Комп'ютеризація науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Контрольна робота

з дисципліни Основи наукових досліджень

Рівне, 2013 рік



Зміст

1. Сучасні методи наукових досліджень

2. Сучасні комп'ютерні технології в наукових дослідженнях

3. Організація наукових досліджень в сучасних умовах



1. Сучасні методи наукових досліджень

Для дослідників-початківців дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукової творчості, оскільки саме на перших кроках до оволодіння навичками наукової роботи найбільше виникає питань саме методологічного характеру. Передусім бракує досвіду у використанні методів наукового пізнання, застосуванні логічних законів і правил, нових засобів і технологій. Тому є сенс розглянути ці питання докладніше.

Не можна ігнорувати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне використання. Зміст нового в науці не завжди бачить сам дослідник. Нові наукові факти і навіть відкриття, значення яких погано розкрите, можуть тривалий час лишатися в резерві науки і не використовуватися на практиці.

При науковому дослідженні важливо все. Концентруючи увагу на основних або ключових питаннях теми, не можна не зважати на побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими. Проте саме такі факти можуть приховувати в собі початок важливих відкриттів.

Для дослідника недостатньо встановити новий факт, важливо дати йому пояснення з позицій сучасної науки, розкрити його загально пізнавальне, теоретичне або практичне значення.

Виклад наукових фактів має здійснюватися в контексті загального історичного процесу, історії розвитку певної галузі, бути багатоаспектним, з урахуванням як загальних, так і специфічних особливостей.

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження - це творчий процес, в основі якого завжди лежить задум ученого, його ідея.

У філософському визначенні ідея - це продукт людського мислення, форма відображення дійсності.

Ідея відрізняється від інших форм мислення тим, що в ній не тільки відображається об'єкт вивчення, а й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання і практичного перетворення дійсності. Тому важливе значення має історичне вивчення не лише об'єкта дослідження, а й становлення та розвитку знань про нього.

Ідеї народжуються з практики, спостережень навколишнього світу і потреб життя. В основі ідей лежать реальні факти і події. Життя висуває конкретні завдання, однак часто не відразу знаходяться продуктивні ідеї для їх вирішення. У такому разі на допомогу приходить здатність дослідника проаналізувати ідеї, погляди попередників, запропонувати новий, зовсім незвичний аспект розгляду завдання, яке протягом тривалого часу не могли вирішити при загальному підході до справи.

Вивчення історичного досвіду, визначення етапів становлення, розвитку об'єкта дослідження та ідеї від часу виникнення до стадії вирішення завдання значно збагачує наукове дослідження, свідчить про достовірність його результатів і висновків, підтверджує наукову об'єктивність і компетентність дослідника.

Нова ідея - не просто зміна уявлень про об'єкт дослідження - це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і, здавалося 6, перевірених рішень. Нові ідеї можуть виникати під впливом парадоксальних ситуацій, коли виявляється незначний, неочікуваний результат, який надто розходиться із загальноприйнятими положеннями науки - парадигмами. Отримання нових знань відбувається за схемою: парадигма - парадокс - нова парадигма.

Розвиток науки - це зміна парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий результат дослідження, який не можна логічно вивести з відомих теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.

Складність, багатогранність і міждисциплінарний статус будь-якої наукової проблеми приводять до необхідності її вивчення у системі координат, що задається різними рівнями методології науки.

Методологія (гр. methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - вчення про правила мислення при створенні теорії науки.

Питання методології досить складне, оскільки саме це поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепцій, як систему знань про теорію науки або систему методів дослідження. Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.

Методологія виконує такі функції:

- визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динамічні процеси та явища;

- направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета;

- забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

- допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;

- забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;

- створює систему наукової інформації, яка базується на об'єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.

Ці ознаки поняття "методологія", що визначають її функції в науці, дають змогу зробити такий висновок: методологія - це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища.

Під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Методологічні основи даної науки завжди існують поза цією наукою, за її межами і не виводяться із самого дослідження.

