Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра комп ютерних систем та мереж

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

"ЕКОНОМІЧНА ІНФОРМАТИКА "

на тему :

"Рішення задач оцінки майна за допомогою офісних програм "

Виконав:

Студент 2 курсу, заочного відділення,

факультету менеджменту та

інформаційних технологій

Перевірив:

кандидат технічних наук,

доцент

м. Миколаїв

2008 р.

Вступ

Електронні таблиці (ЕТ) або табличний процесор призначені для введення різних обчислень. За допомогою електронних таблиць також можна будувати зведені таблиці, графіки та діаграми. Всі документи створені в Microsoft Excel будуть мати розширення *.xls.

Однією з найпоширеніших мов з програмування серед сучасних мов високого рівня, що використовуються в ПК, є мова Microsoft Excel.

Документ в Microsoft Excel називається робоча книга, яка має робочі листки. Їх може бути будь яка кількість.

Кожна чарунка на робочому листі має свою алресу, яка складається із стовбика і графи (А-1, Б-12 і т. д. ) , % беруться в Excel як доля в одиницях (1-100 %, 0,5-50 %, 0,25-25 %). Розділові знаки між цифрами - кома. Всі формули пишуться на англійській мові.

Перед вводом кожної формули ставиться знак = рівно. Після вводу формули натиснути Enter. Для підрахунку суми слід встановити курсор в потрібну чарунку і 2 рази натиснути на суму і виділити 2 стовбик.

А	В	С	Д
1 Товар	ціна	кількість	сума
2
3

Діаграми є стандартні і нестандартні. Вид діаграми визначено у вікні “Мастера диаграмм”.

Вставка нового листа в рабочу книгу: наобхідно в пункті меню “Вставка” натиснути “Рабочий ввод”.

Використання форми в Excel : форма призначена роботи з великими таблицями. Необхідно:

Створити шапку таблиці

Встановити курсор в лівому крайньому кутку чарунки в пункті меню «Данные» і натиснути клавішу.

Форми - пересування по формі відбувається за допомогою ТАБ.

Вставка нових стовбиків в таблицю: ставити курсор на тій чарунці, зліва від якої буде вставлено новий стовбик, “Вставка” “Столбец”.

Вставка Excel в документ Word: кнопка “Вставка” Excel в Word. В середині вставки таблиці працюємо з Word і Excel. Щоб вийти з цієї таблиці натиснути по білому полю.

Робота з масовими матрицями:

А	В	С
1 Товар	Ціна без НДС	Ціна з НДС
2
3
4

Формула = (В 2 : В 4 ) х 125 % Ctrl + Shift+ Enter

1.Форматування таблиці “Автоформат” : виділити таблицю і в списку команд “Формат”, вибрати “Автоформат”. Можна з допомогою встановлення зовнішніх кордонів

Форматування чарунки - цифрової, фінансової, час, дата …

Таблиці складної структури: «Объединение ячеек (чарунок)»- виділити чарунки і натиснути кнопку «Объединение ячеек ». Збільшення розряду даних - натиснути кнопку «Увеличение» або «Уменьшение» розряду.

Для перетворення (ячеек) чарунок або стовбика з % даними - натиснути кнопку «Превращение в % ».

Сортування даних по збільшенню або зменшенню - курсор встановлюється на початку стовбика і натиснути «Возрастание» і т.д.

1. Microsoft Excel. Введення даних. Роздрук робочих листів

Система Excel (розглядається російськомовний варіант), яка є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу розвинені можливості для роботи з табличною інформацією (причому, таблиці розглядаються у дуже загальному розумінні).

Excel виступає не тільки як дуже потужна та зручна самостійна система, але і як засіб, що доповнює та розширює можливості інших, більш спеціалізованих систем (програми-бухгалтерії, прикладні програми, які працюють з базами даних, текстові редактори та інші).

Для запуску Excel можна використовувати будь-яку з традиційних для середовища Windows можливостей:

- клацнути на панелі задач Windows кнопку «Пуск», потім перейти до підменю «Программы» та вибрати у ньому рядок «Microsoft Excel»;

- (двічі) клацнути на ярлику-- «Microsoft Excel», що звичайно розташований на робочому столі Windows;

- обрати файл документа або шаблона Excel, використовуючи кнопку «Пуск» та підменю «Документы». Це призведе до запуску Excel та завантаженню у робоче вікно обраного документа.

Вийти з Excel можна традиційними для середовища Windows способами:

- використовуючи кнопку-- «Закрыть»;

- використовуючи меню «Файл» та команду «Выход»;

- використовуючи сполучення клавіш <Alt+F4>.

Excel виступає не тільки як дуже потужна та зручна самостійна система, але і як засіб, що доповнює та розширює можливості інших, більш спеціалізованих систем (програми-бухгалтерії, прикладні програми, які працюють з базами даних, текстові редактори та інші).

Для запуску Excel можна використовувати будь-яку з традиційних для середовища Windows можливостей:

- клацнути на панелі задач Windows кнопку «Пуск», потім перейти до підменю «Программы» та вибрати у ньому рядок «Microsoft Excel»;

- (двічі) клацнути на ярлику-- «Microsoft Excel», що звичайно розташований на робочому столі Windows;

- обрати файл документа або шаблона Excel, використовуючи кнопку «Пуск» та підменю «Документы». Це призведе до запуску Excel та завантаженню у робоче вікно обраного документа.

Вийти з Excel можна традиційними для середовища Windows способами:

- використовуючи кнопку-- «Закрыть»;

- використовуючи меню «Файл» та команду «Выход»;

- використовуючи сполучення клавіш <Alt+F4>.

Структура вікна Excel наведена нижче. Як звичайно, у програмному вікні Excel може бути відкрито декілька вікон для роботи з таблицями (документами), що допускають різноманітне розташування.

Головні елементи вікна, такі як рядок заголовка, головне меню, панель інструментів, лінійки прокрутки, традиційні для середовища Windows і цілком аналогічні відповідним елементам вікна, наприклад, редактора Microsoft Word. Тому приділимо увагу призначенню тільки специфічних елементів. Відзначимо, що деякі з елементів можуть бути приховані або змінені за допомогою системи настройки вікон.

