Методика пошуку інформації та роботи з бібліографічними джерелами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Практичне заняття №2: Методика пошуку інформації та роботи з бібліографічними джерелами



Мета: Ознайомити з методикою та сформувати навички пошуку інформації в науковій діяльності

Теоретичний розділ:

1. Інформаційний пошук в науковій діяльності: сутність та особливості його організації. інтернет пошук науковий

2. Використання засобів Інтернет в інформаційному пошуку.

3. Поняття про джерела дослідження, методика роботи з джерелами.

4. Інформаційний пошук в аналітичному дослідженні.

Практична частина:

1.Аналіз і класифікація запропонованих для роботи джерел з точки зору вірогідності інформації.

2. Методи обробки первинної інформації.

3. Робота з вторинною інформацією.

Практическая работа НДР №2

1. Методи пошуку і збору наукової інформації Для проведення наукового дослідження потрібна як первинна, так і вторинна інформація.

Первинна інформація - це вихідні дані, які є результатом конкретних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.

Вторинна інформація - це результат аналітико-синтетичної переробки первинної інформації.

Етап збору і відбору інформації для проведення наукових досліджень є одним із ключових.

Організація його передбачає:

- визначення кола питань, що будуть вивчатись;

- хронологічні межі пошуку необхідної літератури;

- уточнення можливості використання літератури зарубіжних авторів;

- уточнення джерел інформації (книги, статті, патентна література, стандарти тощо);

- визначення ступеню відбору літератури - всю з даного питання, чи тільки окремі матеріали;

- участь в роботі тематичних семінарів і конференцій;

- особисті контакти із спеціалістами з даної проблеми;

- вивчення архівних документів, науково-технічних звітів;

- пошук інформації в Інтернеті.

Вихідну інформацію можна знайти в загальній і спеціальних енциклопедіях, а також у списках літератури, які прикладені до тематичних і оглядових робіт, що мають відношення до теми. В цьому випадку пошук інформації ведеться в антихронологічному порядку

- від більш пізніших джерел до більш ранніх. Такий шлях пошуку швидше приводить до поставленої мети.

При пошуку інформації слід дотримуватись певних принципів її формування, а саме:

- актуальність інформації має реально відображати стан об'єкта дослідження в кожен момент часу;

- достовірність - це доказ того, що названий результат є істинним, правдивим;

- інформація має точно відтворювати об'єктивний стан і розвиток об'єкта;

інформаційна єдність, тобто подання інформації у такій системі показників, при якій виключалась би ймовірність протиріч у висновках і неузгодженість первинних і одержаних даних;

- релевантність даних, тобто одержання інформації за запитом користувача, включаючи роботу з даними, які не належать до дослідження.

Дотримання цих принципів дозволило б виключити дублювання наукових досліджень. За підрахунками американських спеціалістів, від 10 до 20% науково-дослідних робіт можна було б не проводити, якщо би правильно була підібрана наукова інформація з проблеми, яка вивчається.

Пошук потрібної інформації з кожним роком ускладнюється. Тому всі наукові працівники мають знати основні положення інформаційного пошуку.

Інформаційний пошук - це сукупність операцій, спрямованих на пошук документів, які потрібні для розробки теми проблеми.

Пошук може бути: ручний, який здійснюється за бібліографічними картками, картотеками, каталогами,механічним і автоматизованим. Визначення стану вивченості теми доцільно розпочати із знайомства з інформаційними виданнями, які містять оперативні систематизовані відомості про документи, найсуттєвіші сторони їх змісту.

Інформаційні видання, на відміну від бібліографічних, включають не лише відомості про надруковані праці, а й ідеї та факти, що в них містяться. Крім оперативності, їх характеризує новизна поданої інформації, повнота охоплених джерел і наявність довідкового апарату, що полегшує пошук і систематизацію літератури.

Інформаційні видання охоплюють усі галузі народного господарства. їх випускають інститути, служби НТІ, центри інформації, бібліотеки.

До основних інститутів і організацій України, які здійснюють централізований збір і обробку інформації основних елементів опублікованих документів, є: Книжкова палата України, Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрУНТЕУ), Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського та інші бібліотечно-інформаційні установи загальнодержавного та регіонального рівнів.

Для підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження, перевірки робочої гіпотези важливе значення має первинна інформація.

Найбільш поширеними і змістовними методами нагромадження первинної інформації є: опитування, спостереження, експеримент, тестування, анкетування.

