Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Методика використання ПК для демонстрації відео, звуку, картинок

До складу популярного програмного комплекту Mіcrosoft Offіce входить спеціальний засіб підготовки візуального супроводу будь-яких доповідей - програма Power Poіnt. За її допомогою можна підготувати до виступу слайди, які потім можна надрукувати на прозорих плівках (прозрачках), папері, або просто демонструвати на екрані комп'ютера. Можна також створити конспект доповіді та матеріал для роздачі слухачам.

Power Poіnt створює файл презентацій, що містить набір слайдів і має розширення імені pps, ppt, або експортований у інші, більш зручні для конкретних випадків графічні формати wmf, gif тощо. Програма надає шаблони з різним оформленням; у них передбачені місця, куди можна вставити свій текст, графіку, таблиці й діаграми. Можна змінити художнє оформлення будь-якого шаблону презентації, вибравши дизайн на свій смак. При цьому зміниться тільки зовнішній вигляд, а не зміст. Якщо ж є досить часу й здатності дизайнера, можна почати роботу "з нуля" - в Power Poіnt для цього є всі засоби.

Перш за все перед створенням презентації слід сформулювати тему, план і тези. Якщо текст з ілюстраціями вже заготовлені в інших програмах, то їх можна швидко й просто перенести у Power Poіnt, упорядкувавши для виступу.

Після входу до програми Power Poіnt на екрані з'являється діалогове вікно “Корисна порада”, що містить підказку з приводу подальшої роботи. Натискаючи в цьому вікні кнопку Наступний, можна почитати ще поради, а натиснувши кнопку ОК - закрити вікно. Далі програма запропонує кілька шляхів створення презентацій: з використанням Майстра, шаблону або просто створення порожньої презентації. Крім того, ми можемо відкрити уже існуючий файл.

Якщо ще не до кінця вирішили, що нам потрібно, то краще скористатися допомогою Майстра, вибравши відповідну селекторну кнопку й натиснувши кнопку ОК у вищезазначеному вікні.

У результаті на екрані послідовно будуть з'являтися шість діалогових вікон, у яких можна задати основні характеристики своєї презентації.

Як і у режимі “Майстер” для інших програмних засобів, перехід до наступного вікна здійснюється після натискання кнопки Далі, а повернення до попереднього вікна - після натискання кнопки Назад.

У другому вікні, присвяченому введенню даних титульного слайду, можна вказати дані про себе, назву фірми, яке-небудь гасло, тощо.

Найбільш важливим є третє вікно Майстра: вибір типу презентації. У ньому представлені наступні типи:

рекомендація стратегії;

продаж продукту, послуги або ідеї;

навчання;

звіт про досягнення;

повідомлення про погані новини й ін.

Можна також натиснути кнопку Інше, щоб одержати список шаблонів презентацій. Якщо ж вибрали шаблон презентації, то після натискання кнопки Далі відкривається останнє вікно Майстра. У противному випадку в четвертому вікні можна вибрати стиль оформлення й задати тривалість свого виступу.

У п'ятому вікні потрібно обрати спосіб видачі презентації і вказати, чи потрібний роздавальний матеріал. Нарешті, у шостому вікні Power Poіnt повідомляє, що попередня робота зі створення презентації завершена, і пропонує натиснути кнопку Готово. На екрані з'явиться титульний слайд презентації.

Щоб не втратити результати підготовки, потрібно зберегти презентацію на диску, викликавши команду Зберегти з меню Файл. Важливо при цьому обрати для файла зручну наочну назву.

Створення презентації "з нуля"

Якщо ми закрили діалогове вікно, що відкривається при виклику Power Poіnt, або закрили файл, з яким працювали, то для створення нової презентації слід викликати команду Створити з меню Файл. Після цього на екрані з'явиться вікно “Створити презентацію2 з активним розділом “Дизайни презентацій”.

Power Poіnt надає можливість опрацьовувати й переглядати інформацію в різних видах, чи, можна сказати, режимах. Залежно від того, що робимо: вводимо текст і хочемо розглянути його структуру, чи створюємо замітки, чи вставляємо в слайд графіку - можна встановити відповідний режим відображення, і тим самим зробити свою роботу зручнішою. Таких видів п'ять, і встановити їх можна, натиснувши одну із кнопок внизу головного вікна програми, або за допомогою команд із меню Вид:

Вид слайдів найбільш зручний, якщо ми поступово формуємо кожен слайд, вибираємо для нього оформлення, вставляємо текст або графіку.

