Історія створення та ресурси глобальної мережі Інтернет. Порядок створення документів за допомогою ПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації

Березівський професійний аграрний ліцей

Реферат

Історія створення та ресурси глобальної мережі Інтернет. Порядок створення довідково-інформаційних документів за допомогою ПК

Виконав:

Кваша Юрій Володимирович

м. Березівка 2015 р.



Зміст роботи

Вступ

1. Історія створення та ресурси глобальної мережі Інтернет

1.1 Історія створення глобальної мережі Інтернет

1.2 Ресурси глобальної мережі Інтернет

2. Організація робочого місця та посадові обов'язки секретаря

2.2 Порядок створення довідково-інформаційних документів за допомогою ПК: службовий лист

2.3 Складання та оформлення службового листа

2.4 Охорона праці при роботі з комп'ютером

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

На думку багатьох науковців, дослідників, соціологів, політологів та економістів нашого часу, Інтернет - це одне великих випробувань нашого суспільства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне, економічне на навіть політичне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук. В сучасному світі, Інтернет - всесвітня мережа дальніх зв'язків, яка з'єднує мiльйони користувачів комп'ютерів в великій кількості країн. Інтернет є безспірним фактором сьогодення, який суттєво впливає на різноманітні сторони життя. З урахуванням швидкості та розмірів поширення комп'ютеризації у світі історію людства навіть поділяють на дві ери - до та після появи мережі Інтернет. Сьогодні до Інтернет підключено мережі, які охоплюють всі континенти, включаючи навіть Антарктику, і з'єднують переважну більшість міст на планеті.

Глобальна iнформацiйна мережа Інтернет уже давно є невiд'ємною часткою та основною рушiйною силою розвитку сучасної цивiлiзацiї. Завдяки Інтернету людство дiстало можливiсть налагодити ефективнi комунiкативнi зв'язки. Саме Інтернет забезпечує негайний доступ до будь-яких iнформацiйних продуктiв i баз даних, дозволяючи приймати, вiдправляти й опрацьовувати iнформацiю в активному режимi i реальному часi.

Коротка характеристика підприємства, на якому проходив практику

Я проходив виробничу практику на ТОВ «Березівський елеватор». Для практики мені було надано персональний комп'ютер. Згідно з планом виробничої практики я виконував такі завдання:

- порядок ведення діловодства, організація роботи з документами;

- технології обробки документів (робота з принтером, сканером, копіювальним апаратом, системою телефонізації);

- робота з операційною системою ПК, його файловою системою;

- створення архівних файлів документів;

- формування і друк текстів;

- збереження документів, робота з дисками, дискетами;

- використання таблиць (створення та заповнення таблиць, створення діаграм, графіків).

Заперіод проходження практики я навчився приймати та реєструвати вхідну, вихідну документацію, створювати ділові документи, працювати з офісною технікою: сканувати тексти, копіювати документи, збільшувати на принтері розмір документа, приймати телефонні дзвінки тощо. Під час проходження практики я був ознайомлений з правилами техніки безпеки та охорони праці секретаря і весь час їх виконував.



1. Історія створення та ресурси глобальної мережі Інтернет

1.1 Історія створення глобальної мережі Інтернет

29 жовтня 1969 року в Стенфордському і Каліфорнійському університетах були проведені перші випробування комп'ютерної мережі, яка стала потім основою Державної комп'ютерної мережі США, а пізніше перетворилася в глобальну міжнародну комп'ютерну мережу Інтернет. Ініціаторами ідеї створення державної комп'ютерної мережі для наукових досліджень в США стали фізики-ядерники. Її початкова мета - забезпечення доступу до ресурсів потужних комп'ютерів для спеціалістів інститутів і фірм, зайнятих розробками в стратегічних галузях.