Опитування - це метод отримання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на письмовому або усному зверненні до певної спільності людей - респондентів із запитаннями, зміст яких є проблемою дослідження на рівні емпіричних індикаторів і який передбачає реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію.

За формами та умовами спілкування і отримання інформації від респондентів розрізняють два типи опитування - анкетування та інтерв'ю, кожний з яких зустрічається у багатьох різновидах.

Для опитування важливо якісно підготувати анкету - систему запитань, об'єднану єдиним планом дослідження для з'ясування проблемної ситуації і вивчення характеристик об'єкта аналізу. Анкета, як правило, має 30-40 запитань. Щоб анкета могла успішно виконати своє призначення - дати досліднику вірогідну інформацію, слід знати і дотримуватися ряду правил та принципів її конструювання і, насамперед, різних питань, з яких складається анкета.

Надійність інформації в багатьох випадках залежить від формулювання питань. Питання та відповіді на них мають належати темі дослідження, формулюватись коротко, чітко і однозначно, так, щоб респондент їх правильно зрозумів і зміг обрати адекватну відповідь. Якщо дослідник не досить упевнений у тому, що перелік можливих відповідей є вичерпним, доцільно використати напіввідкрите питання.

Існують й інші вимоги до складання анкет, зокрема: забезпечення можливості ухилення від відповіді, збалансованість позитивних і негативних суджень; у формулюванні питань не повинно бути явних чи прихованих підказок, вони не мають навіювати уяву про «погані» чи «гарні» варіанти відповідей.

Опитування починається із звернення, яке розкриває мету дослідження, пояснює зміст, а якщо є потреба - правило заповнення анкети. Далі використовують контактні питання, відповіді на які є досить легкими. Ці питання мають бути близькими до теми опитування і поступово вводити респондента у досліджувану проблему.

Другою, усною, формою опитування є, як зазначалося вище, інтерв'ю. Інтерв'ю - це бесіда, яка проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. Відповіді останнього записуються або інтерв'юером, або механічно - на плівку.

Інтерв'ю, як правило, використовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, при опитуванні експертів, спеціалістів, які глибоко розуміються в тому чи іншому питанні.

Проведення інтерв'ю вимагає певної підготовки, не кожна людина може бути інтерв'юером. Для цього потрібні особистісні якості

- товариськість, ввічливість, комунікабельність, врівноваженість, досить висока загальна культура, вміння швидко переключатися на нові питання, знаходити вихід із складних ситуацій спілкування. Значну роль у процесі інтерв'ю має компетентність дослідника з досліджуваної проблеми, знання особливостей середовища респондентів (освітній і культурний рівень, інтереси, особливості праці і побуту, специфіка мовного спілкування тощо).

Метод опитування використовується у ряді випадків:

· коли досліджувана проблема недостатньо забезпечена документальними джерелами інформації або коли такі джерела взагалі відсутні;

· коли предметом дослідження є характеристики, які недоступні для спостереження;

· коли предметом вивчення є елементи суспільної чи індивідуальної свідомості: потреби, інтереси, мотиви, настрої, цінності, переконання людей тощо. Зазначимо, що відображення різних сторін дійсності у свідомості людей не можна ототожнювати з самою реальністю. Справа втому, що це явище суб'єктивне і значною мірою спотворюється при опитуванні, лише віддзеркалюючи думки людей про події і факти, які вивчаються;

· як контрольний метод для розширення можливостей опитування й аналізу досліджуваних характеристик та для перевірки даних, що отримані іншими методами.

Метод опитування передбачає отримання соціологічної інформації в ситуації соціально-психологічного спілкування, що накладає свій відбиток на її зміст та якість. Тому в науці напрацьована значна кількість методичних вимог і процедур для того, щоб подолати суб'єктивізм, підвищити надійність і ефективність даної форми збирання інформації.

Спостереження - це аналітичний метод, за допомогою якого вивчають і фіксують сучасний стан об'єкта в результаті минулого, в реальних ситуаціях.

Експеримент - це нагромадження даних у контрольованих умовах, змінюючи один або декілька чинників.

Імітація - метод, оснований на використанні ЕОМ, який відтворює застосування різноманітних чинників не у реальних умовах:

- будуються моделі контрольованих і неконтрольованих чинників;

- визначається вплив на загальну стратегію дослідження.

