Размещено на http://www.allbest.ru/

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

Програми-архіватори та антивірусні програми

Вступ

Сьогодні масові застосування ПК, нажаль, виявились пов'язані із появою програм-вірусів, що перешкоджають нормальній роботі комп'ютера, руйнують файлову структуру дисків і несуть шкоду збереженій на комп'ютері інформації. Основною причиною швидкого поширення вірусів є підключення комп'ютерів до мережі Internet. І тому для зменшення втрат в таких випадках, потрібно мати архівні копії файлів, а також велику роль грає антивірусні програми.

Не дивлячись на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп'ютерними злочинами і розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно росте. Це потребує від користувача ПК знань про природу вірусів, способи зараження вірусами та захисту від них.

Відзначимо також, що створення та розповсюдження вірусів, троянських коней та черв'яків, незважаючи на мотиви цього, є, безумовно, шкідливими для суспільства діями, що завдають значних матеріальних збитків. Ось чому у деяких країнах ці дії розглядаються як карний злочин і переслідуються законом. На жаль авторів «поганої продукції» знайти дуже нелегко!

Навіть при наявності антивірусної програми немає 100% гарантії збереження інформації, то для цієї цілі використовують резервне копіювання. Але при копіюванні дані будуть займати багато місця, що змушує мати носіїв з великим об'ємом пам'яті. Більш доцільно використовувати для створення архівних копій спеціально розроблені програми. В чому ж полягає ефект таких програм:

1. Заархівовані архіватором програми займають в середньому від 20 до 90% свого початкового обсягу, що дозволяє на тій же кількості носіїв зберігати більшу кількість інформації.

2. Архіватор об'єднує групу програм під одним іменем, що дозволяє запобігати втраті деяких файлів.

3. Можливе поновлення в архіві тільки нових версій файлів.

4. Архіватор зберігає в архіві імена каталогів та файлів.

5. Надає можливість написання коментарів до архіву.

6. Користувач створює архівні файли.

Одна з перших програм, яка була розроблена в 1985 р фірмою SYSTEM ENHANCEMENT ASSOCIATOS (SEA), отримала назву - ARG. Вона створювала файли з розширенням ARG. Літом 1986 р фірма PKWARE створила пакет з архіватора PKARC та розархіватора PKXARS.m програми працювали швидше. В 1988 р з'явилась нова програма LZHARC.COM, створена Аруасі Йошизакі, і яка забезпечувала високу щільність стиску, але працювала повільніше. В 1990 р була розроблена програма ARJ Роберта Янга, яка пропонувала 5 методів архівації,! великий' допоміжний сервіс. Ви познайомитесь з роботою програм PKZIP.PKUNZIP та ARJ. Невеликі за розміром та досить доступні програми швидко наведуть порядок серед хаосу директорій і файлів, відкладуть «на потім» найбільш важливі, але рідко затребувані файли, допоможуть поділитися з товаришем цікавою грою, яка раніше ну ні як не поміщалась на дискеті 1,44''.

У цій роботі проведемо аналіз двох найбільш популярних на сьогоднішній день архіваторів - WinZip 8.1 та WinRar 3.11.

1. Програми-архіватори

1.1 WinZip 8.1

Для запуску програми можна:

ш клікнути по ярлику програми, що розташований у головному меню Windows;

ш клікнути по ярлику програми на робочому столі;

ш клікнути на будь-який файл з розширенням *.zip (він має бути асоційованим саме із цим архіватором). Тоді відкриється робоче вікно програми і побачимо вміст архіву. Заголовок вікна виглядатиме наступним чином: WinZip - [ім'я файлу].

Клікнувши на вільному місці, файли можна відсортувати за ім'ям, типом, часом останньої зміни, розміром початкового файла, ступенем стиснення, розміром файлу в архіві і т.д.

Кнопка Wizard викликає програму-майстер, передбачену для спрощення процедури архівування та розархівування файлів. Повернутися назад можна за допомогою кнопки WinZip Classic.

Архівація файлів. Створення нового архіву.

WinZip дозволяє взяти всі файли із даної директорії і запакувати, взяти лише деякі файли із даної директорії і запакувати, взяти директорії разом із піддиректоріями та їх файлами і запакувати.