Методологія - вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності - має чотирьох рівнів структуру. Нині розрізняють фундаментальні, загальнонаукові принципи, що становлять власне методологію, конкретно наукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

2. Сучасні комп'ютерні технології в наукових дослідженнях

Інформація може існувати в різних формах у вигляді сукупностей деяких знаків (символів, сигналів тощо) на носіях різних типів. Інформація ж в Автоматизованій Системі (АС), визначається як сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення. У зв'язку з бурхливим процесом інформатизації суспільства все більші обсяги інформації накопичуються, зберігаються і обробляються в автоматизованих системах, побудованих на основі сучасних засобів обчислювальної техніки і зв'язку.

Автоматизована система обробки інформації (АСОІ) - це організаційно-технічна система, що являє собою сукупність наступних взаємопов'язаних компонентів:

- технічних засобів обробки і передачі даних (засобів обчислювальної техніки і зв'язку);

- методів і алгоритмів обробки у вигляді відповідного програмного забезпечення;

- персоналу і користувачів системи, об'єднаного за організаційно-структурними, тематичними, технологічними або іншими ознаками для виконання автоматизованої обробки інформації (даних) з метою задоволення інформаційних потреб суб'єктів інформаційних відносин;

- інформації (масивів, наборів, баз даних) на різних носіях.

Створенню автоматизованих систем у нашій країні приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на процеси управління проблема створення АС перетворилася на велике завдання.

Інформаційні системи можуть значно розрізнятися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних завдань і рядом інших ознак.

Загальноприйнятої класифікації АС взагалі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.

1. За рівнем або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

2. За рівнем автоматизації процесів управління - інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні АС.

3. За ступенем централізації обробки інформації - централізовані АС, децентралізовані АС, інформаційні системи колективного використання.

4. За ступенем інтеграції функцій - багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство - об'єднання, об'єднання - галузь і т. ін.), багаторівневі АС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.

Державні АС призначені для вирішення найважливіших проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланцюгів економіки, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т. ін. Центральне місце в мережі державних АС належить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, потрібної для функціонування усіх державних та регіональних АС. АСДС взаємодіє з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України. АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування державного бюджету країни та контролю за його виконанням.

При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.

Відомі й інші державні АС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і т. ін.

Територіальні (регіональні) АС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать АС області, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві АС діють у промисловості та в сільському господарстві, будівництві на транспорті і т. ін. У них розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств і їх підрозділів. Галузеві АС відрізняються сферами застосування - промислова, наукова.

Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП) або виробничими об'єднаннями (АСУВ) - це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв'язування завдань управління виробничо-господарською діяльністю підприємства. Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на АС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи АС:

- інформаційно-пошукові;

- інформаційно-довідкові;

- інформаційно-управлінські;

- інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування завдань пошуку інформації. Змістова обробка інформації в таких системах відсутня.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатами пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою "автоматизовані системи організаційного управління") являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола завдань управління.

До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи, побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні АС).

СППР - це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабо структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективності праці в сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.

Штучний інтелект - це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складаних творчих завдань. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко лінгвістичні моделі - це семантичні мережі, фрейми, та іншим - іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».

Розрізняють три види інтелектуальних АС:

1. інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання - відповідь»), які в процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів - непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;

2. розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв'язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складаних методів і відповідних прикладних програм;

3. експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп'ютеризацію областей, у яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.

В економіці України найпоширенішими є експертні системи. Це системи, які дають змогу на базі сучасних персональних комп'ютерів виявляти, нагромаджувати та коригувати знання з різних галузей економіки (предметних областей).

Обробка інформації в АС - це будь-яка сукупність операцій (прийом, збір, накопичення, зберігання, перетворення, відображення, видача тощо), здійснюваних над інформацією (відомостями, даними) з використанням засобів АС.

