Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ КОЛЕДЖ

КУРСОВА РОБОТА

з інформатики

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Скласти алгоритм і комп'ютерну програму «Розрахунку режимів різання табличним методом при розточуванні стальних заготовок для практичних занять»

Виконавець

студент гр. 21КТ Д.Е. Болотін

2012

Зміст роботи

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Технічне завдання

1.2 Методика рішення задачі

2. Алгоритмізація рішення задачі

2.1 Блок схема задачі

2.2 Опис алгоритму рішення задачі

2.3 Контрольний приклад розрахунків

3. Основна частина (реалізація алгоритму засобами програмування)

3.1 Розробка програми засобами MS Excel

3.2 Розробка програми засобами мови Turbo Pascal

4. Наочне відображення алгоритму розв'язання поставленої задачі засобами MS Power Point

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Реферат

В курсовій роботі описано методику визначення режимів різання при точінні, розроблено алгоритм та Pascal-програму, складено Excel-таблицю для автоматизації розрахунків. Підготовлено контрольний приклад розрахунку за побудованим алгоритмом, створено презентацію роботи.

Наведено список використаних джерел при розробці програм та створенні технічної документації.

Пояснювальна записка оформлялась в текстовому редакторі MS Word-2003, [1]. Excel - файл виконувався в MS Excel-2003, [2], презентація виконаної роботи створена засобами редактора MS POWER POINT.

В додатках розміщено роздруківку робочої книги MS Excel, в якій вирішувалась задача.

Ключові слова:

MS EXCEL - електронна таблиця

MS WORD - текстовий редактор

PASCAL - мова програмування

POWER POINT - редактор презентацій

Пояснювальна записка містить 39 листів, 3 таблиці.

Вступ

Сучасний персональний комп'ютер це не тільки обчислювальний пристрій. Завдяки добре розвиненому програмному забезпеченню за його допомогою можна проектувати складні інженерні розрахунки, вирішувати конструкторські задачі, аналізувати та спостерігати результати на екрані монітора.

Для рішення задачі будемо використовувати засоби мови програмування Turbo Pascal та електронну таблицю Excel. Електронна таблиця створюється в пам'яті комп'ютера, потім її можна переглядати, редагувати, записувати на магнітний або оптичний диск для збереження, друкувати на принтері. Табличні процесори не тільки автоматизують розрахунки, а також являються ефективним засобом для аналізу можливих варіантів розрахунків. Змінюючи значення одних параметрів, можна спостерігати за змінюванням других, які залежать від цих даних. Такі розрахунки виконуються швидко та без помилок, пропонують користувачу в лічені хвилини велику кількість

Темою курсової роботи є розробка алгоритму та комп'ютерної програми розрахунку режимів різання при точінні. Програму можна використовувати в навчальному процесі Горлівського машинобудівного коледжу при вивченні спецдисциплін та виконанні курсових та дипломних проектів.

1. Загальна частина

1.1 Технічне завдання

Скласти алгоритм та комп'ютерну програму режимів різання табличним методом при розточуванні стальних заготовок для практичних занять

Вхідними даними є:

Модель верстату

Заготовка

Вид обробки

Система верстат - інструмент - заготовка

1.2 Методика рішення задачі

1.2.1 Вибір ріжучого інструменту

Для обробки заготовки приймаємо інструмент ( назва, ГОСТ, №, матеріал ріжучої частини, ВхН, L, ) [8,т.3,с.116]

1.2.2 Визначення глибини різання

Глибину різання визначають за формулою:

(1.1)

або де S - припуск, мм

1.2.3 Визначення величини подавання

Величину подавання S_о при точінні обирають по [3,к.2,с.37] _______ мм/об

Приймаємо _____

1.2.4 Визначення періоду стійкості

Період стійкості інструмента визначаємо по [8, с.268] Т = ____хв

1.2.5 Визначення швидкості різання

Табличне значення швидкості різання визначають за [3,к.6,с.44] _________

Визначаємо коефіцієнти виправлення:

- коефіцієнт що залежить від групи та механічних характеристик сталі =_______

- коефіцієнт що залежить від марки інструмента =_______

- коефіцієнт що залежить від довжини отвору =_______

Тоді швидкість різання дорівнює:

