Інформаційні системи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Класифікація внутрішніх інформаційних систем підприємств та організацій

2. Сутність та визначення поняття інформаційної безпеки

3. Топології комп'ютерних мереж

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується необхідністю розвитку перспективних напрямків науки і техніки і підвищенням ефективності виробництва з метою доведення якості продукції до світових стандартів. Для вирішення цієї задачі керівництву підприємств потрібна оперативна достовірна інформація про фактичний стан виробництва, потребах у ресурсах, ситуації на ринку і т.і.

Одним з ефективних напрямків удосконалення управління підприємством є розробка и впровадження сучасних інформаційно-управляючих систем і технологій. Нові інформаційні технології управління підприємством є важливим і необхідним засобом, який дозволяє:

1. швидко, якісно і надійно виконувати отримання, облік, зберігання і обробку інформації;

2. значно скоротити управлінський персонал підприємства, який займається роботою по збору, обліку, зберіганню і обробці інформації;

3. забезпечити у потрібні терміни керівництво і управлінсько-технічний персонал підприємства якісною інформацією;

4. своєчасно і якісно вести аналіз і прогнозування господарської діяльності;

5. швидко і якісно приймати рішення по усіх питаннях управління підприємством.

1. Класифікація внутрішніх інформаційних систем підприємств та організацій

Впорядкувати інформаційні системи досить складно через їх різноманіття та сталого розвитку структур і функцій.

В якості ознак класифікації використовуються: область застосування, охоплювана територія, організація інформаційних процесів, напрямок діяльності, структура та ін.

За територіальною ознакою автоматизована інформаційна система (АІС) класифікуються на геоінформаційні, міжнародні, загальнодержавні, обласні, республіканські, окружні, міські, районні і т.д.

За сферою застосування розрізняють АІС в економіці, в промисловості, в торгівлі, на транспорті, в правовій сфері, в медицині, в навчальних закладах і т.п. інформаційний безпека управлінський

У рамках однієї сфери АІС можна класифікувати за видами діяльності. Так, наприклад, всі правові інформаційні системи можна умовно розбити на АІС, що використовуються у правотворчості, правозастосовчій практиці, правоохоронної діяльності, правовій освіті та вихованні. Звичайно, слід розуміти, що подібного роду класифікація досить умовна, оскільки одні й ті ж АІС можуть використовуватися в різних видах правової діяльності.

Можна класифікувати правові інформаційні системи з точки зору правової освіти, у рамках якого вони склалися й завдання якого вирішують у процесі свого функціонування, - автоматизовані системи органів прокуратури, юстиції, судів та ін

Один з основних підходів до класифікації АІС у правовій сфері пов'язаний з видами оброблюваної соціально-правової інформації.

Так можна виділити АІС, засновані на системі нормативних правових актів. Наприклад, інформаційно-пошукові за законодавством і довідкові правові системи. Для цих систем проблеми систематизації інформації пов'язані з питаннями класифікації та систематизації нормативних правових актів.

З іншого боку, можна виділити системи, акумулюючі й обробні різноманітну соціально-правову інформацію ненормативного характеру: кримінологічну, криміналістичну, судово-експертну, оперативно-розшукову, наукову правову та ін

Автоматизовані інформаційні системи прийнято також поділяти на повнотекстові і фактографічні.

У повнотекстових АІС збираються і систематизуються тексти документів або їх бібліографічний опис. Оскільки документована інформація - це зафіксована на матеріальному носії шляхом документування інформація з реквізитами, що дозволяють визначити таку інформацію, або у встановлених законодавством України випадках її матеріальний носітель 1, то зазначені реквізити є підставою для класифікації оброблюваної інформації.

Фактографічна інформація - це опис обраних характеристик, властивостей об'єктів, інформація про яких збирається, систематизується і обробляється в даній інформаційній системі. Для кожної характеристики повинна бути точно визначена форма її представлення в системі (текстова, графічна, звукова і т.д.). Вид що зберігається та обробляється автоматизованою системою інформації багато в чому визначає її програмно-технічне рішення.

Всю документовану правову інформацію можна розбити на офіційну і неофіційну. До офіційної правової інформації відносяться відомості і дані про право або про законодавство в широкому сенсі слова, тобто про всі діючі і вже припинили дію нормативних актах. В автоматизованих системах, заснованих на офіційній правової інформації, велику роль грає її класифікація за джерелами права: закони Російської Федерації, нормативні акти уряду країни і урядів республік, міністерств і відомств країни і республік і місцевих органів державної влади та державного управління, громадських організацій та ін.

В якості неофіційною правової інформації, що лежить в основі функціонування АІС, розглядаються всі відомості і дані про право і пов'язаних з ним явища, які відображені в юридичній науковій літературі, не є офіційною (юридичних монографіях, підручниках, статтях, оглядах, доповідях, довідниках та інших матеріалах), і відомості, що містяться в матеріалах, отриманих від підприємств, установ, громадських організацій, громадян та інших джерел.

Велике значення, з точки зору створення і функціонування АІС, має класифікація інформації за ступенем доступу на загальнодоступну і обмеженого доступу. Використання подібного роду інформації в автоматизованих системах вимагає організації технічної та програмної захисту її від несанкціонованого доступу.

Існують класифікації АІС по вигляду використовуваних технічних (на якому класі обчислювальних машин функціонують), програмних (під управлінням якої операційної системи працюють, за допомогою яких програмних засобів створені), лінгвістичних засобів, а також логіко-математичних методів, що лежать в основі процесу обробки інформації.

Крім того, автоматизовані системи правової інформації можна класифікувати на вимогу до рівня підготовки користувачів (для фахівців, для широкого кола користувачів).

