Загальні відомості про мережу Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальні відомості про мережу Інтернет: основні об'єкти та способи під`єднання

1.1 Основні об'єкти Інтернету

1.2 Способи під`єднання до Інтернету

1.3 Технологія General Packet Radio Services

Розділ ІІ. Ввикористання мобільного телефону у якості EDGE/GPRS-модему для підключення комп'ютера чи ноутбука з ОС Windows XP до Інтернету

2.1 Налаштування телефону для використання в якості модему: операційна система Windows 2000, XP

2.2 Налаштування телефону для використання в якості модему: операційна система Windows 9x

2.3 Налаштування телефону для використання в якості модему: операційна система Windows СE

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На сьогодні існує багато варіантів підключення до глобальної комп'ютерної мережі. Це і швидкісні канали, і виділені лінії, супутниковий звязок та інше. Але трапляється ситуація, що доступ до інтернету необхідний, а постійного підключення до мережі відсутнє. Тут Вам на допомогу прийде мобільний телефон. Сучасні мобільні телефони в більшості мають EDGE/GPRS-модеми для підключення комп'ютера чи ноутбука з операційною системою Windows до Інтернету.

Отже, що потрібно для створення підключення до Інтернету за допомогою мобільного телефону:

1. Мобільний телефон з EDGE чи GPRS-модемом.

2. USB - шнур для підключення телефону до комп'ютера. Також можна використати Bluetooth-адаптер для USB, але швидкість роботи з інтернетом буде повільніша ніж через шнур.

3. Драйвери модему та програмне забезпечення для телефону. (Воно є на диску від телефону).

4. Активований GPRS-доступ на SIM-карті мобільного оператора.

5. Кошти на рахунку SIM-карти.

Використання мобільного інтернету не є найдешевшим і найякіснишим, але якщо нема іншого варіанту цього досить для роботи з електронною поштою, перегляду веб сторінок та завантаження невеликих файлів.

У даній курсовій роботі ми розглянемо використання стільникового телефону в якості модема і способи його налаштування.

Розділ І. Загальні відомості про мережу Інтернет: основні об'єкти та способи під`єднання

1.1 Основні об'єкти Інтернету

Глобальна мережа Інтернет є сукупністю вузлів, що містять комутаційне устаткування і сервери. Вузли об'єднуються між собою за допомоги каналів зв'язку (рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Загальна структура основних об'єктів в Інтернет

М - міжнародний провайдер

ЛМ - локальна мережа

Зер - дзеркало

Н - національний провайдер

ПС - проксі-сервер

Б - брандмауер

Р- регіональний провайдер

Ш - шлюз

К - комп'ютер

Провайдери (Internet Service Provider, ISP)

Керування вузлом Інтернету здійснює організація, яка називається провайдер (provider). Провайдерів можна умовно розділити на міжнародних, національних і регіональних.

З юридичної точки зору, Інтернет провайдер -- це оператор зв'язку, що має ліцензію на один з наступних видів діяльності:

Послуги зв'язку із наданням каналів зв'язку.

Послуги зв'язку в мережі передачі даних, за винятком передачі голосової інформації.

Послуги зв'язку в мережі передачі даних з передачею голосової інформації.

Ліцензії провайдерам видаються Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення.

Інтернет провайдери різняться відповідно до послуг, що надаються:

Провайдери доступу - надають доступ до Інтернету по виділених або комутованих каналах зв'язку, безпровідний доступ до Інтернету.

Магістральні провайдери (первинні) мають у власності магістральні канали зв'язку. Вони забезпечують обмін трафіком із зарубіжними вузлами. Зазвичай, продають трафік лише у великих об'ємах і надають послуги для інших провайдерів, а не для індивідуальних користувачів.

Канальні провайдери (вторинні) орендують канали зв'язку у первинних провайдерів і надають кінцеві послуги. Вони прокладають лінію зв'язку від магістралі безпосередньо до клієнта і займаються підтримкою мереж, де курсує основна частина Інтернет трафіку.

Провайдери останньої милі є канальними провайдерами. Остання миля -- канал, що сполучає кінцеве (клієнтське) устаткування з вузлом доступу провайдера (оператора зв'язку). Наприклад, при наданні послуги під'єднання до мережі Інтернет останньою милею є ділянка від порту комутатора провайдера на його вузлі зв'язку до порту маршрутизатора клієнта в його офісі. Для послуг комутованого (dial-up) під'єднання останньою милею є ділянка між модемом користувача і модемом (модемним пулом) провайдера. До технологій останньої милі зазвичай відносять xDSL, FTTx, Wi-Fi, WiMax, DOCSIS, PLC.

Хостинг провайдери - розміщують інформацію клієнта на своєму дисковому просторі і надають різноманітні послуги:

· Виділення дискового простору для зберігання і забезпечення роботи сайтів (хостинг).

· Підтримка роботи поштового сервера.

· Розміщення устаткування клієнта на площах провайдера (колокація).

· Оренда виділених і віртуальних серверів (VDS або VPS).

· Резервування даних та інші послуги.

· Комп'ютери та локальні мережі

Комп'ютери користувачів можуть підключатися до глобальної мережі, як через локальні мережі так і безпосередньо до вузлів будь-якого провайдера доступу. Кожен вузол містить один або кілька потужних комп'ютерів, які називаються серверами.

Сервером називають комп'ютер, на якому встановлено програми-сервери. На одному комп'ютері-сервері можуть працювати відразу кілька програм-серверів, які виконують функції відповідної служби. Тому, часто вживають назви «web-сервер», «ftp-сервер», «dns-сервер», «proxi-сервер». Проста назва «сервер» найчастіше позначає сам комп'ютер.

Проксі-сервер

Проксі-сервер це серверна програма, що керує вхідним та вихідним трафіком Інтернету в локальній мережі і виконує багато інших функцій:

Забезпечення доступу комп'ютерів локальної мережі до Інтернет.

Кешування даних. При частому звертанні користувачів локальної мережі до однакових популярних ресурсів, проксі-сервер може тримати їх копію і видавати її за запитом. Це зменшує навантаження на канал до зовнішньої мережі і значно пришвидшує відображення інформації на комп'ютері користувача.

Стиснення даних. Проксі-сервер завантажує інформацію з Інтернету і передає інформацію до кінцевого користувача в стислому вигляді. Такі проксі-сервери використовуються в основному з метою економії зовнішнього трафіку.

Захист локальної мережі від зовнішнього доступу. Можна налаштувати проксі-сервер так, що локальні комп'ютери звертатимуться до зовнішніх ресурсів лише через нього, а зовнішні комп'ютери не зможуть безпосередньо звертатися до локальних. В цьому разі вони спілкуються лише з проксі-сервером.

