Облік заробітної платні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

Операційні системи та програмування

Задача на тему: «Облік заробітної платні»

Виконав:

студент 1-го курсу

6101-1

Коляда Олексій

Київ 2010

СОДЕРЖАНИЕ

1 Облік заробітної платні

2 Додаткова функціональність операційних систем

Висновок

1 ОБЛІК ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТНІ

операційний система заробітний плата

Мета. Обрати оптимальну ОС для вирішення задач обліку заробітної платні працівників.

При погодинній оплаті праці сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.

Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди.

У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація - маршрутний лист, який виписується на всю партію продукції на весь шлях її обробки у даному цеху. Маршрутний лист, на відміну від наряду виписується на всю роботу (всі операції), виконувану різними робітниками для випуску відповідної партії продукції.

У масовому виробництві застосовується, як правило, змінний рапорт без маршрутного листка. Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо). Після закінчення визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку.

Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку.

На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно-преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

В тому випадку, коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати такий:

1) визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;

2) визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;

3) визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.

Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою.

Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати.

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понадурочний час, персональні надбавки, інші доплати.

Також одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяці роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців. Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу (крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності (4).

З метою поліпшення забезпечення робітників і службовців допомогою з тимчасової непрацездатності законодавством встановлено.

1. Робітникам і службовцям, що не є членами профспілки, допомога у тимчасовій непрацездатності видається за нормами встановленими для членів профспілки (дорівнювала 50%).

2. Робітникам і службовцям, що мають безперервний стаж роботи до трьох років, підвищується розмір допомоги з тимчасової непрацездатності до 60% заробітку; круглим сиротам, що не досягли 21 року і мають безперервний стаж роботи, до 80% заробітку; із стажем роботи до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80%, 8 і більше років - 100%.

У розмірі 100% заробітку незалежно від стажу роботи виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності при наявності 3 і більше дітей віком до 18 років, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, при вагітності і родах (9).

Робітники і службовці, що порушують режим, встановлених для них лікарем, а також ті, що виїхали у період тимчасової непрацездатності до іншої місцевості без згоди лікуючого лікаря, позбавляються допомоги з того дня, коли було допущене порушення, і на встановлений строк. Допомогу з тимчасової непрацездатності в цьому випадку не нараховують.

Документи. Інформацію можна поділити на довідкову та оперативну.

Довідкова - це документи, які рідко редагуються та використовуються для звірення даних.

Оперативна - документи з постійно змінюваною інформацією, яка тимчасово містить інформацію для занесення її до довідкових документів чи інших оперативних документів.

Ці два типи інформації у свою чергу формують вхідні та вихідні документи. Вхідні документи - документи, які поступають на обробку у бухгалтерії, вихідні - документи, які були отримані на виході, після їх обробки.

Вхідні документи:

- змінний рапорт без маршрутного листка;

- журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо).

Документи у комп'ютері зберігаються у формі файлів, інформація у файлах записана у вигляді таблиць.

№	Прізвище	Кількість виробів
1	Іванов	5673
2	Петров	7564
3	Сидоров	6556
4	Коляда	10999

Вихідні документи:

- розрахункові відомості;

- розрахункові листки;

- платіжні доручення;

- нагромаджувальна карточка обліку виробітку.

Фрагмент типового бланку розрахункової відомості:

Алгоритм дій протягом місяця:

- реєструються різні разові нарахування та утримання, в тому числі лікарняні листки, відпустки і т. д.;

- виплачуються аванси і разові нарахування;

- нарахування зарплати проводяться в кінці місяця.

Блок схема.

Документообіг - це критерій, який вказує на те, скільки документів і в який спосіб будуть оброблятися за певний період часу (день, неділя, місяць) і тому істотно впливає на вибір апаратного, системного та програмного забезпечення. Від прийнятих рішень буде залежати швидкість, надійність та коректність виконання задачі комп'ютером.

Беручи до уваги величезну кількість документів, що потрібно обробляти кожен день та обсяг інформації, яку ці документи будуть нести (чого тільки коштує кожний день вести журнал робіт, хто скільки відпрацював), можна сказати, що документообіг буде великим та напруженим.

Для великого підприємства реєстрація кожний день по меншій мірі 1000 працівників та відправлення журналів у бухгалтерію, а потім їх обробка виставляє такі вимоги до операційної системи:

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- захист файлів від викрадення;

- повна віддача від комп'ютера, не перевантаженість непотрібними функціями;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- підтримка сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв.

