Використання сучасних інформаційних технологій при розробці електронних посібників для фахівців з документознавства

В останні роки розвиток наукових бібліотек в Україні здійснюється з урахуванням Національної програми інформатизації, прийнятою Верховною Радою України в березні 1998 року, яка проголосила в якості одного з головних напрямків розвитку бібліотечної сфери інтеграцію бібліотечно-інформаційних ресурсів на всіх рівнях (зокрема бібліотека - місто - регіон - країна - світове співтовариство країн).

Говорячи про "бібліотечно-інформаційні ресурси", ми розглядаємо наявні в бібліотеках фонди першоджерел (первинних інформаційні документів) і компоненти довідково-пошукового апарату (ДПА) - каталоги, покажчики та ін. - або вторинні інформаційні документи.

В останні роки склад фондів і ДПА істотно змінився:

а) бібліотечні фонди - більшу частину складають первинні інформаційні документи на інших, не традиційних носіях (на компакт-дисках, відео- і аудіокасетах і ін., а також у довгостроковій пам'яті ЕОМ);

б) довідково-пошуковий апарат - поряд із традиційними картковими каталогами і паперовими покажчиками, велику роль відіграють електронні пошукові системи (каталоги, картотеки, покажчики й ін.), які, як прогнозується, згодом цілком замінять традиційні засоби пошуку.

Крім того, сучасні пошукові системи, у тому числі засоби які представлені в глобальній комп'ютерній мережі ІНТЕРНЕТ, дозволяють користувачам бібліотеки (її співробітникам і відвідувачам) здійснювати пошук цікавлячих їх джерел за межами "свого" бібліотечного фонду, тобто у фондах "світової віртуальної бібліотеки", а в багатьох ситуаціях, знайшовши у віртуальному каталозі адресу документа, переглянути (або замовити) і сам документ. По суті, ми маємо справу з так званою "гібридною бібліотекою", у якій поєднуються (інтегруються) елементи традиційної електронної бібліотеки.

Поява гібридних бібліотек більшою мірою залежить від культурних зрушень, ніж від технологічного прогресу, вона є цілком прийнятною моделлю еволюції традиційної бібліотеки. Термін "гібридна бібліотека" увійшов до професійного глосарію бібліотечних та Інформаційних працівників за останні три роки. Його використовують для означення проміжної ланки на шляху повного переходу до цифрових бібліотек.

Цифрова бібліотека - це система інформаційних послуг, в межах якої усі інформаційні ресурси існують в електронній формі, придатній для обробки на комп'ютері, а функції отримання, збереження, захисту, поновлення, доступу та перегляду інформації здійснюються шляхом застосування цифрових технологій. Послуги цифрової бібліотеки не обмежуються наданням інформації у текстовому форматі; скажімо, аудіо, візуальні та відео ресурси також можуть бути представлені у цифровому вигляді. Ресурси цифрової бібліотеки поділяються на первісне створені у цифровому форматі, наприклад, електронні журнали і набори даних, та на нецифрові ресурси, наприклад, рукописи і друковані видання, переведені у цифровий формат пізніше.

Цифрова бібліотека здатна поширювати інформацію в межах мережі, і у такий же спосіб користувачі можуть здійснювати її відбір. Серед переваг цифрової бібліотеки слід назвати зменшення обсягів інформації, що зберігається; нижчий рівень зношуваності матеріалів; здатність одночасно надавати кільком користувачам одну й ту саму інформацію; можливість доступу до матеріалів з дому, офісу або з інших місць поза межами бібліотеки, нарешті, наявність реального потенціалу для підвищення економічної ефективності.

Гібридній бібліотеці можна дати просте визначення: засіб інтеграції традиційної бібліотеки з цифровою. Поняття "гібридності" часто вживається в описах діяльності або сервісу, в яких поєднуються два основоположних компоненти. Наприклад, термін "гібридний менеджер" був дуже популярний у 1970-х і 1980-х роках на означення менеджера у компаніях з потужним потенціалом інформаційних технологій, - посади, що поєднує знання IT з розумінням кадрових та інших проблем, пов'язаних з діяльністю людей. Вперше термін "гібридна бібліотека" вжив Сатон. У своєму аналізі моделей надання послуг він визначив 4 типи бібліотек - від традиційної до цифрової, - які б функціонували у суцільному середовищ: традиційна, автоматизована, гібридна і цифрова. Він зазначив, що відбудеться, якщо досі не відбулося, "неминуче зміщення у даному середовищі від бібліотеки як осередку до бібліотеки як логічного об'єкту".