Вид структури варто встановлювати для роботи над текстом презентації. У цьому випадку можливо переглянути заголовки всіх слайдів, весь текст і структуру презентації.

Вид сортувальника слайдів найбільш зручний для додавання переходів й установки тривалості перебування слайда на екрані. Крім того, у цьому режимі можна переставляти слайди.

Вид заміток призначений для створення заміток до доповіді.

Демонстрація використається для того, щоб побачити результати роботи. У цьому режимі слайди по черзі виводяться на екран, або згідно заданого хронометражу, або за командами з клавіатури. Для керування демонстрацією передбачено цілком очевидні клавіші:

Enter, чи PageDown, чи пробіл - показати наступний слайд;

PageUp або BackSpace - повернутись до попереднього слайду;

Esc - вийти з режиму демонстрації.

Можна прикрасити твір фотографіями, географічними картами та іншими об'єктами. Power Poіnt дозволяє додавати до презентацій навіть аудіо- і відеокліпи, які дозволяють нам іти в ногу з часом і застосувати всілякі мультимедійні чудеса. Щоб скористатися цими можливостями, необхідне спеціальне обладнання (відео- і аудіокарти, якісні дисплей і акустична система), а також аудіо- та відеофайли. Дані приєднуються за допомогою меню Вставка точно так само, як будь-які фрагменти з бібліотеки ілюстрацій. Необхідно лише слідкувати, щоб розміри і складність одержаного файлу не вийшли за межі, прийнятні для виступу.

Презентація, як комп'ютерний документ, являє собою послідовність змінюючих один одного слайдів - тобто електронних сторінок.

Демонстрація такого документу може відбуватися на екрані монітору комп'ютера чи на великому екрані за допомогою спеціальних пристроїв - мультимедійного проектора, плазменого екрана, мультимедійного плато, телевізора, тощо. Глядачі бачать чергування зображень, на кожному з яких можуть бути текст, фотографії, малюнки, діаграми, графіки, відео-фрагменти, і все це може супроводжуватися звуковим оформленням - музикою чи голосовим коментарем диктора. Частіше демонстрація презентації супроводжує доповідь окремої людини.

При демонстрації об'єкти можуть відразу відображатися на слайдах, а можуть з'являтися на них поступово, в певний час, визначений доповідачем для підсилення наочності доповіді та акцентування на особливо важливі моменти її змісту. За потреб доповідач може порушити визначену заздалегідь послідовність демонстрації слайдів і перейти до будь-якого з них в довільному порядку.

Почати показ слайдів презентації в повноекранному режимі можна наступними способами:

§ вибрати команду Показ слайдов (Slide Show) у меню Вид (View);

§ натискувати клавішу F5;

§ натискувати кнопку Показ слайдів (Slide Show) у лівій частині горизонтальної смуги прокрутки.

В деяких випадках, аби привернути увагу слухачів, доповідачі використовують повністю чорний або повністю білий екран. Для переходу до чорного екрану потрібно натиснути клавішу «В», для переходу до білого екрану -- клавішу «W». Повторне натиснення клавіші дозволяє відновити екран.

презентація слайд верстка демонстрація

Підготовка показу слайдів

Демонстрація презентації

2. Проектування і верстка газет, журналів, навчальних посібників, оголошень, презентацій

Підготовка публікацій до видання - складний і тривалий процес. Він складається з довгого ланцюжка взаємозалежних етапів. Донедавна кожен етап виконував професіонал вузької спеціалізації: редактор, коректор, художник, складач, друкар.

Комп'ютерна верстка (англ. Desktop publishing або DTP) - поєднання персонального комп'ютера та спеціального програмного забезпечення для створення макету для друку в типографії або на принтері.

Користувач створює макет сторінки, що містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи. В залежності від необхідної кількості та якості матеріалів друк може відбуватися на принтері, ризографі або в спеціалізованих типографіях.

Для комп'ютерної верстки частіше за все використовуються програми QuarkXPress, Adobe InDesign, також можуть використовуватися Scribus, Microsoft Publisher, Apple Pages та інші.

Використовуючи термін Комп'ютерна верстка мають на увазі не лише створення макету сторінки (page layout) для книг та журналів, цей термін застосовується і до створення макетів рекламних оголошень, упаковки, дизайну виставкових стендів, роздаткових матеріалів тощо.