Досвід практичного застосування АІС показав, що найбільш точною, відповідної самому призначенням АІС слід вважати класифікацію за ступенем складності технічної, обчислювальної, аналітичної та логічної обробки інформації, що використовується. При такому підході до класифікації можна найбільш тісно пов'язати АІС і відповідні інформаційні технології.

Відповідно, на наш погляд, можна виділити наступні види АІС:

автоматизовані інформаційно-довідкові системи (АІСС);

автоматизовані інформаційно-логічні системи (АІЛС);

експертні системи (ЕС) та системи підтримки прийняття рішень;

автоматизовані робочі місця (АРМ);

автоматизовані системи управління (АСУ);

автоматизовані системи інформаційного забезпечення (АСИО).

Розглянемо кожен з перелічених у класифікації типів АІС докладніше.

Під автоматизованої інформаційно-довідкової системою (АІСС) в області права будемо розуміти автоматизовану інформаційну систему, призначену для збору, систематизації, зберігання та пошуку правової інформації за запитами користувачів.

Найбільш відомими системами, що відносяться до даного увазі, є: інформаційна система "Еталонний банк правових актів", створена в НТЦ "Система" при Державному правовому управлінні Президента РФ; база даних по законодавству "Еталон", розроблена Науковим центром правової інформації; довідкова правова система "Гарант", розроблена науково-виробничим об'єднанням "Гарант-Сервіс" (МДУ); інформаційна правова система "Кодекс", створена у "Центрі комп'ютерних розробок" (Санкт-Петербург); довідково-правові системи сімейства "КонсультантПлюс", створені ЗАТ " КонсультантПлюс ".

АІСС використовуються для накопичення і постійного корегування великих масивів інформації про осіб, фактах і предметах, що представляють інтерес. Ці системи працюють переважно за принципом "запит - відповідь", тому обробка інформації в них пов'язана в основному не з перетворенням первинних даних, а з їх пошуком.

Принципову особливість АІСС становить поняття "інформаційний пошук". Інформаційний пошук - це процес знаходження в якомусь безлічі тих відомостей, які присвячені зазначеної в інформаційному запиті темі (предмету), інформація про яку необхідна користувачеві.

Велика кількість автоматизованих інформаційно-довідкових систем створено і функціонує у правоохоронній і судовій сферах: "Вбивство", "Слідчий", "Рекет", "Розбій", "Викрадення зброї зі сховищ", "Розслідування" - з організації розслідування окремих видів злочинів; "Сейф" - з інформаційного забезпечення розслідування розкрадань з сейфів; "Девіз-М" - з розслідування підроблених грошових знаків; "Рецепт" - з розслідування підроблених рецептів на одержання наркотичних засобів; "Досьє" - з автоматизованого обліку особливо небезпечних злочинців (рецидивістів, гастролерів, організаторів злочинних груп, авторитетів кримінального середовища і т.п.); "Папілон" - з перевірки відбитків пальців і дактилокарт; "Кримінал-І" - з обліку правопорушень і злочинів, скоєних іноземними громадянами та громадянами Росії за кордоном; "Автопошук "- з обліку та організації пошуку викраденого та безхазяйного автотранспорту;" Антикваріат "- з обліку викрадених культурних цінностей;" Покарання "- про відбувають покарання;" Кортик "- з експертизи холодної зброї та ін

Використання інформаційно-довідкових систем правової інформації в різних областях діяльності має свої особливості і відповідно визначає специфічні завдання і вимоги, які дозволяють говорити про них не тільки як про пошуковому інструменті.

Можна виділити чотири основні сфери застосування цих систем:

а) систематизація і дослідження проблем законодавства;

б) законотворчість;

в) правозастосовна практика;

г) правова освіта.

Для успішного вирішення проблем систематизації законодавства необхідна попередня класифікація правового матеріалу. Особливу роль при цьому відіграє предметна класифікація нормативних актів. Робота ця здійснюється на основі спеціальних тематичних класифікаторів (наприклад, загальноправової класифікатор галузей законодавства).

Слід відзначити незаперечну перевагу автоматизованих інформаційно-пошукових систем при аналізі зв'язків між різними нормативними правовими актами. Ця робота, досить копітка, якщо її проводити вручну, стає простою і швидкою завдяки наявності в багатьох сучасних системах гіпертекстових посилань між документами.

Велике значення автоматизованих інформаційно-пошукових систем при проведенні основних видів систематизації правового матеріалу: інкорпорації, кодифікації і консолідації.

Хронологічна і предметна інкорпорації істотно спрощуються за допомогою автоматизованих інформаціоннопоіскових систем, що мають спеціальні хронологічні і предметні класифікатори.

Полегшується робота по внесенню офіційних змін в текст нормативних правових актів.

У законотворчій діяльності використання автоматизованих інформаційно-пошукових систем також має велике значення. Ці системи відіграють роль незамінного помічника для обліку попереднього законодавства на етапі розробки нових нормативних актів. Необхідність ув'язки всіх знову створюваних нормативних актів з вже діючими, недопущення повторень одних і тих же норм у різних правових актах, визнання певних нормативних актів такими, що втратили чинність - робота дуже трудомістка. Ручний відбір необхідних правових документів може не тільки зайняти досить тривалий час, але й призвести до того, що багато нормативних актів залишаться поза увагою фахівців.

Машинний пошук істотно підвищує оперативність підготовки нових нормативних актів та переліків нормативних актів, що втратили силу.

Найбільше застосування автоматизовані інформаційно-пошукові системи знаходять у правозастосовчій діяльності.