Обмеження доступу з локальної мережі до зовнішньої. Можна заборонити доступ до визначених веб-сайтів, обмежити використання Інтернету для певних локальних користувачів, встановлювати квоти на трафік або смугу пропускання, відфільтровувати рекламу та віруси.

Анонімність доступу до різних ресурсів. Проксі-сервер може приховувати відомості про джерело запиту або користувача. В цьому разі зовнішні сервери побачать лише інформацію про проксі-сервер, наприклад IP-адресу, але не зможуть визначити справжнє джерело запиту. Існують також проксі-сервери, які передають до зовнішнього сервера хибну інформацію про справжнього користувача.

Брандмауер (фаєрвол, мережний екран)

При роботі в мережі важливим є захист інформації від несанкціонованого доступу зловмисників, що намагаються дістати доступ до комп'ютера в локальній мережі або мережі Інтернет (атаки хакерів, віруси, спам тощо). З цієї причини локальні мережі банків, оборонних підприємств, комерційних фірм потребують засобів для заборони проникнення ззовні.

В якості таких засобів захисту широко застосовуються міжмережні екрани , що можуть називатися:

· Brandmauer (від нім. brand - горіти, mauer - стіна), найчастіше вживається як брандмауер.

· Firewall (від анг. fire - вогонь, wall - стіна), вживається як фаєрвол.

Брандмауер -- це система, що дозволяє розділити мережу на дві чи більше частин і реалізувати набір правил, що визначають умови проходження інформації з однієї частини мережі в іншу. Брандмауери є цілим класом систем, які за складністю є співмірними з операційною системою.

Брандмауер контролює вхідний та вихідний трафік комп'ютера або локальної мережі, дозволяє відсікати практично всі види мережних атак, обмежувати рекламу (відключення банерів, рекламних скриптів, спливаючих вікон тощо), не надавати «чужим» серверам інформацію про комп'ютер користувача, блокувати роботу вірусів-троянів і засобів видаленого адміністрування.

Брандмауери допомагають уникнути участі комп'ютера користувача без його відома в таких атаках на інші комп'ютери. Використання брандмауера особливо є потрібним при постійному під'єднанні до Інтернету, бо він фіксує всі незаконні спроби доступу до інформації і сигналізує про ситуації, які вимагають негайної реакції.

Шлюз

Це програмно-апаратні засоби, що призначені для об'єднання двох різнорідних мереж, які працюють за різними протоколами.

Дзеркало

Це сервер, який є копією іншого серверу, і як правило, далеко від нього розташований. Дзеркало використовується для зменшення навантаження в глобальній мережі і підвищення швидкості передачі інформації. Вміст дзеркала періодично оновлюється.

Маршрутизатор (Router)

Інтернет - це структура, яка постійно змінюється, а її конфігурація залежить від багатьох чинників. Тому, намалювати достовірну схему з'єднання великої кількості вузлів є принципово неможливим. З'єднання можуть бути різноманітними: регіональні провайдери можуть об'єднуватися між собою, дзеркала можуть встановлюватися в будь-якому місці, окремі користувачі можуть під'єднуватися до будь-якого провайдера тощо.

Визначення шляху, яким буде передано повідомлення, здійснюється за допомогою спеціального пристрою - маршрутизатора, що працює з кількома каналами зв'язку і розподіляє між ними проходження пакетів інформації. Маршрутизатор вибирає канал за адресою, яку вказано в заголовку пакету. Для кожного пакету маршрутизатор приймає індивідуальне рішення про шлях проходження до мережі, в якій знаходиться комп'ютер-адресат.

Процедура вибору шляху передачі інформації називається маршрутизацією. На кожному вузлі маршрутизатор визначає, в якому напрямі передати повідомлення, що поступило.

Проблема вибору маршруту просування інформації ускладнюється тим, що географічно найкоротший шлях не завжди є найкращим. Часто, критерієм при виборі маршруту є час передачі даних за цим маршрутом, що залежить від пропускної здатності каналів зв'язку і інтенсивності навантаження (трафіку), яке може змінюватися з часом. Певні алгоритми маршрутизації намагаються пристосуватися до зміни навантаження, тоді, як інші ухвалюють рішення на основі усереднених показників за тривалий час.

Вибір маршруту може здійснюватися і за іншими критеріями, наприклад, надійності передачі інформації. Між кінцевими комп'ютерами може бути кілька десятків вузлів, маршрутизаторів, проміжних фізичних мереж різних типів, але програма-клієнт сприйматиме цей конгломерат як єдину фізичну мережу.

Маршрутизатор образно можна порівняти з телевізійною камерою, що встановлена на вертольоті. За допомогою такої камери добре видно дороги і потоки автомобілів. Такий загальний вигляд дозволяє обрати водію найбільш вільний і зручний шлях руху транспорту.

1.2 Способи під'єднання до Інтернету

Якщо, наприкінці 20 століття для переважної більшості користувачів Інтернету в Україні фактично не залишалося іншого вибору, окрім модемного з'єднання (dial-up), то зараз ситуація на ринку послуг сильно змінилася.

Найпоширенішими способами на сьогоднішній день є:

· Модемне з'єднання (Комутований доступ) - Dial-Up, ADSL.

· З'єднання по виділеній лінії (оптоволоконний кабель чи «скручена пара»).

· GPRS - доступ через мобільний телефон.

· Радіодоступ.

· Супутниковий Інтернет.

Вони різняться між собою за принципом роботи, швидкістю передачі даних, надійністю, складністю налаштування обладнання і, звичайно ж, ціною.

Основною характеристикою будь-якого під'єднання до Інтернету є швидкість передачі даних.

Вона вимірюється в кількості інформації, що передається користувачеві за одиницю часу (за одну секунду) і, зазвичай, вимірюється в кілобайтах/сек (Kb/s) або кілобітах/сек (kbps). Для високошвидкісних каналів швидкість вимірюється вже в Мегабітах або Мегабайтах в секунду.

Загалом доступ до Інтернету постійно дешевшає.

В великих містах завдяки наявності будинкових мереж, конкуренції багатьох провайдерів, великої кількості користувачів - послуги доступу в Інтернет є значно дешевшими, ніж в регіонах.

Модемне з'єднання (dial-up)

Найстаріший спосіб під'єднання, але на даний час практично не використовується. Модемне (dial-up) під'єднання використовується лише в містах, де немає широкого вибору провайдерів.

В такий спосіб під'єднання користувачу щораз для виходу в Інтернет потрібно за допомогою модему робити додзвон по телефонній лінії до модемного пулу провайдера і авторизовуватися. Провайдер звіряє облікове ім'я (login) і пароль користувача, і за їх наявності привласнює абоненту вільну IP-адресу, щоб мати доступ до Інтернету. За таким з'єднанням телефонна лінія на весь час знаходження в Інтернеті буде заблокованою.