Для того, щоб заархівувати всі файли у даній папці потрібно:

Натиснути кнопку New у головному робочому вікні програми. З'являється діалогове вікно New Archive. Знаходимо у себе на диску директорію, у якій буде створено архів, вводимо його майбутнє ім'я і тиснемо ОК. Перед нами нове діалогове вікно Add. Тепер знаходимо папку з файлами, які хочемо заархівувати і тиснемо Add.

Для того, щоб заархівувати не всі файли в директорії, а лише обрані, послідовність дій та сама, тільки у вікні Add за допомогою клавіш Shift і Ctrl обираємо лише необхідні нам файли. Також можна у вікні Add при введені імені файла зазначити маску. Наприклад, замість *.* ввести *.html або *.doc. Щоб стиснути файли, які знаходяться у піддиректоріях, необхідно відмітити пункт меню Folders -> Include subfolders. Якщо ж поставити галочку Save full path info, то WinZip запам'ятає, в якому місці знаходились файли, а потім, при розархівуванні, запропонує автоматично створити папку з такою ж назвою і поскладати туди файли з архіву.

WinZip даєм можливість стискати файли з різним ступенем компресіії. Цей параметр задається у вікні Compression. За умовчанням тут стоїть рівень «Normal», можна обрати також Fast, Super Fast, None і, на мою думку, найоптимальніший - Maximum (slowest). Зрозуміло, що останній дасть найкращий результат, доведеться лиш трішки зачекати. Відмітку Store filenames in 8.3 format варто ставити тоді, коли архів створюється для подальшого використання на комп'ютері, де встановлений MS-DOS чи Windows 3.1, які довгих імен файлів не розуміють. У цьому випадку файл отримає ім'я не більше 8 символів та розширення не більше трьох.

Якщо натиснути Password, можна задати пароль для архіву. Символи паролю вводяться двічі (другий раз для підтвердження). Переглядати вміст архіву може будь-який бажаючий, а от розпакувати і переглянути вміст файлів - лише власник пароля. Пароль можна також забути. З цією проблемою непогано справляються спеціальні програми-ламалки. Чим довший пароль і чим складніша його структура (має містити цифри, маленькі, великі літери, інші символи), тим складніше його зламати.

Розділ Attributes дозволяє при архівуванні враховувати атрибути файла. Наприклад, прибравши галочку Include system and hidden files, ми даємо команду WinZip не архівувати системні та приховані файли, що іноді буває досить зручно.

Додання файлів в архів:

Для того, щоб додати файли в раніше створений архів, відкриваємо його кнопкою Open і тиснемо Add.

Розархівування файлів

Саме з цією операцією доводиться мати справу найчастіше. Наприклад, майже всі програми, доступні для скачування в мережі Інтернет, запаковані саме за допомогою архіватора WinZip. І аби ними можна було скористатися, доводиться мати справу із процесом розархівування:
1. Запускаємо WinZip, відкриваємо архів (кнопка Open). Якщо не задавати тип файлів, то відкрити у вікні, що з'явилось, можна лише zip-архіви. Якщо ж вибрати опцію All archives, для відкриття будуть доступні й інші типи архівів.

2. Виділяємо всі файли (або тільки потрібні) і тиснемо Extract.

3. Задаємо місце, куди необхідно розпакувати вказані файли. За умовчанням WinZip пропонує директорію С:\windows\temp. Звісно, можна обрати будь-яку іншу папку.

4. Тиснемо Extract і отримуємо файли в розпакованому вигляді.

З операцією розархівування можна справитися і куди швидше. Просто виділити усі файли за допомогою комбінації клавіш ctrl+A і перетягнути їх на вільне місце у папці кінцевого призначення. Додати файли в архів можна аналогічним способом.

Секція настройок Files у вікні Extract дає можливість вибрати потрібні файли, навіть якщо у головному вікні архіватора ми не вибрали нічого.

Можна обрати опцію All files, у такому випадку з архіву будуть розпаковані усі файли, незалежно від того, що ми виділяли у головному вікні програмию.

Зліва внизу знаходяться ще три корисні параметри розархівування. Галочка навпроти Overwrite existing files дає вказівку архіватору писати поверх одноіменних файлів, якщо вони знаходяться у директорії для розпакування. Відмітивши пункт Skip older files, уникнемо затирання нових файлів старими.

