Загальна характеристика операційних систем сучасних комп’ютерів

1

Курсова робота

Загальна характеристика операційних систем сучасних комп'ютерів

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика операційних систем сучасних ІВЕМ

1.1 Дискова Операційна Система (DOS)

1.1.1 Версії DOS

1.2 Windows 3.1

1.2.1 Windows-додатки

1.3 Windows 95

1.3.1 Об'єктно-орієнтований підхід

1.3.2 Об'єкти, їх властивості і методи

1.3.3 Процедурний підхід в ранніх ОС

1.3.4 Від процедурного підходу до об'єктно-орієнтованого

1.4 Windows NT

1.4.1 Windows NT 4.0

1.5 Windows 98

1.5.1 Основний екран Windows

1.5.2 Основні компоненти вікон

1.5.3 Загальні довідки по Windows

1.5.4 Довідки у застосуваннях

1.6 Windows ХР

2. Порівняльні характеристики

Список використаної літератури

Вступ

Поняття ОС звичайно визначається через функції, які вона виконує. Однак іноді простіше пояснити: не "навіщо потрібна операційна система", а "що було б, якби її не існувало". Якби не було ОС, то з комп'ютером було б дуже складно спілкуватися. Скажімо, програміст мав би створювати програму не на якійсь зручній мові програмування, а на мові машинних кодів. Відсутність ОС загнала б у глухий кут і будь-якого користувача. В його розпорядженні не виявилося б сучасних засобів керування апаратурою (дисками, мишею, принтером) і звичних програмних додатків (ігор, антивірусів, графічних редакторів тощо).

Операційна система - це сукупність програм, які призначені для керування ресурсами комп'ютера й обчислювальними процесами, а також для організації взаємодії користувача з апаратурою.

Ресурси - це логічні й фізичні компоненти комп'ютера: оперативна пам'ять, місце на диску, периферійні пристрої, процесорний час тощо.

Керування ресурсами полягає, наприклад, у тому, що ОС: розпізнає й обробляє команди, що надходять з клавіатури; керує роботою дисків; готує інформацію для виведення на екран монітора або на принтер тощо. При цьому ОС намагається оптимальним способом розподіляти ресурси між різними завданнями, що виконуються.

Інша функція ОС - керування обчислювальними процесами. Обчислювальні процесом (або завданням) називається послідовність дій, яка задається програмою. Переважна більшість сучасних програм сконструйовані так, що вони можуть виконуватися тільки за наявності операційної системи. У принципі функції керування процесами можна було б передати кожній прикладній програмі, але тоді програми були б набагато більшими та складнішими. Тому зручніше мати на комп'ютері одну керуючу програму - операційну систему, послугами якої користуватимуться всі інші програми.

Для виконання третьої функції ОС - забезпечення взаємодії користувача з апаратурою - служить інтерфейс користувача ОС. До складу інтерфейсу користувача входить також набір сервісних програм-утиліт.

Утиліта - це невелика програма, що виконує конкретну сервісну функцію. Утиліти звільняють користувача від виконання рутинних часом досить складних операцій.

Сучасні ОС надають користувачеві широкий спектр сервісних послуг. Чим досконалішою є ОС, тим зручніше у ній працювати користувачу.

Для ІВМ-сумісних ПК створено багато ОС, серед яких найпопулярнішими DOS, Windows, OS/2, UNIX та інші. Для роботи на ПК найчастіше використовуються системи класу Windows (95, 98, ME, NT,2000, XP) i MS-DOS. Операційні системи зручно класифікувати за такими ознаками:

ь ОС одного користувача і ОС багатьох користувачів;

ь однозадачні ОС і багатозадачні ОС.

Однозадачні системи (вони, як правило, для одного користувача) допускають тільки послідовне виконання завдань: у кожний момент часу виконується тільки одне завдання. Зрозуміло, що ефективність використання ресурсів комп'ютера при цьому є невисокою. Однозадачний режим був характерний для перших ЕОМ. При роботі в цьому режимі центральний процесор змушений був простоювати, очікуючи, наприклад, закінчення виведення на зовнішній друкувальнш пристрій або введення додаткових даних. Практично всі сучасні ОС підтримують багатозадачнии режим, при якому можливе паралельне виконання завдань розподіл ресурсів комп'ютера між завданнями.

Однозадачною ОС є розглянута тут система МS-DOS. До сучасних багатозадачних систем належать усі ОС класу Windows 95 і вище. Типовим прикладоу ОС багатьох користувачів є система UNIX, що встановлюється на комп'ютерах у великих офісах, банках, страхових компаніях тощо.

