Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему:

«Операційна система Windows. Стандартні програми»

Вступ

Windows - найпоширеніша операційна система у світі для настільних персональних комп'ютерів. Сімейство операційних систем Microsoft Windows містить у собі серверні Windows (Windows NT, Windows Millenium, Windows 2003), настільні (Windows 9х, 2000, ХР), а також для кишенькових комп'ютерів і смартфонів (Windows CE).

Сумісність даних операційних систем один з одним, високорозвинений графічний інтерфейс користувача, безліч усіляких прикладних програм, а також інші переваги дозволили операційній системі Windows стати самою масовою ОС у світі.

У базовий дистрибутив Windows входить пакет стандартних програм, які надають користувачеві мінімальні засоби по роботі з текстами, графікою, мультимедіа, а також дозволяють проводити обслуговування комп'ютера за допомогою службових програм.

З кожною новою версією Windows, удосконалюється й пакет стандартних програм.

Дана дипломна робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків і використаної літератури.

Було розглянуто питання щодо роботи з основним меню ОС, з вікнами, дана характеристика стандартних програм, які використовуються повсякчас у роботі з ПК.

Без цих відомостей і знань жоден користувач не може себе називати знавцем комп'ютера.

У використаній літературі дано перелік літератури, якою користувалися при написанні даної роботи.

1. Операційна система Windows: історія і принципи роботи

1.1 Передумови виникнення ОС Windows

Операційною системою (О.С.) називається комплекс системних управляючих програм, які здійснюють управління комп'ютерною системою (ввід, вивід, обмін інформацією та даними). О.С. являється своєрідним посередником між користувачем і його прикладними програмами. Це своєрідна оболонка через яку користувач в досить простій формі може вести діалог з комп'ютерною системою. О.С. виконує всі команди користувача та управляє різними блоками комп'ютера (дисками, клавіатурою, диками, принтером та ін. пристроями). Крім управляючих до складу О.С. також входять сервісні програми, які надають користувачу допоміжні функції - копіювання файлів, виведення інформації на диск, виведення параметрів комп'ютерної системи і т.д. Програми О.С. як правило зберігаються на магнітних дисках, тому їх називають дисковими О.С. (Д.О.С.) Програма «завантажувач» запускається з постійної пам'яті, яка автоматично керує цим процесом подає інформацію в оперативну пам'ять. Після завантаження вона постійно знаходиться в оперативній пам'яті і управляє роботою комп'ютера. Вся інформація з якою працює комп'ютер як правило зберігається на магнітних носіях у вигляді файлів.

Файл - це блок однотипної інформації (текст, логічно пов'язані дані, програма) яка записується на диск і якій присвоюється свій ідентифікатор (ім'я). Інакше кажучи, файл - це пойменована зона на диску на якій зберігаються програми та дані. Поруч з цим в спеціально відведеній зоні диску записуються і зберігаються списки імен всіх файлів, які називаються директоріями або каталогами дисків. В каталогах також зберігається інформація про фізичне місце на диску всіх записаних файлів а також їх розмір. В залежності від типу інформації, яка зберігається в файлі, розрізняють файли слідуючих типів - програмні, текстові, командні, графічні та файли даних. Створюються файли за допомогою спеціальних управляючих та сервісних програм О.С., які називають файловою системою.

Файлова система - це частина програмного забезпечення операційної системи, яка дозволяє зберігати інформацію на магнітних носіях у вигляді файлів. Файлова система також дозволяє виконувати над фалами певні операції - створювати, копіювати, перейменовувати, вилучати та ін.

Головною передумовою виникнення ОС Windows, можна вважати проміжок часу, коли значною мірою відбувався ріст НТР, апаратні пристрої персональних комп'ютерів зростали по своїм можливостям, та становилися зручнішими у використанні. Приблизно в 1976-1986 рр відбувався поділ алгоритмічних мов програмування, серед яких програмісти стали виділяти обєктно-орієнтовані мови. Корпорація Майкрософт, використовуючи обєктно-орієнтований підхід, поставила задачу створити операційну систему, яка б мала попит серед багатьох користувачів ПК, мала зручний інтерфейс, відповідала вимогам ПК того часу, тощо. Початково Windows створювалася не так, як «класична» операційна система. Вона «виросла», як надбудова над DOS, надає користувачам більше зручностей в роботі і ширші можливості професіональної діяльності. Перші версії Windows загружались вище DOS, забезпечуючи багаті базові функції операційної системи.

Сучасні операційні системи Windows 95/98 доповнили структуру попередніх Windows графічного операційного середовища і новими можливостями.

В першій версії Windows користувачі могли одночасно працювати з декількома програмами.

В 1990 р. користувачам була запропонована версія Windows 3.0 в яку було введено диспетчер файлів.

Більш стабільно працююча версія Windows 3.1. виникла в 1993 р.

У 1995 році фірма Microsoft Corporation (США), найбільш відома серед виробників програмного продукту, зокрема, своєю операційною системою MS-DOS, випустила нову версію Windows, яка дістала назву Windows 95. На відміну від попередніх версій Windows 95 набула суттєвих змін, ставши незалежною операційною системою, більш продуктивною, більш надійною та зручною у роботі. Наступна версія цієї системи вийшла у 1998 році і дістала назву Windows 98. В 2000 році корпорація Майкрософт випускає Windows NT який має підтримку файлової системи NTFS, та має можливості працювати з 64-розрядними додатками.