Галочка біля Use folder names означає, що якщо для запакованих файлів в архіві було вказано ім'я папки, де вони лежали, то саме у цю папку вони і будуть покладені (за відсутності WinZip автоматично її створить).

Операції з файлами в архіві:

View - дозволяє переглянути вміст файла в архіві одним із трьох способів - власною програмою-переглядачем текстових файлів, програмою, із якою даний файл асоційований в системі, або ж заданою користувачем програмою.

Для того, щоб викинути непотрібні файли тиснемо Actions -> Delete. З'явиться діалогове вікно, де вказуємо, які саме файли необхідно викинути в корзину: всі, тільки виділені, або ж файли, задані по масці.

Операції з архівом як єдиним цілим зосереджені в меню Actions. Отже, архіви можна:

Ш тестувати на предмет цілісності (Test);

Ш перевіряти на віруси (Virus Scan);

Ш створювати з простого архіву такий, що сам розпаковуватиметься (Make. Exe File).

Ш кодувати для передачі через e-mail (UUencode).

Детальніше зупинимось на технології створення.exe файлу. Ця зручна опція дає можливість створити файл, який можна відкрити на комп'ютері де сам архіватор WinZip не встановлений. Безпосередньо архіви, які самі розпаковуються, створити не можна. Потрібно перетворити у них вже готовий, існуючий zip-архів. Отже, тиснемо Actions -> Make. Exe File. З'являється діалогове вікно WinZip Self-Extractor Personal Edition.

Create self-extracting Zip file from - вказуємо ім'я архіву, з якого хочемо зробити.exe - файл.

Default «Unzip To» folder - вказуємо папку, в яку за умовчанням архів себе розпакує. Якщо лишити це поле пустим, архів розпакується в директорію, вказану у параметрах Temp= системи.

Spanning Support - настройка підтримки розбиття файлу на декілька дискет. При розпакуванні такого архіву, користувач отримає запит вставити наступну дискету.

1.2 WinRar 3.11

Перше, що приємно дивує, - WinRar є розробкою українського автора Євгена Рошала. Досівський RAR існує вже багато років і широко поширений не лише в Україні та Росії, але і в усьому світі. WinRAR - вдосконалена версія архіватора, яка має зручний графічний інтерфейс. WinRAR вміє створювати не лише архіви власного формату (файли з розширенням.rar), але і zip. А діставати файли може навіть з архівів arj, cab, lzh, tar, gz, ace, uue. До того ж, для розпаковування cab, arj та lzh навіть необов'язкова наявність цих архіваторів на комп'ютері. За ступенем стискання WinRAR перевершує WinZip (і навіть ARJ). Крім того, в останніх версіях з'явився спеціальний алгоритм роботи з мультимедійними файлами: звуковими і графічними. Архіватор має декілька властивих лише йому особливостей. Наприклад, може додавати в архів надлишкову інформацію, за допомогою якої здатен потім відремонтувати пошкоджений при передачі мережею чи переписаний із битої дискети файл. Є цікава можливість створювати безперервний архів (solid archive), у якому рівень стиснення інформації вищий, ніж у звичайному на 15-50%. У такому випадку усі файли, які підлягають архівації, розглядаються як один безперервний довгий файл, а отже і відповідним чином обробляються. Цей метод виявляється найбільш ефективним при архівуванні великої кількості маленьких файлів одного типу.

При установці програма створює свою групу у Головному меню, а також ярлик на робочому столі. При запуску відкривається основне робоче вікно.



Операції з архівами

На відміну від архіватора WinZip, робоче вікно WinRAR ніколи не буває порожнім. Чимось воно нагадує добре знайомий Проводник Windows. Тут також можна копіювати, переміщувати, викидати файли, одним словом, використовувати як примітивний файловий менеджер.

Для створення нового архіву достатньо обрати потрібні нам файли і натиснути кнопку Add, або ж обрати в меню Commands команду Add files to archive. Програма попросить ввести ім'я нового архіву, місце, де він буде створений, тип архіву (zip чи rar) та деяку додаткову інформацію. Метод стиснення за умовчанням встановлюється Normal, але можна також обрати Store (без стиснення зовсім), Fastest і Fast (висока швидкість, менша щільність), Good і Best (більша щільність, менші швидкість). У розділі Split to volumes, bytes можна вказати опцію 1 457 664, щоб одразу розрізати архівний файл на декілька частин розміром з дискету.

