Протоколи та сервіси Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «БАЗА ДАНИХ»

Тема: «Протоколи та сервіси Інтернет»

2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Протоколи мережі Інтернет

1.1 Міжмережний протокол (IP)

1.2 Протокол управління передачею (ТСР)

1.3 Передача файлів по протоколу FTP

1.4 Інші протоколи передачі

1.5 MNP-протоколи

Розділ 2. Сервіс Інтернет

Висновки

Список літератури

Вступ

World Wide Web (WWW, Всесвітня павутина) - це найбільш популярний вид інформаційних послуг Internet, заснований на архітектурі клієнт-сервер. В кінці 80-х років в CERN (Європейський центр фізики елементарних частинок) почалися роботи зі створення інформаційного сервісу, який дозволив би будь-якому користувачеві легко знайти і прочитати документи, розміщені на серверах в будь-якій частині Internet. Для цього був розроблений стандартний формат документів, що дозволяє наочно представити інформацію на дисплеї комп'ютера будь-якого типу, а також забезпечити можливість установки всередині одних документів посилань на інші документи.

Хоча WWW був розроблений з метою застосування співробітниками CERN, після того як цей вид сервісу був оприлюднений, його популярність стала зростати надзвичайно швидко. Було розроблено безліч прикладних програм, що використовуються в якості WWW-клієнтів, тобто забезпечують доступ до WWW-сервером і подання документів на екрані. Є клієнтське програмне забезпечення, засноване як на графічному інтерфейсі користувача (одними з найбільш популярних є програми Internet Explorer і Netscape), так і на емуляції алфавітно-цифрового термінала (прикладом є програма Lynx). На сьогоднішній день виконується ряд проектів з розробки WWW-інтерфейсу для людей з обмеженими здібностями. Більшість WWW-клієнтів дозволяють використовувати їх інтерфейс і для доступу до інших видів сервісу Internet, таким як FTP і Gopher.

Розділ 1. Протоколи мережі Інтернет

В даний час в мережі Internet використовуються практично усі відомі лінії зв'язку від низькошвидкісних телефонних ліній до високошвидкісних цифрових супутникових каналів. Операційні системи, використовувані в мережі Internet, також відрізняються різноманітністю. Більшість комп'ютерів мережі Internet працюють під ОС Unix чи VMS. Широко представлені також спеціальні маршрутизатори мережі типу NetBlazer або Cisco, чия ОС нагадує ОС Unix.

Фактично Internet складається з безлічі локальних і глобальних мереж, що належать різним компаніям і підприємствам, пов'язаних між собою різними лініями зв'язку. Internet можна уявити собі у вигляді мозаїки, складеної з невеликих мереж різної величини, які активно взаємодіють одна з іншою, пересилаючи файли, повідомлення і т.п.

Основне, що відрізняє Internet від інших мереж - це її протоколи - TCP / IP. Взагалі, термін TCP / IP зазвичай означає все, що пов'язано з протоколами взаємодії між комп'ютерами в Internet. Він охоплює ціле сімейство протоколів, прикладні програми, і навіть саму мережу. TCP / IP - це технологія міжмережної взаємодії, технологія Internet. Мережа, що використовує технологію Internet, називається "Internet". Якщо мова йде про глобальну мережу, що об'єднує безліч мереж з технологією Internet, то її називають Internet [1].

Свою назву протокол TCP / IP одержав від двох комунікаційних протоколів (або протоколів зв'язку). Це Transmission Control Protocol (TCP) і Internet Protocol (IP). Незважаючи на те, що в мережі Internet використовується велике число інших протоколів, мережа Internet часто називають TCP / IP-мережею, тому що ці два протоколи, безумовно, є найважливішими.

Як і у всякій іншій мережі в Internet існує 7 рівнів взаємодії між комп'ютерами:

Фізичний,

Логічний,

Мережевий,

Транспортний,

Рівень сеансів зв'язку,

Представницький

Прикладний рівень.

Відповідно кожному рівню взаємодії відповідає набір протоколів (тобто правил взаємодії).

Протоколи фізичного рівня визначають вид і характеристики ліній зв'язку між комп'ютерами. У Internet використовуються практично усі відомі в даний час способи зв'язку від простого проводу (кручена пари) до волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ).

Для кожного типу ліній зв'язку розроблений відповідний протокол логічного рівня, що займається управлінням передачею інформації з каналу. До протоколів логічного рівня для телефонних ліній відносяться протоколи SLIP (Serial Line Interface Protocol) і PPP (Point to Point Protocol). Для зв'язку по кабелю локальної мережі - це пакетні драйвери плат ЛОС.

Протоколи мережевого рівня відповідають за передачу даних між пристроями в різних мережах, тобто займаються маршрутизацією пакетів у мережі. До протоколів мережного рівня належать IP (Internet Protocol) і ARP (Address Resolution Protocol).