Спеціалісти із історій техніки вважають початком Інтернету запуск першого штучного супутника Землі 4 листопада 1957 року. Вперше в історії провідні спеціалісти США в області стратегічного планування вимушені були зробити висновок про те, що їх країна вже немає значних військових переваг в світі, і протистояння з СРСР тільки на рівні розробки новітніх систем озброєнь стало беззмістовним. Була розроблена нова стратегія економічного виграшу за рахунок розвитку нових наукомістких технологій.

Ідея створення державної комп'ютерної мережі США для прискорення розробок атомних і ракетних технологій стала частиною стратегії досягнення технологічної переваги. В кінці 70-х років, коли в більшості розвинутих країн з'явилися свої державні комп'ютерні мережі, вчені-фізики виступили з ідеєю розробки системи протоколів обміну, які дозволили об'єднати комп'ютерні мережі різних країн з метою використання загальних програмних і інформаційних ресурсів. На початку 90-х років Інтернет з'явився і в СРСР. Ініціаторами його створення виступили фізики-ядерники із Об'єднаного інституту ядерних досліджень. В 1991 році швейцарський фізик Тім Бернерс Лі запропонував ідею і методи реалізації інформаційних систем на основі гіпертекстових документів, які володіли системою перехресних посилань один на один.

Гіпертекст (гіпертектовий документ) - мережевий документ, розмічений за спеціальними правилами і написаний на спеціальній мові. Помітками гіпертексту є посилання на інші документи чи частини цього ж документа. Зручність гіпертексту полягає в тому, що за допомогою посилання можна зразу ж викликати потрібний документ. Саме система пов'язаних між собою гіпертекстових документів надала Інтернету його сучасний вигляд. Сьогодні Інтернет є гігантською бібліотекою, яка містить сотні мільйонів документів, пов'язаних між собою перехресними посиланнями, доступними при натисканні клавіші миші.

1.2 Ресурси глобальної мережі Інтернет

Сервіси (служби) Інтернет.

Під час пересилання інформації у мережі один комп'ютер робить запит (комп'ютер-клієнт), а інший -- надає відповідь (комп'ютер-сервер). Такі комп'ютери відрізняються між собою, зокрема, встановленим програмним забезпеченням. Програми, які здійснюють запит, називають клієнтами, які опрацьовують запит і надають відповідь -- серверами. Між цими програмами має бути, однозначна відповідність, вони повинні розуміти одна одну. Пара програм -- для клієнта -- та сервера -- утворюють службу Інтернет.

Існують універсальні та спеціалізовані служби Інтернет. Спеціалізовані служби доступні вузькому колу користувачів і спеціалістів. Універсальні служби може використовувати кожний. Основне програмне забезпечення для роботи з універсальними службами входить до комплекту операційних систем. До основних служб належать:

* WWW або WEB-служба;

* електронна пошта (e-mail);

* служба новин UseNet;

* служба пересилання файлів між комп'ютерами FTP;

* служба Gopher;

* служба Telnet;

* служба WAP.

Служба WWW (World Wide Web або WEB-служба) вважається найбільш популярною. Це система відображення та обміну інформацією. Вона надає доступ майже до всіх видів ресурсів мережі. Електронна пошта (e-mail) дає змогу користувачам обмінюватись листами-повідомленнями. Одночасно з текстовими повідомленнями можна передавати файли в різних форматах: графіку, звук тощо. Службу UseNet називають службою новин або телеконференцією. Принципи роботи служби новин схожі до роботи електронної пошти, однак у UseNet повідомлення направляються не конкретній людині, а так, щоб їх міг отримати кожний, хто виконає підписку на ті чи інші новини. Кожна така адреса складається з двох частин. До першої частини можуть належати від одного до трьох чисел зліва. Ця частина визначає адресу мережі, до якої входить комп'ютер, і називається ідентифікатором мережі. До другої частини входить інша група чисел адреси. Вони визначають у певний проміжок часу конкретний комп'ютер у мережі і називаються ідентифікатором вузла.

