Розробка топографічної основи геоінформаційної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 ПРИЗНАЧЕННЯ, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ВИДИ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

1.2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БД ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ВЕДЕННІ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

2. ПРОЕКТНА частина

2.1 ОБГРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2.2 СТРУКТУРА ТА СХЕМА БД АТРИБУТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

2.3 БАЗИ ДАНИХ В MAPINFO

2.4 СТРУКТУРА ТА СКЛАД КАРТОГРАФІЧНИХ ДАНИХ

2.5 ІНТЕРФЕЙС КОРИСТУВАЧА

3. ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ НА ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

ГІС - це автоматизована система, яка має велику кількість графічних і тематичних баз даних, що поєднані з модельними та розрахунковими функціями для маніпулювання ними і перетворення їх в просторову картографічну інформацію для прийняття на її основі різних рішень і здійснення контролю.

Основним завданням даного курсового проекту є створення теоретичної і практичної частини. Враховуючи на те, що у кожного своя карта і певні координати, то потрібно правильно визначити і прив'язати карту до координат.

Маріnfo призначена для: створення і редагування карт; візуалізації і дизайну карт; створення тематичних карт; просторового і статистичного аналізу графічної і семантичної інформації;геокодування;роботи з базами даних, зокрема через ODВС; виведення карт і звітів на принтер, плоттер або в графічний файл. Серед багатьох географічних інформаційних систем Маріnfo відрізняється добре продуманим інтерфейсом, оптимізованим набором функцій для користувача, зручною і зрозумілою концепцією роботи, як з картографічними, так і з семантичними даними.

Бази даних є ефективною технологією створення та структуризації інформації про предметну галузь. На основі реляційних систем управління базами даних будуються сучасні геоінформаційні системи, які знаходять використання при розв'язанні завдань з різних галузей землевпорядкування та сучасної цифрової картографії.

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 ПРИЗНАЧЕННЯ, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ВИДИ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

Державний земельний кадастр - єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення чи припинення права власності на земельні ділянки і права користування ними та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі й землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного й екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Основою земельно-кадастрових робіт є кадастрові зйомки, що є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрові зйомки передбачають:

геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

погодження меж земельної ділянки зі суміжними власниками та землекористувачами;

відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

виготовлення кадастрового плану.

Залежно від змісту і порядку проведення робіт земельний кадастр поділяється на два види: основний і первинний, або поточний і наступний.

Завданням основного (первинного) земельного кадастру є початкове одержання або уточнення відомостей про правовий, господарський і природний стан земель і внесення цих даних у земельно-кадастрові документи.

Основний земельний кадастр проводиться періодично після повторних зйомок, обстежень земель, виконання земельно-оціночних робіт, організації нових або реорганізації існуючих землеволодінь, землекористувань, а також при черговому заповненні наново затверджених земельно-кадастрових документів. Він може проводитися в межах окремих землеволодінь, землекористувань, районів і великих адміністративно-територіальних одиниць, включаючи територію областей, Автономної Республіки Крим або країни в цілому.

При основному земельному кадастрі збирають, аналізують і систематизують матеріали і документи, що містять відомості про загальні площі землеволодінь, землекористувань, склад угідь, якісний стан земель, бонітування ґрунтів і економічну оцінку земель. Зібрані матеріали підлягають ретельному аналізу і перевірці їх повноти, достовірності та об'єктивності. У разі необхідності проводиться коректування матеріалів або виконуються додаткові роботи для одержання інформації, якої не вистачає. Наявні дані після їх систематизації, розгляду і затвердження у встановленому порядку приймаються як вихідні для внесення в земельно-кадастрові документи.

Отже, основний земельний кадастр дає детальну інформацію про стан земельного фонду.

Поточний земельний кадастр - це виявлення і внесення в земельно-кадастрові документи змін, що відбулися у використанні земель після проведення основного земельного кадастру.

Крім цього, у завдання поточного кадастру входить усунення помилок в початкових записах і внесення додаткових відомостей згідно з новими вимогами. Інакше кажучи, поточний земельний кадастр забезпечує підтримку земельно-кадастрових даних на рівні сучасності.

У поточному земельному кадастрі відображаються тільки законні зміни, зумовлені використанням земель. Незаконне збільшення площ землеволодінь, землекористувань внаслідок самовільного захоплення або передачі земель одного власника чи землекористувача іншому, скорочення площ основних сільськогосподарських угідь, зрошуваних і осушених земель шляхом переведення їх в менш продуктивне використання та інші зміни, виявлені при поточному земельному кадастрі, але не оформлені у встановленому порядку, у земельно-кадастрові документи не вносяться, а вживаються заходи щодо їх усунення. Таким чином, поточний земельний кадастр, як і основний, охороняє права власників землі і землекористувачів на надані їм землі та сприяє раціональному використанню земельних ресурсів.

Основний і поточний земельні кадастри - взаємозв'язані етапи земельного кадастру. Основний кадастр створює основу для ведення поточного, визначає сферу його дії. Поточний кадастр, оновлюючи і доповнюючи відомості основного, систематично підтримує дані про землю в актуальному стані. Тому поточний кадастр повинен бути організований відразу ж після закінчення основного. Розрив між закінченням основного кадастру і початком поточного ускладнює ведення земельного кадастру і призводить до необхідності періодичного повторення основного кадастру.

Точність земельно-кадастрових даних залежить від якості матеріалів землевпорядкування, лісовпорядкування, зйомок і обстежень, покладених в основу початкового заповнення земельно-кадастрових документів. При поточному земельному кадастрі використовуються матеріали основного земельного кадастру. Безпосередні виміри і визначення площ проводяться тільки на тих частинах території, на яких відбулися зміни у стані і використанні земель. Таким чином, поточний земельний кадастр відрізняється від основного обсягом і характером виконуваних робіт. Поточний земельний кадастр повинен вестися з тією ж точністю, що й основний. Недотримання вимог ведення поточного земельного кадастру значно знижує точність земельно-кадастрових даних.

Науково обгрунтоване вивчення земельних ресурсів у правовому, природному і господарському аспектах при проведені земельного кадастру вимагає дотримання низки принципів.