2.1 Робочий лист

Головні операції з даними виконуються у робочому листі. Для різноманітних форм представлення даних (наприклад: дані та формули, діаграми, макроси) використовуються листи різних типів. Головний тип листа (для роботи з даними) складається з рядків і стовпчиків, що, перетинаючись, утворюють клітинки. Клітинки використовуються для збереження даних і формул. Робочий лист складається з 256 стовпчиків і 65536 рядків. Ім'я стовпчика (звичайно позначається літерами від A до IV) та рядка (позначається числом) утворюють адресу клітинки (наприклад, A1).

Робочі листи утворюють робочу книгу. Кожна така книга може містити від 1 до 256 листів. Зберігаючи інформацію у зовнішній пам'яті у вигляді файла, Excel записує туди робочу книгу. У ході роботи з інформацією (книгою), можна добавляти, видаляти та перейменовувати листи робочої книги. Область ярликів робочих листів дозволяє легко перейти до потрібного листа. Розташовані зліва від ярликів кнопки прокрутки ярликів призначені для відображення на екрані ярликів інших листів.

Excel дозволяє одночасно відкрити декілька робочих книг, кількість яких обмежена тільки обсягом оперативної пам'яті. Кожна робоча книга буде подана у своєму окремому вікні, що має всі зазначені вище елементи керування. Як звичайно, у середовищі Windows, відкриті робочі вікна допускають різноманітні способи розташування у вікні системи Excel.

1.2 Рядок формул

Задати відображення або приховати рядок формул на екрані можна, використовуючи команду «Вид\Строка формул». Цей рядок має різні форми в залежності від умісту активної клітинки. Нижче наведений приклад, коли клітинка В2 містить у собі текст.

У полі імені рядка формул (зверху, ліворуч) подані адреса або ім'я активної клітинки. Це поле дозволяє, наприклад, вказавши адресу клітинки (або діапазону клітинок), швидко перейти до потрібної клітинки (або виділити діапазон клітинок).

Якщо клітинка містить формулу, рядок формул приймає дещо інший вигляд.

У полі вмісту рядка формул (зверху, праворуч) відображений вміст активної клітинки. Наприклад, для клітинки, яка зберігає формулу, поле вмісту відображає формулу, тоді як сама клітинка відображає результат обчислення формули. Поле вмісту надає зручні засоби для уведення та редагування значень. При цьому у рядку формул з'являються кнопки для підтвердження та скасування зроблених змін, а також кнопка для активізації панелі формул у режимі уведення та редагування формул.

У багатьох випадках ту ж саму команду можна задати декількома способами.

Покажчик і ліва клавіша миші дозволяють вибрати потрібний пункт у головному меню та підменю, а також необхідні параметри (установки) у вікнах діалогу.

Наявність “гарячих клавіш” у кожному пункті меню або підменю дозволяють зробити той же вибір за допомогою клавіатури, використовуючи <Alt+літера> для вибору пункту головного меню та відкриття підменю, клавішу <літера> або курсорні клавіші для вибору пункту підменю, клавішу <Tab> або <Shift+Tab> для вибору необхідних параметрів у вікнах діалогу.

Вибір команди з контекстного меню

- Помістіть покажчик миші на об'єкті, що необхідно опрацювати. При цьому мова може йти про окрему клітинку, рядок, стовпчик, виділену область, ярлик робочого листа, елемент діаграми, панель інструментів.

- Клацніть правою клавішею миші.

- Виберіть з контекстного меню, що відкрилось, потрібну команду.

1.3 Вибір команди за допомогою панелі інструментів

Більшість команд, що найчастіше використовуються, можна виконати за допомогою кнопок панелі інструментів. Excel дозволяє вивести або приховати необхідні панелі інструментів. Часто команди, що задаються кнопками панелі інструментів, працюють при найбільш традиційних установках, ставлячи мінімум питань користувачу у вікнах діалогу. Нижче показані дві найбільш уживані панелі: «Стандартная» та «Форматирование».

Виконану останню команду можна повторити будь-яку кількість разів. При повторі будуть враховані всі задані для команди параметри. Повторити команду можна, використовуючи меню «Правка\Повторить» (Ctrl+Y) або кнопку стандартної панелі інструментів. Після слова «Повторить»у пункті меню як правило вказується ім'я повторюваної команди, у випадку неможливості повторення пункт меню має вигляд «Нельзя повторить».

1.4 Скасування команди

Результат виконання останньої команди у більшості випадків можна скасувати. Для скасування можна використовувати меню «Правка\Отменить» (Ctrl+Z) або кнопку стандартної панелі інструментів. Якщо скасування можливе, у пункті меню вказується також дія, що відміняється, у випадку неможливості скасування пункт меню має вигляд «Нельзя отменить».

1.5 Довідкова система Excel

Excel має у своєму розпорядженні потужну та ефективну довідкову систему, потрібна інформація з якої доступна на екрані у будь-який момент. Довідкова система організована у традиціях середовища Windows.

Звернутися до довідкової системи можна за допомогою клавіші <F1> або команди «?\Вызов справки». Подану у вікні довідки інформацію можна переглянути, роздрукувати, скопіювати у буфер, зробити власні закладки та примітки, скористатися функцією пошуку.

Крім того, знаходячись у вікні програми, можна одержати довідку про головні команди або елементи екрана. Для цього використовують комбінацію клавіш <Shift+F1> або кнопку (у попередніх версіях вона входила до стандартної панелі інструментів; в Excel 97 вказану кнопку можна додати до панелі інструментів, знайшовши її у категорії «Окна и справка» вкладки «Команди» діалогової панелі «Настройка», що викликається командою «Сервис\Настройка…»). Після цього курсором, що приймає форму стрілки зі знаком питання, вибирають потрібний об'єкт.

Багато з вікон діалогу у системі має кнопку, яка розташована у правому верхньому куті вікна. За допомогою лівої кнопки миші перетягніть знак питання вказаної кнопки на об'єкт вікна, по якому ви хочете отримати довідку. У вікні, що спливає, ви будете мати підказ по обраному об'єкту.