Традиційна бібліотека визначається як географічне окреслене специфічне місце з обмеженим фондом матеріальної інформації. Комп'ютеризація контролю за надходженням періодичних видань, циркуляцією матеріалів та процесу каталогізації дає початок автоматизованій бібліотеці, однією з принципових рис якої є он-лайнів каталог з необмеженим доступом (ОРАС).

В автоматизованій бібліотеці робочі механізми спрямовані на обробку нецифрової інформації, а основна увага зосереджується на місцевому фонді. У цифровій бібліотеці поняття "місця" буде відкинуто. В гібридній бібліотеці "співвідношення між друкованою та цифровою метаінформацією дедалі схиляється у бік цифрової". Тут бачимо співіснування традиційних та цифрових фондів, а також можливість цілком необмеженого географічного доступу до розташованих подекуди цифрових ресурсів, для отримання яких бібліотека надає мережевий шлюз.

Співробітники такої бібліотеки можуть підвищувати рентабельність гібридної бібліотеки шляхом виконання функції посередників між користувачами та, головним чином, цифровими засобами. Кріса Расбріджа запитали, чи знає він, коли вперше вжили цей термін і чи не йому належить право авторства на це словосполучення? Виявилось, що саме йому, оскільки в листопаді 1996 року він редагував документ, переданий згодом до робочої групи з розробки програми eLib, який вже містив цей термін. Можливо, Расбрідж був не першим, хто думав над цим концептом і застосував цей термін, але він висунув його у широкі професійні кола і тому може вважатись "батьком" цього поняття.

Безсумнівно, діяльність Расбергата eLib обумовили подальшу популяризацію поняття "гібридної бібліотеки". Очевидно, що як сама ідея, так і термін активно поширюються у суспільстві. Директор Фретвел-Даунінг Інформатик пан Марей, комерційний партнер одного з проектів гібридних бібліотек в рамках eLib визначив гібридну бібліотеку і як "організоване середовище, що надає інтегрований і контекстуалізований доступ до широкого спектру інформаційних послуг, незалежних від розташування, формату, носія та контрольної сфери інтересів у межах системи бізнесу".

В ході обговорення відносних переваг збереження друкованих примірників наукових журналів та заміни їх електронними копіями, Гарнард згадує "гібридні сценарії", маючи на увазі паралельне створення друкованих варіантів видання. Мак Кол посилається на нове покоління працівників по роботі з гібридною інформацією. Має місце також і скептичне ставлення до цього поняття. Кольє пише, що "термін "гібридна бібліотека" притягнутий за вуха. Термін не надає нам відчутної допомоги, оскільки він лише виражає той очевидний факт, що книги і матеріали у багатьох бібліотеках продовжать своє існування". Така позиція, здається, поки лишається без підтримки. Безперечно, це поняття є "притягнутим за вуха".

Воно з'явилось як альтернатива назві "електронна бібліотека" у статті про культурні трансформації, викликані програмою eLib. Нещодавно це питання було прокоментоване наступним чином: "Бібліотека Відкритого Університету XXI століття матиме вигляд гібридної бібліотеки, в якій поєднуватимуться друковані матеріали та різноформатна електронна інформація".

Однак, тут відзначається відмінність макро- та мікропідходів. Існує загальне поняття власне гібридної бібліотеки, яке співвідноситься з концептом географічне розосередженої логічної категорії широкого спільного використання ресурсів, та гібридної бібліотеки як конкретної установи. Мета такої інтеграції - поєднання технологій з електронними послугами, що вже надавалися бібліотеками, та історичних функцій фізичних бібліотек. Складалося враження, що програма гібридних бібліотек виконується успішно, якщо в результаті будуть створені моделі цілісної організації низки доступних ресурсів.

Сучасний користувач зараз змушений працювати у гібридному середовищі, вдаючись до паралельно існуючих у електронному та паперовому вигляді матеріалів.

Цифрова бібліотека - це більше ніж наявність у бібліотеках електронних інформаційних джерел у вигляді, наприклад, CD-ROM та он-лайнових баз даних.

Дехто буде вважати, що електронна бібліотека - це будь-яка бібліотека з названими ресурсами, і що не слід її плутати з цифровою бібліотекою, оскільки необхідною додатковою передумовою існування цифрової бібліотеки є робоча система телекомунікації.

