Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Історія виникнення

2. Види сучасних комп'ютерів

3. Принципи Фон-Неймана

4. Функціональна та структурна схема ЕОМ. Основні принципи побудови ЕОМ

5. Охорона праці користувача ЕОМ

6. Висновок

Використана література



Вступ

На даний час комп'ютери є дуже поширеними у нашому житті. Майже у кожного є свій комп'ютер. Хто використовує його в робочих цілях, хото для розваг. Багато хто купує комп'ютер по зовнішньому вигляду. Але потрібно дивитися також на його характеристики. З чим пов'язана тема даної курсової роботи.

В даній курсовій роботі я хочу розповісти про історію виникнення комп'ютерів, які вони бувають, з чого вони складаються, яке призначення основних елементів комп'ютера.

Давайте дізнаємось, що таке комп'ютер. Комп'ютери - це електронно-обчислювальні машини, які виконують завдання або обчислення відповідно до набору інструкцій, або програм. Комп'ютер, як електронна обчислювальна машина (скор. ЕОМ) - є обчислювальною машиною, яка побудована з використанням в якості функціональних елементів електронних пристроїв, термін використовується щоб показати відмінність від історичного попередника - механічної обчислювальної машини. За допомогою обчислень комп'ютер здатний обробляти інформацію за певним алгоритмом. Розв'язання будь-якої задачі для комп'ютера є послідовністю обчислень. Фізично комп'ютер може функціонувати за рахунок переміщення будь-яких механічних частин, руху електронів, фотонів, або за рахунок використання ефектів будь-яких інших фізичних явищ. Архітектура комп'ютерів може змінюватися в залежності від типу розв'язуваних задач. Оптимізація архітектури комп'ютера проводиться з метою максимально реалістично математично моделювати досліджувані фізичні (або інші) явища. Так, електронні потоки можуть використовуватися як моделі потоків води при комп'ютерному моделюванні (симуляції - computing simulation) дамб, гребель або кровотоку в людському мозку. Подібним чином сконструйовані аналогові комп'ютери були звичними у 1960-х роках, однак сьогодні стали досить рідкісним явищем.

Для більшості сучасних комп'ютерів проблему спочатку слід описати у зрозумілому їм вигляді - при цьому вся необхідна інформація, як правило, розміщується у пам'яті комп'ютера у двійковій формі, після чого дії з її обробки зводяться до застосування простої алгебри логіки. Оскільки практично вся математика може бути зведена до виконання булевих операцій, досить швидкий електронний комп'ютер може бути застосовний для вирішення більшості математичних задач, а також і більшості завдань з обробки інформації, які можуть бути зведені до математичних.

Було виявлено, що комп'ютери можуть вирішити не будь-яку математичну задачу. Вперше завдання, які не можуть бути вирішені за допомогою комп'ютерів, були описані англійським математиком Аланом Тюрінгом.

Результат виконаної роботи може бути представлено користувачеві за допомогою різних пристроїв введення-виведення інформації - у вигляді візуального зображення на екрані монітора, роздруковано на папері за допомогою принтера або будь-яким іншим доступним способом.



1. Історія виникнення

1. 1941 рік -- Конрад Цузе створює обчислювальну машину Z3, що мала всі властивості сучасного комп'ютера.

2. 1942 рік -- в Університеті штату Айова Джон Атанасов (англ. John Atanasoff) та його аспірант Кліффорд Беррі (англ. Clifford Berry) створили (а точніше -- розробили та почали монтувати) першу в США електронну цифрову обчислювальну машину (англ.Atanasoff-Berry Computer -- ABC (обчислювальна машина)). Хоча ця машина так і не була завершена (Атанасов пішов у діючу армію), вона, як пишуть історики, мала великий вплив на Джона Моклі, який створив через два роки першу ЕОМ ENIAC.

3. На початку 1943 року успішні випробування пройшла перша американська обчислювальна машина Марк I, призначена для виконання складних балістичних розрахунків ВМФ США.