Ефективним методом збирання первинної інформації є аналіз документів. Документи з різним ступенем повноти відображають економічний стан проблеми, фактологічну сторону соціальної дійсності; в них містяться відомості про процеси та результати діяльності підприємства, окремих людей, колективів, великих груп населення і суспільства в цілому. Саме з аналізу документів має розпочинатися конкретне дослідження.

Аналіз документів первинної і вторинної інформації дозволяє отримати об'єктивно існуючий стан і розвиток науки в цілому і окремих наукових напрямів. Вивчення наукових інформаційних потоків дає можливість планувати, прогнозувати тенденції розвитку науково-інформаційної діяльності і її удосконалення.

Дослідження документальних інформаційних потоків здійснюється за допомогою використання банку даних.

Банк даних - певна сукупність програмних, організаційних, технічних засобів призначених для централізованого накопичення та багатоцільового використання інформації, яка систематизована і сконцентрована в певному місті (у пам'яті ЕОМ, бібліотеці, каталогах , картотеці). Його ядром є база даних.

База даних - іменована сукупність інформаційних одиниць у певній предметній сфері. Функціонування цієї бази забезпечується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають назву системи управління базою даних.

База даних сприяє формуванню бази знань.

База знань - сукупність систематизованих основних відомостей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ. У ній виокремлюється дві відносно самостійні частини:

- знання про певну галузь у вигляді термінів і законів, стверджень;

- конкретні, факти що описують цю галузь.

База знань сприяє розвитку бази даних.

2. Інтернет на сьогоднішній день - це величезна кількість інформації, що відображає всі сторони життя людства. Одним з важливих питань для тих, хто цікавиться цією інформацією, є можливість знайти її в цій мережі. Основним засобом відповіді на це питання є "пошукові машини". Цей термін приховує великий набір спеціальних служб, які забезпечують доступ до інформації. Але вони також мають свої недоліки. Складність використовування для здобуття точної відповіді, релевантної запиту, необхідно уміти використовувати різних логічних операторів, знати особливості даної системи; значний об'єм інформаційного «шуму», тобто здобуття непотрібної інформації. До результатів пошуку пред'являються вимоги повноти охоплення ресурсів, достовірності отриманої інформації, мінімальних витрат часу і максимальна швидкість пошуку.

Вимога повноти охоплення ресурсів не потребує додаткових поясненнях, за винятком необхідності використовувати при пошуку ресурси не тільки WWW, але й інших служб Інтернету.

Достовірність інформації, враховуючи природу Інтернету, стає надзвичайно важливою вимогою. Оцінка достовірності може здійснюватися як традиційними методами (перевірка легальності публікацій на паперових носіях, отримання відомостей про організації та авторів, з'ясування насправді їх електронних ресурсів тощо), так і з використанням можливостей Інтернету (ознайомлення з альтернативними джерелами інформації, звіряння фактичноїматеріалу , встановлення частоти його використання іншими джерелами; з'ясування статусу документа та рейтингу джерела засобами пошукових систем, отримання інформації про компетентність та статус автора матеріалу за допомогою спеціальних пошукових сервісів Інтернету; аналіз окремих елементів організації сайту з метою оцінки кваліфікації підтримують його фахівців та інше).

Час пошуку, не рахуючи витрат часу, пов'язаних з технічними характеристиками підключення, в основному залежить від планування пошуку та навичокроботи фахівця з пошуку з ресурсом вибраного типу. Планування пошуку полягає у визначенні необхідних для вирішення пошукового вимоги пошукових служб та порядку їх застосування. Крім того, багато залежить від навичок і досвіду конкретного фахівця з пошуку.

Як вже зазначалося, інформація в Інтернеті доступна з джерел різного типу. Перш за все - це WWW-ресурси (гіпертекстова система, каталоги ресурсів, пошукові машини). Крім того, це вже відомі читачеві електронна пошта, поштові роботи, Usenet і інші телеконференції, а також ftp-системи та архіви (із застосуванням Gopher і Veronica). WWW дозволяє здійснювати пошук необхідних ресурсів на основі своїх гіперсвойств, тобто наявні пошукові системипрацюють з використанням гіперпосилань в автоматичному режимі, не виключаючи можливості ручного перегляду. У WWW є цілий ряд пошукових сервісів як загального, так і спеціалізованого призначення.

Каталоги ресурсів являють собою бази даних з адресами ресурсів Інтернету й самими різними тематиками. Зазвичай вони мають ієрархічну структуру, звичну для користувача, і деякі засоби пошуку по ній. Ці каталоги в більшій своїй частині обслуговуються фахівцями з класифікації, тобто зумовлюється певний суб'єктивний підхід до відбору інформації, який, з одного боку, кілька гарантує достовірність інформації, але з іншого - зумовлює можливість відсутності (пропуску) частини інформації, а також се запізніле розміщення в каталозі.