Протоколи транспортного рівня управляють передачею даних з однієї програми в іншу. До протоколів транспортного рівня належать TCP (Transmission Control Protocol) і UDP (User Datagram Protocol).

Протоколи рівня сеансів зв'язку відповідають за установку, підтримку і знищення відповідних каналів. У Internet цим займаються вже згадані TCP і UDP протоколи, а також протокол UUCP (Unix to Unix Copy Protocol).

Протоколи представницького рівня займаються обслуговуванням прикладних програм. До програм представницького рівня належать програми, що запускаються, приміром, на Unix-сервері, для надання різних послуг абонентам. До таких програм відносяться: telnet-сервер, FTP-сервер, Gopher-сервер, NFS-сервер, NNTP (Net News Transfer Protocol), SMTP (Simple Mail Transfer Protocol), POP2 і POP3 (Post Office Protocol) і т.д.

До протоколів прикладного рівня відносяться мережні послуги і програми їхнього надання [1].

1.1 Міжмережний протокол (IP)

За допомогою ліній зв'язку забезпечується доставка даних з одного пункту в інший. Internet може доставляти дані в багато точок, розкидані по всій земній кулі. Так як різні ділянки Internet зв'язуються за допомогою системи комп'ютерів (званих маршрутизаторами) з'єднують між собою мережі. Це можуть бути мережі Internet, мережі з маркерним доступом, телефонні лінії (рис. 1) [2].

Рис. 1 - Апаратні засоби Internet

Телефонні лінії та мережі Ethernet еквівалентні автомобілям і літакам служби доставки пошти. Маршрутизатори - це поштові підстанції; вони приймають рішення про те, куди направляти дані («пакети»), так само, як поштова підстанція вирішує, куди направляти конверти з поштою. Кожна підстанція, або маршрутизатор, не має зв'язку з іншими станціями. Якщо опустили лист в поштову скриньку в Нью-Гемпширі, а адресат живе в Каліфорнії, то місцеве поштове відділення не буде бронювати літак, щоб доставити лист до Каліфорнії. Місцеве поштове відділення надсилає листа на підстанцію, підстанція посилає його на іншу підстанцію і так далі, поки лист не дійде до адресата. Таким чином, кожній підстанції потрібно знати тільки, які є з'єднання і який з «наступних стрибків» буде кращим для переміщення пакета ближче до пункту призначення. Схожа ситуація складається і в Internet: маршрутизатор дивиться, куди адресовані дані, і вирішує, куди їх посилати.

Звідки Internet знає, куди слід направити дані? Якщо відправляєте лист, то, просто опустивши його в поштову скриньку без конверта, не можна розраховувати, що кореспонденція буде доставлена за призначенням. Лист потрібно вкласти в конверт, написати на конверті адресу і наклеїти марку. Точно так само, як поштове відділення слід за правилами, які визначають порядок роботи поштової мережі, визначені правила регламентують порядок роботи Internet. Ці правила називають протоколами. Міжмережний протокол (Internet Protocol, IP) відповідає за адресацію, тобто гарантує, що маршрутизатор знає, що робити з даними, коли вони надійдуть. Дотримуючись аналогії з поштовим відомством, можна сказати, що міжмережний протокол виконує функції конверту [2].

Деяка адресна інформація приводиться на початку повідомлення. Вона дає мережі досить зведень для доставки пакета даних.

Internet - адреси складаються з чотирьох чисел, кожне з яких не перевищує 256. При записі числа відокремлюються одне від одного крапками, наприклад: 192.168.0.3



Рис. 2

Адреса фактично складається з декількох частин. Оскільки Internet - це мережа мереж, то початок адреси містить інформацію для маршрутизаторів про те, до якої мережі відноситься комп'ютер. Права частина адреси служить для того, щоб повідомити мережі, який комп'ютер повинен отримати цей пакет. Кожен комп'ютер в Internet має свою унікальну адресу.

По цілому ряду технічних причин (в основному це апаратні обмеження) інформація, що посилається по IP-мереж, розбивається на порції, названі пакетами. В одному пакеті звичайно посилається від одного до 1500 символів інформації. Це не дає можливості одному користувачу монополізувати мережу, однак дозволяє кожному розраховувати на своєчасне обслуговування. Це також означає, що у випадку перевантаження мережі якість її роботи трохи погіршується для всіх користувачів: вона не вмирає, якщо її монополізували кілька солідних користувачів [3, c. 105].

Одне з достоїнств Internet полягає в тому, що для роботи на базовому рівні досить тільки міжмережного протоколу. Оскільки дані містяться в IP-конверт, то мережа має всю інформацію, необхідну для переміщення цього пакета з комп'ютера в пункт призначення. Тут, однак, виникає відразу кілька проблем.