(1.2)

Частоту обертання шпинделя визначаємо за формулою:

= (1.3)

Отримане значення n коректують за паспортом верстата [2, с.421] приймаємо n_ст ? n, тобто n_{ст =________}

Визначаємо дійсну швидкість різання:

= (1.4)

1.2.6 Визначення потужності що затрачується на різання

Потужність, що витрачається на різання визначаємо за [3,к.7,с.48] _______

потужність на шпинделі , розраховується за формулою:

= (1.5)

обираємо за паспортом[2, с.421]

Перевіряємо, чи достатня потужність приводу верстата для обробки деталі. Повинна виконуватися умова: .

1.2.7 Визначення швидкості подавання

Швидкість подавання визначаємо за формулою:

= (1.6)

1.2.8 Розрахунок основного технологічного (машинного) часу

Основний технологічний час розраховують за формулою:

(1.7)

де - довжина, проходу інструменту в напрямку подачі, розраховується за формулою:

(1.8)

де - довжина деталі на кресленні, = ______

- довжина шляху врізання та перебігу інструмента

визначаємо за [ 3, П4,с.373 ].

2. Алгоритмізація рішення задачі

2.1 Блок схема задачі

Алгоритм - кінцева послідовність вказівок, які визначають процес перетворення вхідних даних у результат рішення задачі. У процесі розробки алгоритму можуть використовуватись різні способи його зображення. Найбільш поширеними є: словесний опис, графічні схеми алгоритмів (блок-схеми), псевдокод (формальні алгоритмічні язики). Для зображення алгоритму використовують основні положення ГОСТ 19002-80, ГОСТ 190003-80.

Блок-схема - це графічне зображення алгоритму, доповнене елементами словесного опису. На блок-схемі кожний пункт алгоритму зображується відповідною фігурою.

У таблиці приведені графічні елементи - блоки, з яких компонується блок-схема рішення задачі, їх назва і символ:

Таблиця 2.1

Назва блоку	Блок	Функція
Початок - кінець		Початок, кінець, вхід, (вихід) в програму
Блок введення - виведення		Введення даних, або вивід результатів на екран
Блок виведення на друк		Друк даних на принтер
Процес		Обчислення або послідовність обчислень
Альтернатива		Перевірка умови
Модифікація		Начало циклу
З'єднувач		Розрив ліній потока інформації на одній сторінці
Міжсторінковий з'єднувач		Розрив ліній потока інформації на різних сторінках



2.2 Опис алгоритму рішення задачі

1 - початок алгоритму

2 - введення вхідних даних

3 - вибір ріжучого інструменту

4 - визначення глибини різання

5 - Визначення величини подавання

6 - визначення періоду стійкості

7 - визначення швидкості різання.

8 - визначаємо коефіцієнти виправлення

9 - швидкість різання

10 - частота обертання шпинделя

11 - значення n коректують за паспортом верстата

12 - Визначаємо дійсну швидкість різання:

13 - Визначення потужності що затрачується на різання

14 - потужність на шпинделі

15 - Перевіряємо, чи достатня потужність приводу верстата для обробки деталі

16 - Визначення швидкості подавання

17 - Розрахунок основного технологічного (машинного) часу.

18 визначаємо довжину, проходу інструменту в напрямку подачі

19 - визначаємо

20 - виведення результатів розрахунків

21 - кінець алгоритму

2.3 Контрольний приклад розрахунків

З метою перевірки правильності роботи програми складаємо контрольний приклад рішення задачі - тест. Розрахунки визначаємо для певних значень даних «вручную». Потім ці ж дані використовують в якості вхідних величин для автоматизованих розрахунків. Результати роботи програми повинні повністю відповідати «ручним» результатам.

Таблиця 2.1

Модель верстату	Заготовка	Вид обробки	Система - верстат-інструмент - заготовка	D	dз	l	Оброблюючий матеріал
		Розточування скрізного отвору	жорстка	55	53	85	Сталь 35	560
16К20Ф3	штамповка

1. Обираємо різець і встановлюємо його геометричні елементи. Приймаємо токарний розточний різець для обработки скрізних отверстій. Матеріал робочої частини - пластини-твердий сплав Т30К4, так як здійснюється обробка при неприривному різанні з малим припуском (Прил.1, с.353); матеріал корпусу різця - сталь 45; поперечний переріз корпусу різця 25 ? 25, довжина різця 200 мм.