Пошукові машини - це механізм автоматичної побудови посилань (індексів) на різні ресурси. Пошукові машини можуть бути орієнтовані на глобальні, спеціалізовані або локальні ресурси. По суті вони є потужними ІПС, які за допомогою спеціальних програм-роботів (так званих "павуків") постійно здійснюютьавтоматичний пошук необхідної інформації в Інтернеті. Створені на цій основі спеціалізовані БД забезпечують пошук інформації за запитами користувачів на основі спеціальних ІПМ. Щоправда, охоплення переглядається інформації залежить від застосовуваних алгоритмів і навіть для потужних пошукових машин залишає бажати кращого.

Електронна пошта застосовується в Інтернеті і в WWW. Адреси при цьому потрапляють у пошукові системи і доступні пошукових машин.

Поштові роботи - це спеціальні програми, здатні відповідати певними діями на команди, що надходять їм, але електронною поштою. Їх основне призначення - пересилання даних за запитом у разі, коли ті недоступні іншим способом, а також як альтернатива роботи в режимі online з будь-яким з відомих ресурсів, наприклад ftp-архівами. Адреса поштового робота має формат електронної пошти. При пошуку поштові роботи зазвичай використовуються лише якпосередники при отриманні інформації. Іноді доводиться стикатися з тим, що вони виявляються єдиним засобом отримання потрібних відомостей.

Usenet і інші регіональні і спеціалізовані телеконференції представляють собою електронні "дошки оголошень", де користувач розміщує свою інформацію в одній з тематичних груп новин, переданих передплатникам відповідної тематики. Цей ресурс найбільш значущий для швидкого накопичення інформації, але вузькому питання, а для пошуку - частіше для отримання приватної, неофіційної інформації.

Ресурси, доступні за telnet, в ряді випадків являють собою абсолютно унікальну інформацію, перш за всією по бібліотечних каталогів європейських іамериканських університетів, а також державних установ.

Як вже зазначалося, система файлових архівів ftp має досить великі ресурси цінної інформації, до цих пір не переведеної в WWW. Архіви ftp представляють собою в першу чергу джерела отримання програмного забезпечення. Пошук в них може становити певний інтерес при знанні структури архівів; побудови файлових систем, імен файлів і тек, що містять необхідні ресурси.

Пошук необхідної інформації в Інтернеті можна здійснювати різними способами:

· Пошук за допомогою пошукових машин за ключовим словом

· Пошук за допомогою класифікаторів пошукових машин

· Каталоги та колекції посилань (більш загальні поняття)

· Рейтинги (найпопулярніші ресурси)

· Конференції, чати

· Сторінки посилань ("Links") на тематичних сайтах (рідкісні, спеціалізовані речі)

· Немережеві способи (поради друзів, знайомих; реклама в друкованих виданнях)

На початку пошуку інформації необхідно визначити її тип. Умовно можна виділити 4 типи інформації.

1 тип - загальна (наприклад: історія Російської імперії),

2 тип - менш загальна (наприклад: імператор Олександр II),

3 тип - конкретна (наприклад: реформи Олександра II),

4 тип - більш конкретна (наприклад: скасування кріпосного права).

У залежності від типу інформації визначаються і шляху пошуку.

Інформація 1 типу шукається за допомогою класифікаторів пошукових машин (з російських - рекомендується Яндекс www.Yandex.ru). Якщо відразу сайти з необхідною інформацією не знаходяться, то слід переглядати знайдені за класифікатором каталоги і сторінки посилань ("Links"), які знаходяться сайтах подібної тематики. Ці сайти наводяться в класифікаторі по темі і знайдених каталогах.

Інформація 2 типу шукається подібно пошуку для 1 типу, але з перевагою пошуку по каталогах і сторінках посилань.

Інформація 3 типу - за ключовими словами, які вводяться в рядок пошуку пошукових машин, каталогів, сторінкам посилань

Інформація 4 типи - на докладним даними, які вводяться в рядок пошуку. Дані знаходяться згідно способам пошуку викладені для 2 і 3 типів.

Приклади:

Пошук по 1 типу. Необхідна інформація: «Історія Російської імперії».

