Засоби мультімедіа
Мультимедіа - інтерактивні системи, що забезпечують роботу з нерухомими і рухомим зображенням, анімованою графікою і текстом, мовою, звуком. Відео і аудіо засоби, носії інформації, програмні утиліти; засоби автоматичної настройки конфігурації комп'ютера.
| Рубрика | Программирование, компьютеры и кибернетика |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.02.2011 |
| Размер файла | 26,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Засоби мультимедіа
Вступ
Мультимедіа -- це інтерактивні системи, що забезпечують роботу з нерухомими зображеннями і рухомим відео, анімованою комп'ютерною графікою і текстом, мовою і високоякісним звуком.
Поява систем мультимедіа, безумовно, проводить революційні зміни в таких областях, як освіта, комп'ютерний тренінг, в багатьох сферах професійної діяльності, науки, мистецтва, в комп'ютерних іграх і т.ін.
Поява систем мультимедіа обумовлена як вимогами практики, так і з розвитком теорії. Проте, різкий ривок, що відбувся в цьому напрямі за останні декілька років, забезпечено перш за все розвитком технічних і системних засобів. Це і прогрес в розвитку ПЕОМ: різко збільшені об'єм пам'яті, швидкодія, графічні можливості, характеристики зовнішньої пам'яті, і досягнення у області відеотехніки, лазерних дисків -- аналогових і CD-ROM, а також їх масове впровадження. Важливу роль зіграла так само розробка методів швидкого і ефективного стиснення / розгортки даних.
Сучасний мультимедіа -ПК в повному “озброєнні” нагадує домашній стереофонічний Hi-Fi комплекс, об'єднаний з дисплеем-телевізором. Він укомплектований активними стереофонічними колонками, мікрофоном і дисководом для оптичних компакт-дисків CD-ROM (CD -- Compact Disc, компакт-диск; ROM -- Read only Memory, пам'ять тільки для читання). Крім того, усередині комп'ютера розміщено новий для ПК пристрій -- аудіоадаптер, що дозволив перейти до прослуховування чистих стереофонічних звуків через акустичні колонки з вбудованими підсилювачами.
Розглянемо деякі технічні питання, що стосуються мультимедіа. Основна проблема -- сумісна обробка різнорідних даних: цифрових і аналогових, “живого” відео і нерухомих зображень і т.ін. У комп'ютері всі дані зберігаються в цифровій формі, тоді як теле-, видео- і більшість аудіоапаратури має справу з аналоговим сигналом. Проте вихідні пристрої комп'ютера -- монітори і динаміки мають аналоговий вихід. Тому простий і найбільш дешевий шлях побудови перших систем мультимедіа полягав в стиковці різнорідної апаратури з комп'ютером, наданні комп'ютеру можливостей управління цими пристроями, поєднанні вихідних сигналів комп'ютера і відео- і аудіопристроїв і забезпеченні їх нормальної спільної роботи. Подальший розвиток мультимедіа відбувається у напрямі об'єднання різнорідних типів даних в цифровій формі на одному середовищі-носії, в рамках однієї системи.
1. Відео і аудіо засоби
При змішенні сигналів основні проблеми виникають з відео -зображенням. Різні ТВ-стандарти, що існують в світі (NTSC, PAL, SECAM), застосування різних моніторів і відеоконтролерів спричиняють різноманітність підходів у вирішенні виникаючих проблем. Проте у будь-якому випадку потрібна синхронізація двох зображень, для чого служить пристрій генлок (genlock). З його допомогою на екрані монітора можуть бути суміщені зображення, що згенерувало комп'ютером (анімована або нерухома графіка, текст, титри), і “живе” відео. Якщо додати ще один пристрій -- кодер (encoder), комп'ютерне зображення може бути перетворено у форму ТВ-сигнала і записано на відеоплівку. "Настільні відео-студії”, застосування систем мультимедіа, що є одним з прикладів, дозволяють готувати суміщені відео-комп'ютерні кліпи, титри для відеофільмів, допомагають при монтажі кінофільмів.