По-перше, в більшості випадків обсяг інформації, що пересилається перевищує 1500 символів.

По-друге, може відбутися помилка. Поштове відомство іноді втрачає листа, а мережі іноді втрачають чи пакети ушкоджують їх при передачі. На відміну від поштових відділень Internet успішно вирішує такі проблеми.

По-третє, послідовність доставки пакетів може бути порушена. Якщо послали по одній адресі одне за одним два листи, то немає ніякої гарантії, що вони підуть по одному маршруту або прийдуть в порядку їх відправлення. Така ж проблема існує і у Internet.

Тому наступний рівень мережі дасть нам можливість пересилати більш великі порції інформації і подбати про усунення тих спотворень, які вносить сама мережа.

1.2 Протокол управління передачею (ТСР)

Для вирішення згаданих вище проблем використовується «протокол управління передачею» (Transmission Control Protocol, TCP), який часто згадують разом з протоколом IP. Як слід було б вчинити у випадку, якщо послати кому-небудь книгу, а пошта приймає тільки листа? Вихід один: вирвати з книги всі сторінки, вкласти кожну в окремий конверт і кинути всі конверти в поштову скриньку. Одержувачу довелося б збирати всі сторінки (за умови, що жоден лист не пропало) і склеювати назад у книгу. Ось ці завдання і виконує ТСР [3, c. 106].

Рис. 3

Інформацію, яку хочете передати, ТСР розбиває на порції. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати дані в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера по мережі у протоколу є свій власний «конверт», на якому «написана» необхідна інформація. Порція даних міститься в конверт ТСР. Конверт ТСР, у свою чергу, міститься в конверт IP і передається в мережу.

На приймаючій стороні програмне забезпечення протоколу ТСР збирає конверти, витягує з них дані і розташовує їх в правильному порядку. Якщо яких-небудь конвертів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються тій прикладній програмі, яка використовує послуги ТСР.

Це, однак, дещо ідеалізований погляд на ТСР. У реальному житті пакети не тільки губляться, але і зазнають зміни по дорозі через короткочасних відмов у телефонних лініях. ТСР вирішує і цю проблему. При приміщенні даних у конверт виробляється обчислення так званої контрольної суми. Контрольна сума - це число, яке дозволять приймаючому ТСР виявляти помилки в пакеті. Коли пакет прибуває в пункт призначення, приймаючий TCP, обчислює контрольну суму і порівнює її з тією, яку послав відправник. Якщо значення не співпадають, то при передачі відбулася помилка. Приймаючий ТСР відкидає цей пакет і запитує повторну передачу [2].

1.3 Передача файлів по протоколу FTP

Інформаційний сервіс, заснований на передачі файлів з використанням протоколу FTP (File Transfer Protocol, Протокол передачі файлів), був одним з перших, розроблених в Internet. За допомогою даного сервісу можна, використовуючи відповідну FTP-програму на своєму комп'ютері, підключитися до віддаленої машині (FTP-серверу), ознайомитися з переліком доступних файлів і скопіювати їх на свій комп'ютер. FTP дозволяє пересилати по мережі файли будь-якого типу - тексти, зображення, виконувані програми, файли із записами звукових фрагментів і т. д.

За наявності відповідних прав можна не тільки читати, але і додавати свої файли на віддалений комп'ютер. Якщо ви є зареєстрованим користувачем цієї хост-комп'ютера, то можна використовувати дня роботи особисті каталоги. У такому випадку, коли вас немає в списку користувачів FTP-сервера, реєстрація проводиться під ім'ям anonymous ("безіменний користувач") і вам надаються загальнодоступні ресурси сервера. На багатьох серверах підкаталог, в який всі можуть копіювати файли, поповнюючи тим самим колекцію файлів FTP-сервера, носить ім'я incoming.

FTP є одним із прикладів систем з архітектурою клієнт-сервер. У системах такого типу ви використовуєте на своєму комп'ютері спеціальну програму, іменовану клієнтом, і з її допомогою зв'язуєтеся з іншою програмою, що працює на віддаленому комп'ютері і називається сервером. У разі FTP-сервера програмне забезпечення віддаленої машини дозволяє читати і записувати файли. У Internet доступні й інші мережеві послуги, побудовані за принципом клієнт-сервер. Деякі з них, такі як Gopher і Archie [4, c. 128].

Для того, щоб за допомогою FTP-клієнта забезпечити з'єднання з віддаленою машиною, на ній повинна працювати програмне забезпечення FTP-сервера. Цей сервер повинен бути інстальований і запущений системним адміністратором віддаленого комп'ютера, який і вирішує питання про те, які файли будуть доступні ззовні.