Різні суб'єкти по відношенню до певної інформації можуть виступати як (можливо, одночасно):

- джерела (постачальники) інформації;

- користувачі (споживачі) інформації;

- власники (розпорядники) інформації;

- фізичні і юридичні особи, в яких збирається інформація;

- власники систем збору і обробки інформації і учасники процесів обробки і передачі інформації тощо.

Для успішного здійснення своєї діяльності по управлінню об'єктами деякої предметної області суб'єкти інформаційних відносин можуть бути зацікавлені в забезпеченні:

- своєчасного доступу (за прийнятний для них час) до необхідної ним інформації;

- конфіденційності (збереження в таємниці) певної частини інформації;

- достовірності (повноти, точності, адекватності, цілісності) інформації;

- захисту від нав'язування ним помилкової (недостовірної, спотвореної) інформації (тобто від дезінформації);

- захисту частини інформації від незаконного її тиражування (захисту авторських прав, прав власника інформації тощо);

- розмежування відповідальності за порушення законних прав (інтересів) інших суб'єктів інформаційних відносин і встановлених правил поводження з інформацією;

- можливості здійснення безперервного контролю і управління процесами обробки і передачі інформації.

Будучи зацікавленим у забезпеченні хоч би однієї з вищеназваних вимог, суб'єкт інформаційних відносин є вразливим, тобто потенційно схильним до нанесення йому збитку (прямого або непрямого, матеріального або морального) за допомогою впливу на критичну для нього інформацію і її носіїв або за допомогою неправомірного використання такої інформації. Тому всі суб'єкти інформаційних відносин зацікавлені в забезпеченні своєї інформаційної безпеки (звісно, різною мірою в залежності від величини збитку, який їм може бути нанесений). Для задоволення законних прав і перерахованих вище інтересів суб'єктів (забезпечення їх інформаційної безпеки) необхідно постійно підтримувати наступні властивості інформації і систем її обробки:

- доступність інформації, тобто властивість системи (середовища, засобів і технології її обробки), в якій циркулює інформація, що характеризується здатністю забезпечувати своєчасний безперешкодний доступ суб'єктів до зацікавленої інформації, а також постійна готовність відповідних автоматизованих служб до обслуговування отриманих від суб'єктів запитів, коли в цьому виникає необхідність;

- цілісність інформації, тобто властивість інформації, яка полягає в її існуванні в неспотвореному вигляді (незмінному по відношенню до деякого фіксованого її стану). Якщо говорити точніше, суб'єктів цікавить забезпечення більш широкої властивості - достовірності інформації, яка складається з адекватності (повнота і точність) відображення стану предметної області і безпосередньої цілісності інформації, тобто її не спотворення;

- конфіденційність інформації - суб'єктивно визначає характеристику (властивість) інформації, вказуючи на необхідність введення обмежень на коло суб'єктів, що мають доступ до даної інформації та забезпечується здатністю системи (середовища) зберігати вказану інформацію в таємниці від суб'єктів, які не мають повноважень на доступ до неї. Об'єктивні передумови подібного обмеження доступності інформації для одних суб'єктів укладені в необхідності захисту законних інтересів інших суб'єктів інформаційних відносин.

Сьогодні інформаційний ринок в Україні розвивається надзвичайно швидкими темпами.

Інформаційні ресурси і технології стали величезним фактором економічного розвитку кожного підприємства і країни в цілому. Саме рівень використання інформаційних технологій в суспільстві визначає межу між розвиненими країнами та рештою світу у новому сторіччі.

Неможливо переоцінити ту роль, яку сьогодні відіграють інформаційні технології і при здійсненні економічних досліджень. Так лише за допомогою новітніх технологій можливим є акумулювання великих розмірів інформації та створення можливостей для вільного доступу до цієї інформації. Зокрема для економічних досліджень це є різноманітна статистична інформація, нормативно-правова база тощо.

Іншою перевагою, що зараз є в арсеналі науковців це технологічні можливості при збиранні, зберіганні, обміні, обробці та аналізі даних. Існує багато різноманітних комп'ютерних програм за допомогою яких можна легко здійснювати складні підрахунки, створювати економіко-математичні моделі та, при необхідності, змінювати їх.

