Геоінформаційні системи: області застосування та складові частини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Геоінформаційні системи: області застосування та складові частини

2. Практична частина

Список використаної літератури

1. Геоінформаційні системи: області застосування та складові частини

Технічний прогрес призводить до зростання об'ємів інформації, що оброблюється в процесі управлінської діяльності. В таких умовах підвищується роль інформаційних систем, а саме систем підтримки прийняття рішення. Крім того, розширення територіальних масштабів людської діяльності, складність та розподіленість наземної інфраструктури підприємств і установ потребує обов'язкового аналізу географічної інформації. Використання геоінформаційних систем (ГІС), що дозволяють проводити одночасний аналіз багатомірних даних із використанням цифрових карт, покращує ефективність управлінських рішень в різноманітних сферах людської діяльності.

У 60-70-ті роки минулого століття було виконано перші роботи, які можна віднести до геоінформаційних систем (ГІС). Основним місцем зародження геоінформаційних систем (ГІС) прийнято вважати Канаду, урядовий департамент навколишнього середовища, у якого на початку 60-х років виявилася нагальна потреба інвентаризації багатьох картографічних і текстових матеріалів найрізноманітнішого призначення (географічного, геологічного, біологічного, ресурсного і ін.). Найяскравішим прикладом цього періоду було створення в 1963-1971 pp. Канадської ГІС (CGIS) під керівництвом P. Томлінсона. Її методичні підстави узагальнено в його докторській дисертації, а технологічні та прикладні аспекти розглянуто в сотнях статей. CGIS, яка стала одним із прикладів великої універсальної регіональної ГІС національного рівня, може вважатися класикою, і "жодна з систем не може порівнятися з Канадською ГІС за кількістю статей, що посилаються на неї". Цю систему створено для аналізу даних інвентаризації земель Канади в галузі раціоналізації землекористування. Одним із найважливіших результатів її використання було створення карт масштабу 1:50 000. Вперше виконувалися різні операції з просторовими даними й абсолютно нову систему координат. Пізніше було створено базу даних із застосуванням принципів тематичного картографування і налагоджено дистанційний доступ до неї.

Діяльність шведської школи геоінформатики концентрувалася навколо ГІС земельно-облікової спеціалізації, зокрема Шведського земельного банку даних, призначеного для автоматизації обліку земельних ділянок і нерухомості. Відтоді функціонує ГІС у всіх сферах людської діяльності, де дані мають не тільки атрибутивні характеристики, але і просторові, які виводять цю галузь інформаційних технологій на передовий рівень і роблять ГІС одним із напрямів, які швидко розвиваються.

Геоінформаційні система (ГІС) представляє цифрову інформацію певних характеристик екосистем чи ландшафтів, яка призначена для відображення та аналізу інформації за допомогою спеціалізованих комп'ютерних програм. Це дає змогу не тільки бачити просторову інформацію на екрані комп'ютера, але і виконувати потрібні розрахунки за наявною цифровою інформацією.

Використання геоінформаційних систем охоплює галузі, предметна область яких потребує отримання інформації про взаємне розташування та форму об'єктів у просторі. Варто назвати такі галузі, як: управління природними ресурсами, екологія, земельні та майнові кадастри, комунікації, сільське господарство, ландшафтне проектування та містобудування. Геоінформаційна система - це інформаційна системи, яка поєднує комплекс функцій, таких як отримання, зберігання, обробка, аналіз, візуалізація територіально-орієнтованої інформації та геопросторових даних. Зауважимо, що у межах ГІС провадяться дослідження не тільки над отриманою географічною інформацією, а і над усіма процесами та явищами на земній поверхні, економіці та суспільстві [12]. Основними ознаками ГІС слід вважати:

- просторово-координатну прив'язку даних [7];

- відображення просторово-часових зв'язків об'єктів;

- можливість оперативного оновлення баз даних;

- створення нової інформації за допомогою аналізу та синтезу наявних даних;

- візуалізація синтезованої інформації;

- аналіз та прийняття рішень.