Комп'ютерна верстка була започаткована в 1985, коли вийшла створена Aldus програма PageMaker і персональний лазерний принтер LaserWriter компанії Apple Computer. Можливість створення WYSIWYG макетів сторінки на екрані монітора і потім роздруковувати на принтері було новим як для комп'ютерної індустрії, так і для друкарської справи. Термін "desktop publishing" бав вигаданий Paul Brainerd, засновником Aldus Corporation.

З погляду сучасності ранні системи комп'ютерної верстки були досить примітивними. Зв'язка PageMaker-LaserWriter-Macintosh 512K була не зовсім стабільною, часто зависала, використовувався чорно-білий екран, неможливо було контролювати letter spacing, kerning (додавання або видалення проміжків між літерами для покращення візуального сприйняття) та інші важливі для верстки параметри, а також різницю між виглядом на екрані монітора та друкованим екземпляром. Однак на той час відгуки про системи були схвальними.

Технології, розроблені Adobe Systems заклали фундамент для подальшого розвитку комп'ютерної верстки. Принтери LaserWriter та LaserWriter Plus містили у вбудованій ROM-пам'яті шрифти, що масштабуються від Adobe.

В 1986 вийшла програма Ventura Publisher для комп'ютерів під ОС MS-DOS. В той час коли PageMaker імітувала процес створення макету сторінки вручну, Ventura Publisher автоматизувала цей процес шляхом використання тегів (англ. tags) та таблиць стилів (англ. style sheet), що дозволило автоматизувати процес створення індексів та елементів макету сторінки. Таким чином Ventura Publisher була зручніше за PageMaker при створенні макетів книг та багатосторінкових документів.

В цей час комп'ютерна верстка сприймалася як непридатна для широкого використання, багато в чому завдяки недосвіченим користувачам, що розробляли погано організовані макети. Тим не менше, професійне використання технологій комп'ютерної верстки дозволяло вже тоді отримати гарні результати. Наприклад, журнал .info (magazine) наприкінці 1986 став першим повнокольоровим виданням, підготованим методами комп'ютерної верстки.

Покращення та розширення інструментів для роботи з текстом та графікою для комп'ютерів привернуло увагу професійної друкарської спільноти до систем комп'ютерної верстки. Переломним моментом до цього стала програма Quark XPress в 1990-их, а також розширення бази комп'ютерних шрифтів. Quark XPress була домінуючою системою на ринку. На початку 2000-их набрала популярності програма Adobe InDesign. Це сталося завдяки великим можливостям програми, а також інтеграції з іншими програмами від Adobe, що були домінуючими в сфері комп'ютерного дизайну, обробки зображень та фотографій, аудіо та відео редагування.

Наприкінці 1990-их майже вся верстка стала комп'ютерною. Гнучкість та швидкість комп'ютерної підготовки до друку значно скоротили часові та трудові витрати для всіх типів публікацій. Database publishing дала можливість значно скоротити також час, потрібний для підготовки до друку інструкцій та каталогів.

Верстка - процес розміщення текстових і ілюстрованих матеріалів, заголовків і інших елементів на просторі кожної смуги відповідно до їх макетів.

Для комп'ютерної верстки характерне використання ескізних макетів. Це стало можливим, оскільки в електронній верстці смуга формується не з речовинних носіїв зображення (метал або плівка), що дозволяє на будь-якому етапі вносити поправки і уточнення, міняючи, якщо потрібно, розміри і положення будь-якого елементу. Верстка по ескізних макетах припускає постійність і стандартизованість оформлення, наявність оформлювальної моделі як структури, що управляє: чим повніше вона розроблена і зафіксована, тим менш докладним може бути макет. Точні макети звичайно використовуються для створення комп'ютерних шаблонів видання при оновленні або зміні дизайну, при нестандартній верстці. У цих випадках макет повинен містити не тільки звичайні позначення, але і вказівки на гарнітури і кеглі шрифтів, на величини пропусків і відступів - на все, що піддається змінам.

В ході комп'ютерної верстки тексти в смуги вводяться двома шляхами - безпосередньо з клавіатури по місцю, відведеному в макеті, або шляхом імпортування документа, створеного в текстовому процесорі. Основні тексти набираються в текстовому процесорі, тому що він краще пристосований для цього.

Переваги комп'ютерної верстки полягають в можливості автоматизувати велику частину роботи по реалізації макету за допомогою еталонних сторінок, бібліотек і шаблонів - «порожніх» екземплярів видання, що містять все, що включається в кожен його випуск.