Як вже зазначалося, значно зросла кількість фахівців, у своїй діяльності стикаються з необхідністю роботи з правовою інформацією. Отримання необхідних нормативних правових документів із засобів масової інформації вимагає великих тимчасових витрат. Це завдання стає ще більш складною, якщо мова йде про різні відомчих нормативних актах, які далеко не завжди видаються в періодичній пресі. З використанням інформаційно-пошукових систем завдання швидкого підбору необхідних документів істотно спрощується. Більше того, серед людей, що працюють з правовою інформацією, останнім часом сильно зросло число фахівців, не мають спеціальної юридичної освіти. При необхідності вирішення конкретного правового питання багато хто з них не знають, які конкретно нормативні правові акти регулюють це питання. Такі проблеми нерідко виникають і перед юристами, які не є фахівцями в даній правовій галузі. Цих труднощів можна уникнути, скориставшись різними пошуковими можливостями, наданими сучасними автоматизованими системами правової інформації. Системи класифікації (хронологічні, тематичні, за реквізитами документів тощо) таких комп'ютерних баз дозволяють на хорошому рівні вирішувати багато завдань.

Наступний клас інформаційних систем призначений для вирішення на основі систематизованої правової інформації різного виду найпростіших логічних задач. У результаті роботи систем цього класу відбувається не тільки пошук необхідної при вирішенні завдань правової інформації (як в інформаційно-пошукових), але і за допомогою певних логічних процедур синтез нових відомостей, які не містяться явно у відібраній правової інформації.

Автоматизованими інформаційно-логічними системами (АІЛС) правової інформації називаються автоматизовані інформаційні системи, покликані на базі зберігається в них, спеціально систематизованого масиву правової інформації за допомогою спеціальних логічних процедур вирішувати завдання аналізу правової інформації.

Порівняно новим і перспективним напрямком використання комп'ютерних технологій є експертні системи (ЕС), що відносяться до систем штучного інтелекту.

Ці системи здатні накопичувати, обробляти знання з деякої предметної області, на їх основі виводити нові знання та вирішувати на основі цих знань практичні завдання, пояснюючи хід рішення. За допомогою експертних систем розв'язуються задачі неформалізовані, слабко структуровані, алгоритми вирішення яких не перебувають у силу неповноти, невизначеності, неточності, розпливчастості розглянутих ситуацій та знань про них.

З точки зору систематизації законодавства в експертних системах повинна бути реалізована система відомостей і даних, що містяться в нормах права, на відміну від систематизації нормативних правових актів в інформаційно-пошукових системах.

Функціонування експертної системи пов'язане з вирішенням трьох основних проблем:

проблеми передачі знань від експертів-людей комп'ютерній системі;

проблеми подання знань, тобто реконструювання масиву знань у певній правовій сфері, представлення його як структури знань у пам'яті комп'ютера;

проблеми використання знань.

Необхідність глибокої і докладної формалізації процесу прийняття рішення для моделювання його в комп'ютерній системі призводить до того, що поки експертні системи такого роду створюються програмістами і експертами-юристами для вирішення конкретних питань у досить обмежених правових областях, тобто є вузько спеціалізованими. Користувачами таких систем є юристи-практики, що зіштовхуються з правовими проблемами, що знаходяться поза області компетенції, і особливо користувачі - не юристи.

Подібні системи в процесі вирішення завдань задають питання користувачеві, направляють хід його думок, використовуючи формальні та евристичні знання експертів. Істотно, що система пояснює обрані стратегії рішення і навіть цитує джерела, в ній використовуються.

Починаючи з 1970 р. у Великобританії, США і ФРН було розроблено понад 25 дослідницьких проектів, що охоплюють використання методів штучного інтелекту в процесі правової аргументації. Прикладами є такі широко використовувані системи, як: TAXAMAN-I і TAXAMAN-II, створені англійцем Маккарті і спеціалізуються на податковому праві Великобританії; система Мелдмана MITProject для кримінального права; програма Піппа і Шлінка Judith на основі Цивільного кодексу ФРН обробляє юридичні документи та їх проекти, пов'язані з цивільного права; система LRS Харнера спеціалізується на договірному праві; Rand Project Ватермана і Петерсона моделює процес прийняття рішень у цивільному процесі; програмні комплекси TAXADVISER і EMYCIN використовуються при плануванні федерального оподаткування;

"Сі Кліпс" де Бессон використовується при кодифікації Цивільного кодексу Луїзіани; система DSCAS допомагає аналізувати юридичні аспекти позовів про відшкодування додаткових витрат, пов'язаних з відзнакою фізичних умов на місці передбачуваного будівництва від зазначених у контракті; система LDS допомагає експертам-юристам врегулювати позови про відшкодування збитків і компенсації за збитки, пов'язані з випуском дефектної продукції, і багато інших.

У вітчизняної законодавчої і правозастосовчій практиці в останнє десятиліття створено близько півтора десятків правових експертних систем.

ЕС "БЛОК" призначена для співробітників підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю і допомагає встановити можливі способи вчинення крадіжок при проведенні будівельних робіт. Система дозволяє:

на етапі введення вихідних даних сформулювати проблему;

визначити можливі способи вчинення крадіжок;

скласти список ознак, відповідних тому або іншому способу вчинення крадіжки, який використовується для планування заходів щодо розкриття злочину.

Для вироблення рішення про спосіб вчинення злочинів використовуються такі групи ознак:

економічні, технологічні, товарознавчі, бухгалтерські, оперативні, а також причетні особи та документи - носії інформації.

Система відрізняється простотою введення нових даних, що дає можливість швидко адаптувати її в процесі експлуатації.

В ЕС є підсистема допомоги та підсистема навчання користувача.

ЕС "БЛОК" реалізована на базі природної мовної оболонки ДИЕС для експертних та інформаційних систем. Для розробки системи залучалися найбільш досвідчені працівники підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю. У розвиток ЕС "БЛОК" передбачається можливість звернення до автоматизованих обліками органів внутрішніх справ.

З 1964 р. в ВНІІСЕ успішно діє ЕС "АВТОЕКС" (останній варіант 1988 р. "Мод-ЕксАРМ"). Система в режимі діалогу вирішує вісім питань, пов'язаних з наїздом на пішохода.