Системи такого роду не дозволяють якось обробляти або редагувати саме аналогове зображення. Для того, щоб це стало можливим, його необхідно оцифрувати і ввести в пам'ять комп'ютера. Для цього призначена так звана плата захоплення (capture board, frame grabbers). Оцифровка аналогових сигналів породжує величезні масиви даних. Так, кадр стандарту NTSC (525 рядків), перетворений платою типу Truevision, перетворюється на комп'ютерне зображення з роздільною здатністю 512x482 піксель. Якщо кожна крапка представлена 8 бітами, то для зберігання всієї картинки потрібно близько 250 Кбайт пам'яті, причому погіршується якість зображення, оскільки забезпечується тільки 256 різних кольорів. Вважається, що для адекватної передачі початкового зображення потрібно 16 млн. відтінків, тому використовується 24-бітовий формат зберігання кольорової картинки, а необхідний розмір пам'яті зростає. Оцифрований кадр може потім бути змінений, відредагований звичайним графічним редактором, можуть бути прибрані або додані деталі, змінені кольори, масштаби, додані спецефекти, типу мозаїки, інверсії і т.ін. Природно, інтерактивна екранна обробка можлива лише в межах роздільної здатності, що забезпечується даним конкретним відеоадаптером. Оброблені кадри можуть бути записані на диск у будь-якому графічному форматі і потім використовуватися як реалістичний нерухомий фон для комп'ютерної анімації. Можлива також покадрова обробка початкового зображення і вивід назад на відеоплівку для створення псевдореалістичного мультфільму.
Запис послідовності кадрів в цифровому вигляді вимагає від комп'ютера великих об'ємів зовнішньої пам'яті: частота кадрів в американському ТВ- стандартне NTSC -- 30 кадрів/с (PAL, SECAM -- 25 кадрів/с), так що для запам'ятовування однієї секунди повнокольорового повноекранного відео потрібно 20-30 Мбайт, а оптичний диск місткістю 600 Мбайт вміщатиме менш півхвилини зображення. Але послідовність кадрів недостатньо тільки запам'ятати, її треба ще вивести на екран у відповідному темпі. Подібною швидкістю передачі інформації -- близько 30 Мбайт /с -- не володіє жоден з існуючих зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв. Щоб виводити на екран комп'ютера оцифроване відео, доводиться йти на зменшення об'єму передаваних даних, (виведення зменшеного зображення в невеликому вікні, зниження частоти кадрової розгортки до 10-15 кадрів /с, зменшення числа біт / піксель), що, в свою чергу приводить до погіршення якості зображення.
Радикальніше обидві проблеми -- пам'яті і пропускної спроможності -- розв'язуються за допомогою методів стиснення / розгортки даних, які дозволяють стискати інформацію перед записом на зовнішній пристрій, а потім прочитувати і розгортати в реальному режимі часу при виведенні на екран. Так, для рухомих відео-зображень існуючі адаптивні різницеві алгоритми можуть стискати дані з коефіцієнтом порядку 100:1-- 160:1, що дозволяє розмістити на CD-ROM близько години повноцінного озвученого відео. Робота цих алгоритмів заснована на тому, що звичайно подальший кадр відрізняється від попереднього лише деякими деталями, тому, узявши будь-який кадр за базовий, для наступних можна зберігати тільки відносні зміни. При значних змінах кадру, наприклад, при монтажному склеюванні, наїзді або панорамуванні камери, автоматично вибирається новий базовий кадр. Для статичних зображень коефіцієнт стиснення, природно, нижче -- близько 20-30:1. Для аудіоданих застосовують свої методи компресії.
Існує симетрична і асиметрична схеми стиснення даних. При асиметричній схемі інформація стискається в автономному режимі (тобто одна секунда початкового відео стискається протягом декількох секунд або навіть хвилин могутніми паралельними комп'ютерами і поміщається на зовнішній носій, наприклад CD-ROM. На машинах користувачів встановлюється порівняно дешева плата декодування, що забезпечують відтворення інформації мультимедіа у реальному часі. Використання такої схеми збільшує коефіцієнт стиснення, покращує якість зображення, проте користувач позбавлений можливості розробляти власні продукти мультимедіа. При симетричній схемі стиснення і розгортка відбуваються у реальному часі на машині користувача, завдяки чому за персональними комп'ютерами і в цьому випадку зберігається їх основоположна гідність: з їх допомогою будь-який користувач має можливість здійснювати власну продукцію, у тому числі і комерційну, не виходячи з будинку. Правда, при симетричній схемі декілька падає якість зображення: з'являються “змащені” кольори, картинка як би расфокусируеться. З розвитком технології ця проблема поступово йде, проте поки іноді віддають перевагу змішаній схемі, при якій розробник продукту створює, відладжує і випробовує продукт мультимедіа на своїй машині з симетричною схемою, а потім “напівфабрикат” в стандартному форматі відсилається на фірму, де його піддають стисненню на могутньому комп'ютері, з використанням більш довершених алгоритмів і розміщують результуючий продукт на CD-ROM.