Географічні інформаційні системи накопичують, зберігають та оперують інформацією про реальний світ в багатошаровому вигляді відповідно до тематичних класифікацій, котрі об'єднані на основі просторових даних та значень сукупностей параметрів фізичних властивостей [11]. Здатність ГІС вести пошук у базах даних, приєднувати власні бази, здійснювати просторові запити, безперервно нагромаджувати та коректувати наявні просторові й атрибутивні дані, моделювати ситуації дасть змогу державним та комерційним структурам зекономити значні кошти. Сучасні геоінформаційні системи володіють достатньо широким комплексом можливостей, але з розвитком технологій та технічних засобів завжди є потреба вдосконалювати та ускладнювати системи, ускладнюючи розрахунки, збільшуючи кількість операцій на одиницю часу, отримуючи тим самим більшу точність та достовірність результатів. Більшість сучасних ГІС здійснюють комплексну обробку інформації, використовуючи такі функції, як: введення і редагування даних, підтримка моделей просторових даних, зберігання інформації перетворення систем координат і трансформація картографічних проекцій, растрово-векторні операції, вимірювальні операції, полігональні операції, операції просторового аналізу, різні види просторового моделювання, цифрове моделювання рельєфу та аналіз поверхонь, виведення результатів у різних формах.

ГІС розробляються з метою вирішення наукових і прикладних завдань з моніторингу екологічних ситуацій, раціонального використання природних ресурсів, а також для інфраструктурного проектування, міського та регіонального планування, для вживання оперативних заходів в умовах надзвичайних ситуацій.

Безліч завдань, що виникають у житті, привели до створення різних ГІС, які можуть класифікуватися за різними ознаками, насамперед за функціональним можливостям, тобто набором функцій, завдяки яким можливо вирішувати певні проблеми, виконувати розрахунки:

- повнофункціональні ГІС загального призначення;

- спеціалізовані ГІС, орієнтовані на розв'язання конкретної задачі будь-якої предметної області;

- інформаційно-довідкові системи для домашнього та інформаційно-довідкового користування.

Функціональні можливості ГІС визначаються також архітектурним принципом їх побудови і вони можуть бути або закритими, або відкритими. Закриті системи не мають можливостей розширення, вони здатні виконувати тільки той набір функцій, який чітко визначений на момент виконання. Відкриті системи відрізняються легкістю пристосування, можливостями розширення, тому що можуть бути добудовані самим користувачем за допомогою спеціальних засобів, вбудованих мов програмування. Наступним критерієм класифікації ГІС є просторове охоплення і, своєю чергою, вони поділяються на:

- глобальні (планетарні);

- загальнонаціональні;

- регіональні;

- локальні (зокрема муніципальні).

Також кожну ГІС можна класифікувати за проблемно-тематичною орієнтацією. Своєю чергою, вони можуть бути: загальногеографічними, екологічними, галузевими (водних ресурсів, лісокористування, геологічні, туризму тощо).

Сучасні геоінформаційні системи мають достатньо складну структуру, розглядаються як комплекс апаратного, програмного та інформаційного забезпечення.

Технічне забезпечення - це комплекс апаратних засобів, що застосовуються при функціонуванні ГІС: робоча станція або персональний комп'ютер (ПК), пристрої введення-виведення інформації, пристрої обробки і зберігання даних, засоби телекомунікації. Робоча станція або ПК є ядром будь-якої інформаційної системи і призначені для управління роботою ГІС та виконання процесів обробки даних, основаних на обчислювальних або логічних операціях. Сучасні ГІС здатні оперативно обробляти величезні масиви інформації і візуалізувати результати.