ЕС забезпечує високий рівень автоматизації експертного дослідження. У ній автоматизована більшість операцій:

експертний аналіз вихідних даних, вибір ходу дослідження, виконання розрахунків, складання висновку, формулювання висновку з наступною роздруківкою.

За допомогою системи можна отримати відповіді на питання, що стосуються визначення чисельних значень різних параметрів дорожньо-транспортної пригоди: швидкість автомобіля, його зупинний шлях, видалення автомобіля від місця наїзду в конкретний момент часу і т.п. Вирішуються також і расчетнологіческіе питання: наприклад, наявність або відсутність у водія транспортного засобу технічної можливості запобігти наїзду на пішохода. На виробництво однієї експертизи витрачається в середньому п'ять хвилин: три хвилини на введення даних і дві - на дослідження і печатку. Система також дозволяє дослідити наїзди транспортних засобів на перешкоду і зіткнення транспортних засобів.

У перспективі експертні системи можуть ефективно використовуватися і в практиці систематизації законодавства для вирішення наступних проблем:

виявлення і усунення шляхом експертного тлумачення суперечливих правових приписів в актах різної юридичної сили;

виявлення і заповнення правових прогалин за допомогою аналогії права, аналогії закону;

доктринального (неофіційного) тлумачення нечітко сформульованих у правових актах правил, понять, принципів.

Всі експертні системи будуються на загальних і спеціальних знаннях в праві: існуючих правових концепціях, структурі правил, особистісному сприйнятті права, правовій системі і підсистемі, юридичної аргументації, логіки, семантиці, соціології та психології права, а також філософських теоріях, що носять загально методологічні характер.

Звичайно, сучасні комп'ютерні системи не можуть виявляти моральні, релігійні, соціальні та політичні настрої, як це роблять люди в процесі прийняття рішення. Вони не мають ні інтелектом, ні здоровим глуздом, ні натхненням, не проявляють загального інтересу до всесвітньої проблематики, як це робить будь-яка людина. Тому їм відводиться роль інтелектуального помічника (intelligent assistant).

У даному випадку машина виступає в ролі інтелектуального стимулятора, налаштованого на те, щоб фактор забування, ігнорування чи неврахування істотних для справи, що розглядається обставин не послужив причиною неповного або невірного його дослідження.

Ніхто не пов'язує з такими комп'ютерними системами можливості простого відшукання істини, тому що інформація в них зберігає такі вади, як недостатність, недостовірність і суперечливість. Проте їх роль в інтенсифікації активної аналітичної роботи незаперечна.

Вже зараз абсолютно ясна користь подібних експертних систем для вирішення проблеми пасивності деяких народних засідателів: консультації ЕОМ, розраховані на не має спеціального юридичної освіти засідателя, контрольні тести допоможуть йому усвідомлено брати участь у слуханні справи.

"При створенні інтелектуальних систем у правовій сфері треба враховувати її особливості. Справедливість не можна виміряти на точних вагах ні логіки, ні математики, як не можна синтезувати на комп'ютері законопроект, що вбирає вікову мудрість юридичної науки і практики.

Юридична практика потребує в першу чергу в природному інтелекті, в гуманізації людських відносин. Бо найвищою цінністю є людина, її природні, природжені та невідчужувані права і свободи, її честь і гідність. Саме з таких гуманістичних позицій і повинна розглядатися проблема застосування у сфері права комп'ютерних технологій, пов'язаних з ідеями, які називали штучним інтелектом ".

Перераховані види інформаційних систем можуть входити складовими частинами в більш складні інформаційні освіти.

Автоматизовані робочі місця (АРМ) - індивідуальний комплекс технічних і програмних засобів, призначений для автоматизації професійної праці фахівця. До складу АРМ входять, як правило, персональний комп'ютер, принтер, плотер, сканер та інші пристрої, а також прикладні програми, покликані вирішувати конкретні завдання з професійної діяльності.

Поняття АРМ не є до кінця усталеним. Так, іноді під АРМ розуміють тільки робоче місце, обладнане всіма апаратними засобами, необхідними для виконання певних функцій. Також можна зустріти поняття АРМ як умовної назви програмного пакету, призначеного для автоматизації робочого процесу.

Оскільки АРМ відрізняються від АІСС розвиненими функціональними можливостями, останні можуть входити до складу Зазвичай розрізняють три способи побудови АРМ в залежності від структури виконання - індивідуального користування, групового користування і мережевий. Варто лише зауважити, що мережевий спосіб побудови здається найбільш перспективним, оскільки дозволяє отримувати інформацію з віддалених банків даних, аж до федерального і міжнародного рівня, а також обмінюватися цікавить інформацією між структурними підрозділами, не вдаючись до інших засобів зв'язку.

При роботі з АРМ від фахівця не потрібна детального знання системного та прикладного програмного забезпечення.

Набагато важливіше, щоб він умів орієнтуватися в предметній області досліджуваного явища.

Прикладом АРМ, використовуваного в діяльності органів внутрішніх справ, може служити АРМ "ГРОВД", яке створене з метою удосконалення інформаційного забезпечення оперативно-розшукової та управлінської діяльності міських і районних органів внутрішніх справ. АРМ спроектовано як сукупність взаємопов'язаних підсистем, кожна з яких може функціонувати автономно. Система дозволяє виконувати статистичну обробку інформації.

Іншими видами складних інформаційних утворень є автоматизовані системи інформаційного забезпечення (АСИО) і автоматизовані системи управління (АСУ). Зазначені системи стають необхідною умовою інформаційного забезпечення державного регулювання і управління.

Автоматизовані системи управління (АСУ) - комплекс програмних і технічних засобів, призначених для автоматизації управління різними об'єктами.