В меню Update mode замість рядка Add and replace files (додати із заміною файлів) також доступні Add and update files (додати з оновленням файлів), Fresh existing files only (оновити існуючі фали), Synchronize archive contents (синхронізувати вміст архівів). У цьому ж вікні можна настроїти видалення початкових файлів після архівації, створення self-extractor'a (SFX), неперервного архіву, мультимедійне стискання тощо. Важливою є опція Put recovery record, якщо існує загроза пошкодження архіву. Поставивши тут галочку, пізніше відновимо архів з мінімальними втратами.

На вкладці Advanced маємо можливість додати до файлів, які архівуються, інформацію про права доступу (лише для NTFS) і задати пароль.

На сторінці Files діалогового вікна можна переглянути список файлів і папок, котрі будуть додані в архів, і відредагувати його. Якщо вписати замість імен файлів лише маски (*.doc, *.txt, *.bmp), тоді в архів будуть додані файли з відповідними розширеннями. Поле Files to exclude дозволяє зазначити типи файлів, які в архів додавати непотрібно.

У наступних вкладках - Backup і Comment - здійснюється більш тонка настройка процесу, яка, втім, у більшості випадків не є важливою. Цікавою є функція додавання коментарів до створеного архіву (щоб не забути його вміст).

Розархівація файлів

Для розпаковування файлів з архіву необхідно натиснути кнопку Extract to. Можна також використати гарячу комбінацію Alt-E. Усі файли будуть розархівовані у ту папку, де лежить сам архів. Хоча, звісно, можна чітко вказати директорію призначення. Як і в WinZip, реалізована можливість простого перетягування файлів на вільне місце.

Інші операції з архівом

Кнопка Info виводить статистичну інформацію по архіву. Повний його розмір, ступінь стиснення у відсотках і т.д.

Всередині архіву.rar або.zip з'являється кнопка SFX. Вона передбачена для перетворення звичайного архіву у такий, що розпакується самостійно. На вибір доступні декілька різних модулів, від яких залежатиме тим утвореного self-extractor'a.

Кнопка Test перевіряє архів на цілісність і наявність помилок. Свої та zip-архіви RAR може перевірити самостійно, для інших же викликає окремий архіватор. Self-extractor'y також можна перевірити. Якщо зустрічається якась помилка, WinRAR видасть про неї повідомлення. У такому випадку допоможе кнопка Repair. Після процесу лікування WinRAR створить новий файл з ім'ям reconst.rar (або _reconst.zip, відповідно).

В меню Favorites створюється список «улюблених» архівів для швидкого переходу до будь-якого із них. Додати туди якийсь архів можна за допомогою команди Add to favorites.

Якщо порівнювати інтерфейси двох архіваторів, то діалогові вікна WinRAR організовані набагато краще. Існує декілька закладок, які розбивають усі настройки на різні групи. У WinZip усі настройки знаходяться в одному діалоговому вікні. На перший погляд, таке розташування є зручнішим, та все ж дещо ускладнює освоєння архіватора та орієнтацію в ньому. Для більш просунутих користувачів особливої різниці немає. Особисто мені WinZip навіть подобається більше, оскільки, запам'ятавши розташування необхідних опцій, непотрібно стрибати по різним вкладкам.

WinRAR є більш функціональним. Найбільш важливим видається повна підтримка ZIP і RAR, можливість розпакування архівів CAB, ARJ, LZH, ACE, TAR, GZip, UUE, BZ2, JAR та ISO. Також варто відмітити зручне створення self-extractor'a, додання інформації про «ремонт» архіву, додавання коментарів, блокування архіву від змін, розбивання на декілька частин, створення електронних підписів для перевірки автентичності (лише для зареєстрованих версій програми). У WinZip можливостей дещо менше. Він працює повноцінно лише з архівами.zip (та деякими із перерахованих вище форматів). Варто згадати розширені можливості для роботи із форматом UUE, який, проте, все-одно майже не використовується. Неможливо створювати електронний підпис, додавати «recovery record», розбивати на частини (якщо загальний обсяг архіву менший 65 кб). Гірше настроюється створення SFX-архівів.