Введення даних реалізується за допомогою різних технічних засобів і методів: безпосередньо з клавіатури, за допомогою дигітайзера або сканера, через зовнішні комп'ютерні системи. Просторові дані можуть бути отримані електронними геодезичними приладами, безпосередньо за допомогою дигітайзера і сканера, чи за результатами обробки знімків на аналітичних фото-грамметричних приладах або цифрових фотограмметричних станціях. Пристрої для обробки та зберігання даних сконцентровані в системному блоці, в який входить центральний процесор, оперативна пам'ять, зовнішні запам'ятовуючі пристрої і користувальницький інтерфейс. Пристрої виводу даних повинні забезпечувати наочне подання результатів, передовсім на моніторі, а також у вигляді графічних оригіналів, одержуваних на принтері або плотері (графобудівнику), крім того, обов'язкова реалізація експорту даних у зовнішні системи.

Програмне забезпечення - сукупність програмних засобів, що реалізують функціональні можливості ГІС і програмних документів, необхідних при їх експлуатації. Структурно програмне забезпечення ГІС охоплює базові та прикладні програмні засоби. До базових програмних засобів належать: операційні системи (ОС), програмні середовища, мережеве програмне забезпечення і системи управління базами даних. Операційні системи призначені для управління ресурсами електронно-обчислювальної техніки і процесами, які використовують ці ресурси. Будь-яка ГІС працює з даними двох типів даних - просторовими й атрибутивними. Для їх ведення програмне забезпечення повинно містити систему управління базами тих та інших даних (СУБД), а також модулі управління засобами введення і виведення даних, систему візуалізації даних і модулі для виконання просторового аналізу. Прикладні програмні засоби призначені для розв'язання спеціалізованих задач у конкретній предметній області й реалізуються у вигляді окремих програм і утиліт.

Інформаційне забезпечення - це сукупність масивів інформації, систем кодування і класифікації інформації. Інформаційне забезпечення - це реалізовані рішення за видами, обсягами, розміщенням і формами організації інформації, зокрема пошук і оцінка джерел даних, набір методів введення даних, проектування баз даних, їх ведення та метасупровід. Особливість зберігання просторових даних у ГІС - їх поділ на шари. Багатошарова організація електронної карти, за наявності гнучкого механізму управління шарами, дає змогу об'єднати і відобразити набагато більшу кількість інформації, ніж на звичайній карті. Дані про просторове положення певних об'єктів, географічні дані й пов'язані з ними табличні дані можуть готуватися самим користувачем або створюватись у процесі перетворення та синтезу додаткових шарів. Для такого обміну даними важлива інфраструктура просторових даних. геоінформаційний система база дані

Інфраструктура просторових даних визначається нормативно-правовими документами, механізмами організації та інтеграції просторових даних, а також їх доступністю різним користувачам. Інфраструктура просторових даних охоплює три необхідні компоненти: базову просторову інформацію, стандартизацію просторових даних, бази метаданих та механізм обміну даними.

Сукупність цифрових даних про просторові об'єкти утворює безліч просторових даних і становить зміст баз даних. База даних (БД) - сукупність даних, організованих за певними правилами, що встановлює загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання даними. Створення БД і звернення до неї за запитами геоінформаційних систем здійснюється за допомогою системи управління базами даних (СУБД). Логічна структура елементів бази даних визначається вибраною моделлю БД. Найпоширенішими моделями БД є ієрархічні, мережеві та реляційні та об'єктно-орієнтовані.

Отже, створена геоінформаційної системи має стати ефективним засобом для підвищення оперативності та якості прийняття рішень у сфері управління екологічною безпекою регіонів та картографічного забезпечення науково-дослідних робіт, природоохоронної діяльності та освіти. Основні завдання, які вирішуються з використанням ГІС, - це забезпечення ефективності економічного розвитку регіону, створення та ведення кадастрів природних ресурсів та нерухомості, здійснення екологічного моніторингу та природоохоронних заходів, запобігання та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій, забезпечення містобудівної діяльності, управління транспортом, житлово-комунальним господарством, сферою послуг, рекреаційно-туристичним комплексом, енергетикою, земельними ресурсами, сільським господарством, водними та лісовими ресурсами, мінерально-сировинною базою.