Що не є принциповим:

- багатозадачність;

- вимоги до графічного адаптера - на комп'ютері не планується обробляти графіку.

Операційна система - це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

Базові відомості. Поняття операційної системи напряму пов'язане з такими поняттями, як:

- файл - іменований впорядкований набір даних на пристрої зберігання інформації; операційна система забезпечує організацію файлів в файлові системи.

- файлова система - набір файлів (можливо порожній), організованих за наперед визначеними правилами. Якщо організація файлів в файлову систему відбувається з використанням каталогів, то така файлова система називається ієрархічною.

- програма - файл, що містить набір інструкцій для виконання. В якості виконавця інструкцій програми можуть виступати:

- центральний процесор - якщо програма містить машинний код (звичайно отримують шляхом компіляції вихідного тексту програми, написаного однією з компільованих мов);

- інтерпретатор - інша програма, яка забезпечує розпізнавання і виконання інструкцій (в окремих випадках інтерпретатор також називають віртуальною машиною).

- задача - програма в процесі виконання (в термінології операційних систем UNIX використовують термін «процес»).

- команда - ім'я, яке використовує користувач ОС або інша програма для виконання вказаної програми (може збігатися з іменем файлу з програмою) або поіменованої дії (вбудованої команди).

- командний інтерпретатор - середовище, яке забезпечує інтерфейс з користувачем і виконання команд.

Типи операційних систем. Відповідно до свого призначення, операційні системи бувають:

- універсальні (для широкого використання), спеціальні (для розв'язання спеціальних задач) та спеціалізовані (виконуються на спеціальному обладнанні);

- однозадачні (в окремий момент часу можуть виконувати лише одну задачу) та багатозадачні (в окремий момент часу здатні виконувати більше однієї задачі);

- однокористувацькі (в системі відсутні механізми обмеження доступу до файлів та на використання ресурсів системи) та багатокористувацькі (система впроваджує поняття «власник файлу» та забезпечує механізми обмеження на використання ресурсів системи (квоти)), всі багатокористувацькі операційні системи також є багатозадачними;

- реального часу (система підтримує механізми виконання задач реального часу, тобто такі, для яких будь які операції завжди виконуються за наперед передбачуваний і незмінний при наступних виконаннях час).

Відповідно до способу встановлення (інсталяції) операційної системи, операційні системи бувають:

- вбудовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам'яті обчислювальної машини або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);

- невбудовані (?) (такі, що інсталюються на один з пристроїв зберігання інформації обчислювальної машини з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).

Відповідно до відповідності стандартам операційні системи бувають:

- стандартні (відповідають одному з загальноприйнятих відкритих стандартів, найчастіше POSIX);

- нестандартні (в тому числі такі, що розробляються відповідно до корпоративних стандартів).

Відповідно до можливостей розширення операційні системи бувають:

- закриті (не дозволяють розширення функціональності ОС);

- відкриті (будуються за технологіями, що забезпечують можливості розширення функціональності ОС).

Відповідно до можливостей доступу до вихідного коду операційні системи бувають:

- вільні (з відкритим програмним кодом);

- пропрієтарні (комерційні з закритим кодом).

Складові ОС. До складу операційної системи входять:

- ядро операційної системи, що забезпечує розподіл і управління ресурсами обчислювальної системи;

- базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.

Ядро системи - це набір функцій, структур даних і окремих програмних модулів, які завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи і забезпечують три типи системних сервісів:

- управління введенням-виведенням інформації (підсистема вводу-виводу ядра ОС);

- управління оперативною пам'яттю (підсистема управління оперативною пам'яттю ядра ОС);

- управління процесами (підсистема управління процесами ядра ОС).

Кожна з цих підсистем представлена відповідними функціями ядра системи.

Багатозадачні операційні системи також включають ще одну обов'язкову складову - механізм підтримки багатозадачності. Ця складова не надається в якості системного сервісу і тому не може бути віднесена до жодної з підсистем.

Існує три основних механізми забезпечення багатозадачності (планування задач):

- шляхом надання процесора окремій задачі на квант часу, який визначається самою задачею (кооперативна Багатозадачність; останнім часом практично не використовується або область використання значно обмежена всередині процесів);

- шляхом надання процесора окремій задачі на квант часу, який визначається обладнанням обчислювальної системи - інтервальним таймером;

- виділення під окрему задачу окремого процесора в багатопроцесорних системах.

