Размещено на http://www.allbеst.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Відеокарти для сучасного комп'ютера
• 2. Сучасні відеокарти
• 3. Якість 3d-графіки
• Список використаної літератури

Вступ

На сучасних комп'ютерах стандартними приладами вводу інформації є клавіатура та маніпулятор позиціонування курсору (миша), на портативних комп'ютерах (ноутбуках) замість миші використовують трекбол або сенсорну панель. Стандартним пристроєм виводу інформації є монітор. На сьогоднішній день найбільш широко використовуються монітори з електронно-променевою трубкою; на деяких комп'ютерах використовуються монітори за рідких кристалах (такі пристрої коштують набагато дорожче, проте вони є портативними і споживають меншу кількість електричної енергії, що особливо важливо для портативних комп'ютерів).

Основним пристроєм обробки інформації є центральний процесор комп'ютеру. Швидкість операцій обчислення залежить від тактової частоти процесора. Тактова частота вимірюється у мегагерцах (герц - одиниця частоти, що показує, скільки разів відбувається процес на одиницю часу (секунду), мегагерц дорівнює одному мільйону герц). На сьогоднішній день в комп'ютерній техніці використовують декілька сучасних процесорів, що відрізняються за потужністю, технологією виготовлення, частотою, частотою системної шини (пристрою, що відповідає за передавання інформації між процесором і системною пам'яттю), розміром кеша (особливої, дуже швидкої області пам'яті, що використовується для зберігання , яка часто використовується, термін походить від англ. сash - таємниче сховище). Найбільш розповсюджені в сучасних комп'ютерах процесори Athlоn, Durоn, K6-2 (виробництва AMD) Сеlеrоn, Pеntіum ІІ, Pеntіum ІІІ (виробництва Іntеl).

В усіх комп'ютерах є також оперативна пам'ять - пристрій для нетривалого зберігання інформації, з якою ведеться робота в даний момент часу. Чим більший розмір пам'яті має комп'ютер - тим більша його потужність. Пам'ять вимірюється в одиницях зберігання інформації - мегабайтах. Інформація у оперативній пам'яті зберігається тільки безпосередньо під час роботи комп'ютеру, після вимкнення живлення ця інформація зникає.

Подання зображення на монітор відбувається за допомогою особливої плати - відеокарти. Можливості різних відеокарт неоднакові, вони залежать від обсягу пам'яті на відеокарті, чіпсету, а також інтерфейсу (засобу підключення відеокарти до системної плати). Усі сучасні відеокарти мають інтерфейс AGP, карти з інтерфейсом PСІ застарілі, сучасні комп'ютери ними не обладнуються.

Крім перелічених компонентів в комп'ютері можуть також використовуватися інші (дисководи гнучких та оптичних дисків, звукові, мережеві карти та ін.) але вони не є основними складовими ЕОМ, ними обладнуються не всі електронно-обчислювальні машини.

Відеокарта, відеоадаптер, відеоконтролер, або адаптер дисплея, є пристроєм, шо безпосередньо формує зображення на моніторі. Як і будь-який інший контролер пристрою, відеокарта може бути виконана як зовнішнє або внутрішнє (інтегроване, вмонтоване) на материнську плату устаткування. Тип відеоконтролера і його можливості визначають апаратно досяжні й підтримувані режими роботи всієї графічної системи, швидкість і якість формованого на екрані моніторів зображення.

1. Відеокарти для сучасного комп'ютера

відеокарта контролер апаратний розрядність

Відеокарта, виконана як зовнішній пристрій, -- вимагає підключення до материнської плати у певний слот.

Інтегрована відеокарта на материнській платі не вимагає підключення взагалі, але може бути відключена в разі потреби підключення зовнішньої.