Геометричні елементи вибираємо по прил.2, с.355-356; форма передньої поверхні, радіусна з фаскою; =;; f=0,25 мм; R=4 мм; В = 2 мм. По карті 3, с.39 знаходимо г = 1мм.Із-за відсутності в нормативах (7) рекомендацій з вибору інших геометричних елементів Приймаємо їх за довідником (18) ;. .

2. Назначіть режим різання:

1) Глибина різання при знятті припуску за один робочий хід

(2.3.1)

2) Призначаємо подачу (по карті 3, с.39). Для параметра шорсткості Ra = 1,6 мкм при обробки сталі твердосплавним різцем з радіусом вершини г = 1мм, якщо взяти для остаточної обробки імовірно V> 100 м / хв, Рекомендується

Коректуємо подачу за даними верстата: .

3) Призначаємо період стій кості різця Т = 60 хв.

4) Визначаємо швидкість головного руху різання, що допускається ріжучими властивостями резца. Для =56…62 кгс/мм²,t до 1,4 мм,S₀ до0,25 мм/об и угла= при розточуванні v_табл=218 м/хв. Враховуємо поправочні коефіцієнти на швидкість: Киv = 1,4, так як використовується твердий сплав Т30К4; Кпv = 1, тому що поверхня заготовки без кірки;

V_и= v_табл К_иv К_пv=218*1,14*1=305 м/хв (2.3.2)

5) Частота обертання шпинделя, відповідає знайденої швидкості головного руху різання:

хв.^-1 (2.3.3)

Коректуємо частоту обертання за паспортними даними верстата і встановлюємо дійсну частоту обертання n_д= 1600 хв^-1

6) Дійсна швидкість головного руху різання

(2.3.4)

7) Визначаємо потужність (кВт), затрачену на різання (по карте7, с.48). Для ,<58кгс/мм²,t до 2мм,S₀ до 0,25 мм/об і v=276,5 м/хв,N_табл=2,7кВт (знайдено інтерполяцією значень Nтабл = 2,7 кВт при V = 245 м / хв і Nтабл = 2,9 кВт при V = 300 м / хв) Для заданих умов обробки наведений у карті поправочний коефіцієнт на потужність К_N== 1, тому що у прийнятого різця (см.по графі карти)і = .Отже, Nрез = Nтабл К_N = 2,7 кВт.

8) Перевіряємо чи достатня потужність приводу станка. У верстата 16К20Ф3 Nшт = Nд = 4,4 кВт. Необхідно, щоб Nрез ? Nшт, 2,7 <4,4, тобто обробка можлива..

3.Основний час

(2.3.5)

(2.3.6)

0,054 хв (2.3.7)

3. Основна частина (реалізація алгоритму засобами програмування)

3.1 Розробка програми засобами MS Excel

Для рішення задачі будемо використовувати електронну таблицю Excel та засоби мови програмування Pascal.

Електронна таблиця - це програма для створення та використання документів з автоматичним розрахунком введених даних.

На сьогоднішній день Excel є найбільш потужною програмою, яка призначена для роботи з електронними таблицями.

Однією з найважливіших особливостей електронних таблиць є здатність зв'язувати комірки друг з другом за допомогою формул. Програма дозволяє працювати з різними форматами відображення чисел - грошовими, цілими, датою, часом, процентами тощо.

Електронна таблиця створюється в пам'яті комп'ютера, потім її можна переглядати, змінювати, записувати на магнітний або оптичний диск для збереження, друкувати на принтері. Табличні процесори не тільки автоматизують розрахунки, а також являються ефективним засобом для аналізу можливих варіантів розрахунків. Змінюючи значення одних параметрів, можна спостерігати за змінюванням других, які залежать від цих даних. Такі розрахунки виконуються швидко та без помилок, пропонують користувачу в лічені хвилини велику кількість варіантів рішення задачі. Все це дозволяє вважати електронну таблицю обов'язковим елементом інженерної та наукової діяльності.