В перших двох випадках на кожному з процесорів в окремо взятий момент часу обраховується лише одна задача, але за рахунок достатньо малого кванту часу (в межах мілісекунд), що почергово надається кожній з задач, виникає ілюзія одночасного виконання в системі багатьох задач.

В сучасних системах, як правило комбінується методи 2 і 3.

Вимоги до обладнання. Окрема операційна система зазвичай може виконуватись на обмеженому переліку обладнання, яке забезпечує потрібні їй механізми. Сучасні універсальні (і не тільки) операційні системи зазвичай вимагають апаратної підтримки наступних механізмів:

- підтримка сторінкового поділу оперативної пам'яті з можливістю апаратного захисту сторінок від модифікації даних окремими задачами (процесами);

- підтримка захищеного режиму виконання процесора (режиму ядра ОС), який передбачає можливість виконання операцій процесора по управлінню обладнанням системи, при цьому спроба виконати подібну операцію в прикладній програмі блокується апаратно.

Можуть існувати і інші вимоги.

Підсистеми ядра ОС. Інтерфейс ядра операційної системи. Функції ядра операційної системи можуть бути виконані в наслідок виконання в прикладних програмах спеціальних функцій - системних викликів. Призначення системного виклику полягає в тому, що прикладні програми не в змозі самотужки визначити, за якими адресами знаходяться функції ядра.

Системний виклик в один з машинно-залежних способів реалізує механізм отримання адрес функцій ядра та передачу в ці функції необхідних параметрів системного виклику, а також отримання результату системного виклику. Найчастіше системні виклики забезпечуються через систему переривань, завдяки чому адреса функції ядра не тільки обраховується апаратно (в процесі обробки переривання), але й забезпечується захист інформаційних ресурсів ядра.

Системні виклики найчастіше мають синтаксис функції мови програмування, на якій написано ядро ОС.

Підсистема управління введенням-виведенням. Підсистема управління введенням-виведенням реалізує базові механізми обміну даними між пристроями введення-виведення та оперативною пам'яттю обчислювальної машини та забезпечує організацію файлів в файлові системи.

Операція введення виконується як читання даних з зовнішнього пристрою в оперативну пам'ять, операція виведення - як запис даних з оперативної пам'яті на зовнішній пристрій.

При роботі з файлами система введення-виведення впроваджує спеціальну абстракцію - потік вводу-виводу, що дозволяє програмам, які звертаються за сервісами введення-виведення, використовувати одноманітний перелік функцій роботи з файлами не залежно від типу пристрою, на якому знаходиться файл, та типу файлової системи, яка містить цей файл. Відмінності доступу до різних пристроїв та файлових систем забезпечуються додатковими програмними модулями - драйверами пристроїв та файлових систем.

В окремих операційних системах підсистема управління введенням-виведенням також може впроваджувати механізми, які призвані підвищити швидкість обміну даними між задачами та файлами. Найчастіше використовується механізм буферизації (кешування) даних, який полягає в тому, що при читанні даних з файлу підсистема намагається за одну операцію введення читати дані блоками зручного (звичайно досить великого) розміру, а не порціями, які запитує задача. Завдяки цьому за одну операцію введення в оперативну пам'ять потрапляють також додаткові дані, які зберігаються в кеші і в подальшому передаються в програму без додаткових звернень до пристрою. Подібним чином цей механізм працює і при виконанні операцій запису.

Підсистема управління оперативною пам'яттю. Будь яка програма може виконуватись лише тоді, коли вона завантажена в оперативну пам'ять, так само, будь які дані з файлів можуть оброблятись лише тоді, коли вони завантажені в оперативну пам'ять. Завантаження програми та даних в оперативну пам'ять призводить до того, що в оперативній пам'яті одночасно знаходяться одразу кілька компонентів: ядро операційної системи, командний інтерпретатор, програма, що виконується, та дані, що обробляються. Крім того, програма в процесі свого виконання може звертатись до підсистеми управління оперативною пам'яттю з запитами на виділення додаткової - динамічної - оперативної пам'яті.

В багатозадачних операційних системах кількість компонентів, що одночасно можуть знаходитись в оперативній пам'яті зростає пропорційно кількості задач і може сягати сотень.

Підсистема управління оперативною пам'яттю забезпечує розподіл оперативної пам'яті між різними компонентами, а також розподіляє пам'ять під кеш системи введення-виведення.