1. Загальна характеристика операційних систем сучасних ІВЕМ

Тут я хочу представити найпоширеніші операційні системи, якими ми користуємося в повсякденній роботі: Dos, Windows 3.+, Windows 95, Windows NT, Windows 98, Windows XP.

1.1 Дискова Операційна Система (DOS)

Операційна система -- це програма, яка завантажується при включенні комп'ютера. Вона проводить діалог з користувачем, здійснює управління комп'ютером, його ресурсами (оперативною пам'яттю, місцем на дисках і т.д.), запускає інші (прикладні) програми на виконання. Операційна система забезпечує користувачу і прикладним програмам зручний спосіб спілкування (інтерфейс) з пристроями комп'ютера.

Операційна система DOS складається з наступних частин:

Основна причина необхідності операційної системи полягає в тому, що елементарні операції для роботи з пристроями комп'ютера і управління ресурсами комп'ютера -- це операції дуже низького рівня, тому дії, які необхідні користувачу і прикладним програмам, складаються з декількох сотень або тисяч таких елементарних операцій.

Базова система уведення-виведення, що знаходиться в постійній пам'яті (постійному пристрої, ПЗП, що запам'ятовує) комп'ютера. Ця частина операційної системи є «вбудованою» в комп'ютер. Її призначення полягає у виконанні найпростіших і універсальних послуг операційної системи, пов'язаних із здійсненням уведення-виведення. Базова система уведення-виведення містить також тест функціонування комп'ютера, перевіряючи роботу пам'яті і пристроїв комп'ютера при включенні його електроживлення. Крім того, базова система уведення-виведення містить програму виклику завантажувача операційної системи.

Завантажувач операційної системи -- це дуже коротка програма, що знаходиться в першому секторі кожної дискети з операційною системою DOS. Функція цієї програми полягає в зчитуванні в пам'ять ще двох модулів операційної системи, які і завершують процес завантаження DOS.

На жорсткому диску (вінчестері) завантажувач операційної системи складається з двох частин. Це зв'язано з тим, що жорсткий диск може бути розбитий на декілька розділів (логічних дисків). Перша частина завантажувача знаходиться в першому секторі жорсткого диска, вона вибирає, з якого з розділів жорсткого диска слід продовжити завантаж Друга частина завантажувача знаходиться в першому секторі цього розділ вона прочитує в пам'ять модулі DOS і передає їм управління.

Дискові файли І0.SYS і MSDOS.SYS (вони можуть називатися по-іншому, наприклад IВМВ.СОМ і IBMDOS.COM для PC DO; URBIOS.SYS і DRDOS.SYS для DR DOS, -- назви міняються залежно від версії операційної системи). Вони завантажуються в пам'ять завантажувачем операційної системи і залишаються в пам'яті комп'ютера постійно. Файл I0.SYS є доповненням до базової системи уведення-виведення в ПЗП. Файл MSDOS.SYS реалізує основні високорівневі послуги DOS.

Командний процесор DOS обробляє команди, що вводяться користувачем. Командний процесор знаходиться в дисковому файл! COMMAND.СОМ на диску, з якого завантажується операційна система. Деякі команди користувача, наприклад Type, Dir) командний процесор виконує сам. Такі команди називаються внутрішніми. Для виконання решти (зовнішніх) команд користувача командний процесор шукає на дисках програму з відповідним ім'ям і якщо знаходить її, то завантажує в пам'ять і передає їй управління. Після закінчення роботи програми командний процесор видаляє програму з пам'яті і виводить повідомлення про готовність до виконання команд (запрошення DOS).

Зовнішні команди DOS -- це програми, що поставляються разом з операційною системою у вигляді окремих файлів. Ці програми виконують дії обслуговуючого характеру, наприклад форматування дискет, перевірку дисків і т.д.

Драйвери пристроїв -- це спеціальні програми, які доповнюють систему уведення-виведення DOS і забезпечують обслуговування нових або нестандартне використовування наявних пристроїв. Наприклад, за допомогою драйверів можлива робота з «електронним диском» тобто частиною пам'яті комп'ютера, з якою можна працювати так само, як з диском. Драйвери завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи, їх імена указуються в спеціальному файл CONFIG.SYS. Така схема полегшує додавання нових пристроїв дозволяє робити це, не зачіпаючи системні файли DOS.

