Розвиток, сутність та принципи функціонування глобальної мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

РОЗВИТОК, СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ГЛОБАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

реферат

Студента IІ курсу

спеціальності «Міжнародні відносини»

Кухалейшвілі Г. Р.

Науковий керівник:

старший викладач кафедри

міжнародних відносин та

зовнішньої політики

Подибайло М.Т.

Маріуполь 2010р.

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Зародження та розвиток Інтернету

Розділ ІІ. Сутність та принципи функціонування Інтернет

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Як відомо Інтернетом є об'єднання багатьох мереж, які забезпечують розповсюдження інформаційних потоків по всієї земної кулі [20; С. 223]. Також Інтернетом є глобальною мережею, тому що має у власному складі декілька мільйонів вузлових комп'ютерів, обслуговуючих десятки мільйонів користувачів [17; C. 318]. Саме тому у наш час Інтернет є найбільшим джерелом інформації, доступної для населення усіх держав світу, а також частиною інформаційного простору, який використовується великими державами як засіб розповсюдження власного впливу, інформаційної експансії.

Проте, незважаючи на розповсюдженість глобальної мережі та загальнодоступності не можна вважати виникнення Інтернету спонтанним, оскільки Інтернет пройшов досить тривалий період формування та розвитку з 50-х рр. 20 ст., та з початку не був масово використовуємим, а був напів засекреченою інформаційною мережею Міністерства оборони США. Також Інтернет має досить складну структуру, котра складувалася протягом багатьох років, а її елементи тісно взаємопов'язані один з одним. Також Інтернет не перестає розвиватися. Тому він становиться з кожним роком більш досконалим, адаптується до змін у інформаційному суспільстві, в сфері науково-технічного прогресу, саме тому завжди є досконалим та зручним для використання користувачами незалежно від віку, нації, релігії, що також дає право називати Інтернет одним з засобів глобалізації. Саме це і складає актуальність даної теми.

Також тема є досить важливою оскільки, Інтернет має досить тривалий розвиток у рамках другої пол. 20-го -початку 21 ст., в ході якого одна інформаційна мережа змінювала іншу, використовуючи при цьому досвід існування попередньої. Також важливим є те ще кожен прототип Інтернету був більш досконалим ніж попередні, що призвело до появи Інтернету, інформаційної мережі, яка вже не мала конкурентів. Тобто важлива тема тому, що розвиток Інтернету носив еволюційний характер, що відобразилося на досконалості даної інформаційної мережі, поширення її використання на усі країни світу.

Об'єктом дослідження є глобальна мережа Інтернет

Предметом дослідження є розвиток та сутність Інтернету.

Метою дослідження є аналіз розвитку Інтернету та розглядання його сутності та принципів функціонування.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд наукових задач:

· вивчити та класифікувати джерела та літературу за проблемою

· проаналізувати формування та історичний розвиток Інтернету

· розглянути сутність Інтернету, принципи його функціонування

Історіографію вивченого питання класифікуємо таким чином:

· Історія існування Інтернету розглядалася в роботах Акімова C., Горявського Ю., Гоффа Л., Замторадзе Л.З., Куніцина М., Петрова В., Сергієва А., Лейнера Б., Черфа В., Кларка Р., Клейнрока Л., Линча Д., Постела Дж., Робертса Л., Вульфа С.

· Основна специфіка устрою, функціонування Інтернету розглядалася в дослідженнях Гакова В, Гоффа М., Кощєєва С.В., Лукова В.А., Крола Е., Моїсеєнкова І.Е, Петрова К, Симоновича С. В., Евсєєва Г. А., Мураховського В. І, Темерев А., Хомякова М.В.

Джерельна база. В ході дослідження були використані джерела офіційного характеру, стосовно інформаційної безпеки США, у тому числі в масштабах Інтернету.

Таким чином історіографічну базу можна вважати достатньо вивченою. У дослідженні було використано 21 найменування джерел та літератури.

Щодо методологічної бази, то в ході дослідження використовувалися аналіз, синтез, індукція, дедукція, принцип історизму, логічний метод.

Щодо структури роботи, то в першому розділі проаналізовані особливості формування глобальної інформаційної мережі, а також її подальший розвиток. Характерним у розвитку формування Інтернету був еволюційний характер, а також перехід від до більш ефективних, розповсюджених мереж, які вже остаточно склали Інтернет. Також вдалося доказати суттєвий вплив військової сфери США на розвиток прототипів Інтернету, формування глобальної мережі.

В другому розділі розглядається сутність Інтернету, основні принципи його функціонування. Базою Інтернету є його архітектура, елементи котрої є досить взаємопов'язаними між собою. Саме чітка взаємопов'язаність протоколів, вузлів, систем і забезпечує функціонування Інтернету.

Таким чином така структура викликана необхідністю вирішення поставлених задач.