Плюсами такого з'єднання є простота налаштування, встановлення лише аналогового модему, низька ціна устаткування, багато тарифних планів, що пропонують провайдери. Недоліків у модемного з'єднання є значно більше: зайнятість телефонної лінії абонента, низька швидкість передачі даних (зазвичай 34 Кб/сек), низька якість з'єднання і передачі даних, висока вартість послуг Інтернету.

АDSL

Широко вживана і популярна технологія ADSL (Asymmetric Digital Subscriber Line), що надає високошвидкісний широкосмуговий доступ до Інтернет по звичайних аналогових телефонних лініях. Швидкість передачі даних є високою. Завдяки частотному розділенню діапазонів сигналів в телефонній лінії, дана технологія не блокує телефонну лінію і абоненту не потрібно додзвонюватися до провайдера.

GPRS з'єднання

У зв'язку з швидким розвитком мобільного зв'язку в Україні майже в кожної людини є мобільний телефон. Практично всі провайдери на сьогоднішній день пропонують послугу використання мобільного телефону в якості модему. Для доступу до Інтернету використовуються вільні канали оператора мобільного зв'язку.

Для користувача таке під'єднання добре тим, що за підтримки телефоном технології GPRS з додаткового устаткування потрібно лише пристрій для зв'язку мобільного телефону з комп'ютером (USB-кабель, інфрачервоний порт або Bluetooth). Швидкість передачі даних залежить від оператора мобільного зв'язку і вживаного устаткування.

З'єднання по виділеній лінії

Провайдер проводить до комп'ютера абонента виділену лінію (кабель «скручена пара» або оптоволоконний кабель) і видає діапазон IP-адрес для виходу абонента до Інтернету. Користувач отримує вільну телефонну лінію, постійний зв'язок з Інтернетом, хорошу якість з'єднання і передачі даних, високу швидкість (до 100 Мбіт/с).

Вартість встановлення і налаштування такого з'єднання залежить від відстані комп'ютера до точки під'єднання у провайдера, і є дещо більшою у порівнянні з іншими способами з'єднання. Якщо комп'ютер буде перенесено в інше місце до нього знову доведеться прокладати кабель.

Радіодоступ

Безпровідний спосіб під'єднання до Інтернет. В провайдера і абонента встановлюється все необхідне устаткування (спеціальний радіомодем, антена), за допомогою якого і здійснюється обмін інформацією між користувачем і Інтернетом.

До плюсів відносяться висока швидкість з'єднання і мобільність абонента. До мінусів радіодоступу можна віднести дороге устаткування і високу абонентську плату. Якість з'єднання і передачі даних залежить від погоди та видимості базової передатної станції.

Супутникове з'єднання

Супутникове з'єднання буває однобічним (асинхронним) і двохбічним. Найчастіше супутниковим Інтернетом називають асинхронний (або суміщений) спосіб доступу - дані до користувача поступають через супутникову антену, а запити від користувача передаються за іншим з'єднанням - GPRS або наземними каналами (ADSL, dial-up).

Швидкість передачі даних залежить від провайдера і тарифного плану, що вибрано користувачем. Провайдери супутникового Інтернету пропонують широкий вибір тарифних планів, безлімітний доступ, безкоштовний прийом супутникового телебачення.

Мінусом є наявність каналу для вихідного трафіку - телефонної лінії або телефону з підтримкою GPRS.

В великих містах України, завдяки конкуренції великої кількості провайдерів та розвитку локальних мереж, доступ до Інтернету постійно здешевлюється, але в провінції та невеликих містах ціни є вищими. Найоптимальнішим вибором в цій ситуації буде використання супутникового Інтернету.

1.3 Технологія General Packet Radio Services

Відповідаючи на питання, що таке GPRS і для чого він потрібний, зупинимося на деяких аспектах роботи GSM-мереж. Не будемо вдаватися в зайві технічні подробиці і постараємося розповісти про все дохідливо. При звичайному з'єднанні як для розмови, так і для передачі даних GSM-абоненту виділяється радіоканал (точніше, частина радіоканалу) із пропускною здатністю 9,6 Кбіт/с. Така низька швидкість серйозно обмежує можливості використання GSM-мереж, наприклад, це стосується роботи з Інтернетом. (Для порівняння: при підключенні до Інтернету за допомогою модему швидкість обміну інформацією в ідеалі може досягати 52 Кбіт/с.) Але коли стандарт GSM розроблявся, потреба в передачі даних була невелика, і концентруватися на рішенні проблеми не стали.

Всі існуючі труднощі, пов'язані з високошвидкісним обміном інформацією, зникнуть з появою мереж третього покоління (3G). Однак 3G ? це завтра, а передавати дані потрібно сьогодні в мережах, що одержали повсякденне поширення, GSM. Технологія GPRS дозволяє з мінімальними витратами (хоча все рівно мова йде про мільйони доларів) модифікувати комунікації.

Принцип дії GPRS заснований на тому, що радіоканал розбитий на часові інтервали (timeslots, будемо називати їх слоти). У кожен момент часу залишається вільною частина слотів, і виходить, їх можна задіяти для передачі даних. От цю можливість і експлуатує GPRS. Звичайний GSM-телефон завжди використовує один слот, а GPRS-апарати ? відразу декілька, що значно прискорює передачу даних. Пропускна здатність одного слота може бути від 9,5 до 21,4 Кбіт/с в залежності від схеми кодування. Теоретична межа швидкості в GPRS ? 171,2 Кбіт/с. По забезпечуваній швидкості (кількість одночасно зайнятих слотів) усі GPRS-пристрої поділяються на 12 класів (MultiSlot Class). Апарати першого покоління здатні обмінюватися інформацією зі швидкістю до 40,3 Кбіт/с.

Класифікують трубки і по іншій ознаці ? за порядком роботи з даними і голосом (GPRS Class). Пристрої Class А дозволяють одночасно передавати інформацію і вести розмову. Class В теж працює як у голосовому, так і в режимі передачі даних, однак не дозволяє робити цього одночасно (мобільники такого класу поступають в даний момент на ринок). Class С підтримує або голос, або дані.

GPRS висуває підвищені вимоги до стільникової мережі. Для передачі даних використовуються ресурси, не зайняті розмовами. Голосовий трафік має пріоритет, тому якщо мережа перевантажена, то GPRS не працює. Відповідно, по швидкості передачі даних можна судити про резерви мережі.

Тестова лабораторія PC Magazine/RE досліджувала нові послуги передачі даних GPRS, надані мережею Beeline GSM.

