VHDL, як мова для проектування комп’ютерних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

VHDL, як мова для проектування комп'ютерних систем

Вступ

На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій важливе місце займає синтез цифрових пристроїв на основі функціональних моделей. Його суть полягає в автоматизованому формуванні логічної структури пристрою на основі необхідної поведінки. Логічна структура описується інженером за допомогою спеціальної мови програмування - HDL (Hardware Description Language - мова опису обладнання та апаратного забезпечення). Найбільшого поширення серед мов класу HDL набули такі мови як ABEL, Verilog та VHDL.

Потреба застосування мов опису обладнання та апаратного забезпечення виникла внаслідок необхідності створення складних систем, проектування яких без застосування ЕОМ стало нераціональним. Існує стійка тенденція до створення складних системи, в тому числі й комп'ютерних, на програмованих логічних мікросхемах.

Лідерами у їх виробництві є такі фірми, як Xilinx, Altera, Lattice та Actel. Мікросхеми виготовляють за технологіями FPGA (Field Programmable Gate Array - програмована користувачем вентильна матриця) та CPLD (Complex Programmable Logic Device - комплексний програмований логічний пристрій).

Перевагою FPGA у порівнянні з СPLD є висока кількість системних вентилів та низьке енергоспоживання. Переваги СPLD полягають у більш високій швидкодії та забезпеченні можливості встановлення захисту від копіювання.

На основі ПЛІС-FPGA створюють широкий спектр електронних пристроїв, серед яких: засоби поєднання різних за живленням інтерфейсів, перетворювачі кодів, периферійні контролери, мікропрограмні пристрої керування, скінченні автомати, універсальні та спеціалізовані процесори, пристрої цифрової обробки сигналів тощо, оскільки рівень напруги на їх блоках введення / виведення (БВВ) може бути різним.

Мікросхеми CPLD-технології застосовують для проектування нестандартних арифметико-логічних пристроїв, дешифраторів, мультиплексорів та ін.

1. Застосування мови VHDL для проектування комп'ютерних систем

Комп'ютерні системи на програмованих логічних мікросхемах створюють із використанням логічного, схемного проектування та проектування за допомогою мов опису апаратного забезпечення.

Проектування за допомогою мов опису апаратного забезпечення виконує:

а) розробник, який описує необхідну поведінку цифрового пристрою за допомогою поведінкової моделі на функціональному рівні. Для цього він може скористатися спеціалізованими мовами опису апаратного забезпечення, графів скінченних автоматів та ін. В подальшому основну увагу буде приділено методам синтезу на основі мови опису апаратного забезпечення VHDL;

б) система автоматизованого проектування синтезує логічну структуру. Після цього апаратне забезпечення відтворює бажану поведінку.

На рис. зображено один з можливих варіантів побудови процесу проектування цифрового пристрою на базі ПЛІС від формулювання проектного завдання до кінцевого результату - реалізованого зразка.

Перший етап розробки технічного завдання на проектування цифрового пристрою полягає у:

- формуванні вимог та обмежень до проекту;

- виборі способу реалізації та елементної бази;

- формуванні плану роботи над проектом.

У процесі поведінкового проектування на всіх його етапах створюється ряд моделей різних аспектів роботи цифрових пристроїв та різних рівнів абстракції. Причому процес проектування полягає в переході від моделей з вищим рівнем абстракції до моделей з нижчим рівнем абстракції, тобто поступовій деталізації опису цифрового пристрою. Наведемо класифікацію моделей, що застосовуються в процесі проектування.

Поведінкове проектування цифрових пристроїв на базі ПЛІС

Поведінкова модель (Behavioral model, Interpreted model) показує реакцію моделі на зміну вхідних сигналів з урахуванням часу реакції, але не містить детального опису апаратної реалізації пристрою, що моделюється. Рівень абстракції залежить від детальності опису моделі. Наприклад, поведінкова модель може описувати процесор, що виконує абстрактний алгоритм, або це може бути модель процесора на нижчому рівні абстракції - рівні множини інструкцій. Точність деталізації вхідних і вихідних даних залежить від рівня абстракції моделі.

Функціональна модель (Functional model) описує функції системи без вказання способу реалізації цих функцій. Дана модель показує лише реакцію системи чи її компонента без урахування часового фактора (визначає значення виходу, але не час його встановлення). Рівень абстракції залежить від ступеня деталізації моделі. Рівень деталізації вхідних та вихідних даних залежить від рівня абстракції.

Структурна модель (Structural model) представляє компоненти чи системи з погляду взаємозв'язків між підкомпонентами, що їх утворюють. Структурна модель має відповідати фізичній ієрархії в описуваному об'єкті. Ієрархія, в свою чергу, визначається фізичною організацією конкретної реалізації. Структурна модель описує фізичну структуру конкретної реалізації шляхом визначення компонентів та топології їх взаємозв'язків. Компоненти можуть бути описані на структурному, функціональному чи поведінковому рівнях. Моделювання структурної моделі вимагає наявності поведінкових моделей всіх нижчих гілок ієрархії, отже, ступінь деталізації модельного часу, значень об'єктів даних та функціональності моделі залежить від ступеня деталізації моделей компонентів.