Якщо ви хочете дістати пояснення щодо призначення непідписаних кнопок, які розташовані на панелях інструментів, просто вкажіть мишкою потрібну кнопку і зачекайте доки з'явиться необхідне пояснення.

У будь-який момент використання Excel можна задати різноманітні параметри, що впливають на його роботу та враховуються надалі програмою за умовчанням. Ці параметри задаються у вікні діалогу «Параметры», що викликається на екран вибором команди «Сервис\Параметры…».

Вікно діалогу «Параметры»має 8 вкладок:

- Параметри вкладки «Вид»дозволяють змінити вигляд вікна програми. Наприклад, вони дозволяють задати, чи відображати рядок формул, рядок стану, індикатори примітки, лінійки прокрутки, лінії сітки.

- Параметри вкладки «Вычисления» визначають спосіб виконання обчислень та керують зовнішніми посиланнями у робочій книзі. Наприклад, вони дозволяють задати, чи обчислювати значення всіх формул автоматично, або очікувати спеціальної вказівки користувача -- кнопка «Вычислить (F9)», що є зручним при роботі з дуже великими та складними таблицями, де використовуються потужні механізми аналізу даних, а також при наявності слабкого та повільного комп'ютера. У результаті активізації опції «точность какна экране»точність здійснюваних обчислень відповідає числу відображуваних на екрані десяткових розрядів (за умовчанням точність обчислень складає 15 знаків після коми), що також може прискорити роботу програми.

- Параметри вкладки «Правка» використовуються програмою при уведенні та правці даних. Наприклад, можна зазначити, чи підтримувати переміщення та копіювання клітинок та областей за допомогою миші, розрядність дробової частини за умовчанням, напрямок переходу до іншої клітинки після уведення даних, візуальні ефекти при видаленні клітинок таблиці.

- На вкладці «Общие» зібрано загальні параметри, що впливають на роботу програми у цілому. Наприклад, можна обумовити кількість листів у новій утворюваній робочій книзі, вигляд адресації клітинок (D5, де D -- ім'я стовпчика та 5 -- номер рядка, або R5C4, де R5 -- рядок 5 а C4 -- стовпчик 4), вигляд меню, шрифт, що використовується.

- Параметри вкладки «Переход» полегшують користувачам перехід від програми Lotus 1-2-3 до Excel.

- Вкладка «Списки» містить списки, які використовуються при застосуванні команди автоматичного заповнення або задають визначений користувачем порядок сортування.

- Параметри вкладки «Диаграмма» визначають формати та режими, що використовуються програмою за умовчанням при створенні нових діаграм. Наприклад, вони визначають, як розуміти порожні клітинки, що входять у виділений для аналізу діапазон: ігнорувати, припускати нульові значення, інтерполювати за значеннями сусідніх клітинок.

- На вкладці «Цвет» можна задати кольори, що використовуються програмою, або скопіювати палітру кольорів з іншої робочої книги.

Відкриття файла робочої книги

- Скористайтеся командою «Файл\Открыть…», або кнопкою стандартної панелі інструментів (або сполученнями клавіш <Ctrl+F12> чи <Ctrl+O>).

- У вікні діалогу «Открытие документа» виберіть диск та папку (каталог), що містять потрібний документ, а потім і відповідний файл робочої книги.

- Відкрийте робочу книгу, використовуючи подвійне клацання миші або кнопку «Открыть» вікна діалогу.

Можна також виділити та за один раз відкрити декілька файлів робочих книг. Кожний із них буде відкритий у своєму вікні. Виділення групи файлів здійснюється традиційним для Windows способом (наприклад, з використанням миші та клавіш <Ctrl> або <Shift>).

При відкритті робочої книги, що збережена у режимі «Только для чтения» (з'являється відповідне попередження), користувач може лише знайомитися з умістом робочої книги. Зберегти зміни у книзі під тим же ім'ям буде неможливо.

Поле «Тип файлов» і список, що відкривається, дозволяють зазначити тип файлів, відображуваних в обраній папці. При виборі типу файла іншого формату (не Excel), система перетворить дані у формат робочої книги.

1.6 Створення нової робочої книги

Після запуску Excel автоматично подає на екрані чисту робочу книгу, готову для створення нового документа.

Для створення ще однієї книги скористайтеся командою «Файл\Создать…», або кнопкою панелі інструментів «Стандартная», або сполученням клавіш <Ctrl+N>. Якщо при цьому використовувалась не панель інструментів, у вікні діалогу «Создание документа» уточніть за допомогою вкладки «Общие», що буде створюватися такий елемент, як «Книга». Excel представить створену нову книгу в окремому вікні, давши їй тимчасове ім'я, що відображається у рядку заголовка. При створенні книги можна, як основу, використовувати і шаблони, як вбудовані так і власні, обираючи необхідний шаблон у вікні діалогу «Создание документа».

Для збереження робочої книги можна використовувати різноманітні традиційні для Windows-програм способи. Виконайте команди «Файл\Сохранить», або «Файл\

Клітинки робочого листа можуть містити різноманітну інформацію: текст, числові значення, дати, час, формули. Щоб помістити дані у визначену клітинку робочого листа, необхідно вибрати потрібну клітинку, ввести дані та підтвердити уведення. Excel при цьому автоматично розпізнає тип даних, що вводяться. Значення, що вводиться, відображається у рядку формул. Крім того, у цьому ж рядку з'являються розглянуті раніше кнопки для опрацювання вмісту клітинки.

Уведення даних завершується натисканням клавіші <Enter> або кнопки у рядку формул. Часто набагато зручніше для завершення уведення використовувати клавіші керування курсором. У цьому випадку після уведення поточна клітинка зміщається у відповідному напрямку. Скасувати уведення дозволяють клавіша <Esc> або кнопка у рядку формул.

Excel інтерпретує уведений вміст клітинки як числове значення, якщо воно складається з цифр і, можливо, деяких спеціальних символів:

- Уведення від'ємного числа починається зі знака мінус. Як від'ємне автоматично інтерпретується і числове значення, взяте у круглі дужки.