операційний система програма стандартний

1.1.1 Етапи розвитку ОС для ПК

Поява персональних комп'ютерів в деякій мірі змінила концептуальні підходи до розвитку ОС. Оскільки ПК призначалися для масового персонального використання, то першочергова увага стала приділятися розробці зручного і зрозумілого інтерфейсу користувача. Надалі тип інтерфейсу набув такого важливого значення, що він став використовуватися в назві ОС, а саме: текстові і графічні операційні системи. Тому тип інтерфейсу доцільно обрати як головну ознаку, яка найточніше характеризує покоління розвитку ОС. Слід однак зазначити, що чітко й однозначно визначити періоди кожного покоління операційних систем неможливо. Справа в тому, що в один і той же період одночасно існували і навіть ще розвивалися декілька поколінь ОС. Це особливо стосується ОС MS DOS, Windows 3.* i Windows 9.*. Перша версія ОС Windows з'явилася ще у 1984 році, період їх активного розвитку та впровадження почався в 1990 році, період їх активного розвитку та впровадження почався в 1990 році, а остання версія ОС MS DOS 6.22 була випущена в 1994 році і використовується і до цього часу в деяких організаціях та установах. У зв'язку з цим наведені нижче періоди кожного покоління ОС слід розглядати як періоди найактивнішого їх розвитку та впровадження

Зазначимо, що існуючі операційні системи поділяються на дві основні групи: загального призначення і мережні. До ОС загального призначення відносяться ті, які використовуються в звичайних персональних комп'ютерах. Вони забезпечують інтерфейс користувача, керують апаратними засобами, виконують команди користувача та інструкції програми, забезпечують введення / виведення, управління файловою системою тощо. Найвідомішими операційними системами загального призначення є такі: MS DOS, Windows 9.*, Windows Millennium Edition (Me), Windows NT, IBM OS/2, AT&T UNIX.

Мережеві виконують функції ОС загального призначення, а також здійснюють керування файлами, даними, іншими ресурсами, що знаходяться на різних вузлах комп'ютерної мережі. Існують однорангові й серверні операційні системи. Однорангові можуть встановлюватися на будь-якій робочій станції (ПК). Відомими одноранговими є такі операційні системи: OS/2 WarpConnect, Windows NT Worstation, Windows for Workgroups, Artisoft LANtastic Network Operating System тощо. Серверні ОС складаються з двох частин: одна частина розміщується на сервері, а друга - на робочих станціях. Приклади серверних ОС: Novel NetWare, Windows NT Server, Windows 2000 Server, OS/2LAN Server, UNIX Ware, Solaris, SCO Open Server тощо. Надалі буде розглядатися еволюція ОС загального призначення.

Ще одне зауваження. Операційні системи можуть підтримувати два режими роботи центрального процесора - реальний і захищений. У реальному режимі всі програми і дані розміщуються в одній області оперативної пам'яті. Це може призвести до того, що користувач може увійти в системну програму і випадково зіпсувати її. У захищеному режимі програму і випадково зіпсувати її. У захищеному режимі програми і дані зберігаються окремо. Усі 32-розрядні ОС підтримують захищений режим.

Перше покоління - операційні системи з текстовим інтерфейсом. Час активного їх розвитку охоплює період з 1981 р. до 1990 р. Команди ОС цього покоління набиралися вручну в командному рядку після ознаки запрошення системи, що вимагало знання їх структури.

Перша ОС з інтерфейсом командного рядка була розроблена компанією Microsoft у 1981 році і мала назву MS DOS 1.0 (Microsoft Disk Operating System). Вона містила 4000 рядків початкового асемлерного кода, займала 8 Кбайт пам'яті і працювала з процесором Intel 8086. Її аналогом була ОС СР/М фірми ІВМ. У 1983 році була розроблена MS DOS 2.0 для комп'ютерів РС ХТ з жорстким диском. Вона забезпечувала підтримку жорсткого диска, ієрархічну структуру каталогів. Для комп'ютерів РС АТ, у яких використовувався процесор Intel 80286, у 1984 році була розроблена MS DOS 3.0, яка резидентно займала 36 Кбайт пам'яті. Починаючи з версії 3.1 (вийшла також у 1984 році), операційні системи DOS підтримували локальні комп'ютерні мережі. Операційна система MS DOS була 16-розрядною, однокористувацькою, однопроцесорною. Вона працювала тільки в реальному режимі з адресним простором пам'яті до 640 Кбайт. Команда могла мати, наприклад, такий вигляд: A:\>C:\DOC\foks.txt titan.txt.

Пізніше, у 1988 році, компанією Novell була розроблена ОС NetWare, яка була однією із найкращих мережених систем і фактично домінувала на ринку LAN (Local Area Network). З'являлися й інші операційні системи, які за окремими параметрами перевершили MS DOS. Однак, популярність MS DOS була просто фантастичною.

ОС MS DOS стала стартовою платформою для наступних поколінь операційних систем. У той же час недоліки MS DOS були очевидні. Ця ОС не надавала користувачеві суттєвої зручності в роботі. На введення команд витрачався значний час. У процесі введення виникали помилки, які потрібно було знайти і повторно ввести команду та виконати її. Другий недолік полягав у тому, що обсяг оперативної пам'яті, який підтримувала система, не задовольняв швидко зростаючі можливості апаратного забезпечення комп'ютера та потреби користувачів. Фізичний обсяг оперативної пам'яті складав уже декілька мегабайт, а рубіж в 640 Кбайт був незмінний. Для розв'язання цієї проблеми були розроблені спеціальні програми, які назвали менеджерами пам'яті, але повністю подолати цей недолік вони не змогли. Нарешті, однозадачний режим роботи MS DOS не сприяв ефективному використанню можливостей ПК. Усе більше користувачів бажали запускати на своєму комп'ютері декілька програм, а MS DOS такої можливості не надавала.

Для покращення інтерфейсу користувача були розроблені спеціальні оболонки (надбудови над ОС), які звільнили його від необхідності введення часто використовуваних команд роботи з файловою системою. Оболонки значно полегшили роботу з комп'ютером. Вони зберігали й режим командного рядка, який забезпечував введення і виконання всіх інших команд ОС. До речі, командний рядок зберігся і в самих найсучасніших операційних системах.

Для MS DOS були розроблені різні типи оболонок, наприклад, PC Shell, PathMinder, Xtree. Однак, найбільш попитом користувалася оболонка Norton Commander (скорочено NC), яку називали файловим менеджером. Пакет NC дозволяв виконувати такі основні дії:

· створювати, перейменовувати, копіювати, вилучати каталоги та файли;

· переглядати і редагувати текстові файли, бази даних, таблиці;

· виконувати будь-які команди DOS;

· давати наочне зображення дерева каталогів на дисках, а також вміст каталогів і файлів.