Теоретично, як було сказано вище GPRS забезпечує швидкість передачі даних до 171,2 Кбіт/с (8 каналів 21,4 Кбіт/с на канал, при використанні схеми кодування CS4). На практиці швидкість, зрозуміло, менше, при використанні реалізованої в нині існуючих терміналах схеми кодування CS2 швидкість передачі даних в одному каналі складає 13,4 Кбіт/с, при цьому існуючі телефони можуть займати тільки три-чотири канали для прийому даних (плюс один ? для передачі).

Одна з проблем, що значно затримала розгортання мереж GPRS, ? недостатнє число GPRS-телефонів. При розробці закінчених пристроїв конструктори зштовхнулися з проблемою підвищеного енергоспоживання; оскільки термінал працює з декількома каналами, потужність передавача повинна бути більше, а виходить, більше і споживання. Незважаючи на те що в архітектурі GPRS передбачається можливість рішення цієї проблеми (наприклад, термінал не витрачає енергію на сканування ефіру по заданому частотному діапазону, відслідковуючи тільки канали сигналізації, по яких і передається інформація, на яких каналах цьому конкретному терміналу потрібно очікувати дані), проблема харчування виявилася досить серйозною. Сьогодні вона більш-менш вирішена, але відносно масовий випуск GPRS-телефонів очікується тільки восени. На момент іспитів у продажі був тільки один телефон ? Motorola T260 (максимальна швидкість 40,2 Кбіт/с).

Досліджуючи послуги GPRS у мережі Beeline GSM (поки мережа працює в режимі дослідної експлуатації). Спочатку було заплановано оцінити якість послуг, ґрунтуючись на комплекті спеціальних сценаріїв, що імітують дії середньостатистичного користувача стільникового Інтернету (перегляд електронної пошти, Web, робота з ICQ, FTP і ін.), при роботі з ноутбуком і різними моделями ручних ПК (Psion netBook, Palm IIIxe і HP Jornada 548). В ході досліджень не було виявлено помітних проблем при налаштуванні підключення ручних ПК і ноутбуків до GPRS, принаймні їх не більше, ніж при роботі зі звичайним стільниковим телефоном. Усе як завжди ? створюються "профілі" модему і "з'єднання" і в них заноситься інформація, надана оператором (IP-адреси серверів DNS і параметри керування "якістю сервісу"). Для підключення до мережі GPRS необхідно "подзвонити", використовуючи стандартні системні засоби, на номер "псевдотелефона" *99#.

Поки що будь-які кількісні оцінки не мають змісту. Номінальна швидкість зв'язку в мережі BeeLine GSM, за словами представників компанії, складає 15-20 Кбіт/с. Практика показала, що це пікова швидкість; як правило, реально вона значно менше. У мережі Beeline GSM на сьогодні голосовий трафік має більш високий пріоритет, ніж послуги GPRS, і тому параметр "середня швидкість зв'язку" мало, що говорить про якість зв'язку, занадто великий розкид значень. У цілому Web-сторінки завантажуються приблизно з тією же швидкістю, що і при роботі з мережею GSM, однак, з погляду користувача, відбувається це трохи інакше ? якщо в мережі GSM сторінка повільно, але вірно "перекачується", то при роботі з GPRS, як правило, виникає пауза (швидкість 3-4 байт/с), потім "пік" (15-20 Кбіт/с), завантажується "півсайта", потім знову пауза. У підсумку процес займає приблизно той же час, що і при роботі з GSM (вимірювався час "завантаження" сторінки www.pcmag.ru, прийнявши деякі міри для компенсації впливу графічних зображень, розміщених на інших Web-вузлах).

Необхідно відзначити дивну поведінку мережі при роботі із серверами FTP ? якщо тестовий файл має довжину більш 1 Кбайт, то шанси скопіювати його різко зменшуються. При цьому спроба "закачати" файл, використовуючи протокол http, неодмінно виявляється успішною. Практично аналогічна картина спостерігається і при роботі з електронною поштою (листи розміром більш 1 Кбайт передаються швидко, тоді як більш об'ємні "завмирають"). Чим пояснюється цей ефект, неясно; цілком можливо, що це прояви "дослідної" природи мережі GPRS. Після початку комерційної експлуатації дану проблему можна бути дослідити докладніше.

З погляду користувача, переваг у GPRS небагато. Насамперед, зникає оплачувана пауза (20-60 с) при підключенні до традиційного "стільниковий Інтернету" (у цей час користувач реєструється в мережі). "Моментальне" підключення робить роботу набагато комфортніше, а простий підрахунок показує, що, двічі в день підключаючись до стільникового Інтернету (скажемо, перевірити пошту, подивитися новини та ін.), на місяць можна заощадити 20-60хв. ефірного часу. Інший плюс ? принцип "помегабайтної" оплати, зникає залежність від не контрольованого користувачем фактора ? часу.

Остаточні висновки поки робити рано, оскільки невідомо головне - ціни (у період дослідної експлуатації, до 20 вересня, послуги GPRS надаються безкоштовно). Проте на перший погляд технологія виглядає багатообіцяюче.

Одним з істотних недоліків мереж стільникового зв'язку стандарту GSM на сьогоднішній день є низька швидкість передачі даних (максимум 9.6 Кбіт/с). Та й сама організація цього процесу далека від досконалості ? для передачі даних абоненту виділяється один голосовий канал, а біллінг здійснюється виходячи з часу з'єднання (причому по тарифах, що мало відрізняється від мовних).

Для високошвидкісної передачі даних за допомогою існуючих GSM-мереж і була розроблена GPRS (General Packet Radio Service ? послуга пакетної передачі даних по радіоканалу). Необхідно відзначити, що крім підвищення швидкості (максимум складає 171.2 Кбіт/с, але про це трохи нижче), нова система передбачає іншу схему оплати послуги передачі даних ? при використанні GPRS розрахунки будуть проводитися пропорційно обсягу переданої інформації, а не часу, проведеному online. До того ж, введення GPRS буде сприяти більш ощадливому і раціональному розподілу радіочастотного ресурсу: особливо не вдаючись у технічні тонкості можна сказати, що "пакети" даних передбачається передавати одночасно по багатьом каналам (саме в одночасному використанні декількох каналів і полягає виграш у швидкості) у паузах між передачею мови. І тільки в паузах ? голосовий трафік має безумовний пріоритет перед даними, так що швидкість передачі інформації визначається не тільки можливостями мережного й абонентського устаткування, але і завантаженням мережі. Підкреслю, що в GPRS жоден канал не займається під передачу даних повністю ? і це основна якісна відмінність нової технології від використовуваних нині. Ви тільки уявіть ? можна постійно мати на своєму ноутбуці зелену ромашку ICQ, не навантажуючи цим мережу, і платити пропорційно обсягу отриманих і відправлених повідомлень.