Розділ І Зародження та розвиток Інтернету

Відомо, що створення та розвиток глобальної інформаційної мережі Інтернет пройшло досить тривалий проміжок часу, та даний процес не був спонтанним, мав поступовий, еволюційний характер. Тому з самого початку навіть не існувало подібного поняття «Інтернет». Проте ідея створення інформаційної мережі була досить актуальною з 50-х рр. 20 ст., а зародження перших інформаційних мереж було тісно пов'язано з військовою та оборонною сферою США, а також з «холодною війною» та гонкою ядерних озброєнь, розвитку космосу [4; C. 22-23].

З цього приводу, вперше ідея створення інформаційної мережі, яка стала першим прототипом Інтернету, стосується 1957 року, коли СРСР вперше запустив перший супутник на навколоземну орбіту [9; C. 65-68]. Це стало доказом для адміністрації США реальної можливості запуску ядерної балістичної ракети СРСР. Тому актуальною стала розробка глобальної системи раннього попередження про запуски ракет, рішення про розробку якої було прийнято в 1958 році [6; C. 6-7]. В кінці 50-х рр. була розроблена мережа NORAD, яка завдяки наземним станціям була здатна оповістити про наближення балістичних ракет [9; C. 70-73]. Також характерною ознакою NORAD була здатність розповсюджувати інформацію про наближення ракет в пункти знаходження станцій, саме тому її слід вважати першим прототипом глобальної інформаційної мережі. Також дана система з'єднувала в багато гілкову мережу ЕВМ, яка обробляла інформацію з станцій спостереження. Але дана мережа поступово розширювала розповсюдження. В 1964 році до центру управління NORAD у середині гори Шайенн були приєднані лінії зв'язку з робочими постами міністерства безпеки, урядовими установами [12; C. 20-22]. Також, з часом до NORAD було приєднано служби управління авіаперелітами, військові та громадянські авіа служби, також була з'єднана з метеорологічними службами. Але в подальшому трансформування даної системи також було обумовлено військовим фактором. Після розвитку в СРСР багато потужної ядерної зброї перед США встала загроза можливості знищення центру управління NORAD, що означало би припинення дії усієї мережі. Тому виникла ідея створення мережі, яка б не припиняла діяти у випадку знищення деяких її вузлів, що в свою чергу є одним з принципів Інтернету. А це доводить необхідність створення інформаційної мережі з декількома вузлами, здатними працювати в нестійкому середовищі. Роль подібних вузлів були здатні відігравати науково-дослідницькі центри, та університети з наявністю ЕВМ. Проте потрібно було з'єднати їх в єдину мережу. Ми бачимо характерний вплив гонки озброєнь на паралельний розвиток глобальних інформаційних мереж.

Щодо створення прототипу сучасного Інтернету мережі ARPANET, то в 1961 році DARPA почала проводити дослідження для створення мережі передачі пакетів типу TCP/IP (комунікаційні протоколи, котрі з'ясовують методи передачі даних між комп'ютерами різних типів) [7; C. 6-9]. Ідея створення подібної мережі передачі пакетів була опублікована в статті Леонардом Клейнроком, студентом Масачусетського технологічного інституту, в 1961 році [14; C. 51-52]. Вона полягала у технології, здатної сегментувати інформацію на окремі частини та передавати через мережу в цифровій формі у вигляді так званих пакетів, уніфікованих дискретних фрагментів, в яких є інформація в зашифрованому вигляді, що було вигідно для передачі секретної інформації міністерством оборони США. Проте принцип передачі інформації у вигляді пакетів став невід'ємною характерною частиною принципу передачі інформації по Інтернету. Тобто ми бачимо ще один доказ впливу військової сфери на процес створення Інтернету. Також пакетна організація мережі запропонована Клейнроком надавала можливість декілька лініям працювати на одній лінії зв'язку, що також є характерним принципом роботи Інтернету. Також важливою передумовою до створення Інтернету слід вважати праці Дж.К.Р. Ліклайдера, в яких в серпні 1962 року він вказав ідею об'єднання локальних комп'ютерних мереж в єдину загальнодоступну мережу, що також вплинуло на характер Інтернету, завдяки його глобальності та загальнодоступності.

В 1967 році після пропозиції Л. Ліклайдера було об'єднати комп'ютери DARPA в мережу ARPANET, яка булла створена в 1969 році [21]. Одраз після створення до мережі почали приєднуватися вузли дослідницьких центрів США. Протягом 1969-1971 рр. до ARPANET приєдналося 15 вузлів (Каліфорнійський університет Санта-Барбари, Університет штату Юта, Масачусетський технологічний інститут, корпорації RAND, System Development Corp., Гарвардський університет). Тобто ми бачимо ефективність даної інформаційної мережі, що обумовлює її розширення. Вже в 1975 році ARPANET був визнаний робочою мережею під керівництвом DCA, яке відповідало за адміністрування мережі.

