Використання комп’ютерних технологій в діяльності навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Характеристика бази практики

2. Комп'ютерна техніка і технологія переробки інформації

3. Техніка і технологія комп'ютеризованого інтегрованого виробництва

4. Засоби і системи управління гнучкими комп'ютеризованими системами

5. Індивідуальне завдання

6. Організація і економіка виробництва

7. Промекологія і охорона праці

Висновок

Література

Введення

Мета практики - поглибити та закріпити знання шляхом знайомства з освітнім закладом.

Проходження практики є важливою частиною навчального процесу, воно забезпечує закріплення теоретичних знань, набуття майбутніми фахівцями уявлення про діяльність навчальних закладів та практичних навичок виконання професійних функцій.

Базою проходження практики є навчальний заклад, в даному випадку - коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Метою практики є вивчення і освоєння системи інформаційного забезпечення, до якої входить:

- закріплення знань з загальнопрофесійних і спеціальних дисциплін;

- знайомство з діяльністю місця проходження практики;

- вивчення цілей навчального закладу, його ролі, повноважень і завдань;

- дослідження факторів його зовнішнього і внутрішнього середовища;

- придбання навичок взаємодії з керівництвом, колегами;

- вивчення комп'ютерної бази та технологій, їх застосування в діяльності навчального закладу.

1. Характеристика бази практики

На сьогодні коледж Східноукраїнського національного університету - це багатопрофільний заклад, в якому працюють 270 викладачів та співробітників, серед яких 58 викладачів мають вищу категорію, 22 - «викладачі-методисти», 11 - «старші викладачі», 48 викладачів - магістри, 1 - кандидат наук, 3 працюють над кандидатськими дисертаціями, 7 педпрацівників Коледжу очолюють обласні методичні об'єднання: заступників директорів з навчальної роботи, викладачів математики, іноземних мов, креслення та інженерної графіки, електромеханічних дисциплін, фізики, інформатики та обчислювальної техніки.

У Коледжі навчаються 1700 студентів, опановуючи 13 спеціальностей.

Навчальний заклад - один з небагатьох в Україні готує фахівців з прикладної статистики, видавничої справи та редагування, прикладної математики; є розробником стандартів за спеціальністю «Прикладна математика». Студенти мають можливість отримати додаткову освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» за професіями «Касир в банку», «Оператор комп'ютерної верстки».

Сучасна матеріально-технічна база закладу - це 3 навчальні корпуси, 2 спортивні зали, 2 інформаційно-обчислювальних центри, 2 бібліотеки з читальними залами на 125 місць, актова зала, гуртожиток на 230 місць, їдальня на 100 місць.

Система навчально-виховної роботи закладу спрямована на кожного студента як особистість («студентоцентризм»), забезпечення індивідуалізації та диференціації навчання і виховання. У Коледжі реалізуються розроблені колективом «Модель випускника», «Кодекс честі колективу».

Особлива увага приділяється обдарованим студентам. З 1999 р. діє студентське наукове товариство. Студенти Коледжу - переможці та призери обласних олімпіад, конференцій, конкурсів - гідно представляють заклад на всеукраїнському рівні. У закладі діє мережа гуртків і клубів, спортивних секцій. Широко відомий мешканцям Луганська волонтерський загін «Співдружність» примножує студзагонівські традиції сільськогосподарський загін «ТРанзИт - 999», щороку Коледж - переможець і призер спартакіади серед ВНЗ І-ІІ р. а.

Коледж пишається своїми випускниками, серед яких відомі на Луганщині і в Україні особистості: Тихонов В.М. - екс-віце-прем'єр-міністр України, екс-посол України в республіці Білорусь, народний депутат декількох скликань, Голубенко О.Л. - ректор СНУ ім. В. Даля, герой України, Ткаченко В. Г. - ректор Луганського національного аграрного університету, Загірняк М.В. - ректор Кременчуцького державного політехнічного університету, Драголюнцев А.Д. - Герой Соціалістичної праці, Рай О.М - Герой Радянського Союзу…

Коледж ініціює і бере участь у освітянських закладах обласного рівня та гідно заявляє про себе на всеукраїнському. У 2000 та 2009 р.р. колектив Коледжу відзначався Дипломами ІІІ та ХІІ Міжнародних виставок «Сучасна освіта в Україні». Напрацювання колективу з питань впровадження педагогічних освітніх інновацій та гуманізацій освіти у межах обласних конкурсів-оглядів 2007/8 н.р., 2008-2010 р.р. стали міцним підґрунтям для впевненої участі у Міжнародних виставках “Сучасні навчальні заклади - 2009”, “Сучасні навчальні заклади - 2010”, де праця колективу була відзначена Дипломом за вагомий внесок у модернізацію національної системи освіти, а СНУ ім. В. Даля отримав золоту медаль у номінації «Застосування інноваційних педагогічних технологій при підготовці фахівців у ВНЗ І-ІІ р. а. (2010 р.).

Коледж - лауреат Всеукраїнської громадської акції "Флагман освіти і науки - 2010". За якісну підготовку висококваліфікаційних спеціалістів, вагомий внесок у розвиток національної освіти у жовтні 2010 р. колектив Коледжу відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

2. Комп'ютерна техніка і технологія переробки інформації на підприємстві

комп'ютерний технологія навчальний коледж

Вся діяльність підприємства стосовно інформаційних систем зводиться до навчання студентів, ведення навчального процесу та потреб викладачів у полегшенні викладання навального плану, потреб бухгалтерського обліку та інших допоміжних служб. Практично всі процеси підприємства можна представити цими операціями.