1.1.1 Версії DOS

Перша версія операційної системи для комп'ютера IBM PC -- MS DOS 1.0 була створена фірмою Microsoft в 1981 р. Надалі у міру вдосконалення комп'ютерів IBM PC випускалися і нові версії DOS, нові можливості комп'ютерів та надаючи додаткові зручності користувачу, що враховують.

В 1987 р. фірма Microsoft розробила версію 3.3 (3.30) операційної системи MS DOS. яка стала фактичним стандартом на подальші 3-4 роки. Ця версія дуже компактна і володіє достатнім набором можливостей, так що на «стандартній IBM PC AT» і тепер її експлуатація цілком доцільна. Але на більш могутніх комп'ютерах з декількома мегабайтами оперативної пам'яті бажано використовувати версії 5.0 або 6.0 операційної системи MS DOS. Ці версії мають засоби для ефективного використовування оперативної пам'яті понад 640 Кбайт, дозволяють працювати з логічними дисками, великими 32 Мбайт, переносити DOS і драйвери пристроїв в розширену пам'ять, звільняючи місце в звичайній пам'яті для прикладних програм, і т.д. Версія 6.0 MS DOS включає засоби стиснення інформації на дисках (DoubleSpace), програми створення резервних копій, антивірусну програму і інші дрібні удосконалення. Проте в цій версії програми стиснення інформації не завжди працювали коректно, що приводило до втрат даних у деяких користувачів. Для усунення цих проблем і інших помилок фірма Microsoft випустила версію MS DOS 6.20. Ця версія працює стійкіше, надійніше і швидше, ніж MS DOS 6.0 і включає ряд невеликих удосконалень. Проте присудження з приводу порушення в MS DOS патентів фірми Stack Electronics вимусило Microsoft випустити спочатку версію MS DOS 6.21. в якій була вилучена що порушила патент програма динамічного стиснення дисків DoubleSpace, а потім MS DOS 6.22 з «підправленою версією» DoubleSpace, що не порушує патент. На мою думку, з цих версій краща -- 6.20.

1.2 Windows 3.1

Операційна оболонка Windows 3.1 -- це розроблена фірмою Microsoft надбудова над операційною системою DOS, забезпечуючи велику кількість можливостей і зручностей для користувачів і програмістів. Широке розповсюдження Windows зробило 661 фактичним стандартом для IBM PC-сумісних комп'ютерів: переважна більшість користувачів таких комп'ютерів працює в Windows, тому останнім часом практично всі нові програми розробляються саме для їх експлуатації в середовищі Windows.

1.2.1 Windows-додатки

На відміну від оболонок типу Norton Commander, Windows не тільки забезпечує зручний і наочний інтерфейс для операції з файлами, дисками і т.д., але і надає нові можливості для що запускаються в середовищі Windows програм. Зрозуміло, для використовування цих можливостей програми повинні бути спроектований по вимогах Windows. Такі програми не можуть виконуватися зовні середовища Windows, тому ми називатимемо їх Windows-програмами або WincSows-додатками. Втім, Windows може виконувати і звичайні програми, розроблені для DOS. по при цьому такі програми не використовують ніяких переваг Windows і працюють повільніше, ніж при безпосередньому виклику з DOS.

Оболонка Windows 3.1 включає безліч компонентів і забезпечує користувачам різної кваліфікації комфортні умови роботи.

Версія 3.0 оболонки Windows (і що з'явилася услід 3.1) сповідає абсолютно інші принципи в частині інтерфейсу користувача з ЕОМ. (Можна вважати ці принципи новими, але машини фірми Apple будуються на цих принципах вже протягом декількох років.) Основна ідея, закладена в основу оболонки Windows, -- природність представлення інформації. Інформація повинна представлятися в тій формі, яка забезпечує найефективніше засвоєння цієї інформації людиною. Не дивлячись на простоту (і навіть тривіальність) цього принципу, його реалізація в інтерфейсах прикладних програм персональних ЕОМ з різних причин залишала бажати кращого. Та і реалізація його в рамках Windows 3.1 теж не позбавлена недоліків. Але ця оболонка є істотним кроком вперед в порівнянні з попередніми інтерфейсами користувача з ЕОМ. Найважливішими відмінними рисами її є наступні:

Windows є замкнутим робочим середовищем. Практично будь-які операції, доступні на рівні операційної системи, можуть бути виконаний без виходу з Windows. Запуск прикладної програми, форматування дискет, друк текстів -- все це можна викликати з Windows і повернутися в Windows після закінчення операції. Досвід роботи в DOS стане в нагоді і тут; багато основоположних принципів і понять середовища Windows не відрізняються від відповідних принципів і понять середовища DOS. Основними поняттями призначеного для користувача інтерфейсу в середовищі Windows є вікно і піктограма. Все, що відбувається в рамках оболонки Windows, в певному значенні є або операцією з піктограмою, або операцією з вікном (або у вікні). Стандартизована в середовищі Windows і структура вікон і розташування елементів управління ними. Стандартизовані набори операцій і структура меню для сервісних програм. Стандартні операції, виконувані за допомогою миші для всіх сервісних і прикладних програм.