Щодо трансформування ARPANET в глобальну мережу, то в 1972 році було встановлено зв'язок з науково-дослідницькими установами Великобританії, Норвегії [21]. Також зв'язки підтримувалися з Гавайським університетом через супутниковий зв'язок. Слід відзначити, що взагалі ARPANET працює на основі так званих PSN - вузлів (пристроїв), поєднаних між собою подвійними каналами зв'язку крапка-крапка [12; C. 22-23]. Сутністю є те, що у зв'язку поломки одного з каналів мережа буде продовжувати працювати, що доказує її ефективність та надійність. Також до вузлів приєднувалися користувацькі машини-хости з окремим номером для ідентифікації. Також відбувалися приєднання інших локальних інформаційних мереж локального масштабу до ARPANET. Відомо, що в 1977 році завдяки новим протоколам Packet Radio NET, PRNET вдалося продемонструвати взаємодію ARPANET з локальними мережами Ethernet та SATNET [4; C. 22-23]. Також була створена перша електронна пошта версії RFC 733, що дало змогу реалізувати інтерактивний перепис з представниками держав Західної Європи. Також в 1977 році корпорацією DEC було створено перший інформаційний сайт [21]. Тобто зазначені факти свідчать про те, що ARPANET поступово трансформувався в глобальну мережу, загальнодоступну для всіх. Теорією реалізації глобальної мережі Інтернет слід вважати «Третю хвилю» А. Тоффлер, в якій він бачив можливість з'єднання світу однією інформаційною мережою [16; C. 39-42]. Тобто це доказує, що ідея з'єднання ARPANET з іншими локальними мережами народилася задовго до формування Інтернету. Вже в 1980 році ARPANET розповсюдився на половину світу та мав вільний доступ, використовувався задля співпраці наукових, бізнес організацій різних держав [9; C. 89-93]. В 1981 році окремо від ARPANET були створені інші глобальні мережі [21]. Відомою по сей день є BITNET, яка зараз досить тісно взаємопов'язана з Інтернетом, об'єднує науково-дослідницькі університети різних країн світу. Відділення BITNET розповсюдились в дослідницьких закладах Німеччини, Італії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Великобританії, які об'єднані в відділення EARN. Також існує відділення NetNorth, котре об'єднує користувачів Канади [9; C. 96-98]. Щодо взаємопов'язаності Інтернету з BITNET, то вона обумовлена рядом особливостей BITNET, котрі полягають в використанні хостів даної мережі потужними обчислюваними та мережевими ресурсами, а також в BITNET розвинута електронна пошта, котра пов'язана з Інтернетом завдяки шлюзам Internet-BITNET, а це спрощує обмін інформацією між користувачами Інтернет та BITNET. Також 1981 році була створена інша мережа, незалежна від ARPANET, CSNET, котра виконувала функцію з'єднання з ARPANET комп'ютерів навчальних закладів, другорядних установ, забезпечувала недорогий зв'язок з ARPANET, завдяки протоколам X25NET [9; C. 101-103]. Тобто в якомусь ступеню X25NET виконувала функцію першого провайдера, який забезпечував дешевий зв'язок з ARPANET.

Щодо остаточного формування глобальної мережі Інтернет, то на наш погляд початок процесу оформлення даної мережі пов'язаний з проголошенням 1 січня 1983 року про перехід ARPANET на протоколи TCP/IP замість NCP [9; C. 118-122]. Насамперед, даний перехід пов'язаний проголошенням Міністерством оборони США своїм новим стандартом TCP/IP. Тобто ми бачимо ключову роль військового фактору на формування Інтернет. Але вигідним перехід на TCP/IP тому, що дані протоколи стали доступними для користувачів, дозволили спростити створення інтерфейсу до ARPANET, підключення до мережі стало автоматичним. Все це доказує появу можливості легкого підключення до ARPANET, саме тому обумовило різкий ріст хостів, користувачів мережі, що було ключовим у перетворенні ARPANET на Інтернет, як загальнодоступного інформаційного джерела. Фактом є те, що протягом 1983 року відбулося подвійне зростання хостів (до переходу було навіть 562 хоста), в 1987 році хостів пересягнуло10 тис., в 1989 більш ніж 100 тис., в 1992 році більш 1 млн., в 1996 році кількість хостів склала 12,8 млн., в 2002 році 172 млн., в 2005 році 572 млн [21]. На даний момент, на січень 2010 року число хостів в мережі Інтернет складає більш ніж 2 млрд. Тобто протокол TCP/IP зробив мережу ARPANET (після 1983 року Інтернет) загальнодоступною. В 1983 році від ARPANET відділилася мережа MILNET, спрямована на обмін військовою інформацією [21]. З цих пір ARPANET та MILNET почали називати «Інтернет». Також важливим було введення системи доменів DNS в 1984 році [9; C. 123-125]. В 1985 році з'явилася нова глобальна інформаційна мережа NSFNET на базі Національного Фонду Науки США, яка стала відігравати роль конкурента ARPANET, а після його само розпущення в 1990 році, стала виконувати його функції [9; C. 128-130]. Відомо, що як і ARPANET, NSFNET, яка мала більш розвинуту інформаційну базу завдяки базуванні на 5 суперкомп'ютерах, стала досить швидко розширювати межі. В 1988 році до NSFNET підключилися Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Канада, Франція. В 1989 році користувачами мережі стали Австралія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Італія, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Японія. В 1990 році до NSFNET підключилися Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Греція, Індія, Ірландія, Іспанія, Чилі, Швейцарія, Південна Корея [21]. Тобто ми бачимо, що NSFNET став дійсно глобальною мережею користувачами якої стало населення держав різних регіонів світу (Північна, Південна Америка, АТР, Західна Європа, Близький Схід). Також після зникнення мережі ARPANET, з 1990 року фактично NSFNET став базою для Інтернет. Також в 1990 році був створений перший текстовий браузер WWW, який з часом став найбільш розповсюдженим [9; C. 132-138]. Тобто фактично оформлення Інтернету в загальнодоступну, загальносвітову інформаційну мережу відбулося в 1990 році. Тому з даного моменту починається історія розвитку Інтернету, в сучасному розумінні даної мережі.