Методологічною основою інформаційних систем є системний підхід, відповідно до якого будь-яка система - це сукупність взаємопов'язаних об'єктів для досягнення загальної мети. Поведінка системи має ряд властивостей:

· цілісність - поведінка окремих об'єктів розглядається з позиції структури всієї системи;

· забезпечення стійкості функціонування системи;

· адаптивність до змін зовнішнього середовища;

· здатність до навчання шляхом зміни структури системи відповідно до зміни мети системи.

Термін "інформаційна система" належить до класу програмних продуктів, що автоматизують ведення бізнесу. Система називається інформаційною, якщо вона підтримує інформаційне забезпечення бізнесу.

Інформаційна система (в подальшому ІС) - це сукупність засобів збору, зберігання, передачі, оброблення інформації в певній ПрО для досягнення поставленої мети у процесі управління.

Автоматизована ІС - сукупність інформації, різних методів і моделей, апаратних, програмних, організаційних, технологічних засобів і відповідних фахівців. Отже, інформаційна система - це організаційно впорядкована сукупність фахівців, інформаційних ресурсів та інформаційних технологій, зокрема з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, що реалізовують такі інформаційні процеси, як отримання вхідних даних; обробка цих даних і/або зміна власного внутрішнього стану (внутрішніх зв'язків/відносин), видача результату або зміна свого зовнішнього стану (зовнішніх зв'язків/відносин). За допомогою ІС надається можливість встановлення зв'язку між усіма елементами бізнес-процесів підприємства, що покращує можливості планування, контролю й регулювання процесів. Інформаційна система, при формуванні якої використано принцип зворотного зв'язку на всіх рівнях управління і сучасні ІКТ, забезпечує зв'язок між елементами системи управління й елементами бізнес-процесів, тобто між усіма етапами прийняття рішень, а також надає можливість накопичення даних, аналізу і моделювання.

На сьогодні розвинену архітектуру зазвичай відносять до однієї з двох категорій: інформаційно-обчислювального потужного сервера (таші1гаіт) з підключеними до нього терміналами або локальної розподіленої інформаційно-обчислювальної мережі серверів і клієнтських робочих станцій, що забезпечує спільне використання ресурсів. ІС можуть значно різнитися за типами об'єктів управління в економічних системах, характером та обсягом задач, які вони розв'язують, та низкою інших ознак, тому їх класифікують за:

· територіальною ознакою, або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ;

· призначенням - інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керуючі, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС;

· ступенем централізації обробки інформації - централізовані ІС, децентралізовані ІС, розподілені інформаційні системи;

· ступенем інтеграції функцій - багаторівневі з інтеграцією за рівнями управління (підприємство - об'єднання, об'єднання - галузь тощо), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування тощо;

· видом обробки інформації - фактографічні, документальні, документально-фактографічні, мультимедійні, текстові тощо;

· оперативністю обробки інформації - системи реального часу, оперативної обробки транзакцій, пакетної обробки;

· видами діяльності - система автоматизованого проектування, автоматизовані ІС, автоматизовані системи управління технологічними процесами, корпоративні ІС.

ІС включає вхідну інформацію (дані, інструкції) та вихідну інформацію (звіти, розрахунки) і функціонує в інформаційному середовищі. За допомогою засобів обробки інформації вхідна інформація перетворюється на вихідну, і потім надсилається користувачу або іншій ІС. ІС може включати механізм зворотного зв'язку.

Засоби розробки та впровадження автоматизованих інформаційних систем включають технічне, програмне, інформаційне, організаційно-методичне, математичне, лінгвістичне, правове, технологічне забезпечення, що допомагають у їх створенні та експлуатації.

Базові види забезпечення ІС:

· технічне - сукупність технічних засобів збору, передачі, введення, обробки, подання і виводу інформації; обладнання - комп'ютери і периферійні пристрої, носії інформації - дисководи (гнучкі дискети), вінчестери (жорсткі диски); пристрої читання лазерних дисків (CD-ROM), стримери й інші спеціальні пристрої, монітор, клавіатура, засоби організаційної техніки та допоміжного обладнання, мережа тощо;

· програмне - сукупність програм загальносистемних (операційні системи), інструментальних (редактори, електронні таблиці), прикладних (спеціалізовані програмні застосування);

· нформаційне - методи і засоби перетворення зовнішнього подання даних в машинні, опис інформації під час обробки, передачі інформації з машинного формату подання в зовнішній через машинне (база даних, база знань, сховище даних, СУБД, файли тощо) та немашинне забезпечення (методики, що описують принципи роботи в ІС, системи класифікації та кодування, системи стандартизації документів тощо);

· організаційно-методичне - сукупність організаційно-методичних засобів, що описують або реалізовують технологію проектування, функціонування і розвитку ІС для окремих її компонент і видів забезпечень, які охоплюють методи і засоби опису, формування, застосування певних організаційно-методичних процедур. Це організація роботи системи, що забезпечує управління підсистемами як єдиним цілим;

· лінгвістичне - сукупність мов програмування, що працюють в ІС, мови управління і маніпулювання даними, мовні засоби пошукових систем, мовні засоби проектування ІС, діалогові мови;

· математичне - сукупність засобів і методів, що дозволяють будувати математичні моделі задач управління та алгоритм їх рішення;

· правове - сукупність норм, що представлені в нормативних документах, які встановлюють правовий статус ІС.

У міжорганізаційні системи об'єднуються підприємства, що є спільним інформаційним платформним утворенням між бізнес-партнерами та ефективно використовуються для взаємодії через мережу Extranet.

Розрізняють такі ІС: системи обробки транзакцій (TPS); інформаційні системи менеджменту (ІСМ), що підтримують функціональну діяльність менеджерів; офісні системи; системи підтримки прийняття рішень (СППР); виконавчі інформа ційні системи для підтримки рішень вищої управлінської ланки (EIS); інтелектуальні інформаційні системи (ПС).