Формула в Excel повинна починатися з математичного оператора, наприклад, зі знака рівності (=), або знака плюс (+), або знака мінус (-). Формули крім операцій (часто вживають термін -- оператори) можуть містити константи, адреси клітинок, імена діапазонів, функції. Відразу після завершення уведення виконуються обчислення, і в клітинці відображається результат обчислень. Сама формула, що зберігається в активній клітинці, відображається у рядку формул. Іноді після уведення формули з'являється повідомлення про помилку, по якому, як правило, неважко визначити її характер. Можливості, надані формулами для опрацювання даних у Excel, розглянуті нижче у розділі “Обчислення”.

Для редагування можна використовувати такі сполучення клавіш:

Клавіші	Функція
<®>, <¬>	Зсув курсору на один символ у зазначеному напрямку
<Delete>, <Backspace>	Видалення символу праворуч (ліворуч) від курсору або видалення виділених символів
<Ctrl+Delete>	Видалення усіх символів праворуч від курсору
<Home>, <End>	Позиціювання курсору перед першим або після останнього символу
<Ctrl+Alt+Tab>	Вставка позиції табуляції
<Shift+®>, <Shift+¬>	Розширення виділення на один символ у зазначеному напрямку
<Ctrl+X>	Видалення виділених символів у буфер обміну
<Ctrl+C>	Копіювання виділених символів у буфер обміну
<Ctrl+V>	Вставка вмісту з буфера обміну
<Insert>	Переключення між режимами вставки та заміни

1.7 Оформлення даних

Excel надає у розпорядження користувача множину різноманітних засобів, за допомогою яких визначається представлення даних у робочому листі, що дозволяє створювати професійно оформлені та наочні таблиці.

Перерахуємо головні правила та можливості форматування:

- Задані для клітинки параметри форматування та її вміст відносно незалежні. Формат визначає тільки представлення даних.

- Форматування клітинок робочого листа можна виконати як до, так і після уведення даних у клітинку.

1.8 Обчислення

Одне з головних призначень Excel складається, напевно, у виконанні різноманітних, найчастіше нетривіальних, обчислень над наявними даними. Необхідні обчислення та аналіз даних задаються за допомогою формул. Можливість уведення формул у клітинки робочого листа вже обговорювалася вище. Проте, механізми організації обчислень, надані Excel, дуже потужні та різноманітні, орієнтовані на максимальну автоматизацію як самого процесу побудови формул, так і їх застосування. На допомогу користувачу надані різноманітні візуальні, інтуїтивно зрозумілі, засоби, такі, наприклад, як: майстер функцій, що дозволяє використовувати багату бібліотеку вбудованих функцій; можливість підстановки аргументів операцій та функцій за допомогою маніпулятора; широкі можливості копіювання формул, при якому формула може автоматично змінюватися, пристосовуватися до нового місця розташування; можливість використання в обчисленнях даних, що зберігаються в інших робочих листах або робочих книгах; автоматичне переобчислення результатів при зміні вихідних даних; виявлення помилок.

Формула може містити у собі операнди, оператори та функції. Як операнди можуть виступати константи різноманітних типів, посилання на клітинки або області таблиці, імена діапазонів.

Оператори Excelрозрізняє чотири типи операторів.

Арифметичні оператори

Використовуються для виконання арифметичних операцій та повертають як результат числове значення.

+, - -- додавання, віднімання,

*, / -- множення, ділення,

% -- визначення значення відсотку,

^ -- піднесення до степеня.

Уведення формули Формулипрактично завжди містять посилання на клітинки, вміст яких використовується в обчисленнях. Для уведення формули:

- Помістіть покажчик клітинки на клітинку, у якій ви хочете ввести формулу.

- Вставте як перший символ знак рівності.

- Введіть частину формули аж до першого посилання, як звичайний текст.

- Задайте посилання на клітинку (або діапазон клітинок). Це можна зробити або уведенням з клавіатури, або за допомогою миші, клацнувши на потрібній клітинці. Для завдання діапазону можна виділити його за допомогою миші.

- Після уведення іншої частини формули, завершіть уведення натисканням клавіші <Enter>.

У клітинці відображається результат обчислення формули, хоча дійсним значенням клітинки є формула. Сама формула буде відображатися, як вміст клітинки, у рядку формул.

Як бачимо, посилання можна задавати методом вказівки, або шляхом уведення з клавіатури (природно, можна сполучати обидва способи при записуванні однієї формули). Спосіб завдання посилання методом вказівки є більш наглядним і дозволяє уникнути технічних помилок. При уведенні посилання з клавіатури можна використовувати як малі, так і великі літери. Якщо посилання задане вірно, після підтвердження вводу Excel перетворює всі літери у великі.

У формулі можна використовувати імена клітинок і діапазонів клітинок. Список визначених у поточній робочій книзі імен можна відкрити, клацнувши на кнопці зі стрілкою у полі «Имя», яке розташоване зліва у рядку формул. Можна також натиснути клавішу <F5> та вибрати ім'я діапазону у вікні діалогу «Переход».

1.9 Використання функцій у формулах

В Excel вбудована велика кількість різноманітних функцій, що полегшують виконання обчислень, і спроможних задовольнити більшість самих вимогливих користувачів, що працюють у різних предметних областях. Не розбираючись із усіма функціями, що входять до складу бібліотеки функцій, познайомимося з головними принципами та можливостями їх використання при організації обчислень.

Звертання до функції завжди складається з імені функції, круглих дужок і, як правило, аргументів функції. Навіть якщо для функції не потрібно вказувати аргументи, круглі дужки все рівно повинні бути присутніми. Наприклад, функція СЕГОДНЯ() повертає значення поточної дати, а функція ТДАТА() -- поточну дату та час у числовому форматі. Аргументи функції, що заключаються у круглі дужки, розділяються крапкою з комою (;).