Основна функція АСУ - забезпечення керівництва інформацією. Автоматизована система управління забезпечує автоматизований збір і передачу інформації про керований об'єкт, переробку інформації і видачу керованих впливів на об'єкт управління.

В даний час активно розробляються автоматизовані системи управління різних правоохоронних органів (АСУ-МВС, АСУ-Юстиція та ін.)

Прикладом сучасної АСУ ОВС є АСУ "Чергова частина" (АСУ ДЧ), яка призначена для автоматизації управління силами і засобами підрозділів і служб ОВС у процесі оперативного peaгірованія на злочини і правопорушення. АСУ виконує такі основні функції: автоматизований збір і аналіз інформації про оперативну обстановку в місті, видача рішень і цілевказівок підрозділам ОВС, екіпажам патрульних автомобілів, контроль за їх виконанням у реальному масштабі часу;

автоматизований збір, обробка, зберігання, документування і відображення на засобах індивідуального і колективного користування в ДЧ і підрозділах ОВС інформації про розстановку сил і засобів, про становище і числі патрульних автомобілів, факти злочинів і правопорушень на тлі електронних карт;

автоматизований збір по каналах зв'язку з підрозділів і служб ОВС інформації про осіб, які вчинили правопорушення, про викрадені речі, викрадених транспортних засобах, інший оперативно-розшукової та довідкової інформації, а також видача інформації за запитами підрозділів ОВС з регіональних і загальноміських банків даних;

автоматична реєстрація діяльності підрозділів ОВС, підготовка аналітичних та статистичних звітів, ретроспективний аналіз процесів і подій.

Автоматизована система інформаційного забезпечення (АСИО) - це автоматизована інформаційна система, що забезпечує максимально повне задоволення інформаційно-правових потреб різних правових утворень Розмаїтість сфер економічної діяльності сприяє появі великої кількості інформаційних систем економічного характеру, які вбирають у себе всі особливості структури управління, схеми декомпозиції управлінських завдань і предметних технологій. Відповідно до сфери застосування виділяють такі інформаційні системи: банківські, страхові, податкові, фондового ринку, промислових підприємств.

Як зазначають проф. М.Т. Білуха а також доц. Н.М. Ма-люга в економічній літературі немає єдності щодо класифікації інформаційних систем, хоча це дуже важливо для створення оптимальних інформаційних потоків, що забезпечують потреби управління. Інформаційні системи можна класифікувати за різними ознаками

Продуктом інформаційної системи, призначеної для завдань управління виробництвом, є перетворена інформація. Оперативність отримання цієї інформації має першочергове значення для оптимізації рішень, які приймаються, а також для контролю за їх виконанням.

Класифікація інформаційних систем за різними ознаками



Рис. 1Класифікація інформаційних систем за різними ознаками

У зв'язку з цим проф. М.Т. Білуха вважає, що технічні засоби перетворення інформації є основним критерієм при класифікації інформаційних систем Де в чому з ним погоджується і проф. B.C. Рожнов. Він під автоматизованою системою управління (АСУ) розуміє систему управління, "...яка орієнтована на широке і комплексне використання технічних засобів й економіко-математичних методів для вирішення інформаційних задач управління"

За ступенем автоматизації перетворення економічної інформації інформаційні системи поділяються на такі групи: немеханізовані (ручні), напівмеханізовані, механізовані, автоматизовані та автоматичні.

До немеханізованих систем належать ті, в яких обробку обліково-економічної інформації здійснюють вручну, а найпростішу обчислювальну техніку, зокрема арифмометри і калькулятори, використовують в індивідуальному порядку для окремих обчислень.

До напівмеханізованих інформаційних систем належать такі, в яких обробку обліково-економічної інформації виконували за допомогою обчислювальних машин з ручним введенням даних (клавішні машини), котрі були в експлуатації в машинно-рахункових бюро.

До механізованих систем належать такі, в яких обробку обліково-економічної інформації виконували за допомогою обчислювальних машин з механізованим введенням даних, зафіксованих на машинних носіях. Це перфораційні обчислювальні машини, котрі експлуатувалися на машинно-рахункових станціях.

До автоматизованих інформаційних систем належать такі, в яких фіксацію, збір та обробку обліково-економічної інформації виконують за допомогою електронних обчислювальних машин, технічних засобів зв'язку, периферійного електронного обладнання. В автоматизованих системах частина функцій (підсистем) управління або обробки даних здійснюється автоматично, а частину здійснює людина.

В автоматичних інформаційних системах усі функції управління й обробки даних здійснюють технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами).

За сферою застосування можна виділити такі класи комп'ютерних інформаційних систем:

* системи для наукових досліджень;

* системи автоматизованого проектування; на основі ефективної організації та використання інформаційних ресурсів.

2. Сутність та визначення поняття інформаційної безпеки

Характерною ознакою сучасного етапу економічного та науково-технічного прогресу е стрімкий розвиток інформаційних технологій, їх якнайширше використання як у повсякденному житті, так і управлінні державою. Інформація і інформаційні технології все більше визначають розвиток суспільства та слугують новими джерелами національної могутності. Становлення інформаційного суспільства радикально змінює політичну, екологічну та соціальну сфери життєдіяльності людства. У цих умовах формування інформаційного суспільства змінює предмет праці на інформацію і знання. У свою чергу основою глобалізації стають інтеграція інформаційних систем різних держав до єдиної загальносвітової інформаційної системи, формування єдиного інформаційного простору, створення глобальних інформаційно-телекомунікаційних тенет, інтенсивне впровадження нових інформаційних технологій в усі галузі суспільного життя, включаючи і державне управління.

Глобальний процес інформатизації суспільства охопив практично всі країни світу і нині є стрижнем науково-технічного і соціально-економічного розвитку.

Інформатизація становить собою організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для всебічного задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян суспільства, органів державної влади й управління на основі формування і використання інформаційних ресурсів і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів і інформаційних технологій із використанням обчислювальної і комунікаційної техніки.