Серед систем обробки операцій широкого застосування набули автоматизовані системи управління (АСУ), автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП), системи автоматизованого проектування (САПР), автоматизовані системи наукових досліджень (АСНД), системи співробітництва на підприємстві (ССП).

САПР - це система, яка надає можливість створити проект об'єкта у режимі реального часу, представляючи його на екрані комп'ютера, з подальшою можливістю його зберігання, маніпулювання і модернізації в електронному вигляді. Можливість доступу до конструкторської БД дає змогу конструктору швидко і легко модифікувати стару версію відповідно до нових вимог.

Автоматизоване виробництво охоплює ІКТ, які полегшують планування, технологічні операції та управління технологічними процесами. Такі технології охоплюють автоматизоване планування, цифрове управління, програмування роботів, MRP II, планування необхідних потужностей, цехове управління.

Кожна ІС має унікальні характеристики і може бути класифікована як окремий об'єкт. Координація між різними типами ІС знаходиться в динаміці та постійному розвитку. У багатьох випадках ІС інтегруються у вигляді гібридних ІС, в яких циркулюють різні інформаційні потоки.

Застосування ІС можна розглядати з різних підходів, а саме: характеру діяльності, яку вони підтримують, - ПрО, і функціональної області, де їх використовують.

Успішне використання ІС вимагає розуміння ключових тенденцій розвитку бізнесу підприємства, при цьому вони мають забезпечуватися в основному:

а) облікові функції - це не тільки доходи, витрати матеріалів і ведення банківських виписок, а й формування всіх первинних документів, необхідних для автоматичного створення будь-яких звітів;

б) аналітично-звітні можливості - передусім це можливість швидкого і коректного створення нових і зміна наявних звітів за допомогою певних операцій;

в) можливості для роботи зі звітами - швидке виконання звітів при великих обсягах даних, можливість одержувати в одному звіті всі необхідні дані за всіма підрозділами підприємства (склад, бухгалтерія, фінанси, виробництво, збут), групувати дані в будь-яких розрізах, деталізувати дані до будь-якого рівня;

г) можливість об'єднання даних філіалів, підрозділів, дочірніх компаній або магазинів, обробки документів і звітів за кількома своїми компаніями, поділ і консолідація даних на рівні однієї/кількох/всіх компаній корпорації або інших'об'єктів обліку;

д) можливості логічної, динамічної, статистичної та аналітичної обробки первинних даних, на основі якої має здійснюватися планування і прогнозування з використанням системи підтримки прийняття рішення;

е) надійність і безпечність ІС - втрата даних не може виникати за жодних обставин. Захист інформації - обмеження доступу до інформації будь-якими засобами має бути жорстко обмежене. Ресурсомісткість обладнання має бути таким, що підприємству не обов'язково нарощувати потужність устаткування при збільшенні даних або збільшенні кількості робочих місць.

У коледжі Ввідділення програмування та комп'ютерних систем було створене у 2008 році в зв'язку з введенням в дію Переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст".

На відділенні здійснюється підготовка фахівців освітнього рівня «молодший спеціаліст» за напрямами:

040301 «Прикладна математика» за спеціальністю 5.04030101 «Прикладна математика»;

050102 «Комп'ютерна інженерія» за спеціальністю 5.05010201 «Обслуговування комп'ютерних систем і мереж»;

050103 «Програмна інженерія» за спеціальністю 5.05010301 «Розробка програмного забезпечення»

Підготовку фахівців за спеціальністю «Програмування для швидкодіючих машин» і «Програмування для електронно-обчислювальної техніки та автоматизованих систем» здійснював Луганський промислово - економічний технікум з 1962 року, перший набір студентів за спеціальністю «Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж» було здійснено в 1999 році, а з 2000 року Коледж розпочав підготовку фахівців за спеціальністю «Прикладна математика» і на сьогоднішній день це єдиний навчальний заклад в регіоні, який готує прикладних математиків освітнього рівня «молодший спеціаліст».

Випускники відділення мають високий рівень загальної освіти, вільно володіють українською та іноземними мовами, мають ґрунтовні знання і практичні навички використання комп'ютерної техніки на найвищому сучасному рівні з подальшою перспективою самостійно підвищувати кваліфікацію.

3. Техніка і технологія комп'ютеризованого інтегрованого виробництва

В результаті проходження виробничої практики розглянуто стадії робочого циклу та проаналізовано структуру автоматизованої системи комп'ютеризованого інтегрованого виробництва.

Метою створення підприємств чи їх реконструкції можуть бути різні завдання: політичні, економічні, оборонні, регіональні тощо. Критерії оцінки їх діяльності - тільки економічні: прибутковість і конкурентоспроможність. Забезпечення високих показників може відбуватися сукупно за такими напрямками: підвищення якості виробів, скорочення і надійності термінів виконання замовлень, індивідуалізації замовлень, підвищення економічності виробництва та його реактивності, тобто швидке реагування на потреби ринку. Цього можна досягнути за рахунок таких властивостей виробничої системи, як досконалість конструкції виробів, використання високих технологій, гнучкість виробництва, його автоматизація.

До високих технологій можна віднести такі явища, як реінжиніринг та інтелектуальне імітаційне моделювання підприємств, управління життєвими циклами та інтегрована логістика CALS, віртуальні агенти. Зокрема, в Росії існує низка дослідних центрів з даної проблематики - в Москві, Санкт-Петербурзі. Одним із них є кафедра «Комп'ютерні системи автоматизації виробництва» МДТУ ім. М.Е. Баумана.

На сьогодні, центральною ланкою у створенні продукції є саме виробниче підприємство. Його економічне існування, конкурентоспроможність, прибутковість залежать безпосередньо від економічної діяльності підприємства. Підприємство саме організовує реалізацію продукції і формує пакет замовлень, від яких значною мірою залежить його економіка.