Windows є графічною оболонкою. Від користувача не потрібне введення директив з клавіатури у вигляді текстових рядків. Необхідно тільки уважно дивитися на екран і вибирати з пропонованого набору необхідну операцію за допомогою маніпулятора миша. Курсор миші слідує позиціонувати на поле необхідної директиви меню, або на ту, що цікавить піктограму, або на полі перемикача систем розраховані на виконання в даний момент тільки однієї програми. В рамках Windows користувач може запустити декілька програм для паралельного (незалежного) виконання. Кожна з виконуваних програм має своє власне вікно. Перемикання між виконуваними програмами проводиться за допомогою миші фіксацією курсора у вікні необхідної програми.

1.3 Windows 95

1.3.1 Об'єктно-орієнтований підхід

При створенні Windows 95 фірма Microsoft повною мірою реалізувала об'єктно-орієнтований підхід. Оскільки саме він ліг в основу нової операційної системи, спочатку скажемо декілька слів про те, що таке орієнтація на об'єкти.

Інтерфейс Windows 95



Поняття «об'єктно-орієнтований» виникло в програмуванні порівняно недавно. Коли обчислювальна потужність машин була невисока, про створення об'єктно-орієнтованих систем не могло бути і мові. Основою всього був програмний код. Програмісти записували послідовності команд для виконання тих або інших дій над даними, які оформлялися в модулі і процедури. Для роботи з кожним об'єктом створювалася своя процедура.

1.3.2 Об'єкти, їх властивості і методи

Поступово із збільшенням продуктивності обчислювальних систем процедурний підхід почав замінюватися об'єктним. На перше місце висувався об'єкт, а не код, який його обробляє. На рівні користувача об'єктний підхід виражається в тому, що інтерфейс є подібністю реального миру, а робота з машиною зводиться до дій із звичними об'єктами. Так, теки можна відкрити, прибрати в портфель, документи -- переглянути, виправити, перекласти з одного місця на інше, викинути в корзину, факс або лист -- відправити адресату і т.д. Поняття об'єкту виявилося настільки широким, що дотепер не отримало строгого визначення.

Об'єкт, як і в реальному світі, володіє різними властивостями. Програміст або користувач може змінювати не всі властивості об'єктів, а тільки деякі з них. Можна змінити ім'я об'єкту, але не можна змінити об'єм вільного місця на диску, який також є його властивістю. Властивості першого типу в мовах програмування носять назву read/write (для читання і запису), а властивості другого -- read only (тільки для читання).

Метод -- це спосіб дії на об'єкт. Методи дозволяють створювати і видаляти об'єкти, а також змінювати їх властивості. Наприклад, для того, щоб намалювати на екрані крапку, лінію або плоску фігуру, складаються різні послідовності кодів або програми. Користувач, проте, застосовує для відображення цих об'єктів один метод Draw, який містить коди для відображення всіх об'єктів, з якими він працює. За таку зручність доводиться платити тим, що об'єктно-орієнтовані системи можуть працювати тільки на достатньо могутніх обчислювальних установках.

1.3.3 Процедурний підхід в ранніх ОС

До теперішнього часу у всіх операційних системах переважав процедурний підхід. Для того, щоб провести в системі яку-небудь дію, користувач повинен був викликати відповідну програму (процедуру) і передати їй певні параметри, наприклад, ім'я оброблюваного файлу. Програма виконувала над файлом вказані дії і закінчувала роботу. При цьому користувач в першу чергу мав справу із задачею обробки документа, а потім вже з самим документом. У давнину, коли ЕОМ не були персональними, користувач описував дії, які повинна була виконати задача, на якійсь дивній мові, званій мовою управління завданнями (JCL--Job Control Language).

З появою терміналу мова управління завданнями спростилася і поступово перетворилася на командний рядок, проте на першому місці все одно знаходилася процедура обробки документа, а сам документ грав допоміжну роль.