Основні принципи земельного кадастру - його єдність, законність, безперервність, об'єктивність, економічність, наочність і доступність.

Єдність земельного кадастру означає, що він повинен охоплювати всю територію країни і вестися за єдиною системою. Народне господарство повинно мати у своєму розпорядженні дані не тільки стосовно окремих власників землі, землекористувачів, але й стосовно району, області, Автономної Республіки Крим та країни загалом. Це дає можливість правильно аналізувати розподіл і стан земельного фонду, обґрунтовано планувати заходи щодо раціонального використання земель у народному господарстві країни. Однак єдність земельного кадастру не означає однакову деталізацію земельно-кадастрових відомостей для всіх категорій земель, груп власників землі і землекористувачів.

Правильність ведення земельного кадастру і використання його даних забезпечують централізоване керівництво і контроль з боку органів державної влади і відомчого управління. Забезпечення єдності земельного кадастру, управління кадастром земель, а також контроль за правильністю використання його даних, незалежно від того, в чийому користуванні знаходяться землі, здійснюються Держкомземом України та його місцевими органами.

Крім централізованого управління земельним кадастром, у виконанні цього принципу важливе значення має уніфікація облікових і звітних земельно-кадастрових документів. Однак єдність системи земельного кадастру не виключає відображення в земельно-кадастрових документах особливостей стану і використання земель в різних природно-економічних зонах країни. Ці особливості можуть реєструватися в допоміжних документах земельного кадастру у вигляді доповнень і додатків.

При проведені земельного кадастру особлива увага приділяється питанням дотримання принципу законності, що стоїть на сторожі охорони прав власників землі і землекористувачів. Виконання цього принципу забезпечується законодавчими актами України про землю та іншими документами з питань землекористування, землевпорядкування й охорони земель.

Земельний кадастр має бути безперервним, тобто давати характеристику стану земельного фонду з урахуванням змін, що відбуваються у використанні земель. Це значить, що дані земельного кадастру повинні систематично уточнюватися, відображаючи поточні зміни в природному, господарському і правовому стані земель. Щоб підтримувати дані земельного кадастру на рівні сучасності і одночасно домогтися стійкості цих даних на певний строк, доповнення і зміни в земельно-кадастрові документи вносяться у певному порядку. Зміни в правовому стані земель відображаються в міру того, як вони відбуваються: у складі земельних угідь і їх меліоративному стані - один раз у рік, у якісному стані і оцінці земель - один раз у п'ять років.

Земельний кадастр має бути об'єктивним, тобто всі його показники повинні бути строго достовірні, повністю відповідати дійсності. Земельні угіддя слід обліковувати за їх фактичним станом і використанням. Тільки об'єктивні дані, які відповідають правовому і природному стану, господарському використанню земель, можуть успішно застосовуватися для виконання державних завдань щодо управління земельним фондом країни і правильного використання земель. Тому як початкове заповнення земельно-кадастрових документів, так і внесення поточних змін проводять на основі документів, які підтверджують відповідні зміни. Цим досягається достовірність даних і повна їх відповідність фактичному стану землеволодінь і землекористувань.

Економічність земельного кадастру забезпечується застосуванням сучасних методів аерофотозйомок, космічних зйомок, польового і лабораторного обладнання для проведення ґрунтових, агрохімічних, меліоративних і геоботанічних обстежень, електронно-цифрової обчислювальної та комп'ютерної техніки. Все це сприяє одержанню необхідних відомостей про правовий, природний і господарський стан земель для ведення основного і поточного земельного кадастру при мінімальних затратах засобів і праці.

земельний кадастр картографічний геоінформаційний

1.2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО БД ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ВЕДЕННІ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

Реєстрація землі - процес офіційної реєстрації прав у відношенні земельної ділянки. Це означає, що існує офіційний запис (земельний реєстр) прав на чи землю про зміни в юридичному статусі визначених одиниць нерухомості. Реєстраційна система дає відповідь на питання "хто" і "як"

Кадастрові земельно-інформаційні системи, описується не тільки фізичними просторовими чи топографічними атрибутами (місце розташування, розміри, площа, використання) а, також, і абстрактними, чи тематичними аспектами (юридична ситуація, оцінка, податкові дані).

Кадастр - методологічно обладнаний реєстр даних про земельні ділянки в границях всієї країни чи окремої території, що ґрунтується на зйомках границь. Усі нерухомості мають унікальну систему ідентифікаторів. Границі ділянок нерухомості та їх ідентифікатори показуються на великомасштабних картах, що супроводжують реєстр. Для кожної ділянки можливо показати розмір, оцінну вартість, права, зв'язані з кожною ділянкою. Кадастр дає відповідь на питання "де" і "скільки".

Системи реєстрації землі і кадастр звичайно є взаємодоповнюючими, вони працюють як діалогові, взаємозалежні системи. Реєстраційна система акцентується на відносинах суб'єкт-право, тоді як кадастр зосереджується на відносинах об'єкт-право.

Тому реєстрація землі і кадастр ("хто і як" поряд з "де і скільки") є взаємодоповнюючими, терміни "реєстрація землі " чи "земельні реєстраційні записи " звичайно використовуються, щоб показати ці два компоненти разом. Часто термін "земельний титул" ("land title") використовується замість терміна "земельний реєстраційний запис" ("land record".).

По досвіду очевидно, що адекватна система реєстрації землі (land recording system) (комбінація системи реєстрації землі і кадастру) складається з двох основних частин:

описової частини, що містить записи про правовий чи статус юридичні права та інші фізичні чи узагальнені ознаки земельних ділянок (парцел), відображених на реєстраційних (кадастрових) чи індексних картах;

картографічної частини, що складається з великомасштабних карт і планів виконаних за допомогою точних зйомок, і які містять розподіл на земельні ділянки з відповідними ідентифікаторами.