Актуальність проблеми створення структури такого підприємства пов'язана з тим, що підприємство не може довірити іншим організаціям такі життєво важливі функції для його економіки, як розроблення нових виробів, технологій, визначення виробничої структури. Тому відбувається реструктуризація галузевої промисловості. Підприємство оформляється як закінчена самостійна структура, що здійснює формування свого пакета замовлень, створення виробів з реалізацією всіх етапів життєвого циклу виробів (ЖЦВ) і організовує під визначений вид виробів кооперацію суміжних підприємств (суміжників, постачальників комплектуючих виробів, торговельних, експлуатаційних, ремонтних і т.п.). Ця сукупність підприємств, що є віртуальним підприємством (ВП), як правило, не має твердих організаційних зв'язків і створюється під визначений вид продукції, її склад може змінюватися.

Внаслідок історичних традицій деякі великі конструкторські бюро (КБ), технологічні науково-досліді інститути (НДІ) поки що зберігають свою організаційну самостійність, виконуючи розробки для ряду виробничих підприємств. Але такі структури є нестійкими, тимчасовими. Підприємство не може ризикувати розкриттям своєї виробничої, науково-технічної інформації. Тому КБ, технологічні НДІ не можуть, як раніш, незалежно від виробничого підприємства постачати свої розробки іншим підприємствам на свій розсуд. Практично така структура є етапом до їхнього організаційного об'єднання. КБ та НДІ або організаційно зливаються з виробничим підприємством, або змінюють своє функціональне призначення.

Таким чином, у нових економічних умовах відбувається інтеграція підприємств із метою можливості забезпечення всього життєвого циклу кожного виробу, замовлення; одержання самостійності у своїх діях і відповідальності за її результати; виникнення віртуальних підприємств із гнучким складом та структурою.

Отже, ставиться задача розроблення структури автоматизованої системи обробки інформації в рамках сучасного виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1 - Час ВЦВ при послідовній реалізації етапів:

1- Маркетинг

2- Проектування виробів

3- Проектування технологічних процесів

4- Матеріально-технічне забезпечення

5- Виробництво

6- Контроль та випробування

7- Зберігання

8- Збут

Весь попередній досвід показує, що економічна автоматизація може бути тільки комплексною. Часткова автоматизація може бути лише етапом. Більш того, всяка часткова автоматизація повинна вписуватися в концепцію комплексної автоматизації. Оскільки сучасне виробниче підприємство здійснює діяльність на всіх етапах ЖЦВ (життєвого циклу виробу), то і комплексна автоматизація у перспективі повинна охоплювати всі етапи ЖЦВ і, у першу чергу, всі етапи виробничого циклу виробу (ВЦВ).

Однією з головних задач комплексної автоматизації є задача зменшення тривалості виробничого циклу виробу. Цього можливо домогтися шляхом скорочення тривалості виконання кожного етапу, шляхом зменшення часу узгодження між етапами і зменшення кількості повернень отриманих рішень для додаткової корекції і, нарешті, переходом від фазового послідовного методу виконання етапів до послідовно-паралельного.

При фазовому методі всі етапи виробничого циклу виробу виконуються послідовно, і час виконання замовлення визначається сумою часів виконання кожного етапу. Насправді час виконання замовлення буде більше за рахунок ітераційного процесу ухвалення остаточного рішення по взаємозалежних етапах. Так, на рис.2. показаний 3-ітераційний процес прийняття конструкторсько-технологічних рішень.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2 - Схема конструкторсько-технологічного проектування при послідовній реалізації етапів:1, 2, 3 - ітерації; к - конструкторське проектування; т - технологічне проектування

Слід також зазначити, що збільшення кількості замовлень, їх попереднє опрацювання та індивідуалізація приводять до збільшення трудомісткості підготовчих робіт у більшому ступені, ніж трудомісткість безпосередньо самого виробництва. У зв'язку з цим час виробництва складає 5-10% від усього часу виконання замовлень. Таким чином, основні резерви скорочення часу виробничого циклу виробу полягають у сфері підготовки виробництва.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3 - Схема послідовно-паралельного проектування

Ідеологія послідовно-паралельного проектування припускає не тільки сполучення виконання етапів ВЦВ, але й участь усієї “команди” проектантів у вирішенні функціональних задач кожного етапу або скорочення відсутності міжетапних ітерацій. Програмно-технічною підтримкою методики є локальна мережа підприємства або мережа Intranet віртуального підприємства (рис.4 ) із загальним доступом до баз даних і знань [4, 5].

Рисунок 4 - Схема мережі Internet-віртуального підприємства

Оскільки підготовка виробництва в основному пов'язана з рухом і перетворенням інформаційних потоків, то автоматизація інформаційних потоків дає більшу віддачу, ніж автоматизація матеріальних потоків. Це не означає, що потрібно відмовитися від автоматизації безпосередньо технологічних процесів, але це потрібно робити через те, що при обмеженості засобів гривня, вкладена в автоматизацію етапів підготовки виробництва, дає більшу віддачу, ніж в автоматизацію самого виробництва. Це дозволяє говорити про пріоритет автоматизації інформаційних потоків і удосконалення деяких положень у відношенні комп'ютерно-інтегрованих виробництв (КІВ) і гнучкої виробничої системи (ГВС).

Під КІВ потрібно розуміти виробничу систему на рівні цеху, підприємства, віртуального підприємства, у якій всі операції з інформаційними потоками на всіх етапах виробничої діяльності підприємства (ВДП) автоматизовані на основі комп'ютерних технологій. При цьому матеріальні потоки можуть бути як автоматизовані, так і не автоматизовані.

