Шрифт як вид прикладної графіки

Типи шрифтів.

По внутрішньому устрою.

Комп'ютерні шрифти діляться за способом відтворення на два типи: растрові і векторні.

У растрових шрифтах кожен символ описаний у вигляді набору точок (пікселів), розташованих у вузлах сітки растра - тобто по суті є звичайним точковим малюнком. Растрові шрифти непридатні для високоякісного друку і використовуються в основному в програмах з текстовим інтерфейсом і в консолі. Вони широко використовувалися в епоху матричних принтерів та моніторів низького дозволу.

У векторних (або контурних) шрифтах символи є криволінійні контури, описувані математичними формулами. Кожен знак описаний за допомогою векторів, що визначають координати опорних точок, які з'єднані прямими або кривими і утворюють контур знака без прив'язки до абсолютного розміру або дозволу. Такий опис дозволяє легко змінювати масштаб зображення без втрати якості, що неможливо у випадку з растровими шрифтами. Векторні шрифти однаково виглядають як на екрані, так і на папері. Існує кілька різних форматів векторних шрифтів, що розрізняються способом зберігання і представлення інформації про шрифт: PostScript Type1, TrueType, OpenType.

Для виведення векторного шрифту на растрові пристрої (монітори та принтери) його необхідно растерізовать - перетворити в набір точок. Для установки і растеризації подібних шрифтів в операційних системах Windows 9x/NT/2000 і Mac OS була призначена програма Adobe Type Manager (ATM). У Windows NT 4.0 також можна використовувати шрифти в форматі PostScript Type1 без установки ATM, правда, під час установки вони автоматично конвертуються у формат TrueType з усіма витікаючими наслідками. У Windows 2000 (і наступних) вже вбудований растерізатор Type1-шрифтів і для їх установки ATM вже не обов'язковий.

По ширині символу.

По ширині символів шрифти ділять на моноширинний і пропорційні.

У моноширинні шрифт всі символи мають однакову ширину. У ранніх комп'ютерах це дозволяло спростити завдання виведення тексту на екран: кожен символ розташовувався в межах свого знакоместа, а зображення символу малювалося у вигляді малюнка фіксованого розміру, тому не потрібно завдання ширини символу, і процедура завдання положення символу на екрані ставала надзвичайно простий. Іншою перевагою моноширинних шрифтів є однозначність відносного розташування символів на екрані незалежно від гарнітури шрифту, що є необхідною умовою для друку з преформатірованіем. Це дозволяє виводити таблиці та псевдографіку з використанням одних тільки символів шрифту, а також створювати ASCII-арт. Однак Шрифт фіксованої ширини мають певні недоліки: перш за все, велику ширину набору, нерівномірний рисунок, а також складності з відображенням "широких" букв, таких як "Ш" або "W": при невеликій роздільній здатності вони можуть і зовсім стати трудноузнаваемимі. Шрифт фіксованої ширини застосовуються насамперед у емуляторах терміналів, а також в інтерфейсах середовищ розробки. Також моноширинний шрифт застосовують для відображення лістингів коду, щоб підкреслити їх "комп'ютерне" походження.

У пропорційному шрифт символи можуть мати різну ширину. Приміром буква l займатиме значно менше місця, ніж буква W. Це дозволяє в значній мірі зменшити середній розмір символу, зберігши при цьому легкість для читання. Текст, набраний пропорційним шрифтом, виглядає більш акуратно і краще читається при великих обсягах. Для друку і відображення текстів пропорційний шрифт застосовується майже завжди.

Відображення на екрані.

Особливістю відображення текстів на екрані є значно менша роздільна здатність, ніж досяжна на папері навіть для не найдосконалішою техніки. У зв'язку з цим векторні шрифти на екрані відтворюються із спотвореннями. Для того, щоб уникнути цих спотворень застосовуються різні способи:

Хінтінгі - набір інструкцій, що дозволяють поліпшити форму символу, яка відображається на екрані.

Монохроматичне згладжування - дозволяє позбутися від "незграбності" символу шляхом часткового зафарбовування крапок, які не повністю перекриваються лініями символу.