В усьому світі зростає потреба в інформації про землю як основі для планування, розвитку і контролю за природними ресурсами. Розширення виробництва у світі значно підсилює тиск на природне середовище. Земля, що так чи інакше є основним джерелом матеріальних благ, має критично важливе значення і вимагає створення ефективної системи керування. Легко знайти приклади - особливо в країнах які розвиваються, що може відбутися якщо ситуація виходить з під контролю. Нераціональне використання сільським господарством земельних ресурсів може приводити до таких стихійних лих, як посухи, ерозії ґрунтів і голод. Лісові території страждають від черезмерних вирубок. Зменшується кількість сільгоспугідь через ріст населених пунктів. Існують визначені проблеми в міському плануванні.

Таким чином, зростає кількість об'єктивних факторів для більш ефективного керування земельними ресурсами. Але як можна планувати і керувати без детальної інформації безпосередньо про земельні ресурси. Загальних знань недостатньо - потрібна детальна інформація про землекористування й ін. Це є очевидною причиною для створення земельно-інформаційних систем. З запропонованих визначень ЗІС найбільш розповсюдженим є визначення міжнародної федерації геодезистів FIG (Federation Internationale des Geometres).

Земельно-інформаційна Система - це інструмент для законного, адміністративного й економічного прийняття рішень і допомоги в плануванні і розвитку, що складається з однієї сторони з бази даних, що містить просторові, зв'язані з землею дані для визначеної області, і з іншого боку, процедур і методів для систематичного збору, відновлення, обробки і розподіли даних.

Основа ЗІС - уніфікована система координат, що уможливлює об'єднання даних у рамках системи з іншими об'єднаними з землею даними. Концепції ГІС/ЗІС продовжують розвиватися і поки що немає однозначних підходів до визначення таких взаємозв'язків.

Більш важливим є той факт, що існує нагальна потреба в систематичному зборі, відновленні, обробці і поширенні даних. Нові технології - особливо комп'ютеризація не тільки значно підсилили потенціал розвитку таких систем, але також наклали деякі умови й обмеження. Інформація зв'язана з землею стає усе більш важливої в ринкових умовах і при переході до більш інтелектуального використання і розвитку земельних ресурсів.

Відбувається перехід від ручної реєстрації до обробки в автоматизованих системах. Цей процес проходить в усьому світі. Розмаїтість ЗІС визначається відмінностями в правовій базі, традиціями й ін.

Першочерговими задачами при побудові ЗІС є:

створення чіткої загальнодоступної структури;

конструктивні дії уряду в координуванні зусиль, зв'язаних із земельною реформою;

стандартизація процедур і термінології.

Земельна інформаційна система є підрозділом географічної інформаційної системи, і призначена для керування, аналізу і представлення інформації, зв'язаної з землею, включаючи нерухоме майно і права на нього. Як правило, є продуктом розвитку кадастрової системи.

Земельно-реєстраційна система (ЗРС) - це система реєстрації земельних ділянок і їхніх власників (користувачів). Функція земельної реєстрації складається в забезпеченні надійної і чітко визначеної основи для придбання прав на землю і розпорядження ними. До складу інформації в ЗРС входять місцезнаходження, границі, права власності, грошова оцінка, інша інформація щодо пільг і обмежень, зв'язаних з цією ділянкою. Для кожної ділянки описуються категорії земель, класифікація ґрунтів, зведення про використання землі, і ін.

Кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності, повинна бути зареєстрована. Це буде гарантувати права власників на землю, і дозволить установити справедливий, обґрунтований податок на землю (нерухоме майно). Інформація в ЗРС документована і буде мати юридичну чинність завдяки встановленій процедурі надання юридичного статусу інформації в комп'ютеризованому реєстрі.

На сьогодні в Україні функціонує реєстрація власників земельних ділянок і землекористувачів у системі земельного кадастру, методологія ведення якого базується на облікових документах (земельно-кадастрові книги, книги реєстрації земельних ділянок, переданих у приватну власність і т.п.). Ця система у визначеній мірі забезпечує відповідний рівень обліку змін у власності, але тільки при незначній кількості власників земельних ділянок і землекористувачів, а також при незначному обсязі операцій із земельними ділянками й іншою нерухомістю.

По міжнародному досвіді відомо, що щодо реєстрації прав власності існує дві основних системи реєстрації:

1. система реєстрація транзакцій

2. система реєстрації прав власності на нерухомість.

Кадастрова система, на відміну від реєстраційної, не обов'язково повинна бути заснована на земельних ділянках (парцелах). Замість них можуть використовуватися перелік лісових ресурсів, ґрунтів, геологічних характеристик і ін. Кадастр відрізняється від системи земельної реєстрації тим, що остання призначено винятково для реєстрації прав власності. Але в цих двох систем є кілька важливих загальних рис, у тому числі і те, що в основу кадастру і земельного реєстру повинна бути покладена чітка законодавча база. Неможливо протиставити земельний кадастр і земельну реєстраційну системи, оскільки ці дві системи є взаємодоповнюючими.

Основа кадастрової бази даних (КБД) - земельна ділянка. Геодезичні та геометричні характеристики земельної ділянки (координати вузлів, місце розташування, оточення) та інші дані про ЗД складають реєстр земельних ділянок КБД. На сучасному етапі розвитку програми відбувається первинне наповнення КБД. Тому в якості джерела вхідної інформації слугують існуючі планово-картографічні та текстові матеріали, що містяться у кадастровій справі на земельну ділянку. Першим кроком перетворення існуючих карт на паперових носіях у цифрову форму є оцифрування з використанням дігітайзеру та сканування, в результаті чого отримують растрові та векторні зображення території у цифровому вигляді. Крім того, кадастрові бази даних формуються в результаті проведення кадастрових зйомок з використанням сучасних технологій, таких як:

ОРЗ-технології;

вимірювання з застосуванням електронно-оптичних приладів;

дистанційне зондування Землі (ДЗЗ);

аерофотознімання.

Перші дві технології належать до цифрових. ДЗЗ та аерофотознімання про водяться для територій, які не забезпечені сучасними топографічними картами крупних масштабів. Першим кроком перетворення даних ДЗЗ та аерофотозйомки у цифрову форму може бути також сканування, або дані відразу постачають ся у вигляді цифрових растрових зображень території.

Основні методи перетворення растрових зображень у векторний формат, в якому зберігаються географічні дані в КБД, наступні:

цифрування дігітайзером;

напівавтоматична векторизація;

автоматична векторизація.