В окремих багатозадачних операційних системах підсистема управління оперативною пам'яттю також забезпечує віртуалізацію оперативної пам'яті, завдяки чому кожна задача (процес) отримує власну віртуальну пам'ять, причому таким чином, що нестача реальної (фізичної) пам'яті покривається за рахунок перерозподілу даних між оперативною пам'яттю та зовнішнім накопичувачем і переміщення даних між фізичною оперативною пам'яттю і зовнішнім накопичувачем приховується від задач. Цей переміщення називається пейджінгом (англ. paging) або свопінгом (англ. swapping - обмін) - в залежності від термінології конкретної ОС.

Введення механізму віртуалізації оперативної пам'яті дозволяє отримати два корисних наслідки:

- кожна задача фактично виконується у власному адресному просторі, тобто таким чином, якби вона виконувалась в однозадачній операційній системі, завдяки чому значно зменшується вплив окремих задач однією на одну та на ядро системи, а завдяки цьому - і надійність системи;

- кожна задача отримує стільки віртуальної оперативної пам'яті, скільки потрібно, а не стільки, скільки є наявної фізичної оперативної пам'яті.

Віртуалізація оперативної пам'яті вимагає апаратної підтримки і звичайно забезпечується через спеціальну таблицю сторінок пам'яті, котра містить відповідності між віртуальними та фізичними адресами.

Підсистема управління задачами (процесами). Підсистема управління задачами (процесами) забезпечує створення задачі (процесу), завантаження програмного коду і його виконання та завершення задачі (процесу).

В багатозадачних системах підсистема управління задачами (процесами) також забезпечує механізми залежностей між задачами, в тому числі: синхронізацію задач та успадкування властивостей.

Засоби міжпроцесної взаємодії. Взаємодія процесів дозволяє процесам синхронізувати свою роботу, сумісно і узгоджено використовувати спільні ресурси та спільно виконувати обробку даних.

Взаємодія процесів забезпечується всіма підсистемами ядра ОС: підсистема управління введенням-виведенням забезпечує передачу даних між процесами; підсистема управління оперативною пам'яттю розподіляє під процеси спільну оперативну пам'ять, підсистема управління процесами забезпечує синхронізацію виконання процесів та впроваджує механізм обміну сигналів, за допомогою якого процеси повідомляються про виникнення в системі надзвичайних подій.

2 ДОДАТКОВА ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ ОПЕРАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Безпека. Безпека ОС базується на двох ідеях.

1. ОС надає прямий чи непрямий доступ до ресурсів на кшталт файлів на локальному диску, привілейованих системних викликів, особистої інформації про користувачів та служб, представлених запущеними програмами;

2. ОС може розділити запити ресурсів від авторизованих користувачів, дозволивши доступ, та неавторизованих, заборонивши його.

Запити, в свою чергу, також діляться на два типи.

1. Внутрішня безпека - вже запущені програми. На деяких системах програма, оскільки вона вже запущена, не має ніяких обмежень, але все ж типово вона має ідентифікатор, котрий використовується для перевірки запитів до ресурсів.

2. Зовнішня безпека - нові запити з-за меж комп'ютера, як наприклад реєстрація з консолі чи мережеве з'єднання. В цьому випадку відбувається процес авторизації за допомогою імені користувача та паролю, що його підтверджує, чи інших способів як наприклад магнітні картки чи біометричні дані.

На додачу до моделі дозволити/заборонити системи з підвищеним рівнем безпеки також слідкують за діяльністю користувачів, що дозволяє пізніше дати відповідь на питання штибу «Хто читав цей файл?»

Графічний інтерфейс користувача. Більшість сучасних операційних систем мають графічний інтерфейс користувача (ГІК, англ. Graphical User Interfaces, GUIs, вимовляється як «гуіз»). В деяких старіших ОС ГІК вбудований у ядро, як наприклад у оригінальних реалізаціях Microsoft Windows чи MacOS. Більшість сучасних ОС є модульними і графічна підсистема у них відділена від ядра (як наприклад у Лінукс, МакОС Х і частково у Віндовз).

Багато операційних систем дозволяють користувачеві встановити будь-який графічний інтерфейс на власний вибір. Типовим прикладом у більшості Юнікс-систем (BSD, Лінукс, Minix) є віконна система Х у поєднанні з графічним менеджером KDE чи Gnome. Для Юнікс-систем графічний інтерфейс не є необхідним.