Заходимо в Яндекс - Наука і освіта / Соціальні науки / Історія. За описом теми знаходимо сайт http://rus-hist.on.ufanet.ru.. Якщо в ньому немає необхідної інформації, то переходимо на сторінку посилань цього сайту. На ній є посилання на каталоги ресурсів: www.history.ru, http://www.lants.tellur.ru/history/index.htm. У них, швидше за все, будуть знайдені сайти по на задану тему.

Пошук по 2 типу. Необхідна інформація: «Імператор Олександр II».

Пошук здійснюється аналогічно попередньому, але більше уваги приділяється роботі з каталогами www.history.ru, http://www.lants.tellur.ru/history/index.htm.

Пошук по 3 типу. Необхідна інформація: «Реформи Олександра II»

Тут з'являється новий спосіб пошуку - за ключовими словами. Пишемо в рядку пошуку Яндекса «Реформи Олександра II». Результат для перегляду - 1790 сторінок, які знаходяться на 170 сайтах, до числа яких входять і каталоги. Для звуження інформації можна додати нові ключові слова - додаткові факти у вже знайденому підборі сайтів, наприклад: «1860-1870 рр..» І т. д. В інших пошукових машинах набирається повністю «Реформи Олександра II в 1860-1870 рр..». Для пошуку заданої інформації можна ще використовувати "Links", які наводяться на знайдених сайтах

Пошук і збір інформації в Інтернеті потребують плануванні. Помилкова логіка побудови запиту, неоптимізованих послідовність застосування інструментів пошуку, спроби прискорити пошук - все це не просто затягує отримання результату, але може поставити під загрозу сенс пошукової роботи.

Зупинимося на кількох важливих моментах, пов'язаних з плануванням і першими кроками таких робіт.

Починати потрібно з всебічного лексичного аналізу шуканої інформації. Слід використовувати будь-яке, досить достовірне і докладний описдосліджуваного питання для отримання первинних відомостей. Таким джерелом цілком може стати як вузькоспеціальне довідник, так і електронна енциклопедія загального профілю. На основі вивченого матеріалу необхідно сформувати максимально широкий набір ключових слів у вигляді окремих термінів, словосполучень, професійної лексики, сленгу, слів-кліше і стійких словесних штампів, при необхідності на декількох мовах. Заздалегідь слід визначити та можливі уточнення пошукового запиту-рідкісні слова, синоніми та антоніми. назви та прізвища, тісно пов'язані з потрібним питанням. Бажано також заздалегідь передбачити можливі нерелевантні відповідати на запити, тобто можливі характеристики пошукового шуму. Після накопичення цих попередніх даних можна перейти до отримання первинної інформації з Інтернету.

Основне завдання цієї стадії врахувати особливості Інтернету, який є не тільки носієм технологій, але і традицій, і власної етики. Мережева лексика,сленг і написання загальновживаних слів тут можуть відрізняться від прийнятих.

Відомості про наявність в Інтернеті необхідних даних краще за все шукати в раніше відомому каталозі, що підтримує пошук за ключовими словами. При вирішенні, наприклад, простих завдань типу "Отримати текст Конституції Республіки Білорусь" або "В яких правових актах вживається назва рідного міста" відомий сайт або каталог може бути більш швидким способом отримання інформації, ніж автоматичний індекс, і забезпечить більшу достовірність.

Після лексичного аналізу інформації настає технологічний етап. Вибір інформаційного поля Інтернету і пошукових інструментів проводиться на основі вищевикладених підходів.

Використовуються тестові запити з одного-двох ключових слів або фрази, потім аналізується кількісний відгук. Змістовний аналіз даних дозволяє коригувати запити, але релевантністю відгуку. У результаті тестування з'ясовуються найбільш представницькі джерела інформації, після чого слід уточнити послідовність застосування пошукових інструментів. На цьому етап планування завершується.

На закінчення відзначимо, що при вирішенні завдання збору інформації з Інтернету значну роль відіграють регіональні та спеціалізовані пошукові сервіси. Застосування глобальних індексів не для прямого пошуку потрібних відомостей, а для локалізації цих пошукових інструментів нерідко дозволяє скоротититерміни вирішення поставленої пошукової задачі.

3. Документальні джерела

Застосування комп'ютерних технологій у наукових дослідженнях не замінює документальні джерела інформації, скоріше, навпаки, посилює потребу у документах як носіях інформації. Документом називається матеріальний об'єкт, що містить зафіксовану інформацію для її збереження і використання у науці і практиці. Науковим документом, або документом у науково-технічній інформатиці, називається носій, у якому тим або іншим способом зафіксовані наукові відомості (дані) чи науково-технічна інформація, у якій повинно обов'язково вказуватися, ким, де і коли він був створений.