В даний час цілий ряд фірм активно веде розробку алгоритмів стиснення відеоінформації, прагнучи досягти коефіцієнта стиснення 200:1 і вище. У основі найбільш ефективних алгоритмів лежать різні адаптивні варіанти: DCT (Discrete Cosine Transform, дискретне косінус-перетворення), DPCM (Differential Pulse Code Modulation, різницева імпульсно-кодова модуляція), а також фрактальні методи. Алгоритми реалізуються апаратний -- у вигляді спеціальних мікросхем, або “firmware” -- записаної в ПЗП програми, або чисто програмно.
Різницеві алгоритми стиснення застосовні не тільки до відео-зображення, але і до комп'ютерної графіки, що дає можливість застосовувати на звичайних персональних комп'ютерах новий для них вигляд анімації, а саме покадровий запис мальованих мультфільмів великої тривалості. Ці мультфільми можуть зберігається на диску, а при відтворенні прочитуватися, розпаковуватися і видаватися на екран у реальному часі, забезпечуючи ті ж необхідні для плавного зображення 25-30 кадрів в секунду.
При використанні спеціальних відео-адаптерів (відеобластерів) мультимедіа-ПК стають центром побутової відео-системи, що конкурує з самим довершеним телевізором.
Новітні відеоадаптери мають засоби зв'язку з джерелами телевізійних сигналів і вбудовані системи захоплення кадру (компресії / декомпресії відеосигналів) в реальному масштабі часу, тобто практично миттєво. Відеоадаптери мають швидку відеопам'ять від 2 до 4 Мбайт і спеціальні графічні прискорювачі процесори. Це дозволяє одержувати до 30-50 кадрів в секунду і забезпечити виведення рухливих повноекранних зображень.
Будь-який мультимедіа-ПК має в своєму складі плату-аудіоадаптер. Для чого вона потрібна? З легкої руки фірми Creative Labs (Сінгапур), що назвала свої перші аудіоадаптери дзвінким словом Sound Blaster, ці пристрої часто іменуються “саундбластерами”. Аудіоадаптер дав комп'ютеру не тільки стереофонічне звучання, але і можливість запису на зовнішні носії звукових сигналів. Як вже було сказано раніше, дискові накопичувачі ПК зовсім не підходять для запису звичайних (аналогових) звукових сигналів, оскільки розраховані для запису тільки цифрових сигналів, які практично не спотворюються при їх передачі по лініях зв'язку.
Аудіоадаптер має аналого-цифровий перетворювач (АЦП), що періодично визначає рівень звукового сигналу і перетворюючий цей відлік в цифровий код. Він і записується на зовнішній носій вже як цифровий сигнал.
Цифрові вибірки реального звукового сигналу зберігаються в пам'яті комп'ютера (наприклад, у вигляді WAV-файлов). Лічений з диска цифровий сигнал подається на цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП), який перетворює цифрові сигнали в аналогові. Після фільтрації їх можна підсилити і подати на акустичні колонки для відтворення. Важливими параметрами аудіоадаптера є частота квантування звукових сигналів і розрядність квантування.
Частоти квантування показують, скільки разів в секунду беруться вибірки сигналу для перетворення в цифровий код. Звичайно вони лежать в межах від 4-5 КГц до 45-48 КГц.
Розрядність квантування характеризує число ступенів квантування і змінюється ступенем числа 2. Так, 8-розрядні аудіоадаптери мають 28=256 ступенів, що явно недостатньо для високоякісного кодування звукових сигналів. Тому зараз застосовуються в основному 16-розрядні аудіоадаптери, що мають 216 =65536 ступенів квантування -- як у звукового компакт-диска.
