Історія вітчизняної кібернетики та інформатики (етапи накопичення наукової спадщини та досвіду інформатизації суспільства)

Сучасний стан визначається введенням політики інформатизації України (з 1993р.). Вступивши в етап інтеграції знань з теоретичної інформатики, з теорії ЕОМ, з теорії ПЗ, штучного інтелекту та МТКС формуються нові синтезовані комплекси знань, які становлять базу створення нових інформаційних технологій, побудови нових прикладних теорій та тематичних розділів інформатики. Логічні побудови, перетворення описань складних систем у математичні моделі, із мов моделей _ у тексти програм для ЕОМ вже не контролюються свідомістю людини (виконуються автоматично), а спілкування з ЕОМ здійснюється природною професійною мовою користувача. Ці нові технології усувають психологічний бар'єр, який обмежує кількість непрограмуючих користувачів, стимулюють широке розгортання наукових досліджень, особливо в галузях слабоформалізованих знань із соціології, екології, економіки, побутової сфери, медицини тощо. Нові технології послуговують підвищенню пріоритету та більш глибокому усвідомленню ролі інформатики як фактора загального науково-технічного прогресу, фактора виходу з економічної кризи та підвищення добробуту народу за умови світової ринкової конкуренції.

Національна програма інформатизації нашого суспільства, прийнята у 1998 р., передбачає створення відповідної інфраструктури, активізацію та накопичення інформаційного ресурсу, побудову національного телекомунікаційного середовища і створення на цій базі сучасної системи державного управління. Ці програмні цілі досягаються введенням єдиної методологічної бази, сучасних системно-аналітичних центрів, інформаційно-керуючих та довідково-аналітичних систем на всіх рівнях управління (до складу яких входять бази знань, АРМи, експертні системи, мережі галузевих комплексів), об'єднаних загальнодержавною мережою передачі даних у контексті геополітики Глобальної інфраструктури ІНТЕРНЕТ та входження у світову інформаційну культуру (замість колишньої стратегії “догнати і перегнати країни капіталу”). По мірі поступового проведення політики інформатизації буде забезпечуватись структурна перебудова економіки _ керованість економікою за рахунок повної реалізації замкнених вертикальних та горизонтальних зв'язків і формування системно-аналітичної бази для прийняття стратегічно важливих рішень по всіх галузях і на всіх рівнях державного, економічного, фінансового, наукового, господарського, оборонного, культурного будівництва та матеріального виробництва на базі технологічних інновацій. Буде забезпечуватись високий рівень інформованості суспільства за рахунок вільного доступу до будь-яких наукових, політичних, військових, дипломатичних, економічних знань, які у максимальній мірі сформують у кожного громадянина широчінь інтересів та незалежність поглядів.

Прогнозне орієнтування. Всенародне оволодіння кібернетичним світоглядом та сучасною інформаційною культурою гадано приведе до вступу в період глибоких перетворювальних процесів переходу нашого споживацького суспільства в зовсім новий якісний стан інтелектуальної цивілізації з іншими духовними цінностями, іншими політичними та адміністративними структурами, з розумно високим матеріальним рівнем життя для всього населення без виснаження ресурсів Планети. Якщо рушійною силою нашого промислового суспільства є виробництво, розподіл та споживання товару, то основу рушійних сил нового суспільства з незвичною нам сьогодні мікроелектронною технічною базою (яка буде фундаментально впливати на уклад життя та культуру населення) створять процеси вироблення, зберігання, обробки і передачі колосальних обсягів інформації, спрямованої на забезпечення повного, вірогідного та своєчасного знання в усіх сферах людської діяльності. Виробництво духовного продукту та інтелектуальна творчість набудуть безроздільного пріоритету.

Електронізація суспільства докорінно посилить регіональні та громадські зв'язки, обумовить перехід від сучасної централізованої соціальної системи з надмірною концентрацією населення, наукової та культурної діяльності у великих містах _ до регіонально розосередженої глобальної цивілізації, об'єднає народи мережами дальнього зв'язку, що посилить міжнародне взаєморозуміння, співробітництво, обмін знаннями між народами та міжнаціональну солідарність. Деструктивним силам хаосу, викликаним некерованою інтенсивною суспільно-економічною діяльністю, буде остаточно поставлений надійний заслін. Соціально-побутова сфера, інтереси та погляди індивідуума, його освіченість, охорона здоров'я та екологічного середовища стануть вище інтересів окремих політичних груп. Докорінно зміниться людська свідомість, соціальна психологія, світогляд, творчі спроможності та духовні інтереси громадян.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРАЦІ ТА ВИСНОВКИ