Досить динамічним був розвиток Інтернету в 90-х рр. Після оформлення Інтернету, відбулося масове підключення до мережі. В 1991році до мережі підключилися Угорщина, Гонконг, Польща, Португалія, Сербія, Сінгапур, Тайвань, Туніс, Чехія, Південно-Африканська Республіка, а також СРСР. В 1992 році користувачами мережі стали Венесуела, Камерун, Кіпр, Кувейт, Латвія, Люксембург, Малайзія, Словаччина, Словенія, Таїланд, Еквадор и Естонія. В 1993 році до Інтернет приєдналися Болгарія, Гана, Гуам, Єгипет, Індонезія, Казахстан, Кенія, Коста-Ріка, Ліхтенштейн, ОАЕ, Перу, Румунія, Туреччина, Фіджі, РФ [21]. Важливою подією було приєднання до мережі України в 1993 році під доменом ua, що в свою чергу відкрило можливість українським громадянам стати користувачами глобального інформаційного простору [9; C. 142-143]. В 1994 році до Інтернету підключилися Алжир, Вірменія, Буркіна-Фасо, Ямайка, Ліван, Литва, Китай, Колумбія, Марокко, Нассау, Нігер, Нікарагуа, Панама, Свазіленд, Сенегал, Узбекистан, Уругвай, Філіппіни, Шрі-Ланка [21]. В 1991 році була розроблена концепція World Wide Web Т. Бернсом-Лі, полягаючи в обміні гіпертекстом [21]. За допомогою даної концепції стало можливим репрезентувати інформацію текстовому вигляді з графікой, звуком. Досить розповсюдженими стали Web-сайти, котрих в 1993 році нараховувалося 600. Важливою подією 90-х рр. став перехід управління за щорічною працею мережі від США до товариства на добровільному членстві ISOC, яке спрямовано на розповсюдження інформації через Інтернет [9; C. 158-160]. Також ISOC відповідає за технічну підтримку, управління Інтернет, а також спеціальна група добровольців IAB відповідає за наявність та виконання стандартів Інтернет, відповідає за присвоєння IP адресів кожному користувачу. Тобто дана подія важлива тому, що фактично Інтернет перестав бути суттєво американською мережею, а став дійсно мережею світового співтовариства, за функціонування якої відповідні добровольці будь-якої країни, що робить дану мережу досить унікальною, своєрідним інформаційним суб'єктом міжнародних відносин.

Новий віток розвитку Інтернет здобув з 2000-х рр. завдяки появі так званого «Мобільного Інтернету», сутність якого полягає у використанні мобільних пристроїв для підключення та використання Інтернету [21]. Важливим розповсюдження Мобільного Інтернету стало тому, що з'явилися «зв'язки нової формації» такі як GPRS, EDGE, які дозволяють досягати високу швидкість передачі інформації (до 384 Кбіт/с). Також перевагою Мобільного Інтернету є пакетна передача даних з високою швидкістю з'єднання завдяки комунікаційному обладнанню [15; C. 18-21]. Характерними переважними ознаками Мобільного Інтернету, які в свою чергу обумовили його популярність є пакетна передача інформації з високою швидкістю з'єднання, завдяки використанню існуючого комунікаційного обладнання, що є не досить дорогим. Також тенденції розвитку Мобільного Інтернету обумовлені появою пристроїв поєднуючи у собі функції мобільного телефону та мікрокомп'ютера. Важливим є те, що дані пристрої дозволяють користувачам підключатися до безпровідних мереж. Також важливим є те, що в 2000-ні рр. з'явилося Інтернет - телефонування, та Інтернет - телебачення [21]. Тобто завдяки новим інтерактивним пристроям (веб - камери, Skype) стало можливим не тільки віртуальне спілкування, але й завдяки зазначеним пристроям стало можливим проведення науково-дослідницьких конференцій з різних кутків світу, прямих включень на рівні будь-яких установ, закладів. На наш погляд факти розповсюдження Мобільного Інтернету в 2000-ні роки тісно пов'язані з розвитком науково-технічного прогресу, а також загальної комп'ютеризації, що в свою чергу доказує масове використання безпровідного Інтернету завдяки зазначеним пристроям.