Таблиця 1
|
Частотний діапазон |
Вид сигналу |
Частота квантування |
|
|
400 - 3500 Гц |
Мова (ледве розбірлива) |
5.5 КГц |
|
|
250 - 5500 Гц |
Мова (середня якість) |
11.025 КГц |
|
|
40 - 10000 Гц |
Якість звучання УКВ-пріємника |
22.040 КГц |
|
|
20 - 20000 Гц |
Звук високої якості |
44.100 КГц |
Інший спосіб відтворення звуку полягає в його синтезі. Під час вступу на синтезатор деякої інформації, що управляє, по ній формується відповідний вихідний сигнал. Сучасні аудіоадаптери синтезують музичні звуки двома способами: методом частотної модуляції FM (Frequency Modulation) і за допомогою хвильового синтезу (вибираючи звуки з таблиці звуків, Wave Table). Другий спосіб забезпечує натуральніше звучання.
Частотний синтез (FM) з'явився в 1974 році (PC-Speaker). У 1985 році з'явився AdLib, який, використовуючи частотну модуляцію, був здатний грати музику. Нова звукова карта SoundBlaster вже могла записувати і відтворювати звук. Стандартний FM-синтез має середні звукові характеристики, тому на картах встановлюються складні системи фільтрів проти можливих звукових перешкод.
Суть технології WT-синтеза полягає в наступному. На самій звуковій карті встановлюється модуль ПЗП із “захисними” в нього зразками звучання справжніх музичних інструментів -- семплами, а WT-процессор за допомогою спеціальних алгоритмів навіть по одному тону інструменту відтворює решту звуків. Крім того багато виробників оснащують свої звукові карти модуляторами ОЗП, так що є можливість не тільки записувати довільні сємпли, але і підвантажувати нові інструменти.
До речі, команди, що управляють, для синтезу звуку можуть поступати на звукову карту не тільки від комп'ютера, але і від іншого, наприклад, MIDI (Musical Instruments Digital Interface) пристроя. Власне MIDI визначає протокол передачі команд по стандартному інтерфейсу. MIDI- повідомлення містить посилання на ноти, а не запис музики як такий. Зокрема, коли звукова карта одержує подібне повідомлення, воно розшифровується (які ноти яких інструментів повинні звучати) і відпрацьовується на синтезаторі. У свою чергу комп'ютер може через MIDI управляти різними “інтелектуальними” музичними інструментами з відповідним інтерфейсом.
Для електронних синтезаторів звичайно указується число одночасно звучних інструментів і їх загальне число (від 20 до 32). Також важлива і програмна сумісність аудіоадаптера з типовими звуковими платформами (SoundBlaster, Roland, AdLib, Microsoft Sound System, Gravis Ultrasound і ін.).
Як приклад розглянемо склад вузлів одного з могутніх аудіоадаптерів -- SoundBlaster AWE 32 Value. Він містить два мікрофонні малошумлячі підсилювачі з автоматичним регулюванням посилення для сигналів, що поступають від мікрофону, два лінійні підсилювачі для сигналів, що поступають з лінії, з програвача звукових дисків або музичного синтезатора. Крім того, сюди входять програмно - управляючий електронний мікшер, що забезпечує змішення сигналів від різних джерел і регулювання їх рівня і стереобалансу, 20-голосий синтезатор музичних звуків частотної модуляції FM, програмно керований хвильовий (табличний) синтезатор музичних звуків і звукових ефектів (16 каналів, 32 голоси, 128 інструментів), аналого-цифровий 16-розрядний перетворювач для перетворення аналогового сигналу з виходу мікшера в цифровий сигнал, систему стиснення цифрової інформації з можливістю застосування розширеного звукового процесора ASP. Нарешті, аудіоадаптер має цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) для перетворення цифрових сигналів, що несуть інформацію про звук, в аналоговий сигнал, адаптивний електронний фільтр на виході ЦАП, що знижує перешкоди від квантування сигналу, двохканальний підсилювач потужності по 4 Вт на канал з ручним і програмно-керованим регулятором гучності і MIDI-раз'єм для підключення музичних інструментів.