При запуску програми Excel відкривається вікно, яке містить нову робочу книгу.

Робоча книга - це багатосторінковий документ Excel, кожну сторінку якого називають робочим аркушем (листом).

У вікні документа відображується активна сторінка. Таблиці в програмі Excel створюються на робочому аркуші.

Робочий аркуш складається з 256 стовбців (від А до IV) та 65 536 рядків. На перетині рядка і стовпця створюється клітинка (осередок). Кожний осередок має власну адресу.

В осередки робочого листа можуть бути введені дані трьох типів:

Числа (Представляють собою величини, які використовують в обчисленнях);

Формули (Інструкції, які вводять в осередки, у відповідності з якими виконуються обчислення );

Текст (Текст обробляється як послідовність символів).

Формула -- це введений до клітинки вираз, що починається з символу =

Формула може пов'язувати значення одних клітинок зі значеннями інших.

Адреси клітинок і діапазонів, використані у формулі, називають посиланнями. Під час уведення формули не обов'язково набирати посилання на клавіатурі. Достатньо клацнути мишею у клітинці, на яку вказує це посилання, і її адресу буде введено автоматично. Так само можна виділити діапазон, щоб побачити у формулі його адресу.

Для того щоб в формулі використовувати значення, яке знаходиться в деякій клітинці, необхідно звернутися на цю клітинку, указавши її адресу. Звертання на клітинку може бути відносним, абсолютним і змішаним.

При відносному звертанні адреса клітинки залежить від розміщення покажчика

Абсолютне посилання указує на конкретну клітинку. При переміщенні або копіюванні формули таке посилання не змінюється, тому що воно задає фіксовану позицію на робочому листі.

Відносні посилання у формулі

Відносним називається посилання, яке змінюється під час копіювання;

посилання у формулі зсунуться на таку саму кількість рядків і стовпців, на яку буде зсунуто саму формулу.

Математичні операції у формулах:

+ -- додавання;

- -- віднімання;

* -- множення;

/ -- ділення;

^ -- піднесення до степеня.

Операції мають пріоритет, як в математиці: піднесення до степеня > множення та ділення > додавання та віднімання. Із двох операцій з однаковим пріоритетом першою виконується та, що записана лівіше.

Порядок виконання операцій можна змінювати за допомогою дужок.

Excel - книга розрахунку режимів різання при точінні матиме такі листи:

1 - Лист 1- Основний лист

2 - Креслення

3 - Лист 3

4 - Лист 2

5 - Лист 4

Перехід між листами організовуємо за допомогою гіперпосилань. Для цього на кожному листі додаємо авто фігуру, на якій сформуємо перехід до наступного листа.

Вибираємо фігуру

Формуємо гіперпосилання



Для перевірки, чи достатня потужність приводу верстата для обробки деталі Если.



Ця функція повертає одне значення, якщо задана при обчисленні умова дає значення ИСТИНА, і друге значення, якщо ЛОЖЬ.

Функція ЕСЛИ використовується при перевірці умов для значень і формул.

Синтаксис:

ЕСЛИ(Лог_вираз; значення_якщо_Істина ;значення_якщо_Ложь)

Лог_вираз -- це будь яке значення чи вираз, який приймає значення Істина або Ложь. Наприклад, A10=100 -- це логічний вираз; якщо значення в клітинці A10 дорівнює 100, то вираз приймає значення Істина. Інакше -- Ложь. Цей аргумент може бут використано в будь-якому операторі порівняння.

Значення_якщо_істина -- це значення, яке повертає, якщо лог_вираз дорівнює Істина. Наприклад, якщо цей аргумент -- рядок «В нормі» і лог_вираз дорівнює Істина, тоді функція ЕСЛИ відобразить текст «В нормі». Якщо лог_вираз дорівнює Істина, а значення_якщо_Істина пусто, то повертається значення 0. Щоб відобразити слово Істина, необхідно використати логічне значення Істина для цього аргумента. Значення_якщо_Істина може бути формулою.