1. Уперше виконано повний системний історико-науковий аналіз розвитку комплексу знань вітчизняної кібернетики та інформатики. Простежено еволюцію структури теоретичного знання у взаємозв'язку з розвитком створюваних технічних об'єктів та розвитком системних форм їх суспільно-корисного застосування. Досліджені процеси формування кібернетичного світогляду та репресивну реакцію на його зародження в колишньому СРСР, процеси становлення вітчизняної кібернетики в новій, відмінній від вінеровської, трактовці, яка охоплює етап розбудови концепції теоретичного апарату, етап вироблення специфічних кібернетичних підходів до вивчення явищ Всесвіту, етап завершення розбудови остаточно сформованої кібернетики як комплексної науки і сучасний етап переосмислення її практичних результатів та наукового самовизначення інформатики.

Проведено аналіз процесів зародження наукових понять кібернетики та становлення крупних наукових шкіл, показана широчінь охоплення та динамізм внутрішніх проблем кібернетики, органічний їх зв'язок з національними програмами політичного, індустріального та соціального розвитку країни, зі становленням сучасного наукового світосприйняття і з процесами підготовки відповідних наукових кадрів. Тому з урахуванням всіх взаємопов'язаних факторів та спираючись на принципи причинного аналізу репродуктована змістовна концептуально повна картина історії вітчизняної кібернетики та інформатики.

2. Досліджено генезис структури кібернетичного знання: проведено морфологічний аналіз та систематизацію комплексу наукових дисциплін, напрямків та тематичних розділів, охоплених кібернетичною наукою на кожному історичному етапі, які в цілому формують її алгебро-алгоритмічний фундамент, теоретико-імовірнісний та оптимізаційний фундаменти:

а) розкриті часткові закономірності цього генезису, пов'язані з розвитком комплексу фундаментальних дисциплін (тобто теоретичної (математичної) кібернетики) і його складових _ математичної логіки та теорії алгоритмів, обчислювальної математики, теорії імовірностей та математичної статистики, теорії випадкових процесів, теорії оптимізації, теорії інформації, її кодування тощо;

закономірності, пов'язані з розвитком специфічних наукових напрямків, які виникли в межах самої кібернетики (загальної теорії дискретних перетворювачів інформації та функціональних систем, теорії формальних мов та граматик, теоретичного програмування, теорії розпізнавання образів, теорії самонавчальних та самоорганізовувальних систем, логіки алгоритмів, МТКС тощо), а також з розвитком методології системного аналізу, математичного експерименту, з проблематикою та теорією штучного інтелекту;

б) розкриті часткові закономірності, пов'язані з розвитком спеціальних галузево-орієнтованих розділів:

технічної кібернетики з її історично раннім розділом _ теорією автоматичного регулювання (у межах якої зародились численні концепції, підходи та передумови кібернетичного світогляду), яка стала теоретичною базою створюваних складних технічних систем управління;

біомедичної кібернетики, що зародилась внаслідок вивчення спільності процесів керування в живих організмах та автоматах і вивчає системи організації та керування біологічної та медичної природи;

економічної кібернетики, що застосувала методи та засоби кібернетики для організації цілеспрямованого оптимального керування в суспільно-економічних сферах;

правової кібернетики, що адаптувала методи та засоби кібернетики на галузь правоохоронної діяльності та криміналістики;

соціальної кібернетики, предметом якої є управління суспільними процесами та розвитком культурологічно-гуманітарної діяльності;

в) вивчені часткові закономірності, пов'язані з розвитком прикладних напрямків _ теоретичних основ проектування ОТ та теорії ЕОМ, теорії ПЗ, системотехніки, методології застосування ЕОМ у складі різноманітних ОЦ, АСУ та у складі системних форм інтелектуалізації виробничої, проектної, наукової діяльності.

3. Сформульовано концепцію наукового апарату, прикладної проблематики та прогнозної орієнтації розвитку інформатики як найважливішого феномену сучасності, історична місія якого _ трансформація промислово-споживацького суспільства в якісно новий стан інтелектуальної цивілізації і вивільнення від руйнівних сил економічних та фінансових криз, насильств, війн, революцій, визваних неупорядкованою діяльністю державних та наднаціональних інституцій.