Щодо швидкості та якості роботи, то тут ситуація наступна:

Тест проводився на комп'ютері P4 2400 Mhz, 256Mb RDRAM, OS Windows XP Home Edition.

w документ Word обсягом 178 кб

w JPEG малюнок 108 kb

w exe-файл 1,06 Mb

w багато маленьких файлів загальний обсяг яких 1,11 Mb

w відеофайл.avi 115 Mb

1.3 Порівняльна характеристика WinRAR та WinZip

Тип початкового файлу	Обсяг початкового файлу	Обсяг архіву ZIP	Час роботи WinZip	Обсяг архіву RAR	Час роботи WinRAR
Документ Word	178 КБ	57 КБ	Менше 1 сек	52 КБ	Менше 1 сек
JPEG	108 КБ	108 КБ	Менше 1 сек	108 КБ	Менше 1 сек
Exe-файл	1.06 МБ	299 КБ	Менше 1 сек	188 КБ	Менше 1 сек
Група файлів.mht (Web-архіви)	1.11 МБ	420 КБ	Менше 1 сек	400 КБ	Менше 1 сек
Відеофайл	115 МБ	81.1 МБ	53 сек	66.1 МБ	3 хв. 57 сек

Отже, бачимо, що швидкість роботи з файлами невеликого обсягу у двох архіваторів майже однакова. Щодо великих файлів, то WinZip справляється куди швидше, хоча і сильно поступається в якості за рівнем стискання.

WinRAR переважає свого конкурента за багатьма показниками, окрім найважливішого: розповсюдженості у світі. Його здатність працювати з обома типами архівів приваблює все більше і більше користувачів, та все ж WinZip встиг ґрунтовно оселитися на комп'ютерах мільйонів. А силу звички подолати досить складно. Не дивлячись на результати порівняльного тесту, я лишаюсь вірним прихильником компанії WinZip Computing.

2. Основна частина

2.1 Поняття «Комп'ютерний вірус»

Рис. 1 Схема дії файлового вірусу

Вірус - це спеціально написана, як правило, невелика за розмірами програма, що може записувати (впроваджувати) свої копії (можливо, змінені) в інші комп'ютерні програми, системну область диска і т.д.

Класифікація комп'ютерних вірусів приблизно така:

- за об'єктами зараження:

· Завантажувальні віруси - Заражають завантажуючі сектори дисків;

· Файлові віруси - Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (COM-, EXE-віруси); файли даних (макровіруси); віруси - супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства DIR, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску. Приклад - «VIENNA» «CASCADE», «BLACK FRIDAY», «DARK AVENGER»;

· Завантажувально-файлові віруси - спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файлу. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла;

· STEALTH-віруси фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує не вірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє читаючій програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технололгія викоритстовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.

· Ретровірусами називаються звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищюють їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антиавіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.

· Multipartition - віруси можуть вражати одночасно EXE, COM, boot-сектор, MBR, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси - одні з найбільш небезпечних.

· Макровіруси - заражують документи та об'єкти, що містять макроси. Приклад - «AntiEXE», «AntiCMOS», «One_Half», «Tchechen 1912, 1914»;

- за зовнішнім виглядом

Звичайні - код вірусу можна побачити на диску;

Невидимі (Stealth-віруси) - використовують особливі засоби маскування, і при перегляді код вірусу не видно;

Поліморфні - код вірусу видозмінюється;

- за результатами діяльності

Безпечні - не виконують ніяких дій, окрім свого розповсюдження і видачі різних повідомлень або інших ефектів (перевантаження комп'ютера і т.д.);

Небезпечні - призводять до втрати інформації і руйнування обчислювальної системи;

- за ознаками зараження

Віруси-супутники файли не змінюють, а виконуються раніше вихідної програми, а потім передають керування вихідній програмі;

Віруси-черв'яки поширюються в комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережних комп'ютерів і створюють там свої копії;

Паразитичні віруси можна легко виявити, оскільки вони міняють зміст дискових секторів та файлів;

Студентські віруси є найпростішими вірусами, а от віруси-невидимки досить важко виявити. Вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків та підставляють незаражені ділянки диска, що заважає Ії виявленню;

Віруси-примари мають зашифроване за допомогою алгоритмів шифрування-розширювання тіло вірусу, завдяки чому дві копії одного вірусу не мають однакових ділянок коду.