4. В кінці 1943 року запрацювала англійська обчислювальна машина спеціального призначення «Колосс». Машина працювала над розшифровкою секретних кодів фашистської Німеччини.

5. В 1944 році Конрад Цузе розробив ще більш швидку обчислювальну машину Z4.

6. 1946 став роком створення першої універсальної електронної цифрової обчислювальної машини ENIAC.

7. В 1950 році в Києві під керівництвом академіка Лебедєва була створена перша в континентальній Європі ЕОМ -- МЕСМ.



2. Види сучасних комп'ютерів

Комп'ютери різняться за розмірами та здатностями. На одному кінці шкали - суперкомп'ютери, дуже великі комп'ютери з тисячами з'єднаних мікропроцесорів, які можуть виконувати надскладні обчислення. На іншому боці - маленькі комп'ютери, вбудовані в авто, телевізори, стереосистеми, калькулятори та домашні прилади. Ці комп'ютери створені для виконання обмеженої кількості завдань.

Персональний комп'ютер, або ПК, - це комп'ютер, призначений для використання однією людиною одночасно. У цьому розділі описано різні види персональних комп'ютерів: настільні, портативні, кишенькові та планшетні ПК.

Настільні комп'ютери

Настільні комп'ютери призначені для роботи за столом. Зазвичай вони більші та потужніші за інші типи персональних комп'ютерів. Настільні комп'ютери складаються з окремих компонентів. Основний компонент називаєтьсясистемний блок - зазвичай це прямокутний корпус, який перебуває на або під столом. Інші компоненти, такі як монітор, миша та клавіатура, підключаються до системного блока.

Настільний комп'ютер

Портативні комп'ютери та нетбуки

Портативні комп'ютери - це легкі мобільні ПК з тонким екраном. Портативні комп'ютери можуть працювати від батарей, тож їх можна взяти з собою куди завгодно. На відміну від настільних ПК, портативні поєднують ЦП, екран і клавіатуру в одному корпусі. Коли екран не використовується, він опускається на клавіатуру.

Нетбуки (які часто називаються міні-ноутбуками) - це невеликі та доступні за ціною портативні ПК, створені для виконання обмеженої кількості завдань. Вони зазвичай менш потужні за портативні комп'ютери, тому використовуються переважно для роботи в Інтернеті й перевірки повідомлень електронної пошти.

Портативний комп'ютер і нетбук

Смартфони

Смартфони - це мобільні телефони, які мають схожі з комп'ютером можливості. За допомогою смартфона можна здійснювати телефонні дзвінки, отримувати доступ до Інтернету, упорядковувати контактну інформацію, надсилати повідомлення електронної пошти та текстові повідомлення, грати в ігри та створювати фотографії. Смартфони зазвичай мають клавіатуру та широкий екран.

Смартфон

Кишенькові комп'ютери

Кишенькові комп'ютери, або КПК, достатньо малі, щоб носити їх майже повсюди. Хоча кишенькові комп'ютери й не такі потужні, як настільні або портативні ПК, на них зручно планувати зустрічі, зберігати адреси й телефонні номери, а також грати в комп'ютерні ігри. Деякі КПК мають розширені можливості, наприклад, здійснення телефонних дзвінків або доступ до Інтернету. Замість клавіатури кишенькові ПК обладнано сенсорним екраном, який розпізнає дотик пальця або стилуса(вказувального інструмента, який скидається на авторучку).

Кишеньковий комп'ютер

Планшетні комп'ютери

Планшетні ПК - це мобільні комп'ютери, в яких поєднано засоби ноутбуків і кишенькових комп'ютерів. Як і портативні комп'ютери, вони потужні й мають вбудований екран. Подібно до кишенькових ПК вони дають змогу писати нотатки або малювати на екрані. Зазвичай для цього використовують не стилус, а перо планшетного ПК. Також вони можуть перетворювати рукописний текст на друкований. Деякі планшетні комп'ютери мають універсальне рішення - екран, який обертається та відкриває приховану під ним клавіатуру.