Оболонка NC мала два прямокутні вікна панелі, які дозволяли зручно і наочно виконувати різноманітні команди. Нижче панелей розміщено запрошення MS DOS і рядок, який вказував на призначення функціональних клавіш. Для перегляду результатів виконання програми панелі можна було тимчасово прибрати з екрана, а потім відновити їх. Оболонка NC дозволяла також отримати таку інформацію про диски і каталоги:

· мітку поточного диска;

· загальну місткість оперативної пам'яті;

· місткість вільної оперативної пам'яті;

· ємність поточного диску;

· вільний об'єм пам'яті на поточному диску;

· кількість файлів у каталозі на другій панелі і їх загальний розмір.

Друге покоління - текстові операційні системи з графічною оболонкою. Охоплює період з 1990 року до початку 1995 року. Першою такою системою була Windows 1.0, яка з'явилася ще в 1984 році. Однак, дійсний фундамент для їх подальшого розвитку було закладено у версії Windows 2.0 у 1987 році. У ній була реалізована система вікон, що перекриваються, використовувався захищений режим роботи процесорів класу і80286 і вище. Це дозволило програмам вийти за межі 640 Кбайт простору оперативної пам'яті. Пізніше були розроблені більш удосконалені версії, відомими з яких була система Windows 3.0 (розроблена в 1990 році), у яку був вбудований диспетчер файлів, а також версії 3.1 (1992 рік) та 3.11. У Windows 3.1 було також вбудовано програмне забезпечення, яке мало назву модуля зв'язку і впровадження об'єктів (OLE - Object Linking and Embedding). OLE дозволяло програмам ОС обмінюватися своїми об'єктами. Наприклад, за допомогою OLE в текстовий документ можна було розмістити графічне зображення або електронну таблицю. При цьому об'єкти, що вставлені, можна редагувати та переглядати за допомогою додатків, у яких вони створені.

Системи Windows 3.* фактично були звичайною MS DOS із графічною оболонкою, тобто Windows 3.* не можна назвати операційною системою в повному розумінні цього поняття. Для її функціонування необхідно було встановити на комп'ютері MS DOS.

Windows 3.* внесла революційні зміни в інтерфейс користувача. Уперше не потрібно було набирати команди за допомогою клавіатури. Їх виконання здійснювалося шляхом натиснення кнопки миші на значках, що означають файли, які назвали піктограмами. Ця система дозволяла одночасно запускати на виконання два-три завдання, тобто фактично вона була першою багатозадачною системою для персональних комп'ютерів. Збільшився й обсяг оперативної пам'яті, який підтримувала Windows 3.*. Серед головних переваг системи Windows 3.* порівняно з попередніми слід виділити такі:

· користувачу була надана наочність та комфортність у роботі. Він позбавлявся від необхідності пам'ятати різні правила роботи з тією чи іншою програмою. Створювалася єдина робоча обстановка для роботи з різними програмами;

· у складі оболонки постачалися прикладні програми, зокрема, графічний редактор, засоби обробки текстів, програма обміну даними з іншими абонентами комп'ютерної мережі тощо;

· можливість паралельного виконання декількох прикладних пакетів.

Як уже зазначалося, вікна додатків могли розташовуватися на екрані каскадно (з перекриттям одне за одним) та мозаїчно, тобто рівномірно займати площу екрана без перекриття.

Первинним (головним) було вікно менеджера програм. Саме з нього можна було запускати на виконання різні прикладні програми, які підтримують інтерфейс Windows. Однак, система мала значну кількість помилок, які призводили до зависань та ненадійної роботи системи.

Слід зазначити, що конкуренцію операційним системам Windows надавала ОС MacOS фірми Apple для комп'ютерів Macintosh. Спочатку вона розроблялася як графічна ОС. Однак, комп'ютери Macintosh були значно дорожчі комп'ютерів РС, і тому масового використання вдома вони не набули. Цей тип комп'ютерів інтенсивно використовується у видавничих системах для до поліграфічної підготовки документів.

Третє покоління - повноцінні графічні операційні системи. Час інтенсивного їх розвитку охоплює період з 1995 до 2000 року. Першою операційною системою цього покоління була система Windows 95, яка з'явилася у серпні 1995 року. Вона була 32-розрядною ОС для ПК і підтримувала багатозадачний багатокористувацький режим і дозволяла працювати в захищеному режимі з процесорами сімейства Intel. Сам інтерфейс був значно кращим і зручнішим інтерфейсу системи Windows 3.*, його можна було настроїти так, як подобається користувачеві. Уперше у Windows 95 було інтегровано програмно-драйверний комплекс DirectX, який надавав прямий доступ до апаратних пристроїв в ПК, наприклад, звукової карти, відеоплати тощо. Система ActiveMovie забезпечувала підтримку відтворення різних типів мультимедійних фільмів від музики у форматі MIDI до відео дисків. Windows 95 автоматично розпізнавала периферійні пристрої, мала більш удосконалений механізм настроювання і конфігурації.

Новим елементом інтерфейсу було контекстне меню, яке можна було відкрити на необхідному об'єкті і виконати певні операції. Це прискорило процес роботи з об'єктами. Крім того, з'явився новий елемент - ярлик, який дозволив прискорити доступ до додатків. Каталоги стали називати папками. Дозволялося використовувати довгі імена. Ще одна особливість інтерфейсу - наявність панелі завдань, на якій розміщена кнопка Пуск. Натиснення цієї кнопки відкриває доступ до головного меню. Вікна додатків можна згорнути, але їх кнопки залишаються на панелі завдань. Цим самим оперативність роботи з вікнами значно покращилася.

В операційну систему були вбудовані текстовий редактор WordPad, графічний редактор Paint, блокнот, калькулятор. Для роботи з жорстким диском використовувалися утиліти оптимізації розміщення інформації на диску (де фрагментація), утиліти резервного копіювання тощо. Протягом наступних двох років з'явилися нові операційні системи, серед яких виділялася OSR2.

Улітку 1998 р. у продаж поступила ОС Windows 98. Основна її відмінність від ОС Windows 95 полягала в тому, що робочий стіл був повністю інтегрований із середовищем Інтернет. Вона також мала засоби настроювання інтерфейсу відповідно до потреб користувача. Головні ж зміни відбулися у внутрішній структурі, за рахунок чого здійснювалася більш якісна й коректна робота з новими компонентами: процесором Pentium II, графічним портом AGP, шиною USB, новими моделями модемів, відео карт тощо. У 1999 році з'явилася Windows 98 SE, яка підтримувала останню (п'яту) на той час версію Internet Explorer.