Для адміністрування (керування) мережею така система адресації зручна, а ось для користувачів -- ні. Незручно постійно пам'ятати набори цифр, їх можна легко переплутати, крім того, вони можуть змінюватися. Тому поряд з IP-адресацієюбула введена інша система імен -- домена система. Вона дає змогу поставити у відповідність IP-адресі деяке ім'я, зручне користувачам. Для цього мережу умовно поділили на так звані домени (тематичні частини). Домени побудували так, щоб за назвами можна було визначити їхнє призначення, належність, форми обслуговування та фінансування. Так, спочатку були створені шість доменів:

com -- комерційні компанії;

net -- провайдери;

edu -- освітні організації;

mil -- військові організації;

gov -- державні організації;

org -- суспільні організації.

Домен com призначений для обслуговування різноманітних комерційних організації, edu -- для Міністерства освіти :США, a mil -- для військового комплексу. Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, існуючих доменів стало недостатньо. Було вирішено створити додатково домени за територіальним принципом, тобто для держав, наприклад:

uа -- Україна;

uk -- Великобританія;

ru -- Росія;

fr -- Франція;

са -- Канада;

jp -- Японія;

ch -- Китай;

it -- Італія.

Домени другого рівня (Iviv, kiev, narod, microsoft тощо) може отримати будь-яка особа або організація. Після придбання домену другого рівня його власник може розподіляти (продавати) домени третього рівня і т.д. Довгі імена (адреси) вважаються непрестижними і солідні компанії ними не користуються.

На противагу IP-адресам, доменні адреси читають справа наліво. Доменне ім'я в числове можна перевести за допомогою спеціальної програми ping. Інтернет складається з тисячі різних мереж, кожна з яких може працювати за своїми правилами, використовувати різноманітні протоколи та системи адресацій. Для обміну інформацією між такими мережами служать спеціальні служби. Служба FTP призначена для пересилання файлів між комп'ютерами. Ця служба дає змогу швидко та якісно пересилати файли великих розмірів, зокрема, програми, звукові та відео файли т а ін. Служба Gopher дає змогу шукати, отримувати та відображати потрібну інформацію у текстовому форматі. Це давня служба і сьогодні вона майже не розвивається. Службу Telnet використовують для віддаленого доступу до ресурсів інших комп'ютерів.

Останнім часом популярними стали нові служби Інтернет:

інтерактивний чат, аудіо- і відеоконференції, де користувачі можуть

спілкуватися в режимі реального часу тощо.

Протоколи Інтернет.

Cукупність правил взаємодії клієнта та серверу називають протоколом. Звичайному користувачеві не обов'язково знати його зміст, але варто орієнтуватись, який протокол використовує та чи інша служба.

Розглянемо основні протоколи мережі Інтернет. На початку 70-х років розроблено спеціальний протокол міжмережної взаємодії, який назвали протоколом ТСР/ІР (Transfer Control Protocol/internet Protocol).

TCP (Transfer Control Protocol) -- протокол управління пересиланням даних. Він визначає правила розбиття інформації на пакети певного розміру та формату, їх доставки до адресата певними маршрутами й об'єднання пакетів в єдине ціле,

IP (Internet Protocol) -- протокол міжмережної взаємодії. Він дає можливість коректно пересилати інформацію між комп'ютерами, які мають різну архітектуру та різні операційні системи.

HTTP (Hyper Text Transfer Protocol) -- протокол служби WWW. Це протокол пересилання і відображення гіпертексту, тобто Web-сторінок.

Він дає змогу за допомогою спеціальних програм -- броузерів -- отримувати і переглядати Web-сторінки. З розвитком мобільного зв'язку значно зросла роль електронних повідомлень. Протокол WAP надає доступ до сервісів Інтернет користувачам мобільних телефонів, пейджерів, електронних органайзерів, що використовують різні стандарти зв'язку.