У інформатиці документом вважають кожний матеріальний носій інформації (бухгалтерського оформлення, книги, звіти та ін.). Документи науково-технічної інформації представлені двома основними групами: друкованими і рукописними.

Друковані документи - це друкована продукція, що пройшла редакційно-видавничу обробку (книги, журнали, брошури).

За періодичністю випуску друковані видання поділяють на одноразові (книги) і періодичні (журнали, газети).

На шляху наукового пізнання джерел нерідко виникають певні перепони і труднощі як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Найчастіше доводиться мати справу з такими об'єктивними труднощами, як неповнота, розпорошеність джерел, багатоступеневість переказу в них фактів і подій, неконтрольованість деяких ланок та цензурних фільтрів у передаванні історичної інформації, унаслідок чого іноді важко встановити навіть ті чинники, що призвели до перекручень фактів у джерелах. Серед суб'єктивних перешкод особливу небезпеку для наукового аналізу становить особиста упередженість, ідеологічна заангажованість історика, обмеженість його знань або здібностей (наприклад, відсутність історичної культури, спеціальних знань, інтуїції). Щоб подолати ці перешкоди і забезпечити об'єктивний аналіз джерел, важливо пам'ятати кілька обов'язкових правил.

По-перше, джерело не можна досліджувати у відриві від тієї конкретно-історичної реальності, в якій воно виникло. На всіх джерелах лежить відбиток свого часу, тієї епохи, в яку вони створені. Кожне з джерел покликане до життя певними умовами, мотивами, причинами, завданнями, цілями. Одна й та ж людина за різних обставин може створити документи або твори, які суттєво відрізняються один від одного не тільки формою, а й оцінками. До того ж джерела виникали у різний щодо подій час: у момент здійснення події, по її гарячих слідах або через багато років. І все це відбивається на інформаційній якості та рівні достовірності джерел.

По-друге, важливо знати історію тексту джерела, обставини його створення, адже у процесі роботи над ним може виявитися багато списків, варіантів, редакцій. Тому доречно вивчити історію публікацій джерела (якщо вони були), з'ясувати, зокрема, ким, коли і для чого вони здійснювалися, чи призначалося джерело відразу для друку, скільки видань воно має, які зміни вносилися в кожне із них і т. ін. Слід брати до уваги й той факт, що в історії України було багато періодів, коли вся інформація підлягала цензурі. Це негативно відбивалося на джерелах, нерідко призводило до вихолощування з них первісного змісту.

По-третє, у процесі роботи над джерелом необхідно вивчити не лише його походження і текст, а й присвячену йому критичну літературу. Насамперед це стосується найдавніших джерел, наприклад літописів, а також джерел особового походження.

По-четверте, слід обов'язково враховувати ступінь наукового вивчення джерела попередніми дослідниками. До того ж деякі з джерел дуже складні для опанування, нерідко потребують спеціальних джерелознавчих досліджень, реставрації, доведення пам'ятки до придатного стану для використання істориками. Так, усесвітньо відомі історичні пам'ятки "Повість временних літ", "Руська Правда" були об'єктом джерелознавчого аналізу фахівців багатьох поколінь, які по-різному з'ясовували їх походження, встановлювали рівень автентичності, надійності як джерела. Використовуючи ці, на перший погляд, добре вивчені джерела, сучасний історик може дати їм свою інтерпретацію, помітити в них ще не виявлені інформаційні можливості, адже кожен дослідник, виходячи зі свого задуму, вилучає з джерела й аналізує той матеріал, який його цікавить, застосовуючи новітні засоби і методи дослідження.

Вимоги до роботи над літературними джерелами

У процесі наукового дослідження робота над літературними джерелами здійснюється на всіх його стадіях. На підготовчій стадії вивчення публікацій за довідниками, рекламою, проспектами, інформаційними виданнями та бібліотечними каталогами сприяє конкретизації вибору теми дослідження та його об'єктів, а також розробці теоретичних передумов майбутньої роботи, її методологічного забезпечення. Вивчення літературних джерел допомагає представити досліднику народногосподарську значущість обраної теми дослідження, визначити основоположні теоретичні і методологічні принципи виконання її.