Планшетний ПК

3. Принципи Фон-Неймана

Більшість сучасних ЕОМ будується на базі принципів, сформульованих американським ученим, одним із «батьків» кібернетики Дж. Фон-Нейманом. Вперше ці принципи були опубліковані в 1945 р. в його пропозиціях по машині EDVAC. Ця ЕОМ була однією з перших машин з програмою, що зберігається, тобто з програмою, запам'ятованою в пам'яті машини, а не зчитується з перфокарти або іншого подібного пристрою. В цілому ці принципи зводяться до наступного:

1. Основними блоками фон-неймановскьої машини є блок управління, арифметико-логічний пристрій, пам'ять і пристрій введення-виведення (рис.1).

2. Інформація кодується у двійковій формі і розділяється на одиниці, звані словами.

3. Алгоритм представляється у формі послідовності керуючих слів, які визначають зміст операції. Ці керуючі слова називаються командами. Сукупність команд, що представляє алгоритм, називається програмою.

4. Програми та дані зберігаються в одній і тій же пам'яті. Різнотипні слова розрізняються за способом використання, але не за способом кодування.

5. Пристрій керування і арифметичний пристрій зазвичай об'єднуються в одне, зване центральним процесором. Вони визначаю дії, які підлягають виконанню, шляхом зчитування команд з оперативної пам'яті. Обробка інформації, приписане алгоритмом, зводиться до послідовного виконання команд в порядку, однозначно визначається програмою.

Рис. 1 Узагальнена структурна схема ЕОМ

ППД - пристрій підготовки даних;

ПВвІ - пристрій введення інформації;

ОЗП - оперативний запам'ятовуючий пристрій;

ЗЗП - зовнішній запам'ятовуючий пристрій;

АЛП - арифметико-логічний пристрій;

ПУ - пристрій управління;

ПУ - пульт управління;

ПВІ - пристрій виведення інформації.

Принципи Фон-Неймана практично можна реалізувати безліччю різних способів. Тут наведемо два з них: ЕОМ з шиною і канальної організацією. Перед тим, як описати принципи функціонування ЕОМ, введемо декілька визначень.

Архітектура ЕОМ - абстрактне визначення машини в термінах основних функціональних модулях, мови, структур даних. Архітектура не визначає особливості реалізації апаратної частини ЕОМ, часу виконання команд, ступеня паралелізму, ширини шин та інших аналогічних характеристик. Архітектура відображає аспекти структури ЕОМ, які є видимими для користувача: систему команд, режими адресації, формати даних, набір програмно-доступних регістрів. Одним словом, термін «архітектура» використовується для опису можливостей, що надаються ЕОМ. Вельми часто вживається термін конфігурація ЕОМ, під яким розуміється компонування обчислювального пристрою з чітким визначенням характеру, кількості, взаємозв'язків і основних характеристик його функціональних елементів. Термін «організація ЕОМ» визначає, як реалізовані можливості ЕОМ.

Команда - сукупність відомостей, необхідних процесору для виконання певної дії при виконанні програми. Команда складається з коду операції, що містить вказівку на операцію, яку необхідно виконати, і кілька адресних полів, що містять вказівку на місці розташування операндів команди. Спосіб обчислення адреси за інформацією, що міститься в адресному полі команди, називається режимом адресації. Безліч команд, реалізованих у даній ЕОМ утворює її систему команд.

4. Функціональна та структурна схема ЕОМ. Основні принципи побудови ЕОМ

Мікропроцесор - це центральний блок ПК, призначений для управління роботою всіх блоків машини і для виконання арифметичних і логічних операцій над інформацією.