Однією з ключових особливостей цифрової бібліотеки є те, що місцезнаходження необхідної інформації може бути значно віддаленим від точки доступу, причому, розташовуватись у кількох різних місцях. Це означає, що місцем доступу до інформації не обов'язково має бути традиційна бібліотечна будівля: це може бути комп'ютер за межами бібліотеки.

Саме с цього виникла думка створити на базі ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва спеціальний відділ економічної , правової та політичної літератури (ЕПП), тобто створити середовище, яке буде надавати інтегрований доступ до широкого спектру фондів та інформаційних послуг, незалежного від розташування, формату та носіїв інформації.

Тут будуть об'єднані традиційні бібліотечні фонди і нетрадиційні, буде використовуватися Інтернет і Інтранет. Бібліотекарі й користувачі бібліотек дотримуються різних думок щодо цінності мережі Інтернет. Бібліотекарі вважають, що потенційно вона зможе вирішувати проблеми доступності інформації та документів, а також надання документальних матеріалів, в той час, як користувачі розглядають Інтернет як засіб моментального і безкоштовного доступу до всіх компетентних джерел - перепустку до раю.

Бібліотекарі вважають, що потенційно виникає можливість вирішувати проблеми доступності інформації через Інтернет за допомогою тематичних шлюзів (http://www.library.vinnitsa.com/linksukr.htm), який забезпечить доступ до ресурсів Інтернет, визначених та відібраних компетентними працівниками бібліотеки і згрупованих за академічною тематикою. Оскільки ці ресурси надаються безпосередньо користувачеві, пильну увагу почали привертати питання кадрового забезпечення цифрових та електронних бібліотек.

Існують побоювання, що бібліотечні працівники будуть або перевантажені новими обов'язками, або, з появою нових технологічних досягнень, ними просто знехтують.

Тому, з нашої точки зору, доцільно ввести в цьому відділі посаду адміністратора Інтернет-класу (Інтернет-клас на першому етапі буде складовою частиною нового відділу). Саме для цього ми розробили інструкцію і розподіл обов'язків для тих співробітників, які будуть обслуговувати користувачів інформації. Існує потреба у двох комплексах навичок: навички адміністрування системи управління гібридною бібліотекою, надання ландшафту певних конфігурацій та робота з інформаційним провайдером робота по обслуговуванню систем у випадку їх не спрацювання.

У такому відділі можуть працювати бібліотекарі-довідковці, які оброблятимуть інформацію та надавати будь яку довідку та фахівці з питань індивідуальної інформації, які стали б чимось середнім між вміннями традиційного бібліотекаря та традиційного фахівця з обчислювальної техніки.

Усі послуги мають бути максимально зрозумілими для користувачів. Гібридна бібліотека вимагає надання лише базової підтримки, оскільки користувачі мають навчитись управляти інтерфейсом веб-мережі під час проходження навчального курсу (існують платні курси, безкоштовні курси проводить IREX при ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва). Крім того, бібліотека сама повинна розробити навчальні програми (вже існують розробки для Академії підвищення кваліфікації працівників культури і мистецтв) і особу увагу в межах програми необхідно приділити створенню зручного інтерфейсу, а саме звернути увагу на питання доступності до ресурсів, практичним заняттям, консультаціям в класі.

Зважаючи на нинішній стан справ, підготовка користувачів є надзвичайно доцільною, враховуючи постійне зростання технічних можливостей бібліотек; користувачі також потребуватимуть знань у плані оцінки важливості електронних ресурсів відділу ЕПП.

На мій погляд, гібридну бібліотеку слід розглядати як бібліотеку майбутнього, як прагнення чогось більшого, ніж просто безперервного доступу до традиційної та електронної інформації з метою надання користувачам більш насиченого інформаційного середовища.

1.3 Електронні бібліотеки

Основні задачі електронних бібліотек - інтеграція інформаційних ресурсів і ефективна навігація в них.