Практична частина

Розглянемо один зі способів оптимізації забезпечення приватного підприємства ресторанного господарства ПП «Шик» матеріально-технічними засобами з допомогою впровадження інформаційної підсистеми в системі управління рухом товарно-матеріальних цінностей. Для реалізації цього способу необхідним є створення автоматизованих робочих місць за допомогою сумісних комп'ютерів, об'єднаних у локальну обчислювальну мережу та мережного програмного забезпечення.

Забезпечення ПП «Шик» товарно-матеріальними цінностями має надзвичайно важливе значення, адже сприяє виконанню головного його завдання - своєчасному випуску та реалізації продукції відповідно до попиту споживачів. До товарно-матеріальних цінностей належать виробничі запаси, готова продукція, товари та предмети матеріально-технічного призначення на складах.

Для оптимізації роботи з прийому, розміщення, видачі та обліку ресурсів на підприємстві ПП «Шик» є впровадження автоматизованої інформаційної підсистеми в систему управління рухом товарно-матеріальних цінностей та організація кількох видів автоматизованих робочих місць (АРМ). За територіальною ознакою виділяють АРМ працівників продовольчого складу і АРМ працівників матеріально-технічного складу; за рівнем, який займають працівники в підсистемі матеріально-технічного забезпечення: АРМ комірника, заступника директора з товарно-матеріального постачання.

Впровадження автоматизованої інформаційної підсистеми в управління рухом товарно-матеріальних цінностей на підприємстві ПП «Шик» не вимагає ніяких змін в його організаційній структурі.

Методологія отримання, видачі, обліку різних товарно-матеріальних цінностей в умовах АРМ практично однакова. Розглянемо склад функцій та задач в інформаційно-керівній підсистемі "Склад".

Функція "Вибір складу" дає змогу встановити АРМ на конкретному складі - продовольчому, матеріально-технічному.

Функція "Складська операція" реалізується завдяки вирішенню семи задач: перша та друга дають змогу оформити накладні та акти; третя - внести залишки товарів в автоматизовану картотеку за актом переобліку після проведення інвентаризації перед введенням АРМ в експлуатацію; четверта - вилучити записи з архівних картотек за такий період, аналіз інформації якого вже не цікавить користувача; п'ята - сформувати товарний звіт; шоста - сформувати сальдову відомість; сьома - внести корективи в оформлені протягом дня документи.

Функція "Класифікатори" призначена для ведення таких класифікаторів: "Група товарів", "Товар", "Склади", "Група постачальників", "Постачальники", "Групи споживачів", "Споживачі", "Одиниці виміру". Для їх ведення передбачено три задачі: перша - дає змогу вводити до картотеки класифікаторів нові картки; друга - підтримує всі класифікатори в актуальному стані, при якому вносяться зміни у створені картки, а також, за необхідності, продивлятись і вилучати непотрібні картки; третя - дає змогу формулювати запити з метою отримання різноманітної довідкової інформації за картотекою товарів і видавати результати запитів на дисплей.

У класифікаторах постачальників і споживачів на першому рівні є характеристика їх розміщення: зовнішній чи внутрішній; на другому - групи постачальників і споживачів; на третьому - конкретні постачальники і споживачі. На першому рівні класифікатора товарів знаходяться групи товарів, на другому - товари, що входять до кожної з груп.

У системі використовуються і одно-рівневі класифікатори. Ця система дає змогу працювати з класифікаторами в режимі доведення, коригування, вилучення інформації. Вилучити інформацію можна лише у випадку, коли на неї немає посилань в інших класифікаторах. Таким чином, забезпечується логічний контроль у системі.