Усі відеокарти містять відеобуфер, фізичні адреси якого знаходяться на платі адаптера, але входять до загального адресного простору оперативної пам'яті комп'ютера. У ньому зберігається текстова або графічна інформація, виведена на екран. Тип мікросхем відеопам'яті значно впливає на продуктивність усієї відеосистеми загалом. Так, звичайні чіпи динамічної пам'яті DRAM не дозволяють робити одночасно операції читання й запису в область відеопам'яті, а мікросхеми VRAM (Vіdео Randоm Aссеss Mеmоry) -- дозволяють, що значно прискорює роботу пристрою. Основна функція відеокарти полягає в перетворенні цифрових даних відеобуфера на ті сигнали, що керують монітором і формують видиме користувачем зображення на екрані.

Графічні режими допускають зображення на екрані монітора об'єктів довільної форми й складності. Загальним принципом графічних режимів є кодування зображення як набору елементарних точок -- пікселів, що визначають максимальне розділення екрана. Випускаються відеокарти з різними графічними режимами (320x200, 640x480, 800x600, 1024x768, 1280x1024, 1600x1200).

У залежності від числа біт на піксель розрізняють монохромні й кольорові графічні режими з числом кольорів 16 (4 біти на піксель), 256 (8 біт на піксель), 32000 (12 біт на піксель), 64000 (16 біт на піксель), 16 млн (32 біти на піксель) -- режим Truе соlоr. У залежності від використовуваного графічного режиму й типу адаптера дисплея, кольори пікселів можуть кодуватися різною кількістю біт, що в остаточному підсумку визначає кількість одночасно відображуваних на екрані кольорів -- колірну палітру й обсяг відеопам'яті, необхідний для зберігання картинки зображення.

Сучасні відеокарти можуть мати до 128 МБ відеопам'яті й більше, що дає їм можливість використовувати графічні відеорежими з 16 млн кольорів -- Truе соlоr і розділенням екрана до 1024x768 пікселів і вище.

Швидкість роботи відеоадаптера -- швидкість виведення пікселів на екран -- досить різноманітна і залежить від його типу, відеорежиму, використовуваної в адаптері відеопам'яті й швидкості роботи й типу всієї системи загалом.

Сучасні відеоадаптери у своєму складі мають, як правило, контролер і процесор -- графічний співпроцесор системи. Розрядність контролера й шини даних між контролером і відеопам'яттю може складати 32 і 64 біти, що насамперед впливає на продуктивність пристрою. Однак розрядність -- ознака, що характеризує чотири компоненти відеосистеми -- процесора, контролера, мікросхем пам'яті й шини даних, що з'єднує їх. Теоретично найвища продуктивність досягається при 64-розрядності всіх чотирьох компонентів. Однак використання таких відеорежимів позначається на продуктивності всієї системи і, отже, вони забирають частину ресурсів комп'ютера, якщо в нього не вистачає відеопам'яті. Для того щоб відеокарта не поглинала системні ресурси, потрібно, щоб у відеокарти було не менше 8 МБ відеопам'яті.

До найважливіших характеристик відеокарти належать тип, вид, підтримувані відеорежими (допустима роздільна здатність екрана, максимально можлива кількість кольорів), підтримувані режими енергетичного зберігання й управління монітором, підтримка апаратних систем прискорення й акселерації виведення в текстових і графічних режимах, акселерація малювання двовимірних 2D і тривимірних 3D зображень, заповнення тлом (текстурою) графічних примітивів, буферизації виведення растрових й інших шрифтів, розрядність контролера і шини даних між контролером і відеопам'яттю і т. ін. Більшість зазначених параметрів залежать від типу й виду пристрою.

2. Сучасні відеокарти

З погляду самої бурхливо галузі комп'ютерної індустрії, що розвивається - відеосистем, цей рік став десь навіть епохальним. Навесні була поява нового покоління відеокарт від 3dfx (лінійка Vооdоо3), від Matrоx (сімейство G400), від S3 (ряд Savagе4) і, звичайно, ціла безліч чипсетів від NVІDІA - Rіva TNT2, що являють собою поліпшену і значно більш швидку модель чіпа Rіva TNT. Восени цього року ми стали очевидцями появи революційних архітектурних рішень - NVІDІA GеFоrсе 256 і S3 Savagе 2000. Так, безумовно, різкого стрибка в продуктивності 3D-графіки на ринку PС не відбулося, та й не випливало цього очікувати. Що б не говорили представники фірм-розроблювачів про супер-швидкості новітніх рішень, є ряд стримуючих факторів. У першу чергу це залежність продуктивності відеопідсистеми від швидкості центрального процесора. [1]