Завершується верстка виведенням смуг. Після цього залежно від технічної оснащеності редакції смуги у вигляді електронної версії або виведені на плівку або на папір передаються в друкарню для виготовлення друкарської форми і тиражування видання.

Верстку виконують строго по макету, оскільки сприйняття змісту газети багато в чому визначається оформленням газетної смуги.

Основне завдання при оформленні газет полягає в умілому розміщенні матеріалу на смузі, виділенні головного. Засоби втілення оформлювального задуму, що робить матеріал помітнішим, - уміле використання гарнітур, кегля і зображення шрифтів, шрифтове і композиційне виділення заголовків на смузі, виразна ілюстрація матеріалу і т.п.

Окремі частини газетного набору мають характерні назви, пов'язані з розташуванням статей або ілюстрацій на смузі.

Газета починається із заголовної частини, яка може займати всю ширину смуги або її частину. Основні її елементи: назва газети; назва організації (органу), що поміщається під назвою газети; календарні відомості і номер випуску. Назва газети постійна і розташовується у верхньому лівому кутку першої смуги або у верхньому рядку першої смуги. Назва відокремлена від тексту найчастіше жирною лінією. Календарні відомості і номер випуску розміщують під назвою газети або в рамці справа.

Колонтитули розташовують або на весь формат смуги, або внизу із заверстуванням в кутку на формат однієї колонки: на парних сторінках - в першій колонці, на непарних - в останній. Колонтитул містить назву газети, її номер, дату і колонцифру.

Всі смуги газети повинні мати однаковий формат незалежно від числа колонок на смузі. Всі колонки в смузі повинні бути однакової довжини.

Шапки і заголовки відбивають від колонтитулу на 10-12 п.

Заголовки від подальшого тексту відбивають на 4-6 п., а від попереднього - на 8-12 п.

Заголовки повинні відповідати наступним правилам:

* якщо заголовок заверстується на початку колонки, то над ним повинно бути не менше трьох рядків тексту або заголовок ставлять у верх колонки;

* якщо заголовок заверстується в нижній частині колонки, то під ним повинно бути не менше трьох рядків тексту;

* якщо кінцевий рядок коротший за ліву пробільну частину заголовка, який слідує за нею, то рядок вважається пробільним, це враховують при відбитті заголовка - пропуск над ним зменшують;

* якщо заголовок не поміщається в одному рядку, частину його переносять в іншу, при цьому кожен рядок повинен мати смислове значення.

* якщо багаторядковий заголовок набирається рядковими буквами, то міжрядковий інтервал робиться стандартним, якщо прописними буквами - міжрядковий інтервал збільшують на 2 п.

* якщо заголовок поміщається в рамку, то відстань до рамки роблять з усіх боків однаковою, в межах 4-12 п.

* при перенесенні в інший рядок частини заголовка, що має у середині знак тире, цей знак ставлять в кінці рядка, причому при виключенні заголовка в "червоний рядок" знак тире входить в рахунок виключення, тобто його прирівнюють до пробільного матеріалу.

Якщо зображення заверстане у верхньому кутку смуги, воно не повинне виходити за її формат.

Ілюстрація по краю смуги повинна співпадати по контуру з лінією рядків і бути рівномірно відбита з усіх боків на 8-10 п.

Якщо ілюстрація не відноситься до тексту, розташованого поряд з нею, вона повинна бути виділена зверху і знизу лінійками на повний формат.

Над зображенням не повинно бути абзацного рядка тексту, а під ним - неповного кінцевого рядка.

Для сторінок, заповнених текстом з невеликим числом розривів (чи без них) і набраних нормальним шрифтом, рекомендується обмежувати довжину рядка 60 символами. Причому зниження цієї величини до 50 тільки поліпшує загальне враження від сторінки.

Якщо ж виділене під рядок місце велике, що дозволяє розмістити більш ніж 50-60 символів, то можна удатися до одного з наступних прийомів. По-перше, можна вибрати більший кегль і за рахунок цього залишитися в рамках оптимальної величини 50-60 символів на рядок. По-друге, можна вибрати шрифт із більш широкими літерами, прагнучи як і раніше не вийти за рекомендовану межу. А останньою альтернативою є перехід до набору в кілька колонок.

При виконанні верстки тексту в кілька колонок необхідно дотримуватись наступного універсального правила, що задає верхню межу ширини стовпчика. Варто виписати в рядок усі рядкові літери того шрифту, яким передбачається набирати колонку. Якщо довжину отриманого рядка помножити на півтора, то вийде максимально припустима ширина стовпчика.