4. Установлені загальні закономірності розвитку кібернетики як комплексного наукового напрямку за допомогою історіографічного (адитивно-хронологічного) моделювання. За сукупністю ознак реконструйовані загальні якісні стрибки (на фоні еволюційного історичного процесу, обумовленого внутрішньою логікою неперервного вдосконалення), які визначили границі етапів та періодів історії кібернетики, дозволили розробити загальну схему періодизації. Схема визначила сім періодів та етапів: формування суспільних потреб і витоків кібернетичної думки (від прадавнини до 1930 р.); накопичення початкових знань та засад кібернетичного світогляду за умови репресій та первинного соціального скепсису (1930-55 рр.); _ період дискусій про гносеологічну спроможність кібернетики (1955-59 рр.); період кібернетичного ентузіазму, розбудови теоретичного апарату та технічної бази (1959-83 рр.), який розмежовується на три етапи (створення концепції теоретичного апарату _ до 1963 р., вироблення кібернетичних підходів до вивчення складних явищ 1963-66 рр., завершення формування кібернетики як науки 1966-83 рр.); період переосмислення практичних результатів кібернетики та наукове самовизначення інформатики (вторинний соціальний скепсис щодо кібернетики) _ з 1983 р. Розробленій схемі багато в чому відповідає структуризація матеріалів дисертації.

5. Досліджені процеси формування крупних наукових шкіл, дано оцінку значущості їх творчого вкладу та вкладу видатних вчених _ фундаторів цих шкіл. Серед них важливо відзначити П.К.Анохіна, А.І.Берга, О.О.Богданова, В.М.Глушкова, М.В.Келдиша, О.М.Колмогорова, О.А.Ляпунова, С.О.Лебедєва, А.А.Маркова, П.С.Новікова, В.В.Новожилова, В.В.Паріна, Л.С.Понтрягіна, А.М.Тихонова, О.О.Харкевича, М.Р.Шура-Бура, С.В.Яблонського. За цінністю фундаментального вкладу пріоритетна роль належить школі В.М.Глушкова _ патріарха української кібернетики. Досліджені процеси диференціації наукових напрямків і шкіл, протидіючі їм процеси інтеграції знань, а також процеси підготовки наукових кадрів.

6. Досліджено діалектику взаємовпливу кібернетизації як суспільного явища з іншими суспільними явищами та з процесами становлення сучасного наукового світорозуміння, що відзначилось появою цілого комплексу пізнавальних проблем. Спільність формалізованого підходу до складних об'єктів різної природи, які сприймаються як системи керування, обумовила міждисциплінарну роль кібернетики серед існуючих галузей знань, призвела до зміни традиційних поглядів на загальну методологію науки, ввела в науковий обіг широкий спектр нових змістовних понять (модель, інформація як від'ємна ентропія, алгоритм, машинний експеримент, варіантний аналіз, евристика, база знань тощо). Ці поняття переросли за своїм статусом у загальнонаукові категорії і обіймають практично всі сучасні наукові знання. Так, поняття інформації та ентропії виявляються методологічно ефективними при осмисленні понять складності та організації систем довільної природи, коли процеси управління трактуються як негентропійні, а методи моделювання в його різноманітних формах виступають як потужний інструментарій дослідження, інтерпретації, наукового пояснення та прогнозування явищ.

Найбільш важливий головний гносеологічний наслідок кібернетики _ теза про можливість промоделювати та реалізувати на ЕОМ довільний вид інтелектуальної діяльності, якщо вона описана алгоритмічною мовою. Цей наслідок має величезне значення для усвідомлення специфіки процесу пізнання в сучасній науці; він, безумовно, вимагає застосування кібернетичних машин як підсилювачів людського розуму, вплив цього наслідку позначився на сфері загальнолюдської цивілізації. Так, якщо процеси математизації знань обумовили наукову революцію (кінець XIX _ початок XX в.), то по мірі зростання впливу ЕОМ спочатку на дедуктивні, а згодом і на описові науки, процеси математизації трансформувались у процеси кібернетизації знань, обумовили науково-технічну революцію (з середини XX в.). В наш час у розвинених країнах під впливом комп'ютеризації зародилась інформаційна революція.

7. Подано причинний аналіз і викрито коріння стратегічних прорахунків, які обумовили відставання СРСР від світового рівня розвитку інформатики. Коріння відставання веде походження від сталінської політики “великого перелому” (1930 р.), яка ознаменувала початок ідеологізації суспільних, природничих і навіть технічних наук, початок догматичних підходів як до оцінки ідей кібернетики (концепцій тектології, макромоделювання, “електронного мозку” тощо), чим надовго інспіровано вороже до них ставлення, так і до призначення “командирів” занадто пізно визнаної кібернетичної науки з поспішним присвоєнням цим командирам вищих вчених звань та ступенів, виходячи часто із компартійних інтересів, а не з професійно-здібносних якостей висуванців.