Значення_якщо_Ложь -- це значення, яке повертає, якщо лог_вираз дорівнює Ложь. Наприклад, якщо цей аргумент -- рядок «Перебільшення потужності» і лог_вираз дорівнює Ложь, то функція Если відобразить текст «Перебільшення потужності». Якщо лог_вираз дорівнює Ложь, а значення_если_ложь відсутнє (тобто після значення_якщо_Істина відутні крапка з комою), то відобразиться логічне значення ЛОЖЬ. Якщо лог_вираз дорівнює Ложь, а значення_якщо_Ложь пусто (тобто після значення_если_Істина стоїть крапка з комою з скобкою, то повертається значення 0. Значення_если_Ложь може бути формулою.

3.2 Розробка програми засобами мови Turbo Pascal

Ідентифікатори

Ідентифікатори - це ім'я будь-якого об'єкта програми: змінної, константи, типу, мітки й т.д. Ідентифікатор може включати букви, цифри й символ підкреслення (пробіли в ідентифікаторі неприпустимі. ) Починатися ідентифікатор повинен з букви ( букви тільки латинські ). Прописні й строкові букви в ідентифікаторі не розрізняються: так NAME і name будуть ідентичні. Довжина ідентифікатора може бути будь-якою, але важливими є тільки перші 63 символи.

Константи

Тип константи простого типу однозначно визначається її значенням і явно не описується.

Опис констант має вигляд:

CONST < ім'я константи > = Значення;

Ім'я константи містить максимум 40 символів і повинне починатися з букви (використовуються тільки латинські букви).

Приклад: CONST PT =31.592; ТТ = 'S'; А = 7;

Числа із дробовою частиною записуються у двох формах: основній і напівлогарифмічної (з порядком). Замість коми ставиться десяткова крапка. Замість основи ступеня 10 ставиться буква Е, що дозволяє чітко відокремити мантису від показника ступеня й записати всі символи числа в одному рядку. Незначний нуль перед десятковою крапкою може бути відкинутий. У записі числа, що має тільки цілу частину десяткова крапка не використовується. Знак «+» може бути опущений.

Змінні

Розділ опису змінних починається із ключового слова VAR, після якого перераховуються змінні, масиви і їхні типи. Загальний вид:

VAR ім'я змінної, …..., ім'я змінної: тип змінної;

Ім'я змінної - описується аналогічно іменам констант.

Наприклад

VAR TOP: integer;

X, Y: real;

A: array [1..10] of integer;

B: array [1..5, 1..7];

Стандартні функції

У процесі рішення завдань часто виникає необхідність в обчисленні елементарних функцій. Для звертання до функції необхідно у вираженні записати ідентифікатор функції й у круглих дужках - аргумент. Аргументами функції можуть бути константи, змінні, функції або вираження. Для тригонометричних функцій кут варто задавати в радіанах. Розрізняють стандартні арифметичні функції, застосовувані в Pascal, і стандартні функції перетворення.

Арифметичні та логічні вирази. Запис формул

Розрізняють вираження арифметичного, строкові й вираження типу відносини:

§ Арифметичні

Арифметичні вираження визначають послідовність обчислення значення. Вираження можуть містити в собі константи, змінні, стандартні функції, які розділяються дужками й знаками операцій.

Знаки арифметичних операцій: + (додавання), - (віднімання),

· (множення), / (розподіл), DIV (розподіл на ціле), (визначення залишку) від розподілу.

Дії виконуються ліворуч на праворуч із дотриманням наступного старшинства:

вираз в дужках

*, /, DIV, MOD, +, -

§ Відносини

Вираження типу відносин служать для встановлення відносин між двома числовими або строковими значеннями. Припустимі 6 операцій: «=» (дорівнює), «<>» (не дорівнює), «<» (менше), «>» (більше), «<=» (менше або дорівнює), «>=» (більше або дорівнює).

Можливе виконання логічних операцій: NOT - заперечення, AND - множення (логічне и), OR - додавання (логічне или).

Приклад: А=В;

(А>0) AND (В>0)

Структура програми

Програма мовою Pasсal складається із заголовка, блоку й закінчується крапкою. Блок, у свою чергу, містить розділ опису, і розділ операторів. Розділ операторів містить у собі послідовність операторів, що виконують, розділеною крапкою з комою (;) і обмеженими дужками - службовими словами - BEGIN END.