Глобальна інформатизація дозволяє також без особливих перешкод використовувати різноманітні доробки зарубіжних вчених, легше та швидше контактувати з ними.

Internet - всесвітня (глобальна) інформаційна мережа, яка з'єднує мільйони комп'ютерів (серверів) з метою спільного використання інформаційних ресурсів. Інформація в Інтернет організована у вигляді комп'ютерних файлів, які називаються Web-сторінками. Сукупність пов'язаних між собою Web-сторінок, створених конкретною особою чи організацією, утворюють Web-сайт. Зараз це основний і найбільш поширений тип інформаційних ресурсів в Інтернет.

Комп'ютерні файли можуть містити різні типи інформації: тексти, подані символами (літерами, цифрами, розділовими знаками тощо), графічні зображення, повідомлення електронної пошти, комп'ютерні програми і т. д. інформаційна служба пошуку необхідних даних - World Wide Web (скорочено www) - ґрунтується на гіпертекстовій логіці перегляду документів, за якою Web - сторінка містить посилання (links) на інші сторінки чи інформаційні ресурси.

Інтернет на сьогоднішній день постає як одне з найзручніших джерел інформації. Оскільки в процесі проведення наукового дослідження необхідним є використання різноманітної інформації, Інтернет являє собою швидкий доступ до даних, на яких ґрунтується хід дослідження.

Одними з таких даних є дані статистики. Найважливішої складового інформаційного забезпечення є статистика. Відповідно до проведених досліджень нею користуються понад 92% усіх категорій осіб, що є користувачами інформації. Статистична інформація використовується не лише для проведення досліджень, а й в практичних цілях. В Інтернеті представлена статистична інформація різного ступеня обробки:

- первинна статистика - зведені дані економічного, демографічного, соціального характеру, зібрані в обстежених об'єктах;

- статистична інформація, підготовлена для проведення економічних досліджень (минула, сортована, вибіркова, згрупована по визначених методах, об'єднана в банки даних, динамічні ряди і т. д.), економічні дослідження, що відбивають поточний стан об'єкта, що прогнозує можливі варіанти його розвитку. Велика частина баз даних економічної статистики створюється державними організаціями, задачею яких є максимально повне поширення цих даних серед споживачів. Інтернет є одним з основних каналів доступу до подібної інформації. Крім баз даних національної статистики в Інтернеті представлені спеціалізовані джерела галузевої статистики. Велику роль у забезпеченні клієнтів статистичними даними в даний час грають комерційні інформаційні служби, що пропонують бази на основі офіційної статистики.

Розвиток ринкових відносин, зростання самостійності підприємств і регіонів країни, роблять необхідним знання економіки розвитку окремих виробничих і територіальних одиниць, забезпечення діловою інформацією з конкретних видів виробництва і масових комерційних споживачів. Цей вид економічної інформації в даний час є найбільш цінним у поточній економічній ситуації як для проведення досліджень, так і для комерційного використання та державного регулювання. Джерелами статистичної інформації в Інтернеті є спеціалізовані бази, маркетингові дослідження, аналітичні огляди, ділові новини. Для аналізу ринку споживчих товарів і послуг, актуальною є демографічна статистика, а також дані, отримані в ході вивчення суспільної думки. Раніше демографічні бази надавали дані, отримані в ході перепису населення. Потім з'явилася можливість структурності цих баз, для проведення на їхній основі досліджень та аналізу з використанням визначених методик математичного моделювання. Таким чином, з'явилось безліч баз, заснованих на єдиному первинному матеріалі.