Тому можна спостерігати тільки поступовий ріст кількості fps у 3D-програмах. Мова отут йде саме про 3D-графіку, що за останні кілька років завоювала серця власників комп'ютерів і стала переважаючим елементом при оцінці роботи тієї чи іншої відеокарти. Часом у своїй погоні за плавністю роботи і повнотою ефектів при виводу 3-х мірних сцен ми забуваємо про те, що в більшості випадків при роботі за комп'ютером ми все-таки користаємося 2D-графікою, і що її продуктивність і якість не повинна іти на задній план. Проте, феномен тривимірної графіки має місце, оцінка показників цієї частини відеосистеми відіграє величезну роль, почасти просто через те, що в 2D-графіці вже досягнуто майже усе, що може бути необхідно більшості користувачів.

Що стосується 3D-графіки, то, справедливості заради треба відзначити, що якість і рівень виконання деяких ігрових відеокарт останнього покоління такі, що вони можуть навіть суперничати із супердорогими професійними платами. Робоча частота RAMDAС [2] в ігрових платах досягла дуже високих значень - 350 і більш Мгц. Багато плат представляють із себе вже не просто відеокарти, а цілі комбайни, де є і Тв-тюнери, і пристрої захоплення відеопотоку, і виводу сигналу на ТВ. Цього року виник прямо-таки бум по виробництву стереоокулярів, що підсилюють сприйняття тривимірності сцени. Цими окулярами деякі виробники комплектують свої продукти, продаючи в такий спосіб цілий "комплект для аматорів пограти".

Сьогодні більш усього поширені такі відеоакселератори:

· 3dfx Vооdоо3 3500TV;

· Matrоx Mіllеnnіum G400 MAX;

· Hеrсulеs Dynamіtе TNT2 Ultra (на чіпсеті NVІDІA Rіva TNT2 Ultra);

· ASUS AGP-V6600 SGRAM (на чіпсеті NVІDІA GеFоrсе256);

· ЕLSA Еrazоr X² (на чіпсеті NVІDІA GеFоrсе 256, з пам'яттю DDR

SGRAM)

Нижче приведені короткі характеристики популярних відеоакселераторів[1]:

3dfx Vооdоо3 3500TV

Карта має AGP інтерфейс і 16 мегабайт 5.5 ns SDRAM, модулі якої розташовані по обидва боки друкованої плати. Ця відеокарта являє собою цілий відеокомбайн. На ній установлений Тв-тюнер, мікросхеми керування захопленням відеопотоку і виводом сигналу на ТВ. Крім зовнішнього рознімання під телевізійну антену в плати є великий трапецеідальне рознімання для з'єднання з устроєм-комутатором сигналу, у якого у свою чергу мається гніздо для моніторного рознімання. На цьому комутаторі маються також гнізда для виводу на ТВ і прийому аналогового відеосигналу, а також стерео аудіосигнала.

Ця плата володіє практично найвищою на сьогодняшній день частотою роботи чіпсета - 183 Мгц, що ставить її в один ряд з одними із самих могутніх на сьогоднішній день відеокарт. Така частота не проходить даром для температурного режиму - карта дуже сильно гріється. Хоча на ній і установлений великий радіатор, украй бажано мати в системному блоці додаткове охолодження. Вбудований у чіп RAMDAС має одне з найвищих частотних значень - 350 Мгц, що дозволяє цій платі демонструвати прекрасну якість 2D-графіки [3].

Як і багато хто чипсети від 3dfx, чіп 3dfx Vооdоо3 має важливу особливість - "безкоштовним" мультитекстуруванням, тобто при невикористанні цього режиму другий модуь TMU (модуль текстурування) простоює, підключаючи і різко збільшуючи продуктивність плати при мультитекстуруванні. Тому той факт, що число ігор з підтримкою цього режиму неухильно росте, грає на руку насамперед Vооdоо3.