Загальна структура програми

PROGRAM<ім'я>;

USES CRT;

LABEL

<мітка>, ..., <мітка>;

VAR

<ім'я змінної >,…,<ім'я змінної > : < тип > ;

<ім'я змінної >,…,<ім'я змінної> : <тип>;

BEGIN

<оператор>;

<оператор>;

END.

Де:

PROGRAM - заголовок програми.

LABEL - розділ опису міток. Мітка - ціле число без знака, що містить не більше чотирьох цифр або звичайний ідентифікатор. Мітка від оператора відділяється двокрапкою. Мітка використовується для позначки оператора, на яку здійснюється перехід. Всі використовувані в програмі мітки повинні бути визначені в розділі опису міток.

VAR - розділ опису змінних.

Обов'язковим є тільки розділ операторів. Всі інші елементи програми можуть бути відсутніми.

Заголовок програми носить чисто декоративний характер і ігнорується компілятором.

В Pasсal порядок розміщення розділів опису довільний, єдине правило, яке необхідно дотримати - можна використати лише ті ідентифікатори, які перед цим були визначені.

Активізувати файл turbo.exe (звичайно це робиться через користувальницьке меню з використанням клавіші F2), при цьому у верхній частині екрана з'явиться меню команд системи;

Створення (уведення) нової програми

Нажати клавішу F10 (вхід у меню);

Установити курсор на команду FILE і активізувати її шляхом натискання на клавішу Enter;

У рамці, що виникла на екрані, з переліком команд установити курсор на команду NEW і активізувати її (відкриється нове вікно);

Увести програму;

По закінченні введення програми нажати клавішу F10 і активізувати знову команду меню FILE;

У переліку наданих команд активізувати команду Save As;

Вказати ім'я файлу й нажати клавішу Enter (запис файлу на диск);

Для компіляції й виконання програми можна або за допомогою клавіші F10 увійти в меню системи ТР і активізувати команду Run, або нажати клавіші Ctrl+F9;

Для спостереження результатів виконання програми нажати клавіші Alt+F5.

Після налагодження програми, тобто одержання результатів обчислень на екрані дисплея, необхідно роздрукувати на принтері її текст і результати. Роздрукування тексту програми на принтері можна здійснити в такий спосіб:

Установити курсор на верхній рядок виведеного тексту (ліворуч від тексту) і нажати клавіші Ctrl + K - B ( натискаються одночасно клавіші Ctrl + K , а потім - клавішу B );

Установити курсор нижче останнього рядка виведеного тексту на один рядок (ліворуч від тексту) і нажати клавіші Ctrl + K - К;

Нажати клавіші Ctrl + K - Р. Текст буде роздрукований.

Для роздруківки результатів рішення завдання на принтер необхідно в програму внести наступні зміни: Після заголовка програми ввести оператор Uses printer; В операторах виводу даних перед списком роздруківки записати Lst; Запустити програму на виконання (Ctrl+F9). Результати будуть роздруковані.

Для рішення задачі використовуємо оператори.

Оператори - це опис деяких дій над змінними й константами. Тіло програми можна розглядати як послідовність операторів.

Оператори відрізняються друг від друга крапкою з комою. В одному рядку програми можна записати декілька операторів. І навпаки, один оператор може розміщатися на декількох рядках.

§ Складний оператор

Складний оператор - це сукупність послідовно виконуваних операторів, укладені в операторні дужки BEGIN і END.

Усередині цих дужок оператори також відділяються друг від друга крапкою з комою. BEGIN - це не оператор. Тому після нього крапка з комою не ставиться. Перед END крапка з комою допускається, але її наявність не обов'язково.

Складний оператор може знадобитися в тих випадках, коли відповідно до правил побудови конструкції мови припустиме використання тільки одного оператора, а потрібно виконати декілька. Таким єдиним оператором може виступати складний оператор, у який входить ряд операторів, що виконують необхідні дії.

Оператор введення вхідних даних з клавіатури

Введення інформації здійснюється за допомогою операторів:

READ (b1, b2..., bn);

READLN (b1, b2, ... bn);

READLN;

де b1, b2…,bn-імена змінних, значення яких уводяться.

Оператор READ (b1, b2…,bn); - здійснюється введення даних.