Раніше робота з програмами FTP, використовують команди системи UNIX, нагадувала криптографічні записи, але сьогодні персональні комп'ютери з сімейств IBM PC і Macintosh безпосередньо приєднуються до Internet надаючи користувачам сучасні графічні інтерфейси. Більшість FTP-клієнтів, які у середовищі Windows, надають інтерактивний доступ до сервера, що дозволяє легко змінювати каталоги і вибирати з них файли, які потрібні для пересилання на машину користувача.

Використовуючи програму FTP-клієнта, встановлюєте з'єднання з віддаленим комп'ютером, слід зареєструватися на ньому. Якщо системний адміністратор ввів вас в список користувачів, то після реєстрації можна читати та записувати файли на віддаленій машині в межах ваших прав. Це дозволяє здійснювати обмін файлами між різними хост-комп'ютерами в Internet.

Анонімний FTP-сервер є одним з найбільш поширених типів мережевих ресурсів. Цей тип серверів дозволяє будь-яким користувачам встановлювати з'єднання з віддаленим комп'ютером, не будучи занесеними до списку користувачів даного хост-комп'ютера [4, c. 129].

Оскільки при виконанні процедури реєстрації необхідно ввести ім'я користувача і його пароль, в якості першого використовується спеціальне ім'я "anonymous", а далі вводиться будь-який пароль.

Відповідно до прийнятого в Internet правилами при реєстрації на анонімному FTP-сервер в якості пароля звичаєм вводиться адреса електронної пошти користувача. Багато серверів при зверненні до них видають повідомлення про порядок реєстрації.

Анонімні FTP-сервери відіграють одну з головних ролей у поширенні програмного забезпечення та іншої інформації з мережі Internet. На цих серверах розміщений величезний обсяг інформації, яка найчастіше має статус безкоштовною або умовно безкоштовною. На FTP-серверах можна знайти програмне забезпечення для будь-яких комп'ютерних платформ, включаючи UNIX, PC і Macintosh. Це системні утиліти, програми, пов'язані з роботою в Internet, ігри, графічні файли та багато іншого.

Ефективний пошук інформаційних ресурсів (адрес FTP-серверів, на яких розташовуються необхідні файли, і самих файлів) являє собою досить складну проблему. Загалом пошук файлів на FTP-серверах нагадує ситуацію, коли читач публічної бібліотеки почав би пошук потрібної книги не в центральному каталозі, а методом дослідження стелажів з книгами. І на кожному з них він знаходив би список книг тільки даного стелажа. Приблизно так відбувався пошук інформації в Internet протягом значної частини часу його існування: дуже багато інформації, але вкрай важко знайти потрібну.

Більшість FTP-серверів не мають списку файлів, доступних ззовні. Іноді єдиний спосіб знайти необхідне програмне забезпечення - це по черзі розкривати каталоги і вивчити їх вміст. Оскільки формат імен файлів на FTP-сервер залежить від операційної системи комп'ютера, то як імена можна зустріти різні поєднання символів. Якщо, наприклад, сервер побудований на базі UNIX-системи, це будуть поєднання символів верхнього та нижнього регістру, для системи, що працює під управлінням операційної системи VMS (мінікомп'ютери корпорації Digital), імена файлів будуть представлені тільки прописними літерами. Відповідно, для PC і Macintosh імена файлів будуть відповідати правилам, прийнятим в операційних системах DOS і Mac System. На деяких комп'ютерах, особливо що зберігають великі обсяги інформації, існує індексний покажчик доступних файлів з короткими анотаціями про те, що кожен з них є. Це буває вкрай корисним для швидкого пошуку потрібних файлів, тому в якості ради можна рекомендувати починати вивчення вмісту каталогів з пошуку файлу, що має назву INDEX. Слід також не залишати без уваги файли з іменами README (або read.me, readme.txt і т. п.). Ці файли найчастіше зберігають інформацію про вміст каталогів або про саме FTP-сервер. Рекомендується завжди спочатку скопіювати файл типу README, щоб ознайомитися з його змістом. Такі файли знаходяться на сервері невипадково. Якщо у користувача виникли питання про даному сервері, можна звернутися до його адміністратора, використовуючи адресу електронної пошти з ім'ям одержувача "postmaster". Наприклад, для FTP-сервера з ім'ям rs.internic.net слід адресувати запитання за адресою postmaster@rs.internic.net. Деякі сервери мають кілька відповідальних осіб, тому конкретне ім'я можна знайти у файлі README або ж воно повідомляється при реєстрації на цьому сервері [2].