Зрозуміло, розробники GPRS приклали всі зусилля для того, щоб установка нової системи "поверх" існуючих GSM-мереж виявилася як можна менш обтяжною (і руйнівної, що немаловажно) для операторів. Давайте розглянемо докладніше, які нові блоки і зв'язки з'являються в загальній архітектурі системи стільникового зв'язку стандарту GSM із впровадженням GPRS, а потім обговоримо користувальницьке устаткування, здатне працювати з високошвидкісною пакетною передачею даних.

Допрацювання GSM-мережі для надання послуг високошвидкісної передачі даних GPRS можна умовно розділити на дві форми ? програмну і апаратну. Якщо говорити про програмне забезпечення, то воно потребує або заміну або оновлення практично всюди ? починаючи з реєстрів HLR-VLR і закінчуючи базовими станціями BTS. Зокрема, вводиться режим багатокористувацького доступу до часових кадрів каналів GSM, а в HLR, наприклад, з'являється новий параметр Mobile Station Multislot Capability

Ядро системи GPRS (GPRS Core Network) складається із двох основних блоків ? SGSN (Serving GPRS Support Node ? вузол підтримки GPRS) і GGPRS (Gateway GPRS Support Node ? шлюзовий вузол GPRS). Зупинимося на їхніх функціях більш докладно.

SGSN є, грубо говорячи, мозком розглянутої системи. У деякому роді SGSN можна назвати аналогом MSC ? комутатора мережі GSM. З'явилися так само як і MSC, SGSN, у системі може бути і не один ? у цьому випадку кожен вузол відповідає за свою ділянку мережі. Наприклад, SGSN виробництва компанії Motorola має наступні характеристики: кожен вузол підтримує передачу до 2000 пакетів у секунду, одночасно контролює до 10000 користувачів що знаходяться online. Усього ж у системі може бути до 18 SGSN Motorola.

Призначення GGSN можна зрозуміти з його назви ? грубо говорячи, це шлюз між стільниковою мережею (точніше, її частиною для передачі даних GPRS) і зовнішніми інформаційними магістралями (Internet, корпоративними інтранет-мережами, іншими GPRS системами і так далі). Основною задачею GGSN, таким чином, є роутинг (маршрутизація) даних, що йдуть від і до абонента через SGSN. Вторинними функціями GGSN є адресація даних, динамічна видача IP-адрес, а також відстеження інформації про зовнішні мережі і власних абонентів (у тому числі тарифікація послуг).

Відзначимо, що в GPRS-систему закладена гарна масштабованість ? з появою нових абонентів оператор може збільшувати число SGSN, а при ескалації сумарного трафіка ? додавати в систему нові GGSN. Всередині ядра GPRS-системи (між SGSN і GGSN) дані передаються за допомогою спеціального тунельного протоколу GTP (GPRS Tunneling Protocol).

Ще однією складовою частиною системи GPRS є PCU (Packet Control Unit ? пристрій контролю пакетної передачі). PCU стикується з контролером базових станцій BSC і відповідає за напрямок трафіка даних безпосередньо від BSC до SGSN.

У перспективі (при орієнтації системи на мобільний Інтернет) можливе додавання спеціального вузла ? IGSN (Internet GPRS Support Node ? вузол підтримки Інтернет).

За керування і контроль GPRS-системи відповідає OMC-R/G (Operation and Maintenance Center - Radio/GSN ? центр керування й обслуговування радіо/вузла GPRS: на мал. не показаний). Це, так званий, інтерфейс між системою й обслуговуючим її персоналом.

Перш ніж приступити до роботи з GPRS, мобільна станція, так само як і в звичайному випадку передачі голосу, повинна зареєструватися в системі. Як вже було сказано, реєстрацією (а, точніше, "прикріпленням" (attachment) до мережі) користувачів займається SGSN. У випадку успішного проходження всіх процедур (перевірки доступності запитуваної послуги і копіювання необхідних даних про користувача з HLR у SGSN) абоненту видається P-TMSI (Packet Temporary Mobile Subscriber Identity ? тимчасовий номер мобільного абонента для пакетної передачі даних), аналогічний TMSI, що призначається мобільному телефону для передачі голосу (до речі, якщо абонентський термінал відноситься до класу А, то йому при реєстрації виділяється як TMSI, так і P-TMSI).

Для швидкої маршрутизації інформації до мобільного абонента GPRS-система потребує даних про його місце розташування щодо мережі, причому з більшою точністю, ніж у випадку передачі голосового трафіка (нагадаю, HLR і VLR зберігають номер Location Area (LA), у якій знаходиться абонент). Але уявіть собі, як зросте службовий трафік у стільниковій мережі і витрата енергії мобільним апаратом, якщо телефон буде інформувати систему щораз при переході від однієї соти до іншої! Щоб знайти компроміс між обсягом сигнального трафіка в мережі GPRS і необхідністю знати з високою точністю місцезнаходження абонента прийнятий розподіл терміналів на три класи:

· IDLE (непрацюючий). Телефон відключений чи знаходиться поза зоною дії мережі. Очевидно, що система не відслідковує переміщення подібних абонентів.

· STANDBY (режим очікування). Апарат зареєстрований (прикріплений) в GPRS-системі, але вже довгий час (обумовлений спеціальним таймером) не працює з передачею даних. Місце розташування STANDBY-абонентів відомо з точністю до RA (Routing Area ? область маршрутизації). RA дрібніше, ніж LA (кожна LA розбивається на декілька RA, але, проте, RA крупніше, ніж сота, і складається з декількох елементарних комірок).

· READY (готовність). Абонентський термінал зареєстрований у системі і знаходиться в активній роботі. Координати телефонів, що знаходяться в режимі READY, відомі системі (а, точніше, SGSN) з точністю до соти. Відповідно до цієї ідеології, термінали, що знаходяться в STANDBY-режимі, при переході з одного RA в іншій посилають SGSN спеціальний сигнал про зміну області маршрутизації (routing area update request). Якщо нова і стара RA контролюється одним SGSN, то зміна RA приводить лише до коректування запису в SGSN. Якщо ж абонент переходить у зону дії нового SGSN, то новий SGSN запитує в старого інформацію про користувача, а MSC, VLR, HLR і GGSN повідомляються про зміну SGSN. Коли телефон, що працює з GPRS-системою, переміщається в іншу LA, то SGSN відправляє відповідному VLR повідомлення про необхідність зміни запису про місцезнаходження абонента.