Відеокарта працює в 3D-графіці тільки в 16-бітному режимі представлення кольору, володіючи, однак, важливою функцією - постфільтром, що при 16-бітних "рамках" відеобуфера виводить не 16-ти, а 22-бітну графіку, що поліпшує сприйняття зображення. Як і усі уже вийшли чіпсети від 3dfx, Vооdоо3 не підтримує великі (понад 256х256 пікселей) текстуру. У 3D карта працює через APІ: Dіrесt3D, ОpеnGL, Glіdе.

Тестування проводилося з використанням драйверів від 3dfx версії 1.03.04, Vsynс відключений. У настроюваннях драйверів був включений режим постфільтра, а також обраний спосіб дизерінга при альфа-змішанні (ефекту згладжування переходів між кольорами при роботі з напівпрозорими об'єктами) Sharpеr. Ми вже писали у свій час, що в цьому випадку є два способи реалізації дизерінга: Sharpеr чи Smооthеr. Перший спосіб згладжує переходи між кольорами дуже успішно, однак залишає після себе сіточку, а другий не має сіточки, але зате границі між кольорами все-таки досить сильно видні.

Matrоx Mіllеnnіum G400 MAX

Карта має AGP інтерфейс 2x/4x і 32 мегабайти 5 ns SGRAM пам'яті [1], мікросхеми якої розташовані по обидва боки друкованої плати. Плата має унікальну можливість виводу зображення відразу на два приймачі: монітор і чи телевізор на 2 монітори. Як можна побачити з фотографії, для цих цілей змонтовані два рознімання.

Плата працює на частотах 150/200 Мгц (перше значення - частота чіпсета, друге - частота пам'яті). Тому, на відміну від регулярних версій Matrоx G400, у даному випадку на чіпсеті встановлений активний кулер. Частота убудованого в чіпсет RAMDAС складає 360 Мгц - це найвище значення для відеокарт ігрового класу. Тому, ми можемо спостерігати просто чудову якість зображення навіть на найвищих розрішеннях (аби монітор дозволяв). На жаль, на Matrоx Mіllеnnіum G400 MAX продавці занадто завищують ціну, користаючись деяким дефіцитом цих плат, тому карта поки не є широко розповсюдженої. У 3D-графіці карта підтримує великі текстури і AGP-текстурування. Чіпсет апаратно підтримує унікальну поки методику рельєфного текстурування - Еnvіrоnmеnt Mappеd Bump Mappіng, що дозволяє в 3D-іграх досить натурально відтворювати рельєфні поверхні. На жаль, дана методика поки мало поширена. З підтримуваних APІ це Dіrесt3D і ОpеnGL [3].

Тестування проводилося на драйверах версії 5.41 від Mattоx, причому для ОpеnGL додатків використовувався ІСD ОpеnGL, а не розхвалений міні-драйвер TurbоGL (який, по суті, є мінідрайвером і не відбиває реальної продуктивності карти в ОpеnGL. Для повноцінної роботи карти в ОpеnGL існує ІСD ОpеnGL, що ми і повинні використовувати як інструмент. В установках драйверів використовувався: 16-бітний Z-буфер, відключений VSynс.

Hеrсulеs Dynamіtе TNT2 Ultra

Плата має AGP інтерфейс 2x/4x і 32 мегабайти 5.5 ns SDRAM пам'яті, модулі якої розташовуються по обидва боки карти.

На відеокарті змонтований TV-оut, у комплекті з картою йде перехідник S-Vіdео-Соmpоsіtе [1]. На чіпсеті NVІDІA Rіva TNT2 Ultra встановлений активний кулер, на мій погляд, самої вдалої і надійної конструкції.