Багато FTP-сервера в даний час надають FTP доступ через інтерфейс WWW з допомогою звичайного браузера. У цьому випадку у користувача на екрані є список файлів і папок і можливість переміщення по папках у верх і вниз. Зазвичай на FTP-сервер загальнодоступна папка pub і весь її вміст. За наявності прав можна отримати доступ до інших папок. Існують сервера надають послуги пошуку по FTP-серверів, на жаль, часто необхідно точно знати назву потрібного файлу.

1.4 Інші протоколи передачі

Протокол ТСР створює видимість виділеної лінії зв'язку між двома прикладними програмами, тому що гарантує, що інформація, яка входить на одному кінці, виходить на другому. Насправді не існує виділеного каналу між відправником та одержувачем (інші люди можуть використовувати ці ж маршрутизатори та мережеві кабелі для передачі своєї інформації в проміжку між пакетами), однак складається враження, що він є, і на практиці цього зазвичай буває достатньо.

Це не найкращий підхід до використання мережі. Формування ТСР - з'єднання вимагає значних витрат і витрат часу; якщо цей механізм не потрібен, краще не використовувати його. Якщо дані, які необхідно надіслати, поміщаються в одному пакеті, і гарантія доставки не особливо важлива, ТСР може стати тягарем [1].

Існує ще один стандартний протокол, який дозволяє уникнути таких накладних витрат. Він називається «протокол користувацьких дейтаграм» (user datagram protocol, UDP) і використовується в деяких прикладних програмах. Замість вкладання Ваших даних у конверт TCP і приміщення цього конверта в конверт IP прикладна програма вкладає дані в конверт UDP, який і поміщається в конверт IP.



Рис. 4

UPD простіше ТСР, тому що цей протокол не піклується про зниклих пакетах, розташування даних в правильному порядку та інших тонкощах. UDP використовується для тих програм, які посилають тільки короткі повідомлення і можуть повторити передачу даних, якщо відповідь затримується. Припустимо, що Ви пишете програму, яка шукає номери телефонів в одній з мережевих баз даних. Немає потреби встановлювати ТСР - з'єднання для того, щоб передати в усіх напрямках по 20-30 символів. Можна просто помістити ім'я в один UDP-пакет, вкласти його в IP-пакет і відіслати. Приймаюча прикладна програма одержить цей пакет, прочитає ім'я, знайде номер телефону, вкладе його в інший UDP-пакет і відправить назад. Що трапиться, якщо пакет по дорозі загубиться? Це - проблема Вашої програми: якщо занадто довго немає відповіді, вона посилає ще один запит [1].

1.5 MNP-протоколи

інтернет протокол передача файл

MNP (Microsoft Network Protocols) - серія найбільш поширених апаратних протоколів, вперше реалізована на модемах фірми Microsoft. Ці протоколи забезпечують автоматичну корекцію помилок і компресію переданих даних. Зараз відомі 10 протоколів:

MNP1. Протокол корекції помилок, використовує асинхронний напівдуплексний метод передачі даних. Це найпростіший з протоколів MNP.

MNP2. Протокол корекції помилок, використовує асинхронний дуплексний метод передачі даних.

MNP3. Протокол корекції помилок, використовує синхронний дуплексний метод передачі даних між модемами (інтерфейс модем - комп'ютер залишається асинхронним). Так як при асинхронної передачі використовується десять біт на байт - вісім біт даних, стартовий біт і стоповий біт, а при синхронній тільки вісім, то в цьому криється можливість прискорити обмін даними на 20%.

MNP4. Протокол, який використовує синхронний метод передачі, забезпечує оптимізацію фази даних, яка дещо покращує неефективність протоколів MNP2 і MNP3. Крім того, при зміні кількості помилок на лінії відповідно змінюється і розмір блоків переданих даних. При збільшенні кількості помилок розмір блоків зменшується, збільшуючи ймовірність успішного проходження окремих блоків. Ефективність цього методу складає близько 20% в порівнянні з простою передачею даних [2].

MNP5. Додатково до методів MNP4, MNP5 часто використовує простий метод стиснення переданої інформації. Символи часто зустрічаються в переданому блоці кодуються ланцюжками бітів меншої довжини, ніж рідко зустрічаються символи. Додатково кодуються довгі ланцюжки однакових символів. Зазвичай при цьому текстові файли стискаються до 35% своєї початкової довжини. Разом з 20% MNP4 це дає підвищення ефективності до 50%. Зауважимо, що якщо ви передаєте вже стислі файли, а в більшості це так і є, додаткового збільшення ефективності за рахунок стиснення даних модемом цього не відбувається.

MNP6. Додатково до методів протоколу MNP5 протокол MNP6 автоматично перемикається між дуплексним і напівдуплексним методами передачі в залежності від типу інформації. Протокол MNP6 також забезпечує сумісність з протоколом V.29.

MNP7. У порівнянні з ранніми протоколами використовує більш ефективний метод стиснення даних.

