацію, обмінюватися нею і самим пропонувати комерційну інформацію в Internet.

Інформація на Web серверах зберігається у вигляді документів. Кожний документ вміщує гіпертекстові посилання, за допомогою яких користувач може звертатися до інформації в інших документах, пов'язаних із заданою темою. Таким чином вибираючи підсвічені слова, виділені зображення і графіку документа користувач має змогу переміщуватись у будь - якому напрямку і перескакувати на інші документи, які його зацікавили , незважаючи на те , де ці документи знаходяться .

Кожному інформаційному документу в Internet присвоєне особисте розширення, яке вказує на зміст інформації, що знаходиться в даному документі. Це розширення має назву домен. Найбільш поширеним з них є:

· com - ним користуються комерційно - підприємницькі організації;

· edu - використовують наукові, освітні заклади;

· gov - використовують державні установи, організації;

· mil - використовується у військовій сфері;

· net - використовуються у системі базової мережі;

· int - застосовують міжнародні організації;

· org - використовують інформаційні організації та установи.

3. Сутність поняття Internet

Багатогранність Internet не дає змоги однозначно його визначити.

З погляду техніки Internet -- це система з'єднаних між собою комп'ютерних мереж, побудованих на підставі певних стандартів; глобальна комп'ютерна мережа. Internet охоплює всі типи мереж. Незалежно від того, яким чином мережі з'єднані між собою (через телефонний або оптоволоконний кабель чи супутниковий зв'язок), усі вони мають фізичний зв'язок і підтримують однаковий протокол. Таким протоколом є ТСТ/ IР (Transmission Control Protocol / Internet Protocol).

ТСТ/ІР -- це система з понад десяти різних протоколів, кожен з яких призначений для вирішення певних завдань. Однак усі ці протоколи використовують основні компоненти мережевого протоколу Internet, тому їх прийнято називати одним терміном -- ТСТ/ІР.

Для користувачів Internet -- це "інформаційна магістраль", за допомогою якої вони добираються до джерел необхідної інформації.

Для ентузіастів та романтиків Internet -- це "кібернетичний простір", віртуальні світи зі своїми законами, в яких живуть їхні кібернетичні продовження.

Описувати Internet -- марне і невдячне заняття. Як не можна словами сформувати уявлення сліпому про сонце, так само неможливо повністю описати Internet людині, яка ніколи не стикалася з ним. Кожен, кому цікаво довідатися, що таке Internet, повинен поринути у нього та створити своє уявлення. інформаційний технологія автоматизація інтернет

4. Реальність та міфи «інформаційної магістралі»

Швидкість, з якою розвивається Internet та супутні технології, поставила його в один ряд з найдинамічнішими галузями людської діяльності. Те, що вчора було темою науково-фантастичних творів, сьогодні є новинкою, доступною лише вибраним, а завтра може стати нормою, без якої користувачі не будуть уявляти собі комп'ютерні системи.

Десятиліття тому Internet був системою, спроможною пересилати текстові повідомлення та передавати невеликі файли. Він давав змогу групам науковців у Північній Америці та Західній Європі спілкуватися та разом використовувати великі комп'ютери обчислювальних центрів.

У 2000-2002рр. до Internet були приєднані майже всі наукові та навчальні заклади Америки і Західної Європи, він активно поширювався в усіх розвинутих країнах і об'єднував сотні тисяч ентузіастів точних наук та комп'ютерних систем. Через нього активно йшов обмін текстовою інформацією, з'явився доступ до каталогів бібліотек, створювалися архіви програмного забезпечення загального користувача. В Internet почали активно діяти великі комп'ютерні фірми, з'явилася індустрія програмного забезпечення для роботи в ньому.

Сьогодні Internet об'єднує мільйони людей. Це велика міжнародна індустрія, що охоплює практично весь спектр інформаційних послуг і поширюється на інші сфери -- продаж товарів через Internet, передавання звуку та зображення "на живо"; це корпорації без офісів, працівники яких працюють удома.

Як буває в усіх галузях людської діяльності, міфи та реклама випереджають розвиток Internet.

Internet сьогодні більше нагадує великі вулиці старого міста, ніж магістраль. Незважаючи на стрімкий розвиток засобів зв'язку, вимоги, які ставляться до швидкості передавання інформації, зумовлені різким збільшенням кількості користувачів, появою нових технологій передавання звуку та рухомих зображень, а також значно випереджають можливості наявних каналів зв'язку. Марно наразі сподіватися, що Internet може замінити такі засоби масової інформації, як радіо чи телебачення.