Функцію можна ввести звичайним шляхом, як і будь-який вміст клітинки, з клавіатури. Регістр (Shift) при уведенні функції не враховується. Ім'я функції автоматично буде записане великими літерами. Але звичайно набагато зручніше для вставки функції скористатися майстром функцій.

Поряд із вбудованими в Excel функціями можна створювати також власні функції користувача. Деякі функції, наприклад, інженерні, доступні тільки після встановлення прапорця у пункті «Пакет анализа» у вікні «Надстройки», що викликається за допомогою команди «Сервис\Надстройки…».

Для простоти користування бібліотекою вбудованих функцій та майстром функцій, який спрощує роботу з бібліотекою, усі наявні функції розбиті на тематичні групи -- категорії. Наприклад, є категорії фінансових, статистичних, математичних, текстових функцій, а також функцій дат і часу. Категорія «Полный алфавитный перечень» містить усі функції, впорядковані за їх іменами. Категорія «10 недавно использовавшихся» дозволяє спростити доступ до найбільш уживаних вами функцій.

Для вставки функції за допомогою майстра функцій:

- Помістіть покажчик клітинки на потрібну клітинку. Функція завжди буде вставлена у поточну клітинку.

- Виконайте команду «Вставка\Функция…», або скористайтеся кнопкою--«Вставка функции» панелі інструментів «Стандартная», або натисніть комбінацію клавіш <Shift+F3>. На екран буде виведене перше вікно майстра функцій.

- У списку «Категория» виберіть потрібну категорію функцій.

- У списку «Функция» виберіть функцію, яку ви хочете вставити. При виборі елементів обох списків уведенням початкової літери можна швидко перейти до категорії або функції, що починається вказаною літерою. Під списками дана стисла довідка про призначення виділеної функції.

- Натисніть кнопку «ОК». У другому вікні майстра функцій варто зазначити необхідні аргументи для функції.

- Уведіть потрібні аргументи, використовуючи будь-який з розглянутих способів. При необхідності перемістіть вікно, щоб воно не заважало уведенню аргументів. Поточний результат обчислення функції буде поданий у полі «Значение».

- Натисніть кнопку «ОК». Excel вставить функцію у поточну клітинку. У самій клітинці буде відображений результат обчислення функції.

Якщо, знаходячись у першому вікні майстра функцій, натиснути кнопку «ОК», Excel вставить функцію з шаблонами для завдання аргументів.

При використанні функцій потрібно, звісно ж, враховувати наявні для кожної функції обмеження на кількість і тип аргументів. Деякі функції, наприклад, ті, що обчисляють суму, середнє значення, мінімум, максимум, мають змінне число аргументів (до 30). Майстер функцій дозволить увести всі необхідні значення аргументів, відкриваючи, при необхідності, нові поля уведення. Задаючи аргументи функції (наприклад, у вікні майстра функцій), можна використовувати розглянуті вище адресні оператори, вводячи їх із клавіатури.

За допомогою майстра функцій можна також вкласти функції одна в одну, тобто використовувати як аргумент даної функції іншу функцію. Для цього при введенні аргументу зовнішної функції клацніть на кнопці-- «Изменить формулу» у рядку формул, а потім на кнопці

-- «Вставка функции» панелі інструментів «Стандартная» для запуску майстра функцій. У такий спосіб можна записати формулу, що містить до семи рівнів вкладеності функцій.

Якщо в якості аргументу функції повинно бути вказано ім'я діапазону клітинок, виберіть його зі списку у полі імен рядка формул.

Для уведення функції, що дозволяє швидко визначити суму вмісту діапазону клітинок, є спеціальна кнопка-- «Автосумма» на панелі інструментів «Стандартная». Excel вставить функцію суми та запропонує діапазон клітинок, відмічений у робочому листі біжучою рамочкою. При необхідності, змініть запропонований діапазон, перетягуючи покажчик миші при натиснутій лівій кнопці. Завершити уведення формули можна натисканням клавіші <Enter>.

За допомогою майстра функцій потім можна змінити аргументи будь-якої функції. Для внесення змін:

- Виділіть клітинку з функцією, що необхідно змінити.

- Запустіть майстер функцій. Excel відобразить на екрані друге вікно майстра функцій, що дозволить змінити аргументи функції.

- Виконайте необхідні зміни.

- Натисніть кнопку «ОК» або клавішу <Enter>.

Якщо активна клітинка містить більше однієї функції, спочатку вкажіть у рядку формул відповідний аргумент.

Досить зручною є можливість контролювати проміжні результати за допомогою рядка стану. За умовчанням у рядку стану відображається значення суми для виділених клітинок. Але з контекстного меню рядка стану (того, що викликається правою кнопкою миші, при курсорі миші, встановленому у рядку стану) можна вибрати іншу функцію для визначення проміжних результатів, відмінних від функції суми (середнє значення, максимум і мінімум, кількість значень і кількість чисел у діапазоні).

Як уже відзначалося, за умовчанням у клітинках робочого листа відображаються результати обчислення формул. Щоб задати відображення у клітинках робочого листа самих формул замість результатів, встановіть прапорець параметра «Формулы» на вкладці «Вид» вікна діалогу «Параметры», що викликається командою «Сервис\Параметры…». Задане значення параметра дійсне тільки для поточного робочого листа. Повернутися до відображення результатів можна, скинувши вказаний прапорець.

За умовчанням в Excel встановлена опція, що забезпечує автоматичний перерахунок усіх формул при зміні значень клітинок, які використовуються у цих формулах. Іноді це може призводити до істотного уповільнення роботи системи. Вказаний режим роботи програми можна змінити. Для цього:

- Виконайте команду «Сервис\Параметры…» та перейдіть у вікні діалогу, що відкрилося, на вкладку «Вычисления».

- Активізуйте перемикач «вручную».

Тепер формули робочого листа будуть перераховані тільки після натискання клавіші <F9> або перед зберіганням робочої книги, якщо увімкнутий перемикач «пересчет перед сохранением».