До складу мікропроцесора входять:

· пристрій керування - формує і подає в усі блоки машини в потрібні моменти часу певні сигнали управління (керуючі імпульси); опорну послідовність імпульсів пристрій керування одержує від генератора тактових імпульсів;

· арифметико-логічний пристрій (АЛП) - призначений для виконання всіх арифметичних і логічних операцій над числовою і символьною інформацією (у деяких моделях ПК для прискорення виконання операцій до АЛП підключається додатковий математичний співпроцесор);

· мікропроцесорна пам'ять (МПП) - служить дня короткочасного зберігання, запису та видачі інформації, безпосередньо використовуваної в обчисленнях у найближчі такти роботи машини. (МПП будується на регістрах і використовується для забезпечення високої швидкодії машини, бо основна пам'ять (ОП) не завжди забезпечує швидкість запису, пошуку й зчитування інформації, необхідну для ефективної роботи швидкодіючого мікропроцесора.)

· інтерфейсна система мікропроцесора - реалізує сполучення і зв'язок з іншими пристроями ПК; включає в себе внутрішній інтерфейс МП, буферні запам'ятовувальні регістри і схеми управління портами вводу-виводу (ПВВ) і системною роботи, бо кожна операція в машині виконується за певну кількість тактів шиною.

Шина - це основна інтерфейсна система комп'ютера, що забезпечує сполучення і зв'язок всіх його пристроїв між собою.

Системна шина включає в себе:

· кодову шину даних (КШД);

· кодову шину адреси (КША);

· кодову шину інструкцій (КШІ);

· шину живлення

Системна шина забезпечує три напрямки передачі інформації:

1) між мікропроцесором і основною пам'яттю;

2) між мікропроцесором та портами введення-виведення зовнішніх пристроїв;

3) між основною пам'яттю і портами введення-виведення зовнішніх пристроїв (в режимі прямого доступу до пам'яті).

Пам'ять

Оперативна пам'ять призначена для зберігання та оперативного обміну інформацією з іншими блоками машини. ОП містить два види запам'ятовуючих пристроїв: постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП) і оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП).

ПЗУ служить для зберігання незмінної (постійної) програмної та довідкової та формації, дозволяє оперативно тільки зчитувати зберігається в ньому інформацію (змінити інформацію в ПЗП не можна).

ОЗУ призначено для оперативної запису, зберігання та зчитування інформації (програм і даних), безпосередньо бере участь в інформаційно-обчислювальному процесі, виконуваному ПК у поточний період часу.

Зовнішня пам'ять відноситься до зовнішніх пристроїв ПК і використовується для довготривалого зберігання будь-якої інформації. Зокрема, в зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера. Зовнішня пам'ять містить різноманітні види запам'ятовуючих пристроїв, найбільш поширеними є накопичувачі на жорстких (НЖМД) і гнучких (НГМД) магнітних дисках.

Призначення цих накопичувачів - зберігання великих обсягів інформації.

Джерело живлення - це блок, що містить системи автономного та мережевого енергоживлення ПК.

Рис. 2 Структурна схема блоку живлення ПК

Таймер

Це внутрішні електронні годинники, які забезпечують при необхідності автоматичний з'їм поточного моменту часу (рік, місяць, години, хвилини, секунди і долі секунд). Таймер підключається до автономного джерела живлення - акумулятора і при відключенні машини від мережі продовжує працювати.

Зовнішні пристрої

За призначенням можна виділити наступні види ЗП:

1. зовнішні запам'ятовуючі пристрої (ВЗП) або зовнішня пам'ять ПК;

2. діалогові засоби користувача;

3. пристрої введення інформації;

4. пристрої виведення інформації;

5. засоби зв'язку і телекомунікації.

Діалогові засоби користувача включають в свій склад відеомонітори (дисплеї), рідше пультові друкарські машинки (принтери з клавіатурою) і пристрої мовного введення-виведення інформації.