Основними завданнями інформатизації є:

* всебічне інформаційне забезпечення потреб суб'єктів інформаційних відносин;

* створення єдиного безпечного інформаційного простору;

* створення, впровадження і використання інформаційних систем, інформаційних технологій і інформаційних продуктів загального значення;

* підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації у сфері інформатизації.

Осягнення сутності змісту поняття "інформаційна безпека" є важливим завданнями наукового аналізу. Будь-яке вчення лише тоді досягає зрілості і досконалості, коли розкриває сутність досліджуваних явищ, має можливість передбачати майбутні зміни не лише у сфері явищ, а й у сфері сутностей. Пізнання сутності інформаційної безпеки можливо лише на основі абстрактного мислення, створення теорії досліджуваного предмета, усвідомлення внутрішнього змісту, виявлення характерних ознак, розкриття сутнісних характеристик поняття, що вивчається.

В історичному процесі складається структура предмета, тобто єдність внутрішнього змісту і зовнішніх проявів, співпадаючих і неспівпадаючих суперечливих сутностей. Сутність - сукупність глибинних зв'язків, відносин і внутрішніх законів, які визначають основні риси і тенденції розвитку системи. Сутність може вважатися пізнаною, коли відомі причини виникнення і джерела розвитку розглядуваного об'єкта, шляхи його формування або технічного репродукування, якщо в теорії або на практиці створена його достовірна модель. Одна й та сама сутність може мати множину різних явищ.

Сутність проявляється і осягається в дефініції* яке виражає родове поняття. Таким щодо інформаційної безпеки е поняття безпеки, яке характеризує певний процес управління загрозами та небезпеками. Відповідно видове поняття "інформаційна безпека" означає процес управління загрозами та небезпеками в інформаційній сфері.

Саме тому інформаційна безпека е невід'ємною частиною загальної безпеки, чи то національної, чи то регіональної, чи то міжнародної. Аналіз інформаційної безпеки передбачає розгляд сукупності таких об'єктивних чинників:

* потреб громадян, суспільства і держави і світового співтовариства;

* уразливість індивідів, суспільства і держави від цифрових технологій;

* наявність широкого кола загроз і небезпек, якими має управляти система забезпечення інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека є складовим компонентом загальної проблеми інформаційного забезпечення людини, держави і суспільства. Вона орієнтована на захист значимих або вже згаданих суб'єктів інформаційних ресурсів, законних інтересів. Зміст поняття "інформаційна безпека" розкривається у практичній діяльності, наукових дослідженнях, а також нормативно-правових документах.

Так, визначення інформаційної безпеки було дано у Федеральному Законі Росії "Про участь у міжнародному інформаційному обміні". У даному законі інформаційна безпека розглядалася як стан захищеності інформаційного середовища суспільства, який забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій і держави. Ця трактовка виходить з того, що захист інформації та інформаційної інфраструктури становить содою зміст інформаційної безпеки. При цьому наголос робиться на технічний бік проблеми.

Дещо інше визначення інформаційної безпеки міститься у Доктрині інформаційної безпеки Російської Федерації, де вона визначається як стан захищеності її національних інтересів у інформаційній сфері, які визначаються сукупністю збалансованих інтересів особи^ суспільства і держави. З цього визначення випливає, що зміст поняття безпеки базується на інтересах суб'єктів суспільних відносин в інформаційній сфері, від збалансованості яких залежить рівень загроз.

Слід зазначити, що у науковій літературі поки бракує єдиного консолідованого погляду на зміст поняття "інформаційна безпека". Для одних воно відображає стан, для інших процес, діяльність, здатність, систему гарантій, властивість, функцію. Відтак постає необхідність в угрупуванні напрямів визначення аналізованого поняття.

Так, наприклад, представник першого напряму за нашою умовною класифікацією, Ю.А. Фісун, який працює в Академії управління МВС РФ характеризує інформаційну безпеку як "стан захищеності інформаційного середовища, який відповідає інтересам держави, за якого забезпечується формування, використання і можливості розвитку незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх інформаційних загроз". Такої ж позиції притримуються і розробники концепції інформаційної безпеки центру Разумкова, а також деякі українські дослідники, які вважають за необхідне визначати інформаційну безпеку як стан захищеності. Так наприклад, Гасеський В.К., Авраменко ВА. визначають інформаційну безпеку як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави, який виключає можливість заподіяння їм шкоди через неповноту, невчасність і недостовірність інформації, через негативні наслідки функціонування інформаційних технологій або внаслідок поширення законодавчо забороненої чи обмеженої для поширення інформації, у той час як О.Г. Додонов визначає інформаційну безпеку як стан захищеності інформаційного простору, який забезпечує формування та розвиток цього простору в інтересах особистості, суспільства та держави.

Аналогічного погляду дотримується і інший російський дослідник /. Панарін, роблячи більший акцент на ролі політичної еліти, яка може протистояти інформаційному впливу. На його думку, інформаційна безпека - стан інформаційного середовища суспільства і політичної еліти, який забезпечує її формування і розвиток в інтересах керівництва країни, громадян і суспільства.

Дещо в іншому ракурсі трактує інформаційну безпеку АА. Тер-Акопов, який репрезентує позицію другого напряму. Під інформаційною безпекою він розуміє стан захищеності інформації, яка забезпечує життєво важливі інтереси людини. У рамках даного напряму існує визначення інформаційної безпеки як стану, тенденції розвитку, умови життєдіяльності соціуму, його структур, інститутів і установ, при яких забезпечується збереження їх якісної з об'єктивними обумовленими інноваціями в ній, і вільне, відповідне власній природі і її функціонування. Ряд представників цього напряму розглядають інформаційну безпеку як стан, який характеризується відсутністю небезпеки, тобто чинників і умов, які загрожують безпосередньо індивіду, спільноті, державі з боку інформаційно-комунікаційного середовища. Прибічники такого підходу розглядають інформаційну безпеку як стан і процес захищеності особи, суспільства, держави від реальних або потенційних загроз. Водночас, на нашу думку, розглядати безпеку лише як стан є не зовсім точним, і не відображає динамізму як самої безпеки, так і тої системи, для якої безпека виступає як функція її подальшого розвитку та існування.