Адресація ресурсів Інтернет. Пересилання інформації в мережі здійснюється за принципом „запит -- відповідь". За допомогою одного комп'ютера -- клієнта -- формують запит і звертаються до іншого комп'ютера -- сервера -- за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, на якому знаходиться потрібна інформація (її називають ресурсом), тобто шлях до ресурсу та адресу клієнта. Колись комп'ютерів, під'єднаних до Інтернет, було небагато, і кожний з них мав своє ім'я у мережі. Ці імена записувались у спеціальні файли, які постійно розсилала серверам організація InterNIC(Network Information Center). Коли кількість комп'ютерів досягла певної критичної межі, робота з такими файлами ускладнилася. Тому Інтернет вирішили умовно поділити на зони. Кожному комп'ютеру надали номер, який складається з чотирьох чисел, кожне з яких менше ніж 256. Числа розмежовані крапками. Такі адреси називаються IP-адресами.



2. Організація робочого місця та посадові обов'язки секретаря

Професія секретаря займає третє місце в рейтингу професій, або 7,06% попиту. На протязі місяця Центр Зайнятості одержує більш ніж 60 заявок на вакансію секретаря. Зараз користується популярністю "ідеальний секретар”, який вміє поводитися з офісним обладнанням, має навики діловодства, володіє феноменальною пам'яттю на всі номери телефонів, фамілії та посади. Якщо театр починається з вішалки, то будь-який офіс - з секретаря. Секретар - візитна картка керівника. Організація робочого місця секретаря з урахуванням вимог наукової організації праці до його плануванні і обслуговування, а також з урахуванням вимог і можливостей використання сучасної організаційної техніки, до її устаткуванню й оснащенню є необхідною умовою досягнення високої ефективності, оперативності та якості праці, збереження працездатності протягом усього робочого дня. Робоче місце секретаря є важливим осередком організації трудового процесу в установі. Оскільки секретар - "Обличчя установи", то і його робоче місце має бути зразком правильної організації, показником високої культури праці.

Планування робочого місця секретаря повинна забезпечити максимальну зручність при виконанні покладених на нього обов'язків, в той же час відповідати вимогам економії площі приміщення. Робоче місце секретаря в приймальні звичайно розташовується поруч із кабінетом керівника, у центрі кімнати, недалеко від дверей у кабінет і так, щоб легко можна було бачити всіх вхідних. У приміщенні повинні знаходитися тільки ті предмети, потрібні секретарю й іншим співробітникам, безпосередньо в процесі роботи. Меблі для відвідувачів дожно знаходиться в залі, добре проглядаються секретарем, зручна для розміщення в приміщенні.

Велику частину робочого часу секретар працює сидячи, а це стомлює, тому він повинен мати можливість зручно витягнути ноги, вільно вставати, змінювати позу для письма, роботи на друкарській машинці, читання. Слід пам'ятати, що нерідко секретар має велику кількість різних технічних засобів, включаючи оргтехніку, якою користуються інші працівники: конвертовскриватель, бумагоунічтожающая машина, ламінабор.

Посадові обов'язки секретаря.

Підготування необхідних документів, допомога в забезпеченні фінансово-господарської діяльності товариства. Приймання, облік, реєстрація, контроль за виконанням документів, інформаційно-довідкове обслуговування та зберігання документної інформації. Контроль якості підготування, правильності складання, погодження та затвердження документів, що подаються на підпис керівництву товариства. Контроль за виконанням документів і доручень керівництва, вживання оперативних заходів до своєчасного та якісного виконання їх. Організація підготовки, прийняття рішень та доведення їх до безпосередніх виконавців. Здійснення аналізу довідок і доповідей, що подаються керівництву, підготування компетентних висновків.

Здійснення оперативного зв'язку зі сторонніми організаціями (як комерційними, так і державними) й окремими громадянами з питань поточної діяльності товариства. Виконання функцій інспектора відділу кадрів: оформлення наказів по особовому складу; оформлення особових карток або особових справ; оформлення трудових книжок; оформлення документів про відрядження; оформлення листів непрацездатності; ведення табеля обліку робочого часу; видавання довідок.