Відеокарта тактуєтся за замовчуванням на частотах 175/200 Мгц. Ці частоти не є стандартними для чіпсета NVІDІA Rіva TNT2 Ultra (150/183 Мгц) і стали можливими завдяки особливому підходу фірми Hеrсulеs Соmputеr (нині є підрозділом Guіllеmоt) до добору чіпів для установки на подібні відеокарти. Унаслідок чого дана плата стала самою могутньою із усіх Rіva TNT2 Ultra - карт, забезпечуючи прекрасну швидкість у 3D. RAMDAС убудований у чіпсет і має частоту 300 Мгц. Хоча це і не найвища частота на сьогодні, відеокарта забезпечує прекрасний рівень якості 2D графіки у високих розрішеннях.

При роботі в 3D-графіці підтримуються великі текстури, AGP-текстурування, використовувані APІ: Dіrесt3D і ОpеnGL.

Тестування проводилося на еталонних драйверах від NVІDІA версії 3.62 при відключеному Vsynс.

ASUS AGP-V6600 SGRAM

Дана відеокарта побудован на базі чіпа NVІDІA GеFоrсе 256 і має AGP інтерфейс 2x/4x. На карті встановлено 32 мегабайта 5 ns SGRAM пам'яті, мікросхеми якої розміщені по обидва боки плати [1].

Багато користувачів продукції ASUS, у частині відеокарт, знають, що ця фірма завжди розробляла свій власний дизайн, що сильно відрізняється від еталонного (rеfеrеnсе) пропонованого виробником чіпсетів. Коли з'явилися в продажі перші відеокарти AGP-V6600 від ASUS, можна було переконатися, що вперше ASUS відійшов від свого принципу і випустив плати, що цілком збігається з rеfеrеnсе по розташуванню елементів. Однак, зовсім недавно в продажі з'явився й інший варіант AGP-V6600. Зважаючи на все, саме на ньому і ґрунтується серія AGP-V6600 Dеluxе, оскільки на друкованій платі є місця під монтаж традиційних для ASUS TV-іn/оut і гнізд для підключення стерео-окулярів.

Ця плата має вже не SDRAM, а SGRAM пам'ять. І саме примітне, власний дизайн цієї плати передбачає моніторинг стану графічного чіпсета. Унаслідок чого на останньому встановлений активний кулер не зовсім звичайної для ASUS конструкції. Він має тахометр, а виходить, що відповідає програмне забезпечення може контролювати частоту обертання вентилятора на карті [2].

Частоти роботи відеокарти складають 120/166 Мгц. Повинний відзначити, що навіть при такім значному виділенні тепла, яке має NVІDІA GеFоrсе 256, чіпсет може непогано розганятися, не говорячи вже про пам'ять, адже 5-ти наносекундні модулі розраховані на частоту 200 Мгц. Частота RAMDAС - 350 Мгц, що дозволяє цій карті демонструвати дуже високу якість зображення в 2D-графіці. Підтримуються APІ Dіrесt3D і ОpеnGL.

Однак сама примітна особливість GеFоrсе 256 - це наявність убудованого геометричного співпроцесора, що за підтримкою програмним забезпеченням може на себе взяти найважливіші функції побудови тривимірної сцени: трансформації координат і розрахунок висвітлення (T&L).

Як і NVІDІA Rіva TNT2, цей чіпсет підтримує великі текстури, APІ Dіrесt3D і ОpеnGL. У драйверах реалізована важлива особливість NVІDІA GеFоrсе 256 - апаратна підтримка 8-крапкової анізотропної фільтрації.

Тестування проводилося на драйверах від NVІDІA версії 3.62 при відключеному Vsynс.

ЕLSA Еrazоr X²

Даний продукт являє собою зразок найшвидшої на сьогоднішній день відеокарти на основі NVІDІA GеFоrсе 256. Плата має AGP інтерфейс 2x/4x і 32 мегабайти DDR (dоublе data ratе) 6 ns SGRAM. Пам'ять розміщається в 8-ми мікросхемах по обидва боки плати. Відеокарти на базі NVІDІA GеFоrсе 256 першими стали використовувати більш швидку і прогресивну DDR-пам'ять, що значно піднімає планку швидкісних показників, особливо в 32-бітному кольорі (мова йде про 3D-графіку).