Наступним етапом спрощення роботи з машиною став створення різного роду операційних оболонок (спочатку текстових), які «заховали» від користувача командний рядок DOS. Введення послідовності символів, з якої складається команда операційної системи, звелося до натиснення однієї функціональної клавіші або клацання миші. Найпоширенішою з таких «надбудов» над операційною системою стала оболонка Norton Commander

Проте основним «інструментом» користувача все ще залишалася клавіатура. Якісний перехід відбувся після того, як з'явилися графічні оболонки. Тепер користувач в основному працює з пристроєм вказівки, таким як миша, трекбол або планшет, а не з клавіатурою (зрозуміло, це не відноситься до роботи усередині самих додатків, наприклад, в текстових редакторах). Йому не потрібно пам'ятати майже ніяких команд операційної системи. Для того, щоб запустити додаток, достатньо клацнути мишею на його зображенні або на «значку» (автор вважає за краще називати його піктограмою).

1.3.4 Від процедурного підходу до об'єктно-орієнтованого

На початку 90-х рр. процедурний підхід все ще переважає, проте намічаються і деякі ознаки об'єктно-орієнтованого. Наприклад, вже в Windows 3+ можна поставити у відповідність конкретному документу додаток для його обробки. Тоді ж з'явився метод об'єктного скріплення і вбудовування (OLE), що дозволяє клацанням на зображенні об'єкту неявно запустити додаток, який його обробляє, а після закінчення обробки повернутися в попередній додаток.

З OLE тісно зв'язаний так званий метод редагування документів «на місці» (in-place). Якщо в документ вбудований об'єкт, який повинен оброблятися конкретним додатком, то при клацанні на цьому об'єкті потрібний додаток неявним чином запускається, причому в робочому полі не змінюється ніщо, окрім панелей інструментів. Наприклад, якщо в тексті, який обробляється в редакторі Microsoft Word, є таблиця, створена в редакторі Microsoft Excel, то при клацанні на ній відбудеться заміна nанелей інструментів Excel. Користувач може обробляти документ зовсім іншим додатком, навіть не підозрюючи про це

Ще один механізм, який спростив роботу і наблизив еру об'єктно-орієнтованого підходу, називається «Drag & Drop», що в буквальному перекладі означає «перетащить-и-оставить». Працюючи цим методом, ви клацаєте кнопкою миші (як правило, лівої) на зображенні об'єкту, переміщаєте його по екрану при натискуючій кнопці і відпускаєте кнопку, коли покажчик виявиться в потрібному місці екрану. Таким чином, процедури копіювання, переміщення і видалення сталі об'єктно-орієнтованими.

Що робив користувач, коли йому потрібно було видалити файли в операційній системі MS-DOS? Він запускав процедуру видалення файлів, передаючи їх імена як параметрів:

del FILEI.TXT FILE2TXT

Ця дія нічим не нагадує реальний світ, в якому ви просто викидаєте непотрібні

Папери в сміттєву корзину. На першому місці для пас коштує об'єкту (папір), над яким виконується процедури (перенесення в сміттєву корзину), R операційних оболонках, які працюють під управлінням Windows 3.1, така дія вже реалізована як об'єктне-орієнтоване -- за допомогою механізму «Draw & Drop». Наприклад, в оболонці Norton Desktop можна схопити мишею файл і перенести його на зображення сміттєвої корзини. Цього достатньо для видалення файлу. Так робота на персональному комп'ютері все більше нагадує маніпуляції з об'єктами в реальному світі.

1.4 Windows NT

Microsoft Windows NT Workstation була розроблена як персональна операційна система високого класу, що володіє досконалішими функціональними можливостями і високими системними вимогами, ніж її конкуренти. Для її роботи потрібно, як мінімум 12-Мбайт ОЗУ, а для інсталяції може бути потрібно до 75 Мбайт простору на жорсткому диску. Так само як і Windows 95, це 32-розрядна багатозадачна, багатопотокова операційна система, але, крім того, вона володіє важливими засобами забезпечення безпеки, надійною новою файловою системою з реєстраційним журналом і може бути перенесений на відмінні від Intel апаратні платформи. Її базова архітектура забезпечує кращий захист, ніж будь-яка що змагається з нею система.