Таким чином розглянувши історичний процес розвитку та формування глобальної інформаційної мережі Інтернет можна вважати процес розвитку даної мережі досить поступовим та тривалим, що обумовлено послідовою заміною однієї інформаційної мережі на іншу більш модернізованою (заміна мережі NORAD ARPANET, а потім на NSFNET, Інтернет), а також поступовим розповсюдженням даних мереж на різні держави світу. Також поступовий розвиток Інтернет обумовлений не менш поступовим науково-технічним прогресом. Але в цілому досить тривалий розвиток Інтернету обумовлений досить тісним зв'язком з військовою сферою США перших інформаційних мереж, що обумовлює їх досить тривалу недоступність до масового користування. Слід відзначити, що саме завдяки тривалому та поступовому розвитку інформаційних мереж прототипів Інтернет, та їх еволюціонуванню вдалося побудувати досить якісну інформаційну мережу, яка є глобальним інформаційним джерелом, яка об'єднує інформаційні ресурси усіх країн світу.

інтернет глобальна мережа

Розділ ІІ Сутність та принципи функціонування Інтернет

Відомо, що глобальна мережа Інтернет має досить специфічну структуру організації та принципи функціонування. Проте, Інтернет представляє собою об'єднання багатьох різних комп'ютерів та локальних мереж усього світу [5; C. 3-6]. Тобто глобальна мережа є своєрідною сукупністю інших мереж, які належать різним компаніям, університетам, урядовим організаціям.

Це доказує, що окремі комп'ютери, локальні мережі, є суб'єктами Інтернету. Тому необхідно розглянути дані суб'єкти як складові частини, які формують Інтернет, забезпечують його функціонування, тобто розглянути архітектуру Інтернету. Відомо, що комп'ютерна мережа поділяється на однорангову мережу та мережу клієнт-сервер [17; C. 96-108]. Таким чином необхідно розглянути кожну мережу окремо.

Відомо, що однорангова мережа представляє собою рівноправність усіх комп'ютерів, маючих доступ до Інтернет, тому маючих один ранг [8; C. 74-76]. Тобто окремий комп'ютер може давати доступ до власних файлів та іншої інформації іншому комп'ютеру, тобто іншому користувачу. Відомо, що однорангові мережі використовуються для зв'язку з мережею в домашніх умовах та в невеликих офісах, де нема потрібності у багатьох комп'ютерах. Також комп'ютери даної мережі можуть об'єднуватись у робочі групи для координації спільних дій в Інтернеті. В даній мережі мається скорочення доступу, яке полягає у використанні паролю для ознайомлення з будь-якою інформацією. Подібною мережею був відомий прототип Інтернету ARPANET.

Щодо особливостей мережі клієнт-сервер, то робота мережі базується на функціонуванні одного, або декількох головних комп'ютерів, так званих серверів [18; C. 18-22]. Сервер надає іншим комп'ютерам (робочі станції) конкретні послуги. Згідно наданню послуг сервери слід розподілити на сервери баз даних, файлові сервери, сервери друку, поштові сервери, веб-сервери. Іноді для компактності один сервер може поєднувати функції іншого серверу. Якість та можливості більш ефективно надавати послуги залежить від потужності комп'ютеру, яким є сервер. Щодо доступу до інформації мережі, то він заснований на рівні користувачів. Тобто користувач повинен ввести логін, який є ім'ям користувача та є загальнодоступним. Також необхідно ввести пароль користувача. Вірність паролю чи логіна перевіряється завдяки ідентифікацієй, а підтвердження вірності логіну є аутентифікацієй [6; C. 2-8]. На даний момент Інтернет побудований за принципом мережі клієнт-сервер. Це обумовлено тим, що ім'я комп'ютеру, яке вводиться в браузері, для розуміння програмою комп'ютерів повинно бути у вигляді IP-адреси. Саме тому для виконання даної функції існує DNS-сервер, який виконує функцію переведення доступної для всіх назви адреси у цифрову IP-адресу [17; C. 398-372]. Тобто ми бачимо, що без серверів неможливе було б повноцінне функціонування Інтернету. Також сервери необхідні і для виконання авторизації користувачів, що легко зробити в базі даної серверу, котрий містить у собі логіни, паролі усіх користувачів.

Досить важливу роль в функціонуванні Інтернету виконують протоколи, якими є сукупність визначаючих взаємодію абонентів мережі, які описують засіб виконання конкретного класу функцій [20; C. 390-392]. Тобто завдяки протоколам комп'ютери взаємодіють між собою. Протоколи є необхідними для взаємодій між комп'ютерами з різними операційними системами в мережі Інтернет. Також для різного роду взаємодії використовуються різні протоколи, основні з яких необхідно детально розглянути.

Найголовнішим протоколом є TCP/IP, який є протоколом управління.

Даний протокол складається з двох частин TCP та IP. TCP (транспортний протокол) забезпечує передачу даних по Інтернету. IP (адресний протокол) відповідає за адресацію мережі, завдяки використанню якого кожен комп'ютер в мережі має персональну IP-адресу, по якому відбувається передача даних. Слід відзначити, що URL-адреса є словесним об означенням IP-адреси, що облегшує запам'ятання адреси.