Зазначимо, що більшість проблем нестабільної роботи Windows 3.* і Windows 9.* виникали тому, що системне ядро було незахищене, а архітектура не була заснована на відношеннях клієнт/сервер. Більш надійнішою була операційна система Windows NT. Перша версія Windows NT 3.1 з'явилася у 1993 році. Її графічний інтерфейс мало чим відрізнявся від Windows 3.1. Це була 32-розрядна ОС, яка підтримувала додатки попередніх версій DOS і Windows, а також додатків ОС OS/2. Після випуску декількох версій NT 3.* фірма випустила систему NT 4.*, яка фактично мала ту внутрішню архітектуру, що й NT 3.*, але інтерфейс користувача був близький до інтерфейсу Windows 98.

Характерна властивість Windows NT полягала в тому, що система була заснована на моделі клієнт/сервер, тобто внутрішня частина ОС розбита на два основних розділи (клієнт і сервер). За допомогою Windows NT Advaced Server можна було керувати мережею з тисячами ПК. Адміністратор міг запускати і відключати основні функції системи, які називаються службами, без перезавантаження комп'ютера, аналогічно тому, як це здійснювалося в Unix.

До цього були спроби використати для цих цілей OS/2, яка функціонувала надійніше Windows 98, мала більш привабливий інтерфейс, однак потребувала значних апаратних ресурсів. ОС OS/2 і по цей час використовується в корпоративних комп'ютерних мережах країн Європи, однак у країнах СНД масового попиту не отримала. Windows NT - це надійна і стабільна система, завдяки тому, що вдалося уникнути конфліктів між програмами за розподіл ресурсів комп'ютера. Однак, на цій ОС не функціонували програми, розроблені під DOS, крім того, вона потребувала ресурсів удвічі більших ніж Windows 98. Тому ця ОС знайшла використання, в основному, на підприємствах в локальних мережах, а не в домашніх ПК.

ОС Windows 2000 зберегла всі переваги Windows NT і також потребувала значних апаратних ресурсів, наприклад, не менше 64 Мбайт оперативної пам'яті. Архітектура Windows 2000 не перетерпіла фундаментальних змін порівняно з Windows NT. Головною її відмінністю стала служба Active Directory, яка функціонує з розподіленими каталогами і може на основі імен об'єктів видавати більш удосконалену файлову систему NTFS. Вона також не набула широкого використання в домашніх комп'ютерах як і Windows NT. Windows 2000 була випущена у двох варіантах: сервісному (Professional) для установки на головному комп'ютері мережі і клієнтському (Server) - для установки на робочих станціях.

Заслуговує уваги й операційна система BeOS, незважаючи на те, що вона не має русифікованої версії. Це єдина ОС, яка підтримує і комп'ютери Macintosh, і РС. Ця ОС за надійністю не гірше MacOS, але вона вимагає менших апаратних ресурсів. До того ж її швидкодія вища за Windows. ОС BeOS має чудові можливості для роботи з мультимедіа. Але й ця ОС масового використання поки що не отримала.

Принципову відмінність від усіх інших має операційна система Linux, випущена в 1994 році. Вона розповсюджується вільно і безкоштовно. Це багатозадачна багатокористувацька 32-розрядна ОС. ОС Linux бере свій початок від ОС UNIX, яка використовувалася на великих ЕОМ, починаючи з 60-х років, і яка об'єднує декілька різних ОС, однією з яких є Xenix. Ядро Linux відкрито для змін. Це визначає, що програмісти можуть налаштовувати її на власні умови для будь-якого комп'ютера. ОС Linux функціонує стабільно і швидше за Windows. Вона отримала широке розповсюдження у Web-серверах і локальних мережах крупних компаній.

Четверте покоління - графічні операційні системи з поширеними мультимедійними можливостями. Це покоління почалося з ОС Windows XP, яка випускається у двох варіантах: Home Edition і Professional. Обидві - 32-розрядні. Це багатозадачна і багатокористувацька ОС, причому кожний користувач може настроїти систему відповідно до власних потреб. Має розширений інтерактивний довідник, а також електронний підручник з відомостями про альтернативні способи розв'язання задачі.

ОС має оновлений інтерфейс, який простіший і зручніший у роботі від попередніх версій. Інтерфейс веб-сторінок дозволяє переглянути відомості про файли і папки. Для кожної папки можна викликати список операцій, котрі можна виконати над її змістом. Операційна система має вбудовані засоби стиснення файлів і папок. Крім того, поліпшені можливості роботи з пристроями Plug and Play.

Розширені мультимедійні можливості системи. Зокрема, ОС має засоби для створення власних фільмів. Покращилися можливості для відтворення музики, запису даних на компакт-диски, перегляду зображень та їх друку.

Поліпшений система захисту Windows XP. Зокрема передбачені заходи випадкового знищення файлів та заходи з їх відновлення. Підвищена безпека роботи в Інтернеті. Для забезпечення нормального функціонування Windows XP потребує такі мінімальні апаратні ресурси:

· процесор Intel Pentium/Celeron, AMD K6/Athlon/Duron або еквівалент з частотою не менше 300 Мгц;

· оперативна пам'ять обсягом не менше 64 Мбайт;

· не менше 1,5 Гбайт вільного простору жорсткого диска;

· відео карта і монітор SVGA з роздільною здатністю не менше 800*600 пікселів;

· привід для компакт-дисків.

У Windows XP працюють програми, написані під DOS, Windows 3.*, Windows 9.*. Windows XP Home Edition поєднує безпеку, стабільність і мережеві можливості Windows 2000 та засоби роботи з мультимедіа операційної системи Windows Me.

Серед основних нових і модифікованих можливостей Windows XP слід назвати: підтримку декількох моніторів, FireWire; модернізація мультимедіа і підтримка сканера і цифрової камери, DVD, DirectX 8.1; удосконалений Web-браузер Internet Explorer 6.0; покращений інтерфейс тощо.