Архітектура Windows NT 3.5x

В середовищі Windows NT службові програми операційної системи виконуються в окремих адресних просторах, як і будь-яка окрема прикладна програма, написана відповідно до Win32 API. Існуючі 16-розрядні програми для середовища Windows можуть виконуватися в захищених адресних просторах для взаємного захисту або в просторі, що спільно використовується, якщо потрібен взаємообмін. Крім того, Windows NT допускає застосування 16-розрядних прикладних програм OS/2, що працюють в текстовому режимі, і прикладних програм з інтерфейсом Posix. Кожна прикладна програма DOS може виконуватися на своїй віртуальній машині; Windows NT забезпечує реалізацію таких особливостей середовища DOS, як резидентні програми і пам'ять, що відображається (expanded). В ній не можуть встановлюватися драйвери пристроїв DOS, у тому числі драйвери факсів, звукової плати, сканерів і емуляторів терміналів.

Архітектура системи Windows NT більш надійна, ніж будь-якої іншої системи фірми Microsoft. Вона благополучно відновлюється після будь-яких спроб привести її до краху. Забезпечення такого рівня захисту неминуче спричиняє за собою зростання непродуктивних витрат і додаткової пам'яті, що в більшості випадків приводить до зниження продуктивності.

В даний час Windows NT 3.51 реалізована у версіях для робочих станцій Intel, Alpha, MIPS і PowerPC, хоча і виникає необхідність перекомпілювати прикладні програми, для того, щоб вони виконувалися на кожній з цих платформ.

Призначений для користувача інтерфейс Windows NT практично ідентичний інтерфейсу Windows 3.1, із знайомою оболонкою на базі програм File Manager і Programm Manager, стандартними діалоговими вікнами, тією ж самою базовою організацією і вбудованими прикладними програмами. Як і в Windows for Workgroups, в нього входять службові програми для однорангових мереж, а також клієнти для Microsoft Mail і Schedule+. Крім того, цей інтерфейс має багато адміністративних інструментів, у тому числі утиліти для створення резервних копій, проглядання журналу подій Event Viewer, адміністратор диска Disk Administrator і програма контролю продуктивності Performance Monitor; він також забезпечує функції серверу видаленого доступу (WAS), що дозволяють проводити реєстрацію на видаленій машині.

Багато мережних засобів входять в комплект поставки. Можливості серверу вбудовані в Windows NT Workstation, і ви можете спільно користуватися файлами, каталогами і накопичувачами, якщо зареєстровані як член групи Administrators (адміністратори) або Power Users (повноправні користувачі). Windows NT має свій в розпорядженні необхідні засоби для роботи з багатьма протоколами, у тому числі IPX/SPX, ТCP/IР і NetBEUI, а також для клієнтів мереж Windows NT і NetWare. Ініціатор запитів NetWare, утиліта NetWare Link, є клієнтом серверів NetWare 3.х і 4.х, хоча вона ще не може працювати з такими засобами NetWare 4.0, як служба управління каталогами (NDS).

Інсталяція проходить в більшості випадків успішно, хоча іноді доводиться задавати параметри звукової і мережної плати. Додавання нових драйверів спростилося: система виводить чіткі вказівки щодо потрібних драйверів. В цілому сумісність з існуючим програмним забезпеченням добра, хоча і не ідеальна.

Windows NT влаштує користувачів, охочих отримати максимально можливий ступінь стійкості і захисту. Хоча у минулому для цієї Ос створювалося недостатнє число програм, перехід розробників на систему Windows 95, має майже ідентичний інтерфейс API, означає, що ця проблема незабаром зникне. Для роботи Windows NT потрібен могутній апаратний комплект, але проте вона представляє добрий вибір для користувачів, готових затрачувати дещо більше засобів на придбання устаткування і не потребуючих в драйверах DOS.

1.4.1 Windows NT 4.0

Генеалогія Windows NT 4.0 дуже цікава. З часу появи версії Windows 3.51 в комп'ютерному світі змінилося багато що: випущені нові програми, створені нові пристрої, а мережа Internet з невеликої закритої системи, доступної вузькому кругу фахівців перетворилася на явище світового масштабу.



Архітектура Windows NT 4.0

Зовні Windows NT 4.0 аналогічна Windows 95. Єдина ознака яка дозволяє з першого погляду розрізнити ці дві системи, - стартове меню де вказано, в якому середовищі ви працюєте. Достоїнства і недоліки Windows 95 вже добре відомі, проте необхідно відзначити, що новий вигляд, як не дивно, не дуже полегшив роботу. Наприклад, якщо раніше багато функцій управління файлами і дисками були з'єднано в програмі File Manager, то тепер їх доводиться розшукувати по численних меню об'єктів.