1.10 Бази даних і списки

Організувавши табличні дані у формі списку, користувач одержує можливість виконання в Excel дій, аналогічних процедурам обробки баз даних (наприклад, сортування, відбір або фільтрація даних, уведення та редагування даних через спеціальні вікна, підведення підсумків). Дані, організовані у список, у термінах Excel часто називають базою даних. Звичайно, таблиця-список суттєво відрізняється від бази даних у фахових системах керування базами даних, але наявність спеціальних команд і функцій для керування такою “базою” істотно спрощує роботу.

Крім перелічених можливостей Excel підтримує обмін даними (імпорт та експорт даних) із системами керування базами даних, дозволяючи прочитати або зберегти дані у традиційних форматах баз даних. Крім того до складу пакета Excel входить прикладна програма MS-Query. З її допомогою можна опрацьовувати дані (бази даних), збережені програмами керування базами даних, будувати запити до цих баз, зробити дані доступними для опрацювання засобами Excel. При цьому вхідні дані можуть бути подані у форматах dBase або Paradox, Microsoft Access, FoxPro, а також у будь-яких інших форматах, доступ до яких можливий через інтерфейс ODBC (Open Data Base Connectivity).

Що стосується термінів база даних і список, будемо дотримуватися прийнятої у Microsoft угоди та називати таблиці у документах Excel списками. Базами даних будемо називати файли даних, створені іншими системами обробки даних (системами керування базами даних).

1.11 Підведення проміжних підсумків

Відсортувавши список та відфільтрувавши у ньому тільки потрібні записи, можна скористатися командою «Данные\Итоги» для одержання різноманітних підсумкових даних.

Командою «Итоги» можна додати підсумкові рядки для кожної групи даних у списку, а також виконати інші розрахунки на груповому рівні.

Для введення даних у яку-небудь чарунку таблиці слід зробити цю чарунку активною. Перед введенням можна вибрати кнопками панелі інструментів Форматирование шрифт у списку Шрифт, його розмір, а також тип шрифту (жирний, курсив, підкреслення). Вводити дані в активну чарунку можна безпосередньо у полі самої чарунки (для цього слід клацнути двічі мишею по чарунці або натиснути клавішу F2) чи в полі рядка формул (для цього слід клацнути мишею по рядку формул). При цьому курсор набирає вигляду вертикальної риски, яку можна переміщати за допомогою клавіш керування курсором або за допомогою миші (покажчик миші перевести у потрібну позицію і натиснути ліву кнопку). Символи можуть вводитись у режимі Замена або Вставка. У першому випадку введений символ заміщує той символ, на якому знаходився курсор. У режимі Вставка символи праворуч від курсора зсуваються праворуч і символ вводиться на звільнене місце. Переключення між режимами здійснюється клавішею [Ins]. Після введення символу курсор переміщується на одну позицію праворуч. Для вилучення символу у позиції курсора слід натиснути клавішу [Del], а символу ліворуч від курсора -- клавішу [Backspace]. Натискування клавіші [Enter] завершує введення та редагування даних у чарунці, а клавіші [Esc] -- відміняє його.

Відновити попередній вигляд чарунок можна також командою Правка/Отменить, але це потрібно зробити до подачі інших команд.

При натискуванні клавіші [Enter] табличний курсор переміщується на одну чарунку у напрямі, який визначається вибраним елементом у списку Переход к другой ячейке после ввода информации. Цей список виводиться у вкладці Правка вікна діалогу Параметры. Для зміни напряму слід розкрити цей список і вибрати нове значення напряму.

Цікавою особливістю введення в Excel є автовведення. Ця функція працює при встановленому прапорці Автозаполнение значений ячеек вкладки Правка діалогового вікна Параметры. При введенні даних у цьому режимі Excel намагається угадати, що вводиться, і допише свій варіант до кінця. Якщо користувач згодний з цим варіантом, то слід просто натиснути клавішу [Enter]. В іншому випадку слід продовжити введення, ігноруючи пропозицію Excel.

Типи даних. Чарунка може бути порожньою або містити один з таких типів даних:

- число, включаючи дату і час;

- текст;

- формула.

Можливі такі основні форми числа: ціле, дійсне, з експонентою, дробове. Для цілого числа допустимо використовувати цифри 0 ... 9, а також знаки + і -. Дійсне число включає додатково крапку, яка розділяє цілу і дробову частини. Число з експонентою складається з мантиси і порядку, розділених латинською літерою е або Е. Мантиса -- ціле або дійсне, порядок -- ціле. Число з експонентою трактується як мантиса, помножена на 10 у степені, що дорівнює порядку. Для введення дробового числа слід ввести цілу частину числа, потім символ пропуску, далі чисельник, символ / і знаменник. Якщо ціла частина числа відсутня, то слід ввести на її місце 0. Дата вводиться у форматі ДД/ММ/РРРР, а час -- у форматі ГТ:ХХ:СС. Для введення поточної дати використовують комбінацію клавіш [Ctrl--;], а поточного часу -- комбінацію [Ctrl-Shift-;]. Можна поєднати в одній чарунці дату і час.

При індикації чисел у полі чарунки форма їх представлення залежить від ширини стовпця. У стандартному форматі в чарунці розміщується вісім символів. Цілі числа Excel виводить у формі цілого, навіть якщо вони введені у формі з експонентою. Якщо зображення числа містить більше ніж вісім символів, то воно округлюється. Якщо і це не допомогає, то число виводиться у формі з експонентою.

Слід пам'ятати, що в оперативній пам'яті число зберігається з тією точністю, що задана при його введенні.

Якщо дані вводяться не у форматі числа, то Excel сприймає їх як текст. Якщо Excel може інтерпретувати введені дані як число або формулу, то даним має передувати апостроф (наприклад, якщо вводиться текст 1234, який може сприйнятися як число, тоді рядок введення повинен мати вигляд '1234). Якщо -"«ведений у чарунку-текст довший, ніж ширина чарунки, то він розповсюдиться вправо на сусідні чарунки, якщо вони порожні. Якщо сусідні справа чарунки не порожні, то текст на екрані урізається, однак у пам'яті комп'ютера цей текст зберігається повністю. При встановленні прапорця Переносить по словам вкладки Выравнивание вікна діалогу Формат ячеек (це вікно викликається командою Формат/ячейки) текст буде переноситись, займаючи в чарунці декілька рядків.