Спосіб зараження середовища, в якому мешкають віруси, тісно пов'язаний із структурою середовища, тобто залежить від типу середовища, яке заражується. Досить часто файловий вірус впроваджується в кінець файла. Якщо мова йде про завантажувальний вірус, то досить часто частина вірусу розміщується замість завантажувального сектора диска чи сектора системного завантажника, а решта вірусу і завантажувальний сектор розміщуються в інших секторах.

По способу активізації віруси ділять на резидентні та нерезидентні. Резидентні віруси залишають в оперативній пам'яті резидентну частину, яка під час звертання операційної системи впроваджуються до об'єктів зараження - завантажувальних секторів, файлів. Ці віруси зберігають свою активність протягом всього часу роботи комп'ютера. Нерезидентні віруси є активними у визначені моменти: під час обробки документів текстовим процесором, в момент запуску заражених програм тощо. Бувають випадки коли деякі нерезидентні віруси залишають в оперативній пам'яті невеликі резидентні програми.

2.2 Антивірусні програми, їх призначення та види

Антивіруси - це утиліти, що дозволяють виявляти віруси, лікувати зараженіфайли і диски, виявляти і відвертати характерні для вірусів дії. Найбільш популярними є так звані програми-сканери (інша назва - вірусні детектори).

Найвідоміші сучасні антивіруси:

- антивірус Касперського (KAV)

Dr. Web;

- Norton Antivirus;

- Eset NOD32;

- Aidstest;

- McAfee Virus Scan;

- IBM Anti-Virus;

- ADINF (Advanced Diskinfoscope);

- Avira;

- AhnLab;

- Aladdin Knowledge Systems;

- NukeNabber;

- ClamAV;

- AVG;

- AVZ;

- ActiveVirusShield.

Сучасні антивірусні програми добре документовані. У відповідних файлах, що постачаються разом із цими програмами, міститься опис усіх вірусів, з якими вони борються. За своїм призначенням вони поділяються на детектори, фаги, ревізори, фільтри та вакцини. Розглянемо їх характеристики більш докладно.

Детектори служать тільки для виявлення вірусів у комп'ютері. Фаги лікують його від вірусної інфекції. Дуже часто функції детектора та фага суміщені в одній програмі, а вибір режиму роботи здійснюється завданням відповідних параметрів (опцій, ключів). На початку вірусної ери кожний новий вірус визначався та лікувався окремою програмою. При цьому для деяких з вірусів (наприклад, VIENNA) цих програм було не менше десятка. Згодом окремі програми почали виявляти та лікувати декілька типів вірусів, тому їх стали звати полідетекторами та поліфагами відповідно. Сучасні антивірусні програми знаходять і знешкоджують багато тисяч різновидів вірусів і заради простоти їх звуть коротко детекторами та фагами. Серед детекторів та фагів найбільш відомими та популярними є програми Aidstest, DrWeb (фірма ДиалогНаука, Росія), Scan, Clean (фірма McAfee Associates, США), Norton AntiVirus (фірма Symantec Corporation, США). Ці програми періодично (в середньому двічі на місяць) поновлюються, даючи користувачеві змогу боротися з новими вірусами. Показником важливості антивірусних засобів стало включення до складу операційної системи MS-DOS утиліти MSAV (MicroSoft AntiVirus). Щоправда, цей продукт був розроблений фірмою Central Point Soft Ware (автором славнозвісних PCTools та PCShell) і звався CPAV, а згодом був куплений фірмою MicroSoft. Утиліта MSAV є одночасно детектором, фагом, ревізором та вакциною.

Ще одним типом антивірусних програм є ревізори. Ці програми можуть виявляти факт зараженості комп'ютера новими вірусами, слідкуючи за всіма змінами системних областей та файлової структури на ПК. При першому запуску ревізор утворює таблиці, куди заносить інформацію про вільну пам'ять, Partition Table, Boot, директорії, файли, що містяться у них, погані кластери тощо. При повторному запуску ревізор сканує пам'ять та диски і видає повідомлення про всі зміни, що відбулися у них з часу останнього сеансу ревізії. Нескладний аналіз цих змін дозволяє надійно визначити факт зараження комп'ютера вірусами. Серед ревізорів, мабуть, найбільш популярною є програма ADinf (фірма ДиалогНаука, Росія). Вже згадувана програма MSAV також може виконувати функції ревізора.