Під інтеграцією інформаційних ресурсів розуміється їхнє об'єднання з метою використання (за допомогою зручних і уніфікованих користувальницьких інтерфейсів - бажано одного) різної інформації зі збереженням її властивостей, особливостей представлення і користувальницьких можливостей маніпулювання з нею. При цьому об'єднання ресурсів не обов'язково повинне здійснюватися фізично - але може бути віртуальним. Головне - воно повинно забезпечувати користувачу сприйняття доступної інформації як єдиного інформаційного простору. Зокрема, передбачається, що ЕБ повинно забезпечувати роботу з гетерогенними БД чи системами БД, забезпечуючи. користувачу ефективність інформаційних пошуків незалежно від особливостей конкретних інформаційних систем, до яких здійснюється доступ.

Ефективна навігація в ЕБ розуміється як можливість користувача знаходити цікавлячу його інформацію з найбільшою повнотою і точністю при найменших витратах зусиль у всьому доступному інформаційному просторі.

При такому підході добре відомі інформаційні пошуки, що використовуються в інформаційних системах і базах даних, є окремими випадками навігаційних засобів.

До особливостей електронних бібліотек можна віднести:

можливість вводу чи видалення інформаційних об'єктів, їхньої інтеграції, реструктуризації й ін. подібні операції. Необхідно підкреслити, що ці можливості повинні поширюватися в основному на інформаційні об'єкти, наприклад на електронні документи, а не на інформацію, що міститься в них;

профільність збереженої інформації, тобто наявність визначеної концепції формування інформаційного простору, доступного користувачу;

можливість інвентаризації, зокрема, каталогізацію об'єктів і різних їхніх об'єднань, що утворять цей інформаційний простір.

Виходячи з цілей і задач, що стоять перед ЕБ, можна виділити наступні функціональні можливості ЕБ, якими повинні володіти електронні бібліотеки:

навігацію у всьому доступному інформаційному просторі - наочне надання користувачу логічної структури інформаційного простору, що організує всі інформаційні об'єкти системи, і засобів роботи з нею (часткове чи повне розкриття структури, скорочення її до заданих елементів і т.п.);

лексичний пошук - інформаційний пошук по вільній лексиці російської мови і мов, що використовують латинський алфавіт. При цьому пошук по лексиці російської мови повинний проводитися з обліком його граматичних особливостей. При складанні пошукових розпоряджень повинне допускатися застосування логічних операторів И, ЧИ, й операторів контекстної відстані, що враховують порядок проходження операндів;

символьний пошук - різновид лексичного пошуку, де як лексичну одиницю виступає певна послідовність припустимих символів, наприклад дати;

атрибутний пошук - інформаційний пошук об'єктів за значеннями їхніх характеристик. Для текстових об'єктів до таких характеристик можуть відноситися "автор", "назва", "місце видання", "дата видання" і т.п.

Атрибутний пошук повинний допускати використання логічних операторів І, ЧИ, а також можливість проведення пошуку за значеннями двох і більш характеристик одночасно.

Результатом лексичного, символьного чи атрибутного пошуку є сукупність інформаційних об'єктів, значення характеристик яких задовольняють умовам пошукового розпорядження. Результати пошуку, як і інші списки, формовані в системі, повинні допускати сортування за значеннями любого поля, визначеного як ключове;

перегляд змісту інформаційного об'єкта і його структури: послідовний (наприклад, сторінка за сторінкою) і вибірковий (перехід на будь-яку задану чи сторінку на будь-який елемент, відбитий у структурі). При цьому структура і текст твору повинні бути синхронізована будь-яка зміна положення в структурі викликає відповідну зміну положення в тексті, і навпаки. Багатовікончатий режим роботи, що дозволяє користувачу одночасно бачити на екрані два вікна (як мінімум) з різним змістом;

маніпулювання зі структурою інформаційного об'єкта, аналогічне роботі зі структурою всього інформаційного простору;

підтримка апарата гіпертекстових і гіпермедійних зв'язків, що забезпечує користувачу оперативний перехід від об'єкта чи деякого його елемента до іншого взаємозалежному з ним об'єкту чи його елементу;

протоколювання сеансу роботи користувача із системою з можливістю переходу в кожний з раніше існуючих станів системи;

настроювання системи користувачем (завдання певної конфігурації вікон, розмірів шрифтів і ін.);

установка закладок у тексті інформаційних об'єктів і можливість оперативного переходу на них;

експорт інформації із системи з указівкою на джерело.

1.3.2 Узагальнена схема електронної бібліотеки

За тисячі років свого існування і безперервного потягу передової його частини до наукових знань людство накопичило величезну кількість інформації з різноманітних областей науки, техніки культури і т.п. Попри всі намагання до наукових знань найбільшою перепоною до швидкого прогресу, на мій погляд була не відсутність знань, а відсутність інформації про те, що такі знання вже є, хтось зробив уже такі дослідження і треба всього лиш отримати інформацію про них.