Створення класифікатора здійснюється у декілька етапів. На першому створюється класифікатор групи товарів, постачальників, споживачів. На другому - класифікатори товарів, постачальників, споживачів, що входять до відповідних груп. При цьому частина інформації вибирається зі створених раніше класифікаторів, інша вводиться з клавіатури.

Класифікатори використовуються в реалізації різних функцій підсистеми "Склад". Створення класифікаторів надзвичайно полегшує роботу, адже не доводиться вносити текстову інформацію з клавіатури. Вона вводиться у документи з класифікаторів. Створення АРМ повинно починатися саме зі створення класифікаторів, які містять важливу, один раз коректно описану інформацію. Завдяки цьому досягають ідентичного опису одних і тих самих товарів, постачальників, споживачів у різних документах та успішної роботи системи в цілому. Цю інформацію можна назвати умовно-постійною, адже вона протягом певного часу може залишатися незмінною.

Функція "Сервіс" охоплює:

- першу задачу, яка існує для відтворення інформації (профілактики баз даних), зіпсованої внаслідок нестандартних операцій;

- довідник, який містить: правила доступу до інформації в системі; опис структур екранів і правил роботи з ними; призначення функціональних клавіш; калькулятор; календар; робота в випадку системних збоїв; інша довідкова інформація;

- надає змогу встановлювати різні розміри аркуша для друкування накладних та актів: стандартний аркуш або половина аркуша.

Функція "Довідки" об'єднує дев'ять пунктів:

Надає довідкову інформацію про залишки певної групи товарів на складі.

Надає інформацію щодо надходження та вибуття товарів за поточний місяць, використовуючи для цього картки складського обліку.

Дає змогу переглянути всі прибуткові накладні від конкретного постачальника за певний проміжок часу.

Дає змогу переглянути всі видаткові накладні.

Призначена для аналізу надходжень на склад певного товару за вказаний користувачем проміжок часу від конкретних постачальників.

Надає широку інформацію про видачу зі складу певного товару споживачам за вказаний користувачем проміжок часу, а саме, споживач, номер документа, дата, кількість, сума, підрозділ підприємства.

Містить інформацію, аналогічну шостій задачі, але більш коротку, а саме: споживач, кількість і вартість товару.

Надає інформацію про товари, запаси яких досягли найнижчого рівня.

Містить інформацію про денні товарні звіти протягом певного проміжку часу.

За допомогою функції "Звіти" одержують дані для форм ТОРГ-9, ТОРГ-1, ТОРГ-3, ТОРГ-4. Перша задача дає змогу одержати у кількісному виразі дані про витрати і залишки товарів з вибраних користувачем груп товарів за кодами статистичної звітності. Ці дані потрібні для складання викладених вище форм статистичної звітності. Друга задача призначена для отримання даних про витрати і залишки товарів за вибраний квартал в сумарному виразі з вибраних користувачем груп товарів за кодами статистичної звітності. Третя задача формує у кількісному і вартісному виразі дані про витрачені товари за кодами статистичної звітності. Четверта задача призначена для отримання інформації про кількісні і сумарні витрати та залишки товарів вибраних груп за вказаний проміжок часу.

За допомогою функції "Друкування" друкуються, оформлені протягом дня документи, а саме: прибуткові накладні, видаткові накладні, акти про списання товарів та ін. Функція "Запити" здійснює складання і отримання різної довідкової інформації за складськими операціями або складською автоматизованою картотекою. Ця функція розроблена для завідувача складу або для заступника директора підприємства з постачання.

Реалізація різних функцій у підсистемі "Склад" та вирішення задач, що входять до їх складу, стає можливим завдяки чітко спроектованій системі дій, об'єднаних у "меню". Воно є головним і вміщує функції, які виконує підсистема "Склад" в цілому.