Графічний інтерфейс користувача невпинно розвивається. Наприклад, інтерфейс Windows модифікується щоразу при випуску нової основної версії, а ГІК MacOS було кардинально змінено після випуску MacOS X у 2001 році.

Драйвери пристроїв. Драйвери - це особливий тип комп'ютерних програм, розроблених для коректної взаємодії з пристроями. Вони представляють інтерфейс для взаємодії з пристроєм через певну шину комп'ютера, до котрої даний пристрій під'єднаний, за допомогою ряду команд що відправляють та отримують дані з пристрою. Ці програми залежні як від пристрою так і від операційної системи, тобто кожен пристрій потребує свого драйвера під кожну ОС.

Ключовим моментом проектування драйверів є абстрагування. Кожна модель пристрою (навіть якщо пристрої однакового класу) є унікальною. Новіші моделі часто працюють швидше чи продуктивніше і інакше контролюються. ОС не може знати, як контролювати кожен пристрій зараз і в майбутньому. Для вирішення цієї проблеми ОС лише задає правила поведінки класу пристроїв. Задачею драйвера є перетворення цих правил у специфічні для кожного пристрою команди керування.

Робота в мережі. В більшості сучасних ОС реалізовано підтримку стеку протоколів TCP/IP. Це означає що вони можуть взаємодіяти в мережі, доступаючись до ресурсів одне одного.

Багато ОС також підтримують один чи кілька специфічних протоколів, як наприклад SNA на системах від IBM, DECnet на системах від Digital Equipment Corporation, та Microsoft-специфічні протоколи для Windows. Для певних задач використовуються специфічні протоколи, як наприклад NFS для роботи з файлами через мережу.

Історія. Перші комп'ютери взагалі не мали ОС. На початку 1960-х вони лише комплектувались набором інструментів для розробки, планування та виконання завдань. Серед інших можна виділити системи від UNIVAC та Control Data Corporation.

До кінця 1960-х, проте, було розроблено цілий ряд операційних систем, в котрих були реалізовані всі або більшість з вище перелічених функцій. До них можна віднести «Atlas» (Манчестерський університет), «CTTS» и «ITSS» (Массачусетський технологічний інститут (МТІ)), «THE» (Ейндховенський технологічний університет), «RS4000» (Університет Орхуса) та інші (на той момент їх налічувалось близько сотні)

Найбільш розвинуті ОС того часу, такі як «OS/360» (компанія «IBM»), «SCOPE» (компанія «CDC») та завершений вже в 1970-х роках «MULTICS» (МТІ та компанія «Bell Labs»), передбачали можливість використання багатопроцесорних системи.

Спонтанний характер розробки ОС призвів до наростання кризових явищ, пов'язаних, перш за все, зі складністю та великими розмірами розроблюваних систем. ОС погано масштабувались (простіші не використовували всіх можливостей потужних обчислювальних машин; складніші не оптимально виконувались або взагалі не виконувались на менш потужних системах) і були повністю несумісними між собою.

У 1969 році співробітники МТІ Кен Томпсон, Деніс Рітчі та Брайан Керніган з колегами розробили та реалізували ОС «Юнікс» («Unix»; первинно «UNICS», на противагу «MULTICS»), котра увібрала в себе багато рис попередниць, але на противагу їм мала цілий ряд переваг:

- проста метафорика (два ключових поняття - процес та файл);

- компонентна архітектура (принцип «одна програма - одна функція», або інакше «кожна програма має робити лише одну роботу, але робити її добре» плюс потужні засоби об'єднання цих програм для вирішення конкретних задач);

- мінімізація ядра та кількості системних викликів;

- незалежність від апаратної архітектури і реалізація на машинно незалежній мові програмування (для цього була розроблена мова програмування «C»;

- уніфікація файлів (будь-що у системі є файлом, до котрого можна доступитись по спільних для всіх правилах).

Завдяки зручності перш за все в якості інструментального середовища «Юнікс» дуже тепло зустріли в університетах, а потім і в галузі в цілому і незабаром вона стала прототипом єдиної ОС, котру можна було використовувати у найрізноманітніших обчислювальних системах, і - більше того - швидко та з мінімумом зусиль перенести на іншу апаратну архітектуру.

В кінці 1970-х років співробітники Каліфорнійського університету в Берклі внесли ряд суттєвих вдосконалень у джерельні коди Юнікс, включно з реалізацією стеку мережевих протоколів TCP/IP. Їх розробка стала відомою під іменем BSD (англ. Berkeley Software Distribution).