Internet уже посів помітне місце серед інших незвичайних середовищ у художніх творах, газетних статтях та фільмах. У голлівудських стрічках шпигунські організації та злочинні угрупування ведуть свої таємні війни, використовуючи засоби Internet; геніальні підлітки безстрашно проникають через Internet у найпотаємніші бази даних корпорацій, банків і державних установ. Термін "хакер", який вживали для характеристики людини, котра досконало знає недокументовані можливості комп'ютерних систем, став синонімом надлюдини, яка, користуючись комп'ютером, може проникати будь-куди, викликати та відвертати катастрофи. Усі ці історії містять зернятка правди, але лише зернятка. Internet за своєю природою та поширеністю став своєрідним кривим люстерком сучасного світу, в якому відображаються риси сучасного технологічного суспільства, всі його переваги та недоліки.

Internet започаткований Агентством з наукових досліджень Міністерства оборони США (АКРА). Як проект розробки систем відмовостійких цифрових комунікацій для армії він швидко перетворився в мережу, що об'єднала комп'ютерних ентузіастів багатьох вищих навчальних закладів США, які співпрацювали» ЛКРА. Ці люди створили дух Internet -- дух вільного обміну Ідеями та інформацією, першопрохідництва та взаємодопомоги. Пізніше Internet об'єднав студентів, науковців та фахівців її різних галузей знань. Саме вони тривалий час визначали дух Internet, створили закони та правила, за якими він діє. Отже, Internet був глобальним університетським містечком з характерною атмосферою. Цей дух є в Internet і зараз, оскільки люди, які творять його (фахівці з комп'ютерних мереж та користувачі з академічних закладів) -- усе ще найбільш згуртована й активна сила. Сподіватимемося, що комерціалізація та популярність не перетворять Internet із затишного університетського містечка у метрополію, подібну до великих міст, де люди байдужі до чужих проблем.

5. Ресурси Internet та способи доступу до нього

Internet має широке, але все-таки обмежене застосування. Перерахуємо, що він може дати людині:

1. Можливість спілкуватися з іншими людьми - обмін понідомленнями через електронну пошту, створення дискусійних груп засобами списків розсилання служби новин та телеконференцій ІКС.

2. Отримання свіжої інформації з великої кількості як безплатних, так і комерційних джерел. Це можуть бути прогнози погоди, курси цінних паперів, фотографії небесних тіл, каталоги бібліотек та патентної інформації, наукові статті. Важко знайти галузь знань, даних з якої не було б в Internet. Доступ до цієї інформації здійснюється засобами Всесвітньої павутини (WWW) та протоколу передавання файлів (FТР).

3. Електронні публікації через WWW допомагають ознайомити громадськість з важливою інформацією.

Спільне використання ресурсів дозволяє науковцям скористатися найскладнішим та найсучаснішим обладнанням (такеможливе лише за згодою та сприянням власників). Є кілька способів доступу до Internet. Розглянемо три з них:

звичайне «додзвонювання»;

«додзвонювання» до комп'ютера, що працює в Internet, з використанням протоколів SLIP або РРР;

3) безпосередній доступ через виділені лінії. Який з них обрати -- залежить від таких факторів:

а) що користувач хоче робити в Internet;

б) які кошти він може на це витратити;

в) належить він до організації або компанії, яка може забезпечити доступ до Internet, чи ні.

1. Найдешевший спосіб доступу -- зв'язок за звичайним
«додзвонюванням» (Dial-Up Connection). Він передбачає приєднання ПК до комп'ютера-посередника, сполученого з мережею, що працює в Internet.

У цьому випадку комп'ютер-посередник, який становить частину мережі, відіграє роль проміжної ланки між комп'ютером-користувача та Internet. Зв'язок з комп'ютером-користувача може бути через звичайну телефонну лінію, яка проведена до його будинку. З обладнання потрібні персональний комп'ютер, модем та комунікаційне програмне забезпечення.

Більшість Internet-провайдерів (юридичні особи, що забезпечують доступ до Іпіегпеі) пропонує доступ за "додзвонюванням" до Internet, за плату, яка залежить від часу роботи в мережі. Перевага цього способу -- низька ціна. Недоліки - мала швидкість обміну інформацією, неможливість викликати клієнт-базоване програмне забезпечення (Mosaic, Netscape, Navigator та ін.). Під час роботи з FТР (протокол передавання файлів) файли спочатку копіюються на комп'ютер-посередник, а не на твердий диск комп'ютера-користувач, як це було б у випадку прямого сполучення. Крім того, описаний спосіб дає змогу персональному комп'ютеру працювати лише в знакогенеруючому режимі без використання графічного інтерфейсу.

2. Ще одним способом доступу за «додзвонюванням» є «додзвонювання» до комп'ютера, що працює в мережі Internet, з використанням протоколів SLIP або РРР. З обладнання потрібні ПК, модем та комунікаційне програмне забезпечення. Зв'язок відбувається також через звичайну телефонну лінію, але із застосуванням SLIP або РРР-протоколів.

SLIP - це Internet-протокол, що дає змогу комп'ютерам із високошвидкісними модемами налагоджувати безпосередній зв'язок з вузлами Internet.