Таким чином, при веденні земельного кадастру існує декілька критичних процесій Найбільш актуальним та критичним з точки зору трудових витрат та часу проведення є процес перетворення графічної інформації з паперових носіїв або вихідних даних аерофотозйомки та ДЗЗ у цифровий векторний формат та подальшого заповнення отриманою інформацією КБД. Об'єкти на цих зображеннях при заповненні КБД підлягають, по-перше, контролю коректності геометричних та топологічних параметрів, по-друге - чіткій класифікації на типи. До цих типів відносяться, наприклад: межі полів, межі земельних ділянок, дороги, будівля та споруди, водоймища, лісосмуги, шумові об'єкти та інші.

Щодо заповнення інформацією КБД при цифруванні дігітайзером або напівавтоматичній векторизації, то тип об'єкту встановлюється оператором та заноситься до КБД після або до перетворення чергового об'єкту у векторний формат, або система заздалегідь налаштовується на групу однотипних об'єктів.

Більший виграш часу при перетворенні графічної інформації у векторний формат дає застосування автоматичної векторизації. Але визначення типу об'єкту та сортування об'єктів за типами цілком проводиться оператором програмно-технічного комплексу введення первинної інформації.

Але найбільш актуальним при веденні земельного кадастру є автоматичне (напівавтоматичне) заповнення КБД, оскільки такий підхід разом з використанням автоматичної векторизації дозволяє:

суттєво скоротити час введення та сортування графічної інформації у КБД;

автоматично проводити контроль геодезичних, геометричних та топологічних параметрів об'єктів;

проводити актуалізацію карт з певною періодичністю;

обліковувати більшу кількість типів об'єктів.

Для реалізації такого способу заповнення бази даних необхідне застосування сучасних моделей та технологій розпізнавання графічних образів.

Методи розпізнавання зображень і образів використовуються у різних галузях. Коло задач, які розв'язуються за допомогою цих методів, останнім часом безупинно зростає. До задач розпізнавання зображень належать, наприклад: задачі представлення зображень та текстів у зручній для людини формі (при введенні у електронну обчислювальну машину тексту, креслень, карт за допомогою сканерів); розпізнавання зображень, що створені механізмами (розпізнавання треків мікрочасток, автоматичний контроль виробів, які створені машинами, за їх зовнішнім виглядом, тощо); розпізнавання зображень, що створені природою або людиною при відсутності точних знань про явища чи закономірності, що лежать в основі їх отримання (ідентифікація відбитків пальців, розпізнавання в медицині, біології та ін.). Задача розпізнавання образів набагато складніша. Вона виходить за рамки розпізнавання зображень і полягає у необхідності класифікації об'єктів на основі, значень різноманітних параметрів об'єктів, що вимірюються у процесі оброблення. Задачі розпізнавання образів розв'язуються у таких галузях, як: дешифрування аерофотознімків, дистанційне зондування поверхні Землі, електронна дефектоскопія, реставрація зашумлених зображень; системи віддаленого контролю, моніторингу, автоматичного картографування; системи автоматизованого проектування, тощо.

В основі більшості застосувань методів та технологій розпізнавання графічних образів є автоматизація різних процесів (проектування, виробництва, аналізу, синтезу). Особливої актуальності задачі розпізнавання графічних образів набувають при веденні автоматизованої системи державного земельного кадастру України (АС ДЗКУ).

2. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

2.1 ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Програмні забезпечення поділяються на п'ять основних використовуваних класів.

Перший найбільш функціонально повний клас програмного забезпечення - це інструментальні ГІС. Вони можуть бути призначені для найрізноманітніших завдань: для організації введення інформації (як картографічної, так і атрибутивної), її зберігання (в тому числі і розподіленого, що підтримує мережеву роботу), відпрацювання складних інформаційних запитів, рішення просторових аналітичних завдань (коридори, оточення, мережеві завдання тощо), побудови похідних карт і схем (оверлейной операції) і, нарешті, для підготовки до виведення на твердий носій оригінал-макетів картографічної і схематичне продукції. Як правило, інструментальні ГІС підтримують роботу, як з растровими, так і з векторними зображеннями, мають вбудовану базу даних для цифрової основи і атрибутивної інформації або підтримують для зберігання атрибутивної інформації одну з поширених баз даних: Paradox, Access, Oracle та ін

Найбільш розвинені продукти мають системи «run time», що дозволяють оптимізувати необхідні функціональні можливості під конкретну задачу і здешевити тиражування створених за їх допомогою довідкових систем.

Другий важливий клас - так звані ГІС-вьювер, тобто програмні продукти, що забезпечують користування створеними за допомогою інструментальних ГІС базами даних. Як правило, ГІС-вюверів надають користувачеві (якщо надають взагалі) вкрай обмежені можливості поповнення баз даних. У всі ГІС-вюверів включається інструментарій запитів до баз даних, які виконують операції позиціювання і зумування картографічних зображень. Природно, вювери завжди входять складовою частиною в середні і великі проекти, дозволяючи заощадити витрати на створення частини робочих місць, не наділених правами поповнення бази даних.

Третій клас - це довідкові картографічні системи (СКС).

Вони поєднують у собі зберігання і більшість можливих видів візуалізації просторово розподіленої інформації, містять механізми запитів по картографічної і атрибутивної інформації, але при цьому істотно обмежують можливості користувача щодо доповнення вбудованих баз даних. Їх оновлення (актуалізація) носить циклічний характер і здійснюється зазвичай постачальником СКС за додаткову плату.

Четвертий клас програмного забезпечення - засоби просторового моделювання. Їх завдання - моделювати просторовий розподіл різних параметрів (рельєфу, зон екологічного забруднення, затоплення ділянок під час будівництва гребель та інші). Вони спираються на засоби роботи з матричними даними і забезпечуються розвиненими засобами візуалізації. Типовим є наявність інструментарію, що дозволяє проводити найрізноманітніші обчислення над просторовими даними (додавання, множення, обчислення похідних та інші операції).