Формула починається із символу "=" і являє собою сукупність операндів, з'єднаних знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса чарунки (посилання на чарунку), функція. В полі чарунки після введення формули може відображатись або формула, або значення, обчислене за формулою. Вид відображення залежить від того, чи включена опція Формула на вкладці Вид вікна діалогу Параметры. Це вікно викликається командою Сервис/Параметры.

Якщо у результаті введення числа або обчислень за формулою чарунка заповнюється символами "#", то це означає, що ширина колонки недостатня для виведення значення.

Excel дає можливість дописувати до чарунок примітку -- довільний текст, який, наприклад, роз'яснює призначення чарунки. Чарунки, яким приписана примітка, помічені червоною крапкою у правому верхньому куті чарунки. Для встановлення примітки для виділеної чарунки слід виконати команду Вставка/Примечание і у діалогому вікні Примечание заповнити поле Текстовое примечание. При переміщенні покажчика миші по чарунці, що має примітку, остання з'являється на екрані під чарункою.

Якщо вимкнути прапорець Индикатор примечаний на вкладці Вид (ця вкладка викликається командою Сервис/Параметры, то примітка не буде з'являтись при переміщенні покажчика миші по чарунці.

Виділення діапазону чарунок. Більшість команд Excel оперують з активною чарункою або виділеним діапазоном чарунок.

Для виділення суміжного діапазону чарунок (чарунки складають єдиний прямокутник) слід клацнути курсором по одній з кутових чарунок діапазону і протягнути курсор при натиснутій лівій кнопці миші по решті чарунок діапазону, підсвічуючи їх. Коли курсор доходить до кінця вікна, лист починає прокручуватись.

При використанні клавіатури для виділення діапазону слід, утримуючи клавішу [Shift], клавішами переміщення курсора виділити потрібний діапазон.

Для виділення колонки або рядка слід клацнути мишею по заголовку колонки або номеру рядка. Для виділення декількох колонок або рядків слід натиснути клавішу [Ctrl] і, не відпускаючи її, клацнути по колонках і рядках, які треба виділити. Виділити діапазон можна також за допомогою команди Правка/Перейти, ввівши діапазон у полі Ссылка. Діапазон включає адресу лівого верхнього і правого нижнього кутів діапазону чарунок, розділених двокрапкою. Якщо виділяється діапазон колонок., то в адресі можна не вказувати номери рядків, а якщо діапазон рядків -- то імена колонок.

Для виділення несуміжного діапазону чарунок слід, утримуючи натиснутою клавішу [Ctrl], пересувати курсор миші по чарунках, які потрібно виділити. При виділенні несуміжного діапазону за допомогою команди Правка/Перейти слід розбити несуміжний діапазон на ряд суміжних і вказати у полі Ссылка ці діапазони, розділяючи їх комою.

Виділити всі чарунки можна за допомогою команди Правка/Выделить все.

Чарунки виділеного діапазону відображаються інверсним кольором, за винятком активної чарунки, яка зберігає звичайний колір і рамку. -

Для зняття виділення слід клацнути мишею на чарунці, яка знаходиться поза виділеним діапазоном. Широкі можливості у виділенні надає вкладка Выделение группы ячеек вікна діалогу Перейти, яке відкривається командою Правка/Перейти. Опції цієї вкладки дозволяють виділити порожні чарунки, чарунки, що містять константи, формули і т.д.

Переміщувати табличний курсор всередині виділеного діапазону можна так само, як і в невиділеному діапазоні, але при цьому слід утримувати натиснутою клавішу [Ctrl].

Поділ листів на сторінки. Excel автоматично розділяє лист на сторінки по вертикалі та горизонталі, якщо встановлено прапорець Авторазбиение на страницы на вкладці Вид вікна діалогу Параметры. Роздільники сторінок (штрихові лінії) з'являються на екрані при друкуванні або попередньому перегляді листа книги. Іноді необхідно власноручно поділити лист на сторінки як горизонтально, так і вертикально.

Для встановлення горизонтального поділу слід перемістити табличний курсор у чарунку, з якої буде починатись нова сторінка (ця чарунка має зваходитися у колонці А) і виконати команду Вставка/Разрыв страницы. Для встановлення вертикального поділу слід перемістити курсор у чарунку, з якої буде починатися нова сторінка (ця чарунка повинна знаходитися у рядку 1) і виконати команду Вставка/Разрыв страницы.

Для вилучення ручних роздільників сторінок слід виділити діапазон чарунок, у рамках якого вилучаються роздільники і виконати команду Вставка/Убрать разрыв страниц.

Встановлення параметрів сторінок. Для встановлення параметрів сторінки слід виконати команду Файл/Параметры страницы. При цьому відкривається вікно діалогу Параметры страницы -, яке має ряд вкладок.

Вкладка Страница дозволяє встановити розміри паперу, орієнтацію сторінок: книжна (вертикальна) або альбомна (горизонтальна), масштаб сторінок, які друкуються, номер першої сторінки.

Вкладка Поля дозволяє встановити розміри верхнього, нижнього, лівого та правого полів сторінок.

Вкладка Колонтитулы дозволяє вибрати верхній і нижній колонтитули зі списку. Колонтитул -- це інформація, яка виводиться над або під текстом сторінки.

Якщо ні один з колонтитулів, що є у списку, не підходить, то можна створити власний, натиснувши кнопку Создать верхний колонтитул або кнопку Создать нижний колонтитул. При цьому відкривається відповідне діалогове вікно колонтитула, у якому можна вказати текст для полів. Вікно має ряд кнопок, за допомогою яких в позицію курсора можна внести варіант шрифта, номер сторінки, загальну кількість сторінок для друку, поточну дату, поточний час, ім'я файла книги, ім'я листа (перелік параметрів відповідає розташуванню кнопок зліва направо).

Вкладка Лист дозволяє задати друкування у режимі чернетки, задати чи відмінити виведення сітки таблиці.