Поняття процес відрізняється від поняття стан. Поняття процес означає послідовність станів, пов'язаність стадій їх зміни і розвитку, тобто на відміну від поняття "стан", поняття "процес" акцентує увагу на моменті спрямованості в зміні об'єкта, цілепокладанні, тоді як "стан" відображає лише один момент, певну мить безпеки, а отже не вичерпує її повністю.

Представник третього напрями В.І. Ярочкін визначає безпеку як "стан захищеності особи, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх небезпек і загроз, який базується на діяльності людей, суспільства, держави, світового співтовариства з виявлення (вивчення), попередження, послаблення, ліквідації і відбиття небезпек і загроз, здатних загубити їх, лишити фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, завдати неприйнятної шкоди, закрити шлях для прогресивного розвитку". Застосування діяльнісного підходу, на наш погляд, є більш адекватним при описуванні інформаційної безпеки, і ми в певній мірі можемо підтримати дане визначення у загальному плані, однак не погодитись із деталізацією напрямів діяльності, які з часом змінюватимуться, а отже закладатимуть потенціал нестійкості як до самого визначення, так і до функціонування відповідних суб'єктів.

М.П. Хрипков вважає, що діяльність по забезпеченню особи, суспільства і держави виникає в ході вирішення суперечності між такою об'єктивною реальністю, як небезпека, і потребою розумної сутності, соціального індивіда, соціальної групи попередити ЇЇ можливі шкідливі наслідки. Водночас за даного випадку функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки зводиться лише до реагування, тоді як превенція лишається поза увагою.

Саме тому, на наше переконання, інформаційна безпека становить собою діяльність органів державного управління. Звідси витікає важливий висновок, що слід діяти активно, здійснюючи вплив на джерела інформаційної небезпеки. При цьому щодо змісту інформаційної безпеки доцільно використовувати не поняття "інтереси", а більш фундаментальне поняття "цінності", через те, що у цінностях знаходять вираз інтереси суб'єктів суспільних відносин, зіткнення яких породжує загрози.

Наступний погляд передбачає, що у самому загальному вигляді під інформаційною безпекою можна розуміти здатність суб'єкта зберігати свої системостворюючі властивості, основні характеристики при патогенних дезорганізуючих, деструктивних впливах на кіберпростір, інформаційно-комунікаційні технології.

На думку прибічників цього погляду, безпека і забезпечення безпеки становлять собою різні поняття, через те, що безпека виражає характеристику стану соціальної спільноти, тоді як забезпечення безпеки - діяльнісну характеристику, тобто діяльність органів державної влади і управління з підтримання безпеки. У цьому плані безпека усвідомлюється як основа цілепокладання політики, а забезпечення безпеки - як діяльність з досягнення безпечного стану суспільства або соціальної групи. Цієї ж думки дотримується і автор.

Цікавою є думка відомого українського дослідника проблем інформаційної безпеки РЛ. Калюжного, який вважає, що інформаційна безпека - вид суспільних інформаційних правовідносин щодо створення, підтримки, охорони та захисту бажаних для людини, суспільства і держави безпечних умов життєдіяльності; суспільних правовідносин, пов'язаних із створенням, розповсюдженням, зберіганням та використанням інформації.

У цілому ж інформаційна безпека покликана забезпечити реалізацію національних інтересів за допомогою усього арсеналу засобів, що є в її розпорядженні. У цьому сенсі ми вважаємо, що найвищий сенс політики інформаційної безпеки - вільний розвиток і процвітання суспільства.

Отже, інформаційна безпека являє собою одне з найважливіших понять у науці і різних сферах людської діяльності. Сутність і комплексність цього поняття виявляється характером сучасного інформаційного суспільства. Аналіз різних підходів до визначення змісту поняття "інформаційна безпека" надає можливість зауважити про недоцільність суворого обрання тієї чи іншої позиції. Наведеш вище погляди, а вірніше підходи до визначення поняття інформаційної безпеки дають змогу розглядати дану проблему більш комплексно і системно, додати знань про цей багатогранний феномен. Більш того, на наше переконання, найбільш прийнятним є інтегральний підхід, за якого інформаційна безпека визначатиметься за допомогою окреслення найбільш важливих її сутнісних ознак з урахуванням постійної динаміки інформаційних систем.

Такий підхід надав можливість дійти висновку, що інформаційна безпека не може розглядатися лише як окремий стан. Безперечно, що це є і властивістю, атрибутом інформаційного суспільства, діяльністю і результатом діяльності людини, спрямованої на забезпечення певного рівня безпеки в інформаційній сфері. Інформаційна безпека має враховувати майбутнє, а отже, вона не є станом, а становить собою процес. Таким чином, інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, таких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за якого забезпечується обрання оптимального шляху їх усунення і мінімізації впливу негативних наслідків.

Також наголосимо, що не підтримуємо позицій тих дослідників, які зводять інформаційну безпеку лише до захисту інформації. Інформаційна безпека за своєї суттю є більш широким поняттям. Отже, інформаційна безпека - багатогранна область діяльності, в якій успіх може принести лише системно-комплексний підхід.

Дослідження сутності інформаційної безпеки має враховувати той факт, що сутність є внутрішнім змістом предмету, який знаходить вираз у стійкій єдності усіх багатоманітних і суперечливих формах буття.