В пакет входить ряд прикладних програм: Internet Information Server 2.0

Index Server, FrontPage, Internet Explorer, Domain Name System (DNS) Server, Proxy Server і Internet Resource Center, всі пакети Service Pacк Plus! і ряд додаткових утиліт, серед яких є як нові наприклад Administrative Wizards або Imager, так і вдосконалені версії старих програм, наприклад Task Manager. Administrative Wizard дозволяє автоматизувати типові задачі виникаючі при управлінні мережею, а оновлені версії програм Windows NT Diagnostic, Perfomance Monitor служать для оперативного контролю за станом системи. Діалогове вікно Task Manager трансформувалося в могутню програму, яка надає масу корисній інформації - від ступеня завантаженості процесора до імен всіх активних системних процесорів. При цьому користувач не залишається пасивним спостерігачем: при бажанні за допомогою Task Manager можна, наприклад, завершення будь-якої задачі.

Один з ключових компонентів Windows NT 4.0 - Internet Information Server 2.0. Це гнучке і багатофункціональне рішення як для підключення до мережі Internet, так і для створення власної приватної мережі intranet. Від користувача вимагається тільки набудувати параметри протоколу TCP/IP (при встановленому сервісі DHCP IP-адреса привласнюється автоматично), запустити IIS і створити одну або декілька власних Web-сторінок. Після цього Web-документи доступні для всіх користувачів вашої мережі, у яких встановлено ПО, забезпечуюче функціонування протоколу TCP/IP і стандартний браузер World Wide Web.

З'явилися деякі зміни в підсистемі дистанційного доступу, Remote Access Service (RAS). Тепер є можливість використовувати захищені канали зв'язку, новий протокол Point-To-Point Tunneling Protocol (PPTP), можливість використовувати декілька модемів для організації каналів зв'язку з видаленими мережами.

Особливості мережної архітектури колишніх версій Windows NT (багаторівнева модель захисту від несанкціонованого доступу, специфіка модульної побудови системи та ін.) обмежували її пропускну спроможність при роботі в мережах Fast Internet. У версії 4.0 були поліпшені алгоритми кешування мережних запитів, оптимізовані модулі підсистеми розділення ресурсів, змінений механізм генерації переривань (при переході до високошвидкісних мереж ця функція несподівано стала джерелом проблем для мережних ОС). Друга зміна, на яку указує Microsoft - збільшена продуктивність ОС при виконанні графічних операцій. Розробники, які "переодягали" Windows NT, перенесли частину коду модулів USER і GDI в ядро системи, що дозволило прискорити виконання графічних операцій на 15-20 %. Проте реальну вигоду від цього поліпшення оцінити важко - операції висновку на екран є лише малою частиною роботи, яку виконують типові програми для Windows NT. Висновки від більш швидкої графіки отримають переважно САПР і ПО для мультимедіа, але навіть в цьому випадку переваги далеко не очевидні - швидко виконавши запити на виведення зображення, операційна система, як правило, віддає час, що звільнився, процесам з більш високими пріоритетами.

Поєднання могутньої мережної ОС і графічного інтерфейсу, створеного для некваліфікованих користувачів, виглядає досить незвикло. Windows NT 4.0 - це не просто чергова версія популярної операційної системи. Вона є основою для нового покоління програмних продуктів, орієнтованих на роботу в мережі Internet. Можливість створення інфраструктури intranet, простота в обігу і добра репутація минулих версій Windows NT в поєднанні з тенденцією, що посилюється, до створення однорідних мереж роблять її привабливою для користувачів з сфери бізнесу.

1.5 Windows 98

У 1995 році фірма Microsoft Corporation (США), найбільш відома серед виробників програмного продукту, зокрема, своєю операційною системою MS-DOS, випустила нову версію Windows, яка дістала назву Windows 95. На відміну від попередніх версій Windows 95 набула суттєвих змін, ставши незалежною операційною системою, більш продуктивною, більш надійною та зручною у роботі. Наступна версія цієї системи вийшла у 1998 році і дістала назву Windows 98. Саме про цю систему, про основні її можливості та поради по виконанню головних операцій, піде мова у цьому посібнику. Зауважимо, що розглядається русифікована версія Windows 98.

1.5.1 Основний екран Windows

Після вмикання комп'ютера, на якому встановлено Windows 98, на екрані з'являється так званий робочий стіл, де розташована панель задач із кнопкою «Пуск» (знизу) та деякі значки чи ярлики (зверху ліворуч -- значок «Мой компьютер»). Щоб почати роботу у системі, достатньо натиснути за допомогою миші кнопку «Пуск» або один із значків чи ярликів.