До пристроїв введення інформації належать:

· клавіатура

· графічні планшети (діджітайзер) - для ручного введення графічної інформації, зображень шляхом переміщення по планшету спеціального покажчика (пера); при переміщенні пера автоматично виконуються зчитування координат його місця розташування і введення цих координат у ПК;

· сканери

· маніпулятори (пристрої вказівки): джойстик - важіль, миша, трекбол - куля в оправі, світлове перо та ін * - для введення графічної інформації на екран дисплея шляхом управління рухом курсору по екрану з подальшим кодуванням координат курсору та введенням їх у ПК;

· сенсорні екрани - для введення окремих елементів зображення, програм або команд з поліекрана дисплея в ПК.

До пристроїв виведення інформації відносяться:

· принтери

· графобудівники (плоттери)

Додаткові схеми

До системної шини і до МП ПК поряд з типовими зовнішніми пристроями можуть бути підключені і деякі додаткові плати з інтегральними мікросхемами, що розширюють і поліпшують функціональні можливості мікропроцесора: математичний співпроцесор, контролер прямого доступу до пам'яті, співпроцесор введення-виведення, контролер переривань та інші.

5. Охорона праці користувача ЕОМ

комп'ютер нейман експлуатація еом

Вимоги до приміщень де ведеться експлуатації ЕОМ. Приміщення з ЕОМ, крім приміщень, в яких розміщуються ЕОМ типу ЕС, СМ та інші великі ЕОМ загального призначення, повинні бути оснащені системою автоматичної пожежної сигналізації відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.11. 97 N 779 (z0567-97) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11. 97 за N 567/2371, та СНіП 2.04. 09-84 "Пожежна автоматика будівель та приміщень" з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 кв. м площі приміщення з урахуванням граничнодопустимих концентрацій вогнегасної рідини відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні (z0219-95).

В інших приміщеннях допускається встановлювати теплові пожежні сповіщувачі.

Приміщення, в яких розміщуються ЕОМ типу ЄС, СМ та інші великі ЕОМ загального призначення, обладнуються системою автоматичної пожежної сигналізації та засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, СНіП 2.04. 09-84, СН 512-78, Правил пожежної безпеки в Україні та вимог нормативно-технічної та експлуатаційної документації заводу-виробника.

Підходи до засобів пожежогасіння повинні бути вільними.

Санітарно-гігієнічні вимоги. Умови праці осіб, які працюють з ЕОМ, повинні відповідати I або II класу згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу N 4137-86, затвердженою МОЗ СРСР 12.08. 86.

Приміщення з ЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення відповідно до СНіП II-4-79 "Естественное и искуственное освещение".

Природне світло повинно проникати через бічні світлопрорізи, зорієнтовані, як правило, на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Розрахунки КПО проводяться відповідно до СНіП II-4-79.

При виробничій потребі дозволяється експлуатувати ЕОМ у приміщеннях без природного освітлення за узгодженням з органами державного нагляду за охороною праці та органами і установами санітарно-епідеміологічної служби.

Загальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників.

Вимоги до рівнів шуму та вібрації. У приміщеннях з ЕОМ рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1. 003 ССБТ "Шум. Загальні вимоги безпеки", СН 3223-85 "Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, ГР N 2411-81 "Гігієнічні рекомендації по встановленню рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості та тяжкості праці", затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

Рівні шуму на робочих місцях осіб, що працюють з відеотерміналами та ЕОМ, визначені ДСанПіН 3.3. 2-007-98.

Для забезпечення нормованих рівнів шуму у виробничих приміщеннях та на робочих місцях застосовуються шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.

Рівні електромагнітного випромінювання та магнітних полів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1. 006 "ССБТ. Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", СН N 3206-85 "Гранично допустимі рівні магнітних полів частотою 50 Гц" та ДСанПіН 3.3. 2-007-98.

Рівні інфрачервоного випромінювання не повинні перевищувати граничних відповідно до ГОСТ 12.1. 005 та СН N 4088-86 з урахуванням площі тіла, яка опромінюється, та ДСанПіН 3.3. 2-007-98.