2.2 Порядок створення довідково-інформаційних документів за допомогою ПК: службовий лист

Процес прийняття управлінських рішень базується на зборі та обробці об'єктивної і достовірної інформації. Тому переважна більшість документів, що відправляються з підприємства та спрямовуються до нього, є довідково-інформаційними. У них міститься інформація про фактичний стан справ в установі, організації, на підприємстві, який є підставою для прийняття розпорядчих документів. Довідково-інформаційна документація носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома. Документи цієї системи відіграють службову роль по відношенню до організаційно-правових та розпорядчих документів. Довідково-інформаційні документи не містять доручень, не зобов'язують їх виконувати, як розпорядчі документи, а повідомляють дані, на підставі яких приймаються відповідне рішення, тобто ініціюють управлінське рішення, дозволяють вибрати той чи інший спосіб управлінського впливу.

Особливість цих документів полягає в тому, що вони направляються знизу вверх по системі управління: від працівника до керівника структурного підрозділу, від керівника структурного підрозділу до керівника організації, від підвідомчої організації до вищої. До довідково-інформаційної документації відносяться такі види документів:

- акти; протоколи;

- довідки;

- службові листи;

- пояснювальні та доповідні записки;

- плани і графіки;

- відгуки та рецензії.

2.3 Складання та оформлення службового листа

Службовий лист - загальна назва різних за змістом документів, які виділяються у зв'язку з особливим способом передачі тексту - поштовою пересилкою. Службові листи належать до основних засобів обміну інформацією між підприємствами та установами. На них припадає значна частина вхідної та вихідної документації. Службові листи надсилають аби спонукати адресата до дії, роз'яснити йому щось, переконати в чомусь. Це досягається завдяки чіткості викладення та змістовності тексту. Текст службового листа, як правило, складається із двох логічно пов'язаних частин: вступної та основної. У вступній частині зазначають факти, події, обставини, документи, дати нормативних чи інструктивних матеріалів. В останній частині тексту листа викладають його головну мету у формі пропозиції, відмови, гарантії тощо. Службовий лист оформлюють на спеціальному / фірмовому бланку (перевагу надають кутовому розташуванню основних реквізитів) або на чистому аркуші паперу (в такому разі залишають місце для відбитка кутового чи повздовжнього штампу адресата). Залежно від обсягу тексту використовують бланки чи аркуші формату А4 або А5.

Реквізити службового листа:

назва організації-відправника листа;

довідкові дані про організацію-відправника листа;

номер листа (індекс) і дата;

адресат (одержувач) листа;

заголовок листа

Службові листи - це єдина форма документів, де не вказується реквізит "вид документа", тобто "Службовий лист" не назначають.

Існує багато видів службових листів:

* інформаційні;

* рекламні;

* запрошення;

* супровідні;

* підтвердження

* нагадування;

* гарантійні;

* ініціативні;

* відповіді;

* рекомендаційні та інші.

Інформаційні листи - це службові листи, в яких адресант інформує адресата про якісь факти чи заходи. Як правило, адресант пропонує свої вироби чи послуги. Інформація, наведена в листах такого типу, має бути якомога ширшою. Адресата можна зазначати узагальнено.

Рекламні листи - це різновид інформаційних листів. Вони містять детальний опис товарів чи послуг і надсилаються конкретним адресатам, щоб спонукати їх скористатися запропонованим. Незважаючи на те, що рекламні листи оформляють на фірмових бланках, поштову адресу, номери телефонів, розрахункових рахунків також зазначають у тексті.

Листи-запрошення - це такі службові листи, в яких адресатові пропонують взяти участь в якихось заходах. Листи-запрошення адресують конкретним особам, підприємствам, установам чи організаціям. Починати ці листи можна такими зворотами: "Просимо взяти участь у ..."; "Запрошуємо ..."; "Запрошуємо Вас ...".

Далі розкривають характер заходів, умови участі в них, зазначають строки їх проведення.