КІВ складається з виробничо-технологічного комплексу (ВТК), виробничо - обслуговувального комплексу (ВОК) та автоматизованих систем підготовки виробництва (АСПВ), оперативного управління (СОУ), управління виробництвом (АСУВ) (рис.5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 5 - Склад ком'ютеризованого інтегрованого виробництва

Оперативне керування ВТК здійснює система оперативного управління (СОУ), функціональними задачами якої є оперативне планування; диспетчерське керування; керування основним і допоміжним устаткуванням. ВТК разом із СОУ утворять автоматизовану виробничу систему (АВС).

Сукупність усіх систем підготовки і керування утворять інтегровану систему автоматизації (ІСА) виробничої діяльності підприємства. На сучасному рівні автоматизації така система обов'язково включає елементи інтелектуалізації і визначається як інтелектуальна інтегрована система (ІІС) керування ВДП.

Залежно від рівня автоматизації АВС може бути сукупністю окремих верстатів з ручним або керуванням з ЧПК, сукупністю гнучких виробничих модулів, автоматичних ліній, нарешті, гнучкою виробничою системою (ГВС). ГВС - це переналагоджувана автоматизована виробнича система, у якій реалізована комплексна автоматизація як інформаційних, так і матеріальних потоків на рівні виробничої ділянки, лінії.

Сучасне підприємство у своїй діяльності пов'язане з багатьма іншими підприємствами, а саме суміжниками, виготовлювачами і постачальниками комплектуючих виробів замовниками та іншими. Час узгодження з ними виробничих питань впливає на загальний час виконання замовлення, а його зменшення вимагає в першу чергу автоматизації загальних інформаційних потоків. Така сукупність організаційно самостійних підприємств, інформаційно зв'язаних між собою для виконання визначених замовлень, є віртуальним підприємством (ВВ). Для створення нового, особливо складного наукомісткого виробу необхідне первісне розроблення моделі реалізуючого його ВВ. Вона повинна включати всі необхідні ресурси для його створення і склад виробництв, підприємств для їх реалізації.

У роботі виконано аналіз сучасного виробництва, що має високий ступінь гнучкості для розв'язання різноманітних інших задач виготовлення виробів з врахуванням його повного життєвого циклу. Визначені етапи повного життєвого циклу виробу та розглянуті різноманітні схеми етапів ЖЦВ з метою його автоматизації.

Розроблена структура автоматизованої системи дозволяє отримувати інформацію про технологічний процес, ідентифікувати окремі технологічні об'єкти, аналізувати інформацію, керувати окремими його стадіями і через АСУ усім виробництвом енергозбережних пристроїв. Уся система дозволяє здійснювати моніторинг як технологічних процесів, так і зовнішнього середовища навколо виробництва.

Подальші дослідження цієї проблеми необхідні для створення автоматизованої системи обробки технологічної інформації при виготовленні виробів у приладобудуванні.

4. Засоби і системи управління гнучкими комп'ютеризованими системами

Увесь спектр сучасних обчислювальних систем можна поділити на три великі класи: міні-ЕОМ (у тому числі персональні комп'ютери), мейнфрейми, суперкомп'ютери. Ці класи розрізняються не стільки за зовнішнім виглядом, скільки за функціональними можливостями.

Сучасні персональні комп'ютери (ПК) мають практично ті ж характеристики, що й міні-ЕОМ вісімдесятих років: 32- і 64-розрядну архітектуру і шинну організацію системи.

Клас міні-ЕОМ занадто різноманітний: від ноутбуків і палмтопів до потужних серверів. Генетичними ознаками цього класу машин є стандартизація апаратних і програмних засобів і шинна організація системи, за якої всі пристрої "нанизуються" на загальну магістраль, зорієнтовані на широке коло користувачів, міні-комп'ютерні системи ? безумовними лідерами продажу в комп'ютерній галузі.

Мейнфрейми - універсальні електронно-обчислювальні машини загального.призначення. З розвитком міні-комп'ютерних систем мейнфрейми втратили свої позиції. Однак компанія IBM, основний світовий виробник мейнфреймів, зуміла здійснити якісний стрибок - перехід до нової концептуальної архітектури ESA/390 із широким спектром функціональних можливостей, які пропонують використовувати мейнфрейми як центри інтеграції неоднорідного обчислювального комплексу. Вартість мейнфреймів відносно висока - один комп'ютер з пакетом прикладних програм оцінюється приблизно в мільйон доларів. Мейнфрейми активно використовуються у фінансовій сфері, оборонному комплексі і займають від 20% до 30% комп'ютерного ринку.

Суперкомп'ютери потрібні для роботи з прикладними програмами, які вимагають високої продуктивності, як мінімум, сотень мільярдів операцій за секунду. їх використовують для складних обчислень в аеродинаміці, метеорології, фізиці високих енергій. Суперкомп'ютери знайшли використання й у фінансовій сфері. Оскільки вони дуже дорогі - від п'ятнадцяти мільйонів доларів, тому рішення щодо їх придбання, як правило, приймається на державному рівні. Розвинута система торгівлі також підтримується суперкомп'ютерами. Основний виробник таких комп'ютерів - фірма Gray Research.

Конструктивно IBM-сумісний персональний комп'ютер (ПК) містить такі основні пристрої - системний блок, клавіатуру, монітор (дисплей) і, як правило, маніпулятор.

Системний блок персонального комп'ютера являє собою корпус, в якому розташовані джерело живлення, материнська (системна) плата, плати розширення (відеокарта, звукова карта), різні накопичувані (жорсткий диск дисководи для гнучких дисків, приводи GD)i інші пристрої. Нині найбільш поширеними є три види форм системного блоку: "башта" (tower), "міні-башта" (mini-tower) і "плоский" (desktop).

Материнська плата - це головний пристрій, який визначає можливості комп'ютера.