1.2 Початкові відомості про Windows

Найперше, що треба засвоїти користувачам-початківцям, це те, як правильно увімкнути і вимкнути комп'ютер. Завантаження Windows здійснюється автоматично при вмиканні комп'ютера. Щоб увімкнути комп'ютер, виконуються такі дії, як скористатися перемикачем на системному блосі комп'ютера. При запуску Windows з'являється облікові записи користувача комп'ютером, де треба вибрати один із записів користувача. В деяких випадках на записах користувача може стояти пароль, якій треба вести. Після цього через деякій час завантаження Windows завершується. Робота в Windows здійснюється за допомогою миші - невеликого пристрою з двома інколи і трьома кнопками. Рухаючи мишу, ви невелику стрілку, відомий як вказівник миші. Керування Windows за допомогою миші полягає в тому, що ви наводити вказівник на об'єкт на екрані і натисканням кнопки миші. Після завантаження площу екрану займає те, що в Windows відоме як робочій стіл. Робочий стіл являє собою тло, на якому розташовують все, що потрібно мати на екрані.

1.3 Загальні відомості про робочий стіл

На робочому столі присутні панель задач (смуга внизу екрана), на якій розташована кнопка Пуск. Крім того, на робочому столі можуть відображатись значки - ярлики. Ярлики, що містяться на робочому столі, представляють програми, папки і файли. Тут також знаходяться вікна відкритих програм. На робочому столі знаходяться ярлики таких системних папок: Мій комп'ютер, Корзина, Internet Explorer, Мої Документи, Мережне оточення.

1.4 Опис стандартних папок

Мій комп'ютер. Тут знаходяться доступи до дисків і папок, які в них знаходяться. Для того щоб побачити, які диски є у вашому комп'ютері, треба відкрити вікно Мій комп'ютер. Наведіть вказівник миші на папку і відкрийте його. На екрані з'явиться однойменне вікно, де серед іншого показані всі диски вашого комп'ютера.

У цьому вікні можна знайти такі типи дисків:

Гнучкий диск. Взагалі, цей значок представляє дисковод, у який вставляються змінні гнучкі диски - найменш місткі з використовуваних. У комп'ютері може бути один чи два таких дисководів.

Жорсткі диски. Ці диски незмінювані, тому поняття «жорсткий диск» і «дисковод жорсткого диска» у більшості випадків є синонімами. У цілому ж жорсткі диски є в кожному комп'ютері.

Компакт-диск. Такі ж диски використовуються для музичних записів. Компакт-диск, подібно гнучким дискам, є змінними носіями інформації. Поняття «компакт-диск» і «дисковод CD-ROM» плутати не слід.

Вже зрозуміло, що за допомогою вікна Мій комп'ютер користувач отримує доступ до інформації на дисках. Вище було сказане, що на дисках міститься інформація. Але як до цієї інформації отримати доступ? Для цього треба двічі клацнути на значку диска. Після цього у вікні Мій комп'ютер заміст переліку дисків відобразиться вміст вибраного диска.

Системна папка Кошик служить для зберігання видалених документів, файлів і папок, якщо ви необачно видалили потрібний файл. Для того щоб при потребі можна було повернути назад, але не всі документи чи папки можна буде повернути після їхнього видалення.

Internet Explorer використовується для роботі в Інтернет. Це стандартний Web - браузер в Windows. За допомогою якого користувач подорожує в глобальній мережі.

Мережне оточення для використання локальних мереж. За допомогою нього він може попасти в інший комп'ютер якій може знаходитись наприклад в іншому приміщені і скачати з нього потрібну інформацію. Якщо комп'ютер іншого користувача не вимкнений чи не заборонений доступ до нього.

Мої документи. Системна папка, призначена для зберігання створеної користувачем інформації. Тут ви знайдете файл, з яким працювали раніше.

операційний система програма стандартний

1.5 Опис звичайних папок Windows і дії з ними

Крім системних папок є і ті, що ви створили для повсякденного користування.

Також робочій стіл Windows надає можливість створювати на робочому столі так звані ярлики програм, які дозволяють запускати ці чи інші програми. При роботі з ярликами і папками з ними можна виконувати різні дії такі, як копіювати, перетягувати, міняти назву, видалити, створення нових. Наприклад щоб копіювати папку чи ярлик треба виділити один із ярликів чи папок визвати контекстне меню і вибрати копіювати і там куди вам труба копіювати даний ярлик чи папку натисніть вставити.

Щоб перетягнути ярлик чи папку треба клацну вказівникам миші і утримуючи клавішу перетягнути в потрібне вам місце і відпустити клавішу миші. При переміщенні з'явиться тінь папки, це буде означати, що іде переміщення папки. Щоб змінити назву ярлика чи папки, треба виділити його і натиснути F2 після чого можна водити нову назву і потім натиснути Enter. Щоб видалити ярлик чи папку треба клацнути на нею клавішею миші і визвати контекстне меню, вибрати там видалити. Для створення нової папки, треба на робочому столі визвати контекстне меню, правою кнопкою миші вибрати пункт создать папку. Після чого з'явиться папка і комп'ютер автоматично надає можливість вести назву нової папки. Якщо не змінювати назву папки та вона буде мати назву нова папка. Щоб створити ярлик, для цього треба виділити папку, визвати контекстне меню, вибрати пункт створити ярлик.

1.6 Панель завдань

Ще на робочому столі розміщена панель завдань - це, мабуть, найголовніший інструмент керування Windows. Тут міститься кнопка Пуск, тут з'являються кнопки всіх запущених програм і відображається час. Однак основна функція панелі завдань - надання можливості переключатись між програмами. Як правило, панель завдань розташовується внизу робочого столу, однак Windows дозволяє перемістити її до будь - якого кута екрана. При відкриванні якоїсь папки на панелі завдань з'являються кнопки. Завдяки чому дуже зручно використовувати для переходу з однієї програми в іншу. Якщо клацнути на кнопці якоїсь з програм на панелі завдань вікно відповідної програми виводиться на передній план на робочому столі. У панелі Windows є нововведення: групування подібних кнопок.

Якщо на панелі не вистачає місця, кнопки подібних програм поєднуються в одну. Це зображено на малюнку нижче.

Замість того, щоб без кінця зменшувати розмір кнопок на панелі завдань, виграючи при цьому жалюгідні міліметри, Windows дуже мудро об'єднує кнопки подібних програм в єдиному меню. Також на панелі завдань знаходиться панель інструментів Швидкий запуск, область повідомлень і мовна панель.