Оператор READLN (b1, b2, … bn); - здійснюється введення даних і забезпечує перехід до початку нового рядка. Змінні вводяться послідовно в одному рядку й відділяються друг від друга комами.

Оператор READLN; - забезпечує пропуск одного рядка й перехід до початку нового рядка.

Оператор Виведення на екран дисплея

Для виводу інформації використовуються оператори:

WRITE (b1, b2, ... , bn);

WRITE (b1, b2, ... , bn);

WRITELN;

де b1, b2, ... , bn - вираження, значення яких виводяться. (Зокрема, це можуть бути индетифікатори змінних або констант).

Оператор WRITE (b1, b2, … , bn); - виконує вивод значень відповідних виражень, розташовуючи виведені значення в одному рядку.

Оператор WRITELN (b1, b2, … , bn); - виконує виведення значень і після цього здійснює перехід до нового рядка.

Оператор WRITELN - забезпечує пропуск рядка й перехід до початку нового рядка.

Форматоване виведення

Значення виражень у списку операторів виводу можуть належати до цілого, речовинного, символьного або логічного типів.

Загальний вид запису оператору виводу значень цілого типу:

WRITE (b: m);

WRITELN (b: m);

а для виводу дійсного типу:

WRITE (b: m: n);

WRITELN (b: m: n);

де b - арифметичне вираження; m - поле, що відводиться під значення; n- частина поля, що відводиться під дробову частину числа.

Оператор надання

Оператор надання служить для обчислення значення вираження й присвоювання його змінній.

Формат оператора: Ім'я змінної: = вираження;

Приклад: Y: = 5 + SIN (X);

B: = 2*X/2+3*X-5;

D: = (A > 0) AND (B > 0);

Обчислюється значення вираження, записаного праворуч, а потім змінній надається це значення. Ім'я змінної й результат повинні належати одному типу. Виключення може становити випадок, коли вираження має значення цілого типу, а ім'я результату - дійсного типу.

Умовний оператор IF

Умовний оператор IF використовується при програмуванні розгалужень, які виникають при необхідності вибору одного з декількох можливих шляхів у рішенні завдання.

Для організацій розгалужень у програмах використовуються оператори переходу (умовний й безумовний) і вибору.

Оператор безумовного переходу має вигляд:

GOTO n;

де n- мітка оператора.

Оператор умовного переходу дозволяє змінити порядок виконання операторів у програмі залежно від певних умов. Загальний вид оператора умовного переходу:

IF <умова> THEN <оператор 1> ELSE <оператор2>;

Якщо умова, задана в операторі IF, істинна, то виконується THEN - оператор ( простий або складовій), розташований після THEN (<оператор 1>). У противному випадку виконується ELSE (тобто <оператор 2>). Після виконання однієї з галузей робота програми триває з оператора, що випливає за IF .

Використовується також усічений формат оператора умовного переходу IF <умова> THEN <оператор > ;

При його використанні THEN - галузі операторів виконується при правдивій умові, якщо ж умова помилкова - вона ігнорує й відразу виконує оператор, що розташовано за оператором IF. Якщо в якійсь галузі потрібно виконати більше одного оператора, з них необхідно утворити складний оператор, тобто укласти ці оператори в операторні дужки BEGIN і END.

Всім величинам призначаємо ім'я - ідентифікатори. За умовами мови програмування ім'я повинно починатися з літери латинського алфавіту. Враховуючи, що значення величин дробові, присвоюємо їм тип Real - дійсний

Для полегшення процесу розробки програми зводимо величини до таблиці:

Найменування величини	Ім'я в програмі	Тип
За умовою	В алгоритмі
припуск на сторону	h	h	Real
основний технологічний час	То	To	Real
хвилинна поперечна подача	Stm	Stm	Real
коефіцієнти	Kmv,Kuv,Klv,	Kmv, Kuv, K1v	Real
глибина різання	t	t	Real
Величина подавання	S0	S0	Real
Період стійкості	Т	T	Real
Швидкість різання	VT	Vt	Real
Частота обертання шпінделя	n	n	Real
Дійсна швидкість	Vд	Vd	Real
Потужність що затрачується на різання	Nріз	Nriz	Real
Потужність на шпинделі	Nшп	Nzhp	Real
Швидкість подавання	Vs	Vs	Real
Довжина ,проходу інструменту в напрямку подачі	L0	L0	Real
Довжина шляху врізання та перебігу інструмента	l1	l1	Real
Обертання шпінделя станка	nст	nst	Real
Діаметр отвору	d	d	Real
Основний діаметр	D	D	Real
Довжина	l	l	Real
Проміжна величина		nu	Real
довжина деталі на кресленні	Lд	Ld	Real