Зауваження. У системі Windows 95, щоб вказати потрібний об'єкт, використовується одинарне натискання лівої кнопки миші на цьому об'єкті, а для запуску відповідного застосування -- подвійне натискання. У Windows 98 добавлена нова можливість. Вказування об'єкта можна здійснювати за допомогою простого наведення покажчика миші на об'єкт, а його запуск -- одинарним натисканням лівої кнопки миші. Переключитися між вказаними режимами можна таким чином. Натисніть кнопку «Пуск», виберіть пункт «Настройка», потім «Рабочий стол Active Desktop» і, нарешті, «Настроить рабочий стол…». У панелі, що з'являється, натисніть кнопку «Свойства папки», після чого в одноіменному вікні виберіть пункт «Стиль на основе выбранных настроек:» та натисніть кнопку «Настроить…». У панелі «Предпочтения», яку ви побачите (див. її фрагмент нижче), виберіть відповідний режим дії кнопки миші.



1.5.2 Основні компоненти вікон

У перекладі з англійської мови слово «Windows» означає «Вікна». Об'єкт «вікно» -- центральний у системі Windows. Всі програми (застосування, задачі) виконуються в окремих вікнах. Будь-який діалог з користувачем також відбувається у відповідних вікнах. Кожне з вікон у системі Windows має певний стандартизований набір компонентів.

Вкажемо елементи вікон, перераховуючи їх зліва направо та зверху вниз. У верхньому рядку вікна знаходяться: піктограма системного меню, за нею -- заголовок вікна і, нарешті, -- кнопки мінімізації, максимізації та закриття вікна. Далі ідуть меню вікна та панель інструментів. Вміст панелі обрамляється горизонтальною та вертикальною лінійками прокрутки. Знизу вікна розташовані рядок стану та зона зміни розмірів вікна. Зауважимо, що в залежності від типу вікна та відповідних настроєк, вікна можуть дещо відрізнятися одне від одного.

1.5.3 Загальні довідки по Windows

Одержати допомогу з практично всіх питань, які виникають під час роботи з Windows, ви можете, натиснувши кнопку «Пуск», а потім виконавши команду «Справка». Після цього з'являється таке вікно діалогу:

Ви можете вибрати відповідну тему (вкладка «Содержание»), окреме поняття (вкладка «Указатель»), або відшукати потрібну довідку, задаючи ключове слово або фразу (вкладка «Поиск»). Щоб відкрити якусь тему, (двічі) натисніть на її назві або піктограмі лівою кнопкою миші.

1.5.4 Довідки у застосуваннях

Меню більшості застосувань, що працюють під управлінням Windows, містять у своєму складі команду «Справка» («Help» або «?»), обравши яку, ви можете отримати відповідні довідкові відомості.

2. Порівняльні характеристики

	Windows 3.11	Windows 95	Windows NT 3.51	Windows NT 4.0
Об'єм ОЗУ, Мбайт, що рекомендується	2	8	16	16
Необхідний процесор	386SX	486DX	486DX	Pentium-60
Мінімально необхідний простір на диску, Мбайт	7	30	90	120
Файлові системи	FAT	FAT, FAT32	FAT, NTFS, HPFS	FAT, NTFS, HPFS
Підтримка Plug&Play	ні	так
Підтримка APM	ні	так	ні	ні
Пароль при запуску ПК	ні	так	так	так
Програми DOS	так	так	так	так
Програми Windows 3.1	так	так	так	так
разом в одній віртуальній DOS-машині	так	так	ні	ні
кожна в своїй віртуальній DOS-машині	ні	ні	так	так
32-розрядні програми Windows 95	ні	так	так	так
Стандартні клієнти мережі і протоколи	Microsoft Windows Network, Microsoft Mail, Shedule+	Microsoft Exchange, Microsoft Network, Novell Netware 3.x, 4.x, IPX/SPX, Microsoft DLC, NetBEUI, TCP/IP	Client Service for NetWare, FTP Server, FTP telnet, SLIP, PPP, TCP/IP, Remote Access, AppleTalk, DLC, NetBEUI, IPX/SPX, TCP/IP	Client Service for NetWare, FTP Server, FTP telnet, SLIP, PPP, TCP/IP, Remote Access, AppleTalk, DLC, NetBEUI, IPX/SPX, TCP/IP

Список використаної літератури

1.Фігурнов В.Е. IBM PC для користувачів.

Менсфілд Рон. Windows 95 для зайнятих.

Потапкин А.В. Операційна система Windows 95.

Ахметов К. Курс молодого бійця.

Стінсон К. Ефективна робота в Windows 95.

Фойц Стефан. Windows 3.1.