Як видно з цього переліку, аудіоадаптер -- достатньо складний технічний пристрій, побудований на основі використання останніх досягнень в аналоговій і цифровій аудіотехніці.
У новітні звукові карти входить цифровий сигнальний процесор DSP (Digital Signal Processor) або розширений сигнальний процесор ASP (Advanced Signal Processor). Вони використовують довершені алгоритми для цифрової компресії і декомпресії звукових сигналів, для розширення бази стереозвуку, створення луни і забезпечення об'ємного (квадрофоничного) звучання. Програма підтримки ASP QSound поставляється безкоштовно фірмою Intel на CD-ROM “Software Developer CD”. Важливо відзначити, що процесор ASP використовується при звичайних двохканальних стереофонічних запису і відтворенні звуку. Його застосування не завантажує акустичні тракти мультимедіа комп'ютерів.
інтерактивний аудіо відео програмний
2. Носії інформації
Важливою проблемою мультимедіа є забезпечення адекватних засобів доставки, розповсюдження мультимедіа - інформації. Носії повинні вміщати величезні об'єми різнорідної інформації, дозволяти швидкий доступ до окремих її компонентів, якісне їх відтворення, і при цьому бути достатньо дешевим, компактним і надійним. Ця проблема одержала гідне рішення лише з появою оптичних дисків різних типів. У перших системах мультимедіа були використані аналогові диски -- їх звичайно називають “відеодисками”. Діаметр цих дисків 12 або 8 дюймів. Відомі 12-дюймові диски стандарту LV (Laser Vision), підтримуваного Sony, Philips і Pioneer.
Інформація записується на лазерний диск по спіралі, кожен виток цієї спіралі називається доріжкою. Існують 2 способи запису інформації на лазерні диски -- CAV (Constant Angular Velocity, з постійною кутовою швидкістю) і CLV (Constant Linear Velocity, з постійною лінійною швидкістю). При записі CLV диски вміщають по 1 годині відео на кожній із сторін (диски CLV називають також “довгограючими”), проте їх інтерактивні можливості обмежені, тому вони в системах мультимедіа використовуються рідко, частіше застосовуються при записі фільмів.
Диск CAV вміщає на кожній доріжці один відеокадр (точніше, два напівкадри, що містять парні і непарні рядки кадру -- телевізор працює в інтерлейсном режимі, поперемінно висвічуючи парні і непарні рядки кожного кадру). Диск обертається з постійною швидкістю 30 об/с, забезпечуючи необхідні для NTSC 30 кадрів/с. Кожна із сторін диска має 54000 доріжок, тобто вміщає 30 хвилин відео NTSC (диски для PAL -- 37 хвилин). Кожен кадр має свій номер, або адресу, по номеру можливий прямий доступ до будь-якого кадру. Кадри можуть трактуватися як нерухомі зображення -- для цього після завершення зчитування доріжки пристрій не переходить на наступну, а знов прочитує ту ж саму); можливо також програвання з різними швидкостями і у зворотному напрямі. Разом із зображенням записуються дві звукові доріжки, доступні, втім, тільки при перегляданні кадрів в режимі відео. Інформацію на диску можна розбити на частини -- до 80 частин на кожній із сторін. Інформація, що управляє, -- номери кадрів, номери частин -- поміщається в “бланкових” (невідимих) частинах кадрів.
Проміжний, “аналого - цифровий” формат лазерних дисків -- LVROM, або AIV (Advanced Interactive Video, покращуване інтерактивне відео) -- дозволяє поєднувати на одному диску аналогове відео з цифровим звуком і даними.
Нарешті, існують різні типи чисто цифрових дисків: CD-ROM, WORM, стирані. CD-ROM, як і цифрові аудіо-компакт-диски CD-DA (Compact Disc -- Digital Audio) мають діаметр 5.25 дюйма; вони вміщають 500-600 Мбайт інформації і є зараз найбільш масовим цифровим засобом доставки мультимедіа-інформації.