На платі розташовані: центральний мікропроцесор; оперативна пам'ять; кеш-пам'ять; постійна пам'ять із BIOS (базова система введення/виведення); набір керуючих мікросхем, або чіпсетів (chipset), роз'єми розширення, або слоти (slot); перетворювач напруги з 5В на 3,3В для живлення процесора (деяким процесорам потрібна менша напруга, наприклад 2,2В для AMD K6-3D); роз'єм для підключення клавіатури та інші компоненти. Важливою характеристикою материнської плати є її форм-фактор, який визначає геометричні розміри плати, розташування роз'ємів і процесора, точок кріплення плати, а також тип роз'єму живлення плати. Форм-фактор плати визначає також тип системного блока і блока живлення комп'ютера. Найбільш поширені такі форм-фактори: повнорозмірний тип AT (Advanced Technologyes); тип з обмеженими розмірами ATX (ATExpantion).

Центральний процесор - це електронний модуль, який виконує в комп'ютері основну обчислювальну роботу і керує взаємодією між всіма блоками і системами комп'ютера (процесор встановлюється в керамічну або пластмасову оправу з контактами, за допомогою яких під'єднується до роз'ємів материнської плати). Він суттєво змінився з часу свого першого застосування: перший процесор для IBM PC - Intel 8088 працював на тактовій частоті 4,77 МГц; сучасні процесори успішно перейшли за частоту 2 ГГц (AMD Sem-pron - 2,2 ГГц, AMD Athlon - 2,2 ГГц, Intel Celeron 2,0 ГГц), а тактова частота процесора Pentium 4 становить уже 2,80 ГГц. Що вища тактова частота, то більшу кількість операцій виконує процесор: комп'ютер із тактовою частотою 4,77 МГц має потужність 4,77 мільйона елементарних операцій за секунду, а комп'ютер із тактовою частотою 1,8 ГГц -- 1,8 мільярда операцій (тактів) за секунду. Величина тактової частоти процесора в будь-якому разі хоч і важливий, але не головний фактор: продуктивність комп'ютера визначається всіма компонентами комп'ютера в цілому, збільшення тактової частоти не завжди означає автоматичне збільшення продуктивності. Для того, щоб поліпшити ситуацію з пропускною здатністю процесора, компанії, що розробляють процесори, весь час пропонують нові архітектури процесорів, складовою яких є кеш-пам'ять (проміжний запам'ятовувальний пристрій між центральним процесором і оперативною пам'яттю). Кеш-пам'ять, яка міститься в самому ядрі процесора, утворює кеш-пам'ять першого рівня (її мають усі сучасні процесори) - це супершвидка пам'ять, в яку за допомогою спеціальних програм з оперативної пам'яті відбираються певні дані, що потрібні процесору. Процесор перш за все звертається до кеш-пам'яті першого рівня, у разі відсутності потрібних даних він звертається до кеш-пам'яті другого рівня або бере дані з оперативної пам'яті. На комп'ютерах з процесором Pentium II або Athlon кеш-пам'ять другого рівня виконували у формі звичайної пам'яті і розташовували на материнській платі, при цьому не забезпечуючи належної продуктивності процесора. Необхідність прискорити роботу кеш-пам'яті другого рівня потягнула за собою переміщення її до ядра процесора. Зараз ідуть розробки щодо організації наступного рівня кеш-пам'яті - Level 3 cache, який буде встановлено в материнську плату.

Клавіатура - головний засіб ручного введення даних у ПЕОМ. Клавіатура персонального комп'ютера має чотири групи клавіш: алфавітно-цифрові - для введення чисел і тексту; фунціональні - для переключення з одного виду роботи на інший; клавіші управління курсором - для переміщення курсора на екрані дисплея; спеціальні керуючі клавіші - для зміни регістрів і режимів уведення даних. До системного блока клавіатура під'єднана кабелем. Клавіатура комп'ютера має відповідати ергономічним вимогам - бути зручною для тривалої роботи, розташування клавіш має максимально відповідати клавішам друкарської машинки. Клавіатури на нинішній день практично стандартизувалися: вони мають 101-106 клавіш, що розташовані за стандартом QWERTY.

Дисплей (монітор) - одна з частин відеосистеми комп'ютера, яка призначена для відображення даних, що їх вводять у комп'ютер або отримують у результаті їх обробки. Дисплеї можуть суттєво відрізнятися один від одного - від їхніх характеристик залежать можливості комп'ютера і прикладного програмного забезпечення. Основні характеристики дисплеїв: розмір екрана в дюймах по діагоналі - 15, 17, 18, 20, 21, 23 тощо; режим роботи

- символьний, графічний; тип - чорно-білий або кольоровий; формат тексту

- кількість рядків на екрані і символів у рядку; роздільна здатність - 800 х 600, 1024 х 768,1280 х 960, 1280 х 1024 тощо; частота поновлення екрана - 75,85, 100 Гц; технологія зображення інформації - на основі електронно-променевої трубки (відійшла в минуле), рідкокристалічні, на основі плазмової технології (прийшли на зміну рідкокристалічним). Головною перевагою плазмової технології стали широкоекранні монітори розміром понад 24 дюйми. Плазмові дисплеї не утворюють магнітних полів, що слугує гарантією їхньої безпечності для здоров'я користувачів.

Другу частину відеосистеми утворює відеоадаптер, який керує формуванням зображення на екрані (перетворює цифрові дані в аналогові і направляє їх на монітор). На сучасному ринку є велика кількість різноманітних відеоадаптерів, які розрізняються оперативною пам'яттю, роздільною здатністю, кількістю відображення кольорів на екрані та іншими характеристиками. Користувачі у своїх комп'ютерах повинні використовувати ті відеоадаптери, які відповідають можливостям комп'ютера і задовольняють потреби користувача. Так, користувачам, які професійно розробляють мультимедіа, верстають і використовують у своїй роботі монітори по діагоналі від 17 дюймів, слід придбати відеоадаптер, що здатний виводити зображення з роздільною здатністю 1280 х 1024 або 1600 х 1200 пікселів.