1.7 Додаткові складові панелі завдань

Панель Швидкий запуск призначена для ярликів програм, які найчастіше використовуються. Для того щоб на панелі Швидкий запуск помістити потрібний значок, досить просто перетягнути його туди з робочого столу або з меню Пуск.

На Область повідомлень відображаються поточний час, а також містяться значки активних завдань, запущених системною.

Індикатор часу показує поточний час. Якщо на цей значок помістити вказівник і виждати кілька секунд, з'явиться екранна підказка з поточною датою. А якщо двічі клацнути на індикаторі часу, відобразиться ділове вікно Дата і час - Властивості, яке дозволить задати інші дату і час.

Мовна панель автоматично відображається на панелі завдань, якщо використовується кілька мов і, відповідно, розкладок клавіатури. Крім того тут можуть міститись кнопки, що керують розпізнаванням мови і рукописного тексту. Додаткову інформацію про цю панель можна знайти в системному довіднику Windows. Для цього треба на кнопці із знаком питання на цій панелі. Як вже зазвичай, мовна панель використовується для зміни розкладу клавіатури. Для перемикання розкладок треба клацнути на індикаторі клавіатури, а потім вибрити потрібну команду в меню, яке при цьому з'являється.

1.8 Опис складової меню Пуск

У верхній частині відображене ім'я користувача, доповнене зображенням. Якщо клацнути на цьому зображенні, відкривається діалогове вікно, де можна вибрати для облікового записку інший значок.

У нижній частині містяться команди Завершення сеансу і Вимкнути комп'ютер. Команда Вимкнути комп'ютер служить для вимкнення комп'ютера. Завершення сеансу, то вона використовується, коли потрібно завершити поточний сеанс роботи і, не вимикаючи комп'ютер, почати новий сеанс (наприклад коли один користувач завершив роботу, а інший приступає до роботи вибравши інший обліковий запис).

Ліва частина меню Пуск містить команди для запуску програм. Вона поділена вертикальними лініями ще на три частини. Внизу є команда Усі програми, при виборі якої відкривається підменю, що дозволяє одержати доступ до усіх установлених на комп'ютері програм. Команди цього підменю, доповнені зображенням трикутників, відкривають нові підменю.

У середній частині міститься команди для запуску найчастіше використовуваних програм. Тут враховується кількість запусків кожної програми, і, в залежності від цього числа, команда займає положення вище або нижче в цьому списку. Наприклад, меню Пуск, показаний на рисунку нижче, свідчить, що з усіх програм використовується Microsoft Word 2003.

Якщо ви використовуєте багато програм, деякі з них зникнуть з переліку, однак цьому можна зарадити для цього треба настроїти меню Пуск.

У правій частині меню Пуск також знаходяться кілька команд:

· Мої документи. Системна папка, призначена для зберігання створеної користувачем інформації. Тут ви знайдете файл, з яким працювали раніше.

· Мої малюнки. Тут міститься створені вами графічні файли.

· Моя музика. Ця папка містить музичні файли.

· Мій комп'ютер. Відкриває однойменне вікно, що надає доступ до дисків, папок і файлів.

· Панель керування. Надає можливість настроїти комп'ютер.

· Підключення. Надає доступ до наявних мережних підключень.

· Довідка та підтримка. Відкриває вікно центра довідки і підтримки Windows XP.

· Знайти. Дозволяє здійснити пошук таких об'єктів, як файли і папки, комп'ютери.

· Виконати. Відкриває вікно запуск програми, де задається виконуваний файл програми, яку ви хочете запустити.

1.9 Вікна в Windows

При роботі з файлами і папками Windows працює з вікнами. У Windows вікном називається частина екрана, призначена для незалежного відображеного інформації. У Windows використовується два види вікон: вікно програм і діалогові вікна. Перші належать працюючим програмам. Другі призначені для того, щоб задавати параметри і настроювати (як операційну систему, так і прикладні програми). Для того щоб відкрити вікно програми, необхідно запустити відповідну програму. При відкриті вікна зверху знаходиться Заголовок вікна - це смуга уздовж його верхнього краю. Вікно, відкрите на робочому столі, Windows дозволяє виконувати деякі дії над цими вікнами:

1. Розгорнути вікно на весь екран, щоб збільшити його «корисну площу», а потім, у разі потреби, повернути до первинних розмірів.

Для того використовується кнопка «згорнути вікно».

Для того щоб вернутись до попереднього стану вікна кнопка «розгорнути».

2. Для того щоб звернути вікно в кнопку на панелі завдань треба скористатись кнопкою «згорнути», і тоді вікно згортається в кнопку на панелі завдань.

Щоб повернути вікно в попередній стан треба клацнути на нього вказівником миші.

3. Для того щоб закрити вікно треба клацнути на кнопці «Закрити»

Для того щоб просто збільшити чи зменшити вікно, треба помістити вказівник миші на одну з меж вікна. При цьому вказівник приймає вигляд двоспрямованої стрілки.

Однак цим можливості маніпулювання вікнами не вичерпується. Іноді вікон на екрані так багато, що знайти серед них потрібне не так просто. Проте Windows пропонує три способи відображення потрібного вікна на передньому плані.

· Насамперед придивитися, чи не видно хоча б частини потрібного вікна. Якщо - так, то досить на ній клацнути, і вікно опиниться на передньому плані.

· Якщо серед кнопок на панелі завдань видно кнопку потрібної програми, клацніть на ній, і вікно з'явиться поверх всіх вікон.

· Ще можна скористуватись сполученням клавіш <Alt+Tab>. На екрані відобразиться ряд значків, які представляють працюючі в даний момент програми. Після того, утримуючи <Alt> і багаторазово натискаючи <Tab>, виберіть значок потрібної програми після вибраної програми відпустити обидві клавіші.

1.9.1 Розміщення вікон на робочому столі

Але краще якщо вікна на робочому столі будуть упорядковані припустимо на екрані знаходиться кілька вікон і всі вони потрібні, тобто ні закривати їх, ні згортати у кнопку ви не хочете. Але в той же час, коли всі вони розгорнуті, на екрані панує безлад і працювати неможливо. У подібній ситуації Windows надає можливість упорядкувати відкриті вікна. Для того, щоб це зробити треба виконати такі дії.