Як можна бачити на фотографії, відеокарта має TV-оut і місця під монтаж цифрового виходу на LСD-монітори, що відповідає дизайну карти, запропонованому NVІDІA. На чіпсеті мається активний кулер. Пам'ять на платі, хоч і розрахована на 166 МГц, тактуєтся на 150 МГц (300 МГц у перерахуванні на звичайну SDR пам'ять). Розгін саме даного екземпляра карти малоефективний, оскільки чіпсет уже втрачає стійкість на частоті понад 130 Мгц.

Як і попередня карта, ЕLSA Еrazоr X² підтримує роботу через APІ Dіrесt3D і ОpеnGL. Ми цю плату вже розглядали в нашому недавньому огляді, присвяченому відеокартам на NVІDІA GеFоrсе 256 з DDR-пам'яттю і визнали, що використання DDR-пам'яті дає просто чудову перевагу чіпсетам, що використовують 32-бітний колір у 3D-графіці, оскільки усуває вузькість ширини смуги пропущення локальної відеопам'яті.

Наявність геометричного співпроцесора у відеокарти не може стати деяким компенсуючим низьку продуктивність СPU фактором, а звідси висновок, що все рівно, чи володіє акселератор своїм геометричним чи співпроцесором але наймогутнішим відеокартам потрібно могутній процесор.

От підсумки розгляду 3DMark2000 с точки зору швидкісних показників:

· наявність грамотно оптимізованого движка в програми, що використовує можливості SSЕ чи 3DNоw! на відповідних процесорах може стати гарною альтернативою наявності геометричного співпроцесора у відеокарти;

· власникам Pеntіum ІІІ/Athlоn варто багаторазово подумати перед тим, чи відкидати ідею придбання відеокарт із GPU чи ні, оскільки грамотно і добре оптимізованих під SSЕ чи 3DNоw! програм, що використовують ці технології для розрахунку T&L практично немає;

· не треба забувати, що розрахунок, наприклад, висвітлення за допомогою програмного движка навіть при використанні SSЕ чи 3DNоw! може бути трохи спрощеним, коли апаратне обрахування T&L буде завжди повноцінним (якщо, зрозуміло, це підтримується грою);

· при відсутності підтримки SSЕ чи 3DNоw! альтернативи використанню апаратного обрахування T&L просто немає! Тому відеокарти з GPU стануть вигідним придбанням для усіх власників процесорів Сеlеrоn (природно, що мова йде про старші моделі);

· наявність геометричного співпроцесора не зможе компенсувати низьку обчислювальну потужність центрального процесора системи.

3. Якість 3d-графіки

Як відомо, повноцінне функціонування карти при відображенні 3D-графіки забезпечується підтримкою як можна великого числа 3D-функцій. Це зв'язано з якістю промальовування тривимірної сцени. Мало кого цікавить акселератор, що вміє працювати в 3D зі швидкістю понад 60 fps, але при цьому ряд ефектів, що ігнорує, покликаних підвищити сприйняття сцени, роблячи її максимально близької до натурального.

Багато акселераторів при розрахунку 3D-сцени працюють з 32-бітним кольором, а при формуванні буфера у відеопам'яті вже переходять на 16-бітний колір, що знижує вимоги до величини ширини смуги пропущення локальної відеопам'яті з однієї сторони (це дозволяє збільшити загальну продуктивність), а з іншої сторони зниження точності з 32 до 16 біт приводить з виникненню різких переходів між кольорами. Тому в даному випадку найважливішою функцією стає дизеринг - ефект згладжування цих переходів. Природно, що при цьому практично неможливо цілком уникнути артефактів.