Інформаційні ресурси Інтернет є найважливішим джерелом зведень про підприємства й організації. Друковані джерела значно поступаються у повноті й оперативності. Деякі регіони і галузі господарства не одержали достатнього відображення в довідниках підприємств, промислових каталогах, часто зустрічаються помилки і неточності у виданнях. Багато сайтів Інтернету містять каталоги по галузях господарства, переліки галузевих і тематичних сайтів глобальної мережі, що дозволяє одержати комплекс корисних комерційних даних, що включають профіль роботи, вироблені товари і послуги, прайс-листи, економічне положення, інформацію про керівників, кадровий склад, реквізитні дані, звіти і плани роботи, зведення про попит та пропозицію, партнерів, клієнтів, поточну роботу, перспективи розвитку. Засоби електронних комунікацій дозволяють при необхідності зв'язуватися з підприємствами для одержання відсутньої на сайті інформації і встановлювати ділові контакти.

На визначеному етапі розвитку мережі, відбулося виділення довідкових серверів по комерційних учасниках Інтернету у самостійні. Згодом інформаційні ресурси цих серверів перетворилися в галузеві довідники. Працюючи з комерційною інформацією в Інтернеті, користувач може вести пошук, порівняння і систематизацію по назвах підприємств, адресам, напрямку діяльності, товару що випускається, а також здійснювати тематичний пошук по ключових словах і тексту довідкової інформації.

Подальший розвиток і удосконалення ділового сектора в Інтернеті обумовлений тими привабливими можливостями, що надає глобальна мережа для інформаційно-бібліографічного забезпечення економічної діяльності, професійного спілкування, комерційних справ, наукової і навчальної діяльності, використання електронних комунікацій.

Глобальна мережа має властивість оперативності, можливості швидкого одержання актуальної інформації в електронній формі, що дозволяє більш раціонально використовувати робочий час, оптимізувати і скоротити виробничий процес, зменшити трудомісткі етапи з пошуку, і технічної адаптації необхідної інформації.

Привабливим робить Інтернет можливість професійного спілкування, одержання індивідуальних консультацій фахівців з питань, що виникають у процесі роботи, обговорення актуальних проблем з колегами на Інтернет конференціях, форумах, чатах. Ще однією можливістю що надає Інтернет, є опублікування результатів досліджень та отримання відзивів на них. Все це робить Інтернет необхідним помічником не лише при проведенні наукових досліджень, а й у повсякденному житті.

3. Організація наукових досліджень в сучасних умовах

Основною метою наукової діяльності є отримання достовірних знань про навколишній світ та його складові елементи: природу, людину, суспільство. Наукове знання, перш за все:

- співвідношення з певною об'єктивною реальністю;

- необхідність наукових знань обумовлюється недосконалістю або невизначеністю понять, що виникли в межах повсякденного мислення і пересічного пізнання внаслідок даних, які отримані на основі здорового глузду й обмеженого практичного досвіду.

Історія науки свідчить, що якщо така недосконалість або невизначеність усвідомлена суспільством, то врешті-решт виникає потреба в науковому пізнанні відповідного предмета чи явища. Через співставлення з визначеною областю реальності конкретні системи знань оцінюються як повні, істинні, адекватні, об'єктивні, точні і т. п. Для такого співставлення й оцінок потрібна як реалізація певних актів свідомості, так і здійснення практичних цілеспрямованих спеціальних дій з об'єктами чи процесами, що вивчаються.

Обґрунтування актуальності тематики є початковим етапом будь-якого дослідження. У застосуванні до наукового пошуку поняття "актульність" має певні особливості залежно від призначення дослідження. Визначення актуальності повинно бути лаконічним і зрозумілим, цілком достатньо показати головне - сутність проблемної ситуації, через яку й розкривається необхідність дослідження саме за обраною тематикою. Тому розуміння проблемної ситуації є дуже важливою частиною наукового дослідження.

Будь-яке наукове дослідження виконується для того, щоб подолати певні труднощі у процесі пізнання нових явищ, пояснити раніше невідомі факти або встановити неадекватність попередніх способів пояснення вже відомих фактів.

Ці труднощі найбільш чітко виокремлюються в так званих проблемних ситуаціях, коли вже відоме наукове знання стає недостатнім для розв'язання нових задач пізнання. Проблема зазвичай виникає тоді, коли старе знання вже показало свою недосконалість, а нове знання ще не набуло розвинутої форми і змісту. У цьому проявляється дія закону діалектики про єдність і боротьбу протилежностей, коли суперечність ситуації визначає наукову проблему, що потребує свого розв'язання. Така ситуація найчастіше складається у результаті встановлення таких фактів, які не вкладаються в межі попередніх знань і уявлень.