MNP9. Використовує протокол V.32 і відповідний метод роботи, що забезпечує сумісність з низькошвидкісними модемами.

MNP10. Призначений для забезпечення зв'язку на сильно зашумлених лініях, таких, як лінії стільникового зв'язку, міжміськими лініями, сільські лінії. Це досягається за допомогою таких методів:

багаторазового повторення спроби встановити зв'язок;

зміни розміру пакетів відповідно до зміни рівня перешкод на лінії;

динамічного зміни швидкості передачі відповідно до рівня перешкод лінії.

Всі протоколи MNP сумісні між собою знизу вгору. При встановленні зв'язку відбувається установка найвищого можливого рівня MNP-протоколу. Якщо ж один з зв'язуються модемів не підтримує протокол MNP, то MNP-модем працює без MNP-протоколу [2].

Розділ 2. Сервіс Інтернет

Сервіси Інтернет - послуги, що надаються мережевими службами користувачам. Найбільш поширеними Інтернет-сервісами є: зберігання даних; передача повідомлень і блоків даних; електронна і голосова пошта, організація і управління діалогом партнерів; надання сполук; відео-сервіс.

Audiotext - вид сервісу, що надається системами голосової відповіді, може бути пасивним і інтерактивним.

Пасивний аудіотексту (passive audiotex) забезпечує озвучування повідомлень, наприклад прогнозу погоди, відповідей автосекретаря, списків послуг, довідкових даних.

Інтерактивний аудіотексту (interactive audiotex) передбачає можливість вибору ряду опцій для отримання відповіді. При цьому ЕОМ озвучує дані, збираючи повідомлення із заздалегідь записаних фрагментів, або синтезує голосове повідомлення за допомогою перетворення тексту в мову. Спектр застосування цих систем широкий: від простих автоінформаторів до складних систем, що вимагають для відповіді на запит користувачів звернення до бази даних.

Ай-ті аутсорсінг (IT outsourcing) - комплекс послуг сторонньою організацією за рішенням інформаційних завдань і / або бізнес-процесів. Ай-ті аутсорсінг передбачає передачу замовником функцій з підтримки ІТ-систем в спеціалізовану компанію. Використання Ай-ті аутсорсінгу може скоротити витрати на підтримку в робочому стані обчислювальних і телекомунікаційних засобів [5].

Новини з Інтернету (Internet News) - вид сервісу з автоматизованого відбору та передачі користувачам у зручному для них вигляді новин по заданій тематиці. Для виконання пошуку, завантаження, оновлення, зберігання та надання користувачам новин служать програми-агрегатори: агрегатори новин (News agregators) і RSS-агрегатори (RSS agregators). Перші з них дозволяють отримати новини з будь-якого сайту, другі - тільки з сайтів, що підтримують RSS-формат.

Мережеві новини (Netnews, USENET, Users Network) - глобальна міжмережний система обміну новинами, різновид телеконференцій, яка дозволяє організувати дискусії в рамках тематичних груп учасників, які розподіляються за групами новин - Newsgroups.

Довідковий сервіс в Інтернеті (Internet reference service) - вид послуг, що здійснюються в реальному часі і через електронну пошту як на безкоштовній, так і комерційній основі. Однією з найбільших бібліотечних довідкових служб є Консорціум AskA («Запитай у ...»), створений в 1996 році Інформаційним центром освітніх ресурсів - ERIC (Educational Resources Information Center) Міністерства освіти США за проектом VRD (Virtual Reference Desk) для обслуговування в режимі «запит -відповідь »викладачів, батьків, учнів старших класів, адміністративних та бібліотечних працівників навчальних закладів. З червня 2002 року в повному обсязі функціонує Глобальна довідкова мережа - VGN (Global Reference Network), заснована Бібліотекою Конгресу США у 2000 році і підтримувана найбільшими бібліотеками та бібліотечними консорціумами Північної Америки, Європи та Австралії. У Росії в 2000 році на базі ЦБС «Київська» (Москва) створена Віртуальна довідково-інформаційна служба публічних бібліотек (ВСІС ПБ або «Віртуальна довідка»). До січня 2005 року в її роботі взяло участь понад 20 бібліотек різних регіонів Росії та Україні. Основним нормативними документами з організації і технології роботи бібліотечних довідкових служб є керівництво і проект стандарту ІФЛА - IFLA Digital Reference Standards Project (2002 р.)