Робота над літературними джерелами ставить перед дослідником вимогу - навчитися швидко читати, сприймати і аналізувати прочитане, концентрувати увагу на головному, істотному для розкриття теми дослідження.

Причинами повільного читання є:

* мала ефективність роботи аналізаторів при читанні - мовнорухового, мовнослухового та зорових рецепторів, які постачають інформацію у мозок;

* мале поле зору, регресивний рух очей (повернення назад до прочитаного);

* недостатня мобільність уваги;

* пасивність пам'яті;

* в'ялий механізм мислення, відсутність навичок смислової здогадки;

* мала поінформованість про лінгвістичну приро¬ду тексту та ін.

Зазначені причини повільного читання ґрунтуються, з одного боку, на даних, пов'язаних з вивченням механізму читання як складного психолого-фізіологічного процесу, а з другого - з пізнанням потенційних можливостей людини.

Читання - це особлива форма мовного спілкування - пошук, вивчення текстової інформації. Воно є складним комплексом фізіологічних і психологічних процесів, у яких беруть участь органи зору, мови і слуху. Керуючим органом є головний мозок, який обробляє інформацію. Процес читання включає: сприймання надрукованого слова спочатку очима, потім вимовляння про себе і лише після цього усвідомлення його. Інакше кажучи, людина пропускає текст через три канали -- зоровий, мовноруховий і слуховий. Такий загальноприйнятий підхід значно гальмує процес читання і не сприяє високій якості засвоєння прочитаного. При цьому можна визначити кілька причин:

* звуковий бар'єр - вимовляння читачем тексту про себе, тобто артикуляція, коли для вимовляння звуку працюють мовнорухові органи (горло, язик, зуби, губи, піднебіння);

* при вимовлянні очі довго затримуються на одному слові, коли читач здатний миттєво фотографувати цілі комплекси надрукованої інформації.

Зважаючи на зазначені причини, спеціальні посібники рекомендують тренувати зорове сприймання тексту, який читають, способом "всеосяжності", тобто водити очима за текстом, зосереджуючись на центрі аркуша. Якщо швидке зорове сприймання тексту заважає зрозуміти зміст, то необхідно прочитати цей рядок повторно. Тренуватися на швидке читання тексту необхідно щодня протягом 2-3 год. строком до одного місяця. Звичайно, ці поради можна сприймати залежно від психофізіологічного стану кожної людини зокрема.

Швидкість читання необхідно чергувати з виписуванням окремих визначень термінів, понять, піддавати логічному аналізу, статистичним розрахункам, групувати кількісні (цифрові) показники економічних процесів, прагнути зрозуміти обґрунтованість висновків автора твору. Разом з тим це не механічне переписування уривків із твору, а наслідок копіткої та вдумливої обробки та групування початкових даних. Така методика роботи над літературними джерелами дає змогу відокремити відоме від невідомого, використати накопичений досвід, чітко сформулювати гіпотезу дослідження. Після первинного огляду літератури, відібраної із бібліотечних каталогів, ознайомлення з анотацією, вступом, структурою, висновками і перегляду змісту вибирають спосіб вивчення джерела. Це ретельне його вивчення, конспектування, вибіркове вивчення, яке супроводиться виписками, складанням анотованих карток тощо.

4. Аналітичне дослідження має на меті -- виявити чинники, які зумовили його появу та розвиток, проаналізувати причинно-наслідкові залежності його розвитку. Якщо у першому випадку, наприклад, з'ясовується, що незадоволення працею впливає на продуктивність, то у другому -- чи є незадоволення працею основним чинником зміни продуктивності праці, основною її причиною і які саме зміни воно зумовлює.

Оскільки соціальна дійсність дуже складна і виділити в чистому вигляді один чи кілька чинників, що визначають її характер, практично неможливо, то в кожному аналітичному дослідженні вивчають цілу сукупність чинників. З цієї сукупності виділяють основні та неосновні, тимчасові та постійні, регульовані та нерегульовані, контрольовані та неконтрольовані чинники тощо.

Отже, аналітичне дослідження відрізняється особливою складністю і потребує як тривалого часу для проведення ретельної підготовки, так і досить високого рівня знань з досліджуваної проблеми. У ньому, зазвичай, використовуються різні методи збирання інформації, що доповнюють один одного. Це потребує взаємоузгодження певних критеріїв інтерпретації, що забезпечується шляхом проведення експерименту.