Маніпулятор - спеціальний пристрій для управління курсором і введення команд. Найбільш вдалими виявилися маніпулятори "миша" і трекбол. Маніпулятори підключаються, як правило, за допомогою кабелю. Нині випускаються миші, які з'єднуються зі системним блоком за допомогою без-провідного каналу (інфрачервоного світла).

5. Індивідуальне завдання. “Аналіз системи стимулювання праці співробітників організації”

Мотивація персоналу - одна з центральних категорій науки управленія. Які мотивації на підприємстві використовуються:

- Можливість кар'єрного зростання;

- Гарантоване надання щорічної оплачуваної відпустки;

- Матеріальне заохочення працівників.

Зарплата, нараховується за почасово-преміальною системою оплати праці. Для співробітників, керівників і фахівців використовується система посадових окладів.

З метою дотримання трудової виробничої дисципліни застосовується адміністративна мотивація персоналу у вигляді накладення стягнень, попереджень, доган, суворих доган, штрафів, звільнення з роботи. Проте навіть з боку матеріальної мотивації у підприємства є істотні недоробки.

Показник	Поперед. період	Звітний період	зміна %
чисельність робітників	6	10	166,6
Витрати на оплату праці	41,3	50,1	121,3

Як видно з таблиці темп зростання показників істотно відрізняється. І при нерівномірному збільшенні чисельності робітників і зростанні витрат на оплату праці ми спостерігаємо зниження заробітної плати.

Згідно з опитуванням, проведеним мною, і з проведеними дослідженнями близько 95% працівників незадоволені системою мотивації персоналу. Використовується лише матеріальне заохочення працівників (у вигляді премій та доплат), спостерігається слабке просування по кар'єрних сходах, не приділяється належної уваги індивідуальним потребам працівників, не проводяться заходи, спрямовані на згуртування колективу.

Виходячи з усього перерахованого вище, керівництву необхідно вжити таких заходів:

- Поліпшити загальні умови праці (наприклад, організація харчування, створення умов для відпочинку);

- Всебічна інформованість співробітників про плани, результати тієї чи іншої діяльності;

- Можливим варіантом морального стимулювання можна вважати залучення працівників до залучення управління організацією, планування, створення стратегії і тактики;

- Розробити систему подарунків. Подарунки співробітникам за будь-які заслуги чи з нагоди свят, а може бути просто так (наприклад, путівка в санаторій на час відпустки) є відмінною мотивацією до ефективної роботи, тому що працівники відчувають себе значимими, потрібними організації, бачать, що керівництво піклуватися про них.

Моральне стимулювання має здійснюватися за двома напрямками: заохочення (знаки, символи відмінності, нагороди, подяки в усній та письмовій формі) і осуд. Ефективність осуду залежить від індивідуально-психологічних особливостей працівника. Для використання такого чинника мотивації персоналу, як моральне стимулювання. Потрібно добре знати колектив. Для цього необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, а також широкий спектр всіляких заходів стимулювання. У якості заходів такого роду можна запропонувати проведення конкурсів профмайстерності в масштабі підприємства.

6. Організація і економіка виробництва

На всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство. Саме на підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок працівника з засобами виробництва. Самостійним промисловим підприємством є виробнича одиниця, що має виробничо-адміністративну і господарську самостійність. Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, який залишився в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів. У зв'язку з гострою необхідністю підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на перший план виступає організація виробничої діяльності підприємства як основа підвищення економічного потенціалу і безпеки України.

Організація виробництва - це функція управління підприємством, сутність якої полягає у координації ініціативної самостійної господарської діяльності суб'єктів підприємництва, спрямованої на організацію виробництва, купівлю товарів, надання послуг.

Об'єктами дисципліни "Організація виробництва" є підприємства і компанії базових галузей народного господарства, що випускають різні види продукції та надають різноманітні виробничі послуги. Окремі підходи і методи, розглянуті в курсі на прикладі організації виробництва найбільш складної галузі - машинобудування, можуть бути застосовані й у галузях, що виконують інші види послуг (інформаційні, фінансові, консалтингові, освітні та ін.).

Предметом курсу "Організація виробництва" є вивчення на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду основ теорії організації та проектування структур управління, прийняття організаційних рішень у рамках підвищення ефективності функціонування підприємств за різноманіття форм власності й господарювання, кількісних і якісних залежностей у виробництві продукції, що визначають оптимальне поєднання трудових і речовинних елементів сукупного виробничого процесу і шляхів його безперебійного та ритмічного протікання в умовах конкретного підприємства, виходячи з поставлених перед ним цілей і завдань. Цей курс формується на основі досвіду організації виробництва на вітчизняних і закордонних підприємствах.

Вивчення курсу "Організація виробництва" здійснюється методом діалектичного й історичного матеріалізму, що розглядає всі явища у виробничо-господарській діяльності підприємства як природно-історичний процес, який підпорядковується визначеним законам розвитку. Усі залежності виробничих процесів на підприємстві розглядаються в їх взаємозв'язку, у безперервному розвитку, русі, що дає змогу зрозуміти неминучість причин і закономірностей виникнення нових і удосконалення існуючих рішень, прийомів і методів організації виробництва. Метод діалектичного й історичного матеріалізму дає змогу розглядати організацію виробництва як безперервну творчу роботу з пошуку шляхів підвищення ефективності виробничого процесу на підприємстві, за безперервного підвищення рівня соціально-економічного розвитку підприємства.