Листи, які друкуються, часто мають заголовки колонок і рядків. Якщо лист розбивається на декілька сторінок, то друга і наступні сторінки не будуть мати заголовків. Для того щоб друкувати заголовок на всіх сторінках, слід у вкладці Лист у полях Сквозные строки і Сквозные столбцы вказати діапазон чарунок, у яких знаходиться заголовки.

Попередній перегляд. При попередньому перегляді Excel видає на екран зображення листів у тому вигляді, в якому вони будуть друкуватись на папері. Для переходу в режим перегляду слід виконати команду Файл/Предварительный просмотр або натиснути кнопку Просмотр у діалогових вікнах Печать чи Параметры страницы. При цьому відкривається вікно діалогу Предварительный просмотр.

У вікні зображується одна чи декілька сторінок листа, що друкується (кількість сторінок залежить від вибраного масштабу).

Зверху розміщено ряд кнопок. Кнопки Далее і Назад дозволяють прокручувати зображувані сторінки, кнопка Масштаб -- змінювати масштаб зображення. Кнопка Страница ... викликає вікно діалогу Параметры страницы, а кнопка Печать ... -- вікно Печать. Кнопка Поля дозволяє встановити поля сторінки.

Друкування листів. Для друкування слід виконати команду Файл/Печать або натиснути кнопку Печать на панелі інструментів Стандартная. Перехід у режим друкування можливий з вікон діалогу Параметры страницы і Предварительный просмотр при натискуванні кнопки Печать .... При цьому відкривається вікно діалогу Печать.

У полі Имя цього вікна можна вибрати тип принтера. Поле Вывести на печать дозволяє вибрати одну з опцій:

Выделенный диапазон -- друкує діапазон чарунок, який був виділений попередньо;

Выделенные листы -- друкує активний лист, або групу виділених листів. Для виділення групи листів слід натиснути клавішу [Ctrl] і, утримуючи її, клацнути мишею по ярликах тих листів, які потрібно виділити;

Всю книгу -- друкує всі листи книги.

Поле Печатать дозволяє вказати діапазон сторінок, які друкуються, а поле Число копий -- число копій сторінок. Встановлення опції Печать в файл дозволяє зберегти друк у вигляді файла. Цей файл можна потім надрукувати поза середовищем Excel.

Висновки

Отже, згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби" ОЗ - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).

На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.

Головні джерела надходження ОЗ такі:

- об'єкти, що їх вклали засновники (учасники) до статутного капіталу, об'єкти, збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первісну вартість об'єктів;

- придбані (куплені) ОЗ;

- одержані безкоштовно;

- виявлені під час інвентаризації надлишки ОЗ.

Як і будь-який актив, ОЗ відображається в Балансі при додержанні двох умов:

- існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;

- оцінка основного засобу може бути достовірно визначена.

Основою для бухгалтерських записів по обліку ОЗ є їх первинні документи, які повинні бути правильно оформлені, мати необхідні реквізити та підписи.

На підприємство ОЗ можуть надходити також в результаті їх оренди.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх ОЗ в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання.

2. Облік основних засобів майна

Основні засоби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

ОЗ розподіляються на виробничі і невиробничі.

До виробничих ОЗ належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадженння, меліорація земель і водойми та інші ОЗ.

У складі виробничих ОЗ виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби.

Невиробничі ОЗ безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих ОЗ належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

В балансі по статті "Основні засоби" показується вартість ОЗ, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Первісна вартість визначається:

- по об'єктам, виготовленим на самому підприємстві, а також придбаним за плату у інших підприємств та осіб - виходячи із фактичних затрат на зведення або придбання цих об'єктів, включаючи витрати на доставку, монтаж, установку. Вона виявляється в момент введення об'єкта в експлуатацію та залишається незмінною на протязі всього строку надходження ОЗ на підприємство, за винятком випадків дообладнання та добудови об'єктів в порядку довгострокових інвестицій, реконструкцій та часткової ліквідації об'єктів;

- по об'єктам, внесеними засновниками в рахунок їх вкладів в Статутний капітал - по домовленості сторін;

- по об'єктам, одержаним від інших підприємств та осіб безоплатно - експертним шляхом або по даним документів прийому-передачі.

ОЗ, які були в експлуатації та придбані за плату, приймаються на облік по купівельній вартості з додаванням витрат на доставку та установку, а також сум зносу по цим об'єктам, вказаних в документах на купівлю-продаж.

Переоцінена вартість ОЗ - це вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Оцінка об'єктів ОЗ по залишковій вартості визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нараховано зносу.

Згідно з п.8.2.2 основні фонди діляться на три групи:

1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальне устаткування (5%)

2 - автотранспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі; електронні оптичні, електромеханічні пристрої і інструменти, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, інше офісне обладнання (25%)

3 - любі інші основні фонди, які не включені в групи 1 і 2 (15%)

Відповідно до П(С)БО 7 облік ОЗ, що використовується у виробничій діяльності підприємств, ведеться за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних засобів.

Аналітичний облік ОЗ ведеться по кожному інвентарному об'єкту за допомогою інвентарних карток обліку ОЗ - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентаря. Інвентарна картка містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін.

Інвентарним об'єктом вважається закінчена будова з усіма до неї пристосуваннями або окремий конструктивно відособлений предмет, що виконує самостійні функції.

Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкту, акті прийому-передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ тощо.

На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, аналітичний облік ОЗ ведуть за допомогою інвентарних книг.

Заповнення інвентарних карточек та книг здійснюється на основі первинних документів на надходження, переміщення, вибуття ОЗ.

Для пооб'єктного обліку ОЗ в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки ОЗ, в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкту, вибуття (переміщення).

Аналітичний облік ОЗ відображує технічну і економічну характеристики об'єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінену (індексацію) вартість, а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). У аналітичному обліку відображують усі зміни, що сталися під час експлуатації ОЗ.

Аналітичні рахунки групуються по місцям, де знаходяться ОЗ, по матеріально-відповідальним особам, по нормам та напрямам нарахування амортизації тощо.