Організація будь-якого прикладного соціологічного дослідження передбачає розподіл функцій і здійснюється послідовно в чотири етапи:

розробка програми і робочого плану дослідження;

здійснення підготовчо-організаційних робіт;

збирання емпіричного матеріалу;

аналіз результатів дослідження і розробка рекомендацій.

Надзвичайно важливим є початковий етап, на якому розробляють програму, котра визначатиме загальні обриси дослідження, а також його робочий план.

Робочий план дослідження складають на підставі програми, але на відміну від неї план має оперативний характер. Він визначає послідовність проведення дослідження, його процедур. Поняття «процедура» стосується як дослідження в цілому, так і окремих його стадій та означає певну послідовність усіх операцій, комплекс організаційних і пізнавальних дій дослідження.

Загальна процедура дослідження містить такі види робіт, як розробка програми і робочого плану дослідження, підбір, підготовка та інструктаж виконавців, розробка та розмноження інструментарію, збирання первинної соціологічної інформації (анкетування, інтерв'ю тощо), опрацювання матеріалів дослідження (статистичне й математичне), аналіз результатів дослідження та розробка рекомендацій. Разом з тим кожний з цих видів робіт відносно самостійний і передбачає різні шляхи ти засоби вирішення дослідницьких завдань. Процедура інтерв'ю, наприклад, включає розробку опитувального листка, відбір респондентів, підготовку інтерв'юєрів, саме опитування. У робочому плані зазначають календарні строки проведення конкретних видів робіт, матеріальні та трудові витрати.

Завершення розробки плану дослідження є формальною підставою для початку робіт безпосередньо на об'єкті дослідження, тобто початку другого етапу дослідження -- підготовчо-організаційного.

Успіх соціологічного дослідження значною мірою залежить від правильного добору, своєчасної підготовки та навчання його виконавців. У зв'язку з цим особливе місце в організації робіт другого етапу дослідження відводиться пояснювальній роботі, яка передбачає інструктування всіх учасників дослідження, видання відповідних розпоряджень та наказів, використання з цією метою засобів масової інформації та пропаганди, читання лекцій, організацію бесід на робочих місцях. На цьому етапі проводиться дослідження для перевірки надійності інструменту, коригується інструмент, розробляються остаточні його варіанти.

На третьому етапі здійснюють роботи згідно з розробленою програмою соціологічного дослідження з використанням відібраних соціологічних методів (аналіз документів, опитування, спостереження тощо), збирають конкретну інформацію і заповнюють підготовлені раніше таблиці.

На четвертому етапі матеріали емпіричного соціологічного дослідження обробляються, як правило, на ЕОМ з використанням різних методів економічної математики, статистики з метою визначення та кількісної оцінки впливу різних чинників на досліджуваний об'єкт.

Нарешті, на основі одержаної кількісної інформації про розвиток соціальних явищ, процесів проводиться змістовний аналіз даних, робляться узагальнення, висновки, вивчаються виявлені тенденції, і, якщо це потрібно, розробляються рекомендації щодо їх коригування. Завершується цей етап складанням звіту про виконане дослідження з викладенням його результатів, висновків, рекомендацій.

Результати соціологічних досліджень можуть бути викладені в різних формих.

Дослідження може завершуватися збиранням певної соціологічної інформації, яка сама собою є багатим джерелом відомостей про соціальні явища, процеси. Використання її допомагає розібратися в багатьох соціальних проблемах.

Для розв'язування конкретних завдань можуть розроблятися практичні пропозиції, наприклад, щодо усунення стримуючих і активізації сприяючих чинників позитивних змін досліджуваного явища, запровадження певних коригуючих заходів.

У результаті проведеного дослідження соціологи можуть запропонувати також низку методичних розробок (вказівок чи заходів), метою яких є пошук шляхів цілеспрямованого вдосконалення соціальних організацій, сприяння позитивним соціологічним змінам, оптимізації соціальної структури соціальних спільнот.

Інформаційна база дослідження - складова частина попередньої розробки проблеми, у рамках якої виявляється достатність інформаційних матеріалів, шляхи та способи її одержання, складається бібліографія по джерелах. Аналіз зібраних матеріалів відповідно до цілей і завдань дослідження - це основний етап аналітичної роботи, на якому здійснюється осмислення матеріалу, вироблення нової інформації, формування пропозицій щодо практичного їх застосування і документування результатів дослідження. Аналіз інформації - сукупність методів формування фактичних даних, що забезпечують їх ідентичність(збіг) через порівняння, об'єктивну оцінку і вироблення нової інформації.

Размещено на Allbest.ru