Через конфлікт з «Bell Labs» Річард Столмен поставив задачу реалізувати повністю незалежну від авторських прав ОС на основі Юнікс, заснувавши проект «GNU» (англ. рекурсивне скорочення «GNU's Not Unix» - «ГНЮ Не Юнікс»).

Незабаром «Юнікс» стала стандартом де-факто, а потім і юридичним - ISO/IEC 9945. ОС, що дотримувались цього стандарту чи опираються на нього, називають «відкритими» або «стандартними». До них відносяться системи, що базуються на останній версії «Юнікс», випущеної «Bell Labs» («System V»), на розробках Університету Берклі («FreeBSD», «OpenBSD», «NetBSD»), а також ОС «Linux», розроблена спільнотою на чолі з Лінусом Торвальдсом та в межах проекту «GNU» (основні системні інструменти).

Сьогодення. Сучасні операційні системи типово мають графічний інтерфейс користувача, котрий на додачу до клавіатури користується також вказівниковим пристроєм - мишею чи тачпадом. Старіші системи, та системи, що не призначені для частої безпосередньої взаємодії з користувачем (як наприклад сервери) типово використовують інтерфейс командного рядка. Обидва підходи так чи інакше реалізують оболонку, котра перетворює команди користувача - текстові з клавіатури, чи рухи мишки - на системні виклики.

При виборі ОС ключовим моментом є архітектура комп'ютера (зокрема центрального процесора), на котрій вона буде запускатись. На персональних комп'ютерах сумісних з ІВМ РС запускаються ОС сімейства «Майкрософт Віндовз», «Лінукс» та «БСД». На мейнфреймах Burroughs MCP - B5000, IBM OS/360 - IBM System/360, UNIVAC EXEC 8 - UNIVAC 1108. Крім того на більшості сучасних мейнфреймів запускаються різні варіанти Лінукс чи Юнікс, а на деяких - версія Datacenter Windows 2003 Server. На вбудованих системах використовується велика кількість вбудованих ОС.

Юнікс-подібні ОС. До юнікс-подібних ОС відноситься велика кількість операційних систем, котрі можна умовно поділити на три категорії - System V, BSD та Лінукс. Сама назва «Юнікс» є торговою маркою, що належить «The Open Group», котра власне й ліцензує кожну конкретну ОС на предмет того, чи відповідає вона стандарту. Тому через ліцензійні чи інші неузгодження деякі ОС, котрі фактично є Юнікс-подібними, не визнані такими офіційно.

Системи Юнікс запускаються на великій кількості процесорних архітектур. Вони широко використовуються як серверні системи у бізнесі, як стільничні системи у академічному та інженерному середовищі. Тут популярні вільні варіанти Юнікс, такі як Лінукс та БСД-системи. Окрім того, деякі з них останнім часом набувають широкого поширення в корпоративному середовищі, особливо це стосується орієнтованих на кінцевого користувача дистрибутивів Лінукс, в першу чергу Ubuntu, Mandriva, Red Hat Enterprise Linux та Suse. Лінукс також є популярною системою на стільницях розробників, системних адміністраторів та інших ІТ-спеціалістів.

Деякі варіанти Юнікс, як наприклад HP-UX компанії Хьюлет Пакард та AIX від IBM запускаються лише на апаратних системах своїх розробників. Інші, як наприклад Solaris, можуть запускатись на багатьох апаратних типах, включаючи сервери на базі x86 та ПК.

Родина Microsoft Windows. Windows XP. Спочатку родина ОС Microsoft Windows проектувалась як графічна надбудова над старими середовищами DOS. Сучасні версії розроблені на базі нового ядра (англ. NT - New Technology, Нова технологія), яке з'явилось в OS/2, запозичене з VMS. Windows запускається на 32- та 64-бітних процесорах Інтел та AMD; попередні версії також могли запускатись на процесорах DEC Alpha, MIPS, Fairchild (пізніше Intergraph) Clipper та PowerPC. Проводились роботи на портування її на архітектуру SPARC.

Станом на 2006 рік Windows утримує монопольне становище (близько 94 %) світового ринку настільних систем, дещо втрачаючи позиції через зростання популярності систем з відкритими джерельними кодами. Вона також використовується на малих та середніх серверах мереж та баз даних. Останнім часом Microsoft проводить ряд маркетингових досліджень, котрі мають на меті показати привабливість родини Windows на ринку корпоративних систем.