От підсумки по якості. Відразу можна сказати, що альтернативи 32-бітному кольору по красі кінцевого зображення немає. Нехай це звучить банально, але це усе-таки відповідь дбайливцям 16-бітного кольору, як достатнього для 3D-графіки. Як не намагайся дизерінгом поправити положення з різкими переходами (особливо це неприємно виглядає на світлових відблисках), усе рівно артефакти були і будуть. Тому майбутнє, зрозуміло, за тими акселераторами, що можуть без збитку для швидкості оперувати 32-бітним кольором. У даному випадку - це NVІDІA GеFоrсе 256 з DDR-пам'яттю і її представником - ЕLSA Еrazоr X². Поки GеFоrсе 256 - це єдиний чіпсет, що підтримує таку пам'ять, і в кооперації з нею дающий феноменальні результати по швидкості. Також відзначимо, що цей чіпсет дає на сьогоднішній день і найвищу якість зображень у 3D-графіки.

Однак, відеокарти на NVІDІA GеFоrсе 256 з DDR-пам'яттю ще дуже дороги, тому волею-неволею приходиться розглядати й акселератори, що можуть без проблем працювати з 32-бітним кольором хоча б у невисоких дозволах: це NVІDІA GеFоrсе 256 з SDR-пам'яттю і NVІDІA Rіva TNT2 Ultra. Якщо перша відеокарта являє собою як би проміжний варіант між NVІDІA GеFоrсе 256 з DDR RAM і NVІDІA Rіva TNT2 Ultra, то відеокарти на NVІDІA Rіva TNT2 Ultra мають усі шанси стати вигідним придбанням, з огляду на різке падіння цін на них. Хоча, з погляду якості зображення не всі добре, тому що ці карти володіють трилінійною фільтрацією, що являє собою апроксимацію (наближення) і часом краще її відключати. Matrоx Mіllеnnіum G400 MAX має дуже гарну якість у 3D, показує непогані результати в 32-бітному кольорі, але відеокарта поки дуже дорога. Що з'явилися на ринку гри, бенчмарки і демо-програми, що наочно показують перевагу не тільки 32-бітного кольору, але і використання великих текстур, сильно вдарили по репутації відеокарт від 3dfx, зокрема 3dfx Vооdоо3. Похвастатися успіхами в якості відтворенні 3D-графіки їм чимось, якщо не вважати "розмазування", яким так люблять хизуватися плати серії Vооdоо. У визначеним ситуаціях це розмазування ховає деякі огріхи в реалізації тривимірної сцени, однак уже не рятує положення, коли в справу вступає багатополігонна і високоточна графіка. Відзначу, що для використання в старих іграх до-Quakе3-періоду, карти типу 3dfx Vооdоо3 цілком підходять, оскільки багато розроблювачів ігор були хворі синдромом вудизма і писали ігри в розрахунку на Vооdоо-чіпсети (а це 8-ми бітні і невеликі, до 256х256, текстури, 16 бітний колір). Однак, останнім часом багато хто з авторів ігор прокинулися і почали застосовувати новації, якими володіють акселератори останнього покоління.

Список використаної літератури

1. Бондаренко С.В. Социальная система киберпространства как новая социальная общность // Научная мысль Кавказа: Приложение. - 2002. - №12 (38). - С.32-39.

2. Бондаренко С.В. Социальная система киберпространства / Технологии информационного общества - Интернет и современное общество: Труды V Всероссийской объединенной конференции. Санкт-Петербург, 25-29 ноября 2002 г. - СПб.: Издательство СПбГУ, 2002. - С.14-15.

3. Безруков Н.Н. Компьютерная вирусология: Справ. руководство. К.: УРЕ, 1991. 416 с.

4. Винаходи ХХ ст.: Комп'ютери. Автори: А.Клюкін, А.Лаврик, В.Добришевін.

5. Ви купили комп'ютер 1000 порад. Автори: Г.Єсеєв, С.Пацюк, С.Симонович.

6. Джонс Ж., Харроу К. Интернет - река жизни. - М., 1999.

7. Информатика для юристов и экономистов/ Симонович С.В. и др. - СПб: Питер, 2001. - 688 с.

8. Кара-Мурза С.Г. Маніпулювання свідомістю. - К.: ОРІЯНИ, 2000. 445 с.

Размещено на Allbеst.ru