Таблиця 2
|
Формат |
Опис |
|
|
CD-Audio |
Старий формат компакт-дисків. Майже всі дисководи CD-ROM можуть програвати звукові компакт-диски. |
|
|
CD-Interactive |
Власний формат Philips для “інтерактивних”, в основному, ігрових компакт-дисків для домашніх програвачів. |
|
|
CD-ROM / XA |
Поєднує стислі дані і звук, а так само змішаний режим, записуються з чергуванням для рівнішого відтворення. Кращий формат для мультимедіа. |
|
|
Mixed mode |
Комбінація звуку у форматі Red Book і даних CD-ROM. Перша доріжка повинна містити дані, за нею можуть слідувати доріжки CD-Audio. |
|
|
CD-Plus |
Схожий з режимом Mixed mode, відмінність -- запобігання зверненню звукового програвача до доріжок з даними щоб уникнути пошкодження динаміків. |
|
|
ISO-9660 |
Стандартний формат і структура каталогів для CD-ROM. |
|
|
HFS (Hierarhical File Structure) |
Формат даних, розроблений для Macintosh. |
|
|
Hybrid discs |
Містить системи HFS і ISO. |
|
|
Photo CD |
Розроблений фірмою Kodak для запису фотографій високої якості. Для відтворення необхідний пристрій CD-ROM / XA або CD-Interactive. |
|
|
Video CD |
Відеоінформація у форматі MPEG-1 і звук. Стандарт призначений для відтворення фільмів. |
CD-ROM диск -- кружок з прозорої пластмаси, полікарбонату, на одній з поверхонь якого нанесений тонкий світловідбиваючий шар. Цей сріблястий шар добре видно з тильної сторони прозорого диска. У ньому є мікроскопічні поглиблення -- піти, створені в процесі його копіювання з оригіналу.
Типова довжина піта 0.8 - 3.2 мкм, ширина 0.4 мкм, глибина 0.12 мкм, а відстань між окремими доріжками 1.6 мкм. На одному дюймі (2.54 см) поверхні диска розміщується 16 тис. доріжок (для порівняння -- на одному дюймі магнітного диска поміщається тільки 96 доріжок). Завдяки таким малим розмірам пітів звичайний CD-ROM вміщає величезний об'єм інформації -- близько 700 Мбайт. Нові типи дисків мають на порядок більший об'єм і допускають запис інформації користувачем.
Робочою є тільки одна поверхня диска CD-ROM. Вона захищена товстим шаром лаку, на який звичайно наноситься барвиста етикетка. У програвачі диск обернений цією стороною назовні. Протилежна (тильна) сторона використовується для зчитування лазерним променем. Промінь проходить крізь неї, оскільки основа диска -- прозора пластмаса. Товщина диска 1.2 мм, зовнішній діаметр 120 мм, діаметр внутрішнього отвору 15 мм.
Швидкість обертання диска непостійна і змінюється від 500 об./хв. для внутрішньої частини диска, з якою починається зчитування, до 200 об./хв. для зовнішньої. Спеціальний оптико-електронний блок має пристрої для стабілізації випромінювання лазера, автоматичного фокусування, стеження за доріжкою при битті диска і вибору треків диска для зчитування.
Для зчитування інформації з CD-ROM використовується напівпровідниковий діод з фокусуючою і стежачою оптичною системою. Внутрішня поверхня диска, на яку кладуть диск на підставку (у касету) дисковода, знаходиться не у фокусі оптичної системи лазерного випромінювача. Діаметр світлової плями від лазера, що створює конус світла, сходиться близько 1 мм. Тому помірні забруднення неробочої поверхні, наприклад, порошинки на ній, відбитки пальців і навіть невеликі подряпини практично не впливають на відтворення. На відміну від звичних жорстких магнітних дисків, диски CD-ROM можна замінювати в лічені секунди. Адже один диск CD-ROM по місткості рівний приблизно 500-м звичайним гнучким дискам формату 3.5“ на 1.44 Мбайт. Економія на дискетах є важливою гідністю мультимедіа.
Програвачі комп'ютерних компакт-дисків, звичайно звані CD-ROM-драйвами, бувають двох типів: зовнішні (з своїм корпусом) і внутрішні -- вбудовувані в системний блок комп'ютера. Останні нагадують накопичувачі на гнучких магнітних 5.25-дюймових дискетах і мають однакові з ним розміри.