Цікаво обстоять справи з маршрутизацією даних у випадку роумінгу GPRS-абонента. При цьому можливі два варіанти, або, доцільніше сказати, сценарії. SGSN в обох випадках використовується гостьовий (VSGSN ? Visited SGSN), а от GGSN може використовуватися або гостьовий (VGGSN ? Visited GGSN), або домашній (HGGSN ? Home GGSN). В останньому випадку між домашнім і гостьовим операторами повинна існувати GPRS-магістраль (InterPLMN GPRS BackBone ? GPRS-лінія між різними мобільними мережами) для передачі трафіка між HGGSN і мобільним абонентом. Крім того, з'являється необхідність у BG (Border Gateway ? граничний шлюз) по обидва боки з метою забезпечення захисту мереж від атак ззовні.

Слід відзначити такий важливий параметр, як Qo (Quality of Service ? якість сервісу). Очевидно, що відеоконференція в режимі реального часу і відправлення повідомлення електронною поштою висувають різні вимоги, наприклад, до затримок на шляху пакетів даних. Тому в GPRS існує кілька класів Qo, що підрозділяються по наступним ознаках:

· необхідному пріоритету (існує високий, середній і низький пріоритет даних);

· надійності (поділ на три класи по кількості можливих помилок різного роду, загублених пакетів і т.п.);

· затримкам (затримки інформації поза GPRS-мережею в розрахунок не приймаються);

· кількісним характеристикам (пікове і середнє значення швидкості);

· Клас Qo вибирається індивідуально для кожної нової сесії передачі даних.

Крім Qo, у характеристику сесії передачі даних входить тип протоколу (PDP type ? Packet Data Protocol type); PDP-адреса, видана мобільній станції (видача адрес буває як статичної, так і динамічної); а також адреса GGSN, з яким йде робота. "Профіль" сесії (в англомовній літературі прийняте позначення "PDP context") записується в телефон, а також в обслуговуючі його SGSN і GGSN. Одночасно може підтримуватися кілька профілів передачі даних для кожного користувача.

Взагалі кажучи, пакетна передача даних передбачає два режими "з'єднань":

1. PTP (Point-To-Point);

2. PTM (Point-To-Multipoint).

Широкомовний режим PTM у свою чергу підрозділяється на два класи:

1. PTM-M (PTM-Multicast) ? передача необхідної інформації всім користувачам, що знаходяться у визначеній географічній зоні;

2. PTM-G (PTM-Group Call) ? дані направляються визначеній групі користувачів.

Підтримка режиму "multipoint" передачі інформації PTM очікується в майбутніх специфікаціях GPRS.

Отже основними характеристиками протоколу GPRS є ефективне використання радіо- і мережних ресурсів, а також цілком прозора підтримка протоколу IP. GPRS оптимізує використання мережних і радіоресурсів. Протокол GPRS використовує радіоресурси тільки в тих випадках, коли реально потрібно прийняти чи передати дані. Використовуючи пакетну технологію, цей протокол дозволяє додаткам використовувати мережні ресурси тільки тоді, коли користувацькі додатки мають дані для передачі через мережу. Таким чином, протокол адаптований до нерівномірного характеру трафіка користувацьких додатків.

Ще однією важливою характеристикою GPRS є забезпечення негайного з'єднання і висока пропускна здатність. Підтримуються додатки, що базуються на стандартних протоколах передачі даних, таких, як IP і Х.25. Для підтримки додатків передачі даних протокол GPRS використовує кілька нових мережних вузлів, на додаток до мережних вузлів, застосовуваним у GSM PLMN. Ці вузли відповідають за маршрутизацію трафіка і реалізацію інших функцій обміну з зовнішніми мережами комутації пакетів, пошук абонентів, вибір комірок, роумінг і багато інших функцій, необхідні для забезпечення роботи стільникової мережі. Крім того, GPRS використовує протоколи GSM SMS і GSM MM (останній у GPRS називається GMM).

Поговоримо тепер про клієнтське устаткування GPRS. На жаль чи на щастя, але для роботи із системою пакетної передачі даних необхідно мати спеціальний телефон, сумісний з GPRS. Говорячи більш строго, GPRS-термінали підрозділяються на три класи:

1. пристрої класу А здатні одночасно працювати як з передачею голосу, так і з передачею даних (вони, говорячи технічною мовою, мають можливість функціонувати як у режимі комутації каналів (circuit switched), так і в режимі комутації пакетів (packet switched). Підкреслю ? мова йде про одночасну роботу в різних режимах);

2. пристрої класу В можуть здійснювати або передачу голосу, або передачу даних, але не одночасно;

3. пристрої класу С підтримують тільки передачу даних і не можуть бути використані для голосового зв'язку. Як правило, це різного роду комп'ютерні плати для забезпечення бездротового доступу до даних.

Необхідно відзначити, що максимальна швидкість передачі даних визначається, у першу чергу, кількістю каналів, з якими одночасно може працювати абонентський термінал. Один канал забезпечує передачу даних зі швидкістю до 13.4 Кбіт/с.

Французька фірма SAGEM стала одним з перших виробників, що представили GPRS-сумісні телефони. Модель Sagem MC-850 , презентація якої пройшла на Женевській виставці TELECOM-99, відноситься до класу В і має один канал для передачі даних і три ? для прийому, а трошки більш сучасний Sagem MW-959, винесений на суд громадськості на CEBIT-2000, містить у собі вже чотири канали для вхідного трафіка (на передачу залишився як і раніше один канал, також не змінився клас пристрою). Таким чином, максимальна швидкість прийому даних за допомогою телефону Sagem MW-959 складає 53.6 Кбіт/с, а передачі ? 13.4 Кбіт/с.

Висновок. У нинішньому 2002 році очікується лавиноподібне, якщо так можна виразитися, впровадження GPRS по усьому світі. Наступним кроком від GSM до мереж третього покоління UMTS (Universal Mobile Telephone System) є технологія EDGE (Enhanced Data Rates for GSM Evolution ? у вільному перекладі "передача даних на підвищеній швидкості"), що дозволяє здійснювати перекачування інформації на швидкостях до 384 Кбіт/с по восьми GSM-каналах (48 Кбіт/с на канал). Для впровадження EDGE "поверх GPRS" операторам необхідно буде замінити апаратуру базових станцій BTS, а користувачам ? придбати підтримуючі EDGE телефонні апарати. Хоча на даний момент мені особисто складно представити, що повинен робити абонент стільникової мережі GSM, щоб йому не вистачило швидкості в 170 Кбіт/с, пропонованої GPRS.

GPRS дозволить ввести принципово нові послуги, що раніше не були доступні. Насамперед це мобільний доступ до ресурсів Інтернету з задовольняючою споживача швидкістю, миттєвим з'єднанням і з дуже вигідною системою тарифікації. Наприклад, при перегляді за допомогою системи GPRS WEB-сторінки в Інтернеті, ми можемо вивчати зміст стільки, скільки нам необхідно, оскільки платимо тільки за прийняту інформацію і не платимо за час перебування в мережі Інтернет (не передаючи дані, ми не займаємо канали мережі). При введенні погодинної оплати на фіксованих телефонних лініях, тарифи на доступ в Інтернет з мобільного GPRS-телефону будуть ще більш конкурентноздатні.