П'ятий клас, на якому варто загострити увагу - це спеціальні засоби обробки і дешифрування даних зондувань землі . Сюди відносяться пакети обробки зображень, забезпечені в залежності від ціни різним математичним апаратом, що дозволяє проводити операції з сканованими або записаними в цифровій формі знімками поверхні землі. Це досить широкий набір операцій, починаючи з усіх видів корекцій (оптичної, геометричної) через географічну прив'язку знімків аж до обробки стереопар з видачею результату у вигляді актуалізованої (ТОПОПЛАН).

Крім згаданих класів існує ще різноманітні програмні засоби, що маніпулюють з просторовою інформацією. Це такі продукти, як засоби обробки польових геодезичних спостережень (пакети, що передбачають взаємодія з GPS-приймачами, електронними тахометра, нівеліри і іншим геодезичним автоматизованим обладнанням), засоби навігації, ПЗ для вирішення ще більш вузьких предметних завдань ( вишукування, екологія, гідрогеологія та ін.).

Найбільш розвинена, потужна і проста у використанні система настільної картографії, що дозволяє вирішувати широкий спектр завдань в різних сферах діяльності це MapInfo Professional.

MapInfo включає покращену підтримку оцифрування. Підтримуються драйвери Wintab, також як VTI (Virtual Tablet Interface) версії 2.10 або пізнішої. Також можна використовувати інструменти для малювання без обмежень. MapInfo Professional поставляється на CD-ROM, який, також містить приклади даних: карти Росії та м. Москви, карти Австралії, США, Канади.

MapInfo Professional 6.5 була сертифікована для Windows 2000. Ця сертифікація гарантує, що установник стикається зі специфічними вимогами для автоматизації та підтримки та зможе їх виконати.

Крім цього, місце розташування багатьох файлів змінено, що обмежує або зберігає доступ користувача до файлів. Файли, які необхідні для створення захисту в середовищі Windows, обмежені для доступу. Файли, які користувач завжди використовує, переміщені і тепер можливо їх розміщення, зручне для кожного конкретного користувача. Це дозволить користувачам отримати доступ до їх налаштувань і даних з різних комп'ютерів і отримувати доступ до допоміжних файлів різних версій MapInfo.

Розташування деяких файлів може залежати від того, чи встановлена мережева версія MapInfo або робоча станція.

Застосування програм MapInfo для ведення земельного кадастру з автоматизованим розпізнаванням графічних образів

Складність та час реалізації, тестування та впровадження. При використанні в якості програмних платформ систем з розвинутими засобами автоматизації та відкритою архітектурою не існує необхідності розроблення, тестування та впровадження вищезгаданих модулів, тому що вони, як правило, реалізовані в цих системах.

Зручність в експлуатації. Крім необхідних для розпізнавання можливостей, програмна платформа, що використовується розпізнавання, як правило, має в своєму арсеналі велику кількість інших зручних інструментів для роботи з просторовою інформацією.

Швидкість роботи алгоритмів та використання обчислювальних ресурсів. Якщо база модулів розпізнавання має можливості розширення тільки з використанням вбудованої мови програмування, що інтерпретується, то це дуже негативно впливає на швидкість роботи алгоритмів та використання обчислювальних ресурсів.

З точки зору критеріїв порівняння шляхів розроблення системи розпізнавання для застосування при веденні земельного кадастру, MapInfo є найбільш перспективною альтернативою. MapInfo являє собою набір програмних продуктів що базується на загальній компонентній архітектурі (СОМ), має можливість розширення з використанням програм на Visual Basic for Applications (УВА), а також підтримує інші розширення у виконуваному форматі операційної системи. Це надає наступні переваги при застосуванні MapInfo в якості програмної платформи для системи розпізнавання графічних образів:

можливість використання готових засобів зчитування вхідної інформації, відображення, редагування, конвертації, тощо;

використання визнаного інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу користувача;

можливість окремого розроблення критичних до обчислювальних ресурсів програмних модулів у виконуваному форматі операційної системи, а інших (наприклад, інтерфейсних рішень) програмних модулів - на вбудованій стандартизованій мові VВА.

2.2 СТРУКТУРА ТА СХЕМА БД АТРИБУТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Структура баз даних кадастрової інформації повинна включати:

Земельну ділянку;

Частину земельної ділянки;

Права на земельну ділянку;

Обмеження на користування;

Об'єкти нерухомості;

Документи ;

Суб'єктів;

Зони ;

Обстежувальні території.

У ГІС дані містять три основні характеристики: місце, час, тема. Але при організації моделей даних ГІС використовують два класи:

позиційні дані (просторові), визначальні місцеположення;

атрибутивні дані, визначальні, тематичні і тимчасові характеристики.

Просторові дані можуть бути описані за допомогою векторних моделей, які утворюються трьома типами даних:

крапками (точковими об'єктами);

лініями (полілініями, лінійними об'єктами);

полігонами (ареалами, площинними об'єктами).

Шар - набір однотипних векторних графічних даних: точкових, лінійних, площинних. Основний спосіб представлення даних таблиці у вікні Карти. Карта в Mapinfo може складатися з кількох шарів.

Окрім векторних шарів з об'єктами таблиць Mapinfo, у вікні Карти можуть бути показані растрові шари (шар з растровим зображенням), а також тематичні шари і косметичний шар. Самим верхнім у вікні Карти завжди є косметичний шар, дані якого знаходяться в спеціальній тимчасовій таблиці.

Під базою даних розуміємо сукупність даних, організованих за певними правилами, що встановлюють загальні принципи описування, зберігання й маніпулювання просторовими даними. Зберігання даних у БД забезпечує централізоване управління, дотримання стандартів, безпеку та цілісність даних, скорочує надмірність і усуває суперечність даних. Основні види ГБД залежать від моделі даних, яка використовується при відтворенні географічних об'єктів. Існує три відображення географічних об'єктів: об'єкт у дійсності, формалізоване відображення об'єкта, об'єкт у базі даних. Залежно від формалізації уявлення об'єкта залежить його форма зберігання у ГБД. На сьогодні виділяються три основні моделі організації БД: ієрархічна, мережева, реляційна.

