Інформація в комп’ютерних технологіях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Новомиколаївський міжшкільний навчально- виробничий комбінат

Річна робота

Тема: Інформація в комп'ютерних технологіях

Учениці групи ОКН №1

Коршенко Марії

Новомиколаївка 2009

На протязі всієї історії людство оволодівало інформацією. Цілі епохи отримали назви за найважливішою інформацією, вивченою в певний період. “Кам'яний вік”- це епоха оволодіння інформацією про обробку каменю для отримання знарядь праці, “бронзовий вік”- епоха оволодіння інформацією про обробку каменю і т.д. Тепер дуже часто можна почути, що наступив”вік інформації”. Що ж таке інформація? Дати точне визначення неможливо, його можна лише пояснити. Інформація - це дані та відомості, представлені в різних формах.

Одну і ту ж інформацію можна представити і передати по-різному. Наприклад, в старовинному телеграфі інформація кодувалась за допомогою азбуки Морзе - у вигляді послідовностей із крапок і тире, розмова по телефону автоматично кодується в електричні сигнали. Телеграма чи телефонна розмова може бути надрукована, передана жестами. Отже, щоб передати інформацію, її необхідно закодувати відповідно до природи каналу передачі. В комп'ютері інформація кодується за допомогою послідовностей сигналів всього двох видів: намагнічено чи не намагнічено, увімкнено чи вимкнено, висока чи низька напруга і т.д. Прийнято позначати один стан цифрою 0, а інший - цифрою 1. Таке кодування називають двійковим, а цифри 0 і 1 - бітами (від англ. binary digit - двійкова цифра). Отже, біт - це найменша одиниця вимірювання кількості інформації в комп'ютері. Комп'ютер працює з 8 бітами одразу. Така послідовність називається байтом і є наступною після біта одиницею вимірювання кількості інформації. В 1 байті можна закодувати 1 символ з 256 можливих. Основними одиницями вимірювання інформації в комп'ютері є:

Біт

Байт - 1 байт = 8 бітів

Кілобайт - 1 кбайт = 1024 байти

Мегабайт - 1 мбайт = 1024 кбайти

Гігабайт - 1 гбайт = 1024 мбайти

Терабайт - 1 тбайт = 1024 гбайти

До одиниць вимірювання багатьох величин ми звикли, і нам не треба пояснювати що таке 1 міліметр чи 5 кілограмів. А от кілобайт чи мегабайт - це багато чи мало? Для прикладу: в 1 сторінці міститься близько 2,5 кбайт тексту, отже в 1 мбайті вміститься близько 400 сторінок. Якщо людина говорить по 8 годин щодня без перерви, то за 70 років життя вона наговорить близько 10 гбайт інформації. Тобто 5 млн сторінок - а це купа паперу приблизно 500м висотою!

Якщо на умовній шкалі зобразити біт одним міліметром (точніше 1,25мм), то байт в такому масштабі буде 1сантиметром, кілобайт - десятиметровим відрізком, мегабайт - 10км, гігабайт - 10000км (це відстань від Москви до Владивостока).

Інформація має різні властивості. Кожна наукова дисципліна розглядає ті її властивості. Які їй найбільш важливі. З точки зору інформатики найбільш важливими вважаються вірогідність, повнота, цінність, зрозумілість.

Вірогідність - інформація з такою властивістю правдива. Відповідає істинному стару речей, надає відомості про подію,яка мала місце або може відбутися. (''Сьогодні буде дощ'',''На канікулах я поїду до Києва'' - це приклади вірогідної інформації).

Повнота - інформація з такою властивістю надає об'єм відомостей про предмет обговорення, достатній для прийняття правильного рішення. (''На обід був борщ,хліб,компот'',''Я живу в Україні, у Києві, на вулиці Вишневій'' - це приклади повної інформації).

Цінність - інформацію з такою властивістю можна використати, тому що вона надходить вчасно, коли в ній є потреба. Її називають ще актуальною аьо своєчасною. (''Поїзд до Києва відходить через 15 хвилин'' - це приклад цінної (своєчасної) інформації).