Свого часу, коли не було надійних засобів боротьби з вірусами, широкого поширення набули так звані фільтри. Ці антивірусні програми блокують операцію записування на диск і виконують її тільки при вашому дозволі. При цьому легко визначити, чи то ви санкціювали команду на запис, чи то вірус намагається щось заразити. До числа широко відомих свого часу фільтрів можна віднести програми VirBlk, FluShot, Anti4us. До речі, остання програма німецького виробництва і при читанні її назви ми одержимо щось на зразок «антивірус». Зараз фільтри майже не використовують, оскільки вони, по-перше, дуже незручні, бо відволікають час на зайвий діалог, по-друге, деякі віруси можуть обманювати їх. Відмітимо утиліту П. Нортона DISCMON, яка у режимі Protect здійснює саме функцію фільтра.

Нарешті до антивірусних програм відносяться вакцини. Зауважимо відразу, що їх поширення було дуже обмеженим раніше, а зараз вони практично зовсім не використовуються. Справа у тому, що вакцини призначені для боротьби з дуже обмеженими класами вірусів і для кожного їх типу потребують досить складної розробки відповідних програм. Пояснимо на прикладах суть дії вакцин. Як ми вже казали раніше, вірус VIENNA проставляє у зараженому файлі неіснуючий час утворення (62 секунди). Це ж саме робить і вакцина проти вказаного вірусу. Аналогічно, вакцина проти вірусу BLACK FRIDAY використовує той факт, що цей вірус прикметою зараженості використовує сполучення MsDos, що записується у кінець файлу-жертви.

Із широким розповсюдженням комп'ютерних мереж постала серйозна проблема їх захисту від вірусів. Ця проблема в цілому вирішується тими ж фірмами, що розробляють антивірусні засоби для автономних комп'ютерів. Це такі відомі фірми як Dr Solomon's Software, IBM, Intel, McAfee Associates, Symantec, Trend Micro Devices та багато інших.

Як приклад, вкажемо деякі нові продукти для антивірусного захисту у мережах, які випустила компанія McAfee у 1996 р.

McAfee проводить у життя стратегію організації ешелонованого антивірусного захисту корпоративних обчислювальних середовищ. Так, за збереження Boot-сектора відповідає пакет BootShield, за захист настільної системи VirusScan, мережного серверу NetShield, клієнту електронної пошти та Web-броузера WebScan, шлюзу для передачі Web-трафіка WebShield. Враховуючи серйозну небезпеку розповсюдження вірусів у середовищах колективної роботи та обміну повідомленнями, компанія випустила продукти GroupScan і GroupShield. Вони покликані знизити ризик «епідемії», який у подібних середовищах багаторазово зростає в силу наявності потужних функцій тиражирування та постійного надходження файлів, що приєднані до повідомлень електронної пошти.

2.3 Відмінності та переваги антивірусів

програма архіватор антивірус комп'ютерний

Загальне - Ефективність антивірусів зміряли по-новому antivirus.zp.ua

В тесті брали участь продукти для інтегрованого захисту класу Internet Security, але якщо таких у вендора не було, то використовувалися молодші в лінійці продукти. Всі антивіруси тестувалися із стандартними настройками за умовчанням і зі всіма актуальними оновлення, отриманими в автоматичному режимі.

За своєю суттю моделювалася ситуація, неначебто простій користувач зі встановленою у себе однією з тестованих програм захисту користувався інтернетом і переходив по посиланнях, що цікавили його.

Для тесту було вибрано 34 посилання на сайти, заражені тільки новітніми зразками шкідливих програм. Ці завантажувані по посиланнях зразки шкідливих програм не повинні були детектуватися файловими антивірусами більш ніж 20% із списку тестованих продуктів, що перевірялося через сервіс VirusTotal (всього на цьому сервісі підключено 38 різних антивірусних движків).



Висновок

Вкінці хотілось би перестерегти від надто ревної боротьби з комп'ютерними вірусами. Не варто переоцінювати, але не варто і недооцінювати, можливостей цих підступних програм. Також не потрібно забувати про резервне копіювання файлів, створення резервних архівів. В більшості випадків віруси не шкодять файли в архівах. А вибір програми архіватор залежить від ваших вимог до нього. Але при цьому не слід забувати про сумісність створених архівів з програмами архіваторами на інших комп'ютерах.