Також важливим є протокол IСМР (протокол між мережних керуючих повідомлень), завдяки якому комп'ютери та пристрої в мережі обмінюються керуючою інформацією [11; C. 226-312]. Це свідчить про те що даний протокол використовується для передачі інформації про помилки, перевірки доступності вузлу.

Слід відзначити, що протокол FTP відповідає за передачу файлами між комп'ютерами [20, C. 408-416]. Для виконання скачування та закачування необхідно підключитися до FTP-серверу завдяки FTP-клієнту, який є частиною операційної системи.

Щодо протоколу HTTP, то він виконує обмін гіпертекстовою інформацією (документи HTML), яка є базовою для створення веб-сторинок, передачі їх по Інтернету [17; C. 383-388]. Це є доказом використання даного протоколу веб-браузерами.

Якщо розглядати поштові протоколи, то протокол POP використовується для отримування електронної пошти с поштових серверів, а протокол SMTP слугує для передачі повідомлень електронної пошти [20; C. 418-420]. Для читання пошти застосовується протокол IMAP [11; C. 306-308]. Завдяки даному протоколу користувач читає повідомлення не загружаючи дану інформацію на власному комп'ютері, яка зберігається на сервері. У випадку ліквідації повідомлення воно зникає з сервера. Саме завдяки поштовим протоколам функціонує E-MAIL, яка вважається однією з невід'ємних частин сучасного Інтернету, яка є найбільш швидким засобом зв'язку не тільки персонального, але й офіційного характеру тому, що більшість організацій використовує E-MAIL для підтримки зв'язку зі своїми членами, а також E-MAIL використовується в сфері бізнесу [20; C. 400-402]. Також відомо, що саме заради E-MAIL Інтернетом користується значна частина користувачів, а відправка та отримання повідомлень була однією з найголовніших функцій в усі часи існування глобальної мережі.

Також існує протокол SLIP для підключення до Інтернету, використовується для встановлення зв'язку з віддаленими вузлами через низько швидкісні інтерфейси

Сучасним аналогом є протокол РРР, який забезпечує управління конфігурацією, знаходження помилок, підвищену безпеку при передачі інформації на більш високому рівні.

Щодо протоколів RIP (аналог OSPF), то він використовується для маршрутизації пакетів в комп'ютерних мережах.

Тобто ми бачимо, що протоколи відіграють важливу роль зв'язуючого звена між комп'ютером та Інтернетом.

Важливими є з'єднання з Інтернетом, котрі поділяються на декілька видів, які залежать від провайдера (забезпечує зв'язок), потужності комп'ютерного обладнання, швидкості зв'язку.

Важливим видом з'єднання є комунікативна лінія, котра є сукупністю телефонної лінії та модему [18; C. 23-26]. Даний зв'язок є популярним серед простих користувачів. Даний зв'язок працює завдяки з'єднанню через телефонну лінію з провайдером, та за зв'язок взимається почасова оплата.

Іншим видом з'єднання є ISDN, яка є цифровою мережею, та відрізняється від телефонної тим, що по телефонним лініям передається цифровий сигнал, завдяки якому користувачі можуть водночас користуватися телефоном та Інтернетом [19; C. 8-10].

Щодо супутникового з'єднання то це найбільш швидкісним зв'язок завдяки супутниковим каналам [13; C. 220-223]. Взагалі використовується провайдерами, крупними підприємствами, в військовій, урядовій сфері.

Іншим видом з'єднання є радіо з'єднання, котре використовується завдяки радіо модемам та використовується для підключення до Інтернету портативних комп'ютерів [10; C. 178-183].

Також існує відокремлена лінія, котра є найбільш швидкісним видом з'єднання [17; C. 402-408]. Характерною ознакою є постійний зв'язок з Інтернетом завдяки постійному зв'язку провайдера та користувача спеціальним кабелем. Даний зв'язок використовується організаціями, які мають комп'ютерну мережу, а також даний зв'язок надає можливість розмістити на комп'ютері WWW, FTP, Mail сервер, з'єднати декілька мереж.

Тобто ми бачимо, що дані види з'єднання з Інтернетом відрізняють швидкістю зв'язку, а також завдяки джерелам з'єднання (телефонне, кабельне, радіо).

Щодо принципу передачі інформації по мережі, то функціонування передачі інформації залежить від методів комутації.

Першим є комутація каналів, для якого важливим є наявність фізичного каналу (складається зі з'єднаних канальних дільниць) для передачі інформації між вузлами [20; C. 456-459].

Другим є комутація пакетів яка використовується для передачі комп'ютерного трафіку.

Пакетна комутація дозволяє розбивати інформацію на частини.

Також пакетна комутація дозволяє забезпечити більш ефективне використання каналу.

Третім є комутація повідомлень, які в наш час не використовується, але вона слугувала прототипом комутації повідомлень [17; C. 410-416].