Зрозумілість - інформація з такою властивістю зрозуміла і завдяки цьому може бути використана. Попередні приклади інформації мають властивість ясності.

Але не завжди так буває. Наприклад, дворічній дитині буде незрозумілою правдива і повна інформація ''квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів''

Відсутність однієї з цих властивостей робить інформацію некорисною і навіть шкідливою. Наприклад: ''Завтра о шостій ранку настане кінець'' - інформація має властивості ясності, своєчасності. Повноти. Відсутня лише вірогідність. Можна уявити. Якої біди може наробити така ''інформація''!

Існує багато видів інформаціїї. Зробити і дати єдину їх класифікацію дуже важко. Наприклад, за способом відображення можна виділити текстову і графічну інформацію; в інформаційних процесах вона є вхідна і вихідна; за змістовністю - корисна і непотрібна; за точністю передачі - істинна або створена.

Існують різні форми подання інформації: символьна, текстова,графічна.Є інші форми, наприклад, звукова, відео...

Символьна форма подання інформації є найбільш простою, в ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, різні жести, скорочення у формулах тощо.

У символьній формі використовуються букви, цифри, знаки, світлові сигнали, сигнали прапорцями, покажчики приладів тощо. Але кожний символ має своє визначене значення. Наприклад: літера V може означати об'єм ; дорожній знак « ! « у червоному колі означає « Попереду небезпека! ».

Текстова форма подання інформації є більш складною. Ця форма передбачає , що зміст повідомлення передається не через окремі символи ( цифри, букви, звуки ), а їх сполученням, порядком розміщення, послідовно розташовані символи утворюють слова, які в свою чергу можуть утворювати речення. Текстова інформація використовується у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо.

Графічна форма подання інформації. Як правило, має найбільший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма більш інформативна. Наприклад, картина Іллі Рєпіна » Запорожці пишуть листа турецькому султану » дає глядачу стільки відомостей про своїх героїв(побут, одяг, зброя, обличчя, характер...), що ні одним текстом не описати. Мабуть, тому, коли беремо в руки нову книжку, шукаємо в ній малюнки, щоб створити про неї найбільш повне враження .

Інформацію можна подавати одним із способів : літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, відеозаписом, кінофільмами тощо.

Кожен з нас знає, що інформацію можна збирати, зберігати, використовувати, передавати і обробляти. В інформаційних процесах інформація передається за допомогою повідомлень від джерела до приймача за допомогою каналу передачі.

інформація комп'ютер кодування носій

Джерелом інформації можуть бути природні об”єкти ( планети , зірки, люди , тварини , рослини , ліса , поля , гори...), книжки , газети , журнали , малюнки , наукові експерименти , конструкторські розробки , випробування нових матеріалів і приладів тощо.

Каналами передачі можуть бути світлові , звукові електричні сигнали та електромагнітні хвилі тощо. Для передачі інформації на значні відстані використовують різні технічні засоби : телефон , телетайп ( передача текстів ) , телефакс (передача зображень документів) , модем ( передача компютерних сигналів ).

Приймачами ( споживачами ) інформації можуть бути люди , тварини , рослини , різного роду знаряддя , прилади і машини .

Приклади передачі інформації:

- гучномовець ( джерело ) через звукові хвилі ( канал передачі ) передає останні вісті слухачам (приймачам)

- на магнітофоні з касети - джерела переписується музика на касету-приймач по електромагнітному каналу передачі.

Під обробкою інформації в інформатиці розуміють будь-яку зміну інформації з одного виду в інший. Наприклад : заміна одної букви на іншу в тексті ; заміна нулів на одиниці , а одиниць на нулі в послідовності бітів.

У « докомп'ютерні « часи інформацію зберігали на папері , фотокартках , кіноплівці , магній сртічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, які використовуються до цього часу в телеграфних апаратах , а також в автоматичних верстатах.

Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмірів . В певних позиція перфокарти пробивають дірочки. Наявність дірочки в певній позиції вважають за одиницю . а її відсутність - нуль. Перфокарти з пробитими дірочками пропускають через спеціальний пристрій з фотоелементами. Задана у вигляді дірочок інформація перетворюється в систему електричних сигналів , які надходять до інших пристроїв комп'ютера.

Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини , на яку заноситься інформація пробиванням дірочок у відповідних позиціях на 5-и або 8-и доріжках. Звичайно , за дірочками , нанесеними на перфокарти або перфострічки , стоїть цілком певна інформація .

Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки . Для запису 1 (одиниці) намагнічувалась невелика область. Розмагнічена (або намагнічена протилежно) область означала 0 (нуль). Пристроями зчитування інформації з магнітних носіїв є магнітні голівки.

Дискета - це тонка пластикова основа (диск) , на яку нанесено магнітний шар. Для захисту від пилу та ушкоджень основу поміщено в жорсткий квадратний футляр , усередені якого вона може вільно обертатися.

На дискеті є металева пластинка , яка закриває вікно зчитування/запису, доки дискета не вставлена в дисковід. Така конструкція дискети захищає дані , забеспечує збереження носія та є зручною для користувача. Для захисту від запису є спеціальна пластмасова пластинка , що закриває чи відкриває отвір (вікно) на футлярі.

Дуже важливо вставляти дискету в дисковід правильно.

Дискету вставляють у щілину дисковода ковзною металевою пластиною вперед , так що пристрій для фіксації дискети на обертальному стержні знаходиться знизу , і підштовхують її вперед до повного входження в щілину . Щоб вийняти дискету з дисковода , досить натиснути на кнопку викиду дискети з дисковода . Дискета автоматично трішки висовується вперед і її можна легко дістати.

Дискети використовуються для зберігання невеликих обсягів інформації . А якщо потрібно перенести з одного комп'ютера на іншій велику кількість інформації , наприклад гру обсягом 200 Мбайтів ? Не переписувати ж її на 200 дискет?!

Для цього були створені спеціальні накопичувачі - на оптичних дисках. За принципом дії розрізняють диски лазерно-оптичні та магнітооптичні , також одноразового або багаторазового запису.

Неперезаписувані лазерно-оптичні диски звичайно називають CD-ROM ( Compact Disk Read Only Memory - компакт-диск тільки для читання ). Привід для таких дисків називається CDD-ROM . На такі диски інформація записується потужним лазерним променем у спеціальних умовах. Так виготовляється тільки один - перший диск , з якого робиться масове тиражування.

Перезаписувані лазерно - оптичні диски можуть бути з одноразовим записом ( CD-R - CD-Recordable - такий , що допускає запис ) або багаторазовим ( CD-RW - ReWriteable - такий , що допускає повторний запис ). Для таких дисків використовують спеціальні приводи , за допомогою яких можна не лише читати , а й записувати інформацію на диск. Їх також називають CD-RW. Зчитування і запис у лазерно-оптичних накопичувачах здійснюється за допомогою лазерного променя. Ємність таких дисків сягає 1 Гбайта.

У магнітооптичних дисках , на відміну від лазерно - оптичних , запис інформації здійснюється магнітною головкою , а зчитування - лазерним променем.

Для зберігання великих обсягів відеоінформації (музичні кліпи , кінофільми , ігри) використовується технологія DVD ( Digital Video Device - цифровий відеопристрій ), заснована на іншому принципі зберігання відеоінформації - у цифровому . Ємність таких носіїв інформації в кілька разів більша від ємності компакт-дисків.

Список використаної літератури

1. А.Г. Кушниренко , А.В. Лебедев , Р.А. Сворень - Основы информатики и вычислительной техники; 1990г.

2. І.Т. Зарецька , А.М. Гуржій , О.Ю. Соколов - Інформатика: Підручник для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів у двох частинах. Частина 1; 2004р.

3. Є.А. Шестопалов - Інформатика . Базовий курс. Навчальний посібник у трьох частинах. Частина 1 ; 2005р.

Размещено на Allbest.ru