Наприклад, дуже нерозумним буде розпорядження начальника відформатувати всі жорсткі диски на комп'ютерах у відділі тільки через те, що на одному з них було знайдено підозру на якийсь вірус. Це призведе до невиправної втрати інформації і великої витрати часу і сил, що за нанесеним збитком буде більшим, ніж міг би заподіяти вірус. Щоденний запуск повного сканування диска на присутність вірусів також не блискучий крок в профілактиці вірусних заражень. Не варто перетворювати комп'ютер в неприступну фортецю озброєну до зубів, бо може не вистачити ресурсів для виконання необхідних задач. На мій погляд, достатньо встановити на комп'ютері програму Антивірусу Касперського. Вона не вимагає багато ресурсів на відміну від Dr. Web чи Norton Antivirus, та й бази у неї оновлюються досить часто. Єдиний цивілізований спосіб захисту від вірусів я бачу в дотриманні профілактичних мір перестороги при роботі на комп'ютері. А крім того, навіть якщо вірус проник на комп'ютер - це не привід для паніки. Методи боротьби з ним загальновідомі і нескладні.

Список використаних джерел

1. Фигурнов В, 3. IBM PC для пользователя. - М.: Финансы й статистика, ЮНИТИ. 1992. - 365 с.

2. Персональный компьютер для всех в 4-х книгах, кн..1, Хранение й обработка информации (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов, С.З. Лукьянов), Высшая школа, 1991 Г. - 191 с.

3. Персональный компьютер для всех в 4-х книгах, кн. 2, ПодгОтовка й редактироваеие документов (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов, С.З. Лукьянов), Высшая школа 1991 Г. - 207 с.

4. Персональный компьютер для всех в 4-х книгах, кн. З. Создание й использование баз даных (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов, С.З. Лукьянов), Высшая школа 1991 г. - 160.

5. Персональный компьютер для всех в 4-х книгах, кн. 4, Вычислительные й графические возможности (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов, С.З. Лукьянов), Высшая школа 1991 г. - 207 с.

6. Злектронные вычислительные машины: В 8 кн. Кн. 1 Введение в ЗВМ: Практ. пособие для вузов (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов й др. Под редакцией А.Я. Савельева). - М.: Высшая школа, 1991. -160 с.

7. Злектронные вычислительные машины: в 8 кн. Кн. 2. Основы информатики: Практ. пособие для вузов (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов, З.К. Скуратович, Н.М. Когдов; ПоДред. А.Я. Савельева).-М.: Высшая школа, 1991. - 159 с.

8. Г. Франкен. MS DOS 5.0. для пользователя. - К: Торгогово-издательское бюро BHV, 1992. - 513 с.

9. Калабин С.И., Голик Л.В., Пустовит А.В., Козакова Е.В. Справочник пользователя IBM PC. - К: КП «Техинком» МИП «Арфа», ' 1991. - 112 с.

10. Поґорелый С.Д., Новиков Б.В. Утилиты для персональных ЗВМ. - К:.Научно-производственное предприятие ИНТЕРЗВМСИСТЕ МА, 1991. - 224 с.

11. Зкслер А.Б. Архиваторы (Проґраммы для хранения й обработки информации в сжатом виде). - М: Малое предприятие «Алекс», 1992. - 150 с. 12. Компьютер Пресе. - М: 1994; №1-5

12. antivirus.zp.ua

13. Посібник користувача ПК. Тхір І.Л, Галушка ВП. Юзьків А.В.;

14. Інформатика: Навчальний посібник для 10-11 кл. Зарецька І.Т. Колодяжний Б.Г.;

15. Руденко В.Д. Макарчик О.М., Патланоглу М.О. Практичний курс інформатики;

16. Безруков Н.Н. Компьютерная вирусология: Справ. руководство. К.: УРЕ, 1991. 416 с.;

17. Касперский Е.В. Компьютерные вирусы в MS DOS. М.: 1992;

18. Хижняк П.Л. Пишем вирус. и антивирус. М.: ИНТО, 1991. 90 с.;

19. Фигурнов В, 3. IBM PC для пользователя. - М.: Финансы й статистика, ЮНИТИ. 1992. - 365 с.;

20. Персональный компьютер для всех в 4-х книгах, кн..1, Хранение й обработка информации (А.Я. Савельев, Б.А. Сазонов, С.З. Лукьянов), Высшая школа, 199ЇГ. - 191 с.;

Размещено на Allbest.ru