Відповідно до цього правила можна визначити граничне число стовпчиків на листі в залежності від ширини літер застосовуваного шрифту, тобто в залежності від кегля і виду шрифту.

Абзац при верстці можна оформити одним з наступних способів: вирівнюванням по лівому краї, вирівнюванням по правому краї, центруванням, блоковим вирівнюванням (спільно правим і лівим). Кожний з цих способів припускає верстку в рядок стількох слів, скільки може в ній поміститися. Відмінність між ними зводиться до методу доповнення рядка, що верстається, пробілами до встановленої максимальної довжини.

У сучасних системах DTP реалізовані різноманітні алгоритми автоматичної верстки рядків. Наявність таких алгоритмів дозволяє відмовитися від ручної розбивки слів на склади на границях рядків (ручного переносу) із вставкою дефіса. Така ручна верстка сильно ускладнює процедуру внесення наступних змін, тобто додавання і видалення слів, тому що при цьому приходиться переверстувати значну частину рядків, вручну, видаляючи «старі» знаки переносу і вставляючи нові.

Цілком відмовитися від розбивки і переносу слів неможливо, тому що при малій ширині стовпчика це приведе до занадто великих проміжків між словами.

Великі проміжки між словами в тексті з'являються звичайно тоді, коли застосовується блокове вирівнювання і ширина стовпчика, у якій верстається текст, невелика. Ефект збільшується при збільшенні чи зменшенні кегля ширини стовпчика. Для того, щоб хоч якось бороти з цим деякі DTP-системи виконують розрядку букв (трекінг) у довгих словах у тих рядках, у яких проміжки особливо великі. Результати такої верстки з розрядкою можна часто спостерігати в газетних статтях.

Новачки часто зневажають установкою міжбуквених пробілів. Але ж це - один з основних способів поліпшення зовнішнього вигляду документа. Поняття міжбуквеного просвіту тісно зв'язано з такими поняттями, як кернінг і трекінг.

При виконанні верстки, особливо у великих кеглях, варто враховувати вплив на зовнішній вигляд тексту ретельної верстки сполучень букв. Розташування літер у слові без корекції міжбуквеного просвіту для деяких пар символів дає неприємний результат. Створюється ілюзія нерівномірності інтервалу. Особливо це помітно, наприклад, для пари літер W і А. DTP-системи мають спеціальні засоби, що дозволяють визначити величину міжбуквеного просвіту для всіх пар літер кожного з використовуваних у них шрифтів. «Тонке припасування» міжбуквених просвітів для визначених пар літер називається кернінгом (англ. kerning).

При використанні трекінга рекомендується враховувати ряд особливостей сприйняття людиною типографського тексту. Наприклад, текст, набраний великим шрифтом, виглядає краще, якщо літери в словах розміщенні тісніше (чим при використанні стандартного інтервалу). Це особливо помітно, коли слово набране повністю прописними літерами. Ступінь необхідної корекції міжбуквеного пробілу залежить не тільки від кегля, але і від гарнітури. Деякі гарнітури вимагають більш відчутного трекінга, інші можуть обійтися практично без нього. Особливо корисний трекінг у ситуаціях, коли виникає необхідність щільного набору деяких частин тексту, наприклад, в окремих графах таблиці.

Інтерляж - це інтервал між базовими лініями сусідніх рядків. Воно виміряється в пунктах і складається з кегля шрифту і відстані між рядками. Наприклад кегль 10 пунктів при відстані між рядками в 2 пункти називають кеглем 10 пунктів при інтерляжі 12 пунктів. Пишеться 10/12.

Список літератури

1. Microsoft PowerPoint 2000. Шаг за шагом: Практическое пособие. - М.: ЭКОМ, 2000. - 416 с.

2. Газетное оформление. Теория и практика моделирования: Сборник статей. - М.: МГУ, 2001. - 314 с.

3. Лазаревич Э.А. Дизайн периодических зданий. - М.: МГУ, 2004. - 459 с.

4. Хайбрейкен Д. Изучи PowerPoint 2002 за 10 минут. - М.: Вильямс, 2002. - 192 с.

5. Ястребов Л.Й. Создание мультимедийных презентаций в программе Microsoft Power Point// Вопросы Интернет-образования [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vio.fio.ru/vio_41/cd_site/Articles/glava-00/02.htm. - Загол. з екрана.

Размещено на Allbest.ru