Необхідним принципом для користування Інтернетом є система доменних імен, URL-адрес, без використання котрих неможливо користування інформацією з Інтернету. URL-адресой є універсальний ідентифікатор ресурсу [20; C. 460-463]. Тобто для читання веб - сторінки необхідно знати її адресу, ім'я (www), протокол (передача інформації), що і є в сукупності URL. Заради комфорту, усі комп'ютери в Інтернеті розподілені на домени (групи, зони), для підтримки яких виділяють два комп'ютери, які є першим, другим серверами DNS. Іноді перший, другий сервери з'єднуються в одному комп'ютері в невеликих мережах.

Щодо служби доменних імен DNS, то як вже згадувалось DNS - домен відповідає за переведення URL-адреси у IP-адресу для спрощеного введення даних до браузера. Тобто ми бачимо, що дана служба суттєво спрощує доступ користувачів до Інтернету, а також надає можливість використовувати колоритні назви сайтів для звернення уваги користувачів до будь-якої інформації. Але необхідно розглянути ієрархічну структуру служби доменних імен DNS.

В даній структурі існують домени першого, котрі назначаються для кожної держави, другого, третього, четвертого рівнів. Також для передачі гіпертекстової інформації використовуються веб - сервери. Гіпертекст відображається завдяки браузерам, в які вводиться ім'я веб - сторінки, після чого з'являється веб - сторінка. Щодо сутності гіпертекстової сторінки, то особливістю є те, що гіпертекст містить у собі ссилку на інший документ, який з'являється при натисненні ссилки.

Досить особливим в мережі Інтернет є система рівнів мережної взаємодії, кожен з яких виконує конкретні функції.

Цікавим є фізичний рівень, який передає біти по фізичним каналам зв'язку, та відповідає за передачу даних, визначає характеристики електричних сигналів, які передають дискретну інформацію (тип кодування).

За реалізацію зазначених функцій відповідає мережний адаптер, послідовний порт.

Щодо канального рівня, то він відповідає за передачу даних між вузлами (пристрої) локальної мережі. Даний рівень виконує адресацію по фізичним МАС - адресам адаптерів. Також канальний рівень переводе інформацію в біти, які передаються фізичним рівнем по Інтернету.

Слід відзначити, що мережний рівень формує транспортну мережу, яка об'єднує декілька мереж. Тобто відповідає за між мережну взаємодію. Мережі з'єднуються завдяки маршрутизаторами (пристрій), які збирає необхідну інформацію для пересилки пакету мережного рівня в мережу призначення. Також здійснюються транзитні передачі повідомлення іншому комп'ютеру, який знаходиться в іншій мережі.

Також існує транспортний рівень, який забезпечує надійність доставки пакетів, а також виконує функцію недопущення загублення інформації на шляху до міста прибуття.

Також існує сеансів рівень, який встановлює, розриває з'єднання між комп'ютерами, надає засоби синхронізації, які дозволяють конкретну контрольну інформацію в довгі передачі, тому у випадку обриву зв'язку є можливість продовжити передачу з міста обриву [17; C. 479-483].

Згідно представницькому рівню, ми можемо сказати, що він відповідає змінам змісту інформації, виконання шифрування, дешифрування даних.

Щодо користувацького рівня, то він дозволяє завдяки протоколам HTTP, FTP, TFTP, SMTP, POP, SMB, NFS надавати доступ до користувачам мережі спільний доступ до необхідних ресурсів.

Тобто система рівнів мережної взаємодії представляє собою досить взаємопов'язаний ланцюг, завдяки якому інформація у необхідному вигляді пересилається до необхідного комп'ютеру.

Важливим в Інтернеті є існування пошукових систем, які полегшують пошук необхідної інформації. Загалом пошуковою системою є веб - сайт, який виконує функцію пошуку інформації в Інтернеті. Але пошукова система має специфічні складові. Однією з складових частин є пошукова машина, яка складається з комплексу програм, які забезпечують функціональність пошукової системи. Принципами пошукової системи є релевантність, тобто умисність результату, повнота бази, учет морфології мови. Найбільш відомими пошуковими системами є Google, Yahoo, MSN, Microsoft Live Search, AltaVista, Яндекс, Mail.ru, Rambler, Nigma, Генон.

Тобто дані пошукові системи значно полегшують пошук інформації.

Таким чином, нам вдалося розглянути сутність та проаналізувати принципи функціонування Інтернету, переконатися в досить специфічній архітектурі глобальної мережі, в функціонуванні якої задіяна багата кількість елементів, та робота Інтернету базується на їх взаємопов'язаності.

Висновки

Таким чином вивчивши літературу та проаналізувавши джерела по темі нам вдалося проаналізувати розвиток Інтернету та розглянути його сутність та принципи функціонування. Вдалося доказати, що розвиток Інтернету мав еволюційний характер, характеризувався заміною однієї інформаційної мережі більш ефективною. Також розвитку Інтернету сприяло Міністерство оборони США, а сутність та функціонування Інтернету базується на взаємопов'язані його елементів. Були вирішені завдання сформовані для досягнення поставленої мети. Вдалося вивчити і класифікувати літературу та джерела за проблемою.