Найбільше на сьогоднішній день поширена версія Microsoft Windows XP, випущена 25 жовтня 2001 року. Останній випуск Windows XP Service Pack 2 випущено 6 серпня 2004 року. Станом на 27 червня 2008 року операційні системи сімейства Microsoft Windows займають 91 % долі світового ринку ОС ^[1]

У листопаді 2006 року, після більш ніж 5 років розробки, корпорація Microsoft випустила ОС Windows Vista, що містить велику кількість нововведень та архітектурних змін в порівнянні з попередніми версіями Windows. Серед інших можна виділити новий інтерфейс користувача, названий Windows Aero, ряд вдосконалень безпеки, як наприклад Контроль реєстраційного запису користувача (User Account Control) та нові програми для мультимедія, як наприклад Windows DVD Maker.

Mac OS X. Mac OS X - це ряд графічних ОС, що розроблюються, реалізуються та підтримуються компанією Apple. Mac OS X - це наступниця оригінальної MacОС, що її розробляла Apple з 1984 року. На відміну від попередниці, Mac OS X є Юнікс-системою, що розроблена на основі NEXTSTEP.

Перші випуски Mac OS X були у 1999 році - Mac OS X Server 1.0, та в березні 2001 - Mac OS X 10.0. З того часу було випущено ще 5 версій Mac OS X у варіантах «кінцевий користувач» та «сервер». Остання версія, Mac OS X 10.5, випущена 15 листопада 2007 року. Випуски Mac OS X називаються іменами великих тварин з родини котячих; Остання версія (10.5) носить назву «Леопард».

Серверна версія Mac OS X Server архітектурно ідентична версії для кінцевого користувача, але запускається на серверах виробництва Apple. Вона містить програми для керування робочими групами та адміністрування ключових мережевих служб, включаючи поштові служби, сервери Samba, LDAP, DNS та ін.

Хмарні операційні системи. Основна ідея такої системи - легкий перехід від одного комп'ютера до іншого. Тут можуть виникнути мимовільні аналогії з акаунтом соціальної мережі, який можна підвантажувати на будь-якому доступному терміналі з доступом до Мережі в незалежності від встановленої ОС. Приблизно така ідея і переслідується творцями цієї нової революційної операційної системи

Ми обираємо поміж цих ОС:

- DOS;

- Windows 98;

- Windows 2000;

- Windows XP;

- Windows Vista;

- Windows 7.

І їх серверні варіанти, якщо такі є - для встановлення на сервері, для зберігання та обробки бази даних:

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- захист файлів від викрадення;

- повна віддача від комп'ютера, не перевантаженість непотрібними функціями;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- підтримка сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв.

1. DOS (англ. Disk Operating System - дискова операційна система) - родина тісно пов'язаних операційних систем, які домінували на ринку сумісних із IBM PC комп'ютерів до 1995 року. DOS - однозадачна, однокористувацька 16-бітна операційна система, що використовувала 640кб оперативної пам'яті. Обсяг вище цієї межі був доступний лише шляхом використання додаткового програмного забезпечення.

- немає забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера.

- невелика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування

- слабкий захист файлів від викрадення

- дуже неефективна у плані швидкості доступу до файлів

- немає підтримки великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву

- немає підтримки сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв

2. Windows 98 - застаріла. Була логічним розвитком Windows 95, додаючи нові можливості. Із мінусів - файлова система FAT32, яка не відрізняється особливою швидкодією та захищеністю від збоїв. Немає нативної підтримки USB, для кожного такого пристрою потрібні драйвери, що йшли з пристроєм. Використання змінних носіїв типу флешок дуже утруднюється в такому випадку. Системні вимоги настільки малі, що дозволяють використовувати цю ОС комфортно на всіх ПК середньої потужності офісного типу, що випускалися з 1999 року:

- є забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- слабкий захист файлів від викрадення;

- немає підтримки великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- немає підтримки сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв.

3. Windows 2000 заснована на ядрі NT. Windows 2000 є більш захищеною системою в порівнянні з сімейством 9x. Не дивлячись на появу сучасніших ОС, продовжує залишатися досить потужною і досконалою. Відповідно до поточних планів, випуск критично важливих оновлень безпеки даної системи корпорація Microsoft продовжить до 2011р. Критичних недоліків немає. Нова файлова система NTFS - більш захищена та досконала. Ядро NT має вроджену підтримку PNP для USB - пристроїв, що є дуже важливим для нас:

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- добрий захист файлів від викрадення завдяки можливості шифрування;

- ефективна у плані швидкості доступу до файлів;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- підтримка сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв;

Системні вимоги:

- процесор від Пентіум-133;

- ОЗП від 64 МБ;

- дисковий простір від 2 ГБ.