Але не знаючи цього людство знову і знову " винаходило велосипед" тобто витрачало сили і кошти на здобуття знань, які вже були в його розпорядженні. Таким чином конче необхідним було об'єднати всі цю інформацію про життєдіяльність людей і зробити її досяжною для тих, кому вона потрібна. Ситуація змінилася докорінно з появою Інтернету.

Народжений дитиною ВПК він швидко виріс з коротеньких штанців військових проблем і зумів стати тим, про що мріяло не одне покоління дослідників. Він зумів об'єднати знання сотень поколінь землян в єдиний інформаційний простір, що відкритий для кожного, хто б цього забажав. Неможливо перерахувати що є в Інтернеті ( власне як і чого нема). Одним словом було б тільки бажання…

Причому ці глобальні інформаційні ресурси знаходяться в стані постійної систематизації, тобто людство постійно вишукує найбільш оптимальні способи зберігання і пошуку необхідної інформації. Для цього в Інтернеті існує купа пошукових і файлових серверів, DNS серверів. В Інтернеті є багато ресурсів, але офіційній перелік їх відсутній. Кожен хто має вихід в Інтернет може в любий момент, нікому не кажучи створити новий ресурс, тому складність заклечається в тому, щоб з'ясувати, що ж насправді є в Інтернет. Треба пам'ятати, що Інтернет - динамічна система і що її період напіврозпаду складає близько чотирьох років.

Це значить що за рік ресурси в мережі Internet старіє приблизно 25% даних. Ще одна проблема в тому, що якість мережевих ресурсів не однакова. Одним словом в глобальній інформаційній мережі приховані глобальні інформаційні ресурси і отримати їх може кожен, але найбільшого успіху досягне той, хто знає як це зробити.

Як відомо, поява всесвітньої мережі Internet називають одним з важливих досягнень сучасної цивілізації. І справа не тільки в тім, що вже зараз Internet - це практично нескінченний інформаційний ресурс, а в тім, що він є дійсно всесвітнім джерелом знань, глобальним і загальнодоступної по своїй суті. І це джерело постійно поповнюється все новими і новими знаннями, поєднує їх, дає можливість використовувати необхідну інформацію тоді, коли вона дійсно потрібна.

Простір Internet воістину величезний, і немає необхідності докладно розповідати про те, що саме можна в ньому знайти. В даний момент уже практично неможливо перелічити всі області знань, що охоплює ця всесвітня мережа. Однак не секрет, що для більшості користувачів перша ж спроба пошуку чого-небудь у цьому морі інформації звичайно розчаровує.

Дійсно, разом зі збільшенням обсягів доступної інформації усе гостріше встає проблема пошуку дійсно потрібних користувачу даних. Варто визнати, що це дійсно складна задача, оскільки обсяг даних, доступних через Internet, воістину величезний, а серйозної класифікації представленої там інформації просто не існує.

Очевидно, що пошук інформації в Internet неможливий без спеціальних механізмів, що допомагають людині знайти в цьому безмежному просторі потрібну інформацію. І, звичайно ж, такі механізми існують. З'явившись у середині 70-х років, вони одержали назву інформаційно-пошукових систем, і з тих пір постійно удосконалюються. Саме про ці системи, без яких неможливий пошук даних у великих інформаційних масивах (а всесвітня Мережа - це найбільшої на сьогодні масив даних), і піде мова в цій роботі.

Як вже говорилося, пошукові системи існують уже давно. З появою Internet вони відразу ж зайняли своє місце й у цій області інформаційних технологій. У загальному випадку інформаційно-пошуковою системою називається система, що забезпечує пошук і добір необхідних даних на основі інформаційно-пошукової мови і відповідних правил.

Узагалі говорячи, кожен користувач Internet шукає інформацію в Мережі відповідно до своїх смаків і пристрастям. Однак існують деякі загальні принципи, випливаючи яким можна швидше знайти необхідну інформацію.

Найпростіший спосіб почати пошук у Internet - звернутися до однієї з пошукових служб мережі. Інформаційно-пошукові служби Internet - той самий інструмент, що дозволяє орієнтуватися у величезному інформаційному просторі мережі. Сьогодні багато користувачів знаходять необхідні матеріали, звертаючи до послуг пошукових служб.