Проаналізувавши джерела та літературу ми умовно поділили на літературу в якої розглядалася історія існування Інтернету, а також на групу в якої досліджувались специфіка устрою, функціонування Інтернету.

Також нам вдалося проаналізувати формування та історичний розвиток Інтернету. Вдалося встановити, що Інтернет мав досить багато інформаційних мереж-прототипів (NORAD, ARPANET, NSFNET), що свідчіть про еволюційний характер розвитку системи. Також було доведено, що суттєву роль в формуванні Інтернету відігравало Міністерство оборони США, тому що с початку прототипи Інтернет використовувалися в військовій сфері, та не були доступні для масового використання. Також вдалося дізнатися, що інформаційні мережі не були одразу глобальними, саме тому тільки після створення Інтернету як глобальної інформаційної мережі в 1990 році (на базі NSFNET), відбулося масове підключення до цієї мережі, тому вже протягом 90-х рр. Інтернет став глобальною мережею.

Вдалося розглянути сутність Інтернету, принципи його функціонування. Було виявлено, що базою глобальної мережі є її архітектура, котра складається зі взаємопов'язаних елементів (протоколи, веб - сервери, ISDN, з'єднання, DNS, E-MAIL, пошукових систем). Також нам вдалося дослідити основний принцип функціонування Інтернету, який базується на взаємопов'язаному функціонуванні усіх елементів глобальної мережі, а також передача, посилання та знаходження необхідної інформації здійснюється завдяки протоколам та системі сайтів, які складають необхідну інформацію.

Таким чином нам вдалося реалізувати поставлену мету в ході дослідження, тому нам вдалося проаналізувати розвиток даної мережі, розглянути її сутність та принципи формування. Саме завдяки досить досконалій структурі, яка забезпечує ефективне та корисне функціонування мережі, котра в свою чергу сформувалася на основі менш ефективних прототипів Інтернету, і саме завдяки досконалій структурі, розповсюдженості Інтернет змог стати глобальною інформаційною мережею, невід'ємною частиною інформаційного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела:

1. Computer Security Act of 1987, Public Law 100-235 (H.R. 145), January 8, 1988 // http://www.nist.gov/cfo/legislation/Public%20Law%20100-235.pdf

2. Computer Security Enhancement Act of 1997, H.R. 1903 // http://fas.org/irp/congress/1997_hr/hsy170170_0.htm

3. Computer Security Enhancement Act of 2001 // http://thomas.loc.gov/cgi-bin/query/D?c107:1:./temp/~c107ki4CPH::

Література:

4. Акимов C. Интернет: история будущого // ComputerWorld. - 1994. - 3 марта. - №45. - С. 22-23.

5. Гаков В. Начало микропроцессорного бума. Из цикла «Прощай, XX век!» // Hard&Soft. - 2000. - 8 сентября. - №9. - С. 3-9.

6. Горявский Ю. Назад в будущее // Мир Internet. - 2001. - 29 ноября - №10. - С. 2-8.

7. Гофф Л. Arpanet берет на вооружение TCP/IP // ComputerWorld. - 2000. 12 декабря. - №18. - С. 6-9.

8. Гофф М. Сетевой ликбез // Хакер. - 2001. - 18 июля - №7. - С. 74-76.

9. Замторадзе Л.З. Интернет - история создания. - Владивосток, - 2000. - 369 с.

10. Кощеев С.В., Луков В.А. Мир технологии. - М.: Педагогика-Пресс. - 1997. - 600 с.

11. Крол Э. Всё об Internet: Руководство и каталог. - К.: BHV. - 1995. - 330 с.

12. Куницын М. Откуда взялся Интернет // Хакер. - 2000. - 18 января. - №25. - С. 20-23.

13. Моисеенков И.Э. Суета вокруг Роберта. - М.: 1990. - 560 с.

14. Петров В. ARPANET. С чего всё начиналось // Спецвыпуск Хакера. - 2001. - 25 июля. - №7. - С. 50-53.

15. Петров К. Мобильная революция // Мир Internet. - 2001. - 20 мая. - №5. - С. 18-23.

16. Сергеев А. Internet: Past Indefinite... // Мир Internet. - 2001. - 28 октября №10. - С. 36-42.

17. Симонович С. В., Евсеев Г. А., Мураховский В. И. Вы купили компьютер: Полное руководство для начинающих в вопросах и ответах. - М.: АСТ-ПРЕСС. - 2000. - 544с.

18. Темерев А. …Future Perfect? // Мир Internet. - 2001. - 18 октября. - №10. - С. 18-26.

19. Темерев А. Интернет из Книги рекордов Гиннеса // Мир Internet. - 2001. - 26 ноября. - №11. - С. 8-10.

20. Хомяков М.В. Компьютеры и программное обеспечение. - М.: НАРВА. - 1997. - 590 с.

Размещено на Allbest.ru