Базовою характеристикою інформаційної безпеки слід вважати імовірність появи загрози підвищеного ризику реалізації загрози або небезпеки для індивіда, суспільства та держави.

Критерієм ефективності забезпечення інформаційної безпеки є високий рівень безпеки при мінімумі відповідних затрат.

Отже, можна говорити про структуру поняття інформаційної безпеки. Основним її елементом є життєво важливі інтереси соціальної системи, які співвідносяться із зовнішніми чинниками у вигляді інтересів наднаціональних або інших національно-державних структур в рамках міжнародного співтовариства. Зсередини національно-державного утворення його життєво важливі інтереси перебувають у взаємодії з інтересами елементів, які складають дане утворення. В якості останніх виступають соціальні групи, еліта, організації, партії, релігійні та етнічні утворення, рухи тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз створюють передумови для порушення безпечного функціонування системи державного управління.

Значимість інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному світі дає підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і пріоритетних завдань політики національної безпеки.

Як нами вже зазначалося, національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних цінностей. Отже, інтереси інформаційної безпеки витікають із таких цінностей, як права людини, свобода, економічне процвітання. Саме тому головним інтересом для України є її виживання як вільної незалежної нації при збереженні фундаментальних цінностей і інститутів безпеки.

Інформаційна безпека виступає як характеристика стабільного, стійкого стану системи, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування. Відтак інформаційна безпека може описуватися за допомогою терміну "гомеостазис".

До характеристик, за допомогою яких можна описати дану систему, належать:

* доступність - можливість за прийнятний час отримати шукану інформаційну послугу будь-яким суб'єктом виконавчої влади;

* цілісність - актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни;

- конфіденційність - захист від несанкціонованого ознайомлення.

Сутність і зміст інформаційної безпеки проявляються по-особливому на кожному з рівнів державного управління, зокрема на:

* стратегічному - Кабінет Міністрів України;

* тактичному - центральні органи виконавчої влади;

* оперативному - місцеві органи виконавчої влади, провідне місце серед яких посідають місцеві державні адміністрації.

Таким чином можна говорити і про прояви інформаційної безпеки у самому процесі її забезпечення, таким чином можна виділити наступні рівні:

* нормативно-правововий - закони, нормативно-правові акти тощо;

* адміністративний - дії загального характеру, які вживаються органами державного управління;

* процедурний - конкретні процедури забезпечення інформаційної безпеки;

* програмно-технічний - конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної безпеки.

Для розкриття сутності та змісту інформаційної безпеки важливим є зв'язок останньої із політикою держави. Складовою частиною політики держави як регулятора суспільних відносин відповідно до гуманістичних начал є обов'язок забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави.

Інформаційна безпека як одна з характеристик стійкого розвитку виступає в якості базової цінності держави. Водночас, ціннісні орієнтації, що ґрунтуються на уявленнях про інформаційну безпеку у різних суспільних груп і окремих осіб, почасти не співпадають. Саме у цьому знаходить свій безпосередній вираз вплив держави, яка за допомогою системи методів виражає загальні цінності у сфері інформаційної безпеки.

Категорійно-понятійна система інформаційної безпеки

Інформаційна безпека - складова національної безпеки, процес управління загрозами та небезпеками державними і недержавними інституціями, окремими громадянами, за якого забезпечується інформаційний суверенітет України; вдосконалення державного регулювання розвитку інформаційної сфери, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну; активне залучення засобів масової інформації до боротьби з корупцією, зловживанням службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України; неухильне дотримання конституційного права громадян на свободу слова доступу до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність засобів масової інформації, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за політичні позиції; вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України.

Інформаційні відносини - відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності людини, суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Інформаційний суверенітет - здатність держави контролювати і регулювати потоки інформації поза межами держави з метою додержання законів України, прав і свобод громадян, забезпечення національної безпеки держави.

Інформаційний простір (національний): 1) інформаційне середовище, в якому здійснюються інформаційні процеси та інформаційні відносини щодо створення, збирання, відображення, реєстрації, накопичення, збереження, захисту і поширення інформації, інформаційних продуктів та інформаційних ресурсів, на яке розповсюджується юрисдикція держави; 2) сукупність національних інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури, які дозволяють на основі єдиних принципів і загальних правил забезпечувати інформаційну взаємодію громадян, суспільства і держави з їх рівним правом доступу до відкритих інформаційних ресурсів та максимально повним задоволенням інформаційних потреб суб'єктів держави на всій її території з додержанням балансу інтересів на входження у світовий інформаційний простір і забезпечення інформаційної безпеки відповідно до Конституції України та міжнародних правових норм.

Інформаційна інфраструктура: сукупність взаємодіючих систем виробництва, накопичення, збереження і розвитку інформаційних продуктів та їх доставки, виробництво інформаційних технологій, сервісного обслуговування інфраструктури і системи підготовки кадрів.

Інформаційна система; організаційно впорядкована сукупність інформаційних ресурсів та інформаційних технологій і засобів забезпечення інформаційних процесів.

Інформаційні ресурси: 1) сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо); 2) організована сукупність інформаційних продуктів певного призначення, що необхідні для забезпечення інформаційних потреб громадян, суспільства, держави у певній сфері життя чи діяльності.

Інформаційні технологи: 1) цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування; 2) цілеспрямовано організована сукупність інформаційних процесів для створення і використання інформаційних продуктів або надання інформаційних послуг; 3) технологічний процес, предметом перероблення й результатом якого е інформація; 4) процес матеріалізації знань у продукцію і послуги за допомогою комп'ютерно-телекомунікаційних систем; 5) система методів і способів використання комп'ютерної техніки та систем зв'язку для створення, пошуку, одержання, відображення, реєстрації, накопичення, збереження, захисту і поширення інформаційних продуктів.