PROGRAM ;

VAR D ,d,l,t,l₁,L0,TO, Ld,S0,Nzhp,nd,Nriz,Vd,n,Vs,Vt,T, Kmv, Kuv, K1v,nu, Stm,h,'instrument': REAL;

BEGIN

Writeln (`вибери ріжучий інструмент');

Readln ('instrument');

Writeln (`введи діаметр отвору');

Readln (d);

Writeln (`введи основний діаметр');

Readln (D);

Writeln (`введи довжину');

Readln (l);

T= (d - D /2);

Writeln (`t=';t:6:2);

Writeln (`Визначити S0');

Readln (S0);

Writeln (`Визначити T');

Readln (T);

Writeln (`Визначити Vt');

Readln (Vt);

Writeln (`Визначаємо коефіцієнти виправлення Kmv, Kuv, K1v');

Readln (Kmv, Kuv, K1v);

V= Vt* Kmv* Kuv* K1v;

Writeln (`V=';V:6:2);

n=(100*V)/3.14*D;

Writeln (`n=';n:6:2);

Writeln (`скорегуй за паспортом верстата');

Readln (n);

Writeln (`Визначити nst');

Readln (nst);

Vd =(3.14*D*nst)/1000;

Writeln (`Vd=';Vd:6:2);

Writeln (`вибери потужність, що витрачається на різання);

Readln (Nriz);

Nzhp =nst*nu;

Writeln (`Vzhp=';Vzhp:6:2);

Writeln (`вибери за паспортом проміжну данну );

Readln (nu);

Writeln (`Перевіряємо, чи достатня потужність приводу верстата для обробки деталі);

Readln (Nriz <Nzhp);

Vs=S*nd;

Writeln (`Vs=';Vs:6:2);

T0=L0/Vs;

Writeln (`T0='; T0:6:2);

L0=Ld+l1;

Writeln (`L0='; L0:6:2);

Writeln (`Результати Розрахунків');

Writeln (T0)

END.

Висновок

Під час виконання курсової роботи було складено робочу EXCEL - книгу та PASCAL - програму розрахунку режимів різання табличним методом при розточуванні стальних заготовок для практичних занять. Для зручності роботи, з метою виключення введення помилкових даних, до тексту програми надано необхідні коментарі, посилання на довідкову літературу.

Програму протестовано за контрольним прикладом, що підтверджує її робочий стан. Може використовуватися в навчальному процесі Горлівського машинобудівного коледжу на практичних заняттях з дисципліни «Технологія машинобудування», що надасть допомогу викладачеві під час перевірки результатів розрахунків практичної роботи.

Робота виконана в повному обсязі, відповідає темі згідно наказу Заступника директора з НР. До зауважень можна віднести відсутність коментарів, які б забезпечили більш усвідомлену роботу студентів під час використання цієї програми на практичних заняттях з дисципліни

програма excel pascal різання

Список використаних джерел

1. Вычислительная техника и программирование: Учебник для технических вузов / А.В. Петров, В.Е. Алексеев др.; под редакцией В. Петрова - М.: Высшая школа, 1992. -479с.

2. Информатика В.Н. Калиниченко 2002.: - 720С.

3. С.В. Глушаков, MS Office 2000 - Харьков /Фолио АСТ/ -2001г. - 495с.

4. А. Гарнаев, Использование Excel-К., /БХВ/, 1999г. -327с.

5. Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя - М., ИНФА-М., 1995-432с.

6. Н.А. Нефедов, К.А.Осипов Сборник задач и примеров по резанию металов и режущему інструменту.

Додаток 1

Загальний вигляд робочої книги

Додаток 2

Робоча книга в режимі формул

Размещено на Allbest.ru