РРР - протокол, який використовується в мережах для зв'язку через послідовні лінії (sегіаl lіnеs).

Основною перевагою цього способу над способом простого доступу за «додзвонюванням» є наявність безпосереднього зв'язку, що дає змогу користуватися клієнт-базованим програмним забезпеченням, а також застосовувати графічний інтерфейс. Основний недолік - певна складність конфігурування програмного забезпечення.

3. Найкращим є спосіб безпосереднього доступу через виділені лінії (delicated lіnе connection). Однак він найдорожчий і складний для запровадження. Ним можуть користуватися державні організації та приватні компанії, які мають добре обладнану мережу. Цей спосіб характеризується високою швидкістю обміну інформацією, спроможністю завантажувати файли на ПК користувача під час роботи з FТР, поєднанням клієнт-базового програмного забезпечення з графічним інтерфейсом операційної системи користувача.

Два останні способи забезпечують прямий доступ до Internet. Це означає, що вони дають змогу використовувати клієнт-базове програмне забезпечення та всі мультимедійні засоби Internet.

6. Система адрес та імен Internet

Для роботи в Internet потрібно знати адреси та імена людей і комп'ютерів. Правильно вказати адресу чи ім'я в мережі так само важливо, як і точно написати адресу на поштовій листівці чи правильно набрати телефонний номер. Є два основні типи адрес:

· текстові доменні (domain) імена;

· числові адреси (ІР-адреси).

Наприклад:

Комп'ютер, що приєднаний до Internet та використовує протоколи ТСР/ІР, має свою унікальну Internet-адресу.

Раніше комп'ютери розрізнялися лише ІР-адресами. Однак числова адреса незручна для користування, тому її замінюють текстовими еквівалентами.

На етапі становлення Internet у центрі мереженої інформації (NIC) була створена спеціальне служба реєстрації. Користувач послав (переважно електронними засобами) заповнений бланк, і NICвносив його у спеціальний список імен та адрес. Цей файл, так званий hosts (список вузлових комп'ютерів), регулярно розсилався на всі комп'ютери. Як імена використовували прості слова, кожне з яких було унікальним. Коли користувач вказував ім'я, комп'ютер шукав його в цьому файлі і підставляв відповідну ІР-адресу.

Коли Internet розрісся, розмір цього файла також збільшився. Це ускладнило реєстрацію імен та пошук адрес. Виникла потреба в розподіленій системі адрес. Такою системою стала доменна система імен (DNS).

Доменна система задає ієрархію побудови імен за певними правилами. Кожен рівень у цій ієрархії називається доменом. Кожен домен в імені (якщо читати зліва направо) є підмножиною наступного. Спочатку, тобто першою ліворуч, записується та специфічна частина адреси, яка означає ім'я комп'ютера, ім'я користувач або групи користувачів. Ця частина називається нижньорівневим доменом. Середня частина переважно є абревіатурою чи назвою організації або компанії. Кінцева частина в більшості випадків означає загальну інформацію і називається верхньорівневим доменом.

Наприклад, числовій адресі 195.35.222.22 відповідає доменна адреса melvil.ucop.edu. така адреса є легшою і зрозумілішою для користувача, особливо, якщо він знає, що melvil - це великий бібліотечний каталог, ucop - абревіатура від University of California of President, а edu - навчальний заклад (організаційна категорія).

Комп'ютер трансформує доменну адресу у числову, консультуючись зі спеціально призначеним для цього сервером, який називається сервер-імен, або DNS-сервер. Імена вибираються так, щоб означити ім'я машини і тип організації, яка є власником, чи обслуговує її, або відповідно до географічного розміщення комп'ютера. В імені може бути будь-яка кількість доменів, але більше п'яти трапляються зрідка.

У США верхньорівневі домени містять такі організаційні домени:

· com - комерційно - підприємницькі організації;

· edu - наукові, освітні заклади;

· gov - державні (урядові) установи, організації;

· mil - військові організації;

· org - некомерційні організації та установи.

В інших країнах верхньодоменна частина адреси містить дві літери коду країни й означає державу, де розміщений комп'ютер, наприклад:

· au - Австрія;

· ca - Канада;

· fi - Фінляндія;

· jp - Японія;

· nl - Нідерланди;

· ua - Україна.

Кожна частина імені повинна бути затверджена організацією, яка має на це право. Верхньорівневі домени затверджує інститут наукової інформації (США). Він же делегує права на затвердження доменно-іменних адрес нижчого рівня іншим організаціям, які роблять це в межах своїх доменів. Така ієрархія поширюється аж до рівня адміністратора конкретної локальної мережі. Наприклад, індивідуальне комп'ютерне ім'я melvil затверджене адміністратором мережі, в якій цей комп'ютер перебуває.

З використанням доменної системи адресу окремої людини-користувача можна записати так:

Размещено на Allbest.ru