1. Клацнути правою кнопкою миші на вільному місці панелі завдань. Після чого з'явиться контекстне меню в ньому вибрати команду Вікна каскадом, після чого клацнувши на кожне з вікон можна вивести на передній план, клацнувши на його видимій частині.

2. Клацнувши знову на панелі завдань правою кнопкою миші й у контекстному меню вибрати команду Вікно згори донизу. Тоді розташування вікон буде з гори в низ (якби вікно під віком).

3. Клацнувши знову на панелі завдань правою копкою миші й у контекстному меню вибрати команду Вікна зліва направо. Після чого вікна на екрані розташуються зліва на право (колонками).

Команди вікна каскадом, вікна згори донизу і вікна зліва на право діють тільки на вікна, відображувані на екрані, і не можуть застосуватись до вікон, згорнутих у кнопку на панелі завдань.

Кожне вікно складається із певних елементів. З яких елементів складається вікно програми, а також для чого призначений той чи інший елемент.

1.9.2 Елементи вікна

Для чого призначений кожен елемент? Заголовок вікна ми вже описували. За заголовок можна перетягувати вікно з місця на місце. Крім того, двічі клацаючи на ньому, можна переключатися між повноекранним режимом роботи програми і віконним. Кнопки Згорнути, Розгорнути/Відновити після розгортання і Закрити вам вже доводилось використовувати. Крім того, їх назви досить красномовні. Що стосується панелей інструментів, то тут нічого складного немає. Просто деякі найбільш популярні команди меню представлені тут у вигляді кнопок - це полегшує їх використання. Щоб виконати відповідну команду, досить, не відкриваючи меню, просто клацнути на потрібній кнопці. Інший елемент - рядок меню завжди розташовується під заголовком вікна програми. У рядку міститься кілька назв меню, де можна вибрати потрібний команду. Використання системи меню проілюструють такі дії: запустіть одну із програм - у вікні програми відкрийте меню Файл - відкривши меню Файл можна побачити, що воно містить безліч команд, одна з яких (остання - Вихід) завершує роботу програми. Більшість команд меню ініціює виконання відповідної дії. Однак існують команди, при виборі яких відкриваються діалогові вікна, де можна виконувати різного роду настроювання. Слід запам'ятати, що назви таких команд у меню доповнюються трьома крапками.

Смуги прокручування існують для того, якщо інформація не поміщається у вікні програми, Windows створює так звану смугу прокручування внизу вікна чи уздовж його правого краю, це дозволяє побачити інформацію, що залишилась за межами вікна.

1.9.3 Діалогові вікна

Ще у Windows, крім вікон програм, використовуються також діалогові вікна, призначені для введення користувачем керуючої інформації для однієї з програм чи для самої Windows системи. Для того щоб відкрити типове діалогове вікно, виконати деякі дії: клацнути правою кнопкою миші на робочому столі й у контекстному меню, яке при цьому з'явиться, вибрати команду Властивості, після чого на екрані зявиться діалогове вікно Екран - Властивості

2. Стандартні програми операційної системи Windows

2.1 Програма Провідник

Для більш зручного пересування по дереву об'єктів, перегляду й виконання операцій з ними в Windows є програма Провідник (англ. Explorer). Її можна запустити на виконання з головного меню, пункт Програми, або з контекстного меню кнопки Пуск, папки Мій комп'ютер або будь-яка інша папка.

Вікно програми Провідник має стандартну структуру й багато в чому подібно з вікном папки Мій комп'ютер або будь-який іншої. Однак, на відміну від цих вікон, воно розділено на дві частини - панелі. Ліва називаються Всі папки. У ній відображається дерево об'єктів системи. Об'єкти одного рівня об'єднані вертикальною лінією, а до об'єктів наступних рівнів ведуть горизонтальні лінії. Знак «+» біля значка об'єкта означає, що він має вкладені об'єкти наступного рівня. Клацання на знаку «+» відкриває наступний рівень. При цьому знак «+» міняється на знак «-». Клацання на знаку «-» закриває вкладений рівень. Клацання на значку об'єкта на лівій панелі виводить його вміст на правій панелі. Якщо об'єкт - папка, її значок при цьому зображує відкриту папку. При клацанні на значку іншої папки вона «відкривається», автоматично «закриваючи» попередню. Щоб відкрити папку, що перебуває на правій панелі, потрібно двічі на ній клацнути. При цьому її вміст буде виведено на правій панелі, а на лівої «відкриється» її значок.

Ширину панелей можна міняти, перетаскуючи границю між ними лівою кнопкою.

Подання інформації на правій панелі можна змінити так само, як і у вікні будь-якої папки, користуючись її контекстним меню, або пунктом Вид віконного меню, або кнопками на панелі інструментів.

У вікні програми Провідник можна виконувати всі описані раніше дії з об'єктами, використовуючи кожної з наведених способів. Наприклад, для копіювання групи об'єктів варто виділити їх на правій панелі, а потім підтаскати до значка цільової папки на лівій панелі правою або лівою кнопкою миші. Підпис цільової папки при цьому буде виділена, тому легко визначити, чи туди потраплять необхідні копії.

Меню вікна Провідник, крім уже описаних пунктів Файл, Виправлення, Вид і?, містить пункт Сервіс, що надає можливості для пошуку файлів і папок, а також для переходу до необхідної папки за допомогою явної вказівки її ім'я.

Підпункт Знайти пункту Сервіс дозволяє здійснювати пошук файлів у звичайному діалоговому вікні пошуку або за допомогою програми Microsoft Outlook, що надає більше широкі можливості для пошуку.

При виборі підпункту Перейти на екран виводиться діалогове вікно з рядком для уведення ім'я об'єкта, уміст якого варто вивести на правій панелі. список, Що Розкривається, містить імена тих об'єктів, які користувач вибирав раніше. Якщо потрібно перейти до одному з них, зручніше вибрати його ім'я зі списку, чим набирати заново.

2.2 Графічний редактор PAINT

Незважаючи на величезне різноманіття доступних графічних редакторів, всі вони мають багато загальних рис. Загальними є елементи екранного інтерфейсу, прийоми використання графічних інструментів і методи завантаження й збереження даних. За єдність прийомів і методів роботи з різноманітними програмами відповідає операційна система. Завдяки цьому ми можемо освоїти роботу з яким-небудь одним найпростішим програмним продуктом і надалі використовувати отримані навички при вивченні конкретних програм. Поступово накопичуючи знання, що починає користувач стає майстром, а потім і експертом.