В ієрархічній моделі записи даних створюють каскадну структуру, кожний запис якої пов'язаний тільки з одним записом більш високого рівня. У цій моделі взаємозв'язок між даними описується відношенням «один до багатьох».

У мережевих моделях кожний запис в кожному з вузлів мережі може бути пов'язаний з декількома іншими вузлами. Мережеві моделі використовують відношення «багатьох до багатьох», за якого один об'єкт може мати множину атрибутів, а кожен з них пов'язаний із множиною об'єктів.

Реляційні моделі даних мають табличну структуру: рядки таблиці відповідають одному запису інформації про об'єкт, а стовпчики-поля містять однотипні характеристики всіх об'єктів. Атрибути об'єктів групуються у рядках у вигляді відношень, оскільки кожний рядок зв'язує їх між собою. Подальшим розвитком цієї моделі стала геореляційна модель, де атрибутивна інформація зберігається в БД в окремих реляційних таблицях. Таким чином, геореляційна модель забезпечує однозначну відповідність графічних об'єктів атрибутивній інформації, яка дозволяє вибирати й аналізувати інформацію, що міститься в БД, як за просторовими, так і за атрибутивними критеріями.

Об'єктно-орієнтована модель є подальшим розвитком технології баз даних ГІС. У цьому випадку вся сукупність даних, що буде зберігатися й оброблятися в БД, подана не у вигляді набору окремих картографічних шарів і таблиць, а у вигляді об'єктів певного класу. Об'єктно-орієнтована модель поряд з геометричною й атрибутивною інформацією зберігає програмний код, що визначає поведінку об'єктів того чи іншого класу при введенні і редагуванні, аналізі або поданні даних.

2.3 БАЗИ ДАНИХ В MAPINFO

Бази даних - це файл спеціального формату, який вміщує інформацію структуровану певним чином.

Більшість баз даних має табличну структуру. Як ми знаємо, в табличній структурі адрес даних визначається перетином рядків і стовпчиків. В базах даних стовпчики називають полями, а рядки записами. Поля створюють структуру бази даних, а записи складають інформацію, яка в ній знаходиться. Незважаючи на те що даних в базі немає, інформація в ній все таки є. Вони визначають, що буде записано в цю базу і в якому вигляді.

Застосування баз даних для кадастрової інформації дозволить:

проводити кількісний і якісний аудит земель з розділенням їх на категорії (виду використання, правовому режимі, наявністю і стану будівель);

вести списки землекористувачів с обліком їх реквізитів і формувати дані для податкової інспекції;

виконувати кадастровий облік земельних ділянок з підготовкою і видачею документів;

для обліку земельних ділянок під технологічними комплексами, як ЛЕП, лінії зв'язку, ЕПТК та інші передбачені типи об'єктів;

зберігати інформацію про права, угоди, обмеження і обов'язки;

відпрацьовувати інформацію про кадастрове, економічне і територіальне зонування, а також про зони їх обмежень;

розраховувати і відстежувати надходження земельних платежів по всім земельним участкам облікової території.

відслідковувати «історію» об'єктів банку даних.

Таблиця - основна інформаційна одиниця Mapinfo. На відміну від звичайного поняття таблиці, в Mapinfo вона є шаром, прив'язаним до табличної бази даних, і по суті відповідає карті. Кожен рядок таблиці бази даних містить інформацію про окремий географічний об'єкт. Кожен стовпець містить певний атрибут.

У нашому випадку будуть такі таблиці баз даних. Розглянемо їх у табличній формі (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Таблиці баз даних та їх зображення в MapInfo.

Типологічні групування використовуються для характеристики соціально-економічних типів, аналітичні - для виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності, а структурні - для виявлення структури явищ. До типологічного можна віднести групування земельного фонду за категоріями, до аналітичного - за агровиробничими групами ґрунтів і урожайністю сільськогосподарських культур, до структурного - групування земельного фонду за структурою угідь.

Найважливіше питання усякого групування - це вибір групувальних ознак. Ознаки, покладені в основу виділення груп, називаються групувальними. Групувальні ознаки, які мають цифрове вираження, називаються кількісними, а ознаки, що характеризуються словесно, - атрибутивними.

Кількісними ознаками є розмір землеволодіння і землекористування, площа угідь, бал бонітету грунту тощо, а атрибутивними - категорії земель, групи власників землі і землекористувачів, агровиробничі групи ґрунтів і т. д. Кількісні ознаки облікових одиниць при їх групуванні можуть мати суворо обумовлені значення (наприклад, число землеволодінь і землекористувань). Ці ознаки називаються первинними (дискретними). Якщо кількісні ознаки змінюються, як наприклад, площа земельних угідь, урожайність культур, вартість валової продукції з одиниці площі, затрати на одиницю продукції, то вони називаються неперервними.

Зведення і групування статистичних даних земельного кадастру оформляється у вигляді статистичних таблиць, які є зведеною числовою характеристикою сукупності, що вивчається за декількома ознаками одночасно в їх взаємному зв'язку. Статистичні таблиці складаються із вертикальних граф (колонок) і горизонтальних рядків. Статистична таблиця має назву, підмет і присудок.

Залежно від змісту і побудови таблиць застосовуються різні прийоми їх вивчення й аналізу. Насамперед необхідно вивчити назву таблиці, визначити у загальних рисах її зміст, період, який вона характеризує, і зрозуміти її значення. Вивчення цифрових даних таблиці необхідно починати із загальних показників про всю сукупність і тільки після цього переходити до даних за групами й одиницями сукупності.

2.4 СТРУКТУРА ТА СКЛАД КАРТОГРАФІЧНИХ ДАНИХ

Комп'ютерна Карта складається з шарів. Шари можна уявляти собі як прозорі плівки, лежачі один на одному. Кожен шар містить різні види інформації (області, крапки, лінії, тексти), а всі разом вони складають Карту.

Наприклад, це може бути карта міста або села, де є такі шари як: межа міста або села, дороги, будинки, земельні ділянки, колодязі і тому подібне Маріnfo дозволяє показувати або один шар, або два, або всі шари відразу.

Рисунок 2.2 - Шари карти в Маріnfo

Створивши Карту з шарів, можна настроювати кожен шар окремо, додавати нові шари, переміщати або видаляти існуючі.