Рівні ультрафіолетового випромінювання не повинні перевищувати допустимих відповідно до СН N 4557-88 "Санітарні норми ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, та ДСанПіН 3.3. 2-007-98.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях не повинна перевищувати рівнів, наведених в ГОСТ 12.1. 045 "ССБТ. Електростатичні поля. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю", СН N 1757-77 "Санітарно-гігієнічні норми допустимого напруження електростатичного поля" та ДСанПіН 3.3. 2-007-98.

Вимоги електробезпеки. Під час проектування систем електропостачання, монтажу силового електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог ПВЕ, ПТЕ, ПБЕ (z0093-98), СН 357-77 "Інструкція по проектуванню силових освітлюючих приладів промислового підприємства", затверджених Держбудом СРСР, ГОСТ 12.1. 006, ГОСТ 12.1. 030 "ССБТ. Електробезпека. Захисне заземлення, занулення", ГОСТ 12.1. 019 "ССБТ. Електробезпека. Загальні вимоги и номенклатура видів захисту", ГОСТ 12.1. 045, ВСН 59-88 Держкомархітектури СРСР "Електрообладнання жилих и громадських будівель. Норми проектування", Правил пожежної безпеки в Україні (z0219-95), цих Правил, а також розділів СНіП, що стосуються штучного освітлення і електротехнічних пристроїв, та вимог нормативно-технічної і експлуатаційної документації заводу-виробника ЕОМ.

ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, інше устаткування (апарати управління, контрольно-вимірювальні прилади, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту мають відповідати класу зони за ПВЕ, мати апаратуру захисту від струму короткого замикання та інших аварійних режимів.

Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення електричного джерела загоряння внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів.

У приміщенні, де одночасно експлуатується або обслуговується більше п'яти персональних ЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Вимоги до обладнання. Відеотермінали, ЕОМ, ПЕОМ, спеціальні периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ повинні відповідати вимогам чинних в Україні стандартів, нормативних актів з охорони праці та цих Правил. Відеотермінали, ЕОМ, ПЕОМ, спеціальні периферійні пристрої ЕОМ закордонного виробництва додатково повинні відповідати вимогам національних стандартів держав-виробників і мати відповідну позначку на корпусі, в паспорті або іншій експлуатаційній документації.

За способом захисту людини від ураження електричним струмом відеотермінали, ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ повинні відповідати I класу захисту згідно з ГОСТ 12.2. 007.0 "ССБТ. Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки" та ГОСТ 25861-83 "Машини обраховуючі и системи обробки даних. Вимоги електричної і механічної безпеки и методи досліджень" або повинні бути заземлені відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98).

Є неприпустимим використання клем функціонального заземлення для підключення захисного заземлення.

Вимоги щодо допустимих значень неіонізуючого електромагнітного випромінювання:

1. Напруженість електромагнітного поля на відстані 50 см навкруги ВДТ за електричною складовою не повинна перевищувати:

ь у діапазоні частот 5 кГц - 2 кГц - 25 В/м;

ь у діапазоні частот 2 кГц - 400 кГц - 2,5 В/м.

2. Щільність магнітного потоку не повинна перевищувати:

ь у діапазоні частот 5 кГц - 2 кГц - 250 нТл;

ь у діапазоні частот 2 кГц - 400 кГц - 25 нТл.

3. Поверхневий електростатичний потенціал не повинен перевищувати 500 В;

4. Потужність дози рентгенівського випромінювання на відстані 5 см від екрану та інших поверхонь ВДТ не повинна перевищувати 100 мкР/год.

Вимоги до клавіатури:

ь виконання клавіатури у вигляді окремого пристрою з можливістю вільного переміщення;

ь наявність опорного пристрою, який дає змогу змінювати кут нахилу клавіатури в межах від 5 град. до 15 град. і виготовлений з матеріалу з великим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає його переміщенню;

ь висота на рівні переднього ряду не більше 15 мм;

ь виділення кольором та місцем розташування окремих груп клавіш;

ь наявність заглиблень посередині клавіш;

ь однаковий хід всіх клавіш з мінімальним опором натисканню 0,25 Н та максимальним - не більше 1,5 Н;

ь виділення кольором на клавішах символів різних алфавітів (англійського, українського або російського).