Супровідні листи - це такі службові листи, в яких адресата інформують про відправлення йому документів, що додаються до листа. Супровідні листи слід починати словами: "Надсилаємо ..."; "Направляємо..."; "Відправляємо..." тощо.

2.4 Охорона праці при роботі з комп'ютером

Темпи зростання числа користувачів ПК неухильно зростають. Однією із характерних особливостей сучасного розвитку суспільства є зростання сфер діяльності людини, в яких використовуються інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери. Однак їх використання загострило проблеми збереження власного та суспільного здоров'я, вимагає удосконалення існуючих та розробки нових підходів до організації робочих місць, проведення профілактичних заходів для запобігання розвитку негативних наслідків впливу ПК на здоров'я користувачів. Заходи з охорони праці користувачів ПК необхідно розглядати в трьох основних аспектах: соціальному, психологічному та медичному. У соціальному плані розв'язання цих проблем пов'язане з оптимізацією умов життя, праці, відпочинку, харчування, побуту, розвитком культури, транспорту. Значне місце у профілактиці розладів здоров'я належить психології праці. Особливої значущості у користувачів ПК набуває психоемоційний стрес.

Значна роль у профілактиці захворювань користувачів ПК відводиться медицині. Існує перелік профілактичних заходів для користувачів ПК, що включає як складові первинної профілактики здоров'я (професійний відбір), так і вторинної, яка направлена на зниження ймовірності розвитку перевтоми та перенапруження. Ці комплексні заходи спрямовані на відновлення функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату.

Розміщення робочих місць з ПК у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонено. Площа на одне робоче місце становить не менше ніж 6,0 м, а об'єм - не менше ніж 20,0.м. Приміщення для роботи повинні мати природне та штучне освітлення. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід. Виробничі приміщення повинні обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо, з урахуванням вимог до площі приміщень. Слід щоденно робити вологе прибирання. Приміщення мають бути, оснащені аптечками першої медичної допомоги. При приміщеннях з мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. В кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою. При організації праці, пов'язаної з використанням ПК, для збереження здоров'я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності передбачаються внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку. Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку містять додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об'єктивних і суб'єктивних ознак стомлення і зниження працездатності. При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу. Впродовж робочої зміни мають передбачатися:

- перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

- перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

- додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.



Висновки

Сьогодення не можливо уявити без всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Щорічно кількість користувачів збільшується на декілька мільйонів. Тому є вкрай важливо орієнтувася в головних засадах роботи в мережі Інтернет, знати про можливі небезпеки та способи їх запобігання. Помилково зводити Інтернет лише до “засобу” масової інформації та комунікації. “Мережа” є простором, що породжує нові форми взаємодії людей, нові принципи конструювання соціальності і, як наслідок, нові проблеми щодо розуміння “віртуальної” свободи, розподілу влади в соціальній віртуальній реальності і креативного використання нових технологічних можливостей.

Нові суспільні відносини, які виникли й існують у соціальній віртуальній реальності Інтернету, неминуче екстраполюються на всі сфери життя. Це наочно виявляється в переплетенні “реальності” і “віртуальності”, повсякденних соціальних практик і інтернет-комунікації. Таке тісне переплетення і навіть збіг реальності повсякденного життя і віртуальної реальності Інтернету (комунікативні практики в якій також вже стають частиною повсякденності) робить недоречним протиставлення двох реальностей.



Список використаної літератури

мережа інтернет комп'ютер

1. “Виртуальная” свобода // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 623, 2004. - с. 79-83.

2. Бартків А.Б. та ін. Мережа Інтернет: сьогодні і вчора. - К.: Вища школа, 1996.

3. Джонс Ж., Харроу К. Интернет - река жизни. - М., 2008.

4. Исследование виртуальной реальности и Интернет-коммуникации в современной философии // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. Матеріали міжнародної наукової конференції. “Людина - Світ - Культура”. - Київ, 2004. - с. 527-528.

5. Соціальність віртуальної реальності // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - № 547, 2002. - с. 138-141.

Размещено на Allbest.ru