Практика орієнтації владних структур на таких “активістів-висуванців” (у кращому випадку _ вузькообмежених спеціалістів, нездатних охопити весь широкий комплекс взаємопов'язаних проблем кібернетики, інформатики, автоматизації) породила цілу низку безглуздь та невиправданих амбіційних концепцій. Підвалинами цих концепцій були як безпідставна комп'ютерна ейфорія і протистояння програмі кібернетизації суспільства (номенклатура прагнула до “безкомп'ютерного”, свавільного прийняття державних рішень), так і ігнорування принципів системного підходу в умовах АСУ (явища комп'ютерного фетишизму, “острівної” автоматизації виробництва, повсюдної приписки в АСУ невиконаних обсягів робіт, що отримало відоме серед плановиків визначення _ пропагандистська показуха).

А багаторічні заповзятливі заборони (немовбито з міркувань “державних інтересів СРСР”) на оприлюднення унікального досвіду кращих вітчизняних шкіл та їх наукових досягнень фактично відсторонили цей досвід від масового вивчення, міжнародного обміну та упровадження, заморозили і обезцінили національні науково-технічні надбання, прирікли інженерну громадськість на копіювання зарубіжних зразків, ігнорування досягнень та недовіру до вітчизняної кібернетики. Тому пріоритетні національні програми “комплексної автоматизації виробництва” (з 1959 р.), “рішучого стрибка в керуванні економікою за допомогою масового впровадження АСУ” з (1966 р.), “створення електронно-обчислювальної бази ЕОМ третього покоління” (з 1970 р.), “побудови загальнодержавної автоматизованої системи керування народним господарством СРСР _ ЗДАС” (з 1975 р.) та інші, поглинувши величезні державні ресурси, виявились технічно, економічно та соціально необгрунтованими.

Ці програми увійшли в історію не тільки як етапи накопичення болючого досвіду на шляху до інформатизації суспільства, але, на жаль, в той же час послугували формуванню вторинного соціального скепсису стосовно до начебто “самоскомпроментувавшої себе” кібернетики і формуванню приводу для оцінки інформатики як нової науки, покликаної “витіснити” кібернетику.

Слід зазначити, що завдяки закладеним видатним вченим, академіком В.М.Глушковим принципам відбору кадрів та організації досліджень схожих тяжких прорахунків, безглуздь та зловживань в Україні в цілому вдалось уникнути.

Висновки (відтворювальна концепція). Виходячи з усвідомлення стратегічно важливої ролі кібернетики для виходу нашого суспільства із стану економічної кризи, подальшого виживання за умови ринкової кон'юнктури, для підтримки інтелектуального, технологічного та військового потенціалу, а також з усвідомлення того, що в Україні під проводом академіка В.М.Глушкова сформовані всесвітньо відомі наукові школи, більш як 35 підприємств здатні виробляти засоби ОТ, є значна кількість виробників ПЗ, ще недавно вироблялося більш як 70% європейського обсягу технологічних матеріалів для електронної промисловості, але відсутня належна координація робіт і немає єдиної технічної політики, тому передбачається така відтворювальна концепція:

1. Узагальнити та систематизувати колосальну наукову спадщину вітчизняних шкіл та досвід помилок; невиправдані та необгрунтовані концепції повинні відображатись на персональній кар'єрі їх авторів, але не оскверняти досягнень вітчизняної кібернетики.

2. Визначити головні завдання та пріоритетні напрямки розвитку, серед яких лідируючою слід вважати проблему якісного підвищення технологічного потенціалу мікроелектроніки як матеріальної бази інформатики.

3. Сформувати жорстку державну політику уніфікації стосовно розробки прогресивних засобів ОТ, ПЗ та периферійних пристроїв за відкритою технологією, заснованою на ідеях диверсифікації (сумісності, стикуємості, надбудовуваності), що істотно підвищить споживацькі якості цих засобів при компоновці складних системних комплексів для ОЦ, АСУ, системно-аналітичних центрів тощо.

4. Посилити роль головних форм і органів управління політикою інформатизації, здатних забезпечити всебічну державну підтримку створенню нових прогресивних технологій, архітектурних форм, каналів комунікації, комп'ютерних мереж, аналітичних центрів, баз знань та загальному розвитку інформаційної інфраструктури.