Правильне виокремлення і чіткість формулювання нових проблем мають важливе значення, оскільки саме вони значною мірою визначають стратегію дослідження в цілому і напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково прийнято вважати, що сформулювати наукову проблему - це відділити головне від другорядного, з'ясувати те, що вже відомо і поки ще невідомо про об'єкт і предмет дослідження.

Від обґрунтування актуальності обраної теми дослідження логічно перейти до формулювання цілей (мети) дослідження, а також вказати конкретні задачі, що потребують свого розв'язання у ході дослідження. Формулювати такі задачі слід якомога більш ретельно, оскільки їх опис стає фактично основою окремих складових дослідження і надає можливість пошуку прийомів розв'язання.

Методологічний задум та основні етапи дослідження.

Задум дослідження - це основна ідея, що поєднує всі структурні елементи методики, визначає порядок проведення дослідження, його основні етапи. Рекомендується дотримуватися такої логічної послідовності поєднання окремих складових:

- мета, задачі, гіпотеза дослідження;

- критерії, показники розвитку певного процесу, явища, співвідношення з конкретними методами дослідження;

- послідовність застосування цих методів, порядок управління процесом дослідження;

- порядок реєстрації, накопичення й узагальнення матеріалів дослідження;

- порядок і форми подання результатів дослідження.

Задум дослідження визначає також і його етапи. Зазвичай дослідження проводять у три етапи.

Перший етап складається з:

- вибору наукової проблеми і теми;

- визначення об'єкта і предмета дослідження, мети й основних завдань;

- розробки гіпотези дослідження.

Другий етап містить:

- вибір методів і розробку методики проведення дослідження;

- стандартні і спеціальні процедури наукового дослідження;

- формулювання попередніх висновків, їх експертиза та уточнення;

- обґрунтування заключних висновків і практичних рекомендацій.

Заключний, третій етап базується на впровадженні отриманих у результаті дослідження наукових результатів у практику.

Специфіка кожного дослідження визначається характером наукової проблеми, мети і завдань роботи, конкретного інформаційного матеріалу, рівнем ресурсного забезпечення тощо. Тому і кожен робочий етап дослідження має свої характерні особливості.

Перший етап. Особливістю першого етапу є вибір сфери дослідження, коли проблема наукового дослідження сприймається як категорія, що визначає дещо невідоме, що ще потрібно встановити і довести.

Тема. У ній відображається наукова проблема у її характерних рисах. Вдале і точне формулювання теми окреслює проблему, визначає межі дослідження, конкретизує основний задум, що створює передумови для вдалого проведення наукової роботи.

Далі визначаються об'єкт і предмет дослідження.

Об'єкт дослідження. Це та сукупність зв'язків, відношень і властивостей, яка існує об'єктивно в теорії (практиці) і потребує певних визначених уточнень, є джерелом інформації, що необхідна для проведення досліджень. Фактично об'єкт дослідження - це той процес або явище, що породжує проблемну ситуацію, яка потребує спеціального вивчення.

Предмет дослідження. Цей елемент є більш конкретним і містить лише ті зв'язки і відношення, що підлягають безпосередньому вивченню в конкретній дослідницькій роботі, встановлюють межі наукового пошуку для кожного об'єкта. Інакше кажучи, предмет дослідження - це те, що знаходиться в межах об'єкта дослідження.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу пізнання співвідносяться між собою як загальне і часткове, оскільки в об'єкті виокремлюється та частина, яка і стає предметом дослідження.

У науковій роботі можуть визначатися декілька предметів дослідження, що логічно пов'язані з визначеним об'єктом дослідження. Фактично предмет дослідження визначає надалі мету і задачі дослідження.