Користувачам Internet добре відомі назви таких сервісів і інформаційних служб, як Lycos, Alta Vista, Yahoo, InfoSeek і багатьох інших. Без послуг цих систем сьогодні практично не можна знайти що-небудь корисне в ресурсах Мережі.

Усі ці відомі і популярні пошукові системи мають дуже простий інтерфейс, розрахований на недосвідченого користувача, мають безліч настроювань і досить прості у використанні. Як правило, у відповідь на запити видається список посилань на інформаційні джерела, на думку системи щонайкраще відповідають потребам користувача. Але від користувача залежить тільки формулювання запиту, пошук же здійснює убудований механізм пошукової системи.

Але що собою представляють ці системи зсередини, як вони улаштовані, чому результат пошуку в терабайтних масивах інформації здійснюється досить швидко і як улаштоване ранжирування документів при видачі - усе це звичайно залишається за кадром. Проте без правильного планування стратегії пошуку, знайомства з основними принципами роботи ІПС важко ефективно використовувати навіть такі сучасні і могутні пошукові служби. При роботі з цими системами варто враховувати ряд факторів.

По-перше, усі пошукові системи в Мережі мають свою спеціалізацію. Наприклад, Lycos і AltaVista містять одні з найбільших масивів посилань і відомі швидкістю додавання нових ресурсів мережі, однак багато ресурсів Internet недовговічні і рухливі, і посилання можуть указувати на відсутні ресурси. Infoseek - це найбільш стабільна база даних, де зручно знаходити відомі матеріали, але не слід шукати що-небудь нове, і т.д. у залежності від пошукової системи. У випадку пошуку якої-небудь спеціалізованої інформації користувачу треба відразу настроїтися на тривалу і кропітку працю.

Якщо в звичайній бібліотеці існує зрозуміла класифікація і досвідчений персонал, що розставляє книжки і журнали відповідно до предметного каталогу, загальним для всіх бібліотек, то - у Internet такого стандарту нема, і кожна інформаційна служба виробляє свою власну систему класифікації.

Крім того, зовсім очевидно, що Internet - це світовий інформаційний ресурс. Сюди поміщається усе, що так чи інакше цікавить людей в усьому світі, тому перш ніж починати що-небудь шукати, варто тверезо оцінити імовірність того, чи може дана інформація взагалі потрапити в мережу і де найбільш логічне для її місце.

По-друге, варто розуміти, що пошук здійснюється не природною мовою і не по всьому тексту документа. Звичайно документ представлений набором ключових слів - пошуковим образом документа (ПОД), а користувач здійснює пошук не в наборі документів, а в наборі їхніх пошукових образів. Крім того, для кожної пошукової системи характерний свій механізм створення ПОД. Природно, що це впливає на результати пошуку.

По-третє, самі запити і їхня інтерпретація в інформаційних системах Internet реалізовані по-різному, хоча поза залежністю від типу інформаційно-пошукової мови багато систем містять можливість сформулювати простий запит і запит з урахуванням специфіки пошукового апарата системи.

Простий запит - це фраза природною мовою без загальних слів, союзів і приводів. Складний запит - це запит, що враховує специфіку системи і дозволяє користувачу варіювати різні параметри пошуку. Після завершення обробки запиту користувачу видається список посилань на документи, де вже можна використовувати гіпертекстові посилання для перегляду. Ці посилання можуть указувати як на Web-сторінки, так і на одиниці збереження інших інформаційних ресурсів Internet.

По-четверте, у даний час для управління інформацією Web у пошукових вузлах застосовуються два різних механізми -- покажчики і каталоги, і різні пошукові системи використовують у своїй роботі різні механізми.

Покажчики Web являють собою громіздкі бази даних, формовані комп'ютером в автоматичному режимі й утримуючі інформацію про мільйони сторінок Web. Коли користувач уводить ключові слова чи фрази, пошукова система шукає ці терміни в існуючій виданий момент базі даних і видає посилання на усі відомі їй сторінки із шуканими термінами. Покажчики Web будуються так званими краулерами Web -- програмами, що переглядають і індексують вміст HTML-сторінок, виявляють гіпертекстові зв'язки, що містяться в них, і читають відповідні сторінки. Багато сотень таких програм із заданою періодичністю переглядають весь доступний вміст Internet.