5. Успіх у реалізації крупномасштабних кібернетичних проектів несумісний з традиційними послідовно-різновідомчими підходами вузьких спеціалістів, що залучаються з цією метою. Необхідне єдине, інтегративне усвідомлення проблеми одночасно на всіх етапах цілеположення, визначення головних стратегій, взаємодії підсистем, вибору оптимальних режимів, оцінки якості керування тощо, здатне усунути розбіжності (наприклад, між математиками, що не враховують “тривіальних” практичних обмежень, та інженерами, яким потрібні саме ці границі обмежень) і багаторазово скоротити терміни. Звідси _ актуальна потреба в ломці існуючої системи спеціальної та вищої освіти та в підготовці професіоналів з широким (інтегративним) кібернетичним світоглядом.

6. Підготовка суспільної свідомості до рівня потреб сучасної інформаційної культури поєднана з проблемою масового пробудження в кожного громадянина інтересу до алгоритмізації та комп'ютеризації процесів своєї персональної діяльності, з проблемою зрушення соціальної психології від традиційних стереотипів волевиявлення до ідеї прийняття рішень на базі комп'ютерної обробки даних, з проблемою формування потужного соціального стимулу, досвіду та знань, обов'язкових для успіху політики інформатизації.

Вирішенню всіх цих проблем на сучасному етапі повинні в максимальній мірі бути підпорядковані всі наукові, освітні, культурологічні сфери масової інформації та формування духовних цінностей.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПУБЛІКОВАНІ В ТАКИХ ПРАЦЯХ

1. Хоменко Л.Г. История отечественной кибернетики и информатики: Монография. _ Києв: Ин-т кибернетики им. В.М.Глушкова НАН Украины, 1998._ 455 с.

2. Малиновский Б.Н., Хоменко Л.Г. До історії створення електронно-цифрових математичних машин першого покоління і початкових методів програмування в УРСР // Нариси з історії природознавства і техніки. _ 1975. _ Вип. 21. _ С. 74 _ 81.

3. Хоменко Л.Г. Створення електронних керуючих машин першого покоління в Українській РСР // Там же. _ 1976. _ Вип. 22. _ С. 72 _ 80.

4. Дашевський Л.Н., Хоменко Л.Г. Перша вітчизняна електронно-обчислювальна машина-ювіляр року // Автоматика. - 1976. _ № 6. _ С. 81 _ 83.

5. Хоменко Л.Г. Матеріали до статті: К 25-летию создания первой отечественной ЭВМ // Управляющие системы и машины. _ 1976. _ № 6. _ С. 3 _ 6.

6. Хоменко Л.Г Поява електронно-обчислювальних машин другого покоління, промисловий випуск і впровадження керуючих машин на Україні // Нариси з історії природознавства і техніки. _ 1977. _ Вип. 23. _ С. 79 _ 86.

7. Хоменко Л.Г. Застосування системного підходу до створення АСУ та мультипрограмних ЕОМ на Україні (1964 - 1968 рр.) // Там же. _ 1978. _ Вип. 24. _ С. 95 _ 102.

8. Хоменко Л.Г. До питання розвитку радянської кібернетичної техніки в умовах комплексної автоматизації виробничих процесів // Там же. _ 1979. _ Вип. 25. _ С. 62 _ 69.

9. Хоменко Л.Г. Розвиток універсальних обчислювальних машин другого покоління в СРСР // Там же. _ 1981. _ Вип. 27. _ С. 71 _ 77.

10. Хоменко Л.Г. Перехід до створення мультипрограмних обчислювальних машин загального призначення в СРСР (другий період) // Там же. _ 1983. _ Вип. 29. _ С. 39 _ 46.

11. Хоменко Л.Г. Інтелектуальна ЕОМ // Наука і суспільство. _ 1983. _ № 6. _ С. 29 _ 30.

12. Апокин И.А., Хоменко Л.Г. Первые советские ЭВМ // Памятники науки и техники, 1986. _ М.: Наука, 1987. _ С. 28 _ 36.

13. Хоменко Л.Г. Этапы и тенденции развития отечественной вычислительной техники // Управляющие системы и машины. _ 1987. _ № 6. _ С. 123 _ 130.

14. Хоменко Л.Г. История создания в АН УССР первых отечественных ЭВМ // Очерки истории естествознания и техники. _ 1989. _ Вып. 36. _ С. 74 _ 81.