Мета формулюється досить коротко і якомога більш точно, де вказується те основне, що має бути виконано у ході дослідження. Мета більш детально конкретизується й уточнюється в задачах дослідження.

Задачі дослідження у науковій роботі можуть бути викладені за такими пріоритетами.

Перша задача, як правило, пов'язана з встановленням, уточненням, поглибленням, методологічним обґрунтуванням суті, природи, структури об'єкта, що вивчається.

Друга присвячується аналізу реального стану предмета дослідження, динаміки змін у часі і просторі, внутрішніх суперечностей розвитку тощо.

Третя стосується основних можливостей і здатності перетворення предмета дослідження, моделювання, експериментальної перевірки.

Четверта полягає у визначенні напрямків, шляхів і засобів підвищення ефективності вдосконалення процесу, що досліджується, тобто з практичними аспектами наукової роботи, з проблемою управління об'єктом дослідження.

Можуть встановлюватися й інші задачі дослідження, однак їх перелік має бути досить конкретний і вичерпний.

Формулювання гіпотези.

З'ясування конкретних задач дослідження відбувається через аналіз часткових проблем і питань, без вирішення яких неможливо реалізувати методичні засади розв'язання головної проблеми. Для цього вивчається спеціальна література, виокремлюються й аналізуються вже відомі факти і точки зору, наукові позиції представників різних шкіл; розмежовуються ті питання, які можливо вирішити за допомогою вже відомих наукових даних, і ті, вирішення яких і є фактично новим кроком у розвитку науки, а тому вимагає принципово нових підходів і знань.

Гіпотези розрізняють за такими ознаками:

а) описові - ті, що передбачають існування певного явища або процесу;

б) пояснювальні - такі, що розкривають його причини;

в) описово-пояснювальні (як поєднання попередніх двох).

Вимоги до наукової гіпотези:

- вона не повинна включати занадто багато положень (як правило, одне основне, інколи, за необхідності, більше);

- не слід використовувати поняття і категорії, що не мають однозначного змісту і можуть бути трактовані по-різному; потрібно уникати оціночних суджень;

- відповідати вже відомим фактам, застосовуватися до широкого кола понять;

- логічна послідовність, бездоганність формулювання.

Наукові гіпотези за різними рівнями узагальнення можна розділити на інтуїтивні або дедуктивні. Дедуктивна гіпотеза, як правило, формулюється на основі вже відомих відношень, наукових положень або теорій.

У тих випадках, коли ступінь надійності гіпотези може бути визначена шляхом статистичного дослідження кількісних результатів певного досвіду, рекомендується формулювати так звану нульову (негативну) гіпотезу. У такому випадку допускається, що відсутня залежність між факторами, що досліджуються.

Наприклад, під час вивчення структури діяльності викладача коледжу в умовах використання комп'ютерне орієнтованих засобів навчання нас цікавить залежність цієї структури від рівня освіти, досвіду роботи, віку, рівня професійної компетентності. Нульова гіпотеза в такому випадку складається з припущення, що такої залежності не існує.

Чи можливо у такому випадку у ході наукового дослідження отримати результати, що суперечать нульовій гіпотезі? І якщо такі факти будуть отримані, то чи можливо їх розглядати як випадкові? Вважається, що за такої можливості формулювання питань простіше уникнути хибної інтерпретації підсумкових результатів дослідження.

Попередня оцінка сформульованої гіпотези можлива на основі певних формальних ознак:

а) адекватність відповіді запитанню або співвіднесеність висновків із посиланнями;

б) правдоподібність, тобто відповідність тим знанням, що вже є з даної проблеми (якщо така відповідність відсутня, то нове дослідження стає ізольованим від загальної наукової теорії);

в) можливість перевірки за інших умов.

Другий етап.

Другий етап дослідження містить низку принципових обмежень, які необхідно враховувати в плануванні. Зокрема, це стосується питання про вибір методики дослідження, оскільки саме вона визначає технічну реалізацію різних методів. У науковому дослідженні недостатньо скласти перелік методів, частіше необхідно їх створити й організувати у певну систему. Не існує методики дослідження взагалі, а є конкретні методики дослідження різноманітних об'єктів, явищ, процесів тощо.