Такі системні вимоги є смішно малими для сучасних машин.

4. Windows XP - розвиток Windows 2000, включаючи, загалом, тільки косметичні прикраси та деякі функції, призначені для вибагливого домашнього користувача. Проте ці прикраси підвищують мінімальну планку системних вимог:

- процесор від Пентіум-233;

- ОЗП від 128 МБ;

- дисковий простір від 10 ГБ.

Випускалася у двох редакціях - Home Edition та Professional. Перша була урізаною версією другої. Ми хочемо отримати від нашого комп'ютера все - отже, нам не потрібно, щоб прикраси займали важливі для роботи ресурси:

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- добрий захист файлів від викрадення завдяки можливості шифрування;

- неефективно використовує пам'ять та дисковий простір;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- підтримка сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв.

5. Windows Vista - на оновленому ядрі WinNT. У серії продуктів Windows NT нова система носить номер версії 6.0 (Windows 2000 - 5.0, Windows XP - 5.1, Windows Server 2003 - 5.2). Для позначення «Windows Vista» іноді використовують абревіатуру «WINVI», яка об'єднує назву «Vista» і номер версії, записаний римськими цифрами.

Windows Vista, як і Windows XP, виключно клієнтська система:

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- добрий захист файлів від викрадення завдяки можливості шифрування;

- неефективно використовує пам'ять та дисковий простір;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- підтримка сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв.

За заявами компанії в Windows Vista була оновлена підсистема управління пам'яттю і введенням-виводом. Новою функціональністю також є «Гібридний сплячий режим», при використанні якого вміст оперативної пам'яті додатково записується на HDD, але і з пам'яті також не витирається. В результаті якщо подача енергії не припинялася, то комп'ютер відновлює свою роботу користуючись інформацією з RAM. Якщо живлення комп'ютера вимикалося, операційна система використовує збережену на HDD копію RAM і завантажує інформацію з неї (аналог сплячого режиму).

Але це нам також не потрібне - Віста використовує незрівнянно більше ресурсів порівняно з попередніми версіями Віндоус, все через її миловидний інтерфейс. Нам не потрібна через надто важкі системні ресурси:

- процесор від 1.6 ГГц;

- ОЗП від 1 ГБ;

- дисковий простір від 20 ГБ.

Віста визнана провальною.

6. Windows 7 - «оновлена та оптимізована Віста». Надаючи всі можливості Вісти, потребує трохи менше ресурсів, одночасно маючи більшу «чуйність» інтерфейсу. Крім того, з моменту виходу Вісти потужність середнього ПК зросла, отже Сімка прийшлася в нагоді тим, хто бажає мати красивий інтерфейс та сучасні можливості, але не оновлювати апаратне начиння свого комп'ютера:

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- добрий захист файлів від викрадення завдяки можливості шифрування;

- неефективно використовує пам'ять та дисковий простір;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву;

- підтримка сучасного апаратного забезпечення комп'ютера та периферійних пристроїв.

Нам не потрібна у зв'язку з все тими же високими потребами як для офісного ПК:

- процесор від 1.6 ГГц;

- ОЗП від 512 МБ;

- дисковий простір від 15 ГБ.

ВИСНОВОК

Отже, я обираю Windows 2000:

- сучасне ядро, яке підтримується майже всіма виробниками ПЗ;

- низькі системні потреби;

- підтримка сучасних пристроїв;

- сумісність з іншими ОС для роботи через мережу;

- файлова система NTFS, що забезпечує надійне зберігання інформації та надає можливості для її захисту від злому;

- забезпечення зручного та інтуїтивно зрозумілого інтерфейсу для користувача, якому не потрібно заглиблюватися в деталі роботи комп'ютера;

- велика швидкість доступу до файлів та можливість легкого їх редагування;

- добрий захист файлів від викрадення завдяки можливості шифрування;

- ефективно використовує пам'ять та дисковий простір;

- підтримка великого обсягу оперативної пам'яті та дискового масиву.

Для нашої задачі підходить ідеально.

Размещено на Allbest.ru