Правильна організація матеріально-технічного забезпечення є запорукою успіху підприємства ПП «Шик», особливо якщо це підприємство ресторанного господарства, адже сировина та матеріали, які необхідні для безперебійної роботи останнього, мають обмежений час та специфічні умови зберігання. Правильна організація матеріально-технічного постачання дає змогу зменшити витрати, а відповідно - збільшити прибуток та підвищити рентабель

Список використаної літератури

1. Ананьєв, О.М. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: підручник/ О. М. Ананьєв, В. М. Білик, Я. А. Гончарук. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 584 с.

2. Бойчук І. В. Значення стратегічного маркетингу в управлінні діяльністю промислового підприємства // Реґіональна економіка. - 2007. - № 1. - С. 297-303.

3. Буров, Є.В. Ком`пютерні мережі: підручник/ Є. В. Буров. - Львів: Магнолія 2006, 2010. - 262 с.

4. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.. - 4.вид., доп. - К. : Лібра, 2006. - 717с.

5. Гордієнко, І.В. Інформаційні системи і технології в менеджменті: навчально-методичний посібник/ І. В. Гордієнко; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - 2-е вид. перероб. і доп.. - К.: КНЕУ, 2003. - 259 с.

6. Іванілов О.С. Маркетинг: навч. посіб. для студ. ВНЗ. - [2-ге вид., доп. і перероб.]. - Донецьк : [Східний видавничий дім], 2009. - 311с.

7. Інформатизація космічного землезнавства / Під ред. О.І. Калашникова, Л.В. Сивай. - К.: Наукова думка, 2001 - 606 с.

8. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: навчальний посібник/ С. В. Івахненков. - 4-ге вид., випр. і доп.. - К.: Знання, 2008. - 343 с.

9. Котлер Ф. Управление маркетингом / Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 2005. - 224 с.

10. Котлер, Ф. Основы маркетинга [Текст] : краткий курс : пер. с англ / Ф. Котлер. - новое изд. - М.-СПб.-К. : Вильямс, 2007. - 656 с.

11. Красовский Г.Я, Петросов В.А. Інформаційні технології космічного моніторингу водних екосистем і прогнозу водоспоживання міст. - К.: Наукова думка, 2003. - 224 с.

12. Крета Д.Л., Перминова С.Ю. Особенности синтеза системы картографического обеспечения управления экологической безопасностью в Херсонской области // Ученые записки Таврического нац. университета. - Симферополь, 2007. - Т.20 (59), №1. - С.90-97.

13. Куденко Н. Стратегічний маркетинг: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1998 - 152 с.

14. Лозікова, Г.М. Комп`ютерні мережі: навчальний посібник/ Г. М. Лозікова; Мін-во освіти і науки України, Донецький економ.-гуманітарний ін-т. - К.: ЦНЛ, 2004. - 128 с.

15. Маркетинг для магістрів [Текст] : навчальний посібник / ред. Ілляшенко. - Суми : Університетська книга, 2007. - 928 с.

16. Маркетинг у прикладах і завданнях [Текст] : навчальний посібник / ред. Ілляшенко. - Суми : Університетська книга, 2006. - 400 с.

17. Маркетинговий менеджмент: Навч. посіб. / За ред. Л. В. Балабанової. 3тє вид, перероб. і доп. - К.: Знання, 2004. - 354 с.

18. Мордвінцева Т. В. Стратегічне маркетингове управління діяльністю підприємств // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 23. - С. 41-43.

19. Ромат Е. В. Реклама. / Ромат Е. В. - Киев; Харьков: НВФ "Студцентр", 2000. - 480с.

20. Семеняк И.В. Стратегический маркетинг / И.В. Семеняк. - X.: ХНУ имени В.Н. Каразина, 2007. - 304 с

21. Татарчук, М.І. Корпоративні інформаційні системи: навчальний посібник/ М. І. Татарчук; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2005. - 291 с.

22. Хотинская, Г.И. Информационные технологии управления: учебное пособие/ Г. И. Хотинская; Московский гос. ун-т сервиса. - М.: Дело и Сервис, 2003. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru