Комп’ютерні віруси: як з ними боротися

Курсова робота

«Комп'ютерні віруси, як з ними боротися»

Вступ

Ми живемо на стику двох тисячоліть, коли людство вступило в епоху нової науково-технічної революції.

До кінця двадцятого століття люди опанували багатьма таємницями перетворення речовини і енергії і зуміли використовувати ці знання для поліпшення свого життя. Але окрім речовини і енергії в житті людини величезну роль грає ще одна складова - інформація. Це найрізноманітніші відомості, повідомлення, вісті, знання, уміння.

В середині нашого сторіччя з'явилися спеціальні пристрої - комп'ютери, орієнтовані на зберігання і перетворення інформації і відбулася комп'ютерна революція.

Сьогодні масове застосування персональних комп'ютерів, на жаль, виявилося пов'язаним з появою програм-вірусів, що самовідтворювалися, перешкоджають нормальній роботі комп'ютера, руйнують файлову структуру дисків і що завдають збитку інформації, що зберігається в комп'ютері.

Не дивлячись на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп'ютерними злочинами і розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно росте. Це вимагає від користувача персонального комп'ютера знань про природу вірусів, способи зараження вірусами і захисту від них. Це і послужило стимулом для вибору теми моєї роботи.

Саме про це я розповідаю в своєму рефераті. Я показую основні види вірусів, розглядаю схеми їх функціонування, причини їх появи і шляху проникнення в комп'ютер, а також пропоную заходи по захисту і профілактиці.

Мета роботи - ознайомити користувача з основами комп'ютерної вірусології, навчити виявляти віруси і боротися з ними. Метод роботи - аналіз друкарських видань по даній темі. Переді мною встало непросте завдання - розповісти про те, що ще дуже мало досліджувалося, і як це вийшло - судити вам.

1. Комп'ютерні віруси, їх властивості і класифікація

Властивості комп'ютерних вірусів

Зараз застосовуються персональні комп'ютери, в яких користувач має вільний доступ до всіх ресурсів машини. Саме це відкрило можливість для небезпеки, яка отримала назву комп'ютерного вірусу.

Що таке комп'ютерний вірус? Формальне визначення цього поняття до цих пір не придумане, і є серйозні сумніви, що воно взагалі може бути дане. Численні спроби дати «сучасне» визначення вірусу не привели до успіху. Щоб відчути всю складність проблеми, спробуйте наприклад, дати визначення поняття «редактор». Ви або придумаєте щось дуже загальне, або почнете перераховувати всі відомі типи редакторів. І те і інше навряд чи можна вважати прийнятним. Тому ми обмежимося розглядом деяких властивостей комп'ютерних вірусів, які дозволяють говорити про них як про деякий певний клас програм.

Перш за все вірус - це програма. Таке просте твердження саме по собі здатне розвіяти безліч легенд про незвичайні можливості комп'ютерних вірусів. Вірус може перевернути зображення на вашому моніторі, але не може перевернути сам монітор. До легенд про віруси-вбивці, «нищівних операторів за допомогою виводу на екран смертельної колірної гамми 25-м кадром» також не варто відноситися серйозно. На жаль, деякі авторитетні видання час від часу публікують «найсвіжіші новини з комп'ютерних фронтів», які при найближчому розгляді виявляються наслідком не цілком ясного розуміння предмету.

Вірус - програма, що володіє здібністю до самовідтворення. Така здатність є єдиним засобом, властивим всім типам вірусів. Але не тільки віруси здібні до самовідтворення. Будь-яка операційна система і ще безліч програм здатні створювати власні копії. Копії ж вірусу не тільки не зобов'язані повністю співпадати з оригіналом, але і можуть взагалі з ним не співпадати!

Вірус не може існувати в «повній изоляции»:сегодня не можна уявити собі вірус, який не використовує код інших програм, інформацію про файлову структуру або навіть просто імена інших програм. Причина зрозуміла: вірус винен яким-небудь способом забезпечити передачу собі управління.

1.2 Класифікація вірусів

В даний час відомо більше 5000 програмних вірусів, їх можна класифікувати за наступними ознаками:

місцю існування.

способу зараження місця існування.

дії.

особливостям алгоритму.

Залежно від місця існування віруси можна розділити на мережеві, файлові, завантажувальні і файловий-завантажувальні. Мережеві віруси розповсюджуються по різних комп'ютерних мережах. Файлові віруси упроваджуються головним чином у виконувані модулі, тобто У файли, що мають розширення COM і EXE. Файлові віруси можуть упроваджуватися і в інші типи файлів, але, як правило, записані в таких файлах, вони ніколи не отримують управління і, отже, втрачають здібність до розмноження. Завантажувальні віруси упроваджуються в завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або в сектор, що містить програму завантаження системного диска (Master Boot Record). Файловий-завантажувальні віруси заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків.

За способом зараження віруси діляться на резидентні і нерезидентні. Резидентний вірус при зараженні (інфікуванні) комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, яка потім перехоплює звернення операційної системи до об'єктів зараження (файлам, завантажувальним секторам дисків і т.п.) і упроваджується в них. Резидентні віруси знаходяться в пам'яті і є активними аж до виключення або перезавантаження комп'ютера. Нерезидентні віруси не заражають пам'ять комп'ютера і є активними обмежений час.

По ступеню дії віруси можна розділити на наступні види:

безпечні, такі, що не заважають роботі комп'ютера, але що зменшують об'єм вільної оперативної пам'яті і пам'яті на дисках, дії таких вірусів виявляються в яких-небудь графічних або звукових ефектах

небезпечні віруси, які можуть привести до різних порушень в роботі комп'ютера

дуже небезпечні, дія яких може привести до втрати програм, знищення даних, стирання інформації в системних областях диска.

По особливостях алгоритму віруси важко класифікувати із-за великої різноманітності. Прості віруси - паразитичні, вони змінюють вміст файлів і секторів диска і можуть бути достатньо легко виявлені і знищені. Можна відзначити віруси-реплікатори, звані черв'яками, які розповсюджуються по комп'ютерних мережах, обчислюють адреси мережевих комп'ютерів і записують за цими адресами свої копії. Відомі віруси-невидимки, звані стелс-вірусами, які дуже важко виявити і знешкоджувати, оскільки вони перехоплюють звернення операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найважче виявити віруси-мутанти, що містять алгоритми шифровки-розшифровки, завдяки яким копії одного і того ж вірусу не мають жодного ланцюжка байтів, що повторюється. Є і так звані квазівірусні або «троянські» програми, які хоч і не здібні до саморозповсюдження, але дуже небезпечні, оскільки, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.

2. Основні види вірусів і схеми їх функціонування

Серед всієї різноманітності вірусів можна виділити наступні основні групи:

завантажувальні

файлові

файловий-завантажувальні

Тепер детальніше про кожну з цих груп.

2.1 Завантажувальні віруси

Розглянемо схему функціонування дуже простого завантажувального вірусу, що заражає дискети. Ми свідомо обійдемо всі численні тонкощі, які неминуче зустрілися б при строгому розборі алгоритму його функціонування.

Що відбувається, коли ви включаєте комп'ютер? Насамперед управління передається програмі початкового завантаження, яке зберігається в пристрої (ПЗП), що постійно запам'ятовує, тобто ПНЗ ПЗП.

Ця програма тестує устаткування і при успішному завершенні перевірок намагається знайти дискету в дисководі А:

Всяка дискета розмічена на т.з. сектори і доріжки. Сектори об'єднуються в кластери, але це для нас неістотно.

Серед секторів є декілька службових, використовуваних операційною системою для власних потреб (у цих секторах не можуть розміщуватися ваші дані). Серед службових секторів нас поки цікавить один - т.з. сектор початкового завантаження (boot-sector).

У секторі початкового завантаження зберігається інформація про дискету - кількість поверхонь, кількість доріжок, кількість секторів і ін. Але нас зараз цікавить не ця інформація, а невелика програма початкового завантаження (ПНЗ), яке повинне завантажити саму операційну систему і передати їй управління.

Таким чином, нормальна схема початкового завантаження наступна:

ПНЗ (ПЗП) - ПНЗ (диск) - СИСТЕМА

Тепер розглянемо вірус. У завантажувальних вірусах виділяють дві частини - т.з. голову і т.з. хвіст. Хвіст, взагалі кажучи, може бути порожнім.

Хай у вас є чиста дискета і заражений комп'ютер, під яким ми розуміємо комп'ютер з активним резидентним вірусом. Як тільки цей вірус виявить, що в дисководі з'явилася відповідна жертва - в нашому випадку не захищена від запису і ще не заражена дискета, він приступає до зараження. Заражаючи дискету, вірус проводить наступні дії:

виділяє деяку область диска і позначає її як недоступну операційній системі, це можна зробити по-різному, в простому і традиційному випадку зайняті вірусом сектори позначаються як збійні (bad)

копіює у виділену область диска свій хвіст і оригінальний (здоровий) завантажувальний сектор

заміщає програму початкового завантаження в завантажувальному секторі (сьогоденні) своєю головою

організовує ланцюжок передачі управління згідно схемі.

Таким чином, голова вірусу тепер першою отримує управління, вірус встановлюється в пам'ять і передає управління оригінальному завантажувальному сектору. У ланцюжку

ПНЗ (ПЗП) - ПНЗ (диск) - СИСТЕМА

з'являється нова ланка:

ПНЗ (ПЗП) - ВІРУС - ПНЗ (диск) - СИСТЕМА

Мораль ясна: ніколи не залишайте (випадково) дискет в дисководі А.

Ми розглянули схему функціонування простого бутового вірусу, що живе в завантажувальних секторах дискет. Як правило, віруси здатні заражати не тільки завантажувальні сектори дискет, але і завантажувальні сектори вінчестерів. При цьому на відміну від дискет на вінчестері є два типи завантажувальних секторів, що містять програми початкового завантаження, які отримують управління. При завантаженні комп'ютера з вінчестера першої бере на себе управління програма початкового завантаження в MBR (Master Boot Record - головний завантажувальний запис). Якщо ваш жорсткий диск розбитий на декілька розділів, то лише один з них помічений як завантажувальний (boot). Програма початкового завантаження в MBR знаходить завантажувальний розділ вінчестера і передає управління на програму початкового завантаження цього розділу. Код останньою співпадає з кодом програми початкового завантаження, що міститься на звичайних дискетах, а відповідні завантажувальні сектори відрізняються тільки таблицями параметрів. Таким чином, на вінчестері є два об'єкти атаки завантажувальних вірусів - програма початкового завантаження в MBR і програмі початкового завантаження в бут-секторі завантажувального диска.

2.2 Файлові віруси

Розглянемо тепер схему роботи простого файлового вірусу. На відміну від завантажувальних вірусів, які практично завжди резидентні, файлові віруси зовсім не обов'язково резидентні. Розглянемо схему функціонування нерезидентного файлового вірусу. Хай у нас є інфікований виконуваний файл. При запуску такого файлу вірус отримує управління, проводить деякі дії і передає управління «господареві» (хоча ще невідомо, хто в такій ситуації господар).

Які ж дії виконує вірус? Він шукає новий об'єкт для зараження - відповідний за типом файл, який ще не заражений (в тому випадку, якщо вірус «пристойний», а то попадаються такі, що заражають відразу, нічого не перевіряючи). Заражаючи файл, вірус упроваджується в його код, щоб отримати управління при запуску цього файлу. Окрім своєї основної функції - розмноження, вірус цілком може зробити що-небудь хитромудре (сказати, запитати, зіграти) - це вже залежить від фантазії автора вірусу. Якщо файловий вірус резидентний, то він встановиться в пам'ять і дістане можливість заражати файли і проявляти інші здібності не тільки під час роботи зараженого файлу. Заражаючи виконуваний файл, вірус завжди змінює його код - отже, зараження виконуваного файлу завжди можна виявити. Але, змінюючи код файлу, вірус не обов'язково вносить інші зміни:

він не зобов'язаний міняти довжину файлу.

невживані ділянки коди.

не зобов'язаний міняти початок файлу.

Нарешті, до файлових вірусів часто відносять віруси, які «мають деяке відношення до файлів», але не зобов'язані упроваджуватися в їх код. Розглянемо як приклад схему функціонування вірусів відомого сімейства DIR-II. Не можна не визнати, що з'явившись в 1991 р., ці віруси стали причиною справжньої епідемії чуми в Росії. Розглянемо модель, на якій ясно видно основна ідея вірусу. Інформація про файли зберігається в каталогах. Кожен запис каталогу включає ім'я файлу, дату і час створення, деяку додаткову інформацію, номер першого кластера файлу і т.з. резервні байти. Останні залишені «про запас» і самим MS-DOS не використовуються.

При запуску виконуваних файлів система прочитує із запису в каталозі перший кластер файлу і далі решту всіх кластерів. Віруси сімейства DIR-II проводять наступну «реорганізацію» файлової системи: сам вірус записується в деякі вільні сектори диска, які він позначає як збійні. Крім того, він зберігає інформацію про перші кластери виконуваних файлів в резервних бітах, а на місце цієї інформації записує посилання на себе.

Таким чином, при запуску будь-якого файлу вірус отримує управління (операційна система запускає його сама), резидентний встановлюється в пам'ять і передає управління викликаному файлу.

2.3 Завантажувальний-файлові віруси

Ми не станемо розглядати модель завантажувальний-файлового вірусу, бо ніякій новій інформації ви при цьому не дізнаєтеся. Але тут представляється слушна нагода стисло обговорити украй «популярний» останнім часом завантажувальний-файловий вірус OneHalf, що заражає головний завантажувальний сектор (MBR) і виконувані файли. Основна руйнівна дія - шифрування секторів вінчестера. При кожному запуску вірус шифрує чергову порцію секторів, а зашифрувавши половину жорсткого диска, радісно повідомляє про це. Основна проблема при лікуванні даного вірусу полягає в тому, що недостатньо просто видалити вірус з MBR і файлів, треба розшифрувати зашифровану ним інформацію. Найбільш «смертельна» дія - просто переписати новий здоровий MBR. Головне - не панікуйте. Зважте все спокійно, порадьтеся з фахівцями.

2.4 Поліморфні віруси

Більшість питань пов'язана з терміном «поліморфний вірус». Цей вид комп'ютерних вірусів представляється на сьогоднішній день найбільш небезпечним. Пояснимо ж, що це таке.

Поліморфні віруси - віруси, що модифікують свій код в заражених програмах таким чином, що два екземпляри одного і того ж вірусу можуть не співпадати ні в одному біті.

Такі віруси не тільки шифрують свій код, використовуючи різні шляхи шифрування, але і містять код генерації шифрувальника і розшифровує, що відрізняє їх від звичайних шифрувальних вірусів, які також можуть шифрувати ділянки своєї коди, але мають при цьому постійний код шифрувальника і розшифровує.

Поліморфні віруси - це віруси з тими, що розшифровують, що самомодифікуються. Мета такого шифрування: маючи заражений і оригінальний файли ви все одно не зможете проаналізувати його код за допомогою звичайного дизасемблювання. Цей код зашифрований і є безглуздим набором команд. Розшифровка проводиться самим вірусом вже безпосередньо під час виконання. При цьому можливі варіанти: він може розшифрувати себе всього відразу, а може виконати таку розшифровку «по ходу справи», може знов шифрувати вже відпрацьовані ділянки. Все це робиться ради утруднення аналізу коди вірусу.

Історія комп'ютерної вірусології і причини появи вірусів

Історія комп'ютерної вірусології представляється сьогодні постійною «гонкою за лідером», причому, не дивлячись на всю потужність сучасних антивірусних програм, лідерами є саме віруси. Серед тисяч вірусів лише декілька десятків є оригінальними розробками, що використовують дійсно принципово нові ідеї. Всі остальные - «варіації на тему». Але кожна оригінальна розробка примушує творців антивірусів пристосовуватися до нових умов, наздоганяти вірусну технологію. Останнє можна оспорити. Наприклад, в 1989 році американський студент зумів створити вірус, який вивів з ладу близько 6000 комп'ютерів Міністерства оборони США. Або епідемія відомого вірусу DIR-II, що вибухнула в 1991 році. Вірус використовував дійсно оригінальну, принципово нову технологію і на перших порах зумів широко розповсюдитися за рахунок недосконалості традиційних антивірусних засобів.

Або сплеск комп'ютерних вірусів у Великобританії: Крістоферу Пайну вдалося створити віруси Pathogen і Queeq, а також вірус Smeg. Саме останній був найнебезпечнішим, його можна було накладати на перші два віруси, і через це після кожного прогону програми вони міняли конфігурацію. Тому їх було неможливо знищити. Щоб розповсюдити віруси, Пайн скопіював комп'ютерні ігри і програми, заразив їх, а потім відправив назад в мережу. Користувачі завантажували в свої комп'ютери заражені програми і інфікували диски. Ситуація посилилася тим, що Пайн вмудрився занести віруси і в програму, яка з ними бореться. Запустивши її, користувачі замість знищення вірусів отримували ще один. В результаті цього були знищені файли безлічі фірм, збитки склали мільйони фунтів стерлінгів.

Широку популярність здобув американський програміст Моріс. Він відомий як творець вірусу, який в листопаді 1988 року заразив порядка 7 тисяч персональних комп'ютерів, підключених до Internet.

Причини появи і розповсюдження комп'ютерних вірусів, з одного боку, ховаються в психології людської особи і її тіньових сторонах (заздрість, мести, пихатості невизнаних творців, неможливості конструктивно застосувати свої здібності), з іншого боку, обумовлені відсутністю апаратних засобів захисту і протидії з боку операційної системи персонального комп'ютера.

4. Шляхи проникнення вірусів в комп'ютер і механізм розподілу вірусних програм

Основними шляхами проникнення вірусів в комп'ютер є знімні диски (гнучкі і лазерні), а також комп'ютерні мережі. Зараження жорсткого диска вірусами може відбутися при завантаженні програми з дискети, що містить вірус. Таке зараження може бути і випадковим, наприклад, якщо дискету не вийняли з дисковода А і перезавантажили комп'ютер, при цьому дискета може бути і не системною. Заразити дискету набагато простіше. На неї вірус може потрапити, навіть якщо дискету просто вставили в дисковод зараженого комп'ютера і, наприклад, прочитали її зміст.

Вірус, як правило, упроваджується в робочу програму так, щоб при її запуску управління спочатку передалося йому і лише після виконання всіх його команд знову повернулося до робочої програми. Діставши доступ до управління, вірус перш за все переписує сам себе в іншу робочу програму і заражає її. Після запуску програми, що містить вірус, стає можливим зараження інших файлів. Найчастіше вірусом заражаються завантажувальний сектор диска і виконувані файли, що мають розширення EXE, COM, SYS, BAT. Украй рідко заражаються текстові файли.

Після зараження програми вірус може виконати яку-небудь диверсію, не дуже серйозну, щоб не привернути уваги. І нарешті, не забуває повернути управління тій програмі, з якої був запущений. Кожне виконання зараженої програми переносить вірус в наступну. Таким чином, заразиться все програмне забезпечення.

Для ілюстрації процесу зараження комп'ютерної програми вірусом має сенс уподібнити дискову пам'ять старомодному архіву з теками на тасьмі. У теках розташовані програми, а послідовність операцій по впровадженню вірусу в цьому випадку виглядатиме таким чином. (див. Додаток 1)

5. Ознаки появи вірусів

При зараженні комп'ютера вірусом важливо його виявити. Для цього слід знати про основні ознаки прояву вірусів. До них можна віднести наступні:

припинення роботи або неправильна робота раніше успішно функціонуючих програм

повільна робота комп'ютера

неможливість завантаження операційної системи

зникнення файлів і каталогів або спотворення їх вмісту

зміна дат і часу модифікації файлів

зміна розмірів файлів

несподіване значне збільшення кількості файлів на диску

істотне зменшення розміру вільної оперативної пам'яті

вивід на екран непередбачених повідомлень або зображень

подача непередбачених звукових сигналів

часті зависання і збої в роботі комп'ютера

Слід зазначити, що вищеперелічені явища необов'язково викликаються присутністю вірусу, а можуть бути наслідком інших причин. Тому завжди утруднена правильна діагностика стану комп'ютера.