На передній панелі дисковода CD-ROM звичайно є кнопка Eject для викиду або плавного висунення піддону, індикатор Busy (зайнято), роз'єм для підключення стереотелефонів і регулятор гучності, використовуваний при програванні звукових дисків.
Повноцінне “озброєння” мультимедіа-ПК вимагає підключення до нього безлічі зовнішніх пристроїв: аудіо- і відеоадаптерів, телевізійних і радіо-тюнерів, дисководів CD-ROM, джойстиків, клавіатури MIDI та ін. Всі вони обслуговуються масою програмних утиліт -- драйверів і нерідко конфліктують один з одним. В зв'язку з цим крупні розробники ПК об'єднали зусилля в створенні стандарту Plug and Play (вмикай і грай). Цей стандарт -- обширний комплекс програмних і апаратних засобів по повністю автоматичній настройці конфігурації комп'ютера відповідно до використовуваного з ним устаткування.
Технологія PnP (або Plug'n'Play) припускає, що досить включити комп'ютер, як всі апаратні і програмні засоби автоматично оптимально настрояться і стануть працювати без збоїв і конфліктів.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Зв'язок з освітою. Приклади використання ЕОМ для адміністративного управління. Навчальні засоби обчислювальної техніки. Технічні засоби обчислювальної техніки. Комерційне застосування ЕОМ. Введення та виведення інформації. Програмні засоби.
реферат [13,5 K], добавлен 08.08.2007Розробка програми на мові програмування С++ з використанням об'єктно-орієнтованого програмування. Робота з файлами, графікою, класами, обробка числової інформації. Графічні засоби мови програмування. Алгоритм задачі та допоміжні програмні засоби.
курсовая работа [102,5 K], добавлен 14.03.2013Поняття комп'ютеру як універсальної технічної системи, спроможної виконувати визначену послідовність операцій певної програми. Програмні засоби, за допомогою яких визначають основні характеристики ПК. Утіліта EVEREST Home Edition 1.51, її призначення.
контрольная работа [403,0 K], добавлен 01.12.2009Еverest як програма для перегляду інформації про апаратні і програмні конфігурації комп'ютера, її структура та принцип роботи, значення та функціональні особливості. Обчислення середнього часу відповіді та вартості СОО. Методи діагностики Linux.
лабораторная работа [1,8 M], добавлен 02.06.2011Комп’ютерні віруси та шкідливе програмне забезпечення: історія виникнення та класифікація. Засоби профілактики від ураження шкідливими програмами. Принципи стискання та засоби архівації даних, запис на оптичні диски, форматування та копіювання дисків.
конспект урока [18,8 K], добавлен 03.01.2010Засоби створення електронних карт, тематичних шарів, генералізація просторових об`єктів реального світу, виконання ГІС-аналізу. Технічні та програмні засоби реалізації геоінформаційних систем. Сучасні методи збору просторово розподіленої інформації.
контрольная работа [1,6 M], добавлен 25.11.2014Клавіатури та маніпулятори, принципи їх дії, основні характеристики та застосування. Графічні планшети та сенсорні екрани. Автоматичні засоби вводу графічної інформації. Програма Fine Reader 4. Сканування та автоматичне розпізнавання документів.
курсовая работа [3,8 M], добавлен 30.03.2017Розробка структурної схеми мережі, вибір конфігурації серверу і робочих станцій, комутаторів і маршрутизатора. Організація системи телеспостереження. Розміщення мережного обладнання в приміщеннях. Методи та засоби забезпечення безпеки інформації.
дипломная работа [3,7 M], добавлен 13.04.2012Принципи, цілі та завдання, напрямки робіт із захисту інформації. Суб'єкти системи захисту інформації у Російській Федерації. Основні організаційно-технічні заходи, об'єкти та засоби захисту інформації. Види загроз безпеки, матеріальні носії інформації.
реферат [23,6 K], добавлен 27.03.2010Описання видів загроз безпеки інформації. Комп’ютерні віруси як особливий клас руйнуючих програмних дій, їх життєвий цикл та стадії виконання. Засоби і методи захисту інформації у комп’ютерних системах, механізм їх дії. Класифікація антивірусних програм.
курсовая работа [48,9 K], добавлен 28.09.2011