Для початківців операційна система Windows 98 має графічний редактор Paint, за допомогою якого можна вивчити основні прийоми роботи з комп'ютерною графікою. Разом з тим, редактор Paint має не тільки навчальне значення. Він виступає і як базовий графічний засіб системи Windows 98. У тих випадках, коли в системі або в її додатках варто виконати якусь операцію із графічним об'єктом (наприклад, перегляд або редагування), відбувається автоматичний виклик даного редактора.

Графічний редактор Paint призначений для роботи з растровими зображеннями - зображеннями, побудованими з безлічі окремих кольорових крапок (пікселів), подібно тому як формується зображення на екрані монітора. Кожне растрове зображення має строго певний розмір по горизонталі й вертикалі (виміряється в пікселях) і використовує фіксоване задане заздалегідь число кольорів.

Графічний редактор Paint запускають командою Пуск > Програми > Стандартні > Графічний редактор Paint. Після запуску на екрані відкривається робоче вікно програми Paint. Воно складається з декількох областей.

Основну частину вікна становить робоча область. Малюнок може займати як частину робочої області, так і всю її, і навіть виходити за її межі. В останньому випадку по краях робочої області з'являться смуги прокручування. На границях малюнка розташовуються маркери зміни розміру (темні крапки в середині сторін і по кутах малюнка).

Ліворуч від робочої області розташовується панель інструментів. Вона містить кнопки інструментів для малювання. При виборі інструмента в нижній частині панелі може з'явитися вікно для додаткового налаштування його властивостей.

Нижче робочої області розташовується палітра. Вона містить набір кольорів, які можна використовувати при малюванні. Якщо потрібний колір у палітрі відсутній, його можна створити й замінити їм будь-який із кольорів палітри.

Інструменти малювання. Панель інструментів програми Paint містить набір інструментів, призначений для створення малюнків різних типів. Потрібний інструмент вибирають клацанням на відповідній кнопці.

Вільне малювання. Інструменти вільного малювання дозволяють малювати довільні фігури. Малювання за допомогою цих інструментів здійснюють шляхом протягання миші: при русі курсору миші за ним залишається слід.

1. Олівець дозволяє провести лінію товщиною в один пиксел.

2. Щоб лінія була строго горизонтальної або вертикальної, під час малювання треба втримувати клавішу SHIFT. Цей прийом діє й у багатьох інших програмах.

3. Кисть дозволяє провести більш широку лінію. Вид цієї лінії визначається формою кисті, що вибирають у вікні під панеллю інструментів.

4. Багато графічних редакторів мають спеціальний інструмент - набивання. У редакторі Paint такого інструмента немає, але ми можемо працювати з кистю методом набивання. У цьому випадку інструмент не простягають, а встановлюють у потрібне місце, після чого виконують клацання.

5. Ластик служить для стирання зображення. Розмір ластику вибирають у вікні під панеллю інструментів.

6. Розпилювач створює «розмиту» пляму відповідно до настроювань у вікні під панеллю інструментів. Використовувати розпилювач зручно тоді, коли точна форма зображення необов'язкова - при малюванні хмар, клубів диму й крон дерев. Іноді з розпилювачем, як і з кистю, працювати методом набивання.

Інструменти малювання ліній.

Інструмент Лінія використовують для проведення прямої лінії. Товщину лінії задають у вікні під панеллю інструментів.

Пряму лінію малюють методом протягання. Натискання клавіші SHIFT дозволяє провести лінію строго горизонтально вертикально або під кутом в 45 градусів.

Для малювання кривих служить інструмент Крива. Малюнок виконують у три прийоми. Спочатку проводять відрізок прямій, кінці якого збігаються з кінцями відрізка майбутній кривій. Потім цей відрізок двічі згинають. Кожний вигин виконують клацанням миші осторонь від відрізка й протяганням курсора.

Створення стандартних фігур. Ряд інструментів редактора Paint дозволяє малювати стандартні геометричні фігури Малювання виконують протяганням миші. При виборі інструмента вікно під панеллю дозволяє задати спосіб заповнення фігури. Є три способи заповнення В першому випадку рисується тільки контур фігури. У другому випадку контур фігури рисується основним кольором, а заповнення робиться додатковим кольором. У третьому випадку й контур і внутрішня область фігури заповнюються одним додатковим кольором.

Основний колір вибирають клацанням лівої кнопки на палітрі квітів, а додатковий колір - клацанням правої кнопки.

Інструмент Еліпс дозволяє малювати овали або окружності.

Інструмент Прямокутник служить для створення прямокутників.

Інструмент Округлений прямокутник служить для створення прямокутників з округленими кутами.

Правильна фігура (коло, квадрат) утвориться, якщо при малюванні втримувати натиснутої клавішу SHIFT.

Інструмент Багатокутник дозволяє намалювати довільний багатокутник. Його сторони малюють послідовно методом протягання. Контур замикають протяганням покажчика до початкової крапки.

Заливання областей.

Інструмент Заливання служить для зафарбовування одноколірних областей іншим кольором. Щоб зафарбувати область, досить клацнути усередині неї. Всі крапки, що граничать друг із другом одного кольору змінять колір на новий.

Щоб забезпечити правильну роботу інструмента Заливання, зафарбовуване область повинна мати суцільний контур. Якщо в границі є «просвіт», то фарба через нього «витече» і зафарбує інші частини малюнка. У цьому випадку варто негайно скасувати операцію комбінацією клавіш CTRL+Z.

Виконання написів. Графічний редактор Paint дозволяє створювати малюнки, що містять написи. Такі написи стають частиною малюнка, і їхній текст згодом не можна редагувати інакше як очищенням і повторним уведенням.

Для створення напису використовують інструмент Напис. Створення тексту виконують у три прийоми. Спочатку необхідно створити рамку, усередині якої буде розміщений текст напису. Ця рамка завжди має прямокутну форму й створюється методом протягання. На першому етапі розмір рамки не важливий - його можна змінити шляхом перетаскування маркерів зміні розміру.