Технологія GPRS дозволить швидко передавати й одержувати великі обсяги даних, відеозображення, музичні файли стандарту MP3 і іншу мультимедійну інформацію.

Для тих абонентів, хто вже оцінив зручність використання телефонів з WAP-браузером, впровадження технології GPRS означає практично миттєве завантаження WAP-сторінок на екрані телефону і більш вигідну систему тарифікації.

Для корпоративних користувачів система GPRS може послужити відмінним інструментом для забезпечення безпечного і швидкого доступу співробітників до корпоративних мереж підприємств, до поштових, інформаційних серверів, віддаленим базам даних. При цьому з'явиться можливість одержувати доступ до корпоративних мереж навіть якщо абонент знаходиться в мережі іншого GSM оператора, з яким організований GPRS-роумінг.

Технологія GPRS може застосовуватися в системах телеметрії: пристрій може бути весь час підключено, не займаючи при цьому окремий канал. Така послуга може бути необхідною службам охорони, банкам для підключення банкоматів і в інших областях, у тому числі і промислових.

Після опису переваг GPRS навряд чи має потребу в доказах твердження, що в той час, як ряд операторів GSM розглядають GPRS лише як перехідну ступінь до систем 3G, інші ? особливо ті, хто не збирається подавати заявки на ліцензії 3G і не сподівається одержати такі ліцензії, розглядають GPRS, як довгострокове рішення, що відповідає вибуху, який пророкується, у бездротовій передачі даних, порівнянне з тим, що можна забезпечити за рахунок провідного виконання. Втім і для тих, хто має намір займатися впровадженням систем 3G, додаткове устаткування, необхідне для підтримки GPRS, стане гарною основою для підтримки трафіка даних у системах W-CDMA.

Розробки інфраструктури GPRS, яким активно займаються Alcatel, Ericsson, Lucent, Motorola, Nokia, Nortel і Siemens рухаються вперед семимильними кроками. Іспити систем GPRS, проведені разом з операторами, забезпечили можливість виконати перший GPRS-дзвоник для передачі даних у "живій" мережі GSM ще в листопаді 1999 року. З тих пір, незважаючи на те, що первісний імпульс розвиток GPRS одержала від основних європейських операторів GSM, усе більше операторів з інших регіонів, особливо, з Азіатсько-Тихоокеанського, повідомляли про іспити GPRS-систем.

Постачання абонентських терміналів (тобто телефонів GPRS), як і у випадку з WAP запізнилися по-порівнянню з розвитком інфраструктури. Успішні запуски GPRS-мереж у комерційну експлуатацію, виявляться змазаними через відсутність підходящих телефонів у масових кількостях. За станом на початок березня 2000 року, лише кілька виробників стільникових телефонів продемонстрували прототипи GPRS-устаткування, причому ніхто з них не зміг назвати точних дат їхнього комерційного виробництва. Sagem був першим, продемонструвавши свій Sagem MC850 GPRS на виставці Telecom 99 у Женеві. Дана однослотова версія була піддана апгрейду до конфігурації 3+1 до лютого 2000 року. Ericsson випустив прототип GPRS-телефону на основі свого WAP-телефону R320. Компанія повідомила, що має намір запустити пре-комерційну версію телефону до кінця 2000 року, і почати його виробництво в комерційних кількостях у 2001 році. Запуск виробництва GPRS-телефонів від Motorola ? моделі на базі трьохдіапазонного Timeport P7389, у комерційних обсягах очікується не раніше 2001 року. До літа 2000 року обіцяла викинути на ринок свої GPRS моделі фази 1 компанія Samsung, цей телефон, відповідно до обіцянок буде підтримувати 4 канали в напрямку до телефону і лише один канал у зворотному напрямку. Siemens і Nokia обіцяли показати GPRS телефони в другій половині 2000 року. Alcatel не планував показати який-небудь термінал GPRS, як мінімум до кінця 2000 року.

Так що саме через невизначену ситуацію з телефонами, представляється малоймовірним бурхливий старт послуг на базі GPRS навіть у тих операторів, що усе-таки мають намір запустити комерційну експлуатацію GPRS. А скільки, власне, очікується абонентів GPRS у більш довгостроковій перспективі? В даний час, не більш, ніж 3-5% абонентів мобільного зв'язку, навіть на самих розвинутих ринках, користаються послугами бездротової передачі даних. Однак, хоча реальні потреби в бездротових послугах передачі даних уже переконливо продемонстровані, очікується, що до 2003 року, коли число абонентів GSM у світі перевершить 600 мільйонів, відсоток користувачів передачі даних зросте більш, ніж до 15%. Прогноз EMC обіцяє, що після 2001 року, абоненти GPRS будуть приростати навіть швидше, ніж абоненти GSM. Вашій увазі надається два сценарії, що дозволяють оцінити про які таргетингові групи йде мова (див. таблицю). Зрозуміло, найбільш реалістичної представляється комбінація двох сценаріїв, хоча бізнес-сценарій є найбільш ймовірною картиною того Reliable directory , як будуть розвиватися події в найближчі пару років, оскільки він відбиває повільний ріст числа новаторів, що будуть першими користувачами стандарту GPRS.

зв'язок інтернет підключення мобільний ноутбук

Таблиця 1.1

Фактори	Сценарій 1	Сценарій 2
Основні користувачі	Корпоративні клієнти	Споживчий ринок
Основні додатки	- передача даних; - доступ до корпоративних мереж; - e-mail ; - телематичні послуги	- доступ до інтернету; - e-комерція; - послуги на основі WAP
Ступінь використання	У великих обсягах	У невеликих обсягах
Доступність телефону	Обмежена доступність з Q300	Широке поширення з Q400
Вартість послуги	Аналогічно вартості передачі даних по системі GSM	Нижче, ніж по існуючій мережі GSM, майже дорівнює вартості передачі даних по провідних мережах.
Тип моделі розвитку	Подібно GSM-ринку	Подібноринку pre-paid GSM

Після масової появи на ринку різних моделей GPRS-телефонів, послуги GPRS будуть поступово переорієнтовуватись на масового споживача, а розвиток GPRS піде по комбінованому сценарію, що враховує інтереси, як корпоративних клієнтів, так і масового споживача з тенденцією розвитку вбік запитів останнього.