Списки розсилки (Listserv, Mailling List) - вид сервісу електронної пошти. Власне Listserv - це програма, що дозволяє автоматично переправляти електронні листи на адреси, що знаходяться в списку розсилки - Mailling List. Списки розсилки можуть бути двох видів: announcement type і discussion type. У першому випадку повідомлення тільки передаються адресатам, у другому, адресати можуть отримувати повідомлення і відправляти відповіді всім учасникам списку. За цим принципом створюються телеконференції з заздалегідь оголошеними темами і відповідно формованими списками учасників. Залежно від характеру телеконференції склад учасників може бути відкритим для будь-якого охочого або визначеним її творцем і адміністратором (модератором). У системах телеконференцій відкритого типу модератор може контролювати повідомлення і відхиляти ті з них, які, на його думку, не відповідають темі [2].

Телеконференція (newsgroup) - вид сервісу Інтернету, що забезпечує пересилку і читання повідомлень, згрупованих за певною ознакою або групу ознак.

Call Center (Call Center Database) - служба обробки телефонних дзвінків в Інтернеті; надає клієнтам комплексів послуг, включаючи: особистого секретаря, віртуальний офіс, підтримку рекламних або маркетингових кампаній, «гарячу лінію», прийом замовлень, набір персоналу або реєстрацію, службу клієнтської підтримки. У режимі «віртуального офісу» може проводитися цілодобовий прийом дзвінків на багатоканальний телефонний номер (у тому числі безкоштовний - freephone) операторами call-центру, обзвон клієнтів і актуалізація баз даних, відправка персоналізованих факсимільних повідомленні і повідомлень по електронній пошті, введення інформації в базу даних, переклад / перемикання дзвінків на замовника, запис розмов. Таким чином, скорочується кількість співробітників у реальному офісі.

FAQ (Frequency Answered Questions, що часто ставляться) - сервіс, що забезпечує автоматичний доступ до інформації та послуг Інтернету або конкретного Web-вузла.

ICQ (I Seek You, я шукаю тебе) - програма і спосіб інтерактивного спілкування в Інтернеті, які дозволяють знаходити в мережі партнерів по інтересам і обмінюватися з ними повідомленнями.

Internet-banking - виконання банківських операцій з обслуговування приватних клієнтів через Інтернет. Сервіс з'явився в другій половині 1990-х років; проводиться як спеціально створеними «онлайн-банками», так і звичайними банками. Обслуговування клієнтів банків через Інтернет проводиться спеціально створеним програмним забезпеченням по протоколах HTTP, WAP. Мобільний банкінг (mobile banking) дозволяє клієнтам проводити банківські операції через ноутбуки, КПК, смартфони, комунікатори з допомогою електронних технологій і сервісів дистанційного банківського обслуговування (SMS-banking, IVR-banking, WAP-banking).

IVR (Interactive Voice Response, Інтерактивна голосова відповідь) - вид сервісу, призначений для організації системи інтерактивного телефонного автовідповідача.

LBS (Location-Based Services) - вид сервісу для користувачів мобільних ПК в бездротових мережах зв'язку (WLAN, PWLAN), забезпечують ідентифікацію точки доступу ПК і передачу користувачам відомостей, пов'язаних з місцем їх перебування (прогнозів погоди, даних про визначні пам'ятки, рух транспорту, магазинах і пунктах харчування, карт місцевості).

MUD (Multi User Dungeon) - багатокористувальницька гра, вид розважального сервісу Інтернету.

MOO (Object-Oriented MUD) - об'єктно-орієнтована багатокористувальницька гра, вид розважального сервісу Інтернету.

Podcasting (від англ. IPod і cast; подкастінг) - технологія отримання з Інтернету в автоматизованому режимі цифрових аудіозаписів (радіо-трансляції або аналогічних програм) для їх прослуховування через персональний аудіоплеєр. Подкастінг називають також технологію передплати користувачів на довільне число RSS-каналів.

RSS (Really Simple Syndication) - автоматичний метод розповсюдження через Інтернет по заданому списку адрес відомостей про нові публікації на сайті - RSS-розсилок. Сервіс розроблений в кінці 1990-х років [5].

Soft on (by) request - вид Інтернет-послуг, що надаються сервіс-провайдерами і виробниками ПЗ, який пропонує користувачам програмні засоби, встановлені на своїх серверах, в основному - різного роду Web-додатків.

Webzin (WEBmagaZINE) - онлайновий постійно оновлюваний оглядовий журнал, в якому може залишити свою статтю кожен відвідувач. Вебзіни зазвичай містять розділи про спорт, біржі та бізнесі, новинах Інтернету, інструкції для початківців, карти географічні та автодоріг, відомості про погоду, сторінки для дітей, службу знайомств.

m-commerce (мобільний комерція) - безготівкова оплата товарів та послуг за допомогою мобільних пристроїв. На відміну від m-banking клієнтові не обов'язково відкривати рахунок в банку. Для цього використовуються інші механізми («мобільний гаманець», різні види «віртуальних грошей», банківських карт). Для цього виду послуг не обов'язково оснащувати мобільні пристрої спеціальними засобами ідентифікації. Одними з найбільш поширених є мікроплатежі - платежі за недорогі товари і послуги (в межах 5-10 доларів США).