 Виявлення вірусів і мера по захисту і профілактиці

Як виявити вірус? Традиційний підхід

Отже, якийсь «вирусописатель» створює вірус і запускає його в «жизнь». Якийсь час він, можливо, погуляє уволю, але рано чи пізно «лафа» закінчиться. Хтось запідозрить що-небудь недобре. Як правило, віруси виявляють звичайні користувачі, які помічають ті або інші аномалії в поведінці комп'ютера. Вони, в більшості випадків, не здатні самостійно справитися із заразою, але цього від них і не потрібний.

Необхідно лише, щоб якнайскоріше вірус потрапив до рук фахівців. Професіонали його вивчатимуть, з'ясовуватимуть, «що він робить», «як він робить», «коли він робить» і ін. В процесі такої роботи збирається вся необхідна інформація про даний вірус, зокрема, виділяється сигнатура вірусу - послідовність байтів, яка цілком безумовно його характеризує. Для побудови сигнатури зазвичай беруться найбільш важливі і характерні ділянки коди вірусу. Одночасно стають ясні механізми роботи вірусу, наприклад, у разі завантажувального вірусу важливо знати, де він ховає свій хвіст, де знаходиться оригінальний завантажувальний сектор, а у разі файлового - спосіб зараження файлу. Отримана інформація дозволяє з'ясувати: як виявити вірус, для цього уточнюються методи пошуку сигнатур в потенційних об'єктах вірусної атаки - файлах і \ або завантажувальних секторах; як знешкоджувати вірус, якщо це можливо, розробляються алгоритми видалення вірусної коди з уражених об'єктів.

Програми виявлення і захисту від вірусів

Для виявлення, видалення і захисту від комп'ютерних вірусів розроблено декілька видів спеціальних програм, які дозволяють виявляти і знищувати віруси. Такі програми називаються антивірусними. Розрізняють наступні види антивірусних програм:

програми-детектори.

програми-доктори або фаги.

програми-ревізори.

програми-фільтри.

Програми-детектори здійснюють пошук характерної для конкретного вірусу сигнатури в оперативній пам'яті і у файлах і при виявленні видають відповідне повідомлення. Недоліком таких антивірусних програм є те, що вони можуть знаходити тільки ті віруси, які відомі розробникам таких програм.

Програми-доктори або фаги, а також програми-вакцини не тільки знаходять заражені вірусами файли, але і «лікують» їх, тобто видаляють з файлу тіло програми-вірусу, повертаючи файли в початковий стан. На початку своєї роботи шукають віруси в оперативній пам'яті, знищуючи їх, і тільки тоді переходять до «лікування» файлів. Серед фагов виділяють полифаги, тобто програми-доктори, призначені для пошуку і знищення великої кількості вірусів. Найбільш відомі з них: Aidstest, Scan, Norton AntiVirus, Doctor Web.

Враховуючи, що постійно з'являються нові віруси, програми-детектори і програми-доктори швидко застарівають, і потрібне регулярне оновлення версій.

Програми-ревізори відносяться до найнадійніших засобів захисту від вірусів. Ревізори запам'ятовують початковий стан програм, каталогів і системних областей диска тоді, коли комп'ютер не заражений вірусом, а потім періодично або за бажанням користувача порівнюють поточний стан з результатним. Виявлені зміни виводяться на екран монітора. Як правило, порівняння станів проводять відразу після завантаження операційної системи. При порівнянні перевіряються довжина файлу, код циклічного контролю (контрольна сума файлу), дата і час модифікації, інші параметри. Програми-ревізори мають достатньо розвинені алгоритми, виявляють стелс-віруси і можуть навіть очистити зміни версії програми, що перевіряється, від змін, внесених вірусом. До програм-ревізорів належить широко поширена в Росії програма Adinf.

Програми-фільтри або «сторожа» є невеликі резидентні програми, призначені для виявлення підозрілих дій при роботі комп'ютера, характерних для вірусів. Такими діями можуть бути:

спроби корекції файлів з розширеннями COM, EXE.

зміна атрибутів файлу.