Щоб редагувати дані шари потрібно натиснути праву кнопку мишки і появиться вікно «Управління шарами».

Діалог «Управління шарами» дозволяє змінювати порядок шарів, додавати і видаляти їх, а також змінювати режими їх відображення.

Для переглядання атрибутивних даних таблиці, відповідних тим або іншим об'єктам на Карті, необхідно вибрати інструментом «Інформація» з панелі «Операції», вказавши на графічний об'єкт на Карті. З'явиться вікно Інформація, в якому зявляються дані, відповідні вибраному об'єкту.

Якщо в тому місці на Карті, про яке береться «Інформація», знаходятся об'єкти на декількох різних шарах, то у вікні «Інформація» буде показана список всіх цих об'єктів. Щоб побачити всі поля запису, відповідного одному з перерахованих об'єктів, необхідно вказати на назву об'єкту, У вікні «Інформація» будуть показані всі відомості для об'єкту вказаного шару. Щоб проглянути відомості про наступний об'єкт, необхідно натиснути кнопку «Все» дозволяє знов показати повний список об'єктів.

Якщо шар є змінним, то вносити зміни до записів можна безпосередньо у вікні «Інформація». Якщо ж шар не є змінним, навколо віконець з інформацією не показується сітка. Дані у віконці після натиснення кнопки «Все» заборонено змінювати.

Основним завданням будь якої програми є збереження. Скільки б не опрацьовувалася інформація, без збереження вона не має жодного значення.

Mapinfo відноситься до класу векторних ГІС. Це означає, що основними об'єктами, з якими оперує система, є векторні об'єкти. Побудова карти в Mapinfo полягає в створенні сукупності векторних об'єктів, що відображають необхідні об'єкти місцевості і прив'язки векторних даних до таблиць, в яких зберігається атрибутивна інформація.

Основні технологічні процеси в Mapinfo можна розділити на чотири групи: введення даних, графічне редагування, геоінформаційне моделювання, підготовка даних до друку.

Побудова карти може бути реалізоване трьома шляхами:

1. Створення нової карти на основі інформації, яка вводиться оператором.

2. Створення нової карти на основі існуючої векторної карти шляхом її модифікації або оновлення.

3. Створення нової карти на основі трасування растрових зображень, які можуть бути знімками, що сканують, або картами.

Для того, щоб закрити і зберегти всі відкриті таблиці, потрібно виконати команду Файл - Закрити все.

Якщо в одній або декількох відкритих таблицях були зміни, не збережені на диск, то при закритті на екран будуть виведено повідомлення для кожної незбереженої таблиці, в якому буде запропоновано зберегти таблицю перед закриттям або проігнорувати зміни. Якщо треба продовжити роботу з незбереженою таблицею, необхідно натиснути кнопку «Відміна».

Після роботи з таблицями або з Робочим Набором можна створити Робочий Набір з новою назвою, щоб Маріnfo автоматично відкривала при запуску потрібні таблиці і вікна.

Щоб створити Робочий Набір необхідно виконати наступні операції:

Запустити Маріnfo;

Відкрити ті таблиці і вікна, які винні бути в Робочому Наборі. Розташувати їх на екрані по своєму бажанню.

При необхідності можна внести зміни або відредагувати необхідні таблиці.

Виконати команду Файл Зберегти Робочий Набір.

Привласнити Робочому Набору нову назву (наприклад, курсова) і зберегти його в потрібному каталозі.

Робочий набір можна зберігати з колишньою назвою.

2.5 ІНТЕРФЕЙС КОРИСТУВАЧА

Головним меню є верхній рядок із спадаючими меню (Файл, Правка, Програми, Об'єкти, Запит, Таблиця, Настройки, Вікно, Карта, Довідка).

Основне вікно програми Маріnfo:

Рисунок 2.3 - Інтерфейс програми Маріnfo

Послідовність вікон, розташованих під головним меню, які використовуються для швидкого запуску найбільш операцій, що часто вживаються та наявних в головному меню, наступна:

Нова таблиця (Файл - Нова таблиця).

Відкрити таблицю (Файл - Відкрити таблицю).

Зберегти таблицю (Файл - Зберегти.).

Друкувати (Файл - Друкувати).

Вирізувати(Правка - Вирізувати).

Копіювати (Правка - Копіювати).

Вставити (Правка - Вставити).

Відміна (Правка - Відмінити).

Новий список (Вікно - Новий список).

Нова карта (Вікно - Нова карта).

Новий графік (Вікно - Новий графік).

Новий звіт (Вікно - Новий звіт).

Районування (Вікно - Районування).

Довідка.

Введення інформації

В процесі роботи окрім основного падаючого меню використовують три основні інструментальні панелі в Маріnfo: «Операції», «Пенал», «Програми».

Рисунок 2.4 - Інструментальна панель «Операції»

Інструментальна панель «Операції» містить наступні кнопки:

Стрілка (Вибрати об'єкт).

Вибір в рамці.

Вибір в крузі.

Вибір в полігоні.

Вибір в області.

Відмінити виділення.

Вибір в графіці.

Збільшуюча лупа.

Зменшуюча лупа.

Показати по іншому (Відкриває діалог Показати по-іншому, який потрібний для зміни масштабу або зрушення зображення у вікні Карти).

Долонька (Зрушення зображення).

Інформація.

Геолінк.

Підпис.

Дубль вікна.

Управління шарами.

Лінійка.

Легенда.

Статистика.

Змінний район.

Додати до району.

Показати приховати врізання.

Врізання.

Створити масштабну лінійку



Рисунок 2.5 - Інструментальна панель «Пенал»

Інструментальна панель «Пенал» містить наступні кнопки:

Символ (точковий об'єкт).

Лінія.

Ламана.

Дуга.

Багатокутник.

Еліпс.

Прямокутник.

Прямокутник, що округляє.

Текст.

Рамка.

Форма.

Додати вузол.

Стиль символу.

Стиль лінії.

Стиль області.

Стиль тексту



Рисунок 2.6 - Інструментальна панель «Програми»

Інструментальна панель «Програми» містить три кнопки:

Запуск програми Mapbasic.