Вимоги до розміщення устаткування та організації робочих місць. Організація робочого місця користувача відеотерміналу та ЕОМ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2. 032 "ССБТ. Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги"; характеру та особливостям трудової діяльності.

Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом або персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 кв. м, а обсяг - не менше 20 куб. м.

Робочі місця з відеотерміналами відносно світлових прорізів повинні розміщуватися так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.

При розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними ЕОМ необхідно дотримуватись таких вимог:

ь робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;

ь відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м;

ь відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

ь прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

Організація робочого місця користувача ЕОМ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам відповідно до ГОСТ 12.2. 032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования", з урахуванням характеру та особливостей трудової діяльності.

Конструкція робочого місця користувача відеотерміналу (при роботі сидячи) має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:

ь ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг;

ь стегна - в горизонтальній площині;

ь передпліччя - вертикально;

ь лікті - під кутом 70 - 90 град. до вертикальної площини;

ь зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 град. відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15 - 20 град. відносно вертикальної площини.

Висота робочої поверхні столу для відеотерміналу має бути в межах 680 - 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

Рекомендовані розміри столу: висота - 725 мм, ширина - 600 - 1400 мм, глибина - 800 - 1000 мм.

Робочий стіл для відеотерміналу повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм.

Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача відеотерміналу та персональної ЕОМ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов'язковими: підголовник та підставка для ніг.

Робоче сидіння користувача відеотерміналу та персональної ЕОМ повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників.

Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію. Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15 - 20 мм, для кутових - 2 - 5 град. Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н.

Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульовуваній за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100 - 300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5 - 15 град.

Робоче місце з відеотерміналом слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів, що легко переміщується.

Пюпітр (тримач) для документів повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ЕОМ, що і відеотермінал.

Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість екрану відеотермінала, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900 - 1300 мм, по глибині 400 - 500 мм.

Під матричні принтери потрібно підкладати вібраційні килимки для гасіння вібрації та шуму.

При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5 - 2 м.

Організація робочого місця, яке передбачає використання ЕОМ для управління технологічним обладнанням (станки з програмним управлінням, роботизовані технологічні комплекси, обладнання для гнучкого автоматизованого виробництва тощо), повинна передбачати:

ь достатній простір для людини-оператора;

ь вільну досяжність органів ручного управління в зоні моторного поля: відстань по висоті - 900 - 1330 мм, по глибині - 400 - 500 мм;

ь розташування екрана відеотермінала в робочій зоні, яке забезпечувало б зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом плюс-мінус 30 град. від лінії зору оператора, а також зручність використання відеотермінала під час коригування керуючих програм одночасно з виконанням основних виробничих операцій.

Вимоги безпеки під час безпосередньої роботи за ЕОМ. Користувачі ЕОМ повинні слідкувати за тим, щоб відеотермінали, ЕОМ, периферійні пристрої ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ були справними і випробуваними відповідно до чинних нормативних документів.

Щоденно перед початком роботи необхідно проводити очищення екрану відеотерміналу від пилу та інших забруднень.

Після закінчення роботи відеотермінал та персональна ЕОМ повинні бути відключені від електричної мережі.

У разі виникнення аварійної ситуації необхідно негайно відключити відеотермінал та ЕОМ від електричної мережі.

При використанні з ЕОМ та відеотерміналами лазерних принтерів потрібно дотримуватись вимог Санітарних норм та правил устрою та експлуатації лазерів N 5804-91, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР в 1991 р.

При потребі, для захисту від електромагнітних, електростатичних та інших полів можуть застосовуватися спеціальні технічні засоби, що мають відповідний сертифікат або санітарно-гігієнічний висновок акредитованих органів щодо їх захисних властивостей.