Модель продуктивності (Performance Model, Uninterpreted Model) дозволяє визначити лише часові аспекти роботи цифрового пристрою, що моделюється (тобто швидкість реакції на зміну вхідного сигналу, але не значення вхідного сигналу).

Модель інтерфейсу (Interface Model, bus functional) називають ще чорною скринькою. Може містити деталізацію за всіма аспектами процесів обміну інформацією між об'єктом та зовнішнім середовищем, включаючи функціональність, часові характеристики, значення даних тощо. Така модель не містить інформації про внутрішню структуру об'єкта.

Модель змішаного рівня, гібридна модель (Mixed-Level Model, Hybrid Model) - модель, що містить компоненти, описані на різних рівнях абстракції або різними класами моделей.

Віртуальний прототип (Virtual Prototype) - це комп'ютерна імітаційна модель кінцевого продукту, компонента чи системи. При цьому від такої моделі не вимагається дотримання жодних спеціальних умов щодо її характеристик. Термін «віртуальний прототип» позначає клас моделей, що відіграють певну роль у процесі проектування, зокрема:

* показує можливі варіанти реалізації проекту;

* демонструє концепцію проекту;

* дає можливість перевірки проекту на відповідність вимогам та адекватності поставленій задачі.

Повернемося до процесу проектування, наведеному на рис. Весь процес розбито на 4 головні етапи.

На першому етапі формується технічне завдання для проектування цифрового пристрою. На цьому етапі формуються інтерфейсна, продуктивна та функціональна моделі, із застосуванням яких можна постійно перевіряти моделі, сформовані на наступних етапах на відповідність технічному завданню. Так, продуктивна модель визначає швидкодію проектованого пристрою, інтерфейсна - спосіб його інтеграції до вищого ієрархічного рівня, а функціональна модель визначає алгоритм перетворення інформації в проектованому пристрої.

На другому етапі формується поведінкова модель. У VHDL під поведінковою розуміється модель, написана із застосуванням всіх існуючих в цій мові конструкцій та типів даних, наприклад, дійсних чисел, файлів, вказівників динамічної пам'яті тощо. Поведінкова модель, розроблена на другому етапі, повинна повністю відповідати вимогам, сформованим на першому етапі. Саме це й перевіряється на підетапі IIb.

Після формування остаточного вигляду поведінкової моделі розробник переходить до етапу III - створення синтезної моделі. Синтезна модель також належить до класу поведінкових, однак може бути написана лише за допомогою певної підмножини конструкцій мови VHDL, які підтримуються засобами синтезу логічної структури. На даному етапі розвитку засоби синтезу (перетворення VHDL-програми на схему логічних елементів) підтримують не всі можливі у VHDL мовні конструкції, наприклад, не підтримуються операції з дійсними числами чи вказівники. Такі конструкції, як, наприклад, файли, із зрозумілих причин відносяться до природно-несинтезованих. Перехід від поведінкової моделі до синтезованої характеризується зниженням рівня абстракції описання пристрою.

На четвертому етапі здійснюється перехід від синтезної моделі до логічної структури та бітового потоку, який завантажується.

2. Проектування комбінаційних схем

мова цифровий бітовий комп'ютерний

Функціональні вузли комбінаційного типу характеризуються однозначною відповідністю вихідних сигналів допустимим комбінаціям сигналів на вході пристрою та не залежать від послідовності їх зміни. Для побудови комбінаційного функціонального вузла необхідно задати всю множину вхідних слів (кодів) і відповідний їм набір вихідних кодів або систему логічних рівнянь для кожного розряду вихідної коду.

До комбінаційних функціональних вузлів відносяться перетворювачі коду (окремим випадком яких є шифратори і дешифратори), мультиплексори, демультиплексори, комбінаційні суматори та ін.

Для реалізації логічних функцій можуть використовуються мультиплексори або дешифратори.

Якщо логічна функція має N вхідних змінних, то загальне число комбінацій вхідних змінних складає M = 2^N.

Реалізація логічної функції на базі мультиплексора припускає, що використовується мультиплексор з числом керуючих входів, що дорівнює числу вхідних змінних логічної функції (N), і відповідно у мультиплексора є 2^N інформаційних входів. Для реалізації логічної функції на базі мультиплексора необхідно подати всі N вхідних сигнали на керуючі входи мультиплексора. Далі необхідно подати логічні «1» на всі інформаційні входи мультиплексора, адреса яких входить в набір комбінацій вхідних змінних, для яких вихідне значення функції визначене як «1». На решту всіх інформаційних входів мультиплексора необхідно подати «0». На рис. представлений приклад реалізації на базі мультиплексора логічної функції, яка задана таким рівнянням (1):

(1)

Реалізація логічної функції на базі мультиплексора

Для реалізації логічної функції від N вхідних змінних на базі дешифратора необхідно об'єднати через багатовхідний логічний елемент АБО всі виходи дешифратора, адреса яких належить до набору комбінацій вхідних змінних, для яких вихідне значення функції визначене як «1». На рис. представлений приклад реалізації логічної функції на базі дешифратора.