прямий запис на диск за абсолютною адресою.

запис в завантажувальні сектори диска.

завантаження резидентної програми.

При спробі якої-небудь програми провести вказані дії «сторож» посилає користувачеві повідомлення і пропонує заборонити або вирішити відповідну дію. Програми-фільтри вельми корисні, оскільки здатні виявити вірус на найранішій стадії його існування до розмноження. Проте, вони не «лікують» файли і диски. Для знищення вірусів потрібно застосувати інші програми, наприклад фаги. До недоліків програм-сторожів можна віднести їх «настирливість» (наприклад, вони постійно видають попередження про будь-яку спробу копіювання виконуваного файлу), а також можливі конфлікти з іншим програмним забезпеченням. Прикладом програми-фільтру є програма Vsafe, що входить до складу пакету утиліт MS DOS.

Вакцини - це резидентні програми, що запобігають зараженню файлів. Вакцини застосовують, якщо відсутні програми-доктори, що «лікують» цей вірус. Вакцинація можлива тільки від відомих вірусів. Вакцина модифікує програму або диск так, щоб це не відбивалося на їх роботі, а вірус сприйматиме їх зараженими і тому не упровадиться. В даний час програми-вакцини мають обмежене застосування.

Своєчасне виявлення заражених вірусами файлів і дисків, повне знищення виявлених вірусів на кожному комп'ютері дозволяють уникнути розповсюдження вірусної епідемії на інші комп'ютери.

Висновок

Отже, можна привести масу фактів, що свідчать про те, що загроза інформаційному ресурсу зростає з кожним днем, піддаючи в паніку відповідальних осіб в банках, на підприємствах і в компаніях у всьому світі. І загроза ця виходить від комп'ютерних вірусів, які спотворюють або знищують життєво важливу, цінну інформацію, що може привести не тільки до фінансових втрат, але і до людських жертв.

Комп'ютерний вірус - спеціально написана програма, здатна мимоволі приєднуватися до інших програм, створювати свої копії і упроваджувати їх у файли, системні області комп'ютера і в обчислювальні мережі з метою порушення роботи програм, псування файлів і каталогів, створення всіляких перешкод в роботі комп'ютера.

В даний час відомо більше 5000 програмних вірусів, число яких безперервно росте. Відомі випадки, коли створювалися навчальні посібники, що допомагають в написанні вірусів.

Основні види вірусів: завантажувальні, файлові, файловий-завантажувальні. Найбільш небезпечний вид вірусів - поліморфні.

З історії комп'ютерної вірусології ясно, що будь-яка оригінальна комп'ютерна розробка примушує творців антивірусів пристосовуватися до нових технологій, постійно удосконалити антивірусні програми.

Причини появи і розповсюдження вірусів приховані з одного боку в психології людини, з іншого боку - з відсутністю засобів захисту у операційної системи.

Основні шляхи проникнення вірусів - знімні диски і комп'ютерні мережі. Щоб цього не трапилося, дотримуйте заходи по захисту. Також для виявлення, видалення і захисту від комп'ютерних вірусів розроблено декілька видів спеціальних програм, званих антивірусними. Якщо ви все ж таки виявили в комп'ютері вірус, то по традиційному підходу краще покликати професіонала, щоб той далі розібрався.

Але деякі властивості вірусів спантеличують навіть фахівців. Ще зовсім недавно важко було собі уявити, що вірус може пережити холодне перезавантаження або розповсюджуватися через файли документів. У таких умовах не можна не надавати значення хоч би початковій антивірусній освіті користувачів. При всій серйозності проблеми жоден вірус не здатний принести стільки шкоди, скільки блідий користувач з тремтячими руками!

Бібліографічний список

1. Информатика: Учебник / под ред. Проф. Н.В. Макаровой. - М.: Финансы и статистика, 1997.

2. Энциклопедия тайн и сенсаций / Подгот. текста Ю.Н. Петрова. - Мн.: Литература, 1996.

3. Безруков Н.Н. Компьютерные вирусы. - М.: Наука, 1991.

4. Мостовой Д.Ю. Современные технологии борьбы с вирусами // Мир ПК. - №8. - 1993.