Розділ ІІ. Ввикористання мобільного телефону у якості EDGE/GPRS-модему для підключення комп'ютера чи ноутбука з ОС Windows XP до Інтернету

Якщо на машині встановлено іншу операційну систему Windows, порядок її налаштування не буде суттєво відрізнятися від викладеного.
При використанні мобільного телефону в якості модему підключення буде не дешевим та не дуже якісним, однак, якщо інших варіантів немає, його буде цілком достатньо для інтернет-серфінгу та завантаження невеликих файлів.

Для підключення потрібно мати:

Мобільний телефон з вмонтованим EDGE- або GPRS-модемом (практично будь-який сучасний мобільний термінал).

USB-шнур для підключення телефону до комп'ютера або Bluetooth-адаптер для USB (не потрібен, якщо Ваш ноутбук має вмонтований Bluetooth-адаптер). У цьому випадку телефон також повинен мати Bluetooth).

Драйвер модему або програма-синхронізатор для телефону, яка поставляється на диску в комплекті з ним або завантажується з Інтернету. Драйвери для деяких моделей телефонів можна знайти тут:

NOKIA - http://www.nokia.ru/A4799221

SONY ERICSSON - http://se-zone.ru/soft/drivers-1.htm

SAMSUNG - http://samsung-fun.ru/soft/sync-1.htm

MOTOROLA - http://hello-moto.ru/soft/drivers-1.htm

LG - http://ru.lgmobile.com/web/web.support.manualSoftwareRF.laf

FLY - http://www.fly-phone.ru/service/downloads/

SIM-картка відповідного мобільного оператора з необхідною сумою на рахунку. На цей елемент необхідно звернути особливу увагу, оскільки якість з'єднання з Інтернетом в різних операторів суттєво відрізняється. Результати тестування послуг окремих мобільних операторів, що діють на території України, виглядають приблизно так:

· найшвидший Інтернет надається МТС і Beeline (реальна швидкість 7 - 12 Кбіт/с через GPRS-модем і близько 20 Кбіт/с через EDGE-модем), працює стабільно;

· Київстар показує до 9 Кбіт/с на GPRS і до 12 Кбіт/с на EDGE, іноді "висне";

· на Life Інтернет дуже дешевий, але практично відсутній (до 3-4 Кбіт/с з дуже великими перервами).

Якість може змінюватися в залежності від регіону Вашого перебування та часу доби.Визначитися з тарифним планом та отримати у сервісному центрі чи на сайті мобільного оператора строку ініціалізації і номер дозвону для Вашого телефону, які необхідно буде прописати під час налаштування модему і з'єднання. Підключення до Інтернету через мобільний телефон здійснюється у кілька етапів:

Ш Встановлення необхідного ПЗ і підключення телефону до комп'ютера/ноутбука. Для цього інсталюємо на комп'ютер програму-синхронізатор і підключаємо до нього телефон за допомогою USB-кабелю чи Bluetooth-адаптера. Якщо програми-синхронізатора нема, а є лише

папка з набором драйверів, спочатку підключаємо телефон до комп'ютера, і коли Windows почне встановлення нового обладнання (Вашого мобільного телефону), вказуємо у відповідному вікні розміщення папки з драйверами.

Ш Після підключення телефону і встановлення драйверів натискаємо «Пуск» - «Настройка» - «Панель управления» - («Принтеры и другое оборудование») - «Телефон и модем», вказуємо свою країну і код міста, тиснемо «ОК». У вікні «Телефон и модем», яке відкриється, переходимо на вкладку «Модемы», у списку помічаємо модем телефону і тиснемо кнопку «Свойства». У вікні «Свойства: (назва вибраного модему)» переходимо на вкладку «Дополнительные параметры связи», у вікні «Дополнительные команды инициализации» прописуємо строку ініціалізації і натискаємо кнопку «ОК». Строку ініціалізації необхідно взнати у сервісному центрі або на сайті свого мобільного оператора. Наприклад, якщо Ви бажаєте користуватися послугою «Гіпер Актив» від МТС, строка ініціалізації матиме такий вигляд: AT+CGDCONT=1,"IP","active". Саме строка ініціалізації визначає, якою послугою оператора Ви будете користуватися. Як правило, для кожного тарифного плану вони різні, тому попередньо проконсультуйтеся в сервісному центрі чи уважно вивчіть умови і тарифи на сайті мобільного оператора.

Ш Тепер натискаємо «Пуск» - «Настройка» - «Панель управления» - («Сеть и подключения к Интернету») - «Сетевые подключения» - «Создание нового подключения». У вікні «Мастер новых подключений» здійснюємо наступне:

· тиснемо «Далее»;

· у вікні «Тип сетевого подключения» помічаємо «Подключить к Интернету» і тиснемо «Далее»;

· вибираємо «Установить подключение вручную», тиснемо «Далее»;

· «Через обычный модем» - «Далее»;

У вікні «Выберите устройство» помічаємо галочкою тільки модем телефону, для якого на попередньому етапі ми прописали строку ініціалізації (якщо є кілька модемів важливо не помилитися), натискаємо кнопку «Далее»;

Вказуємо ім'я підключення, тиснемо «Далее». Ім'я можна вказати будь-яке, наприклад, Internet.

Вказуємо номер телефону, який необхідно взнати в сервісному центрі або на сайті мобільного оператора. Найчастіше це *99# або *99***#, тиснемо «Далее»;

далі нічого змінювати не потрібно, тиснемо «Далі», потім «Готово».

Після цього відкриється вікно «Подключение к Internet». Натискаємо кнопку «Свойства». У вікні «Internet свойства», що відкриється, на вкладці «Общие» помічаємо галочкою модем телефону, який ми налаштовували на попередніх етапах, натискаємо кнопку «Настроить». Відкриється вікно «Конфигурация модема», знімаємо усі галочки, тиснемо кнопку «ОК».

На вкладках «Параметры», «Безопасность» і «Дополнительно» нічого змінювати не потрібно, переходимо на вкладку «Сеть». Тут у вікні «Тип подключаемого сервера удаленного доступа:» вибираємо «PPP:Windows 95/98/NT4/2000, Internet», тиснемо кнопку «Параметры», у вікні, що відкриється, знімаємо всі галочки, тиснемо «ОК». У вікні «Компоненты, используемые этим подключением» помічаємо галочками тільки «Протокол Интернета (ТСР/ІР)» і «Планировщик пакетов QoS», виділяємо мишкою «Протокол Интернета (ТСР/ІР)», натискаємо кнопку «Свойства». У вікні «Свойства: Протокол Интернета (ТСР/ІР)» помічаємо галочками «Получить ІР-адрес автоматически» і «Получить адрес DNS-сервера автоматически», тиснемо кнопку «Дополнительно». Відкриється вікно «Дополнительные параметры ТСР/ІР», знімаємо галочку з «Использовать сжатие ІР-заголовков», натискаємо «ОК», закриваємо всі вікна.