Є неприпустимими такі дії:

ь виконання обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ безпосередньо на робочому місці користувача ЕОМ;

ь зберігання біля відеотерміналу та ЕОМ паперу, дискет, інших носіїв інформації, запасних блоків, деталей тощо, якщо вони не використовуються для поточної роботи;

ь відключення захисних пристроїв, самочинне проведення змін у конструкції та складі ЕОМ, устаткування або їх технічне налагодження;

ь робота з відеотерміналами, в яких під час роботи з'являються нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані тощо;

ь праця на матричному принтері зі знятою (трохи піднятою) верхньою кришкою.

Вимоги безпеки під час обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ. Монтаж, обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ, заміна деталей, пристроїв, блоків повинні здійснюватись тільки при повному відключенні живлення.

Забороняється з'єднувати та роз'єднувати кабелі при підключеній напрузі.

У тих випадках, коли монтаж, обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ або її пристроїв, блоків при відключеному живленні неможливі, виконання цих робіт допускається за умови додержання таких вимог:

ь устаткування, допоміжна апаратура та прилади повинні бути заземлені;

ь роботи виконуються не менше ніж двома працівниками;

ь працівники повинні виконувати роботу інструментом з ізольованими ручками, стоячи на діелектричному килимку, або бути в діелектричних калошах.

Засоби захисту та інструмент необхідно щоразу перед застосуванням оглянути і при виявленні несправностей негайно заміняти.

Користування несправними захисними засобами та інструментом є неприпустимим.

Під час виконання ремонтних робіт слід користуватись електроінструментом, напруга живлення якого не перевищує 36 В.



Висновок

У даній роботі була розкрита структурна схема ЕОМ. Структура комп'ютера - це деяка модель, що встановлює склад, порядок і принципи взаємодії вхідних у неї компонентів. Центральною частиною комп'ютера є системний блок, з приєднаними до нього клавіатурою, монітором та мишею. Описано основні компоненти ЕОМ: мікропроцесор, зовнішня і внутрішня пам'ять, генератор тактової частоти, контролери (в тому числі контролер переривання), системна шина, пристрої введення і виведення інформації та інші. Розглянуто принцип взаємодії основних пристроїв. А також описані склад центрального процесора і його основні характеристики, такі як швидкодія, тактова частота і розрядність. Мікропроцесор (МП). Це центральний блок ПК, призначений для управління роботою всіх блоків машини для виконання арифметичних і логічних операцій над інформацією. Розібрано основні види пам'яті та їх основні характеристики, такі як ємність, швидкість читання даних і середній час доступу до даних. Оперативна пам'ять - пристрій, призначений для зберігання оброблюваної інформації (даних) та програм, які керують процесом обробки інформації. CMOS-пам'ять призначена для тривалого зберігання даних про конфігурації і настройки комп'ютера (дата, час, пароль), в тому числі і коли живлення комп'ютера вимкнено. Жорсткий магнітний диск - постійна пам'ять, призначена для довготривалого зберігання усієї наявної в комп'ютері інформації. Використання 3,5 'гнучких дисків (1,44 Мбайт) в недавньому часу було дуже популярно. Пристрої, виконані на одній мікросхемі (кристалі) і не мають рухомих частин, засновані на кристалах електрично перепрограмованій флеш-пам'яті. В даний час поширеними накопичувачами можна назвати флеш-носії, такі як USB.



Використана література

1. Папушин Ю. Л., Білецький В. С. Основи автоматизації гірничого виробництва. Донецьк: Східний видавничий дім, 2007. 168 с.

2. Іванов А. О. Теорія автоматичного керування: Підручник. Дніпропетровськ: Національний гірничий університет. 2003. 250 с.

3. http://masters.donntu.edu.ua/2009/fvti/nechepurenko/masterwork/indexu.htm.

4. http://windows.microsoft.com/uk-ua/windows/introduction-to-computers#1TC=windows-7.

5. Матеріали з Вікіпедії.

Размещено на Allbest.ru