15. Кондалев А.И., Хоменко Л.Г. Информатизация: ретроспектива и перспектива // Под знаменем Ленинизма. _ 1989. _ № 20. _ С. 68 _ 75.

16. Хоменко Л.Г. Проблемы информатизации общества: первые достижения и просчеты // Управляющие системы и машины. _ 1991. _ № 3. _ С. 128 _ 136.

17. Хоменко Л.Г. Этапы развития отечественной вычислительной техники (к 40-летию “машины Лебедева”) // Механизация и автоматизация управления. - 1991. _ № 3._ С. 52 _ 57.

18. Хоменко Л.Г. Этап идеологической реабилитации кибернетики и создания первых ВЦ // Управляющие системы и машины. _ 1992. _ № 1-2. _ С. 16 _26.

19. Хоменко Л.Г. Розстріляна наукова концепція // Вісн. НАН України. _ 1992. _ № 3. _ С. 78 _ 83.

20. Хоменко Л.Г. Матеріали до статті: В.С.Михалевич, Ю.В.Капитонова. Феноменология становления и развития кибернетики в Украине // Кибернетика и системный анализ. _ 1993. _ № 6. - С. 3 _ 9.

21. Хоменко Л.Г. Партійно-догматичний підхід як фактор гальмування комп'ютеризації // Розбудова держави. _ 1995. _ № 5- 6. _ С. 51 _ 53.

22. Хоменко Л.Г. Кібернетичний світогляд (становлення, суть та історична місія) // Вісн. НАН України. _ 1996. _ № 3 - 4. _ С. 78 _ 83.

23. Хоменко Л.Г. Кібернетична думка в Україні: пророчі візії О.Богданова // Розбудова держави. _ 1995. _ № 12. _ С. 38 _ 40.

24. Хоменко Л.Г. Становление кибернетики в Украине // Наука и науковедение. _ 1995. _ № 3- 4. _ С. 99 _ 109.

25. Хоменко Л.Г. Хресний шлях кібернетики // Вітчизна. _ 1996. _ № 7- 8. _ С. 91 _ 95.

26. Хоменко Л.Г. Кібернетичний світогляд започаткували наші вчені // Наука і суспільство. _ 1996. _ № 11- 12. _ С. 9 _ 11.

27. Хоменко Л.Г. Зародження кібернетичної техніки: пріоритетна роль українських вчених // Розбудова держави. _ 1996. _ № 12. _ С. 29 _ 32.

28. Хоменко Л.Г. Екскурс в світ кібернетичної думки // Інформація та нові технології. _ 1996._ № 3._ С. 10 _ 12.

29. Хоменко Л.Г. Крізь терни _ до кібернетики. Становлення і розвиток цивілізованої науки управління // Рідна школа. _ 1997. _ № 9._ С. 33 _ 37.

30. Хоменко Л.Г. Занепад культури державного управління _ спокутування ідеологічного мракобісся // Матеріали конференції “Злочин без кари” (Київ, 3 _ 4 листопада 1997 р.). _ К.: Стилос, 1998. _ С. 145 _ 149.

31. Хоменко Л.Г. Створення наукового апарату кібернетики: інтегративна концепція В.М.Глушкова // Наука та наукознавство. _ 1998. _ № 1. _ С. 83 _ 91.

32. Хоменко Л.Г. Потенціал вітчизняного комп'ютеробудування: від європейської першості до банкрутства // Економіст. - 1999.- № 5. - С. 54-57.

33. Хоменко Л.Г. Электронно-вычислительный ресурс нашей страны: этапы развития // Радіоаматор. - 1999. - № 8. - С. 14.

34. Хоменко Л.Г. Інформатизація - невикористаний ресурс виживання // Наука і суспільство. - 1999. - № 1-3. - С. 56-59.

35. Хоменко Л.Г. Становлення інформатики: понятійні парадокси // Вісн. НАН України. - 2000.- № 5.- С. 67-68.

36. Хоменко Л.Г. Киев - электронная вычислительная машина // Энциклопедия кибернетики. - Киев, 1974. - Т. 1. - С. 455.

37. Хоменко Л.Г. МИР - машина инженерных расчетов // Там же. - С. 606.

38. Хоменко Л.Г. Проминь - семейство малых ЭВМ // Там же. - Т. 2. - С. 249.

39. Хоменко Л.Г. Кибернетическое мировоззрение - методическая основа выживания нации и государства: Тез. докл. на украинско-американском семинаре по истории науки // Наука та наукознавство. - 1998. - № 2. - С. 104.

Размещено на Allbest.ru