Субпіксельних згладжування - розширення функції згладжування, засноване на властивості рідкокристалічних моніторів: у них кожен піксель розділений на три субпікселя різних кольорів, кожним з яких можна управляти окремо, що дозволяє збільшити горизонтальне дозвіл теоретично в 3 рази. На практиці є безліч обмежень: крім необхідності дотримуватися колірний баланс, заважає значного збільшення роздільної здатності і різниця в сприйнятті різних кольорів людським оком: зелений колір здається більш яскравим, в той час як червоний - більш насиченим. Тому при зміні порядку проходження квітів будуть спостерігатися різні побічні явища: "розмазування" лінії, кольорові окантовки та ін. Незважаючи на це, шрифти після застосування субпіксельних згладжування набагато краще виглядають на ж / к екрані, ніж при монохроматичному згладжуванні.

Деякі формати шрифтів можуть мати спеціальні інструкції для поліпшення їх відображення: наприклад, для узгодження поруч стоять символів у шрифт може бути кілька варіантів накреслення одного і того ж символу, а також інструкція з використання того чи іншого накреслення.

Висновки

Шрифти діляться по своєму призначенню й області застосування на книжкові, рекламні, газетні, плакатно-афішні, декоративні, картографічні.

Вибір тієї чи іншої гарнітури шрифту визначається самим виданням, його метою та читацьким адресою. У науково-популярному виданні доречні одні шрифти, в художньому - інші. Вибір шрифту визначає і спосіб друку. Все це привело до великої розмаїтості шрифтів, що відрізняються низкою ознак.

В даний час користувачі мають можливість використовувати як растрові, так і векторні шрифти.

Растрові шрифти при відсутності динамічного завантаження або шрифтового картриджа повинні бути попередньо завантажені в лазерний принтер.

У векторних шрифтах букви описані не як растрові матриці, а як геометричні фігури. Використання векторних шрифтів не обмежено переліком наявних кеглів, визначуваних наявністю відповідних шрифтових файлів.

При виборі шрифтів у відповідності з їх призначенням, пред'являються певні вимоги до шрифтів:

Правильне використання шрифту відіграє важливу роль. Шрифт повинен бути не тільки красивим, але економічним, що характеризується ємністю і визначається середньою кількістю знаків, які можуть розміститися в рядку, в смузі. З виробничо-технологічної точки зору серед вимог до шрифтів відносять точність відтворення графіки шрифту в різних видах друку - високою, глибокою, плоскою, механічна міцність і лінійна точність шрифту як елемента друкованої форми при отриманні відтиснень в друкарській машині. Під гігієнічними вимогами до шрифту розуміється його легкість для читання. дослідження показали, що важливо підбирати правильно і довжину рядка і розміри пробілів між словами.

Наприклад, для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку необхідні чіткі, прості по малюнку шрифти 12-16 пунктів, для дорослого читача - шрифти 8-10 пунктів, в довідкових виданнях - кегль шрифту може бути знижений. графіка шрифт комп'ютерний

Результати досліджень також показали, що текст, набраний великими літерами, уповільнює швидкість читання, а крім того, займає більше місця, часом на 50 відсотків; курсив читати важче, ніж пряме накреслення; дуже короткі рядки, так само як і дуже довгі, читати важче.

При виборі основного шрифту видання слід брати до уваги характеристики паперу. Наприклад, романські шрифти "старого стилю" вдало поєднуються з грубої папером, а шрифти стилю "модерн" краще виглядають на гладкій або крейдованому папері. Крім того, на вибір шрифту впливає спосіб друку. Наприклад, деякі шрифти через дуже тонких зарубок погано відтворюються офсетним друком.

Література

1. Баришников Г.М. и др. Шрифти, разробка і використання. - М.: ЭКОМ, 1997.

2. Істрін В.А. Розвиток письма. - М.: Вид-тво АН СССР, 1961.

3. Овдієнко О. Книжкове мистецтво на Україні (1917-1974). - Львів, 1974.

4. Огієнко І.І. Історія українського друкарства. - К.: Либідь, 1994.

5. Різник М.Г. Письмо і шрифт. - К.: Вища школа, 1978.

6. Смирнов С.І. Шрифт в наглядовій агітації. - вид. 3-є випр. і доп. - М: Плакат., 1990 - 192 с., іл.

Размещено на Allbest.ru