Саме вибір методів дослідження, що є інструментарієм вивчення фактичного матеріалу, визначає необхідні умови досягнення мети наукової роботи.

Під методикою розуміють сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування та інтерпретації отриманих за її допомогою результатів. Вона залежить від характеру об'єкта вивчення, методології, мети дослідження та інших напрацювань.

Складання програми дослідження і вибір методики взаємопов'язані за такими умовами:

- по-перше, з'ясувати, які зовнішні прояви явища, що вивчається, які його показники, критерії його розвитку;

- по-друге, слід співвідносити методи дослідження з різними проявами явища, що досліджується.

Лише за дотримання цих умов можливо сподіватися на достовірні наукові результати і висновки.

У ході дослідження складається програма, де мають бути відображені:

- яке явище (процес) досліджується;

- за якими показниками проводиться дослідження;

- критерії досягнення результату;

- методи дослідження;

- порядок і регламентація застосування цих методів.

Таким чином, методика - це свого роду модель дослідження, причому розгорнута в часі. Певна сукупність методів добирається для кожного етапу дослідження. Обираючи методику дослідження, слід перш за все враховувати предмет, мету, завдання дослідження. Фактично методика "будується" під кожне дослідження індивідуально, однак навіть під час розв'язування конкретної задачі вона має цілком визначену структуру, що поєднує в собі низку специфічних компонентів.

До таких відносяться:

- теоретико-методологічна частина, концепція, за якою будується вся методика;

- опис явищ, процесів, що досліджуються, їхні ознаки і параметри;

- зв'язки між компонентами і залежності між ними;

- сукупність методів, що застосовуються, їх координація;

- порядок і регламент застосування методів і методологічних прийомів;

- послідовність і техніка узагальнення результатів дослідження;

- склад, завдання і місце дослідників у процесі реалізації програми досліджень.

Методика відіграє важливу роль в організації самого дослідження, отриманні необхідного фактичного матеріалу, на основі аналізу якого і робляться наукові висновки. Реалізація методики дослідження дозволяє також отримати попередні теоретичні і практичні висновки, що містять відповіді до задач, які розв'язуються у ході дослідження. Ці висновки мають відповідати таким вимогам:

- бути всебічно аргументованими, узагальнювати основні підсумки дослідження;

- будуватися як логічний наслідок аналізу й узагальнення накопичених фактів.

Водночас важливо уникати помилок, що пов'язані, з одного боку, з великою кількістю емпіричного матеріалу, який фактично не піддається узагальненню, і, як наслідок, формулювання досить обмежених висновків; з іншого боку, з формулюванням досить загальних висновків із незначного фактичного матеріалу.

Третій етап. наука комп'ютерний інформація

Цей етап передбачає оформлення отриманих результатів у формі звіту (чи іншої форми опису результатів) і запровадження їх у практику.

Оформлення матеріалів наукового дослідження є його невіддільною частиною, оскільки передбачає аналіз і узагальнення отриманих матеріалів, що дозволяє сформулювати нові ідеї, висновки і рекомендації досить повно і точно. При цьому варто дотримуватися таких загальних рекомендацій:

- назва і зміст звіту мають відповідати темі дослідження і не виходити за її межі;

- тема має бути розкрита досить вичерпно і повно, з викладом провідних ідей, аргументованих і логічних змістових складових дослідження;

- звіт має відповідати загальноприйнятим правилам оформлення наукових робіт (стилістика, посилання, довідки, літературні джерела тощо);

- у той же час слід уникати наукоподібності, використання великої кількості посилань, зловживання спеціальними термінами.

Результати наукового дослідження мають пройти апробацію і рецензування, експертизу й обговорення на семінарах, конференціях, у наукових виданнях. Заключним етапом є ті висновки, що містять все те нове і суттєве, що й становлять наукові і практичні результати дослідницької роботи.

Размещено на Allbest.ru