Змістом курсу є вивчення основних чинників виробничої діяльності підприємства, тобто праці, знарядь праці, предметів праці, продукту праці; питань раціональної організації трудових процесів; шляхів найбільш ефективної реалізації досягнень у галузі створення й освоєння нової техніки і нових технологій; способів переміщення предметів праці у виробничому процесі; організації раціонального обслуговування основного виробництва в допоміжних цехах і складському господарстві; проблем підвищення ефективності капітальних вкладень на підприємстві, заміни старої техніки новою і впровадження автоматизованих систем управління; проблем підвищення якості продукції, що випускається, та її конкурентоспроможності, включаючи розробку систем управління якістю продукції; основних напрямків зниження витрат виробництва і зростання прибутковості підприємства.

Розробка рішень у рамках організації виробництва базуються на знаннях економічних, технічних та інженерних наук.

Завдання курсу - ефективне використання досягнень усієї сукупності методів економічних наук і технічних дисциплін у організації виробництва та управлінні ним.

Основи економічної теорії є вихідною базою, на якій будується вивчення закономірностей розвитку виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

Економіка підприємства дає змогу вивчати закономірності розвитку підприємств базових галузей народного господарства, розкривати дію економічних законів, визначати шляхи і тенденції розвитку виробництва. Головні положення цих наук є теоретичною основою для побудови курсу "Організація виробництва" і визначають методи вирішення завдань, поставлених перед підприємствами в умовах конкретної галузі виробництва. Крім названих дисциплін, тісно пов'язані з цим курсом й інші економічні дисципліни; планування в організації, операційні системи менеджменту, економіка праці, статистика, маркетинг, виробничий облік, теорія економічного аналізу та інші, на основі яких розробляються заходи щодо поліпшення організації виробництва і підвищення його ефективності.

Технічні дисципліни (технологія машинобудування, основи моделювання й оптимізація управлінських рішень та ін.) вивчають закономірності розвитку й удосконалення властивостей і конструкцій предметів праці, знарядь і продуктів праці та способів їх виготовлення. Вони безпосередньо не пов'язані з організацією конкретного виробництва на підприємстві, однак є основою для інженерних питань організації діяльності підприємства.

Розробка питань організації виробництва нерідко вимагає виконання складних аналітичних розрахунків, на основі яких вибираються найкращі варіанти рішень в умовах певного підприємства. За допомогою математичних методів визначають оптимальні кількісні та якісні параметри виробництва.

Організація виробництва передбачає широке використання правової науки, що досліджує суб'єктивні чинники управління підприємством.

7. Промекологія та охорона праці

Охорона праці - це система правових у соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства і, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

· використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

· здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організацій роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Підвищена увага до проблем у всіх середовищах перебування пояснюється цілим поруч факторів. Одним з основних напрямків забезпечення безпеки людини, крім екологічних аспектів і різкого росту ймовірності нещасних випадків у побуті, залишається профілактика виробничого травматизму. Найважливішими причинами, що визначають необхідність удосконалювання сформованої системи забезпечення ОТ на виробництві, є зміна змісту праці й умов його виконання, що, у свою чергу позначається на характері виробничого травматизму.

Закон України «Про охорону праці». Даний Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їхнього життя й здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні й здорові умови праці, регулює при участі відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища й установлює єдиний порядок організаціїохорони праці в Україні.

Законодавство про охорону праці складається з даного Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Законодавство про охорону праці» складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на важливість якого надана Верховною Радою України, установлені інші норми, чим ті, які передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, цей Закон та інші законі України, ухвалені Верховною Радою України, укази й розпорядження Президента України, декрети, ухвали та розпорядження Кабінету Міністрів рішення органів виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування прийняті в межах їх компетенції

Підвищена увага до проблем у всіх середовищах перебування пояснюється цілим поруч факторів. Одним з основних напрямків забезпечення безпеки людини, крім екологічних аспектів і різкого росту ймовірності нещасних випадків у побуті, залишається профілактика виробничого травматизму. Найважливішими причинами, що визначають необхідність удосконалювання сформованої системи забезпечення ОТ на виробництві, є зміна змісту праці й умов його виконання, що, у свою чергу позначається на характері виробничого травматизму.

До прийняття Закону України «Про охорону праці» матеріальне забезпечення потерпілих на виробництві було обмежено виплатами по листках непрацездатності, втраченого заробітку, а також пенсій по інвалідності та у разі втрати годувальника. Закон значно підняв ціну життя людини добавились виплати одноразової допомоги, а також виплати відшкодування шкоди без урахування одержаних потерпілими пенсій та інших доходів.

Зазначені доповнення збільшили розмір отримуваних потерпілими виплат в сотні разів, що свідчить про соціальну направленість розвитку нашої держави. На деяких підприємствах, де умови праці особливо незадовільні, наприклад у Центральному районі Донбасу, виплати досягають 70% фонду заробітної плати і дедалі збільшуються.

За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров'я (ВОЗ) смертність від несчасних випадків у даний час займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань.

Причиною смертності працездатних людей молодого і середнього віку переважно є нещасні випадки. По статистичним даної, найбільш розповсюдженою причиною смерті серед чоловіків у віці від 15 до 36 років є несчасні випадки.

Щорічно у світі нещасні випадки відбуваються більш ніж з 10 млн. людей, причому більш 600 тис. чоловік гине.

Статистика нещасних випадків свідчить, що 15-20 років тому в Україні на виробництві щорічно гинуло близько 4 тис чоловік, що в 1,5 рази більше, ніж у даний час. Але і сьогодні щорічно на виробництві України травмується близько 120 тис. чоловік, із яких 2,5 тисячі гине, більш 10 тисяч чоловік одержують профзахворювання. Наприклад, тільки по об'єднанню "Донбассуголь" показник загального травматизму зріс з 622 у 1994 р. до 711 у 1995 р., що перевищує аналогічний показник США в 20 разів. У машинобудуванні в 1994 р. відбулося 5354 нещасних випадків; з них -127 зі смертельним результатом, причому організаційні причини травматизму перевищили технічні в 2,5 рази.