Мобільні платежі - різновид мобільного комерції для безготівкових розрахунків за товари і послуги, розроблена творцями електронної платіжної системи WebMoney Transfer. Її особливістю є можливість проводити розрахунки з використанням «електронних грошей» (WebMoney) зі спеціальних передплачених карток через мобільний телефон або ПК без підключення до Інтернету та встановлення голосового зв'язку з банком. Зазначений вид сервісу, що отримав найменування Telepat, спирається на Java-додаток - GSM Keeper, встановлене в телефон і дозволяє власнику здійснювати операції з електронними грошима [2].

Калькуляція (accounting, calculation, determination of price, estimate) - вид сервісу в Інтернеті, побудований на наданні користувачам можливостей самостійно в режимі онлайн проводити розрахунки наборів послуг або продукції, а також оцінювати варіанти фінансових рішень, наприклад, пов'язаних з пенсією, надійністю банків, страхових компаній. Для цього і залучення до своїх організацій уваги користувачів на багатьох серверах (переважно комерційних) створені сайти або Web-сторінки-калькулятори (calculators).

Ідентифікація сервісу (SID, Service Identification) - автоматизоване визначення виду сервісних послуг, що надаються користувачам.

Хостинг (Web-хостинг, hosting, Web-hosting) - вид послуг, пов'язаних з наданням серверів для установки на них Web-сайтів клієнтів та підтримки їх роботи на правах оренди. Поряд з комерційним хостингом, існує безкоштовний хостинг для розміщення сайтів як приватних осіб, так і організацій. Компенсацією за безкоштовне надання хостингових послуг може бути розміщення рекламних банерів на сторінках сайту. У деяких випадках на хостингової майданчику розміщується не тільки сайт, але і сервер клієнта [2].

Сервіс Електронна пошта (E-mail). Електронна пошта - служба, яка забезпечує передачу електронного листа (повідомлення) за лічені секунди або хвилини на будь-який комп'ютер або навіть мобільний телефон, що знаходиться в мережі, в будь-яку точку світу, незалежно від часу доби.

Електронна пошта - типовий сервіс відкладеного читання (off-line). Ви посилаєте ваше повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту (але можна прикріпити до листа будь-яку електронну файл), адресат отримує його на свій комп'ютер, і читає ваше повідомлення у зручний для нього час.

Для багатьох компаній електронна пошта це не просто пошта, а основа всього процесу діловодства. Багато комп'ютерні програми мають вбудовану підтримку електронної пошти.

Електронна пошта - один з найпоширеніших сервісів Інтернету [5].

Висновки

Інтернет (Internet) це не просто мережа, це глобальна всесвітня мережа, що об'єднує понад 10000 "звичайних" мереж, що використовують протокол IP. В Інтернет входять і деякі не-IP-мережі. Інтернет це не компанія і не група компаній. Це товариство з добровільним членством (ISOC - Internet Society). Управляється Internet Радою з архітектури Internet (IAB), який відповідає за технічну політику, підтримку і керування Інтернетом.

Кожна входить в Інтернет мережа має свій власний мережевий експлуатаційний центр (NOC) який відповідає за роботу даного регіонального ділянки Інтернет. Всі такі центри пов'язані між собою і координують свою роботу.

Сервіси Інтернет - це сервіси, що надаються в мережі Інтернет користувачам, програмам, системам, рівнями, функціональним блокам. У мережі Інтернет сервіси надають мережні служби. Найбільш поширеними Інтернет-сервісами є:

зберігання даних;

передача повідомлень і блоків даних;

електронна та мовна пошта;

організація і управління діалогом партнерів;

надання сполук;

проведення сеансів;

відео-сервіс.

Найбільше корпоративне застосування мають сервіси WWW і E-mail для побудови публічних корпоративних сайтів, закритих корпоративних порталів, відкритої і закритої електронної пошти.

Список літератури

1. Протоколы сети Интернет: http://pro-serv-inet.ucoz.ru/index/0-7.

2. http://lemoi-www.dvgu.ru/lect/serv_prot.htm#_Toc431385927

3. Д. Крейнак. «Энциклопедия ИНТЕРНЕТ». / Д. Крейнак, Д. Хебрейкен. - Санкт-Петербург, 2000 г. - 200 с.

4. Как работать в Интернете [Электронный ресурс]. - Электрон. дан. и прогр. - МедиаХауз, 2005. - 358 c.

5. http://www.corpsite.ru/Encyclopedia/Internet/iService/ServicesInternet.aspx?AspxAutoDetectCookieSupport=1

Размещено на Allbest.ru