Показати/сховати вікно Mapbasic.

Запуск Metadata Browser.

Можливе використання четвертої панелі при необхідності роботи з видаленими базами даних.

Для модифікації карти необхідно відкрити (або імпортувати) таблицю Маріnfo або Робочий Набір, тобто сукупність таблиць.

Всі таблиці в Маріnfo складаються, принаймні, з двох різних особистих файлів. Перший містить дані, а другий - опис структури даних:

*.ТАВ: цей файл містить опис структури даних таблиці. Він є невеликим текстовим файлом, що описує формат того файлу, який містить дані.

*.DАТ : цей файл містить атрибутивні дані.

*.МАР: цей файл містить графічні об'єкти, кожному запису відповідають координати X і У.

*.ID: цей файл містить список покажчиків (індекс) на графічні об'єкти, дозволяє Маріnfo швидко знаходити об'єкти на Карті.

Таблиці, що містять растрові зображення, зберігають дані у файлах компонентах форматів ВМР, ТІF або GІF.

3. ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ

Розроблена для цього курсового проекту геоінформаційна система (Створена на основі растрового зображення) включає в себе різні тематичні шари.

Рисунок 3.1 - Картографічний матеріал даного курсового проекту

Центр моєї карти становить Х=124; У=124 відповідно до номера заліковки. Потрібно знайти координати контури карти. Для цього використаємо програму Paint - Властивості

Можна побачити, що дана команда служить для встановлення певної інформації про дане зображення (рисунок 3.2). Потрібно знайти довжину і ширину зображення. Для цього ставимо значок навпроти рядка сантиметри і отримуємо відповідні дані.

Рисунок 3.2 - Атрибутивна інформація про карту

Тепер маючи координати центра знімка, ширину і висоту карти знаходимо координати контурів, розробивши для цього програмку у Microsoft Office Excel (рисунок 3.3). Вводимо вихідні дані і отримуємо відповідні координати.



Рисунок 3.3 - Розрахунок координат контурів карти

Після отримання координат відкриваємо програму MapInfo. Натискаємо на Файл - Открить. Слід зауважити, що у нашому випадку вибираємо тип файла - растр, і тоді можемо вибрати в «імя файла» назву даної карти як це зображена на наступному рисунку (рисунок 3.4).

Рисунок 3.4 - Вибір растрового зображення

Після натискання клавіші «Открыть» з'явиться вікно

Рисунок 3.5 - Реєстрація карти

Вибираємо Регистрироваться. Появиться вікно «Регистрация изобажения». Натискаємо мишкою на проекція і появляється зверху наступне вікно. Натискаємо на курсор «Долгота/широта» і вибираємо план -схема.

Після натиснення на План-схема появиться вікно, де у нашому випадку вибираємо План-схема (метри) і натискаємо клавішу «ОК» (рисунок 3.6)

Рисунок 3.6 - Вибір проекції

Появиться вікно у якому натискаємо «добавить» і автоматично у віні показує першу точку. Натискаємо на зображення «Точка1» ( 0,00 0,00 ---) і міняємо на координати обчислені попередньо у Microsoft Office Excel (рисунок 3.7)

Рисунок 3.7 - Введення контрольних точок для прив'язки зображення

Ввівши чотири координат, натискаємо «ОК». Появиться вікно з картою. Тепер слід приступити для створення бази даних у програмі MapInfo. Натискаємо ліву кнопку мишки і вибираємо Управление слоями і появиться нове вікно у правому верхньому екані (рисунок 3.8)

Рисунок 3.8 - Створення шарів карти

Слід зауважити, що дані шари будуть поділятися на лінійні і площинні. До лінійних відноситимуться у нашому випадку: струмок, дорога, стежка, межа території, межа ділянки тощо, а до площинних: земельні ділянки, залежі, будівлі, городи, пісковики, плодові дерева тощо.

Вибираємо «Косметический» на Вкл., і полілінією обводимо нашу першу дорогу.

Після даних операцій натискаємо «Карта» і вибираємо «Сохранить косметику»

Рисунок 3.9 - Збереження шару дороги

Набираємо відповідну назву. У нашому випадку Дороги і зберігаємо таблицю.

Після цього натискаємо «Таблиця» - «Изменить» - «Перестроить». Появиться вікно де натискаємо «Добавіть поле» і міняємо його на назву «Довжина» вибираємо «Тип» - Десятичное, яке містить наступні типи полів:

1. Поле «id (№ попорядку)» тип Цілочисельний

2. Поле «Площа» тип Десяткове(10символ, 3 після коми)



Рисунок 3.10 - Вибір структури таблиці

Слід зауважити, що у вікні «Косметический» пропаде шар «Дорога», тому його слід добавити натиснувши на зелений плюс і вибрати даний шар, натискаємо ОК. Заходимо у меню «Таблиця» вибираємо «Обновить колонку» і появиться вікно де обновлюємо колонку довжина (по таблиці Дороги).

Натискаємо «Составить» і появиться вікно де вибираємо у підменю «Функции» значення ObjectLen, що відповідає довжині дороги в кілометрах.

Рисунок 3.11 - Вибір функції для автоматичного визначення довжини

Після цього натискаємо ОК, і знову ОК і появиться вікно із довжиною даної дороги.

Рисунок 3.12 - Зображення карти оцифрованої дорогами

Аналогічно проводимо дані дії і з площинними об'єктами. Вся можлива інформація була отримана з карти (рисунок 3.13).

Рисунок 3.13 - Оцифрована карта

ВИСНОВОК

При роботі з даним курсовим проектом було засвоєно і вивчено роботу із програмою MapInfo. Розроблено кадастрову геоінформаційну систему використовуючи потужну (ГІС) систему MapInfo.

Слід зауважити, що дана карта було опрацьована у векторному зображені, яке поділено на окремі тематичні шари до кожної з яких створено відповідну базу даних.

Завдяки потужним засобам (ГІС) MapInfo ми можемо легко отримати будь-яку атрибутивну інформацію з даного векторного зображення, а також виокремлювати різні, потрібні нам, шари.